Захист наполягав на зміні запобіжного заходу, вказуючи на відсутність нових доказів ризиків, похилий вік обвинуваченого та його стан здоров’я.

Коментуючи рішення суду, адвокат Ростислав Кравець зауважив, що воно вкотре демонструє відсутність належної оцінки доводів захисту.

“Така поведінка суддів вкотре говорить або про явно замовний характер справи, або про повну некомпетентність”.

За словами адвоката, за майже чотири роки розгляду сторона обвинувачення так і не надала суду належних доказів вини Богуслаєва.

“За всі ці чотири роки в суд не надано жодного доказу винуватості Богуслаєва В.О. Процес штучно затягує сторона обвинувачення, не забезпечуючи явку свідків або не з’являючись у судові засідання. Доказів немає і всі просто чекають на смерть особи, яку звинувачують у тому, що вона не вчиняла й вчинити фізично не могла”.

Після моніторингу судового засідання експерти місії IAC ISHR висловили думку, що подальше тримання Богуслаєва під вартою набуває ознак “автоматичності” та викликає серйозні сумніви щодо відповідності стандартам Європейської конвенції з прав людини. На їхню думку, суди продовжують посилатися на ті самі ризики, не надаючи належної оцінки їх актуальності після майже чотирьох років ув’язнення.

Особливе занепокоєння експертів викликала відсутність змістовного аналізу альтернативних запобіжних заходів. У звіті зазначається, що суди фактично не досліджують можливість застосування домашнього арешту з електронним контролем чи інших менш суворих обмежень.

Окремо місія звернула увагу на вік Богуслаєва (87 років), його стан здоров’я та умови утримання у Київському СІЗО, де, за результатами моніторингу, відсутні належні умови укриття ув’язнених під час повітряних тривог.

Також експерти поставили під сумнів ефективність визначеної судом застави у розмірі 648,96 млн грн. За умов санкцій, блокування активів та арешту майна така сума, на їхню думку, фактично не є реальною альтернативою триманню під вартою.

“Сукупність тривалості тримання під вартою, відсутності належної індивідуалізації ризиків, повторення одних і тих самих аргументів та відсутності оцінки альтернативних заходів свідчить про те, що подальше позбавлення свободи набуває ознак автоматичності та втрачає належне конвенційне обґрунтування”, — йдеться у висновках моніторингової місії IAC ISHR.

Джерело: telegraf.com.ua

АО «Кравець І Партнери»

Суддя-доповідач у справі – Олег Первомайський. 

Стаття 615 Кодексу визначає особливий режим кримінального провадження в умовах воєнного стану. Згідно з частиною п’ятою статті 615 Кодексу „у разі неможливості проведення підготовчого судового засідання обраний слідчим суддею, керівником органу прокуратури під час досудового розслідування запобіжний захід у вигляді тримання під вартою вважається продовженим до вирішення відповідного питання у підготовчому судовому засіданні, але не більше ніж на два місяці“.

На думку автора клопотання, оспорюваний припис Кодексу, зокрема, призводить до втрати ефективного судового контролю та можливості ув’язнення особи без дослідження обґрунтованості обвинувачення та ризиків, передбачених Кодексом, дає змогу ухвалювати невмотивовані судові рішення.

Дослідивши питання, порушені в конституційній скарзі, Суд виснував, що частина п’ята статті 615 Кодексу не відповідає Конституції України.

Суд ухвалив, що припис Кодексу, визнаний неконституційним, утрачає чинність через три місяці з дня ухвалення цього Рішення.

Крім того, Суд наголосив на необхідності приведення Верховною Радою України нормативного регулювання, установленого частиною пʼятою статті 615 Кодексу, що визнана неконституційною, у відповідність до Конституції України та цього Рішення.

Текст Рішення та його резюме будуть оприлюднені на офіційному вебсайті Конституційного Суду України 2 квітня ц.р.

Джерело: ccu.gov.ua

АО «Кравець І Партнери»

🔸п. 63 Постанова КМУ від 16 травня 2024 р. № 560 Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період – https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/560-2024-%D0%BF#Text

🇺🇦✌️Важлива та перевірена інформація від адвоката ⤵️

⚡️Приєднуйтесь до каналу https://t.me/rkravetsUA

🙏Буду вдячний за ⚡️зарядження каналу💙💛

АО «Кравець І Партнери»

Дана стаття буде присвячена тому, що вже четвертий рік продовжується загальний трирічний строк позовної давності, а от чи застосовується продовження строків на вже продовжені строки поки відповіді не має, тому пропонуємо в цьому розібратися.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

30.03.2020 року ЦК України було доповнено п. 12 Перехідних та прикінцевих положень, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Вже існує досить багато сталої судової з приводу того, що введення карантину є безумовною підставою для продовження строків позовної давності.

Однак, ні норми процесуального, ні норми матеріального права не містять положень, які б могли роз’яснити, що являє собою подовження, так, наприклад, у випадку переривання строку – строк рахується спочатку (ст. 264 ЦК України), у випадку зупинення строку – продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення (ст. 263 ЦК України).

В той же час, враховуючи конструкцію норми п. 12 Перехідних та прикінцевих ЦК України «строки…продовжуються на строк дії такого карантину» можна зробити логічний висновок, що продовження не є ні перериванням, ні зупиненням, а тому строк позовної давності обраховується у звичайному порядку, а от, якщо завершення такого строку відбудеться в період дії карантину, то строк, який завершився продовжується і продовжується виключно на період карантину і після закінчення карантину такий строк не відновлюється і не рахується спочатку.

27.06.2023 року було прийнято постанову КМУ «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» №651, якою відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Отже, строк позовної давності, завершення якого припадало на карантинний період, подовжений за п. 12 Перехідних та прикінцевих положень ЦК України завершився 01.07.2023 року. 

Варто відмітити, що 15.03.2022 року ЦК України було доповнено п. 19 Перехідних та прикінцевих положень, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Формулювання п. 19 Перехідних та прикінцевих ЦК України знову ж таки говорить саме про продовження, тому і в цьому випадку актуальним є те, що продовження не є ні перериванням, ні зупиненням, а тому строк позовної давності обраховується у звичайному порядку.

В даному розрізі варто звернути увагу на те, що, за даною редакцією від 15.03.2022 року п. 19 Перехідних та прикінцевих положень ЦК України було подовжено виключний перелік строків, а саме строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, без застереження про можливість подовження вже подовжених за п. 12 Перехідних та прикінцевих положень ЦК України.

Отже, п. 19 Перехідних та прикінцевих положень ЦК України не було продовжено строки, які продовжувались за п. 12 Перехідних та прикінцевих положень ЦК України, оскільки п. 19 Перехідних та прикінцевих положень ЦК України містив закритий перелік строків та не містив будь-якого застереження за п. 12 Перехідних та прикінцевих положень ЦК України, якщо сказати простіше, то п. 19 Перехідних та прикінцевих положень ЦК України не передбачає можливості продовження вже продовжених строків.

Тобто, п. 19 Перехідних та прикінцевих положень ЦК України продовжував лише строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, які припадали або завершувались в період воєнного стану.

Отже, строк позовної давності, що визначений у ст. 257 ЦК України, завершення якого припадало на час воєнного стану у період з 15.03.2022 року по 08.11.2023 року (подальші редакційні зміни, про них буде вказано нижче) є продовженим тільки до 08.11.2023 року.

Такий висновок ґрунтується саме з урахуванням редакційних змін п. 19 Перехідних та прикінцевих положень ЦК України, оскільки після доповнення 15.03.2022 року Перехідних та прикінцевих положень ЦК України, п. 19 зазнав суттєвих редакційних змін 08.11.2023 року.

Так, 08.11.2023 року п. 19 Перехідних та прикінцевих положень ЦК України було змінено наступним чином – у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Варто відмітити, що редакційні зміни віл 08.11.2023 року вже чітко окреслили який саме воєнний стан мається на увазі, однак замість чіткого переліку строків вжили загальне поняття «строк позовної давності» і змінили правовий режим продовження, на зупинення строків.

Отже, в даному випадку з 08.11.2023 року і по даний час діє редакція, яка вказує, що перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії воєнного стану і тут знову постає не легке питання чи можна зупинити строки позовної давності, які завершились, але були продовжені.

Відповідно до ч. 3 ст. 263 ЦК України від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 904/3405/19 зупинення перебігу позовної давності має тимчасовий характер, коли до її строку не зараховується час існування визначених законодавством обставин, за наявності яких цей строк не спливає.

Аналізуючи підстави для зупинення можна стверджувати про те, що зупинення строків було запроваджено саме з тою метою, що через існування певних обставин особа не має фактичної реальної спроможної звернутися до суду, а не з метою надання додаткового невиправданого часу для звернення за простроченими вимогами, які були прострочені без поважних причин.

З наведеного також можна зробити цілком логічний висновок про те, що зупинити можна лише ті строки, які не завершились станом на 08.11.2023 року при цьому мова йде саме про строки, які визначені в основній частині ЦК України, а не в Перехідних та прикінцевих положеннях ЦК України, тобто не можна зупинити продовжені строки, адже, по-перше, про них не заначено в редакційних змінах, а по-друге, зупинити можна лише те, що можна відновити на визначений строк, в той час як продовження такого строку не має, тобто не можна відновити те, що завершилось.

Отже, строк позовної давності, що визначений у ст. 257 ЦК України, завершення якого припадало на час воєнного стану у період з 08.11.2023 року є зупиненим з цього часу на період дії воєнного стану та має бути відновленим з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

В більшості залишиться також питання, а що робити зі строками, які, наприклад завершувались і в період дії карантину, і в період дії воєнного стану, то в даному випадку дійсно має місце колізія норм, яка, на наше переконання, має бути подолана саме за темпоральним принципом, тобто на такий строк має поширювати свою дію п. 19 Перехідних та прикінцевих положень ЦК України у відповідній редакції.

Що ж до власного ставлення до означених строків, то слід заначити, що, на жаль, все частіші такі «пільги» використовуються саме за простроченими вимогами, які до того ж були прострочені без будь-яких поважних причин.

До прикладу варто згадати адміністративний процес, де строк звернення до суду на даний час є незмінним (не продовженим, не зупинним) це при тому, що та ж сама військова служба є публічною службою для якої взагалі передбачений місячний строк звернення до суду. Тобто, військовослужбовець, у якого є дійсно поважні причини, які пов’язані з військовим станом, має неухильно дотримуватися строку звернення до суду протягом місяця, а от наприклад комерційні структури чи банки у своїх спорах, чи приватні майнові спори мають уже в сукупності майже 7-річний пільговий строк звернення, що якось виглядає несправедливо, недоцільно та й необґрунтовано.

Так, дійсно, карантин та воєнний стан мають свій негативний вплив, однак доцільно було б все ж таки, щоб суд встановлював чи дійсно ці обставини були поважними причинами та враховували пропуск строку, що відновило б справедливий баланс та принципи демократичної країни й правової визначеності.

Анна Мартиненко, партнер, адвокат АО Кравець і партнери

Ростислав Кравець, старший партнер, адвокат АО Кравець і партнери

тел. +380-44-229-6950

АО «Кравець І Партнери»

Законопроєкти №12151 та №12152 з’явилися на сайті Ради вранці 28 жовтня.

Зеленський пропонує подовжити воєнний стан та мобілізацію, термін дії яких спливає 10 листопада, ще на 90 діб – до 7 лютого 2025 року.

Нагадаємо, адвокат Ростислав Кравець розповіл ТСН.ua, якими можуть бути найближчі сценарії мобілізації в Україні.

Джерело: tsn.ua

АО «Кравець І Партнери»

Польський сенат одноголосно підтримав резолюцію про визнання російської влади – терористичним режимом. Раніше такий крок зробив парламент Естонії, а також ПАРЄ. Яким може бути продовження? Чи вдарять такі рішення по РФ? Видання “Коментарі” із цими питаннями звернулося до експертів.

Визнання США Росії — країною-спонсором тероризму поставить хрест на взаєминах будь-якого рівня

Політолог, директор Агентства моделювання ситуацій Віталій Бала впевнений, що всі дивляться на те, чи подібне рішення буде з боку США.

“Якби Штати визнали РФ державою-терористом (спонсором тероризму, з терористичним режимом), був би ефект доміно. І завдання української дипломатії – щоб якнайбільше країн наслідували приклад Естонії та Польщі. Кожне подібне рішення підштовхуватиме США до аналогічного. Тому що відмовчуватись стане вже ударом по іміджу”, – наголошує експерт.

За його словами, для Росії визнання її у тому чи іншому вигляді терористичною державою означатиме реальну, а не умовну повну ізоляцію.

“Поки що Білий дім каже, що санкцій вже достатньо, що визнання РФ державою-спонсором тероризму відріже можливості для маневрів та переговорів, що спілкуватися з Кремлем тоді стане неможливо. І це справді так. У такому разі навіть приватна компанія, не кажучи вже про державні структури, не зможе мати будь-яких відносин (не кажучи про співпрацю) з Росією. І це означало б, що РФ стане реально ізольованою. Поки що ми говоримо про умовну ізоляцію, – зазначає Віталій Бала. – Але саме визнання її країною спонсором тероризму чи державою із терористичним режимом поставить хрест на взаєминах будь-якого рівня. І навіть ті країни та компанії, які намагаються зараз обходити санкції, говорити про якесь дипломатичне вирішення конфлікту, десять разів подумають – чи слід продовжувати так само”.

Санкції можуть вдарити по тих, хто продовжує співпрацювати із РФ

Голова профспілки Українська незалежна фундація юристів, голова АО “Кравець і партнери”, адвокат Ростислав Кравець наголошує, що подібні рішення несуть спочатку політичні (вигнання з міжнародних інституцій, ізоляція), а потім і економічні наслідки (припинення співпраці або жорсткі обмеження на нього для всіх компаній) для країни, режим, якої називають терористичним.

“Компанії, які так чи інакше співпрацюють з державою-тероризмом (спонсором тероризму, держава з терористичним режимом), з її приватними компаніями, зазнають певних обмежень. Більш ретельного контролю над їх діяльністю. Залежно від держави – обмеженнями на постачання продукції, укладання тих чи інших контрактів. До заборони на співпрацю із приватними особами чи компаніями, які є резидентом країни з терористичним режимом”, – розповідає експерт.

Він зазначає, що у перспективі рішення, які вже ухвалили дві європейські країни та загалом ПАРЄ, несе не миттєвий, але накопичувальний ефект.

“До них можуть приєднатися інші, – пояснює Ростислав Кравець. – Санкції можуть вдарити по тих, хто продовжує співпрацювати із РФ. І це розуміють компанії, які за 8 місяців війни не спромоглися залишити ринок країни-агресора. Нині вони почали це робити. Та сама мережа ресторанів KFC, той самий Mercedes, який не просто йде з РФ, а й продає частки в російських “дочках”. Якщо тенденція, запущена ПАРЄ, Естонією та Польщею, продовжиться, це може вплинути і на рішення США визнати, нарешті, РФ країною-спонсором тероризму (або в іншому формулюванні). Що також накладатиме обмеження щодо співпраці з приватними компаніями такої держави резидентів США”.

Коментарі

АО «Кравец и Партнеры»