1. Загальні поняття та нормативне регулювання форс-мажору

З початком повномасштабного вторгнення рф на території України питання щодо форс-мажорних обставин стало доволі гостро. Для всіх є очевидним, що війна стала для всіх українців великою трагедією та зачепила всі сфери – соціальну та економічну. Бізнес не став виключенням та зазнав значних збитків, враховуючи окупацію територій, ракетні обстріли та інші жахи війни. А отже, питання щодо форс-мажорних обставин стало одним із мейнстримів як у медіа-просторі, так і в судовій практиці.

Регулювання форс-мажору здійснюється одразу декількома нормативно-правовими актами. Це, зокрема, Цивільний кодекс, Господарський кодекс, Закон України «Про торгово-промислові палати в Україні». Визначення форс-мажору міститься в Законі України «Про торгово-промислові палати в Україні».

Відповідно до ч. 2 ст. 14¹ Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об’єктивно унеможливлюють виконання зобов’язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов’язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Також визначення щодо форс-мажору наявне в Регламенті засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (надалі – Регламент). Відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (Force Majeure) – це надзвичайні та невідворотні обставини, які об’єктивно впливають на виконання зобов’язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов’язків за законодавчими та іншими нормативними актами, дію яких неможливо було передбачити та дія яких унеможливлює їх виконання протягом певного періоду часу.

Дія таких обставин може бути викликана:

– винятковими погодними умовами і стихійним лихом (Acts of God) (епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо);

– непередбаченими обставинами, що відбуваються незалежно від волі і бажання заявника (загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись, ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго), дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дія суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, обмеження комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту тощо);

– умовами, регламентованими відповідними рішеннями та актами державних органів влади, закриттям морських проток, ембарго, забороною (обмеження) експорту/імпорту тощо.

Вищезазначений перелік обставин не є вичерпним.

Відповідно до п. 3.2 Регламенту не вважаються форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) фінансова та економічна криза, дефолт, зростання офіційного та комерційного курсів іноземної валюти до національної валюти, недодержання/порушення своїх обов’язків контрагентом боржника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов’язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів тощо.

Відповідно до Регламенту саме торгово-промислові палати уповноваженні на засвідчення настання обставин непереборної сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 14¹ Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб’єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб’єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Таким чином, у разі виникнення форс-мажорних обставин слід звертатись до торгово-промислової палати задля отримання сертифіката про форс-мажорні обставини. Звертаємо увагу, що відповідно до Регламенту існує розмежування у компетенції Торгово-промислової палати України та регіональних ТПП. Розмежування відбується у такому порядку: Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини із зовнішньоекономічним елементом або міжнародні договори, регіональні ТПП засвідчують форс-мажорні обставини за договорами/угодами між резидентами. Виключенням є передбачення в угоді (договорі), яка саме ТПП має засвідчувати форс-мажорні.

2. Форс-мажор як інструмент допомоги бізнесу

Так у чому ж саме полягає допомога бізнесу від форс-мажору? Відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов’язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Подібні положення наведені в ч. 2 ст. 218 ГК України: учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов’язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов’язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов’язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов’язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Таким чином, ч. 1 ст. 617 ЦК України та ч. 2 ст. 218 ГК України передбачають звільнення особи від відповідальності за невиконання зобов’язання у разі настання обставин непереборної сили.

Як і зазначалось вище, ведення господарської діяльності несе у собі багато ризиків, у тому числі ризик не виконати належним чином своє зобов’язання перед контрагентом, що знову ж таки є передумовою настання відповідальності та інших несприятливих наслідків у вигляді судових спорів, а можливо навіть і банкрутства.

Настання форс-мажорних обставин хоча і не припиняє зобов’язання, проте рятує суб’єкта господарювання від сплати, наприклад, неустойки (штрафу та пені), що значно полегшує процес відновлення після настання несприятливих обставин. Відсутність загрози необхідності сплати штрафних санкцій надає необхідний час і простір задля відновлення становища, яке було до настання обставин непереборної сили. Окрім того, відсутність загрози необхідності сплати штрафу позбавляє контрагента важеля впливу та можливості погроз настання відповідальності передбаченою договором або законом.

Обставини непереборної сили також звільняють суб’єкта господарювання від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень (несплата податків тощо). Відповідно до пп. 112.8.9 п. 112.8 ст. 112 ПК України обставинами, що звільняють від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, є вчинення діяння (дії або бездіяльності) внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажору).

Більше того, відповідно до пп. 6 п. 2 Розділу ІІ Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків (затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 220 від 28.07.2022) податковий борг платника податків, що виник внаслідок форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), – станом на дату, що настає за граничним строком сплати грошових зобов’язань за період, на який припадає дата, зазначена в документі, що засвідчує факт форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Такий факт форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) підтверджується сертифікатом про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданим Торгово-промисловою палатою України або уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами.

Таким чином, окрім відповідальності за договірними відносинами, обставини непереборної сили (форс-мажор) звільняє особу також від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень, а також є підставою для списання податкової заборгованості, яка виникла внаслідок дії обставин непереборної сили.

3. Позиції Верховного Суду щодо форс-мажору

Після початку повномасштабного вторгнення рф до України посилання на неможливість виконати свої зобов’язання у зв’язку із війною набули значного поширення. Не можна стверджувати, що це дивно, адже війна дійсно зачепила абсолютно всіх українців. Проте, як це завжди буває, знаходяться ті, хто може зловживати цим.

Так, листом Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 повідомлено, що військова агресія Російської Федерації проти України є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили) для всіх суб’єктів господарської діяльності.

У перші дні війни такий підхід був виправданий і обумовлений невизначеністю та нерозумінням, що роботи надалі із наявними зобов’язаннями перед контрагентами. Однак, зі стабілізацією ситуації така позиція мала змінитись у зв’язку з тим, що багато суб’єктів господарювання сприйняли вищевказаний лист як законний спосіб не виконувати свої зобов’язання. Надалі ситуація була взята під контроль, що відобразилось у актуальній судовій практиці.

Так, Верховний Суд у постанові від 05.10.2022 у справі № 911/589/21 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

У постанові Верховного Суду від 30.05.2022 по справі № 922/2475/21 Верховний Суд констатує, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного (заздалегідь встановлений) характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов’язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Таким чином, судова практика вкотре підтвердила висновок, що саме по собі введення воєнного стану та війна не є і не може бути правовою підставою для звільнення особи від відповідальності за невиконання та/або неналежне виконання своїх зобов’язань.

Окремо слід звернути увагу на ст. 625 ЦК України. Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В той же час, отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та три проценти річних входять до складу грошового зобов’язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов’язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Верховного Суду від 10.04.2018 року по справі № 914/1033/17).

При цьому у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов’язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов’язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов’язань (зазначений правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18)).

При цьому у ст. 617 ЦК України встановлені загальні підстави для звільнення особи від відповідальності за порушення зобов’язання, а ст. 625 ЦК України є спеціальною та такою, що не передбачає жодних підстав для звільнення від відповідальності за порушення виконання грошового зобов’язання.

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду від 09.11.2016 у справі № 3-1195гс16. Згідно з наявною судовою практикою стягнення визначених у судовій практиці платежів підтверджується. Подібні висновки Верховний Суд робив неодноразово (постанова КГС ВС від 24 вересня 2020 року у справі № 915/2095/19, постанова КГС ВС від 05 липня 2019 року № 905/600/18).

Зазначаємо, що наразі суди перших інстанцій застосовують по різному положення ст. 625 ЦК України. У деяких випадках, наприклад у справі за № 756/2960/23, суд першої інстанції відмовив у стягненні інфляційних втрат та 3% річних, посилаючись на те, що в силу настання форс-мажорних обставин, відповідно до статті 617 ЦК України, відповідач звільняється від відповідальності за прострочення грошових зобов’язань. Разом з тим, у справі № 756/10138/22 суд першої інстанції за аналогічних обставин задовольнив позов та у тому числі стягнув інфляційні втрати та 3 % на користь позивача.

4. Висновки

Як підсумок слід зазначити, що у випадку, коли суб’єкт господарювання не може виконати своє зобов’язання за договорами або податкові зобов’язання (сплата податків та мита) через настання обставин непереборного характеру, то в такому випадку до нього не будуть застосовуватись штрафні санкції, передбачені договором або законом. Звільнення від відповідальності дозволяє суб’єктові господарювання ретельно та ґрунтовно підійти до виправлення ситуації та поновлення становище задля ефективного виконання своїх зобов’язань перед контрагентами, не побоюючись при цьому за настання негативних наслідків у вигляді штрафних санкцій. Якщо говорити про договірні відносини, то слід зазначити, що відповідно до фундаментальних принципів чинного законодавства форс-мажорні обставини хоча і звільняють від відповідальності за невиконання /неналежне виконання зобов’язань, проте не звільняють від виконання самого зобов’язання. Водночас, кажучи про фінансову відповідальність, яка настає за порушення норм податкового законодавства, слід зазначити, що форс-мажор не тільки звільняє від відповідальності, але є може бути підставою для списання податкового боргу, що значно полегшує подальше відновлення після настання обставин непереборної сили.

Антон Сідяк,

адвокат адвокатського об’єднання «Кравець і партнери» для ЮРЛИГИ

АО «Кравець І Партнери»

На превеликий жаль під час війни в Україні багато людей втратили джерело доходу, були змушені покинути свій дім, або ж переїхати до іншої країни, що значним чином ускладнило погашення взятих на себе грошових зобов’язань, у зв’язку з чим наразі є актуальним питання погашення кредиту.

З метою полегшення ситуації для українців-позичальників на час війни та післявоєнного відновлення економіки було прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 № 2120-IX, який набрав чинності 17.03.2022 року.

Так, вищевказаним законом було внесено зміни до Цивільного кодексу України, а також до Закону України “Про споживче кредитування”, відповідно до яких починаючи з 24 лютого 2022 року та у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов’язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем, до позичальника не можуть бути застосовані штрафні санкції за таке прострочення.

Окрім того, кредитору забороняється збільшувати процентну ставку за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056^-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов’язань за договором про споживчий кредит у період воєнного стану.

Важливо зауважити, що позичальник звільняється від оплати штрафних санкцій виключно на заборгованість, яка виникла починаючи з 24 лютого 2022 року.

Окрім того, вищевказаним законом, було внесено зміни до Закону України “Про іпотеку”, згідно з якими у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування щодо нерухомого майна, що належить фізичним особам та перебуває в іпотеці за споживчими кредитами, зупиняється дія статті 37 (у частині реалізації права іпотекотримача на набуття права власності на предмет іпотеки), статті 38 (у частині реалізації права іпотекотримача на продаж предмета іпотеки), статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об’єкти), статей 41, 47 (у частині реалізації предмета іпотеки на електронних торгах) цього Закону.

Тож, на період дії воєнного стану в Україні, а також 30 днів після його скасування в разі наявності заборгованості за кредитним договором позичальника не може бути висилено з нерухомості, що перебуває в іпотеці, а також таке майно не може бути ніяким чином реалізовано чи відчужено на користь іпотекотримача та третіх осіб.

Важливо зауважити, що згідно зі змінами внесених до Закону України “Про іпотеку” є неважливим з якого часу у Позичальника виникла заборгованість, тобто навіть якщо у боржника була заборгованість до введення на території України воєнного стану його нерухоме майно яке перебуває в іпотеці за кредитним договором не може бути відчужене в примусовому порядку, а боржника не може бути виселено з такого майна.

Разом з тим, варто зазначити, що вищевказана зміна стосується виключно боржників фізичних осіб, а також розповсюджується на кредити, які були оформлені до 24 лютого 2022 року.

Резюмуючи вищевикладене, можна сказати, що Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», було введено так звані кредитні канікули на час війни та у 30-денний строк після дня її припинення, під час яких:

– громадяни не несуть відповідальність перед кредитором, якщо прострочать зобов’язання за кредитом;

• у випадку прострочення зобов’язань за кредитом не буде нараховано жодні штрафні санкції, зокрема штрафи, пені та інші платежі, які вказані у кредитному договорі;
• кредитор не має права підіймати процентну ставкуза користування кредитом у випадку невиконання зобов’язань. За винятком, коли договір передбачає встановлення змінюваної процентної ставки;
• всі штрафи, пені та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані з 24.02.2022 року за прострочення виконання зобов’язань за кредитним договором, підлягають списанню.

Разом з тим, законодавство України, не передбачає скасування нарахування відсотків за користування кредитними коштами, а отже таке нарахування є абсолютно правомірним.

Варто також звернути увагу, що для забезпечення здійснення розрахунків населення в умовах воєнного стану Кабінет міністрів України ще 02.03.2022 прийняв розпорядження № 198-р яким з метою забезпечення життєдіяльності населення в умовах воєнного стану дозволив фізичним особам здійснювати видаткові операції з рахунків, на які накладено арешт органами державної виконавчої служби, приватними виконавцями, без урахування такого арешту за умови, якщо сума стягнення за виконавчим документом щодо такої особи не перевищує 100 000 (сто тисяч) гривень. Це розпорядження застосовується до припинення чи скасування воєнного стану.

Таким чином боржники з відкритими виконавчими провадженнями отримали змогу користуватись своїми рахунками та отримувати допомогу від держави.

Важливо зауважити, що Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», був прийнятий виключно з метою полегшення ситуації, в цей складний час, для осіб, які мають боргові зобов’язання, разом з тим, чинне законодавство України жодним чином не скасовує необхідність погашення кредитних зобов’язань. Отже, так звані «Кредитні канікули», мають на своїй мені певне відтермінування оплати кредиту, а не його прощення. У зв’язку з чим, в разі наявності можливості продовжувати діяльність та обслуговувати позики, варто їх надалі сплачувати.

Адвокати Тетяна Савченко, Ростислав Кравець АО Кравець і партнери

АО «Кравец и Партнеры»