прецедент – Третейський суд

Небезпечний прецедент. Як суд стягує гроші з Правекс Банку через орендований сейф

Max — Mon, 22 Aug 2022 10:19:28 +0000

Оренда сейфів для зберігання коштів і дорогоцінних речей — одна з послуг, яку надають українські банки. Та чи можна поцупити щось із такої скриньки і чи справедливо покладати відповідальність за злочин виключно на банк?

У лютому 2015-го директор одного з українських підприємств Валерій (ім’я змінено) орендував у відділенні Правекс Банку в Рівному індивідуальний сейф і, за його словами, поклав туди $ 1,78 млн, 1,23 млн євро та 230 тис. швейцарських франків. Як стверджував клієнт, він заробив ці кошти протягом життя, а згодом вказував, що він позичив такі великі суми.

Валерій користувався сейфом майже півтора роки. Та в грудні 2016-го виявив, що кошти зникли. Клієнт повідомив про це працівників банку й поліцію, було відкрито кримінальне провадження. А за три роки, у грудні 2019-го, Валерій подав до Печерського районного суду м. Києва позов про стягнення повної суми зниклих коштів з Правекс Банку. На думку позивача, крадіжка грошей із сейфа сталася через порушення банком своїх зобов’язань за умовами договору, а відтак банк зобов’язаний відшкодувати завдані клієнту збитки. Щоправда, скільки коштів насправді було у сейфі, та й чи були вони там взагалі?

Таємниця банківського сейфа

У ході слідства потерпілий заявляв про ще одну дійову особу цієї події. Невідомий чоловік за допомогою загубленого паспорта жителя Київської області став клієнтом Правекс Банку, відкрив платинову картку, отримав статус VIP-клієнта та ще ряд привілеїв. Й орендував індивідуальний сейф у тому ж відділенні Правекс Банку в Рівному, де тримав свої гроші Валерій. До того ж, сейф цей розташувався саме поряд із сейфом постраждалого. За версією слідства, цей невідомий із чужим паспортом пройшов до приміщення банку і, зламавши сейф, поцупив гроші Валерія.

На відсутності доказів існування такої особи наголошував захист банку в суді, однак суд на цю важливу деталь уваги не загострював. У межах процесу зазначалося, що саме банк не виконав свого облов’язку забезпечити цілісність сейфа й допустив до сховища особу за недійсним паспортом, що призвело до крадіжки грошей. Суд узяв до уваги й інші докази — результати трасологічної експертизи замка сейфа, результати слідчих експериментів і навіть психологічної експертизи, — постраждалий пройшов поліграф, який виявив у нього дивну реакцію на питання про поміщення грошей в скриньку. Докази доволі опосередковані, однак суд першої інстанції у листопаді 2021 р. ухвалив рішення задовольнити вимоги постраждалого й зобов’язав банк виплатити йому втрачені кошти.

Банк вирішив оскаржити рішення Печерського суду в апеляції. На засіданні представники банку зазначили, що банк дотримувався всіх вимог безпеки приміщення, у якому розташовувалися сейфи: там були сигналізація й кодовий замок, у банку встановлено 11 камер відеоспостереження. Попри це, досі невідомо, хто вкрав гроші. За словами представників банку, жодного доказу поміщення коштів у комірку немає, ніхто, крім потерпілого, не може підтвердити цього факту.

“У рішенні суду першої інстанції немає матеріалів доказів, як саме відбувалася нібито крадіжка, в яку дату, в який час. Досі навіть не встановлена особа, яка здійснила крадіжку, і їй не висунуто повідомлення про підозру”, — заявив на засіданні представник банку Артем Крикун-Труш.

Адвокати банку відзначають: розглянуті судом докази аж ніяк не підтверджують потребу стягнути кошти саме з банку. Та й розглядає суд лише одну версію події, тоді як їх може бути кілька. Утім, Апеляційний суд залишив рішення по справі без змін, і тепер банк оскаржуватиме його у Верховному Суді.

“За” і “проти” банківських скриньок

Оренда сейфа — традиційна послуга, яка надається банківськими установами. Вона актуальна для тих, хто хоче знайти надійне місце для зберігання коштів, дорогоцінних речей чи творів мистецтва. Клієнти зазвичай користуються нею, коли на довгий час залишають помешкання або ж готуються до великих покупок на зразок нерухомості чи автомобіля. Серед переваг оренди сейфа в банку називають:

безпечність зберігання коштів у сховищі, що цілодобово охороняється;
конфіденційність, адже про вміст сейфа знає лише клієнт;
можливість звернутися до своєї скриньки будь-коли протягом робочого часу банку;
можливість обрати потрібний розмір скриньки.

Наприклад, у Приватбанку оренда скриньки коштує від 9 до 25 грн за добу залежно від розміру скриньки. В Ощадбанку ця послуга коштує 10—38 грн/добу. У Правекс Банку можна винайняти сейф за 11—45 грн/добу. Вартість послуги залежить від розміру скриньки, тривалості оренди, наявності страхування, пакету послуги, регіону, в якому розташоване відділення банку, тощо.

Зазвичай під час користування орендованим сейфом діють стандартні правила. У скриньці не можна зберігати заборонені предмети (зброю, наркотики, легкозаймисті й отруйні речовини тощо). Щоб потрапити до сейфа клієнт має посвідчити свою особу, — відвідуваність ретельно реєструють. Клієнт розміщує своє майно в скриньці, не повідомляючи про це банк. Банк своєю чергою не бере на себе обов’язок зберігати майно клієнта, — він несе відповідальність тільки за зовнішню цілісність скриньки, а не за її вміст.

“Найкраще в банку зберігати гроші на рахунку: банк нараховуватиме 8—15% на гривню, 1,5—2% на долар, і клієнт буде знати, що ці гроші не тільки лежать у банку, але й працюють на нього й на державу, — каже колишній заступник голови НБУ Ярослав Солтис. — Банк не відповідає за суму, яка лежить у сейфі, — він лише надає скриньку для зберігання й дає ключі”.

Без прямих доказів

Однак Правекс Банку довелось відповідати саме за вміст сейфу. Цікаво, що потерпілий спочатку стверджував, що гроші заробив протягом життя, а потім, коли перед судом потрібно було підтвердити походження коштів, надав копію договору безпроцентної позики цих грошей, яку взяв під розписку. На думку захисту, сумнівним виглядало й те що потерпілий, будучи директором компанії та володіючи солідними коштами, орендував звичайну квартиру та не мав власного житла. Мовляв, його статус видається примарним.

Експерти відзначають, що рішення суду винесено за сумнівних і непрямих доказів, ще й без остаточних результатів слідства, — досі невідомо, чи були ці гроші, а якщо й були, то хто ж їх украв.

“Це особливо крупна крадіжка, вироку по кримінальній справі за фактом крадіжки немає, а це значить, що й відсутні встановленні судом обставини крадіжки як злочину, при цьому судове рішення в рамках цивільного провадження “протягнули” в суді по спрощеній процедурі, — коментує справу адвокат Анжела Василевська. — На мою суб’єктивну думку, рішення має ознаки сумнівно правосудного. Рішення про відшкодування шкоди клієнту банку прийнято без прямих доказів узагалі завданої йому шкоди лише на підставі слідчого експерименту, що в банківську скриньку можна помістити таку-то суму коштів. Банк правильно аргументував свою позицію: опису не було, банк не знав, що було в сейфі, але суд чомусь не взяв це до уваги, повіривши позивачу “на слово”. Цікавим є також факт, указаний в рішенні суду щодо джерела походження коштів позивача, — за договором позики. У сукупності такі факти можуть свідчити про не зовсім прозорі фінансові операції”.

Адвокат Ростислав Кравець зазначає, що подібні випадки, коли в орендованому банківському сейфі зникали кошти, уже були. Десятки банків постраждали або від дій професійних шахраїв, або від дій власних працівників, які крали кошти чи недобросовісно виконували свої обов’язки.

“Велика проблема стягнути з банку кошти, які містилися в депозитному сейфі, у судовому порядку, — каже Ростислав Кравець. — Деякі банки самостійно повертали кошти, коли особа доводила, що вони справді були у сейфі, і надавала документи про походження коштів. Однак це відбувалося в позасудовому порядку. Були випадки, коли знаходили шахраїв, вилучали кошти і банк компенсував збитки. Однак у більшості випадків клієнтам банків дуже важко стягнути такі вкрадені кошти, тому що вкрай проблематично довести, яка саме сума там містилась. У випадку з Правекс Банком позивач підійшов до справи креативно — оформив договір позики, була проведена психологічна експертиза. Суд прийняв за власним внутрішнім переконанням ці докази як належні й стягнув суму, яку позивач сам зазначив у своїй позивній заяві. На моїй пам’яті, мабуть, це перший випадок, коли так сталося”.

Справу Правекса тепер розглядатиме Верховний Суд України, — подібні випадки йому вже знайомі.

“Існує чотири постанови Верховного Суду щодо схожих кейсів, коли начебто зникло майно з банківської скриньки й особа намагалася стягнути шкоду з банку, — каже Артем Крикун-Труш. — Це практика за 2018 і 2019 рр. У кожному з випадків Верховний Суд дійшов того, що банк не відповідає за дії третіх осіб, не було прямих доказів, що кошти поміщалися в банк, і банк не може нести відповідальність, бо він, по суті, не знає, що зберігає особа”.

Виглядає на те, що суди попередніх інстанцій не особливо намагались підійти до справи із начебто зниклими грошима ретельно, розглянути достеменні докази й установити істину. Між тим, надійність судової системи — одна з запорук сприяння бізнесу й захисту іноземних інвестицій у будь-яку компанію.

“Може бути, що рішення суду на користь клієнта некоректне, — каже колишній заступник голови НБУ Ярослав Солтис. — Звичайно, це негативно впливає на інвестиційний клімат. Якщо в Україні ухвалюють такі рішення, то вони негативно впливають на тих, хто хоче мати у власності банк чи бути акціонером банку”.

100% акцій Правекс Банку належать провідній у Єврозоні банківській групі Intesa Sanpaolo. Зараз банку загрожує стягнення на суму в майже 3 млн в іноземній валюті за рішенням суду, яке спирається на опосередковані докази без чіткого встановлення подій. Усе це відбувається на тлі стриманого інвестиційного попиту та падіння прямих іноземних інвестицій в Україні. Євроінтеграційні ж перспективи для успішного втілення потребують справедливої судової системи. Натомість ситуація з Правекс Банком загрожує стати небезпечним прецедентом, — на такі проблеми може наразитися будь-який банк, тож іноземні банки, які хотіли б працювати в Україні, задумаються, чи варто на це йти.

ДС

АО «Кравец и Партнеры»

Почему Тумгоева выдают России. Деньги Кадырова, международные обязательства или опасный прецедент

Max — Fri, 21 Sep 2018 06:51:17 +0000

Под Генпрокуратурой представители праворадикальных движений протестуют против выдачи России уроженца Владикавказа Тимура Тумгоева. Активисты считают, что Тумгоев наверняка подвергнется репрессиям в России, поэтому его нельзя выдавать соседям. Не рекомендуют выдавать Тумгоева также потому, что он, якобы, воевал на Донбассе на стороне Украины, хотя прямых доказательств этому пока что нет.

В Генпрокуратуре считают, что выдача Тумгоева — отличный пример взаимодействия между силовыми ведомствами Украины и России. “Вести” разобрались, почему Тумгоева все же решили выдать России, а также, что может произойти, если Тумгоев в Россию не вернется.

Враг России и террорист

По информации российских силовиков, Тумгоев воевал в Сирии на стороне ИГИЛ. Спикер ГПУ Андрей Лысенко заявил, что выдача Тумгоева отвечает нормам международного права.

“Выдача гражданина России Тимура Тумгоева российским спецслужбам Украиной соответствует национальному и международному праву. Российские правоохранители обвиняют Тумгоева в причастности к группировке, структурно относящейся к экстремистской организации “Исламское государство”, которое воевало на территории Сирии. Сам депортирован этого не отрицал. Тумгоев обжаловал решение о его депортации, однако суды первой и апелляционной инстанции отказали в удовлетворении жалобы”, — заявил Лысенко.

Кроме того, по словам представителя прокуратуры, Европейский суд по правам человека также не нашел оснований останавливать экстрадиции.

Отметим, что организация ИГИЛ признана террористической, в том числе и в Украине. Украинские силовики неоднократно арестовывала завербованных террористов. Впрочем, причастность Тумгоева к ИГИЛ не доказана украинским судом, Петр Порошенко заявлял, что Украина будет помогать бороться с ИГИЛ, которую он считает прямой угрозой Украине.

Хотел помочь украинцам

Среди аргументов против выдачи Тумгоева России называют то, что ингуш воевал на Донбассе на сторону украинской армии. По словам командир 8 отдельного батальона УДА «Аратта» Андрея Гергерта, Тумгоев мог быть инструктором.

“Он воевал в составе батальона Шейха Мансура три месяца. При этом запрещал себя фотографировать, потому что боялся за родных в Чечне. Он действительно был в Сирии, он специалист в подрывном деле. Он приехал к нам, чтобы воевать. Он воевал в в Сирии рядах объединенной оппозиции — против режима Асада и россиян, которые этот режим поддерживают”, — говорит Гергерт.

По словам Гергерта, воевавших против России чеченцев украинские силовики выдают соседям не просто так. У него есть информация, что глава Чечни Рамзан Кадыров платит серьезные деньги, чтобы их выдавали России, а затем на родине их казнят.

В батальоне имени Шейха Мансура, который принимает участие в боевых действиях на Донбассе в составе «Украинской добровольческой армии», заявили, что Тумгоев был бойцом их подразделения. Тем не менее, замгенпрокурора Украины Евгений Енин сообщил, что подтверждений участия в АТО экстрадированный не предоставил.

Интересно, что организаторы акции в поддержку Тумгоева в прошлом году заявляли, что он не воевал в Украине.

“В Украине задержанный не воевал, а был транзитом. Россия, в свою очередь, так и не предоставила доказательства его вины. Хотя ему инкриминируют серьезные статьи. Например, подготовка боевиков, ИГИЛ, сбор денег для боевиков и тому подобное”, — рассказывала в июне прошлого года организатор акции в защиту Тумгоева Татьяна.

В Харьковской правозащитной группе утверждают, что Тумгоева решили выдать тайно.

“Тумгоев был задержан за предполагаемое органами власти РФ совершение тех же преступлений, за которые он уже задерживался ранее и в связи с которым суд уже освободил его из-под стражи, а Комитет по правам человека ООН запретил его выдачу в Россию. Очевидно, что это основание для задержания является фальшивкой, поскольку Тумгоев никакого преступления в момент его задержания 11 сентября не совершал. По неофициальной информации Тумгоева после задержания тайно выдали России. Если так произошло, то это еще один пример произвола украинских правоохранительных органов, которые пренебрегают национальным и международным законодательством, предписаниями высокого международного органа в области прав дины, не говоря уже о правах самого человека”, — заявили правозащитники.

Кроме того, украинские и международные правозащитные организации акцентируют внимание на том, что жизни Тумгоева в России угрожает опасность, поэтому экстрадировать его в Россию нельзя.

Опасный прецедент

Еще в прошлом году правозащитники говорили, что Украина решила экстрадировать Тумгоева в Россию из-за жесткого международного регламента.

“В первую очередь выдача Тумгоева связана не с позицией Украины, а с тем, что решения об экстрадиции подозреваемых по линии Интерпола принимается автоматически, без учета истории человека и ситуации в той стране, которая запрашивает экстрадицию”, — говорили правозащитники.

Юрист Ростислав Кравец рассказал “Вестям”, что Украина действительно старалсь как можно скорее выдать Тумгоева, чтобы соблюсти международные обязательства. Правда, Украина должна изучить досконально дело Тумгоева.

“Касаемо данного случая, Украина может изучить мотивы, потребовать дополнительную аргументацию от России по поводу Тумгоева. Украина может оценить, достаточно ли доказательств и аргументов, что тот не подвергнется репрессиям и только после этого его выдать. Вопрос об экстрадиции решает суд. Правда, и доказательства того, что он совершал преступления крайне туманны”, — говорит Кравец.

По словам Кравца, Украина может не выдавать Тумгоева России, если в судах будет доказано, что тому угрожает опасность в РФ.

“Есть множество примеров, как Россия не выдавала Украине многих людей, которых в Украине подозревают в экономических преступлениях, того же Бориса Тимонькина, например. Не выдали целый ряд банкиров, политиков, поскольку считали, что их будут незаконно преследовать на территории Украины. Международные суды посчитали, что Украина не сможет объективно расследовать их дела, поскольку расследование будет политически-мотивированным”, — говорит Кравец.

Экс-работник прокуратуры Сергей Иванов считает, что Тумгоева лучше выдворить из страны, но не передавать России.

“Я не знаю точно, причастен Тумгоев к ИГИЛ или нет. Но даже если так, то его просто нужно выдворить из страны, но не в российском направлении, где его точно убьют”, — говорит Иванов.

Кроме того, юрист считает, что отказ выдавать Тумгоева может породить прецедент, при котором преступники из Украины и России будут сбегать в соседние страны, которые откажутся выдавать подозреваемых друг другу.

“Наши договора с Россией об экстрадиции никто не расторгал. Россия и Украина выдают преступников друг другу, об этом открыто заявляют силовики. Пока что не было разговоров о том, чтобы прекратить эту практику”, — говорит юрист.

Олег Ткачук, ВЕСТИ

Адвокатская компания Кравец и Партнеры

Справа Гужви як прецедент

Max — Mon, 11 Sep 2017 13:35:47 +0000

Чи справді він став жертвою власної продажності? І наскільки продажні українські медіа назагал? Думками ділиться медіаюрист Ростислав Кравець.

Громадське радіо

Адвокатская компания Кравец и Партнеры

Фонд гарантирования помирился с ГИУ и создал опасный прецедент

Max — Sun, 22 May 2016 04:35:16 +0000

Другие кредиторы проблемных банков по аналогии с этим судебным процессом могут начать требовать «свое» у Фонда гарантирования вкладов.

Государственное ипотечное учреждение подписало мировое соглашение с Фондом гарантирования вкладов физлиц (ФГВФЛ) по кредитной задолженности на сумму 187,9 млн. грн.

Об этом говорится в постановлении Хозяйственного суда г. Киева по делу №910/21864/15, имеющемся в распоряжении UBR.ua.

187,9 млн. грн. — это сумма, которую ГИУ был должен банк «Финансы и Кредит», в котором уже работает временная администрация Фонда гарантирования. И, согласно мировому соглашению, ФГВФЛ согласился на возмещение Ипотечному учреждению задолженности проблемного банка.

«На самом деле, согласно действующему законодательству ни о каком мировом соглашении и речи быть не могло. ГИУ вместе с остальными кредиторами банка «Финансы и Кредит» должен был ждать, и лишь в седьмую очередь получить свой долг (после полной распродажи активов проблемщика). А тут Фонд гарантирования вкладов, который обычно признает подобные кредитные требования ничтожным, и выстраивает кредиторов в очередь, совершенно неожиданно идет на мировую и обещает выплатить почти 180 млн. грн. Кроме того, что это не отвечает действующему законодательству, так это еще создает опасный прецедент для самого Фонда. Теперь другие кредиторы, судящиеся с ним по проблемным банкам, непременно потребуют возмещения. И на кону станет вопрос наполняемости ФГВФЛ, ведь кредиторы попытаются отсудить побольше имущества у неплатежеспособных банков», — прокомментировал UBR.ua ситуацию старший партнер адвокатской компании «Кравец и Партнеры» Ростислав Кравец.

Елена Лысенко, UBR

Адвокатская компания Кравец и Партнеры