АО «Кравець І Партнери»

Про це в коментарі i-ua.tv заявив адвокат Ростислав Кравець.

«Чи пов’язані ці підпали з розливанням повісток, поки важко сказати. Це можна буде сказати остаточно тільки у разі належного розслідування кримінальних проваджень. Звичайно російська пропаганда може це використовувати у власних корисливих цілях для того, щоб демонструвати незгоду українців з тим, що відбувається. Тому треба не давати приводу російські пропаганді це робити. Для цього необхідно припинити дику мобілізацію та грубе порушення прав людей й закону і навести лад у військовому обліку. На жаль, не бачу, що це хочуть робити «, — каже Р. Кравець.

Він підкреслив, що наразі згідно з нових норм законодавства, людина отримує повідомлення про те, що прийшла повістка і має забрати її на пошті.

«Однак більшість людей не забирає з пошти повістки та не приходять за повідомленнями. Тому Укрпошта відправляє повістки назад. За це на людину накладають штраф. Однак Кодекс України про Адмінпорушення не передбачає відповідальності і всі штрафи можна оскаржити в суді», — зазначає Р. Кравець.

За словами адвоката, з кожним днем бачимо все більше випадків, коли просто ігноруються права людей. З іншого боку суспільство бачить тони кешу, які знаходять у керівників МСЕК та ТЦК та їх помічників.

«Все це свідчить про неналежну організацію питань пов’язаних з військовим обліком та мобілізацією. На жаль, захоплення людей стало нормою, і ніхто з правоохоронців на це не звертає уваги», — резюмує адвокат.

Нагадаємо, що у Дарницькому районі столиці на Харківському шосе відбувся підпал відділення Укрпошти.

Раніше у Солом’янському районі міста горіло два відділення «Укрпошти». Правоохоронці розслідують обидва інциденти як навмисний підпал.

Інциденти працівники пошти пов’язують із роздачою повісток військовозобов’язаним.

Джерело: i-ua.tv

АО «Кравець І Партнери»

 Із зростанням кількості випадків притягнення до відповідальності за  вчинення домашнього насильства – зростає кількість судових справ та формується судова практика.

Кримінальний кодекс передбачає відповідальність за домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, що призводить до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров’я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи.

Об’єктивну сторону кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, становлять діяння, що виражаються в систематичному насильстві у формах фізичного, психологічного та економічного насильства. Сексуальне насильство виходить за межі цих форм і за наявності підстав кваліфікується за відповідними статтями КК України (постанова ККС ВС від 25 лютого 2021 року у справі № 583/3295/19 (провадження № 51-6189км20).

Відповідно до п. 1 ч. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство – діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Для того, щоб обґрунтувати наявність домашнього насильства у конкретному випадку, сторона обвинувачення має довести обставини, які свідчать, що потерпіла від інкримінованого злочину особа є водночас і жертвою домашнього насильства.

Це не виключає того, що докази існування ситуації домашнього насильства можуть міститися і в самих обставинах злочину, які доводять, що певний випадок насильства є проявом поведінки, характерної для домашнього насильства.

Докази того, що інкримінований злочин пов`язаний з домашнім насильством, мають бути надані стороною обвинувачення, аби сторона захисту отримала можливість їх спростувати.

Необхідною умовою визнання судом злочину таким, що пов`язаний з домашнім насильством, є відображенням цієї обставини у формулюванні обвинувачення з встановленням органом досудового розслідування відповідних фактичних обставин. (Правова позиція Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду згідно з Постановою від 17 червня 2021 року у справі № 717/764/20 Кримінальна юрисдикція)

Щодо необхідної умови визнання судом злочину таким, що пов`язаний з домашнім насильством

В даній статті розглядаються справи тільки кримінального судочинства. Адміністративні правопорушення тут не досліджуються, хоча  слід зазначити, що вони розглядаються судом,  який вирішує питання щодо притягнення винуватця до кримінальної відповідальності як епізоди систематичності і їх приймає до уваги.

Так, щодо доведення систематичності домашнього насильства Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду виклав Правову позицію в  Постанові від 28 лютого 2023 року у справі № 725/4683/20. Суд не погодився з підходом апеляційного суду, який зводився до того, що кримінальне провадження за статтею 126-1 КК може бути розпочате лише після того, як за попередні епізоди домашнього насильства особа була не менш ніж двічі притягнута до відповідальності за статтею 173-2 КУпАП.  «…Домашнє насильство майже ніколи не становить собою окремий епізод, а зазвичай охоплює кумулятивне та взаємопов`язане фізичне, психологічне, сексуальне, емоційне, вербальне та фінансове насильство щодо близького члена сім`ї чи партнера, наслідки якого виходять за межі обставин окремого епізоду. Повторення послідовних епізодів насильства в особистих стосунках становить собою особливий контекст і динаміку домашнього насильства. Воно становить собою триваюче правопорушення, що характеризується продовжуваним зразком поведінки, в якому кожен окремий інцидент є цеглиною більш загального зразку поведінки.

Для доведення систематичності домашнього насильства важливими є сам факт і обставини вчинення окремих його епізодів. Правові наслідки, які настали чи не настали для кривдника за цими окремими епізодами, а також час, коли такі наслідки настали, не є обставинами, які можуть впливати на доведеність цих епізодів.

Мета адміністративного покарання і інших адміністративних заходів держави полягає в негайному реагуванні на окремий випадок домашнього насильства, який сам по собі не становить кримінального правопорушення, з метою своєчасно та ефективно запобігти подальшій ескалації насильства та захистити жертву.

Для доведення систематичності домашнього насильства важливими є сам факт і обставини вчинення окремих його епізодів. Правові наслідки, які настали чи не настали для кривдника за цими окремими епізодами, а також час, коли такі наслідки настали, не є обставинами, які можуть впливати на доведеність цих епізодів.

Суд вже зазначав, що домашнє насильство може доводитися будь-якими доказами, допустимими у кримінальному провадженні, і закон не містить вимоги доведення його спеціально визначеними засобами доказування( Постанова від 14 червня 2022 року, справа № 585/3184/20). Серед іншого, суд може прийняти до уваги адміністративні протоколи поліції, обмежувальні приписи, рішення суду в справі про адміністративне правопорушення (Постанови від 25 лютого 2021 року, справа № 583/3295/19; від 14 червня 2022 року, справа № 585/3184/20), які оцінюються ним у сукупності з іншими доказами, наданими сторонами.…»

Отже, підсумовуючи  вище зазначене, слід наголосити на тому, що в судовій практиці склалось чітке розуміння  об’єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, а саме домашнього насильства.

Ірина Коваленко

Адвокат, керівник кримінальної практики АО «Кравець і партнери»

+380-44-229-6950

АО «Кравець І Партнери»

🔸Рішення Запорізького ОАС про неправомірність дій ТЦК з ненадання відстрочки усиновителю без проходження ВЛК – https://forum.antiraid.com.ua/topic/15241-rishennja-zaporizkogo-oas-pro-nepravomirnist-dij-tck-z-nenadannja-vidstrochki-usinovitelju-bez-prohodzhennja-vlk/

🔸Наказ МО від 14.08.2008 № 402 Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України – https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1109-08#Text

🇺🇦✌️Важлива та перевірена інформація від адвоката ⤵️

⚡️Приєднуйтесь до каналу https://t.me/rkravetsUA

АО «Кравець І Партнери»

Не останню роль в такій «активній» боротьбі займає Департамент захисту економіки Національної поліції України, на підставі протоколів про адміністративне правопорушення яких було винесено не одну постанову, однак чи все це відбувається згідно із законом варто розібратися.

Так, дійсно згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» спеціально уповноважені суб’єкти у сфері протидії корупції — органи прокуратури, Національної поліції, Національне антикорупційне бюро України, Національне агентство з питань запобігання корупції.

Відповідно до ст. 255 КУпАП органи внутрішніх справ (Національної поліції) мають право складати протоколи про адміністративне правопорушення за ст. 172-4 – 172-9, 172-9-2 КУпАП, які віднесені до так званих адміністративних правопорушень, пов’язаних з корупцією.

Згідно з п. 3 ч. 2 р. ІV Положення про Департамент захисту економіки Національної поліції України, затвердженого наказом Національної поліції України №81 від 07.11.2015 року, працівники Департаменту мають право складати адміністративні протоколи про виявлені факти порушення антикорупційного законодавства та направляти їх до суду.

От тільки є один маленький нюанс – правом проводити перевірки дотримання антикорупційного законодавства Департамент захисту економіки Національної поліції України не наділений.

Неодноразово вивчаючи матеріали про адміністративні правопорушення, можна знайти документи, в яких вказується про необхідність надання документів в рамках проведення перевірки або рапорти, які підтверджують дозвіл на складення протоколи після проведення так званої перевірки, але варто звертати увагу на той факт, що стало підставою для складення протоколу, яким чином та ким було виявлено недотримання антикорупційного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про запобігання корупції» Національне агентство з питань запобігання корупції (далі -НАЗК) є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про запобігання корупції» Національне агентство з метою виконання покладених на нього повноважень має такі права: отримувати заяви фізичних та юридичних осіб про порушення вимог цього Закону, проводити за власною ініціативою перевірку можливих фактів порушення вимог цього Закону.

Отже, спеціальним законом, який регулює питання запобігання корупції право проводити перевірки дотримання законодавства про запобігання корупції належить виключно НАЗК, а не іншим спеціально уповноваженим суб’єктам у сфері протидії корупції.

У відповідності до частини першої статті 8, пункту 8-1 частини першої статті 11, пунктів 5, 6 та 7 частини першої статті 12 Закону України «Про запобігання корупції», з метою реалізації Національним агентством з питань запобігання корупції своїх повноважень щодо проведення перевірок додержання вимог Законів України «Про запобігання корупції» та «Про політичні партії в Україні» Національне агентство з питань запобігання корупції прийняло рішення №2 від 11.08.2016 року, яким затверджено Порядок проведення перевірок Національним агентством з питань запобігання корупції (далі – Порядок проведення перевірок).

Відповідно до п. 1 р. V Порядку проведення перевірок, за результатами проведеної перевірки складається акт планової (позапланової) перевірки дотримання вимог Закону України «Про запобігання корупції».

Згідно п. 1, 2 р. VІ Порядку проведення перевірок, акт перевірки з проектом рішення, передбаченого пунктом 9 розділу V цього Порядку, та матеріали, що підтверджують факти вчинення правопорушень, подаються на найближче засідання Національного агентства. За результатами розгляду Національне агентство може прийняти рішення про:

—        внесення припису;

—        направлення висновку щодо наявності ознак корупційного правопорушення або правопорушення, пов’язаного з корупцією, спеціально уповноваженим суб’єктам у сфері протидії корупції;

—        направлення протоколу про адміністративне правопорушення та доданих матеріалів до суду;

—        звернення до суду із позовом (заявою) щодо визнання незаконними нормативно-правових актів, індивідуальних рішень, виданих (прийнятих) з порушенням встановлених Законом України «Про запобігання корупції» вимог та обмежень, визнання недійсними правочинів, укладених внаслідок вчинення корупційного або пов’язаного з корупцією правопорушення;

—        звернення до суду з позовом про встановлення відповідних фактів, які свідчать про те, що кошти, виділені з державного бюджету на фінансування статутної діяльності політичної партії, використані політичною партією на фінансування її участі у відповідних виборах або на цілі, не пов’язані із здійсненням її статутної діяльності відповідно до Закону України «Про політичні партії в Україні».

Тобто, виключно після проведення перевірки НАЗК та направлення висновку НАЗК спеціально уповноваженим суб’єктам у сфері протидії корупції (в тому числі і Національній поліції), у останніх виникають повноваження на складення протоколу про адміністративне правопорушення.

В той же час, у разу порушення послідовності таких дій (складення протоколу без висновку НАЗК) варто вказати на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Яременко проти України», де було зазначено таке:

«…Питання, яке Суд має вирішити, полягає у визначенні, чи було справедливим провадження у справі загалом, включаючи спосіб, у який були отримані докази. При цьому має бути оцінена відповідна «незаконність» і, якщо це стосується порушення іншого конвенційного права, має бути оцінений характер виявленого порушення (див., зокрема, «Хан проти Сполученого Королівства» (Khan v. the United Kingdom), N 35394/97, п. 34, ECHR 2000-V; «P.G. і J.H. проти Сполученого Королівства» (P.G. and J.H. v. the United Kingdom), N 44787/98,  п. 76, ECHR 2001-IX; і «Аллан протиСполученого Королівства» (Allan v. the United Kingdom), N 48539/99 п. 42, ECHR 2002-IX).

Крім того, має бути врахована якість таких доказів і, зокрема, те, чи породжують обставини, за яких вони були отримані, будь-який сумнів щодо їхньої достовірності й точності…».

Серед іншого, Європейський суд з прав людини у вирішенні питання про справедливий судовий розгляд, застосовує концепцію «плодів отруєного дерева», тобто оцінку допустимості всього ланцюжка доказів, що базуються один за іншим, а не кожного окремого доказу автономно. Тим не менше Європейський суд з прав людини виходить з того, що при недопустимості одного доказу в єдиному ланцюжку, суд повинен в подібному випадку вирішити питання про справедливість судового розгляду в цілому, прикладом чого є рішення у справах «Хан проти Сполученого Королівства», «Яременко проти України (№2)».

В даній же ситуації (складення протоколу без висновку НАЗК), протоколи, будучи доказом, не можуть бути допустимим доказом, оскільки отримані з порушенням процедури – відсутності висновку НАЗК та відсутності повноважень на самостійне здійснення перевірки дотримання антикорупційного законодавства.

От і маємо сьогодні десятки таких справ про адміністративне правопорушення, а чий бік займе суд, довіру до якого відновлювали не одним законом, покаже час…

Адвокат, Адвокатського об‘єднання Кравець і партнери

Анна Мартиненко

Адвокат, голова Адвокатського об‘єднання Кравець і партнери

Ростислав Кравець для ЮрЛіги

Адвокатская компания Кравец и Партнеры