Суддя-доповідач у справі – Галина Юровська.

Згідно з частиною першою статті 233 Кодексу “працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті”.

Автор клопотання стверджував, що законодавець, “обмеживши право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати строком у три місяці, не надавши при цьому працівникові гарантій розгляду судом питання про поновлення строку на звернення до суду, знизив рівень доступу до суду осіб, які є суб’єктами звернення із заявою про стягнення заборгованості із заробітної плати, чим допустив звуження змісту й обсягу існуючих конституційних прав працівників на звернення до суду з позовом про стягнення належної їм заробітної плати без обмеження будь-яким строком та обмежив їхнє право на судовий захист у тому обсязі, як його гарантовано частиною першою статті 55 Конституції України, чим знівельовано можливість ефективної реалізації права особи на судовий захист”.

Дослідивши питання, порушені в конституційному поданні, Суд виснував, що оспорюваний припис Кодексу в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат є таким, що не відповідає Конституції України.

Суд зазначив, що законодавець наділений дискрецією у визначенні строків звернення працівника до суду у трудових спорах і може встановлювати різні строки для різних категорій таких спорів з урахуванням характеру спірних правовідносин, правової природи вимог, тривалості або регулярності порушення, способу його виявлення, обсягу і складності доказування, тощо. Законодавець має також враховувати надзвичайний характер правового режиму воєнного стану та пов’язані з ним об’єктивні перешкоди у доступі до правосуддя.

Хоча установлення часового обмеження для реалізації визначеного законом права особи є питанням розсуду законодавця, однак, лише за умови, що таке обмеження не порушує сутності права, установлене з легітимною метою та його досягають домірними засобами, воно є справедливим та об’єктивно виправданим, – йдеться у Рішенні.

Аналіз чинного трудового законодавства дає Суду підстави стверджувати, що законодавець пов’язав строк звернення до суду лише з актами, якими оформлюють припинення трудових відносин, та не врахував специфіки правовідносин, що тривають. Так, працівник, перебуваючи у трудових відносинах, у випадку систематичної невиплати винагороди чи періодичних затримок виплати має подавати позови кожних три місяці, щоб не втратити право на судовий захист.

Таке законодавче регулювання не враховує балансу інтересів сторін у трудових правовідносинах, суперечить принципу рівності та спричиняє юридичну невизначеність, яка позбавляє працівника ефективного захисту гарантованого Конституцією України права на своєчасне одержання винагороди за працю.

Отже, Суд наголосив, що установлення тримісячного строку звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат суперечить Конституції України, оскільки призводить до фактичного звуження змісту та обсягу конституційних прав, гарантованих статтями 43 і 55 Конституції України, порушує гарантії своєчасного одержання винагороди за працю та позбавляє працівника реальної можливості ефективно реалізувати право на судовий захист, що суперечить частині першій статті 8, частині сьомій статті 43, частині першій статті 55 Конституції України.

Суд постановив, що частина перша статті 233 Кодексу, визнана неконституційною, утрачає чинність із дня ухвалення Судом цього Рішення.

Джерело: ccu.gov.ua

АО «Кравець І Партнери»

Адвокат Ростислав Кравець відреагував на нововведення про те, що з 1 вересня всі працівники ТЦК повинні будуть використовувати бодікамери під час перевірки документів та вручення повісток. Він вважає, що ініціатива нового міністра оборони не вирішує системних проблем. 

Про це правозахисник розповів у коментарі “Фокусу”. Він нагадав, що ця вимога була запроваджена ще торік, але фактично не виконувалась.

Ростислав Кравець уточнив, що у жовтні 2024 року Міністерство оборони затвердило Інструкцію щодо використання технічних приладів і засобів ТЦК та СП, які мають функції фото- та відеофіксації.

Водночас Кравець вважає, що ініціатива не вирішує системних проблем. На його думку, це «спроба влади знизити соціальну напругу та покращити ставлення до ТЦК, не вживаючи реальних заходів для припинення порушень».

Адвокат вважає, що влада визнає факти перевищення повноважень працівниками ТЦК, але в реєстрі судових рішень відсутні випадки притягнення їх до кримінальної відповідальності.

«Попри численні скарги та відео з порушеннями, які щодня з’являються в соціальних мережах, реальних покарань немає. Заява Шмигаля — це чергова спроба “випустити пар” без розв’язання проблеми», — сказав Кравець.

Він також нагадав, що торік обіцяли посилити відповідальність за незаконну мобілізацію, однак «жодних змін не відбулося». На переконання адвоката, такі заяви лише тимчасово знижують суспільне невдоволення, але не приносять практичної користі.

«Це свідчить про небажання влади наводити лад у системі ТЦК та її повне нерозуміння ситуації», — сказав він, додавши, що подібні дії спрямовані лише на заспокоєння суспільства, а не на реальні реформи.

Бодікамери у працівників ТЦК

Згідно з нововведенням, портативні відеореєстратори мають бути в працівників ТЦК «з моменту початку виконання ними службових обов’язків, зокрема під час проведення заходів оповіщення громадян та перевірки їх військово-облікових документів».

Відеозапис повинен вестися безперервно до завершення всіх заходів, під час вручення повісток також. Винятки можливі лише тоді, коли існує загроза потрапляння на запис військових об’єктів або інформації з обмеженим доступом, а також під час візитів у вбиральні чи перерв на їжу.

Нові правила набирають чинності вже з 1 вересня 2025 року.

Додамо, що омбудсмен Дмитро Лубінець раніше публічно висловився про численні порушення з боку представників ТЦК під час мобілізації та вручення повісток.

Джерело: informator.ua

АО «Кравець І Партнери»

Про це повідомив відомий адвокат Ростислав Кравець у своєму телеграм-каналі.

21 лютого 2025 року окружний суддя США Карл Дж. Ніколс відхилив клопотання про накладення попередньої заборони у справі, яка розглядалася уважно. Позивачі не змогли переконати суд, що вони зіткнуться з непоправною шкодою без судової заборони, а також не показали великої ймовірності виграти свої позови. Суддя Ніколс також виявив, що баланс труднощів і інтересів суспільства не схилився на їхню користь.

Суддя Федерального окружного суду США Карл Ніколс скасував тимчасову судову заборону, яка захищала понад 2 000 працівників USAID від звільнення. Тепер вони можуть бути звільнені адміністрацією Трампа. У п’ятницю суддя Ніколс відхилив прохання коаліції профспілок працівників Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) заблокувати зусилля адміністрації Трампа щодо ліквідації агентства з надання “гуманітарної допомоги”.

Рішення включає в себе наказ тим, хто перебуває за кордоном, повернутися до США протягом 30 днів за рахунок уряду, залишивши на місці лише невелику частину персоналу.

Рішення було прийнято за позовом, поданим профспілками, які представляють постраждалих працівників. Профспілки стверджували, що швидка ліквідація агентства призвела до того, що деякі іноземні працівники залишилися відрізаними від систем екстреного зв’язку, особливо в політично нестабільних регіонах, таких як Конго, де співробітники стикаються з загрозою насильства.

Ніколс постановив, що позов профспілок має розглядатися відповідно до федерального законодавства про зайнятість, а не в рамках судового розгляду в окружному суді.

Як говориться – фініта ля комедія “finis coronat opus”. USAID активістам варто готуватись до люстрації вже за правилами воєнного стану. Звершив свій допис адвокат.

АО «Кравець І Партнери»

🔸Детальна інструкція, як забронювати працівника – https://thedigital.gov.ua/news/z-1-grudnya-bronyuvannya-pratsivnikiv-znovu-stane-dostupnim-cherez-diyu-novi-pravila-umovi-ta-detalna-instruktsiya-yak-zabronyuvati-pratsivnika

🔸Повідомлення Мінцифри – https://t.me/mintsyfra/6373

📱 Поширюйте та підписуйтесь на канал.

@rkravetsUA

АО «Кравець І Партнери»

В Міноборони вже відповіли, що в ТЦК працює 36 тисяч осіб, з яких майже 7 тисяч – цивільні та близько 3 тисяч – жінки. Про що говорить ця дискусія – це більше схоже на хайп чи справді може бути прийнято рішення по ліквідації ТЦК? Чи зможуть їх замінити рекрутингові центри? Видання “Коментарі” з цими питаннями звернулося до експертів.

ТЦК, як структура, себе дискредитувала Політолог, кандидат політичних наук Денис Гороховський так прокоментував ситуацію:

“Питання роботи ТКЦ та СП є одним з найбільш дискусійних в українському суспільстві. С одного боку, усі розуміють про необхідність ротації на фронті та, відповідно, мобілізації. З іншого – ми буквально щодня бачимо новини про мільйонні незаконні статки керівників ТЦК, отримані за надання можливості військовозобов’язаним уникнути мобілізації, бусифікацію, яка порушує базові права людини тощо”.

Експерт підкреслює, важливо розуміти, що дії ТЦК кидають тінь на усіх захисників України. Безліч військових скаржаться на те, що цивільні почали інакше на них реагувати, побоюватися, уникати контакту. Хоча ми всі пам’ятаємо, що ще у 2022 році військові були, мабуть, найшановнішою верствою населення. Тепер же в них бачать не захисників, а працівників ТЦК.

“Відповідно ТЦК, як структура, себе дискредитувала. Потрібен, умовно кажучи, ребрендинг. Це, звичайно, не збільшить кількість добровольців, але це покращить ситуацію з відношенням до військових у суспільстві, адже вони як ніхто заслуговують на повагу”, – зазначив Денис Гороховський.

Щодо створення бригад з них, то, наголошує експерт, це питання суто військове, тому коментувати ініціативу з погляду воєнної раціональності, було б не коректно.

“Але ж, з погляду, досвіду того ж самого ТЦК, які мобілізують буквально усіх, хто до них потрапляє, переконаний, що значна кількість з 36 тисяч осіб, які там працюють, зможуть посилити ряди українських захисників. Тим більше, що серед них є люди, які мають відповідну освіту, звання та досвід роботи в армійських структурах. Звичайно ж, потрібно, в першу чергу, керуватися принципом здорового глузду, тому що важливо змінити принцип мобілізації, а не просто змінити назву установи, яка за неї відповідає”, – підсумував Денис Гороховський.

Працівників ТЦК варто направити на посилення ЗСУ Голова профспілки Українська незалежна фундація юристів, голова АТ “Кравець та партнери”, адвокат Ростислав Кравець зауважив, що стосується дискусії щодо направлення працівників ТЦК до Збройних сил України, то в даному випадку вона, наголосив експерт, демонструє повну професійну необізнаність двох сторін цього безглуздого спору.

“З одного боку, ТЦК намагається маніпулювати цифрами, намагається маніпулювати, як працівник Полтавського ТЦК, щодо наявності там більшості цивільних осіб, хоча ми бачимо всі, що особи знаходяться у військовій формі, а на якій тоді підставі вони її носять незрозуміло. Тому що це є фактично адміністративним правопорушенням – незаконне носіння військової форми. Тому об’єктивно ми розуміємо, що вони є військовослужбовцями.

Звичайно, більшість з них є військовослужбовцями так званих рот охорон територіальних центрів комплектування. Тому, якщо дивитись саме на роти охорон ТЦК, то потрібно від цього і відштовхуватись – скільки осіб там потрібно чи можна охорону ТЦК передати органам Національної поліції, як це в свій час відбулось з судами. А потім створити якусь там спеціальну службу.

Думаю, що на сьогоднішній день органи Національної поліції зможуть ефективно охороняти, а ті особи, які знаходяться в ротах охорони і мають, відповідно, бойовий досвід можуть ефективно використовуватись вже у Збройних силах України при виконанні конкретних бойових завдань, а не, на мій погляд, перевищенням своїх повноважень”, – зазначив експерт. Він додає, на сьогоднішній день те, що ми бачимо на вулицях і щоденно в соціальних мережах у виконанні військовослужбовців – це прямо протирічить нормам Конституції України, а саме 17-й статті, де прямо заборонено використання Збройних сил України й інших озброєних формувань для обмеження прав і свобод громадян України.

“Тому ці захоплення, так звана “бусифікація” — це пряме порушення норм Конституції і, в тому числі, звичайно Кримінального Кодексу в частині перевищення службових повноважень. З огляду на ці обставини звичайно, як це 30 років й здійснювалось, співробітники ТЦК – це, в більшості своїй, повинні бути цивільні особи і їх завдання – фактично налагодити і вести належним чином військовий облік, а не хапати і не шукати військовозобов’язаних осіб. Це завдання зовсім інших органів.

В першу чергу Національної поліції, в разі, якщо особа ухиляється від військової служби. Тому, якщо до цього питання підійти професійно, то, звичайно, всі військовозобов’язані особи і військовослужбовці, які зараз знаходяться в ТЦК чи підпорядковуються ТЦК чи знаходяться в так званих ротах охорон ТЦК, можуть бути направлені до Збройних сил України, щоби їх підсилити”, – говорить адвокат.

Тим більше, продовжує Ростислав Кравець, ЗСУ не завадять фахівці, які мають бойовий досвід. Жодної шкоди роботі ТЦК це не завдасть. “Що стосується ТЦК, то, звичайно, саме розформування чи перейменування їх нічого доброго не дасть. Це абсолютно безглузда ідея. Краще просто направити ті ресурси, які хочуть виділити на перейменування чи розформування ТЦК, на належну організацією роботи з військового обліку і мобілізації.

Без застосування “бусифікації” і без перевищення службових повноважень. Що, на мій погляд, дасть значно більший ефект, ніж намагання постійно проводити реформи, про що я неодноразово звертав вже увагу, з єдиною метою – не нести відповідальність за наслідки своїх дій. Тому що завжди можна сховатися за реформами у відповідь на питання: чому, все ж, не працює система? А так, я вважаю, що потрібно просто дійсно направити військових на проходження служби і посилення Збройних сил України. І належним чином організувати роботу цивільних, які там залишаться. А лише перейменування ТЦК чи щось інше нічого доброго не дасть, окрім витрат держбюджету і, знову ж таки, уникнення відповідальності за свою повну професійну нездатність належним чином виконувати свої обов’язки”, – підсумував співрозмовник порталу “Коментарі”.

Джерело: comments.ua

АО «Кравець І Партнери»

Оскільки спеціальний закон не встановлює жодних винятків щодо звільнення прокурорів з посад у період їх тимчасової непрацездатності, то в разі звільнення таких осіб слід дотримуватись імперативної заборони на звільнення в період тимчасової непрацездатності, яка є складовою конституційного права кожного на працю та збереження робочого місця в особливий період (перебування на лікарняному).

Отже, Законом № 113 було звужено обсяг прав та спеціальних гарантій для прокурорів щодо збереження робочого місця на період їх тимчасової непрацездатності, що не відповідає частинам другій, третій статті 22 Конституції України.

Суд дійшов висновку, що абзац шостий пункту 19 розділу ІІ „Прикінцеві і перехідні положення“ Закону № 113, в частині згідно з якою перебування прокурора на лікарняному через тимчасову непрацездатність не є перешкодою для його звільнення з посади прокурора відповідно до цього пункту, суперечить частинам першій, другій, шостій статті 43 Конституції України.

Суд вважає, що на законодавчому рівні допущено неоднакове правове регулювання порядку звільнення прокурорів з посади в період їх тимчасової непрацездатності, що не відповідає вимозі юридичної визначеності як складовій принципу верховенства права, а тому суперечить частині першій статті 8 Конституції України.

Абзац шостий пункту 19 розділу ІІ „Прикінцеві і перехідні положення“ Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури“ від 19 вересня 2019 року № 113–ІХ, в частині згідно з яким перебування прокурора на лікарняному через тимчасову непрацездатність, не є перешкодою для його звільнення з посади прокурора відповідно до цього пункту, визнаний неконституційним, утрачає чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Водночас Суд закрив конституційне провадження щодо конституційності абзацу шостого пункту 19 розділу ІІ „Прикінцеві і перехідні положення“ Закону № 113, в частині згідно з яким „перебування прокурора у відпустці чи у відрядженні до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі не є перешкодою для його звільнення з посади прокурора відповідно до цього пункту“, на підставі пункту 4 статті 62 Закону України „Про Конституційний Суд України“ – неприйнятність конституційної скарги.

Судді-співдоповідачі у цій справі – Віктор Кичун і Олександр Петришин.  Текст Рішення буде оприлюднено на офіційному вебсайті Суду 3 жовтня ц.р.

Джерело: Конституційний Суд України

АО «Кравець І Партнери»

Росія веде війну проти України ще з 2014 року, у влади був час, щоб навести лад із військово-обліковими документами військовозобов’язаних, про це порталу “Коментарі” сказав голова профспілки Українська незалежна фундація юристів, голова АТ “Кравець та партнери”, адвокат Ростислав Кравець.

За його словами, зараз відбувається активна фаза цієї “злочинної бездіяльності”, яку намагаються прикрити штрафами громадянам України.

“Якщо говорити про те що в принципі відбувається в Україні, то я вважаю, що оця ситуація і реляції Міністерства оборони, що за два місяці 4 млн осіб оновили свої дані, свідчить виключно про те, що формально цим питанням просто ніхто не займався. Питання не в громадянах України на яких наразі намагаються перекласти відповідальність за неналежне ведення військового обліку. Питання саме в тих чиновниках, які так би мовити намагаються собі зараз повісити медалі за те, що вони налагоджують військовий облік”, — говорить Кравець.

При цьому адвокат переконаний, що українці почнуть масово оскаржувати штрафи за неоновлення даних.

“Я думаю, що зараз масово ці штрафи будуть оскаржуватися, а в подальшому масово повинні бути порушені кримінальні справи щодо представників ТЦК, які їх виписували за перевищення влади та службових повноважень, що передбачає позбавлення їх волі строком від 8 до 12 років”, – заявив Ростислав Кравець.

Адвокат вважає, єдине, що може загрожувати громадянам України, які порушили правила військового обліку – це позбавлення права керування транспортними засобами. Втім, додає експерт, для цього ТЦК повинно мати великий штати юристів, які будуть займатися цими судовими справами. Нагадаємо, портал “Коментарі” розповідав, які штрафи загрожують військовозобов’язаним за те, що вони не оновили свої дані.

Джерело: society.comments.ua

АО «Кравець І Партнери»

“На жаль, у нас призначають на посади некомпетентних та непрофесійних осіб. Поки вони не будуть нести відповідальність за свою роботу, нічого в правоохоронних та антикорупційних органах не зміниться. Іноземці не розуміють українських законів та української мови, тому перезапуски жодним чином не вплинуть на результат роботи БЕБ. Єдине, припускаю, що будуть призначатися лояльні особи до іноземців, які будуть давати їм можливість обходити українське законодавство під прикриттям того, що вони є інвесторами. Адже коли починаєш дивитися на діяльність іноземців в Україні, то стає очевидно, що окрім спекуляції та зароблянні шалених грошей на біді українців, вони нічим іншим більше не займаються”, — каже Р. Кравець.

За його словами, який би перезапуск БЕБ не відбувався, все це не вплине на результат його діяльності.

«Адже з кожним роком діяльність БЕБ тільки погіршується. Ніхто не несе відповідальність за роботу БЕБ. На жаль, перезапуск Бюро економічної безпеки не покращить його роботу. В БЕБ шукають не професіоналів, а лояльних людей, які б покривали їх схеми. Протягом останніх 10 років українці впевнилися, що всі ці конкурси не є ефективними. Це просто витрачання грошей та намагання приховати відмивання коштів, які на цьому робляться», — резюмує адвокат.

Нагадаємо, що Верховна Рада у другому читанні проголосувала за законопроєкт № 10439 про перезавантаження Бюро економічної безпеки (БЕБ).

Джерело: i-ua.tv

АО «Кравець І Партнери»

Оскільки під час воєнного стану діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 року № 2136-IX, слід в першу чергу звертатись до норм цього закону, так як на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина передбачених статтями 43, 44 Конституції України.

Розглянемо основні законодавчі новели.

Насамперед, у статті 5 згаданого вище Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» було визначено, що у період дії воєнного стану допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця:

– у період його тимчасової непрацездатності,

– у період перебування працівника у відпустці (крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею 3 років).

У такому разі роботодавець повинен зазначити дату звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки.

Тобто якщо за звичайних умов у мирний час працівник відповідно до ч. 3 ст. 40 КЗПП України не міг бути звільнений з ініціативи роботодавця в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за нез’явлення на роботу протягом більш як 4 місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності), а також у період перебування працівника у відпустці (за винятком повної ліквідації підприємства), то на період воєнного стану роботодавцю не обов’язково дотримуватись означеної гарантії для працівника.

Також статтею 5 нового Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» було введено ще одне правило на період воєнного стану. Так, на цей період можна розривати трудові відносини з ініціативи роботодавця у випадках, передбачених ст. 43 КЗпП України, без попередньої згоди профспілки, окрім випадків звільнення працівників, які були обрані до профспілкових органів.

З введенням воєнного стану на всій території України у роботодавця з’явилася ще одна додаткова підстава для розірвання трудового договору з окремими категоріями працівників, зокрема, у тих випадках, коли працівника неможливо забезпечити роботою, визначеною трудовим договором, у зв’язку із знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій. Однак таке звільнення працівника допускається лише якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу (див. ст. 41 КЗпП України).

Таких працівників в силу норми ст. 43-1 КЗпП України можна звільняти без згоди профспілки. Однак у разі їх поворотного прийняття на роботу, якщо роботодавець проводить прийняття на роботу працівників аналогічної кваліфікації, такий працівник відповідно до ст. 42-1 КЗпП України протягом 1 року має право на укладення трудового договору.

Тим не менше, законодавець посилив окремі гарантії для працівників під час скорочення чисельності чи штату працівників у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці. Так, зокрема, ст. 42 КЗпП України була доповнена категорією працівників, яким надається перевага у залишенні на роботі за рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації. Мова йде про працівників з числа учасників бойових дій, постраждалих учасників Революції Гідності, осіб з інвалідністю внаслідок війни та членам сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України.

В контексті розглядуваної теми важливо також звернути увагу на ті законодавчі зміни, які пов’язані зі звільненням працівника у зв’язку з його призовом на військову службу за мобілізацією в особливий період або ж під час воєнного стану.

Раніше у ч. 3 ст. 119 КЗпП України було зазначено, що за працівниками, призваними на на військову службу під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігалися місце роботи, посада і середній заробіток.

Однак, Законом України від 01.07.2022 року № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» було внесено зміни і вказано, що за таким працівником зберігаються лише місце роботи і посада а середній заробіток – ні. Такі особи не можуть бути звільненими з роботи незалежно від підпорядкування та форми власності роботодавця або ж у фізичних осіб – підприємців, у яких вони працювали на час призову, окрім випадків, які ми розглядали вище.

Якщо ж на військову службу було призвано фізичну особу – роботодавця за призовом під час мобілізації, на особливий період тощо, то такий роботодавець – фізична особа повинен виконати свої обов’язки по видачі працівникам копії наказів про звільнення та здійсненню з ними розрахунків протягом місяця після його звільнення з такої військової служби. При цьому до нього не можуть застосовуватись санкції та штрафи за порушення строків (ч. 2 ст. 47 КЗпП України).

Статтею 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» передбачено, що у випадку звільнення працівника у період дії воєнного стану йому повинна бути виплачена грошова компенсація відповідно до статті 24 Закону України «Про відпустки».

Статтею 119-1 КЗпП України також встановлено гарантії для осіб, стосовно яких було встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України за Законом України «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей». За такими особами також зберігається місце роботи (посада) протягом усього періоду позбавлення свободи, а також протягом 6 місяців з дня звільнення у разі проходження такою особою заходів з медичної, реабілітаційної, у тому числі психологічної, допомоги, санаторно-курортного лікування, інших відновлювальних (постізоляційних, реінтеграційних) заходів у порядку, встановленому КМУ.

Отже, проаналізувавши законодавчі зміни в контексті звільнення працівників з роботи під час воєнного стану, можна дійти висновку, що вони були спрямовані не тільки на обмеження конституційних прав та свобод людини, але також і на введення додаткових гарантій, спрямованих на захист права особи на працю, на скільки це можливо зробити в умовах війни.

Аліна Сидор, адвокат Адвокатського об’єднання «Кравець і партнери»

АО «Кравець І Партнери»

Призначені Фондом гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВФО) керувати Айбокс Банком чиновники масово звільняють працівників цього приватного комерційного банку, причому вони категорично відмовляються звільняти з формулюванням “у зв’язку з ліквідацією банку”. Про це стало відомо від джерела в банку.

За його словами, всі особисті кошти працівників банку заблоковано. Ні зарплата, ні аванси не виплачуються, хоч спочатку ліквідатори обіцяли інше.

“Вони, коли заходили, обіцяли, що всім усі виплатять без затримок, згідно з трудовим та колективним договорами. Нічого не виплачується, навіть ті особисті зарплатні заощадження колег, які заблоковані на картках. У нас 1 та 16 числа за колдоговором мають платити зарплату. Нічого не виплатили. Не приходять навіть СМС про нарахування. Ми не знаємо, чи взагалі нараховується щось”, – прокоментував співрозмовник.

Він зазначив, що членів правління банку, які раніше заявляли , що оскаржуватимуть ліквідацію Нацбанком Айбокс Банку, вже звільнено “новою владою”. І після власників та правління під “репресії” чиновників потрапив уже рядовий персонал банку.

“Всі (члени правління – ред.) вже отримали трудові книжки. Решту змушують звільнятися за “угодою сторін”. Звільняти “за ліквідацією” або “за власним бажанням” відмовляються. Люди Фонду ведуть себе хамськи, ставлення до власних обов’язків байдуже, навіть не можуть накази правильно написати. Це якийсь треш. Розправа”, – розповів співробітник банку.

Позиція правників

UBR.ua звернувся до юристів по роз’яснення дій співробітників державного Фонду гарантування. Нам відповіли, що чиновники не мають права примушувати до звільнення “за згодою сторін”, а викликані такі їхні дії, ймовірно, побоюваннями позовів. Так, співробітникам, які працюють за контрактом, при звільненні з ліквідації можуть належати додаткові виплати. “Простим смертним” теж належать певні пільги.

“У разі ліквідації підприємства ліквідатор, тобто в даному випадку Фонд, зобов’язаний запропонувати їм усі можливі вакансії, які є, зайнятися їх працевлаштуванням. Це і за старим, і за новим законом там не вносилися зміни. Тому вони і хочуть уникнути того, щоб потім люди не зверталися за компенсаціями та неправильним способом пропонують звільнятися за згодою сторін”, – прокоментував UBR.ua старший партнер АО “Кравець та Партнери” Ростислав Кравець.

Щодо небажання чиновників звільняти працівників банку “за власним бажанням”, то в даному випадку йдеться, ймовірно, про “підстрахування” з урахуванням багаторічного досвіду судових позовів проти Фонду працівників банку в минулому.

“Можливо, це “підстраховка”. Якщо “за власним бажанням”, то можна сказати, що тебе змусили звільнитися, а “за згодою сторін” – отже, сам виявив ініціативу та погодився на звільнення. Я думаю, вони “дують на холодне” , Виходячи з того досвіду, який у них, мабуть, був за іншими банками. Для того, щоб максимально зменшити можливість подання позовів до суду” , – припускає юрист.

Як з ліквідації

Звільнення “з ліквідації” об’єктивно незручно для Фонду, оскільки дозволяє колишнім працівникам позиватися до ФГВФО. Тим більше, що, згідно з фінансовими показниками, банк ні формально, ні фактично не є банкрутом, і був, що називається “напханий” грошима. Бездіяльність Фонду з працевлаштування працівників, що “ліквідуються”, може бути витлумачена судом на користь позивача.

“Люди можуть потім подавати позови до суду і вимагати собі виплати ще додаткових компенсацій у зв’язку з тим, що Фонд не здійснив усіх дій для того, щоб їх працевлаштувати. Фонд намагається на даному етапі максимально прибрати велику кількість людей, щоб не було великої кількості позовів”. з трудових спорів та порушень трудових прав”, – вважає Ростислав Кравець.

На уточнююче питання UBR.ua, яким чином Фонд має працевлаштовувати працівників банку, що ліквідується, він відповів, що це “головний біль” самого Фонду.

“Це законом передбачено. Хоча б зробити вигляд, що він щось робить належним чином. Тому що це може потім розтягнутися на тривалі терміни і великі суми. Вони просто хочуть заздалегідь підстрахуватися, щоб не виникали надалі питання зі звільненням”, – пояснює адвокат.

Заблоковані зарплати

Що стосується виплат невиплачених зарплат, обов’язкових надбавок та премій, то, незважаючи на посилення норм трудового законодавства на період військового стану, то в даному випадку і “військові закони” також на стороні працівників банку, а не Фонду, хоча й з посиленням тимчасових рамок.

“Термін оскарження звільнення, якщо особа вважає його незаконною, становить 1 місяць, хоча теоретично можна подаватися 3 місяці. А терміни оскарження із зарплат, які раніше не обмежувалися, сьогодні становить 3 місяці завдяки Третьяковій (голові парламентського комітету соцполітики Галині Третьяковій – ред. ) ”  Були не виплачені премії, відпускні або ще щось – терміни оскарження зараз обмежені до 3 місяців”, – прокоментував UBR.ua Ростислав Кравець.

UBR.ua

АО «Кравець І Партнери»