Про це в ексклюзивному коментарі “Телеграфу” розповів адвокат Ростислав Кравець. Він розповів про те, чи є “єврейські анекдоти” антисемітизмом, про вживання слова “ж*д”, а також про те, як оцінюватимуть подібні випадки порушень. Оцінка подібних висловів багато в чому залежить від контексту. 

За його словами, раніше в Кримінальному кодексі вже була стаття за порушення прав людей через ненависть, національність чи інші ознаки. А зараз до неї було додано окремо пункт про антисемітизм.

Щодо самих проявів антисемітизму, звичайно, для того, щоб притягнути за цією статтею, потрібно проводити відповідну експертизу. Чи справді такі дії здійснювалися, наприклад, ті ж єврейські анекдоти, чи якісь заяви, що стосуються безпосередньо певних громадян на підставі їхньої національності, чи це антисемітизм, так само, як і слово “ж*д”.

Оцінка таких висловів багато в чому залежить від контексту. У деяких регіонах, за його словами, це слово історично використовується як позначення національності і не має образливого характеру.

У будь-якому випадку, при розгляді таких кримінальних проваджень, при пред’явленні відповідних підозр ураховуватимуться і контекст відповідних заяв, і контекст дій.

додав Кравець.

Таким чином, щоб притягти людину до відповідальності, необхідно провести експертизу та довести, що це справді була ненависть, антисемітизм чи спроба образи через національність.

Хоча слід зазначити, що в Україні з часів Радянського Союзу національності було скасовано. Тому всі громадяни України – вони українці. Все інше залежатиме вже від контексту тієї чи іншої заяви та тих чи інших дій.

каже експерт.

Через війну оцінка таких випадків завжди здійснюється з конкретних причин.

Я не думаю, що додавання пункту про антисемітизм сильно змінить те, як цей закон застосовується.

підсумував юрист.

Передісторія

14 квітня президент України Володимир Зеленський підписав закон про карну відповідальність за антисемітизм. Верховна Рада підтримала встановлення кримінальної відповідальності за прояви антисемітизму у лютому 2022 року. Про це йдеться у картці законопроекту 2037-ІХ.

Закон було створено для узгодження Кримінального кодексу із законом про запобігання та протидію антисемітизму в Україні. До статті 161 Кримінального кодексу “Порушення рівноправності громадян залежно від їхньої расової, національної приналежності, релігійних переконань, інвалідності та інших ознак” внесено зміни в частині встановлення кримінальної відповідальності за прояви антисемітизму.

Антисемітизм — це нетерпимість, що виражається у ворожому ставленні до євреїв як до етнічної групи або як до релігійної групи — до юдеїв. Є однією з форм ксенофобії (нетерпимість до будь-кого чи чогось чужого, незнайомого, незвичного).

Що загрожує проявами антисемітизму

Закон встановлює кримінальну відповідальність за прояви антисемітизму у вигляді:

• штрафу від двохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,
• або обмеження волі на строк до п’яти років,
• або позбавлення волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Для довідки: неоподатковуваний мінімум доходів громадян – це грошова сума розміром 17 гривень (станом на 2026 рік).

Джерело: telegraf.ua

АО «Кравець І Партнери»

Про це в коментарі i-ua.tv заявив адвокат Ростислав Кравець.

«Це черговий піар депутатів, які за ним стоять. Навіть, якщо цей законопроєкт буде прийнято, якоїсь зміни у питанням самовільного залишення частини, не відбудеться. Тому ці особи не повернуться до військових частин. Вже всі переконалися в тому, що механізми покарання не працюють. Тому треба боротися не з результатами СЗЧ, а з його причиною. А саме: мають бути відпустки та ротації, а також притягнення командирів до відповідальності за завідомо злочинні накази. Найголовніше — виконання своїх обов’язків державою перед громадянами, які пішли віддавати своє життя за свободу України», — каже адвокат.

За його словами, нардепи мають перестати вигадувати нові закони, як би не виконувати соціальні гарантії, які були раніше передбачені.

Нагадаємо, що У Верховній Раді працюють над арештом майна та рахунків осіб, які уникають служби, самовільно залишаючи військову частину. Про це сказав нардеп від фракції «Слуга народу», член комітету ВР із нацбезпеки та оборони Руслан Горбенко в інтерв’ю журналістам.

Джерело: i-ua.tv

АО «Кравець І Партнери»

“Існує базовий принцип – ти не можеш силоміць призивати до лав армії людей, які з ідейних міркувань відмовляються брати до рук зброю”, – каже нардеп голова комітету ВР з питань гуманітарної та інформаційної політики Микита Потураєв. 

Втім, зараз всі ці засади, принципи і норми “стоять на паузі” через військовий стан і мобілізацію. Як в судах вирішуються подібні суперечки, коли за релігійними переконаннями громадяни відмовляються воювати, хто від того страждає, та чи може країна собі дозволити альтернативну службу у військовий час, досліджував “Телеграф”.

Суворі пацифісти

Для початку варто зауважити, що ревно до відмови від військової служби зі зброєю в Україні ставляться не православні (яких у країні переважна більшість), а більш малочисельні спільноти: баптисти, Свідки Єгови, п’ятидесятники (постановою Кабміну навіть затверджений перелік релігійних організацій, віровчення яких не допускає користування зброєю).

Справа в тому, що ці деномінації подекуди буквально трактують біблійні тексти, а тому “Не вбивай” (Вих. 20:13) – вказівка до суворого пацифізму. Ба більше, Якщо детальніше заглибитись у вчення окремих конфесій, то, наприклад, Свідки Єгови вважають, що християни — громадяни божого царства, яке не від цього світу. “Царство Моє не від світу цього…” (Івана 18:36). Для них це означає повну нейтральність і відділення від будь-яких людських держав. А війни й політика — це частина світу, яким керує “сатана”, тому християнин не має брати в цьому участі. Тому будь-яке присягання державі, носіння форми, взяття до рук зброї — гріх і зрада бога.

Однак у послідовників таких релігійних спільнот “громадянство” абстрактне, а от у держави реальне. Відтак, при зіткненні в судах практики духовної з практикою мобілізаційною, у більшості випадків перемагають ТЦК.

Що вирішують суди

Тут все залежить від того, чи вважатиме суд дії обвинуваченого, які підпадають під статтю 336 КК “Ухилення від призову на військову службу під час мобілізації”, наміром до вчинення злочину.

Візьмемо до прикладу справу, яку розглядав Комінтернівський районний суд Одеської області. Згідно з фабулою справи, обвинувачуваний отримав повістку, пройшов ВЛК, був визнаний придатним, однак відмовився від проходження служби по мобілізації.

“З дитинства він є віруючою людиною, в 1995 році прийняв хрещення, а в 1997 році став членом Другої пересипської церкви євангельських християн-баптистів. Його релігійні переконання не дозволяють проходити військову службу, брати до рук зброю та давати присягу, оскільки прямо написано: “не вбий, та не клянись”, – зазначається в матеріалах справи.

Втім, вирок суддів був суворий: три роки позбавлення волі. Чому так? Бо на думку суду обвинувачений діяв умисно, з метою ухилення від призову за мобілізацією “усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки і бажаючи їх настання”.

Або ж справа, яку розглядав Слов`янський міськрайонний суд Донецької області, коли призначив три роки позбавлення волі вірянину Свідків Єгови, який не з’явився за “бойовою” повісткою в ТЦК “мотивуючи свою неявку релігійними переконаннями та небажанням брати в руки зброю”.

Варто відзначити, що обвинувачувані, які відмовляються мобілізуватись через релігійні принципи, не “липові” віряни в “статусі людини”, які раптом “прозріли” після 24 лютого 2022 року. Як правило, такі люди дійсно багато років відвідують свої церкви та приймають участь в релігійному житті. В судах на їх захист свідчать пастори, священники, члени громади, однак українська Феміда в цьому випадку невблаганна.

Втім, суворі вироки з реальними термінами не константа (хоча таких і більшість). Наприклад, Бориспільський міськрайонний суд Київської області виправдав обвинуваченого по статті 336, адже важлива не лише об’єктивна сторона злочину, а ще й мотиви, якими керувалася людина.

“Обвинувачений зазначив, що у книзі пророка Ісаї 2:4 записано погляд Бога на військові дії та участь у військовій справі: ” …Вони перекують свої мечі на лемеші, а списи на серпи. Не підійме меча народ на народ, і більше не будуть вчитися воювати”. Для обвинуваченого ці слова чітко зрозумілі Бог не тільки не хоче, щоб люди воювали, а й навіть не вчилися цього”, – йдеться у матеріалах справи.

То чому ж одні суди вважають релігійних відмовників ухилянтами і саджають за ґрати, а інші ні?

Віриш в бога? Доведи!

Тут варто звернутися до показової позиції Верховного Суду яка ґрунтується на двох основних принципах.

Перший – право сповідувати свою релігію або переконання не є абсолютним. Воно може бути обмежене через легітимну мету: інтереси громадської безпеки, необхідність охорони публічного порядку, тощо.

Другий – відмовляючись від служби в ЗСУ з міркувань совісті, людина має продемонструвати наявність у неї відповідних глибоких, щирих та послідовних релігійних переконань певними даними, крім власних слів і тверджень близьких осіб.

Ось і виходить, що одному судді цілком достатньо показів пастора і листів з церкви, щоб пересвідчитись у “глибоких, щирих та послідовних релігійних переконаннях” обвинуваченого, а іншому цього замало.

Як виправити баг в системі

Вигадувати нічого не треба, бо ж як згадувалось вище, частина 4 статті 35 Конституції України передбачає право громадян на альтернативну (невійськову) службу. За великим рахунком, у справах, досліджених “Телеграфом”, практично всі обвинувачені вимагають реалізації цього права, але є нюанси.

В профільному законі вказано, що “на альтернативну службу направляються громадяни, які підлягають призову на строкову військову службу”. А строкової служби під час воєнного стану немає – є мобілізація.

“Закон встановлює, що строкова військова служба та військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період — це два самостійні види військової служби”, – зазначається у рішенні Білопільського районного суду Сумської області, який, керуючись такою логікою, відправив на три роки за ґрати члена Свідків Єгови.

Відтак, ситуація фактично не вирішується.

– Законодавством передбачена заміна альтернативною виключно строкової служби (зараз це базова служба). Тому формально особи можуть бути мобілізовані і підстав для відстрочки через їх переконання немає. Хоча Конституцією і передбачена альтернативна служба, – пояснює “Телеграфу” столичний адвокат Ростислав Кравець. – Тут все може вирішуватися виключно на розсуд командира. При проходженні військової служби є велика кількість посад, які прямо не пов’язані з триманням зброї в руках і необов’язково примушувати особу це робити. Є позиції на кухні, пов’язані з діловодством, тощо. Тобто все вирішує командир.

Щоправда, для послідовників деяких конфесій, навіть саме складання присяги та переодягання у військову форму вже неприпустима дія. Тому навіть “добрий командир”, який розподілить на кухню, зовсім не вирішує проблему.

Та повернемось до Конституції, статті якої є нормами прямої дії. Яка різниця що там каже закон “Про альтернативну (невійськову) службу”, якщо Основний Закон країни безпосередньо дозволяє заміну військового обов’язку альтернативою, якщо це суперечить релігійним переконанням.

– Так, закон каже, що така ситуація законна [відсутність альтернативної служби у військовий час], але ж сам закон не є цілком правовим, – коментує “Телеграфу” виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини Олександр Павліченко.

За словами правозахисника, зараз в Конституційному Суді розглядається тлумачення 35 статті Основного Закону. Та поки висновку немає, ми змушені знову повертатися до позиції Верховного Суду, який погоджується з необхідністю альтернативної служби з тією лише ремаркою, що свої релігійні переконання потрібно спочатку довести, а вже потім претендувати на альтернативну службу. Таке от замкнене коло.

Лопата замість в’язниці

Розірвати його могли б народні обранці, змінивши профільний закон, і дозволивши альтернативну службу навіть під час мобілізації. До, речі, такі зміни в законодавство ще в 2023 році пропонував нардеп від “Слуги народу” Георгій Мазурашу. Втім, його законопроект навіть не дійшов до розгляду.

– Він, як то кажуть, “опрацьовується в комітетах”. Тобто ігнорується, – пояснив “Телеграфу” Мазурашу.

Чому? Бо ж ризики очевидні: всі ухилянти раптом можуть стати ідейними відмовниками.

– Що непокоїть органи державної влади? Це те, що при нинішній ситуації в системі ми можемо отримати великий канал для ухилянтів. Для них це буде такий собі варіант: краще я запишуся в цю релігійну групу людей, і це буде своєрідний “пільговий” військовий квиток. Ми можемо отримати десятки, якщо не сотні тисяч новонавернених “віруючих”. І це буде неправильно по відношенню до тих, хто служить, – додає Павліченко.

АЛЕ!

Необхідність доведення своїх переконань можна прямо прописати в законі, створивши конкретний чіткий механізм, що виключить трактування судами цих переконань на власний розсуд. А “відсіяти” новонавернених “віруючих” можна так само, як це зробили у випадку з бронюванням священнослужителів, коли дозволили відстрочки лише для тих релігійних організацій, які зареєстровані в Україні до 26 грудня 2024 року.

Тобто вся справа у механізмі. В принципі, це визнають і у ВР.

– Тут немає спротиву [влади]. Всі налаштовані вирішити питання. Це суто проблеми з тим, як це все виписати, – зазначив в коментарі “Телеграфу” Микита Потураєв.

Однак, розробляти цей новий механізм парламентарі поки що не готові.

– Не плануються [зміни до законодавства]. Це неодноразово обговорювалося, були робочі групи на рівні уряду, однак дійшли до висновку, що наразі зміни в законодавство, які б були дієві, а з іншого боку, не створювали загроз – внести неможливо, – підкреслив Потураєв.

Втім, намагання зберегти існуючий хиткий баланс між загрозами національній безпеці і правами віруючих, лишаючи все як є, не видається надто ефективним рішенням.

І справа тут не у “вегетаріанській” позиції воюючої країни і не у створенні лазівки для ухилянтів. Для “звичайних” ухилянтів загроза тюремного терміну дійсно може стати аргументом не ігнорувати повістки ТЦК. Для затятого ж вірянина питання так не стоїть. То ж який сенс запроторювати його за ґрати, якщо він не відмовляється послужити країні, наприклад, на службі в державних і комунальних підприємствах (які, до речі, потерпають від нестачі кадрів внаслідок мобілізації).

– Треба розуміти і прийняти, що у справі захисту Вітчизни зі зброєю в руках, немає сенсу розраховувати на тих, хто намагається в різний спосіб уникнути призову на військову службу. Краще мудро використовувати їх для виконання інших завдань, в тому числі, для роботи на економіку, від якої залежить можливість держави забезпечувати сили оборони і спроможність громадян підтримувати армію, – резюмував Мазурашу.

Джерело: news.telegraf.com.ua

АО «Кравець І Партнери»

🔸Рішення Деснянського районного суду міста Києва про скасування постанови ТЦК за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП про адмінвідповідальність у вигляді штрафу у 25500 грн у зв’язку з неправильним заповненням повістки – https://forum.antiraid.com.ua/topic/15861-rishennja-desnjanskogo-rajonnogo-sudu-mista-kijeva-pro-skasuvannja-postanovi-tck-za-ch-3-st-210-1-kupap-pro-adminvidpovidalnist-u-vigljadi-shtrafu-u-25500-grn-u-zvjazku-z-nepravilnim-zapovnennjam-povistki/

🇺🇦✌️Важлива та перевірена інформація від адвоката ⤵️

⚡️Приєднуйтесь до каналу https://t.me/rkravetsUA

🙏Буду вдячний за ⚡️зарядження каналу💙

АО «Кравець І Партнери»

Проте самосуд і насильство щодо них неприпустимі, застерігає командування ЗСУ. Тим часом у Раді пропонують посилити відповідальність для працівників ТЦК та ВЛК. Що зміниться і чи вдасться таким чином повернути довіру до цих інституцій, про це повідомляє АНТИРЕЙД з посиланням на «Апостроф».

Нещодавно у Верховній Раді зареєстрували законопроєкт 12442, який пропонує запровадити кримінальну відповідальність для керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (ТЦК СП) та голів і членів військово-лікарських комісій (ВЛК). Серед ініціаторів – нардепи з різних комітетів, в т.ч. оборони, соцполітики, правоохоронної діяльності.

Депутати хочуть карати за мобілізацію без законних підстав і за свідоме “ігнорування” тих, хто мав би захищати Батьківщину за станом здоров’я. “Встановлено випадки призову громадян на військову службу, які не підлягали такому призову відповідно до закону, безпідставного надання відстрочок, непритягнення до відповідальності осіб, що ухиляються від призову, ненаправлення до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення кримінального правопорушення громадянами, які не прибули за повістками… Крім того, непоодинокими є випадки порушення порядку проведення медичного огляду для визначення придатності до військової служби посадовими особами військоволікарських комісій, що призводить до порушення прав громадян, ухилення від призову на військову службу або до незаконного звільнення з військової служби військовослужбовців”, – сказано в пояснювальній записці.

Яку саме відповідальність для ТЦК та ВЛК хочуть запровадити

Законопроєкт пропонує доповнити Кримінальний кодекс України новими статтями. Так, голів та членів ВЛК каратимуть за умисне порушення порядку проведення медичного огляду для визначення придатності до військової служби, що призвело як до незаконного призову громадян на військову службу, так і до їх звільнення від військової служби. Санкція статті – позбавлення волі на строк від двох до п’яти років і від трьох до шести років (за повторний злочин та у змові). Покарання за ці дії під час воєнного стану жорсткіше – позбавлення волі від трьох до восьми років.

Також до кримінальної відповідальності можуть притягнути посадових осіб ТЦК за порушення порядку призову громадян на військову службу, що призвело до умисного їх призову або ухилення від військової служби. Депутати пропонують карати за це службовим обмеженням на строк до двох років або триманням у дисциплінарному батальйоні, або позбавленням волі до п’яти років – у мирний час. Водночас в умовах воєнного стану санкція статті – позбавлення волі на строк від трьох до восьми років із забороною обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Є в ініціативі і пропозиція карати голів, їх заступників, членів та секретарів позаштатних постійно діючих ВЛК або лікарсько-льотних комісій за незаконне збагачення. Вони так само будуть покарані позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років із забороною обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років у разі набуття активів, вартість яких більше ніж на шість тисяч п’ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян перевищує її законні доходи (тобто якщо різниця 110 500 грн).

Чи посилиться захист прав під час призову

Зустріч із ТЦК на вулиці не завжди супроводжується погонями. “Мої враження від працівників ТЦК, який зустрів поблизу метро Печерське, були позитивними, – розповів солдат Сергій Кирпатий (прізвище змінено). – Я бачив, що один із працівників ТЦК, які мене спинили, мав поранення. Ймовірно, демобілізований”.

Проте члени ВЛК дещо здивували. “Під час ВЛК лікарі мене уважно вислухали, дали день, щоб я зібрав і показав їм свої медичні довідки з діагнозами. Проте склалося враження, що вони конче хочуть мене відправити на службу”, – поділився він.

І справді – за одних і тих самих діагнозів ВЛК то направляє людину на оперативне втручання перед мобілізацією, то не робить цього, наражаючи новобранців на небезпеку.

“Проблемним питанням даних змін [до ККУ] залишиться можливість реалізації права військовозобов’язаної особи на оскарження висновку ВЛК та притягнення до кримінальної відповідальності винної посадової особи. Адже в реаліях, що склались, медичні огляди проводяться досить поверхнево, без врахування скарг та попередніх діагнозів осіб, що проходять обстеження, та навіть без можливості ознайомлення із висновками ВЛК”, – коментує “Апострофу” адвокат АО Evrikalaw Мирослава Мостова.

Водночас викликає сумнів можливість реального притягнення до відповідальності за неправомірні затримання ТЦК. “На сьогодні в законодавстві є достатньо [способів для притягнення до] відповідальності. Що заважає сьогодні притягти до відповідальності? Якщо мова про адміністративне правопорушення, цим може займатися військова служба правопорядку ЗСУ. Якщо мова про кримінальне правопорушення – ДБР”, – пояснює “Апострофу” адвокат Ростислав Кравець.

Тобто дієвого механізму впливу на посадових осіб та працівників ТЦК немає. Тож ефективність описаних законодавчих змін насамперед буде залежати від створення чіткої процедури врегулювання проблемних питань, зокрема, шляхом виділення спеціальних підрозділів у правоохоронних органах, які уповноважені реагувати на звернення за фактом неналежного проведення медичних оглядів та незаконного затримання військовозобов’язаних осіб, зазначає Мостова.

ТЦК та ВЛК дадуть на горіхи: чи покращиться рівень новобранців

У військових частинах не приховують незадоволення новобранцями. “Є з наркотичною та алкогольною залежністю, бо кого спіймали, того й прислали, адже їм просто треба виконати план. Ми не можемо вибирати людей, яких нам присилають. Немає здорових серед поповнення, яке зараз приїжджає. Здорових вони “не можуть” наздогнати”, – каже начальник служби зв’язків з громадськістю 110-ї ОМБр Іван Сєкач.

Розібратися, хто дійсно хворий, а хто симулює – нелегко. Подекуди на навчанні опиняються ті, хто там точно не мав бути. “Кілька місяців тому був випадок. Людина психічно хвора прийшла підтвердити відомості, повідомили, що на лікуванні у психіатра через травму голови. Не перевіряли інформацію, а відправили у військову частину. А в частині не знають, що з такими робить. Вони відправили у лікарню, для проходження повторного ВЛК і людину демобілізували”, – розповідає адвокат Аліна Самарець.

Військова частина не є суб’єктом перевірки правомірності відправки людини на службу – вона може виключно направити на повторні ВЛК, каже Самарець. Проте слід мати на увазі, що “інша” ВЛК часто повторює рішення попередньої. “Медики – це насправді така закрита каста, де навіть у приватному порядку бояться говорити правду, вони настільки один одного підтримують”, – зауважила співрозмовниця видання.

Подекуди, в “учебці” опиняються батьки трьох дітей до 18 років, що дає їм право на відстрочку. Таким чином, замість поповнення особового складу військова частина отримує додатковий клопіт. Запропоновані покарання для ТЦК та ВЛК нічого не змінять, міркує Сєкач. “Зараз усі, кого спиниш на вулиці хворі, хоч по спортзалах ходять, – каже він. – На жаль, немає розуміння, що буде, якщо прийдуть м***алі, багато боягузів. А ще є аудиторія, яким просто усе байдуже… Думаю, нам треба визнати, що у нас недостатньо людей і не соромитись призивати іноземців, формувати іноземні легіони, з перекладачами, інтегрувати їх у підрозділи”.

Покращити ситуацію може і запровадження чітких термінів служби. Адже перспектива опинитися в окопі аж до завершення бойових дій відлякує багатьох свідомих громадян.

Дджерело: apostrophe.ua

АО «Кравець І Партнери»

Про це в ефірі YouTube-каналу Telegraf UA розповів доктор філософії у галузі права, радник міністра внутрішніх справ України (2015-2021) Володимир Мартиненко. За його словами, саме така поведінка військовослужбовців ТЦК б’є по обороноздатності країни.

Він нагадав, що в Україні й так існує досить жорстке законодавство за порушення процесів, пов’язаних з мобілізацією. Однак основне питання полягає в тому, як його виконують і контролюють на предмет дотримання військовослужбовцями ТЦК.

— В Україні величезна кількість прецедентів, пов’язаних із діяльністю працівників ТЦК щодо мобілізаційних процесів. Цих прецедентів настільки багато, що парламентарі пішли на те, щоб виділити окремою статтею в Кримінальному кодексі порушення закону якраз працівниками ТЦК. Це допоможе в тому випадку, коли буде контроль, коли працівників ТЦК і правоохоронних органів будуть притягати до відповідальності за порушення. Поки ж ми цього не бачимо, — додає правник.

За його словами, робота працівників ТЦК й інших долучених до мобілізації осіб викликає дуже багато запитань у громадян.

— Процес мобілізації перетворено на процес знущання з прав людини, знущання з наших громадян. І мені здається, це не що інше, як бажання неправомірно заробити якісь пару одиниць іноземної валюти, через що відбувається підрив нашої обороноздатності. Бо через такі процеси (якщо глибше копне́мо) мобілізовані в такий спосіб військовослужбовці принесуть не дуже багато користі на лінії бойового зіткнення, — вважає Володимир Мартиненко.

Він додав, що величезна частина бійців, які самовільно залишають частину, однією з причин СЗЧ вказують якраз неправомірні дії військовослужбовців ТЦК із мобілізації.

Нагадаємо, відомий адвокат Ростислав Кравець розповів “Телеграфу”, що декілька вироків наведуть лад у роботі ТЦК.

Джерело: telegraf.com.ua

АО «Кравець І Партнери»

“Не може бути, що громадяни мають відповідальність порушення правил військового обліку, а співробітники ТЦК і ВЛК не мають”, — зазначав один із авторів проєкту закону Максим Бужанський.

Зауваження справедливе, адже так звана “бусифікація” дійсно стала негативним тригером в суспільстві, який вправно використовують російські пропагандисти. Та чи “лікується” системна проблема лише двома новими статтями в Кримінальному кодексі?

Завдання Генштабу

За словами одного з авторів законопроєкту, нардепа від “Слуги народу” Георгія Мазурашу, ініціативу лобіювали в Генштабі.

– “Бусифікацію” та інші зловживання під прикриттям мобілізаційної роботи, які дуже негативно впливають на ситуацію в країні, обговорювали на спільному засіданні правоохоронного та оборонного комітетів. Було звернення генерала Баргилевича (Анатолій Баргилевич, начальник Генштабу ЗСУ, — Ред.) з пропозиціями щодо запровадження кримінальної відповідальності за порушення законодавства, вчинені керівниками ТЦК та СП, головами та членами ВЛК, — пояснив Мазурашу в коментарі “Телеграфу”.

Занепокоєння Генштабу зрозуміле, адже формальне виконання плану з мобілізації працівниками ТЦК без якісної складової призову, аж ніяк не йде на користь фронту. Крім того, як показує практика, “бусифікація” не те щоб панацея для виконання плану. До прикладу, Одеська і Закарпатська області, за даними “Телеграфу”, до минулорічного травневого апгрейду мобілізаційного законодавства, мали одні з найнижчих показників виконання плану. А от плани по резонансним відео в TikTok ці регіони перевиконували.

Як зазначається в пояснювальній записці до законопроєкту, його “розроблено з метою забезпечення належного виконання уповноваженими особами вимог мобілізаційного законодавства, а також дотримання прав і свобод громадян під час проведення мобілізаційних заходів”. Чудово! Це ж саме те, що треба, щоб покінчити з “бусифікацією”. Чи ні?… Придивимося пильніше.

Суть змін

Парламентарі пропонують доповнити КК України двома статтями, яких раніше там не було.

Покарання для ТЦК. Його передбачатиме запропонована законопроєктом нова стаття КК 426-2. За задумом нардепів, під час дії воєнного стану, військовим службовим особам загрожуватиме від трьох до восьми років в’язниці, якщо вони мобілізують громадянина, якого за законом мобілізувати не можна. Або ж навпаки “відмажуть” від мобілізації того, кого призивати і можна, і треба.

Втім, до формулювань такої жорсткої статті одразу ж виникають два принципових питання.

По-перше, відповідальність ТЦК настає у разі порушення порядку призову стосовно тих, кого призивати по закону і так не можна. І як зазначають правники, це дійсно проблема.

– Наприклад, багатодітний батько. Він дав всі документи, заяву на відстрочку, йому сказали, що нам твоя заява до одного місця і ми тебе мобілізуємо. Він приходить в частину, подає заяву і через три-чотири місяці звільняється з військової частини з тими ж документами. За ці місяці особа отримала заробітну плату, додаткову нагороду, навчання, її годували три рази. Хто за це буде нести відповідальність? А там суми дуже значні: на кожну таку особу по півмільйона гривень, а то і по мільйону гривень витрачено. Почекайте. Щоб просто керівник ТЦК поставив собі галку, що він там когось мобілізував, держава втратила мільйон гривень? – казав в інтерв’ю “Телеграфу” адвокат Ростислав Кравець.

А як щодо тих, кого мобілізувати можна? Їх що, дозволено призивати з порушеннями? Принаймні, за їхню “бусифікацію”, “антибусифікаційний” законопроєкт ніякої відповідальності для ТЦК не встановлює.

– Тут мова про ступінь суспільної небезпеки: людина не підлягає призову, а її призивають. Це небезпека. А в іншому випадку, людина наче як і підпадає під призов, але були якісь формальні порушення які не є кримінально карними, — коментує столичний адвокат Дмитро Бузанов.

– Що стосується “силової” мобілізації – це й так, як на мене, порушує і норми чинного законодавства, а не лише здорового глузду. Просто це, на жаль, ігнорується правоохоронцями, напевно, з розрахунком на те, що “війна все списує”. Буду пропонувати розширити межі цього законопроєкту, щоб акцентованою відповідальністю боротися проти таких ганебних і комплексно шкідливих дій з боку осіб у формі, які називають “бусифікацією”, — пояснив ідею Мазурашу.

По-друге, неоднозначною є норма про відповідальність лише військових службових осіб, за протиправну мобілізацію. Як зазначав речник Міноборони Дмитро Лазуткін, в ТЦК по всій Україні працює 36 тисяч осіб і серед них 7 тисяч це цивільні люди. Таким чином, 29 тисяч військових ТЦК нестимуть відповідальність за порушення мобілізації, а 7 тисяч цивільних ні?

– Очевидно, тут враховано те, що цивільні особи, мабуть, не приймають таких рішень, якими порушуються норми законодавства щодо призову на військову службу під час мобілізації. Та знову ж таки, це ті моменти, які можна допрацювати й вдосконалити у разі ухвалення за основу, — додав Мазурашу.

– Наказ про направлення, прийняття або призов на військову службу приймає саме начальник ТЦК, а він військова службова особа, — пояснює Бузанов.

Покарання для ВЛК. Новою статтею КК 337-1 за порушення порядку проведення ВЛК, законотворці пропонують карати лікарів, які творять “дива” і хворих роблять “здоровими”, відправляючи їх на службу. Або ж навпаки, за ґешефт вигадують здоровим неіснуючі хвороби, щоб звільнити їх від призову. Яскравий приклад — історія екскерівника КП “Київський метрополітен” Віктора Брагінського, який виїхав з країни по сфальсифікованому рішенню ВЛК.

За такі дії лікарі можуть бути покарані на строк від трьох до восьми років позбавлення волі.

У підсумку, законопроєкт дійсно вирішує ряд важливих проблем для військових, пов’язаних з якістю призовників.

– Він направлений більше на недопущення призову тих, хто заброньований, має медичні покази, право на відстрочку, тощо. Але він не направлений на кінець “бусифікації”, — зазначає Бузанов.

А саме ж як “ліки” від “бусифікації” парламентарі “продають” суспільству цей законопроєкт.

То що ж не спрацює?

За словами юристів, діючих норм законодавства цілком достатньо для притягнення до відповідальності співробітників ТЦК та лікарів ВЛК.

Наприклад, стаття 426-1 КК “Перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень” вже передбачає покарання до 12 років позбавлення волі.

Або ж стаття 366 “Службове підроблення”, яку можна застосовувати до лікарів ВЛК за “внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей”.

– Хоча справедливо зазначити, що існуючі статті передбачають наявність шкоди. Шкоди немає – немає і кваліфікації. А в новому законопроєкті по факту: порушення порядку проведення медичного огляду, яке спричинило незаконний призов, або не призов. Тут не має ніякої шкоди, тому тут не зовсім одне й те саме. Хоча, якщо цей законопроєкт буде прийнятий, сторона захисту буде “натягувати” ту кваліфікацію, яка існує зараз, адже там покарання менш суворе, — підкреслює Бузанов.

Нарешті існує стаття 146 “Незаконне позбавлення волі або викрадення людини”.

Відтак, головне питання не до якості законодавства, а його дотримання.

– Тут не стоїть питання регулювання на рівні закону. Основна проблема в тому, що територія ТЦК фактично як “сакральна корова”, яку не чіпають і де не працюють загальні правила. Чинне кримінальне законодавство там фактично не застосовується, — пояснює “Телеграфу” виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини Олександр Павліченко. – Відповідно, можна приймати окремі закони, на кшталт, щоб ворота ТЦК були відкриті чи дозволена відеозйомка в ТЦК, та все це будуть дурниці. Який сенс ще раз писати в законах, що не можна застосовувати свавільне позбавлення волі або жорстоке поводження і катування?

Автори ініціативи визнають, що після першого читання законопроєкт може зазнати ще важливих змін. Більш того, за даними “Телеграфу” в Раді найближчим часом зʼявиться альтернативний законопроєкт на цю ж тему. То ж поки що “ліки” від “бусифікації” не знайдені.

Джерело: telegraf.com.ua

АО «Кравець І Партнери»

Фокус дізнався більше про пропозиції нардепів та розповідає, чи допоможуть зміни покращити ситуацію з мобілізацією.

У понеділок, 20 січня, нардеп Максим Бужанський заявив, що в Україні можуть почати карати представників ТЦК за мобілізацію заброньованих та тих, хто не підлягає призову.

Зокрема, спільне засідання провели комітет Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки й комітет з питань правоохоронної дільності щодо дотримання прав людини під час мобілізації. За словами народного депутата Олександра Бакумова, закон про посилення мобілізації не працює, як мав би, а одні органи влади “перекидають” відповідальність на інші.

“Замість системи обліку, належного оповіщення, адмін. постанов, штрафів, виконавчих проваджень та інших законних заходів для правопорушників, — блокпости, перекриття міських доріг для всіх, бусифікація тощо. Представник Офісу Омбудсмена під час засідання влучно назвав це “хаосом”, — сказав Олександр Бакумов.

Відповідальність ТЦК за незаконний призов: що зміниться

Відповідно до попередніх пропозицій парламентських правоохоронний комітет розробить і внесе зміни до законодавства щодо кримінальної відповідальності представників держави за порушення порядку призову громадян на військову службу. Крім цього, пропонують встановити відповідальність членів ВЛК за порушення порядку проведення медогляду, а саме визнання непридатними придатних осіб та навпаки.

Також за результатами засідання було вирішено, що уповноважені на здійснення мобілізаційних заходів особи повинні:

• бути без балаклав;
• на вимогу представлятися та предʼявляти службове посвідчення;
• для виконання мобілізаційних завдань не використовувати спецзаходи, зокрема, антитерористичні, розвідувальні.

Тоді як будь-які дії з обмеження прав і свобод людини мають реалізовуватися правоохоронцями на підставі законодавства.

“Комітети скерують запити до міністерств, силових структур та правоохоронних органів, після отримання відповідей буде призначено засідання”, — зауважив Бакумов.

У розмові з Фокусом нардеп зазначив, що якщо говорити про нормативно-правове регулювання, то комітет розробить норми про відповідальність ТЦК за незаконний призов чоловіків.

“У нас навіть такі кейси є, коли особа мобілізується, коли є заброньованою або має право на відстрочку. І потім розвернути цю ситуацію назад і повернути особу в цивільне життя майже неможливо, тому що підстав для звільнення з військової служби немає. Тому ми говоримо про відповідальність ТЦК”, — сказав Олександр Бакумов.

Крім цього, повинна бути відповідальність членів ВЛК, лікарів, які визначають непридатними тих, хто може воювати, та навпаки. Адже це тягне за собою випадки, повʼязані з травмуванням та навіть смертю.

Натомість, якщо говорити поза нормативно-правовим регулюванням, наголошує депутат, то сьогодні будь-який представник держави повинен бути без маски, а на вимогу українця особа має бути ідентифікована. Тоді як обмеження прав і свобод людини може застосовуватися лише правоохоронними органами.

“Ми не можемо говорити про те, що представники Збройних сил України або інших військових формувань можуть обмежувати права та свободи людини. Це заборонено Конституцією”, — заявив він.

Бакумов ще не може сказати, коли будуть внесені зміни до законодавства про відповідальність ТЦК за незаконний призов. Він сподівається, що це займе дні, а не тижні.

Держава захищає представників ТЦК: що про зміни думає адвокат

Адвокат, партнер адвокатської компанії “Кравець і партнери” адвокат Ростислав Кравець не думає, що зміни до законодавства про відповідальність ТЦК за незаконний призов будуть прийняті. Він повідомив Фокусу, що нині й так не виконуються наявні норми закону.

“На сьогоднішній день передбачена й так досить сурова відповідальність у вигляді позбавлення волі за перевищення службових повноважень під час дії воєнного стану на строк від 8 до 12 років. Куди більше? Розстріл ввести?” — зауважив Ростислав Кравець.

Він переконаний, що ситуація покращилася б, якби когось з керівників ТЦК притягнули до відповідальності за мобілізацію заброньованих чи людей з відстрочкою.

“А наразі це підвищення відповідальності, коли її просто не застосовують, ні до чого доброго не призведе. Це виключно піар-хід, і я не думаю що взагалі цей законопроєкт пройде і буде прийнятий. Так як на сьогоднішній день сама політика держави фактично на захисті представників ТЦК від відповідальності за вчинення ними злочинів”, — наголосив адвокат.

Нагадаємо, 21 січня нардеп Олександр Федієнко повідомив, що Верховна Рада не готує законопроєкт щодо посилення відповідальності ТЦК за незаконний призов. Він зауважив, що ці норми вже прописані в чинному законодавстві.

20 січня депутат Максим Бажанський розповів, що лише 12% ухилянтів отримали штрафи, тоді як всього в розшук було оголошено 45% осіб, які ухилилися від служби.

Джерело: focus.ua

АО «Кравець І Партнери»

Фокус з’ясував, чим обернеться нова ініціатива влади для жителів українських сіл.

Влада приготувала українцям чергове нововведення — купівля легальних дров. Багатьом жителям сіл через це загрожують штрафи і навіть тюремне ув’язнення. Верховна Рада ухвалила законопроєкт №9665, що посилює відповідальність за незаконне зберігання деревини. Якщо його підпише президент України, доведеться підтверджувати законне походження дров.

За вирубку та зберігання дров без документів передбачаються такі види покарань:

• зберігання дров на суму менше 30 тисяч гривень – адміністративна відповідальність, штраф від 510 до 1020 гривень;
• якщо ціна дров перевищує 30 тисяч гривень — штраф від 34 тисяч гривень або ув’язнення на строк до п’яти років (у разі суттєвої шкоди);
• знищення дерев та чагарників з тяжкими наслідками – від 7 до 10 років в’язниці.

Підтвердити законне походження дров можна чеком або накладною від продавця, дозволом на заготівлю дров від місцевих органів влади або документами про купівлю на офіційних лісових складах.

Законопроєкт №9665 все ж таки спрямований проти чорних лісорубів, які щодня знищують ліси, а не з метою нашкодити населенню, переконаний головний автор законопроєкту, заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань правоохоронної діяльності Максим Павлюк.

“Вкрадений ліс продають у країні щодня, що породжує недобросовісну конкуренцію. Працює державний інтернет-магазин “ДроваЄ”, де можна купити дрова за реальною ціною, вони законно спиляні, сплачено всі податки”, — коментує народний депутат Фокусу.

Дрова, як правило, виготовляють із бука, дуба або сосни, такі дерева ростуть не в приватних дворах, а в лісах. Будь-який лісник відрізнить їх від вишні або яблуні, спиляної на власній ділянці, продовжив він.

“Доводи, що звичайних людей саджатимуть до в’язниць за заготівлю дров на власній ділянці — приклади зловживань. Підтвердження походження деревини не обмежується документами. Доказом слугуватимуть пояснення сусідів, пень, що залишився від дерева на подвір’ї, фото сім’ї на тлі спиляного дерева. Ніхто не притягне людину до відповідальності за зберігання дров із дерев, зрубаних на її особистій ділянці”, — пояснює Павлюк.

Кримінальна відповідальність настає при зберіганні від 30 кубометрів дров. Обсяги вельми великі, оскільки за тривалості опалювального сезону до п’яти місяців у середньому йде до 10 кубометрів на опалення житлового будинку. Держоргани також не зможуть вимагати документи на дрова, придбані до набуття законом чинності. Усі обмеження, за словами Павлюка, запрацюють до наступного опалювального сезону.

Вриватися на територію приватних володінь правоохоронці не мають права. Тільки за рішенням суду можна отримати доступ до чужої території. Адміністративний штраф на місці за зберігання дров поліцейські також не зможуть виписати, додає співавтор ініціативи, нардеп від “Слуги народу” Юрій Камельчук.
“Мотивація законопроєкту полягає в покаранні за незаконну вирубку і вона стосується всіх без винятку. Чорні лісоруби примудряються вирубувати дерева і продавати їх армії”, — зауважує він у бесіді з Фокусом.

Гірше за наркотики та зброю: чому за заготівлю дров дають до 7 років в’язниці

Юристи кажуть, що жителям сіл ускладнять життя, для багатьох із них дрова стали основним видом опалення взимку. Фактично всі вони купують і зберігають дрова без офіційних документів. Браконьєри, які займаються масовою вирубкою лісів на продаж, продовжать відкуповуватися від переслідувань.

За вирубку та зберігання дерев, виходячи з тексту законопроєкту, можна отримати триваліший тюремний термін, ніж за зберігання зброї, вибухівки або наркотиків. Статті Кримінального кодексу України передбачають покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років за зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних речовин і від 3 до 7 років — за зберігання та передачу вогнепальної зброї або вибухівки.

“Якщо прибрати із законопроєкту пункт про зберігання дров — будь ласка. Ті, хто незаконно вирубує дерева, мають нести відповідальність. Але покарання за зберігання виглядає абсурдно. За збут крадених речей передбачено обмеження або позбавлення волі на строк до трьох років”, — пояснює Фокусу старший партнер адвокатської компанії “Кравець і Партнери” Ростислав Кравець.

Адвокат наголошує на неможливості оформлення документів на старі випиляні дерева на власній будинковій території. Інший парадокс у тому, що за крадіжку тих самих дров відповідальність буде меншою.

“Умисне порушення закону карається менше, ніж бажання законослухняного громадянина отримати тепло взимку. Дрова заготовляють не для спорудження будинків в Іспанії, купівлі яхт, земельних ділянок і останніх моделей iPhone. Мета жителів села — обігріти сім’ю, за це його саджають на 7 років?”, — ставить юрист запитання.

Водночас правоохоронцям добре відомі браконьєри, які вирубують ліси в Карпатах та інших регіонах. Проєкт NGL.media у жовтні 2024 року презентував розслідування, в якому з’ясувалося, що за останні 20 років в українській частині Карпат браконьєри вирубали 161 тисячу гектарів лісу. Це майже 10% усього лісового покриву і площа Києва, Харкова, Одеси, Львова, Івано-Франківська та Тернополя разом узятих. В Україні нелегально відбуваються до 70% великих рубок.

“Але якщо у жителя села знайдуть дрова, він стане злочинцем. Простежуються історичні аналогії із “законом про п’ять колосків” (ухвалений 7 серпня 1932 року закон став провісником Голодомору, за розкрадання колгоспного майна, зокрема колосків, що перезимували під снігом на полі, передбачався розстріл на місці з конфіскацією майна. Пом’якшувальні обставини давали право на 10 років ув’язнення в таборах. — Ред.)”, — зауважив Кравець.

Як вижити людям у селі без дров?

Перевіряльники на місцях після набуття законом чинності отримають додаткові повноваження. Якщо вони захочуть оштрафувати людей, то просто вимагатимуть документи на дрова, зазначає експерт із питань ЖКГ, тарифів і питань комунального господарства Олег Попенко.

“Спробуй, доведи, що дрова вирубані на своїй ділянці, а не вкрадені. Нагадаю, в липні цього року Кабінет Міністрів України ухвалив постанову, яка дозволяє безкоштовно заготовляти дрова для домашніх потреб без шкоди для лісів і збирати залишки після заготівлі деревини лісгоспами”, — пояснює експерт Фокусу.

Можливо, українцям не дозволять тепер збирати гілки або стовбури дерев на узбіччях для обігріву житла. У будь-який момент до них прийдуть правоохоронці і попросять документи на дрова.

Попенко звертає увагу, що нелегальні лісопильні заводи, які продають дрова і проти яких спрямований законопроєкт 9665, належать державним лісгоспам.

“Без дозволу лісгоспу не поставиш лісопилку. Може треба не людей штрафувати? Налагодьте функціонування програми “ДроваЄ”. Не забезпечили людей дровами на зиму, то хоча б не караєте, якщо самі про себе дбають”, — підсумував Попенко.

Фокус раніше писав про субсидію на дрова для українців: одній сім’ї виділяють 16 234 гривні на опалювальний сезон. Для отримання субсидії потрібно звернутися до органів соцзахисту та подати дані про доходи сім’ї.

Нагадаємо, в Україні вже розпочався опалювальний сезон. Експерти прогнозують, що газу в країні вистачить, якщо зима буде відносно тепла.

Джерело: focus.ua

АО «Кравець І Партнери»

Другі, як правило, звинувачуються у роботі на російські спецслужби. І тих, і інших українська влада почала з недавніх пір утримувати у спеціалізованих зонах.

При цьому західні ЗМІ та правозахисники вже звертають увагу, що широке трактування поняття “колаборант”, що застосовується в Україні (коли в такі записують і тих, хто працював у комунальних службах під час окупації, і тих, хто роздавав гуманітарну допомогу) суперечить міжнародному гуманітарному праву.

Також надходять відомості про застосовуване насильство щодо засуджених у місцях позбавлення волі.

При цьому знущання з ув’язнених – це проблема не тільки “колаборантських” в’язниць, про що “Країна” нещодавно випустила докладний матеріал . Це проблема багатьох колоній України.

“Країна” розбиралася, кого в Україні заарештовують за “проросійськими” статтями і в яких в’язницях вони сидять.

Терміни для вчителів та електриків

Великий матеріал про людей, яких СБУ відправила до в’язниці за колабораціонізм, нещодавно випустила британська Бі-бі-сі.

Видання наводить історію Тетяни Потапенко, яка сидить у колонії неподалік Дніпра. Там 62 засуджені за співпрацю з РФ відокремлені від інших арештантів. Загалом засуджених за статтею за колабораціонізм в Україні близько двох тисяч. При цьому порушено близько дев’яти тисяч справ.

Тетяну звинуватили у роботі на РФ під час окупації Лимана на Донеччині. Жінка каже, що вона допомагала доставляти гуманітарку та дрова людям, які опинилися під владою російської армії.

“Зима закінчилася, у людей не було їжі, комусь треба було вступитися. Я не могла залишити цих людей похилого віку. Я виросла серед них”, – заявила вона.

“Я не співпрацювала з ними добровільно. Я пояснювала, що інваліди не мають доступу до ліків, яких вони потребують. Хтось зняв мене на відео і розмістив його в мережі, і українські прокурори використовували його, щоб стверджувати, ніби я працювала на них”, – розповідає Тетяна.

Як доказ її роботи на росіян прокурори навели підпис на російських документах, але жінка каже, що це було потрібно, щоб вижити. Провину в суді вона не визнала, хоча це допомогло б їй знизити строк до п’яти років ув’язнення.

У Центрі прав людини “Зміна” у Києві підтвердили виданню, що закон, який запроваджує покарання за колабораціонізм, складений так, щоб людина відповідала за будь-яку допомогу окупантам – навіть якщо вона ніяк не зашкодила національній безпеці України. Куди, виходить, підпадають і суто гуманітарні дії – наприклад, продаж ним товарів чи співробітництво для отримання гуманітарної допомоги.

Видання зазначає тенденцію, що за ґрати рідше потрапляють ті, хто чинить серйозніші злочини: наводить удари, зливає секретну військову інформацію або організовував “референдуми”. А ті, кому висуваються менш серйозні звинувачення, часто опиняються у в’язниці.

Ще одна схожа справа у шкільного директора, якого ув’язнили за те, що він прийняв російську навчальну програму. Адвокати підсудного заявляли, що російську програму він формально справді прийняв, але вчити за нею не став.

На Харківщині директора стадіону засудили до 12 років ув’язнення за те, що він продовжував влаштовувати там матчі під час російської окупації. Адвокати стверджують, що він організував лише два товариські матчі між місцевими командами.

З точки зору ООН, ці вироки порушують міжнародне гуманітарне законодавство. Як мінімум третина таких вироків, винесених в Україні з початку війни у ​​лютому 2022 року до кінця 2023 року, позбавлена ​​законних підстав, заявив голова наглядової місії ООН з прав людини в Україні Даніель Белл.

Белл стверджує, що спроба заробити на життя навіть в окупації є законним правом людини, і вона не завжди збігається з активним колабораціонізмом.

“Є безліч прикладів, коли люди діяли під тиском або виконували певні функції, щоб просто вижити”, – каже вона.

Схожа історія була з електриком із Лимана Дмитром Герасименком, який допомагав відновлювати електрику у місті після того, як туди увійшли російські війська.

“На той час люди жили без електрики вже два місяці”, – згадує він. А Дмитро вже 10 років працював електриком. І коли росіяни запропонували добровольцям відновити подачу електроенергії, він зголосився допомогти.

“Людям треба було якось виживати, — каже Дмитро. — Мені сказали: мовляв, або ця робота, або ніяка. Я побоявся відмовитися, щоб мене потім не переслідували”.

“Для Дмитра та Тетяни радість з нагоди звільнення міста виявилася недовгою. Коли Україна повернула Лиман під свій контроль, співробітники СБУ викликали їх на допит. Після того, як він зізнався в тому, що постачав електрику окупантам, Дмитро швидко отримав вирок із відстрочкою виконання та забороною працювати електриком у державному секторі на 12 років”, – пише видання.

Втім, українська влада не налаштована пом’якшувати закони.

“Ви або з нами або проти нас”, – наводить Бі-бі-сі слова одного з депутатів, який працював над проектами законів про відповідальність колаборантів.

Перший заступник голови комітету Верховної Ради з питань правоохоронної діяльності Андрій Осадчук також категорично не згоден з тим, що цей закон порушує Женевську конвенцію, хоч і припустив, що він може потребувати доопрацювання.

“Наслідки надзвичайно суворі, але це і не звичайний злочин, ми говоримо про життя та смерть. Нам потрібно будувати Україну на звільнених територіях, а не догоджати комусь у зовнішньому світі”, – заявив він Бі-бі-сі.

Таємниці 101-ї зони

Друга основна стаття, за якою залучають за злочини, пов’язані із сприянням РФ, – це держзрада. Вона більш тяжка, ніж у колаборантів, і передбачає термін понад 10 років позбавлення волі.

Втім, засуджені за обома статтями, як дізналася “Країна”, часто потрапляють в одну й ту саму колонію – 101 у селищі Кам’яне на схід від Запоріжжя. Вона розташована лише за кілька десятків кілометрів від лінії фронту.

Цю колонію було вирішено передати під заселення тих, хто засуджений саме за “проросійськими” статтями. Раніше вона була в’язницею суворого режиму для тих, хто вчинив тяжкий злочин уперше. З початком війни її евакуювали, але від бомбардувань заклад не постраждав. І з грудня 2023 року колонію зробили спеціалізованою – для засуджених за статтями за колабораціонізм та держзраду (що дозволило не змінювати профіль в’язниці, оскільки ці злочини також вважаються тяжкими).

Зараз там утримується близько 200 осіб. У березні у зоні побували журналісти українських телеканалів, яким охорона дала зрозуміти, що ув’язнених за вказаними статтями в інших зонах били, тому було вирішено зібрати їх у окремій в’язниці.

Телеканал взяв інтерв’ю із трьома ув’язненими. Першим з них виявився одесит Олег Бєляєв, який вивісив російський прапор із написом “Одеса – російське місто” на одному з одеських дахів у серпні 2022 року. Також він ставився за вербування людей за завданням ФСБ.

Сам Бєляєв – учасник одеського Антимайдану з 2014 року – каже, що залишився в Одесі і не поїхав раніше, бо його “попросили залишитися”, щоб “нагоді в потрібний час”.

Розмовляючи з журналістом, Бєляєв заявив, що “каюсь у тому, що не встиг зробити більше”.

“Мені дуже шкода, що все почалося не 2014-го, а дуже пізно — 2022-го”, – додав він.

Другий співрозмовник – Вадим Джантеміров, який приїхав до Мелітополя і влаштувався там у російську “поліцію”. Він каже, що “виконував роботу з охорони правопорядку, нікого не катував, не бив” та не розуміє, за що його засудили. За словами Джантемірова, йому потрібна була робота, а росіяни платили в еквіваленті однієї тисячі доларів.

Він каже, що вбивств українців росіянами він не бачив, але визнає, що були випадки тортур. При цьому сам Джантеміров каже, що йому каятися нема в чому.

Третій ув’язнений – 18-річний Володимир із Бахмута. Затримали його ще у 16 ​​років. Йому дали десять років колонії за звинуваченням у наведенні ракет та співпраці з ФСБ. Володимир каже, що працював не за гроші, а щиро чекав на прихід “ДНР”.

Також у репортажі розповідалося, що ув’язнених “перевиховують” на уроках української мови та історії, читають їм лекції про патріотизм.

У той же час люди, які побували в таборі, змалювали “Країні” дещо іншу картину. Вони розповідають, що у зоні практикуються регулярні побиття з боку адміністрації – у рамках примусу до співпраці.

Як правило, новоприбулих відправляють на найбрудніші роботи, які вважаються серед тюремного контингенту “ганебними”: прибирати туалети або чистити смітники. Ця та інша важка праця – візитна картка цієї зони, як заявляють співрозмовники.

Наприклад, зеків змушують по 12 годин на день без перерви плести руками колючий дріт. Люди скаржаться на те, що у них через це проблеми зі спиною та постійно поранені руки. Охоронці забороняють їм вставати та робити перерви.

Також зі старту новоприбулим заявляють, що вони зобов’язані робити все, що накаже тюремне начальство.

За відмову підкорятися йдуть побої – їх завдають підготовлені спортивного вигляду чоловіки, які, як стверджують співрозмовники, не є охоронцями зони, а залучаються спеціально для таких “заходів”. Побиття для “нетямущих” можуть проводитися не рідше ніж раз на два дні.

Крім побиття, ув’язнених у 101-й ставлять на “розтяжки”, змушуючи по кілька годин стояти обличчям до стіни з розставленими ногами і притиснутими до стіни та піднятими догори руками. Також можуть змушувати годинами стояти під сонцем, що палить, розповів співрозмовник.

Крім того, багато ув’язнених стверджують, що їх “підставили” силовики.

“Представники українських силових структур шукають у соцмережах тих, хто, на їхню думку, дотримувався проросійських чи антимайданівських поглядів, а потім виходять на них, представляючись нібито співробітниками російських спецслужб, і пропонують співпрацю за гроші – повідомляти місця розташування українських військ або знімати наслідки прильотів. Деякі недалекі люди на це ведуться. Спілкування документується, а потім, на якомусь етапі, “російських агентів” затримують та звітують про “викриття” чергової ворожої агентурної мережі”, – розповідає один із колишніх ув’язнених, який спілкувався з підозрюваними та звинуваченими в держзраді.

Які наслідки можуть мати тортури та насильство у в’язницях

Офіційно випадки побиття та тортур у 101-й колонії не підтверджувалися.

Проте правозахисники кажуть, що побиття та тортури загалом в українських колоніях поставлено на потік. Нещодавно великий скандал викликало викриття насильства над ув’язненими у Божківській виправній колонії Полтавської області, з приводу чого ГБР порушило кримінальну справу.

Але, як писала “Країна”, правозахисники та самі в’язні зазначають, що цей випадок – лише вершина айсберга. Проблема має масовий характер.

Причому найчастіше ув’язнених б’ють і катують для того, щоб вимагати з них гроші. У цьому сенсі українські в’язниці вже давно стали “дійними коровами”, які дають прибуток і криміналітету, і адміністрації.

З початком вторгнення, коли судова система стала “слухнянішою”, правоохоронці почали використовувати загрозу відправки до в’язниці, щоб вимагати гроші з бізнесу.

Все це, як вважають експерти, може дати додаткові аргументи європейським судам для відмови Україні в екстрадиції – хоча, як нещодавно зізнався Зеленський, Захід і так не видає Києву тих, кого звинувачують у різних злочинах.

Справді, за останній рік було вже багато випадків, коли європейські суди відмовляли Україні в запитах на екстрадицію.

“Випадки насильства в українських в’язницях поповнюють “скарбничку” НП, які змушують європейських правоохоронців ретельно зважувати всі за і проти, ухвалюючи рішення про екстрадицію на запит України. Це, безумовно, ще одна нагода замислитися для нашого міністра юстиції. Тому що якщо так піде далі, Україні взагалі не видаватимуть підозрюваних”, – говорить у коментарі “Країні” голова адвокатського об’єднання “Кравець та партнери” адвокат Ростислав Кравець.

Джерело: strana.today

АО «Кравець І Партнери»