🔸Проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо організації трудових відносин в умовах воєнного стану – https://itd.rada.gov.ua/billinfo/Bills/Card/56499

🇺🇦✌️Важлива та перевірена інформація від адвоката ⤵️

⚡️Приєднуйтесь до каналу https://t.me/rkravetsUA

🙏Буду вдячний за ⚡️зарядження каналу💙💛

АО «Кравець І Партнери»

Поїздка радника глави Офісу президента Сергія Лещенка на Всесвітній економічний форум у Давосі обернулася гучним скандалом — через інтерв’ю, яке він дав швейцарському виданню Tages-Anzeiger. Заклик Лещенка до українських біженців повертатися на батьківщину, бо це, мовляв, безпечно, багато хто сприйняв як цинізм, особливо на тлі ракетної атаки, що сталася 23 січня.

NV розповідає, що сказав радник Андрія Єрмака швейцарській газеті і як коментують його вислови в Україні.

Лещенко — вимушеним переселенцям: «Ваші гроші відсутні в економіці»

Інтерв’ю у свого колишнього колеги провідні автори Tages-Anzeiger Катрін Босс і Клара Ліпковскі взяли у кулуарах Всесвітнього економічного форуму. Воно вийшло 20 січня, його можна прочитати за цим посиланням.

Поряд із запитаннями про ситуацію на фронті, підготовку до мобілізації, події на Близькому Сході і США та їх вплив на Україну, кореспонденти поцікавилися думкою Сергія Лещенка про українців, котрі виїхали на Захід від бойових дій. Відповіді приголомшили.

За словами співбесідника Tages-Anzeiger, зараз в Україні небезпечно перебувати хіба що за п’ять кілометрів від лінії фронту. Але в містах за 30−40 кілометрів від передової, до яких російська артилерія не може добити, наприклад у Краматорську, «зароджується нова економіка», сказав Лещенко.

«Такі міста є хабами для військових. Там госпіталь для бійців. Вони також хочуть мати можливість піти до перукарні, придбати ноутбук або смартфон у магазинах. Також є багато закладів харчування з шашликами, гамбургерами, суші та кавою, а також нові готелі, де, наприклад, зупиняються дружини солдатів чи офіцерів, які відвідують своїх чоловіків на кілька днів. Все це створює робочі місця», — виклав радник ОП свою теорію.

Наступний фрагмент інтерв’ю наводимо без купюр.

T-A: Одні люди втекли з України, інші залишилися. Це роз’єднує українське суспільство?

С.Л.: До певної міри. Все важче знаходити спільну мову. Тому що люди, які виїхали з України, ніколи не зрозуміють людей, які залишилися. Я вважаю, що приймаючі країни повинні припинити підтримку біженців, щоб вони могли повернутися додому (курсив NV).

Т-А: Як ви збираєтеся переконати цих людей, що вони будуть в безпеці в Україні?

С.Л.: У нас у Києві живе 3 мільйони людей, у тому числі сотні тисяч дітей. Аргумент про те, що це небезпечно, — нісенітниця (курсив NV). Тим, хто повернеться, не доведеться воювати в окопах. Але вони можуть купувати українські продукти в супермаркеті в Україні, платити за оренду квартири в Києві, користуватися поліклініками та аптеками, платити податки, щоб ми могли фінансувати школи. Ваші гроші відсутні в економіці. І ситуація стає дедалі складнішою.

Сергій Лещенко на цьому не зупинився і висунув біженцям ще одну претензію: «Українці, які живуть за кордоном, не беруть участі у підтримці армії через сплату податків і купівлю споживчих товарів. Що гірше, їхні діти тепер навчаються в європейських країнах і стають все більш інтегрованими. Тому ймовірність того, що вони повернуться, стає все меншою. І ми втрачаємо ціле покоління молоді».

«Вершина цинізму». Реакція в Україні

Фрагменти інтерв’ю з’явилися в українських медіа 22−23 січня. І не залишилися поза увагою.

«Ми з Сергієм Лещенком, мабуть, живемо в різних Києвах», — відгукнувся голова правління Українського кризового медіа-центру Валерій Чалий у коментарях до посту журналіста Сергія Руденка, який поцікавився, чи можна вважати слова радника офіційною позицією президента Володимира Зеленського.

«Не дуже зрозуміло, чому людина, яка нібито займається боротьбою з фейками, коментує досить чутливе та суперечливе питання про повернення українців з-за кордону», — зазначили в Русі Чесно.

Відомий юрист Ростислав Кравець обурився: «Якщо сьогодні його не буде звільнено з посади радника Офісу президента України та не звільнено з посади в Укрзалізниці і всіх інших посад, де він отримує кошти за рахунок платників податків, можна вважати, що і президент України підтримує таку політику».

За словами радника міського голови Маріуполя Петра Андрющенка, головним питанням повернення людей в Україну не є ракетна небезпека, а питання де жити.

«Це просто цинізм знущатися з людей, які позбавлені всього. Кожен маріуполець позбавився всього того, що він накопичував усе своє життя. Так само позбавились всього бердянці, мелітопольці. Велика кількість людей перебуває в країнах ЄС. Вони допомагають фронту більше, ніж деякі люди в Україні. А Сергій Лещенко виходить і каже, що треба повертатися додому, що люди не інтегруються. Це вершина цинізму», — сказав Андрющенко в ефірі Еспресо.

Депутат Запорізької міськради Андрій Согорін відреагував на слова про безпеку у прифронтових містах: «Якщо так прекрасно, то перереєструйтесь та перенесіть офіс Укрзалізниці та інших держпідприємств у Запоріжжя, покажіть приклад. Може, у містах і ситуація з бюджетом покращиться».

«Які такі права і свободи? Свобода пересування і право на обрання громадянства і місця для проживання? Свобода самим визначати свою долю? Дурня! Українці — це власність держави! Кріпаки, які належать чиновникам держапарату. І якщо вони втекли за кордон від своїх хазяїв, то чиновники інших держав повинні їх повернути законним власникам — українській владі», — перефразував вислів Лещенка політтехнолог Сергій Гайдай.

Журналіст Віталій Ковач вважає, що його ексколега «пробив нове дно», закликавши країни-партнери не допомогати переселенцям з України. «Якщо припинити підтримку — що робити жінкам і дітям, літнім? Багатьом просто немає куди повертатися, бо знищено все руснею. Але Сірожа про то не знає. Адже треба якось двигати ідею президента в європейські маси, що українці мають повертатися і або воювати, або працювати. Нє, ідея правильна. От тільки коли за неї беруться отакі виконавці — виходить як в тій приказці: „Застав дурного Богу молитися, то він і лоба розіб’є“», — написав він у Facebook.

Ще більше критики пролунало 23 січня після ранкової атаки РФ на Київ, Харків і Павлоград, коли загинуло дев’ять людей, десятки були поранені.

«Сергію, ти хочеш, аби нашим біженцям припинили виплати, хочеш повернути людей додому, аби вони піднімали економіку й купували смартфони у Краматорську? Розкажи про це родині з Харкова. Запитай думку маріупольців», — запропонувала журналістка і мисткиня Наталя Амірова.

«Передайте хтось в ОП, що жити в найбільш захищеному ППО місті, працювати в найбільш захищенному ППО місці та проводити дозвілля в нічних клубах, — то не вся Україна. Вкурвило, вибачте», — написав волонтер Роман Донік.

Науковець Антон Сененко зауважив, що «поради іншим людям, як чинити в безпековому плані, інколи можуть закінчитися смертю цих людей».

«Я не знаю, яких саме біженців бачив Лещенко, в яких нічних клубах з ними тусувався, як давно він приїздив хоча б у Харків, чи він взагалі розуміє, що це таке — виживати, гарувати на роботі і двох підробітках, не мати вихідних, не мати домівки і жодних перспектив при поверненні. Я розумію, що він сказав цю дичину через призму своїх відчуттів і оточення. Що йому дійсно ніщо, ніде і ніколи не загрожувало. Що він нікого не ховав і не оплакував. Що він просто відробляє потрібну повєсточку, — написав він у Facebook. — Але коли країни-партнери вимушені будуть скорочувати і припиняти допомогу біженцям, ці біженці почнуть повертатися на згарища і під ранкові обстріли, всі пам’ятатимуть, що владні голови України самі ж про це просили. Замість того, щоб, навпаки, подякувати і попросити продовжити програми підтримки».

Що каже Лещенко

Чиновник, чиї слова викликали резонанс, увечері 23 січня опублікував у Facebook допис, який назвав «постом подяки».

Лещенко дякує співвітчизникам, які платять податки і купують товари, книги, одяг, квіти та квитки на потяг та в кіно в Україні. З українців за кордоном він шанує тих, хто «пересилають кошти додому, не забувають національну культуру, є амбасадорами України, донатять на потреби українського війська, українського суспільства, допомагають берегти українське за кордоном і памʼятають, що у нас є лише одна Україна — тут, куди ми всі маємо повернутись і повертаємось».

«А тим, хто влаштував сьогодні черговий спалах ненависті, ніхто дякувати не хоче і не буде. Ті, хто почав моїм словам давати токсичні інтерпретації або взагалі вигадувати дурість. Тим, хто намалював яскраві картинки з цитатами, висмикуючи мої слова з контексту. Тим, хто роками живе, примножуючи хіба що хейт та переводить будь-яку дискусію в розвішування ярликів», — заявив радник Єрмака.

Не перший скандал Лещенка

Сергієві Лещенку 43 роки. Він здобув популярність як автор Української правди, з якою співпрацював з 2000 по 2016 рік. Відомий розслідуваннями щодо корупції в українській політиці.

2014 року був обраний до Верховної Ради від Блоку Петра Порошенка. У 2019 році вийшов із фракції, хоча ще задовго до того висловлював незгоду з її політикою.

Того ж року став членом наглядової ради Укрзалізниці.

З 28 лютого 2022 року — радник керівника ОП Андрія Єрмака. Проводить регулярні брифінги в Офісі, спеціалізуючись на розвінчанні російських фейків.

Гучна скандальна історія, пов’язана з Лещенком, датована 2016 роком. Він придбав квартиру в новобудові в центрі Києва площею 192 м² за 7,5 млн грн (понад 300 тис. доларів за тогочасним курсом). За словами політика, половину суми внесла як позику засновниця Української правди Олена Притула, частина коштів — його заощадження, а решта — гроші його тодішньої нареченої, DJ Анастасії Топольської. У 2017 році Національне агентство з питань запобігання корупції закрило справу «за відсутністю складу адміністративного правопорушення».

У 2021 році Лещенко виправдовував гастролі своєї дружини Топольської у Москві тим, що вона популяризувала Україну. Невдовзі після повномасштабного вторгнення подружжя розлучилося.

NV

АО «Кравець І Партнери»

На щастя чи на жаль, Україна, будучи миролюбивою країною, чинним законодавством не регулювала питання припинення трудових відносин під час воєнного стану, тому, якщо коротко, то реалії сьогодення такі, що відповідь на питання як під час воєнного стану припинити трудові відносини, якщо підприємство зруйновано, нікому видати наказ та оформити звільнення – ніяк.

На даний час, в Україні було проголосовано за законопроект №7160 від 14.03.2022 року «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», однак можна констатувати як і інші пропозиції Третьякової Г.М. даний проект є поверхневим та недолугим і вносить ще більше проблем, ніж проста прогалина закону, яка могла б бути усунута аналогією права чи закону.

Отже, з огляду на те, що чинне законодавство не містить прямих норм для регулювання згаданих відносин, то відповідно має бути застосована аналогія права чи закону, але відразу слід зазначити, що аналогія можлива не в усіх випадках.

Дійсно патовою є ситуація, коли, наприклад найманий працівник працював у роботодавця, який був ФОПом і самостійно виконував функції директора/кадровика, але під час воєнного стану безвісти зник, в кращому випадку. За даних обставин жодна аналогія неможлива і державі все ж таки доведеться самостійно вводити нову процедуру фіксації припинення трудових відносин, наприклад, державною установою, яка мала б повноваження на внесення відповідних записів до трудової книжки.

Якщо ж розглянути питання звільнення з великого підприємства чи установи, то тут ситуація може бути дещо простішою, адже підприємство – це не лише будівля, це також штат працівників, який може працювати та здійснювати свої функції за межами робочого місця.

Так, у випадку, якщо підприємство зруйновано, то в такому випадку найбільш наближеною буде аналогія щодо застосування таких норм для припинення трудових відносин як – припинення трудових відносин за ініціативою працівника, припинення трудових відносин за угодою сторін або припинення трудових відносин за ініціативою роботодавця з підстав – п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП (змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації).

Що ж стосується оформлення заяви, наказу та трудової книжки, то в такому випадку знову ж таки можливі альтернативні способи, які прямо не заборонені законом. Наприклад, заяву на звільнення або наказ про звільнення можна підписати за допомогою електронного цифрового підпису та відправити через електронні засоби зв’язку, якщо ж електронний підпис відсутній, то можна сфотографувати рукописну заяву чи наказ та знову ж таки відправити на електронну пошту чи месенджер. При цьому роботодавцю можна попередньо видати розпорядження про те, що на період воєнного стану можливе використання електронних засобів зв’язку, а після направлення відповідних документів варто за кожним таким фактом складати акт, в якому вказувати який документ, кому, коли та яким способом було відправлено.

Що ж стосується видання трудової книжки, то знову ж таки варто електронним способом повідомити про те, що трудова книжка може бути відправлена поштовим зв’язком на вимогу працівника, якщо при цьому є така можливість, або може бути видана в обумовленому місці наручно, це зі свого боку може бути доказом того, що роботодавець вживав заходів для виконання своїх вимог в міру об’єктивних можливостей, які були в його розпорядженні.

При цьому слід зазначити, що недолугий законопроект Третякової Г.М. не містить навіть спроби врегулювати питання припинення трудового договору в частині фактичного оформлення відносин з припинення трудових відносин, так само як і не містить вирішення проблеми щодо припинення трудових відносин зі зниклим ФОПом, складається враження, що даний проект – це лише імітація діяльності для виправдання власного існування, адже жодних практичних механізмів вирішення дійсно проблемних питань трудових відносин даний проект не містить.

Зовсім цинічно виглядають запропоновані проектом новації, які фактично позбавляють будь-яких виплат від роботодавця осіб, які були вимушено перемішені/евакуйовані чи втратили працездатність через поранення, адже проектом пропонується в таких випадках укладати договори з іншими особами та призупиняти діючі трудові договори, при цьому в додачу до позбавлення права на виплату проект нічого не говорить про те, що робити в тому випадку, коли особа повернеться з евакуації чи лікування, що призведе до масових невдоволень та зубожіння і так постраждалого населення.

Ще однією абстрактною та такою, що призведе лише до проблем та розбрату є пропозиція в проекті, що стосується оплати, яка звучить так «у разі неможливості виплати заробітної плати через воєнні дії виплата заробітної плати може бути призупинена, до моменту відновлення можливості підприємства здійснювати основну діяльність» – і тут черговий раз проявляється непрофесіоналізм та поверхневість, тих, хто готував даний проект. По-перше, хто, як та якими документами підтверджує неможливість виплати, по-друге, як встановити конкретну дату моменту можливості відновлення діяльності, по-третє, які причини не здійснювати виплати, якщо в результаті здійснення неосновного виду діяльності отримується дохід. З даної пропозиції складається враження, що Третьякова Г.М. готувала цю норму під конкретні підприємства, які в такий спосіб зможуть уникнути тривалий час обов’язку з виплати заробітної плати, навіть після завершення воєнного стану.

Отже, як зазначалося раніше, прийняти законопроект жодним чином не покращить та не вирішить низку проблемних питань у сфері трудових відносин, а навпаки – поглибить кризу та спричинить низку невдоволення серед працюючого населення, тому варто було б його заветувати та доручити практичним фахівцям розробити дієві механізми врегулювання відносин, а не витрачати дорогоцінний час на імітацію діяльності деякими особами.

Роботодавцям же і працівникам, за даних умов, необхідно навчитися шукати компроміс і в першу чергу подумати про позасудове вирішення питань, а судові процеси залишити на мирний час, адже юристам теж треба робота (жарт).

Дуже сподіваємось, що у Президента вистачить часу на хоча б на поверхневий аналіз цього чергового третяковського «шедевру» та він застосує право вето, щоб не нашкодити громадянам України та не позбавити їх єдиного джерела доходів під час воєнного стану.

Адвокати Анна Мартиненко, Ростислав Кравець, АО Кравець і партнери

АО «Кравец и Партнеры»

В петиції зазначено, що з огляду на негативні наслідки співпраці з Міжнародним валютним фондом, підриву економіки України, втручання у внутрішні справи України, створення програм, що призводять до культурного, економічного та соціального занепаду України експертами МВФ, пропоную тимчасово, до підготовки та узгодження довготривалої програми з МВФ, припинити співробітництво з цією міжнародною установою.

На час узгодження програми та припинення втручання у внутрішні справи України, створити спеціальну слідчу комісію для аналізу та вивчення наслідків попередніх програм співпраці з Міжнародним валютним фондом.

Петиція створена відомим адвокатом Ростиславом Кравцем. Всі бажаючі можуть її підписати перейшовши за адресою.

АО «Кравец и Партнеры»