Обставини справи. 19 травня 2016 року, до визнання банку “Михайлівський” неплатоспроможним, роздрібний кредитний портфель був переданий фінансової компанії “Плеяда”, яка в подальшому повинна була зробити взаємозалік між позичальниками і вкладниками банку “Михайлівський”.

Тобто, фактично “Плеяда” (яка в подальшому відступила зазначені права на користь фінансової компанії “Фагор”) повинна виконати функцію повернення коштів вкладникам банку, які не потрапили під гарантовані виплати, за рахунок стягнення заборгованості з позичальників.

Такий стан справ не влаштував Фонд гарантування вкладів фізосіб, який, очевидно, мав на вказаний портфель свої плани. Ввівши тимчасову адміністрацію він визнав договір факторингу, за яким був переданий кредитний портфель “Плеяді”, нікчемним. “Плеяда” подала позов до суду і виграла всі суди, включаючи Вищий адміністративний суд України.

Однак і це не влаштувало ФГВФО, і він знову визначив цей договір нікчемним вже за так званими додатковим підставами. Нове рішення про нікчемність, стверджують експерти, прийнято з явними порушеннями законодавства, оскільки Фонд може проводити перевірки на нікчемність тільки в період тимчасової адміністрації в банку, а нове рішення прийнято в період ліквідації і вже після того, як Фонд програв справу про незаконність рішення про нікчемність договору.

“Плеяда” оскаржила зазначене рішення ФГВФО в суд і природно виграла його. ФГВФО в свою чергу звернувся в апеляцію, спробував зупинити слухання у цій справі, але отримавши відмову, через певний час раптово виграв Київський апеляційний адміністративний суд. Саме це рішення суду стало дискусійним між юристами.

Думки. Керуючий партнер юридичної фірми “Неоклеус і Довбенко” Андрій Довбенко вважає, що попередні рішення судів на користь “Плеяди” були цілком обґрунтованими. Тепер же, за фактом, є два протилежних рішення Київського апеляційного адміністративного суду.

“Наявність двох рішень адміністративних судів, які у своїй суті прямо суперечать один одному, стало можливим в силу того, що Фонд (Уповноважена особа Фонду на ліквідацію” Михайлівського “) по суті два рази скористався щодо договору факторингу № 1905 механізмом, передбаченим ст.38 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” для визнання вчинених неплатоспроможним банком угод нікчемними.

Спочатку відповідне рішення Уповноваженою особою Фонду було прийнято наказом від 30.05.2016, в якому нікчемність договору обґрунтовувалася наявністю підстав, передбачених п.п. 2, 3, 7, 9 ч.3. ст. 38 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”. Це рішення було оскаржене ТОВ “Фінансова компанія „Плеяда“ до Окружного адміністративного суду м.Києва. Станом на даний момент відповідна справа № 826/8273/16 пройшла три інстанції. У всіх інстанціях рішення було прийнято на користь ТОВ „ФК“ Плеяда”, вищевказаний наказ Уповноваженої особи Фонду був визнаний неправомірним і скасовано (як і ряд тих організаційних рішень, які випливають з цього наказу).

Наскільки можна судити з доступних у відкритому доступі джерел і, не маючи повних матеріалів справи — адміністративні суди трьох інстанцій в цій справі досить обгрунтовано не побачили в договорі факторингу № 1905 і обставин його укладення ознак нікчемності, встановлених п.п. 2, 3, 7, 9 ч.3. ст. 38 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”.

Однак наказом Уповноваженої особи Фонду (вже нового, призначеного виконавчою дирекцією Фонду) від 12.10.2016 вищевказаний договір знову був визнаний нікчемним, вже з додаванням до попередніх підстав нових, а саме — за п.п. 1 (умовно — “безкоштовність угоди”) і 8 (умовно — “угода зі зв’язаним з банком особою”) ч.3. ст. 38 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”.

Правомірність цього наказу також була оскаржена ТОВ “ФК” Плеяда “до Окружного адміністративного суду м.Києва (справа № 826/17720/16), який своєю постановою від 26.12.2016 у числі іншого визнав такий наказ неправомірним і скасував його.

На даний момент вкрай важко судити про те, наскільки обґрунтованим було рішення Апеляційного адміністративного суду в цій справі, оскільки тексту рішення на даний момент ще немає в судовому реєстрі, а про те, що прийнятим рішенням відмовлено в позові, на даний момент відомо виключно з прес —релізу на сайті Фонду, який не надто прояснює навіть зміст резолютивної (не кажучи вже про мотивувальну) частину рішення”, — зазначив він.

Адвокат Ростислав Кравець в свою чергу зазначив, що позичальникам банку “Михайлівський” слід погашати тим, у кого в наявності є оригінали кредитних договорів.

“Умовами чинного законодавства передбачено, що в разі переуступки заборгованості, новому кредитору передають всі документи, що підтверджують фактично право вимоги до боржника. Тобто, в першу чергу це всі квитанції, оригінали та документи цих кредитних договорів. У разі, якщо у ФГВФО цих оригіналів договорів немає — то будь-яких підстав для сплати заборгованості за цими договорами саме безпосередньо ФГВФО або банку „Михайлівський“ — уповноваженій особі Фонду фактично у позичальників немає”, — пояснив він.

Юрист В’ячеслав Олійник, який захищає вкладників банків розповів, що в своїй практиці вже зустрічався з фальсифікацією документів з боку Фонду гарантування вкладів фізосіб.

“У мене, наприклад, є справи, де Фонд гарантування вкладів надав підроблену інформацію в суд. Надав три штатних розклади на одну і ту ж дату в різні судові інстанції. Це підробка. Таким чином вони лукавлять … ”, — повідомив юрист.

Крім того, він вважає, що на суди чиниться тиск з боку Фонду, але за допомогою судової адміністрації.

“Тиск на суддів відбувається наступним чином: Ворушилін (глава Фонду — ред), або його довірена людина Наталя Соловйова — вони здійснюють цей тиск через Адміністрацію Президента чи через судову адміністрацію. Сам Фонд цього не здійснює, але є така установка.

Є дуже багато питань до Фонду гарантування вкладів і уповноваженим особам з виведення банків з ринку, оскільки там дуже багато зловживань, в тому числі і по реалізації майна”, — сказав В.Олійник.

Позиція “Плеяди”/“Фагор”. Фінансова компанія “Плеяда” має намір оскаржити рішення Київського апеляційного адміністративного суду до Вищого адміністративного суду України. Тим часом, фінансова компанія “Фагор” повідомила про те, що до цього дня є єдиним власником роздрібного кредитного портфеля банку “Михайлівський”. Підстав у неї кілька:

— договір між “Плеядою” і “Фагором” ніким не оскаржений, а значить згідно презумпції правомірності, є чинним;

— на користь “Плеяди” є 4 рішення суду, в тому числі вищої інстанції — Вищого адміністративного суду України. І таке, що суперечить їм рішення апеляційної інстанції з великою ймовірністю буде скасовано;

— на відміну від ФГВФО, “Фагор” має оригінали кредитних договорів, а це значить, що тільки він може видати довідки позичальникам банку про погашення заборгованості.

Позиція ФГВФО. Фонд гарантування вкладів, програвши “Плеяді” у Вищому адміністративному суді України, на своєму сайті заявив, що “Адміністративний суд не розглядає питання по суті, а лише по процедурі. Також, відповідно до Постановами Верховного суду від 16 лютого і 15 червня 2016 на суперечки, що виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку не поширюється юрисдикція адміністративних судів. Остаточне рішення може бути винесено господарським судом або судом загальної юрисдикції по суті питання нікчемності”.

Однак, після того, як ФГВФО виграв суд у “Плеяди” в Київському апеляційному адміністративному суді, на своєму сайті він розмістив реквізити на стягнення грошей з позичальників банку. Оскільки два прес-релізи ФГВФО дещо суперечать один одному, визначити істинну позицію ФГВФО з цього питання не вдалося.

Джерело: УНН

Адвокатская компания Кравец и Партнеры

Больше 23 тысяч кредитов граждан были проданы по бросовым ценам перед признанием банка неплатежеспособным. Суды отказываются принять сторону Фонда гарантирования вкладов, который пытается отменить спорный вывод активов из банка.

Неправомерная ничтожность

Ликвидатору Имэксбанка (банка народного депутата Леонида Климова) пока не удается вернуть в учреждение активы, выведенные из него бывшим менеджментом. 1 марта представитель ФГВФЛ не смог через ВАСУ остановить выполнение проигранного им дела о выведении из банка розничных активов по бросовым ценам.

История тянется с 21 ноября 2014 года, когда Имэксбанк заключил трехсторонний договор с ООО «Фрегат» и ООО «Компания Дасти». В рамках договорных отношений в начале января 2015 года банк переуступил зерноторговой компании «Дасти» права требования по 23 254 кредитам физических лиц. Цену переуступки и сумму долга по этим кредитам суды не указали. Директором «Дасти» стал бывший начальник управления по работе с проблемной задолженностью банка Евгений Браваренко.

После вхождения в Имэксбанк 27 января 2015 года временной администрации договоры передачи этих кредитов третьим лицам были признаны ничтожными. Однако еще за неделю до введения в Имэксбанк временной администрации «Дасти» стала требовать у заемщиков оплату по этим кредитам, а затем в судах блокировала уплату этих долгов в пользу Имэксбанка. Кроме того, по иску «Дасти» Имэксбанку запретили любым способом распространять информацию о ничтожности договора переуступки, требовать погашения этих кредитов и получать за них оплату.

Одесский окружной административный суд 5 октября и Одесский апелляционный административный суд 16 декабря признали решение Фонда неправомерным. Ликвидатор банка Сергей Гаджиев подал кассацию, а также попросил приостановить выполнение этих судебных решений. Но Высший административный суд 1 марта решил отказать в «заморозке» решений до вынесения решения по сути жалобы.

Большая операция

В Фонде гарантирования вкладов физлиц называют эту операцию по продаже кредитного портфеля одной из наиболее спорных, правда, слово «афера» публично не говорят. «Имэксбанк кредиты на 1 млрд грн продал за 30 млн грн. Такая картина во многих неплатежеспособных банках: фиктивные договоры; соглашения, подписанные задним числом; поручительства, по которым передавались самые лучшие активы», – описывает директор департамента урегулирования неплатежеспособности банков ФГВФЛ Наталья Соловьева схемы бывших банкиров.

Этим делом заинтересовались правоохранители. Национальная полиция проводит досудебное расследование по факту растраты служебными лицами имущества Имэксбанка. По данным НПУ, с ноября 2014 года по январь 2015-го сотрудники банка вывели из него средства и нанесли убыток на 279,6 млн грн. Печерский районный суд дал следователям доступ к документам по переуступке этих долгов.

Надежда возврата

В Нацбанке надеются, что в конце концов суды примут решения в пользу банков, которые теряли по таким схемам активы. «В случае проблемности на банки накладывается ряд ограничений, в том числе им запрещено выводить активы. Но такие операции проводились во многих учреждениях: ВиЭйБи Банке, Дельта Банке, «Порто Франко», Златобанке, банке «Киевская Русь». Большая часть этих сделок была признана ничтожной. Мы рассчитываем, что вышестоящие инстанции примут правомерные решения», – рассказывает директор департамента управления рисками НБУ Игорь Будник.

Юристы удивлены тому, что одесские суды не встали на сторону ФГВФЛ. «Продажа кредитов физлиц запрещена. И это должно помочь ФГВФЛ оспаривать права переуступки таких портфелей из обанкротившихся банков, из которых произошел вывод активов», – говорит старший партнер адвокатской компании «Кравец и Партнеры» Ростислав Кравец.

У всего есть имя

Собственником Имэксбанка являлся Леонид Климов. Он родом из Макеевки, но уже давно его деловая и политическая деятельность связана с Одессой. В нынешний парламент экс-депутат от Партии регионов прошел как самовыдвиженец по мажоритарному округу № 137 в Одесской области. Входит в парламентский комитет по вопросам финансовой политики и банковской деятельности. С ним связывают финансовую группу «Приморье» и стадион «Черноморец».

«Выяснилось, что банк в обход нашего куратора продал связанным лицам кредитный портфель с дисконтом в 90%. Мы немедленно ввели в банк временную администрацию, акционер на какое-то время сбежал, а потом как ни в чем не бывало снова появился в Верховной Раде. Более того, он еще в комитете по банковской деятельности работает. Это, конечно, вопиющий случай», – заявляла глава НБУ Валерия Гонтарева.

Губарь Елена, ФИНКЛУБ

Адвокатская компания Кравец и Партнеры

Напередодні Великодніх свят Верховна Рада України ухвалила за основу законопроект №1195, яким за пропоновано ввести у вітчизняних банках два види депозитів — строковий та безстроковий. Оформивши перший, клієнти фінансової установи матимуть право отримати свої депозити та нараховані за ними відсотки лише після закінчення терміну дії договору. Наразі, як відомо, фізичні особи — вкладники можуть отримати будь-який свій депозит або його частину на першу вимогу. Обравши другий, безстроковий вид депозитів, клієнт фінансової установи після укладення договору з банком на такий вклад може забрати свої кошти в будь-який момент. Але додамо немалозначну деталь: законопроект ще остаточно не ухвалено. Тобто певні зміни теоретично можна буде внести. Проте юристи кажуть, що на практиці ніхто цього не робитиме.

У Європі це діє вже давно

Слід додати ще й таке: чимало ЗМІ, не вчитавшись у суть цього прийнятого за основу законопроекту, поспішили заявити, що у ньому запропоновано взагалі скасувати безстрокові вклади. Та це, як бачимо, не так.

Утім, як кажуть в Одесі, те, що є зараз, і те, що нам пропонують, — дві великі різниці. Адже нині всі вклади, як зазначає економіст Олександр Охріменко, безстрокові. Звісно, можна цілком погодитися з думкою експерта, проте, як показують нещодавні події на так званому Кредитному майдані, вкладники великих банків теж не можуть забрати свої заощадження, навіть якщо у фінустанові не діє тимчасова адміністрація й вона за законом повинна віддати депозити з відсотками.

«У Європі такі два види вкладів успішно діють у банках уже багато років. Якщо ви хочете коли завгодно забрати свій депозит, то обираєте форму «До запитання». Звісно, відсотки за ним будуть значно меншими (інколи в два-три рази. — Ред.), ніж на строковий вклад. Але це ваш вибір. Вважаю, що така цивілізована практика повинна діяти і в нас», — зазначає Олександр Охріменко.

Його опонент по спілкуванню в соціальних мережах керуючий партнер юридичної фірми «Кравець і партнери» Ростислав Кравець зазначає кореспондентові «УК», що цей законопроект мертвонароджений. «Це неприпустимо і протизаконно стосовно вкладників, адже банки й держава їх просто обкрадають. Так, ми намагаємося запозичити європейський досвід, але кажемо лише частину правди. У Європі й суми гарантування вкладів фізособам в рази вищі, ніж у нас, і банкіри несуть персональну відповідальність перед вкладниками, якщо банк прогорає. Хіба в нас таке є?!» — ставить майже риторичне запитання юрист.

Фінустановам подобається

Проте інші фахівці не бачать у цьому аспекті великої проблеми. Так, аналітик компанії «Простобанк Консалтинг» Іван Нікітченко зазначає, що в Україні існують лише безстрокові депозити.

Це не давало банкам змоги точно прогнозувати їх депозитний портфель, і тому вони закладали ці ризики у відсоткові ставки. «Чи може банк спокійно видавати кредити на 10—20 років, якщо завтра вкладники заберуть депозити?

Тож вводиться один новий вид — строковий, без можливості зняття до завершення його терміну дії. Для банківської системи це матиме лише позитивні моменти: установи зможуть точніше прогнозувати свою ліквідність і знижувати ставки. Це позначиться на кредитах — у банків у перспективі з’являться строкові депозити, під які з меншим ризиком можна буде видавати довгострокові позики», — резюмує він.

Експерти, які позитивно схвалюють нововведення, впевнені, що вони сприятимуть зменшенню ставок за депозитами. Але в перспективі ставки за такими програмами знижуватимуться, адже банки зацікавлені в строкових депозитах без зняття.

Наприклад, вклади до запитання в гривнях пропонуватимуть під ставки 8—10% річних, строкові зі зняттям — 15—17%, а без зняття — 19—20%. Також банки можуть започатковувати гібридні програми, де частину коштів можна буде знімати, а частину — ні.

«Спершу частка строкових депозитів без права дострокового зняття буде невеликою. Але поступово, з відновленням довіри до банківської системи і стабілізацією ситуації на валютному ринку, вона зростатиме. Як показує практика, для українців дуже вагомим чинником є розмір ставки, а за такими депозитами він буде вищий», — додає Іван Нікітченко.

Лобі — «за», правознавці — «проти»

Насамкінець слід додати, що цим ухваленим у цілому законопроектом не дуже задоволене й Головне науково-експертне управління Верховної Ради України. Так, у своєму висновку його фахівці зазначають, що запровадження заборони знімати кошти зі строкового депозиту «може змусити частину вкладників відмовитися від укладення договорів строкового банківського вкладу на користь депозитів на вимогу, що навряд чи сприятиме досягненню позитивного ефекту від прийняття проекту, очікуваного суб’єктами права законодавчої ініціативи».

Пропозицію визначення умов дострокового повернення вкладів безпосередньо у самому договорі Головне науково-експертне управління парламенту не підтримує. Фахівці впевнені, що її реалізація у такому вигляді матиме передбачуваний наслідок: ці умови включатимуть переважно в угоди, які укладатимуть із представниками контролюючих органів, керівними працівниками самих банків та афілійованих з ними структур, акціонерами фінансових установ тощо. Таким чином, їхнє укладення матиме ознаки корупційних правопорушень.

Як бачимо, до останньої крапки у вирішенні цього питання ще далеко. Проте і Олександр Охріменко, і Ростислав Кравець упевнені в тому, що остаточно цей законопроект буде ухвалений саме таким, яким він є зараз. Вони пояснюють це тим, що у парламенті діє дуже потужне лобі, яке захищає інтереси Нацбанку. А саме останній і є розробником та духовним «пастирем» цього документа. Час покаже, як будуть розвиватися події, і «Урядовий кур’єр» обов’язково повернеться до цієї теми.

PS: Коли верстався номер, стало відомо, що заступник голови правління Нацбанку Владислав Рашкован зазначив: норми, прийняті за основу законопроекту №1195, стосуватимуться лише тих угод, які будуть підписані після набуття документом чинності. Тож це не стосуватиметься існуючих депозитних договорів.

Урядовий Кур`єр

Адвокатская компания Кравец и Партнеры