Для України звичною стала практика, коли норми закону спершу приймаються, а потім нівелюються. Але коли реформа за реформою обирають взірців доброчесності, а їх «святість» порушує будь-які закони, логіка побудови карткового будиночку ламається вщент. 

Методика нехтування

В Національній асоціації адвокатів України відбувся круглий стіл «Проблемні питання формування конкурсної комісії з відбору членів ВККС: виклики чи блокування?».

Відкриваючи захід, голова НААУ, РАУ Лідія Ізовітова зазначила, що проблема не є новою і бере початок з 2019 року, коли фактично «обнулили» одну із ключових інституцій суддівського врядування – Вищу кваліфікаційну комісію суддів. «Якщо подивитись на історичний контекст цієї проблеми, то вона, певною мірою, полягає у боротьбі за державний суверенітет. Ми, як інституція, втратили безпосередність обрання на з’їзді членів ВККС», — додала Л.Ізовітова

Голова НААУ нагадала, що у 2019 році Верховна Рада ухвалила закон «Про внесення змін до закону «Про судоустрій та статус суддів» та деяких законів щодо діяльності органів суддівського врядування». Конституційний Суд, в свою чергу, навіть визнавав деякі положення цього закону неконституційними.

Протягом 2019—2022 років ВККС не працювала, утворився вакуум. В 2021 році була внесена Пропозиція Президента про відновлення діяльності ВККС. На розвиток цієї ініціативи 14 народних депутатів, членів Комітету ВР з питань правової політики, внесли законопроект щодо відновлення роботи ВККС.

Не без змін і дискусій, але закон зрештою було прийнято. Модель формування раніше діючі ВККС була повністю змінена. Закон встановив формування конкурсної комісії з відбору членів ВККС, яка за результатами конкурсу має відібрати та рекомендувати Вищій раді правосуддя кандидатів на призначення членами ВККС. Перший склад конкурсної комісії строком на два роки формувався за участі міжнародних експертів. Після закінчення 2-х річного терміну повноважень, який обчислюється з дня початку її діяльності, конкурсну комісію формують — Рада суддів України, Рада прокурорів, Рада адвокатів України і Президія Академії правових наук.

Оскільки повноваження першого складу конкурсної комісії завершились 1.06.2025, тож з цього дня мав розпочатися старт формування конкурсної комісії у новому складі іншими суб’єктами формування.

Законодавець, переконана Л.Ізовітова, свідомо передбачив, що перший склад з участю міжнародних експертів виконає свою місію з формування оновленої ВККС, передає досвід, а потім українські суб’єкти формування будуть відбирати членів конкурсної комісії для обрання членів ВККС самостійно. Це буде принциповим кроком до відновлення державного суверенітету України в судовій сфері.

Це вже історія, наш законодавець, допустивши міжнародних експертів до формування судової гілки влади на короткий перехідний період, а надалі спрямовував свої дії на відновлення власного суверенітету, оскільки формування конкурсної комісії мало здійснюватися виключно національними суб’єктами.

Між тим, швидко промайнули два роки, і 1 червня закінчились повноваження у першого складу конкурсної комісії. Відповідно до вимог закону, як тільки закінчились повноваження у членів конкурсної комісії, протягом 5 днів ВРП повинна зробити відповідне повідомлення в «Голосі України», направити повідомлення формуючим суб’єктам і розмістити повідомлення на сайті, що формується новий склад КК. У свою чергу, суб’єкти формування протягом 20 днів з моменту отримання повідомлення мають надати своїх кандидатів до складу комісії. Через 5 днів ВРП має сформувати із цих кандидатів нову конкурсну комісії.

«Ми призначили Раду адвокатів України на 6—7 червня, очікуючи, що до 6 червня отримаємо таке повідомлення. Однак жодного повідомлення дотепер не отримали. 13 червня я направила голові ВРП лист з проханням повідомити про причини такої затримки. 17 червня розгляд цього питання пропонувалось включити до проєкту порядку денного, але цього не трапилося, до порядку денного не включили. Жодного рішення ВРП з цього приводу не приймала», — розповіла Л.Ізовітова.

Згодом у НААУ отримали лист за підписом заступника голови ВРП про те, що обговорюється питання з приводу того, аби розробити відповідну методику. Однак законом жодна методика не передбачена, а всі строки — сплинули.

Голова НААУ зазначила, що 18 червня у ВР був зареєстрований законопроект про вдосконалення процедури конкурсу на посади в судовій владі, мається на увазі конкурсних процедур. Законопроєктом передбачено продовження повноважень конкурсної комісії за участі міжнародних експертів.

Утім, вочевидь, що конкурсна комісія за участю міжнародним експертів завершила свою роботу 1 червня. А законопроєкт про продовження її діяльності подано майже через 3 тижні. А тому відсутні жодні передумови, аби у такий спосіб подовжити повноваження першого складу КК.

Умаслити іноземців

Своє бачення проблеми, що склалась, висловив і адвокат Ростислав Кравець. Спікер розповів, що він звернувся до РАУ, а також всіх суб’єктів, які формують склад комісії, яка повинна добирати членів ВККС, щодо необхідності обговорення цього питання.

«Питання буксує за пропозицією члена ВРП Романа Маселко, який, як відомо, пов’язаний з різними грантовими організаціями, в які входять і депутати — автори згаданої законодавчої ініціативи. Складається жахливе і загрозливе для національної безпеки питання щодо впливу іноземців на формування органів державної влади в Україні», — обурився Р.Кравець.

За словами адвоката, пояснити участь іноземців у першому складі конкурсної комісії можна тим, що народні обранці таким чином вирішили отримати допомогу і досвід. «Хоча, як бачимо за результатами, нічого нового нам ці іноземні експерти не продемонстрували. Якщо законом чітко передбачена ситуація, яка встановлює строки, то жодних підстав для відкладення немає. А ВРП чомусь вирішила переступити закон і погодитись на пропозицію одного із членів ВРП почекати. Чого почекати? Незрозуміло. Почекати, поки ВР прийме закон і дозволить іноземцям знову формувати склад конкурсної комісії? Наразі є закон, який потрібно виконувати», — наголосив Р.Кравець.

Та ще більше адвоката вразила позиція Ради прокурорів, які надіслали відповідь, що вони не бачать жодних проблем, як і не бачать себе в цьому процесі. За словами спікера, сьогодні йдеться про те, що ВРП як конституційний орган порушує закон і при цьому настільки зухвало це робить.

Також адвокат розповів, що у ВР є пропозиція прийняти норми щодо відкликання членів ВРП, бо наразі зробити це неможливо. Р.Кравець зазначив, що існують численні рішення від Великої палати ВС, якими встановлено порушення членами ВРП власного закону, а саме, коли притягають суддів за те, що суддя діяв так, як прямо в законі написано. Це, на його думку, говорить або про умисні дії або про низький професійний рівень членів ВРП.

Також Р.Кравець нагадав, що вирішальне право голосу стосовно призначення членів ВРП застережене за іноземними експертами до 14 липня 2027 року. «Дивно, що люди, які не знають українських законів, не знають української мови, намагаються оцінювати чиюсь доброчесність. З іншого боку, ми взагалі нічого не знаємо про цих міжнародних експертів», — додав Р.Кравець.

В свою чергу спікер НААУ Олексій Шевчук зазначив, що, оскільки проходив етичну раду і відповідну процедуру, може підтвердити той факт, що міжнародні експерти не володіють українським законодавством, не володіють процедурними регламентними моментами щодо обрання членів і не володіють фаховою базою, щоб оцінювати кандидатів на ті чи інші посади. Більше того, матеріали міжнародним експертам готує секретаріат ЕР, який формується за грантові кошти і всі подання достеменно перевіряються представниками грантового корпусу — як то Р.Маселко та Віталій Шабунін, перед тим, як вони подаються усім без виключення міжнародним експертам.

***

Відтак, складається враження, що коли приймався чинний закон, представникам грантових організацій майбутнє здавалось настільки далеким, що всі рішення у ньому мали прийматись колись «потім» і «самі собою». Але, майбутнє настало вже, а втрачати міцні зв’язки з іноземцями так не хочеться, що доводиться вигадувати нові казки про українську меншовартість, тотальну недоброчесність громадян України та уявні «методички» щодо формування незалежних органів.

Джерело: zib.com.ua

АО «Кравець І Партнери»

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 16 Цивільного процесуального кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, є відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до вимог ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

• у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;
• у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;
• у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
• у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода може відшкодовуватись грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються критерії розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка піддягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, відповідно до роз’яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

«Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (втому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків» (Постанова Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у справі №303/4076/15-к)

Згідно з ч. 1 ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Щодо відшкодування моральної шкоди у кримінальному та цивільному процесі

Відповідно до ч.1, 2 ст. 127 КПК України підозрюваний, обвинувачений, а також за його згодою будь-яка інша фізична чи юридична особа має право на будь-якій стадії кримінального провадження відшкодувати шкоду, завдану потерпілому, територіальній громаді, державі внаслідок кримінального правопорушення. Шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Цивільний позов у кримінальному провадженні відповідно до статті 128 КПК України може бути пред’явлений до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Якщо така особа є неповнолітньою або визнана у встановленому законом порядку недієздатною чи обмежено дієздатною, цивільний позов може бути пред’явлений її законним представником. Цивільний позов в інтересах держави пред’являється прокурором. Цивільний позов може бути поданий прокурором у випадках, встановлених законом, також в інтересах громадян, які через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність неспроможні самостійно захистити свої права.

Цивільний позивач  має зазначити в позовній заяві у чому саме полягає завдана моральна шкода та надати належні докази.

Об’єднана палата Касаційного кримінального суду у постанові від 16 вересня 2024 року по справі № 444/870/22 дійшла висновку, що «…суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви…».

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, обов’язок доведення якої покладається, згідно ч.1 ст. 92 КПК України, на потерпілого.

В той час, доказами в кримінальному провадженні, відповідно до ст. 84 КПК України, є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

За правилами ч. 3 ст. 23 Цивільного кодексу України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Досить цікавим обгрунтуванням про грошове відшкодування моральної шкоди зазначено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25 травня 2022 року в справі N 487/6970/20 «Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні “трансформують” шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування “обчислює” шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості».

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду Постанова від 13.03.2024 № 712/10999/22 зазначає: «Касаційний цивільний суд Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам. З огляду на те, що “розумність” і “справедливість” є оціночними поняттями, суди першої та апеляційної інстанції, які заслуховують сторін та встановлюють фактичні обставини справи, мають широку свободу розсуду під час визначення розумного та справедливого (співмірного) розміру відшкодування моральної шкоди».

Отже, питання розміру грошового відшкодування за завдану моральну шкоду є досить пластичне та індивідуальне, яке необхідно визначати виходячи зі обставин справи та завданої шкоди.

Відповідно до роз’яснень, викладених у п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому ця шкода полягає, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

З огляду на зміст вищезазначених приписів для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування моральної шкоди, заподіяної органами державної влади та їх посадовими або службовими особами, необхідною є наявність чотирьох елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправності поведінки, шкоди, причинного зв’язку між протиправною поведінкою і шкодою, вини.

Таким чином, деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.

При цьому, з урахуванням визначених цивільно-процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності судочинства, позивач звільняється від обов`язку доказування вини відповідачів у заподіянні шкоди.

Так, ч. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди, згідно з якою особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона не доведе відсутність своєї вини, зокрема у зв`язку із наявністю вини іншої особи або через дію об`єктивних обставин (аналогічна усталена правова позиція наведена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі №686/10520/15, від 08 травня 2018 року у справі №922/2026/17, від 21 вересня 2018 року у справі №910/19960/15).

Щодо строків позовної давності то до вимог про відшкодування моральної шкоди, заподіяної поширенням відомостей, що не відповідають дійсності і порочать честь, гідність чи ділову репутацію фізичної або юридичної особи, згідно з п.2 ч.2 ст.258 ЦКУ застосовується строк позовної давності в один рік.

До вимог про відшкодування моральної шкоди у випадках, передбачених трудовим законодавством, – тримісячний строк (ст. 233 КЗпП України).

До інших вимог про відшкодування моральної шкоди, як вимог, що випливають з порушення особистих немайнових прав, строки позовної давності відповідно до ст.268 ЦК України не застосовуються.

Щодо відшкодування моральної шкоди завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадових і службових осіб органів державної влади або місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень

Ст. 56 Конституції України передбачає право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадових і службових осіб органів державної влади або місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень.

Статтею 130 Кримінального процесуального кодексу України встановлено, що шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється ч. 1 ст. 1176 Цивільного кодексу України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування ч. 1 ст. 1176 Цивільного кодексу України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила ч. 6 цієї статті – така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (ст. ст. 1173, 1174 Цивільного кодексу України).

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні ним своїх повноважень, відшкодовується на підставі ст. 1173 Цивільного кодексу України.

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі ст. 1174 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до ст. 1174 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Згідно ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року у справі №916/1423/17 висловила свою позицію, що надмірна тривалість кримінального провадження здатна призвести до моральних страждань особи, зумовлених тривалою невизначеністю спірних правовідносин; необхідністю відвідування органів досудового розслідування; неможливістю здійснювати звичайну щоденну діяльність; підривом репутації тощо; та необхідність дотримання норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: «Право особи на ефективний засіб правового захисту закріплено у статті 13 Конвенції, згідно з якою кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, були порушені, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Ефективність національного засобу правового захисту за змістом статті 13 Конвенції не залежить від упевненості в сприятливому результаті провадження. Ефективність має оцінюватися за можливістю виправлення порушення права, гарантованого Конвенцією, через поєднання наявних засобів правового захисту. Щоб вважатися ефективним і в такий спосіб відповідати статті 13 Конвенції, внутрішній засіб правового захисту повинен надати змогу компетентному національному органу як розглянути суть відповідної скарги за Конвенцією, так і забезпечити «належний захист» (див. mutatis mutandis $ . 135 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 1999 року у справі «Сміт і Ґрейді проти Сполученого Королівства» (Smith and Grady v. the UK), заяви № 33985/96 і № 33986/96; $ . 95 рішення ЄСПЛ від 18 грудня 1996 року у справі «Аксой проти Туреччини» (Aksoy v. Turkey), заява № 21987/93). Результатом такого провадження може бути, зокрема, присудження відшкодування у зв’язку з порушенням.

ЄСПЛ, оцінюючи ефективність різних національних засобів правового захисту у зв’язку з надмірною тривалістю провадження, розробив кілька критеріїв та принципів, які сформулював у своїх рішеннях. Так, ЄСПЛ вказав, що вирішальним питанням при оцінюванні ефективності засобу правового захисту у випадку скарги щодо тривалості провадження є те, чи може заявник подати цю скаргу до національних судів з вимогою конкретного відшкодування; іншими словами, чи існує будь-який засіб, який міг би вирішити його скаргу шляхом надання безпосереднього та швидкого відшкодування, а не просто опосередкованого захисту його прав, ґарантованих статтею 6 Конвенції(див. mutatis mutandis § 59 рішення ЄСПЛ у справі «Меріт проти України» (Merit v. Ukraine) від 30 березня 2004 року, заява № 66561/01) . Cуд також постановив, що цей засіб вважатиметься «ефективним», якщо його можна використати, щоб прискорити постановлення рішення судом, який розглядає справу, або надати скаржникові належне відшкодування за зволікання і затримки, що вже відбулися (§ 78 того ж рішення).

Розумність тривалості провадження повинна визначатись у контексті відповідних обставин справи та з огляду на критерії, передбачені прецедентною практикою ЄСПЛ, зокрема складність справи, поведінку заявника, а також органів влади, пов’язаних зі справою (див. mutatis mutandis $ 67 рішення ЄСПЛ від 25 березня 1999 року у справі «Пелісьє і Сассі проти Франції» (Pйlissier and Sassi v France); $ 35 рішення ЄСПЛ від 27 червня 1997 року у справі «Філіс проти Греції» (№ 2, Philis v. Greece), заява № 19773/92). Стаття 13 Конвенції не вимагає надання спеціального засобу правового захисту від надмірної тривалості провадження; достатніми можуть бути загальні конституційні та судові позови, наприклад, про встановлення позадоговірної відповідальності з боку держави».

Надмірна тривалість кримінального провадження здатна призвести до моральних страждань особи, зумовлених тривалою невизначеністю спірних правовідносин; необхідністю відвідування органів досудового розслідування; неможливістю здійснювати звичайну щоденну діяльність; підривом репутації тощо.

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції позивач може претендувати на компенсацію за шкоду, спричинену надмірною тривалістю кримінального провадження, якщо доведе факт надмірної тривалості досудового розслідування і те, що тим самим йому було завдано матеріальної чи моральної шкоди, та обгрунтує її розмір.

Дані норми наголошують про необхідність розумних строків тривалості кримінального провадження, так як це підтвержує, що надмірна тривалість кримінального провадження здатна призвести до моральних страждань особи, зумовлених тривалою невизначеністю спірних правовідносин; необхідністю відвідування органів досудового розслідування; неможливістю здійснювати звичайну щоденну діяльність; підривом репутації тощо.

Адвокат АО «Кравець і партнери»

Симонок Дар’я Сергіївна

тел. 044-229-6950

АО «Кравець І Партнери»

🔸Рішення КСУ 2-р(ІІ)/2025 щодо судового збору та доступу до суду касаційної інстанції у цивільному судочинстві – https://forum.antiraid.com.ua/topic/15759-rishennja-ksu-2-rii2025-shhodo-sudovogo-zboru-ta-dostupu-do-sudu-kasacijnoyi-instanciyi-u-civilnomu-sudochinstvi/

📱 Поширюйте та підписуйтесь на канал.

@rkravetsUA

АО «Кравець І Партнери»

1. Члени ВРП відібрані з грубим порушенням Закону Про ВРП, а саме п.24 ст. 9-1. де зазначено, що члени Етичної ради здійснюють свої повноваження на громадських засадах і на час роботи в Етичній раді звільняються від виконання службових обов’язків за основним місцем роботи із збереженням середньої заробітної плати.

Два члени Етичної ради, які добирали членів ВРП, а саме судді Юрій Трясун та Лев Кишакевич цю норму Закону проігнорували і не припиняючи здійснювати правосуддя, тобто виконуючи службові обов’язки судді, одночасно працювали членами Етичної ради.

2. Члени ВРП грубо порушили Закон та Конституцію України, що встановлено рішенням Великої палати незаконно зареєстрованого Верховного суду (не України).

3. Члени ВРП толерують і підтримують порушення Конституції України, ігноруючи статтю 19 КУ та статтю 68 КУ дозволяючи члену ВРП Роману Маселко діяти у спосіб не передбачений Законом про ВРП, а саме самостійно збирати докази, документи, інформацію, направляючи запити фізичним особам задля відкриття дисциплінарних проваджень за власною ініціативою, що виходить за межі повноважень члена ВРП.

І це тільки початок. Кількість порушень тільки зростає, як на мене.

Хто за це буде нести відповідальність і чи довго ще Рада суддів України буде закривати очі на ці зухвалі, цинічні та грубі порушення?

Питання риторичне. Вважаю, що є всі підстави з’їзду суддів України відкликати своїх обраних членів, якщо, звичайно, судді не готові бути співучасниками порушення Закону та Конституції України.

Вірю у ЗСУ, незалежний суд України та перемогу💙💛

Ростислав Кравець

Адвокат, голова АО Кравець і партнери

АО «Кравець І Партнери»

Більш детально про призначення судді, який критикує судову владу і ставить під сумнів законність остаточних судових рішень розповів у себе на сторінці Фейсбук відомий адвокат Ростислав Кравець.

Як і обіцяв, швиденько розповім про чудо яке трапилось вчора.

https://t.me/rkravetsUA/10162

Ні, це не про те як ОЗУ ВП ВС визнала всіх суддів без повноважень такими, що втратили статус суддів і це не про те як окрема думка Всеволода Князєва, який перебуває у СІЗО потрапила до реєстру.

Це про суддю Бахмацького райсуду Чернігівської області Павло Пархоменко, якого вчора без конкурсу та додаткового добору було рекомендовано призначити суддею Касаційного цивільного суду у складі незаконно зареєстрованого Верховного суду (не України).

Шлях його був тернистим та на мою думку досить сумнівним, але красивим.

І так, все по черзі.

06.03.2019 ВККСУ приймає рішення № 637/вс-19 Про надання рекомендації щодо призначення кандидата Пархоменка Павла Івановича на посаду судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в межах конкурсу, оголошеного рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 02 серпня 2018 року № 185/зп-18

20.03.2019 ВРП приймає рішення № 884/0/15-19 Про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення Пархоменка П.І. на посаду судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

ВРП послалось на скаргу в якій зазначалося, що 2 березня 2018 року суддею Бахмацького районного суду Чернігівської області Пархоменком П.І. на замовлення фізичних осіб – ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було складено «Експертний висновок Павла Пархоменка» (далі – Висновок) для Високого суду Британських Віргінських Островів. Скаржник ОСОБА_3, посилаючись на Висновок, копію якого надав, вказує, що Пархоменко П.І. склав його на замовлення приватних осіб. До того ж у Висновку всупереч вимогам Закону № 1402-VІІІ та Цивільного процесуального кодексу України, статті 12 Кодексу суддівської етики він публічно піддає сумніву судові рішення, які набрали законної сили, а саме: рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 19 листопада 2014 року; ухвалу апеляційного суду міста Києва від 21 вересня 2015 року; рішення Подільського районного суду міста Києва від 8 травня 2017 року; ухвали суду касаційної інстанції (п. 425, с. 101; п. 429, c. 102; п. 436, c. 103; п. 444, с. 104 Висновку).

Рішенням Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 25 березня 2019 року № 773/1дп/15-19 відмовлено у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді Бахмацького районного суду Чернігівської області Пархоменка П.І., водночас дисциплінарним органом Вищої ради правосуддя встановлено, що вказані дії судді є такими, що суперечать нормам суддівської етики, зокрема пункту 12 Кодексу суддівської етики.

У пункті 10 Основних принципів незалежності судових органів, схвалених резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада 1985 року та 13 грудня 1985 року, закріплено, що особи, відібрані для судових посад, повинні мати високі моральні якості і здібності.

Положення міжнародних документів та законодавства України визначають, що суддя має дотримуватись високих стандартів поведінки та не вчиняти дій, які підривають авторитет правосуддя.

Враховуючи наведене, Вища рада правосуддя вважає, що поведінка кандидата та його ставлення до такої поведінки викликають обґрунтований сумнів щодо відповідності Пархоменка П.І. критерію професійної етики та є обставиною, яка може негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у разі його призначення на посаду судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

За результатами голосування Вища рада правосуддя вирішила відмовити у внесенні Президентові України подання про призначення Пархоменка П.І. на посаду судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

14.06.2021 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого судді Берназюка Я.О., суддів: Гімона М.М., Желєзного І.В., Стеценка С.Г., Шарапи В.М., відмовляє у задоволені позову Пархоменко в якому він просив:

визнати протиправним рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 15 березня 2019 року № 773/1дп/15-19 по скарзі ОСОБА_2 від 16 серпня 2018 року № А-4914/0/7-18, яким було відмовлено у притягненні судді Бахмацького районного суду Чернігівської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, в частині встановлення обставин, що дії судді є такими, що суперечать нормам суддівської етики;

визнати протиправним та скасувати рішення Вищої ради правосуддя від 20 березня 2019 року № 884/0/15-19 про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду;

зобов`язати Вищу раду правосуддя розглянути питання та внести Президентові України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

06.07.2023 Велика Палата Верховного Суду у складі Головуючого судді Уркевича В. Ю., судді-доповідача Гриціва М. І., суддів Власова Ю. Л., Воробйової І. А.,Катеринчук Л. Й., Кишакевича Л. Ю., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Мартєва C. Ю., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Ткача І. В., Ткачука О. С., Усенко Є. А., визнає протиправним та скасовує рішення Вищої ради правосуддя від 20 березня 2019 року № 884/0/15-19 про відмову внести Президентові України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Зобов’язує Вищу раду правосуддя повторно розглянути питання щодо внесення Президентові України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Рішення по справі готує суддя Ткачук О.С. це той кого вчора в судовому засіданні цікавили три букви (ОЗУ) в моїх постах у фейсбуці, а не суть справи, на скільки я зрозумів.

Варто відзначити, що 13.05.2019 виходить стаття ГО ДеЮре де відомі бідосі пишуть, що Павло Пархоменко був єдиним, кого не пропустила Вища рада правосуддя. Він — один з найкращих суддів України, він впроваджує нові стандарти в правосудді для дітей. Він стільки всього зробив, його в приклад всім суддям треба ставити.

Павло Пархоменко хвалебно сприймають разом з Ларисою Гольник та Віктором Фоміним.

І от вчора 07.09.2023 при тому, що встановлено, що його дії фактично підривають довіру до судової гілки влади все ж рекомендують не незаконно зареєстрованого суду.

Які можна зробити висновки?

В мене один поки висновок. Нова ВРП та ОЗУ ВП ВС разом з бідосями намагаються призначити суддю який буде продовжувати підривати довіру до судової гілки влади.

От Вам і вся реформа та її мета, яку вчора вже ніхто не приховував.

Вірю у ЗСУ, незалежний суд України та перемогу💙💛

АО «Кравець І Партнери»

На це звернув увагу адвокат Ростислав Кравець у свому телеграм-каналі, повідомляє АНТИРЕЙД.

🔥🔥🔥Натрапив сьогодні на дуже цікаву Окрему думку. Раджу присісти перед тим як читати далі.

Це окрема думка судді Князєва Всеволода Сергійовича від, увага – 11.08.2023 року, по тій самій справі у якій його підозрюють в отриманні хабаря та передачі хабаря ще 14 суддям ОЗУ Великої палати незаконно зареєстрованого Верховного суду (не України).

Вище я навів посилання на неї, поки реєстр не працює. В реєстрі посиланні наступне – http://reyestr.court.gov.ua/Review/113269749

Тобто перебуваючи у СІЗО, суддя Князєв, не будучи відстороненим від посади, виготовляє та якимось чином надає для реєстрації і внесення цієї окремої думки до єдиного реєстру судових рішень.

Я неодноразово говорив, що Україна це країна можливостей. Тут можливо все. Навіть суддя не будучи відстороненим від посади й перебуваючи в СІЗО може виготовити окрему думку і внести її в реєстр по справі у якій його підозрюють у хабарництві.

Аплодувати САП, НАБУ, ВРП можна вже стоячи.

Фактично Князєв може зараз ще іменем України визнати їх всіх незаконними та розформувати. Я вже нічому не дивуюсь.

В самі окремій думці мені сподобалась от ця частина:

З таким висновком Великої Палати Верховного Суду не погоджуюся; вважаю передчасними, та такими, що не ґрунтуються на матеріалах справи висновки Великої Палати про задоволення касаційних скарг ПрАТ «Ділові партнери» та компанії Ferrexpo AG та про залишення в силі рішення суду першої інстанції, ухваленого фактично на користь вказаних підприємств, та відповідно до частини третьої статті 34 ГПК України висловлюю окрему думку.

Як мною і було зазначено після ухвалення Великою Палатою Верховного Суду постанови від 19 квітня 2023 р., приєднуюся до позиції, висловленої у вигляді окремої думки судді Ткачука Олега Степановича та погоджуюся із більшістю тверджень, викладених суддею Ткачуком О. С. в його письмовій окремій думці, яка відпочатку планувалася як наша спільна, але не була нами спільно доопрацьована з незалежних від мене причин.

Нагадаю, що Ткачук, свою думку також висловив вже після затримання Князєва. До речі, сьогодні Ткачук у мене в засідання запитав, що я маю на увазі в своїх постах зазначаючи слово з трьох букв. Я реально розгубився і подумав, що він про мій підпис про віру в ЗСУ.

А от тільки зараз, до мене дійшло, що він має на увазі ОЗУ. Так от, користуючись можливістю повідомляю. Що за версією НАБУ, що була оприлюднена публічно, ОЗУ – це організоване злочинне угруповання, а за моєю версією, це особливо здатна установа. Думаю допитливість пана Ткачука була задоволена.

В Україні можливе все.

Вірю у ЗСУ, незалежний суд України та перемогу💙💛

Адвокат пропонує організувати для Всеволода Князєва в СІЗО зал засідань.

З огляду на всю цю ситуацію, завтра звернемось до Мін’юсту з проханням організувати для Князєва в СІЗО зал засідань.

Заробітну плату він все одно отримує, то може і віддалено приймати участь у засіданнях, а чого ж не працювати. ВРП, НАБУ, САП вважають це нормальним, думаю і знайомі Князєву посли G7 підтримають.

Вірю у ЗСУ, незалежний суд України та перемогу💙💛

АО «Кравець І Партнери»

Їхні справи, згідно з ухвалою Верховного Суду про зміну територіальної підсудності, передали на розгляд судам в інших регіонах України.

Теоретично це мали бути суди, найбільш близькі за прихильністю до тих, які опинилися в окупації, але на практиці це не завжди так. І нерідко виходить, що підсудний та свідки у справі перебувають за 300-400 км від суду, куди тепер мають прибути для свідчень.

До того ж, у ході бойових дій частину судів було зруйновано, частину матеріалів проваджень – втрачено, а судді не хочуть переймати на себе відповідальність за старі справи, що розглядалися іншими судами.

Крім того, далеко не на всіх звільнених теренах суди відновили роботу.

“Страна” розбиралася, як працюють суди на звільнених територіях та з якими складнощами при розгляді справ вони стикаються.

Проблеми логістики

Адвокат Євген Солодко розповідає “Страні” про конкретний приклад роботи одного із судів на звільненій території Харківської області – Куп’янського суду, чиї функції було передано суду у Новомосковську (Дніпропетровська область).

“Уявіть цю логістику. Поліція у Куп’янську затримала якогось злочинця, він сидить у Харківському СІЗО, а справу слухає суд у Новомосковську, слідчий суддя у Новомосковську, а апеляція – у Дніпрі. Як вам така географія?”, – каже Солодко.

Через плутанину з передачею справ та складною логістикою більшість засідань у справах на звільнених територіях вимушено проводять у режимі відеоконференцій. А враховуючи якість зв’язку та перебої з інтернетом, забезпечити якісний розгляд справ за таких умов дуже важко.

“Якщо ви не хочете, щоб ваш підзахисний катався по етапу, то судді просто ставлять тебе перед фактом – засідання пройде в режимі відеоконференції. Підзахисний може наполягти на тому, щоб особисто приїхати на засідання, але його повезуть під конвоєм в іншу область та безпеку шляху ніхто не гарантує. І ось, людина дає свідчення суду із СІЗО, дивлячись у монітор. Людський контакт відсутній повністю. Всі ж пам’ятають, що суд при ухваленні рішень керується у тому числі своїм внутрішнім переконанням. А яке враження про людину можна отримати, бачачи її лише через екран ноутбука?”, – розповідає Євген Солодко.

Частину справ втратили, частину не встигли передати

Після звільнення територій деякі суди почали відновлювати роботу, наприклад, у Херсоні.

Проте у Балаклії, Куп’янську та багатьох інших звільнених містах Харківської області суди так і не відновили роботу.

До того ж, багато приміщень судів отримали пошкодження під час бойових дій, були пограбовані, а деякі з них – повністю зруйновані. Частину матеріалів справ, які не встигли звідти вивезти, просто втрачено, і відновити матеріали проваджень у повному обсязі у низці випадків вже не вдасться.

“Звідти, де йшли активні військові дії, частину справ було передано на розгляд іншим судам. Але виникли проблеми: десь встигли передати справи, а десь ні. До того ж, не в усіх судах встигли вивезти справи, особливо на Херсонщині. Є процедура відновлення втраченого провадження. Що вдасться – відновлять, але велике питання – як це позначиться на об’єктивності розгляду справ”, – каже “Страні” адвокат Ростислав Кравець.

Судовий пінг-понг

Є й інша проблема: ті суди, які прийняли справи з окупованих територій, просто завалені роботою – вони зобов’язані продовжувати розглядати і свої провадження. На цьому ґрунті вже виникають скандали.

“Судам пачками скинули тисячі справ, а коли вони почали розбиратися, виявилося, що деякі провадження, включаючи кримінальні, розглядалися по десять років. Судді не хочуть брати на себе цю відповідальність, адже потім почнуться питання від ЄСПЛ, що вони затягували розгляд, хоча вони тут взагалі ні до чого”, – розповідає Ростислав Кравець.

Частина справ, переданих зі звільнених територій, суди розглянули та повертають назад – але проблема в тому, що ті суди вже не хочуть їх приймати, навіть якщо вони відновили роботу.

“Треба розуміти, що передавали ці справи найчастіше до судів, які самі є прифронтовими. У них своїх проблем достатньо: постійні повітряні тривоги, обстріли, відсутність світла, інтернету. У деяких судах лише дві години на день працює інтернет. Вони і свої справи до ладу розглянути не можуть, а тут ще тисячі справ їм скинули з інших судів.Тому, звісно, назрівають конфлікти. Нема фінансування, низькі зарплати у секретарів судів – люди звільняються. Справи передали до нових судів, частину справ суди їм повертають, а ті вже приймати ці справи назад не хочуть – мовляв, ми розпочнемо роботу з чистого аркуша”, – каже Ростислав Кравець.

СТРАНА

АО «Кравець І Партнери»

Новообрана членкіня вирішила, що вона вище Закону і закон повинні змінювати під неї, а за цей час Закону вирішили не дотримуватись, вірогідно.

⚠️Детально про порушення несумісності – https://t.me/rkravetsUA/7358

⚠️Зміна Закону України Про військовий обов’язок і військову службу під особу, яка його порушує та підриває, на мій погляд, довіру до органів влади – https://t.me/rkravetsUA/7464

⚡️Не забудьте приєднатись до телеграм каналу https://t.me/rkravetsUA

АО «Кравець І Партнери»

⚠️Прямий ефір можна подивитись тут – https://fb.watch/jaNMATr613/

🇺🇦✌️Важлива та перевірена інформація від адвоката ⤵️

⚡️Не забудьте приєднатись до телеграм каналу https://t.me/rkravetsUA

АО «Кравець І Партнери»

Яке покарання чекає на росіянина, який підтримує Україну? Як в рф маніпулюють законами та створюють нові, аби засадити якомога більше власних громадян? Даніїл Снісар продовжить.

Вони намагаються знищити українську націю. Але ця місія для росії – нездійсненна. А тому саме час переключитися на власних громадян – тих, хто бодай у якийсь спосіб виступає проти війни. 

Если ты будешь говорить – ты обрекаешь себя на смерть. 

Майже 20 тисяч росіян, противників війни, стали жертвами переслідувань за останній рік. Це дані російської правозахисної організації “ОВД-Інфо”, яка протидіє свавіллю. 

Понад 300 кримінальних справ, як мінімум чотириста людей – вже мають статус підозрюваних або обвинувачених. Серед них – і семеро підлітків. Найпопулярніша стаття – “фейки” про армію рф. Переважно, за публікації в соцмережах і месенджерах.

Так сталося й з вчителем історії Нікітою Тушкановим із Сиктивкара. Штрафи, допити – через це чоловік проходив неодноразово. Бо… забагато писав у соцмережах. Засуджував напад росії та анексію Криму. Через це Нікіту звільнили з роботи.

Нікіта Тушканов, історик, колишній викладач:

С формулировкой – совершение работником, выполняющим воспитательные функции – аморального проступка, несовместимого с положением данной работы. Я подавал в суд, пришли к тому, что руководство приняло верное решение, что меня убрали со школы. 

Донедавна чоловік хоча й був безробітним – проте, на волі. Втім, недовго. Суд заарештував Нікіту за статтею “виправдання тероризму“. Тепер він у СІЗО.

Едуард Багіров, правозахисник:

Це не тільки порушення прав російських громадян, а ще й створення умов для збільшення, скажемо так, можливості держави, для закріплення тоталітарного режиму. Не можна дозволяти громадянам росії висловлювати свою думку.

Під тоталітарний маховик, за позицію щодо війни потрапив і московський викладач, доцент мехмата МДУ, Михайло Лобанов. Його вже двічі заарештовували. Востаннє – за супротив поліції. Хоча це силовики вдерлися до квартири Михайла.

Олександра Запольська, дружина Михайла Лобанова:

Вот, собственно, это пятно крови осталось. То есть, Миша лежал лицом в пол – стикала кровь. Они её затирали. Это прям было слышно. Они украли одежду, в которой он был. На нем разорвали футболку, она тоже была в крови. 

Михайло Лобанов, математик:

Мне крикнули – ложиться на пол. Потом продолжились удары, крики. “Я отправлю тебя на передовую”! Ну и соответственно, в ходе этих ударов, разбили верхнюю губу. Очень сильные ушибы грудной клетки.

Зрештою, чоловік відбувся синцями і 15–ма добами в СІЗО. 

Едуард Багіров, правозахисник:

Вони намагаються сфабрикувати кримінальні справи, намагаються використовувати засоби масової інформації, для того, щоб довести до інших громадян росії, що якщо ви будете виступати проти політики президента росії, чи військових, то ви отримаєте мінімум – великі штрафи, або позбавлення волі. Уже такі факти є. 

Утім, не всім росіянам, які засуджують дії путіна вистачає сил та сміливості залишатися в країні, яку ще донедавна вважали Батьківщиною. Чимало виїхали через погрози та переслідування. 

І от, у держдумі зʼявилася нова ідея – як зіпсувати життя власних громадян. Цього разу – якраз тих, хто виїхав. 

Вячеслав Володін, депутат держдуми рф:

Негідники, що поїхали, живуть безбідно завдяки нашій країні. При цьому дозволяють собі публічно лити бруд на росію. У цій ситуації правильно буде відповідні статті Кримінального кодексу доповнити пунктом про конфіскацію у негідників майна в рф.

Марк Фейгін, російський опозиційний діяч:

Что в себя включает предательство. Они же уже проговаривают – ну вот, заявления публичные против военной операции, против страны, против политического руководства. То есть, они ищут какую–то адекватную юридическую формулу, которая бы позволяла этих людей заочно судить. 

Подібний закон депутати держдуми обговорюють поки лише у кулуарах. Мабуть, чекають на реакцію населення. Тим паче, що гачок вже закинутий – кремлівські пропагандисти активно агітують за такі ініціативи. 

И шавки НАТО, сбежавшие за бугор. Кормовую базу необходимо от них убрать. 

Ростислав Кравець, правозахисник:

Російському правосуддю до цього не звикати. Воно дуже таке гнучке. І воно готове прислужувати діючій владі, посилаючись на ті ж самі норми Конституції, які забороняють це робити.

І ще один яскравий приклад тиску на суспільство трапився після обстрілу у Дніпрі 14–го січня. У москві ж цього дня люди почали приходити з квітами до памʼятника Лесі Українки.

Это преступление совершенное российской армией. российская ракета, к падению которой мы причастны. И я делаю это для того, чтобы мне самой было легче. 

Я пришел почтить память гражданских, погибших в результате. Я не боюсь полицейских, я не боюсь режима, я не боюсь путина. 

А от прихильникам путіна таке співчуття не сподобалося. 

Вы кто? Пресса. Можно тоже ваши документы? Тут славят Украину, славят бандеровскую власть.

Щойно у мережі зʼявилися перші фото людей, які покладають квіти – на місце приїхали наряди поліції. 

А от у Тульській області притягнули до адмінвідповідальності діджея одного з клубів. 

Той у новорічну ніч увімкнув українську пісню під час звернення путіна! Ці дії кваліфікували як акт дискредитації російської армії. 

І схоже, що жодного шансу для захисту себе від влади росіяни більше не мають. У міжнародних судах вони теж не можуть себе захищати. Бо росія вийшла з Європейської конвенції з прав людини. Але у ЄСПЧ заявили, що всі понад 16 тисяч позовів проти росії, які зараз перебувають в суді, все одно будуть розглянуті.

ІНТЕР

АО «Кравец и Партнеры»