У DIM.ria зафіксували зростання ставок на орендоване житло в столиці на 12% за рік. Середня вартість зростання однушки зараз становить близько 95 доларів на місяць. Схожа ситуація – практично по всій країні. Приміром, у Львівській області ціни на орендоване житло підскочили на 6% (до 74 доларів за однокімнатну квартиру на місяць), у Закарпатській – на 16% (до 70 доларів на місяць), у Вінницькій – на 12% (до 58 доларів), у Житомирській – на 28% (до 55,3 доларів) і У Ривній і т.д. Виняток стала лише Волинська область, де цінники, навпаки, просіли на 5% (до 51 долара на місяць за один). 

Цінники жене вгору попит на орендовані квартири. За даними DIM.ria, у Києві він зріс на 12%, у передмісті – на 15%, у Тернопільській області – на 25%, у Львівській – на 11%, у Рівненській – на 34%.

Попит зростає, головним чином, через переселенців, кількість яких, через поступове переміщення лінії фронту захід, знову збільшується. Плюс – посилилися міграційні процеси. У великі міста українці знову почали їхати на заробітки. Крім того, у мегаполісах, як вважається, легше сховатися від мобілізації, ніж у невеликих населених пунктах, що також стимулює переїзд сімей із чоловіками.

За фактом у багатьох містах квартир під здачу вже не вистачає. Наприклад, як свідчить аналітика DIM.ria, співвідношення кількості оголошень та відгуків на них у столиці становить 1 до 10, а, скажімо, в Чернівецькій області і зовсім 1 до 72. Тобто, на одну квартиру претендує ціла армія орендарів.

І ситуація може ще більше посилиться. Уряд зараз працює над законопроектом про легалізацію ринку орендованого житла. Тобто спробують змусити платити з оренди податки (їх потрібно платити і зараз, але переважна більшість цього не робить).

“Якщо дійсно почнуть закручувати гайки, оренда може ще більше подорожчати – як мінімум, на суму податку. Але може трапиться і так, що багато власників вирішать залягти на дно, принаймні на перший час, і взагалі перестануть здавати житло. У цьому випадку не уникнути дефіциту орендованих квартир, і, як наслідок, ще,” Луханіна.

Розбиралися, що відбувається на ринку оренди, і що означає його легалізація для власників нерухомості та квартиронаймачів.

На одну квартиру – до 73 орендарів

Український ринок оренди почав “розігріватися” ще із серпня.

У великих містах попит підштовхнуло кілька чинників. По-перше, почали шукати квартири студенти. Причому, за словами Пити, багато учнів зараз працюють, тому гроші на житло у них є, і вони принципово відмовляються від гуртожитків.

По-друге, у великих містах відчутно вища зарплата, ніж у регіонах. Це посилює міграційні процеси – люди знову поїхали на заробітки.

Багато чоловіків їдуть з “малої батьківщини” ще й “від повісток”, оскільки вважається, що в провінції мобілізація йде значно жорсткіше, а в мегаполісі, наприклад, тому ж Києві, простіше “загубитися”.

По-третє, і це, мабуть, головний чинник – зростає попит на орендовані квартири з боку внутрішніх переселенців (наприклад, у Києві лише зареєстрованих ВПО більше 430 тисяч проти 200 тисяч минулого року).

Зрештою знайти вільну квартиру не так просто. Наприклад, у Києві, за словами Пити, все житло вартістю до 20 тисяч гривень на місяць здається буквально за кілька днів. У серпні, коли студенти активно шукали квартири, практично нереально було винайняти житло в “університетських” локаціях, зокрема, близько до навчальних закладів у Шевченківському та Голосіївському районах.

Ріелтори вже заговорили про дефіцит житла, що знімається в Києві. Зрозуміло, що йдеться насамперед про недорогі квартири (до 20 тисяч на місяць), апартаментів за ціною від 40 тисяч гривень у столиці, як і раніше, більш ніж достатньо.

За даними ЛУН, у Києві зараз виставлено під здачу близько 9,2 тисяч об’єктів, з них до ціни до 20 тисяч гривень на місяць – лише 3,7 тисяч. У Львові, за ситуації на 19 вересня – менше 2 тисяч квартир, що здаються (з них дешевих – до 15 тисяч гривень на місяць) – 556. У Вінниці пропозиція ще менше – 539 об’єктів, з яких до 12 тисяч гривень – 161. У Рівному під довгострокову оренду пропонується 413 об’єктів, з яких в економ-сегменті місяць) – близько 130.

Щодо високої пропозиції житло можна знайти хіба що у прифронтових регіонах. Скажімо, у Харкові здається близько 2,3 тисячі квартир, з них майже 800 – за ціною до 4 тисяч гривень на місяць. Але, зрозуміло, що з огляду на ситуацію з безпекою, претендентів на житло там не так багато.

В цілому аналітики DIM.ria наводять таку статистику щодо кількості оголошень та відгуків на них. У Києві 1 до 10, у Черкаській області – 1 до 49, у Тернопільській – 1 до 50, у Кіровоградській – 1 до 60, у Чернівецькій – 1 до 72, у Миколаївській – 1 до 73. Тобто, на середньостатистичну орендовану квартиру претендують на десятки потенційних орендарів, те, як мінімум, про його “примару”.

За місяць – плюс до 56% до цінника

Ажіотаж на ринку орендованого житла вже спровокував зростання цінників.

У DIM.ria наводять таку статистику. Усього за місяць, з липня по серпень, однокімнатні квартири у Києві подорожчали в середньому на 4% (до 19117 гривень на місяць). У Волинській області ціни зросли на 8% (до 16107 гривень), у Полтавській – на 10% (до 14713 гривень), у Івано-Франківській – на 16% (до 14391 гривні), у Кіровоградській – на 56% (до 4693 гривень).

На Харківщині та Львівщині ціни за місяць ніяк не змінилися. Водночас у Запорізькій та Миколаївській – впали на 12% (до 6273 та 6532 гривень відповідно), у Житомирській – на 10% (до 1538 гривень) тощо. Двушки дорожчали менш суттєво (скажімо, у Києві та Дніпропетровській області – на 2%, у Львівській – на 3%), а троячки у столиці навіть подешевшали на 3%, хоча, наприклад, у Київській області подорожчали за місяць на 16%.

Але це місячна статистика. Якщо брати рік до року, то зростання цінників дослідники фіксують практично по всіх обласних центрах – від 6% у Львові до 12% у Києві, 23% у Рівненській та 28% у Житомирській області.

За підсумками вересня ріелтори прогнозують збільшення цінників ще на 5-10%. Виняток можуть скласти хіба що квартири у заздалегідь програшних локаціях. Наприклад, у столиці це райони, куди найчастіше “прилітає” – Лук’янівка, Святошин, а також вулиці, що розташовані поблизу об’єктів критичної інфраструктури. На такі квартири господарі готові давати знижки до 10-15% від прайсу або відразу виставляють знижений цінник. Скажімо, біля ТЕЦ-6 на Троєщині одиниця на вулиці Закревського коштує 9-10 тисяч, тоді як в інших локаціях цього району – 12-13 тисяч.

Що змінить легалізація ринку оренди

Ситуація на ринку оренди може ще більше ускладнитись. Ми вже писали, що в уряді працюють над законопроектом про легалізацію ринку оренди житла, щоби змусити українців платити з неї податки.

Голова комітету Ради з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування Олена Шуляк анонсувала такі зміни до Податкового кодексу:

Зниження ставки податку з доходу оренду. Точний розмір нової ставки Шуляк не назвала, але в профільному середовищі обговорюють податок у межах 5-7%, що набагато менше, ніж зараз (23% – 18% ПДФО та 5% військового збору)
Повне звільнення від податків та необхідності відображати доходи від оренди у річній декларації для тих, хто здає житло внутрішнім переселенцям
Реєстрацію всіх договорів оренди в єдиній базі (поки незрозуміло, чи можна буде реєструвати їх онлайн чи, скажімо, доведеться йти до нотаріуса чи ЦНАП. Також неясно, чи доведеться за це платити, бо зараз реєстрація договору через нотаріуса – це близько 3 тисяч гривень).

Шуляк зазначає, що власники нерухомості отримають також усі переваги легалізації, зокрема можливість вимагати компенсації з орендарів за “розгромлене” житло.

При цьому вона констатує, що, незважаючи на всі спроби витягти ринок оренди з тіні, а вони робилися вже не раз, зробити це за фактом так і не вдалося.

За даними Шуляка, у 2024 році лише 900 громадян задекларували понад 16 млн гривень як доход від оренди житла, сплативши близько 3 млн гривень податку. До речі, навіть ці кейси викликають питання – виходить, що кожен декларант отримав від оренди близько 17,8 тисячі гривень за рік або менше 1500 гривень на місяць – таких орендних ставок у більшості населених пунктів країни просто немає.

За словами голови адвокатського об’єднання “Кравець і партнери” адвоката Ростислава Кравця, зараз усі громадяни, які здають житло, мають вносити отриманий дохід до річної податкової декларації та сплачувати з нього 23% податку. Наприклад, якщо ви здаєте квартиру за 20 тисяч гривень на місяць, доведеться “засвітити” 240 тисяч за рік, з яких віддати до бюджету 55200 гривень.

За словами Кравця, можна також зареєструвати ФОП із спеціалізацією на оренді нерухомості. Але, згідно із законодавством, ФОП першої групи для цієї спеціалізації недоступна. ФОП 2 групи дозволяє здавати нерухомість в оренду приватним особам, а ФОП 3 групи – фізичним та юридичним особам.

Єдиний податок для ФОП 2 групи становить зараз 1600 гривень на місяць (20% мінімальної зарплати). Але треба платити ще 1760 гривень ЄСВ (22% від мінімалки) та 10% від мінімальної зарплати – військовий збір (800 гривень на місяць).

Разом – 49920 на рік. Це трохи дешевше, ніж якщо сплачувати податок як приватна особа. Але тут підключаються всі мінуси ФОП – податкова звітність (яку не так просто зробити без бухгалтера, а його послуги коштують щонайменше 10-15 тисяч на місяць), перевірки тощо.

До того ж, як каже Кравець, рантьє, у яких багато квартир, особливо дорогих, буде непросто потрапити до річних лімітів. Нагадаємо: для другої групи це 5 921 400 гривень, для третьої – 8 285 700 гривень. Тобто, наприклад, у ту ж другу групу “міститься” лише 4 квартири вартістю 100 тисяч на місяць, а в деяких громадян, які ще до війни інвестували в елітне житло, їх набагато більше.

Якщо ж ви відкриєте ФОП третьої групи, то потрібно буде платити 3-5% від обороту (залежно від того, чи є ПДВ), ті самі 1760 гривень на місяць ЄСВ та військовий збір у розмірі 1% доходу. Здача п’яти квартир по 100 тисяч (6 млн гривень доходу за рік) – це 180 тисяч гривень податку, 60 тисяч військового збору та 21 120 гривень ЄСВ, разом – 261 120 гривень податку за рік.

Якщо податок зменшать до 5%, то все одно залишиться, напевно, ще й військовий збір (для фізосіб – 5%). Тобто із квартири за 20 тисяч гривень потрібно буде заплатити 24 тисячі гривень податку на рік, а з квартири за 100 тисяч – 120 тисяч. Таким чином, державі доведеться віддати фактично орендну плату більше, ніж за один місяць проживання там орендарів.

І це при тому, що орендне житло завжди потребує вкладень, наприклад, у ремонт. Але про те, щоб враховувати відсоток амортизації в загальному доході від здачі житла, влада поки не говорить.

Ріелтори, з якими поспілкувалася “Країна”, кажуть, що такі гроші погодяться платити далеко не всі власники нерухомості, а, якщо влада почне сильно “закручувати гайки” – почнуть перекладати витрати на гаманці орендарів. Скажімо, та сама квартира за 20 тисяч гривень з урахуванням податку може подорожчати ще на 2 тисячі гривень на місяць.

“Багато хто може взагалі відмовитися від оренди, через недовіру до держави, побоювання, що стануть масово перевіряти і штрафувати. У цьому випадку може виникнути дефіцит житла”, – вважає Кравець.

Втім, Луханіна каже, що власники нерухомості навряд чи масово втечуть із ринку, оскільки для багатьох дохід від оренди – джерело існування.

“Порожня квартира – це тільки мінус, комуналка капає, ремонт застаріває, а грошей більше не стає. Так що навіть з податком здавати будуть. Можливо, спробують перекласти додаткові витрати на орендарів, якщо дозволятиме ринкова ситуація (а зараз вона якраз дозволяє цінам зростати, оскільки є високий попит на житло – ред. )”.

Зазначимо, що влада шукає нові “плюшки” для власників нерухомості. Як, наприклад, ідея про відстрочку від мобілізації для власників нерухомості, які безкоштовно поселили у себе двох переселенців. До речі, щоб здавати житло ВПО його майже напевно доведеться реєструвати, оскільки переселенцям платять компенсації за оренду.

Водночас, Шуляк не виключає, що жорсткі обмеження можуть спровокувати на ринку оренди справжній колапс. Вона наводить приклад практики Аргентини, де свого часу намагалися обмежувати мінімальні терміни оренди, забороняти індексувати ціни і розраховувати у валюті. У результаті, кожна сьома квартира просто випала з оренди, а ті, що здавались, виставляли “готельні ціни”. І лише після скасування регуляції ситуація нормалізувалася.

Джерело: stranaua.media

АО «Кравець І Партнери»

Нагадаємо, законопроект на цю тему ще навесні затвердив та передав до Верховної Ради Кабінет міністрів Дениса Шмигаля. Але після відставки уряду всі його не ухвалені на той момент проекти обнулилися: таку норму прописано у статті 5 закону про регламент парламенту. 

Ще тоді експерти прогнозували, що буде дубль два, оскільки ухвалення закону про оподаткування торгових операцій на маркетплейсах вже обіцяно МВФ і прописане у меморандумі з Фондом.

Як кажуть експерти, з якими поспілкувалася “Страна”, тривала пауза між двома законопроектами пов’язана з політичним моментом. Закручування гайок, що готується, з податками – міра, м’яко кажучи, непопулярна, і навряд чи додасть балів чинній владі. Особливо гострий момент – податок з оренди квартир, запровадження якого здатне буквально підірвати ринок нерухомості.

“У Зеленського шукали якийсь компроміс з питання оренди. І як тільки з’явилася модель, відразу дали відмашку з податковим проектом”, – розповіло джерело з уряду.

Зазначимо: нещодавно голова профільного парламентського комітету Олена Шуляк анонсувала деякі заходи “виведення з тіні” ринку оренди житла з низькими податками, компенсаціями за здачу квартир внутрішнім переселенцям та іншими заходами. І це викликало досить серйозну напругу на ринку.

Розбиралися, як в Україні вводитимуть податок на продаж речей та послуг через маркетплейси та що буде з тими, хто здає через OLX квартири.

“Податок на старі туфлі”-2

Ми вже писали про законопроект №13232, який навесні цього року затвердив та передав до Ради Кабмін Шмигаля. Спочатку, коли з’явилася інформація про розробку Мінфіном нового проекту про податки, були побоювання, що українцям доведеться платити під час продажу товарів та послуг через цифрові платформи 18% ПДФО та 5% військового збору, причому навіть із реалізованих старих речей.

Але у результаті проекті прописали пільгову схему: 5% податку та 5% військового збору. Стягувати податки повинні маркетплейси (Rozetka, OLX, Prom та інших.), а перераховувати їх слід спеціально відкриті банківські рахунки.

Відкривати такі рахунки та платити 10% хотіли дозволити тим громадянам, хто не є самозайнятим, не має найманих працівників, чий річний дохід не перевищує 834 мінімальні зарплати (близько 6,7 млн гривень) і хто не торгує підакцизними товарами.

Ті, що не відповідають цим вимогам, повинні сплачувати податки за повною: фізособи 23%, бізнес – за своєю податковою моделлю.

Не відкривати спецрахунки та не сплачувати податки дозволялося тим, що продає менше трьох товарів чи послуг на рік або у кого сума проданого не перевищує 2 тисяч євро.

Для податкової служби було прописано можливість отримувати від банків інформацію про всі операції за поточними рахунками підзвітних продавців незалежно від суми таких операцій. Тобто у разі ухвалення цього проекту фіскали могли б відстежувати обсяги продажів через інтернет.

Цей законопроект відразу став скандальним, а нардеп і екс-глава парламентського податкового комітету Ніна Южаніна охрестила нововведення, що готуються , “податком на старі туфлі”, стверджуючи, що в результаті можуть змусити платити навіть з продажу вживаних речей.

Але після відставки Кабміну Шмигаля проект №13232 відкликали, посилаючись на статтю 5 закону про регламент Ради. Проте ухвалення закону про податок на торгові операції через цифрові платформи включили до меморандуму з МВФ. Тобто одразу було зрозуміло, що влада повернуться до цієї теми. Що, власне, і сталося.

Нещодавно Кабмін подав до Ради нову версію законопроекту. Проект №14025 практично переписаний під копірку із законопроекту №13232.

У ньому також передбачено стягнення податку у розмірі 5% плюс 5% військового збору на спеціальний рахунок у банку та надання податковим органам інформації про операції. Але відмінність все ж таки є.

Чи доведеться платити з продажу б/в речей

У версії Шмигаля було прописано, що спецрахунки в банках можуть не відкривати продавці, які здійснили менше трьох операцій на рік, або якщо сума проданих товарів та послуг не перевищує 2 тисячі євро. Передбачалося, що й податки такі продавці не повинні сплачувати, хоча чітко в проекті така норма прописана не була. Голова профільного комітету з питань податків, митної та фінансової політики Данило Гетьманцев відсилав тих, хто сумнівається до Податкового кодексу, де зазначено, що продаж особистих речей не оподатковується.

Водночас, голова громадської організації SAVEФОП Сергій Доротич вказував на розмитість самого визначення “особисті речі” в українському законодавстві. Він не виключав, що в результаті українців попросять вносити отримані від продажу речей суми до річних податкових декларацій та сплачувати з них податки, але вже не пільгові 10%, 23% (18% ПДФО та 5% військового збору).

У новому проекті №14025 Кабмін уточнив цей аспект. Вказано, що не вважатимуться оподатковуваним доходом продажу товарів через онлайн-платформи, якщо їхня сума не перевищує 12 прожиткових мінімумів на рік (36 336 гривень).

“За фактом порогову суму знизили. У попередньому законопроекті йшлося про 2 тисячі євро (хоча чітко, повторимося, звільнення від оподаткування продавцям не обіцяли – Ред. ), в цьому – приблизно про 750 євро, тобто майже втричі менше буде продавати, якщо продається на більшу. річну декларацію та сплачувати податок”, – каже голова адвокатського об’єднання “Кравець та партнери” адвокат Ростислав Кравець.

Зазначимо: перевищити ліміт 36 336 гривень нескладно, навіть якщо ви не продаєте речі часто. Наприклад, на тому ж OLX за 51 тисячу гривень продається новий дитячий квадроцикл Motolesder Teenager, а ціни на схожі уживані моделі досягають 18-25 тисяч.

За 20 тисяч виставлена дитяча коляска Junama Diamond Fluo Line і т.д. Тобто всього пару продажів більш-менш цінних речей на рік – і вам доведеться вносити отриманий дохід у річну декларацію та сплачувати податок, але вже не за пільговою ставкою у 10%, а за звичайною: 18% ПДФО та 5% військового збору. Наприклад, якщо продати дитячий візок та квадроцикл за 45 тисяч, то доведеться заплатити 10 350 гривень податку. Щоправда, маркеплейси в цьому випадку не будуть податковим агентом і не стягуватимуть гроші одразу. Продавець сам має внести суму до своєї річної декларації.

Як каже Кравець, ця схема дуже складна для адміністрування, хіба що маркетплейси не зобов’яжуть брати на олівець продавців речей і потім передавати ці списки податківцям.

Загалом, як каже Кравець, прописані у новому проекті нововведення роблять його більш невигідним для пересічних громадян, ніж для підприємців.

“Останні можуть платити за ставкою 5% плюс 5%, а не 23%, як хочуть змусити пересічних людей”, – пояснив Кравець.

Він вважає, що як тільки проект ухвалять, пересічні громадяни почнуть йти з маркетплейсів, а старі речі продавати через спеціалізовані телеграм-канали чи профільні групи у соцмережах.

Втім, за словами Доротича, є чогось боятися і бізнесу. У випадку із зареєстрованими ФОП побоювання викликає те, що податківцям стане відомо про реальні обсяги продажу (у деяких підприємців вони виходять за межі дозволених для єдинників лімітів), а працюючі без реєстрації, наприклад, ремонтні бригади, вантажники, дрібні перевізники та ін., зрозуміло, не хочуть бути виявленими ДПС.

Доротич також не виключає, що з часом з’являтимуться альтернативні майданчики для торгівлі та доставки товарів.

Як легалізуватимуть оренду житла

Окреме питання – про власників нерухомості, багато з яких здають її в оренду через ті ж маркетплейси, зокрема, OLX. Як каже джерело “Страни” в уряді, проміжок майже півроку між законопроектом Шмигаля і проектом Свириденка багато в чому пов’язаний з тим, що влада не знала, як бути з податками з оренди житла. У минулі роки цей сегмент ринку нерухомості вже неодноразово намагалися витягнути з тіні, але особливого успіху це не мало. Хоча формально і зараз, якщо ви здаєте в оренду квартиру, з доходу потрібно платити ПДФО у розмірі 18%.

Але зрозуміло, що тотальне оподаткування всіх орендованих квартир загрожує їх різким подорожчанням (як мінімум на суму податку). Крім того, багато власників нерухомості можуть почнуть вигадувати різного роду схеми уникнення податків, що вимагатиме величезних витрат на адміністрування податку.

У результаті влада почала шукати альтернативну схему для оподаткування орендованого житла.

Нардеп і голова профільного парламентського комітету Олена Шуляк нещодавно анонсувала зміни до Податкового кодексу щодо оподаткування житлового орендного бізнесу. Над ними вже працює Міністерство розвитку громад та територій.

За словами Шуляк, буде зменшено податкове навантаження та спрощено легалізацію договорів про оренду. Зокрема, хочуть знизити ставку податку з оренди житла (до яких меж Шуляк не уточнює, але в профільному середовищі обговорюють ставку в розмірах 5-10% від орендної плати). Для власників нерухомості, які складатимуть її ВПО, податки взагалі обіцяють прибрати, плюс отриманий дохід не потрібно буде вказувати в річній декларації про доходи. Для самих переселенців передбачено 100% компенсацію вартості оренди. Але тільки в тому випадку, якщо йдеться про легальне орендування житла.

У той же час Шуляк визнає, що тільки фіскальними методами легалізувати ринок оренди житла складно. Ставка 5% або навіть 1% може не спрацювати, вважає вона. На думку Шуляка, потрібна комплексна державна політика, у тому числі будівництво соціального житла, яке створюватиме на ринку конкуренцію, та всіляке заохочення легальних орендодавців.

Столичний ріелтор Ірина Луханіна каже, що поки що незрозуміло, чим усе це закінчиться для ринку оренди. Багато господарів і самі не проти легалізуватись (це дає можливість, зокрема, вимагати компенсації через суд, якщо орендарі розгромлять квартиру), але швидше за все закладатимуть у вартість оренди нові податки, навіть якщо ті будуть невисокими. З урахуванням того, що орендоване житло і так дорожчає (за останні півроку в Києві було плюс 10-15% до ставок через підвищений попит), можна очікувати на нову хвилю підняття ставок.

Експерти, з якими поспілкувалася “Страна”, кажуть, що, швидше за все, для власників нерухомості готують батіг і пряник: спочатку запропонують легалізуватися під можливість платити за зниженою податковою ставкою. А ті, хто не погодиться виходити з тіні по-доброму, підпадуть під дію нового закону про податок на OLX.

Джерело: strana.today

АО «Кравець І Партнери»

Про це в коментарі i-ua.tv заявив адвокат Ростислав Кравець.

«Ще з 30 червня минулого року було прийнято рішення про передачу даних українців. Зараз просто другий етап, який набирають чинності. А банківської таємниці вже давно не існує. Банківська таємниця — це міф. Вона існувала у 80-х роках минулого століття. Далі вона перестала існувати і на сьогодні вона існує виключно тільки в хибному уявленні громадян України. Адже правоохоронні та податкові органи мають необмежений доступ до судового контролю до будь-якої інформації, яка стосується банківської таємниці», — каже адвокат.

За його словами, всі ці зміни у законодавство були внесені при цій владі. Тому на сьогодні будь-який правоохоронний орган має доступ до будь-яких рахунків. Включаючи податкову та правоохоронців”, — каже адвокат.

За його словами, що стосується іноземних рахунків, то відповідно до угод, які були підписані при цій владі, Україна надала всім іноземним органам доступ до рахунків українців.

«А також отримала доступ до рахунків українців, які перебувають за кордоном. Банківські установи зобов’язані фіксувати українців за кордоном і відповідно раз на рік надавати всю базу даних, а відповідні служби, зокрема, податкова буде перевіряти та встановлювати інформацію щодо сплати податків, декларування і так далі», — підкреслює Р. Кравець.

За його словами, іноземним фіскальним органам надали доступ до рахунків українців.

«Однак це порушує закон про персональні дані та основоположні права громадян України. Однак ніхто не це не звертає увагу. Нашій владі просто оподатковувати українців, яки працюють за кордоном. Миють посуд чи авто, кладуть бруківку чи займаються іншою важкою працею. Адже наша влада зробила все можливе, щоб українці не поверталися в Україну та не перераховували сюди кошти. Тому вони хочуть таким чином забирати з них гроші. Для цього буде виписане відповідне податкове рішення. Після чого введуть відповідні штрафи за несплату податків та відмову від подачі декларації», — резюмує Р. Кравець.

Нагадаємо, що ДПС найближчим часом зʼявиться інформація про стан банківських рахунків резидентів України за кордоном, а також цілий ряд фінансової інформації.

Державна податкова служба України отримала позитивну оцінку Глобального форуму ОЕСР щодо зрілості системи управління інформаційною безпекою.

Джерело: i-ua.tv

АО «Кравець І Партнери»

З 3 листопада через страйк польських перевізників польсько-український кордон можуть перекрити на всіх пунктах пропуску до кінця 2023 року.

Страйкувати поляки хочуть через нібито надмірну конкуренцію з українцям після лібералізації міжнародних перевезень між Україною та Євросоюзом. Про це повідомили у Міжнародній транспортній асоціації України (МТАУ).

Перші збори учасників страйку погоджено з місцевою владою поблизу пункту пропуску “Корчова” на 10 ранку 3 листопада.

У МТАУ додали, що остаточного рішення про блокування кордону між Польщею та Україною поки немає і є можливість уникнути запланованих страйків. Як саме – не уточнюється.

Чого хочуть польські перевізники

Як повідомили Мінінфраструктури, поляки вимагають повернути українським перевізникам видачу дозволів на перевезення і посилити для іноземних перевізників правила перевезень по ЄКМТ.

Цей документ надає право на використання автомобільного транспортного засобу автомобільного перевізника-резидента для міжнародного автомобільного перевезення вантажу або проїзду без вантажу територією іноземних держав – членів Європейської Конференції міністрів транспорту (ЄКМТ) впродовж визначеного в ньому строку.

Також польські перевізники хочуть:

• заборонити реєструвати компанії в Польщі, якщо фінанси компанії знаходяться не на території ЄС;
• запровадити окрему чергу в електронній черзі для автомобілів на номерах ЄС;
• створити окрему чергу на всіх кордонах для порожніх фур;
• отримати доступ до системи “Шлях”.

Реакція України

Заступник міністра розвитку громад, територій та інфраструктури України Сергій Деркач заявив про готовність до діалогу з польською стороною, де будуть рівноцінно представлені інтереси перевізників обох країн.

“Наша позиція полягає в тому, що такі страйки і блокування шкодять всім: як українським, так і польським перевізникам”, — підкреслив він.

Мінрозвитку громад звернулося до Мінінфраструктури Польщі та директорату з мобільності Єврокомісії з проханням провести зустрічі з усіма залученими сторонами для вирішення питання з виконанням меморандумів про пропускну спроможність українсько-польських пунктів пропуску.

Хто не зможе виїхати до Польщі у разі блокування кордону

Віце-президент Асоціації міжнародних автомобільних перевізників України Володимир Балін заявив, що у разі проведення страйку до Польщі не зможуть виїхати лише вантажівки.

“З досвіду попередніх страйків можна сказати, що перешкод для легкового та пасажирського транспорту не було. Це стосувалося лише вантажних автомобілів”, – розповів Балін в коментарі ТСН.

Співзасновник міжнародної транспортної асоціації України Ігор Оверко сподівається, що поляки пропускатимуть легковий та пасажирський транспорт.

“Страйки були і раніше. Перекривали рух на один-два дні переважно в пункті пропуску “Ягодин”. Взагалі є інформація, що цього разу вони передумали, але все ж побачимо, як розгортатимуться події”, — сказав він.

Як повідомляв Главред, народні депутати пропонують дозволити перетинати кордон усім військовозобов’язаним українським чоловікам. Втім, для цього потрібно виконати одну умову – перераховувати гроші на Збройні Сили України. Відповідний законопроект № 8029 зареєстрували у Верховній Раді.

Адвокат Ростислав Кравець пояснив, що на сьогоднішній день фактично за законом заборони виїзду чоловіків за кордон немає. Все відбувається “виключно в ручному режимі”.

Главред

АО «Кравець І Партнери»

Де візьмуть гроші? Це сотні мільярдів доларів…

Перш за все, слід окреслити, де держава планує брати гроші на такі компенсації за зруйноване житло. Головне джерело, як зазначено у законі, – це заарештовані фінансові активи росіян та репарації. Поза тим, до цих коштів слід приплюсувати гроші з державного та місцевих бюджетів, а також від міжнародних фінансових організацій. Також вони доповнюватимуться грошима інших кредиторів або інвесторів – це й так звана міжнародна технічна та поворотна чи безповоротна фінансова допомога.

Як розповів Главреду юрист Ростислав Кравець, попри те, що фінансових джерел щодо компенсацій за знищені квартири і будинки нібито чимало, це все виглядає як звичайний теоретичний перелік.

“Це просто викладка загальних речей – загальні джерела фінансування, які можуть бути. А може їх і не бути. Таких окремих статей фінансування поки що немає ані в місцевих, ані у державному бюджетах. Я не думаю, що наші закордонні фінансові донори та кредитори так сильно поспішатимуть надавати Україні такі великі гроші”, – зазначає він.

Натомість, провідний юрисконсульт консалтингової компанії Nota Group Олександр Слободянюк є більш оптимістичним у своїх оцінках і зазначає, що всі джерела фінансування такої важливої справи є досить реальними.

“Сьогодні, справді, це виглядає теоретичним, проте фінансування буде. І воно буде з усіх перерахованих джерел. А практика себе покаже, але, звісно, що не наразі, поки триває ця кровопролитна війна. Хоча вже зараз частково відбувається фінансування, приміром, від такої відомої міжнародної компанії, як “Блек Рок”. Вона є найбільшою у світі за розмірами активів під управлінням”, – наголошує експерт.

Хто має шанси отримати компенсацію за зруйнований дім?

Хто отримає такі компенсації за зруйнований будинок чи квартиру від української держави? Одразу треба зробити дуже важливий наголос: йдеться про житло українців, яке було зруйновано чи пошкоджене після 24 лютого 2022 року. Це чітко визначено у законі. Тобто, до уваги не береться нерухомість, яка зазначала пошкоджень чи руйнувань до цієї дати.

Згідно зі статтею 2 закону, гроші можуть отримати лише громадяни України, які є фізичними особами (тобто не йдеться нічого про юридичних осіб).

Ними можуть бути:

• Власники пошкоджених або знищених об’єктів нерухомого майна (квартири у багатоповерхових будинках, приватні будинки, а також садові та дачні будинки);
• Замовники будівництва. Це громадяни, які розпочали зведення приватних будинків на своїх земельних ділянках до широкомасштабної війни та таке ще не збудоване житло зазначало пошкоджень чи руйнувань;
• Інвестори – власники спеціального майнового права на неподільні житлові об’єкти незавершеного будівництва та особи, які здійснили інвестування у будівництво. Тут мається на увазі так звані інвестори-фізичні особи, які вклали свої кошти у зведення квартир чи будинків у певні будівельні компанії і ця ще незбудована нерухомість зазнала пошкоджень чи руйнувань.
• Члени житлових кооперативів, які викупили квартиру, інше житлове приміщення в будівлі, будинок садибного типу, садовий або дачний будинок кооперативу, але не оформили право власності на нього.
• Особи, які є спадкоємцями усіх груп щодо цього переліку.
• Об’єднання співвласників багатоквартирних будинків, управителі багатоквартирних будинків, житлово-будівельні (житлові) кооперативи, які здійснюють утримання відповідних будинків, особи, уповноважені співвласниками багатоквартирних будинків.

Більшість експертів вважає перелік осіб більше, ніж вичерпним. Хоча, приміром, Ростислав Кравець переймається з приводу того, що до нього не додані юридичні особи, адже у багатьох з них також є пошкоджені чи зруйновані об’єкти нерухомості.

“Забули” про жителів ОРДЛО

Адвокат, голова правління Асоціації представників малого та середнього бізнесу міста Києва Максим Тютюнников зазначає Главреду, що законом значно звужується з правової точки зору коло осіб, що мають право на отримання компенсації – шляхом виключення тих, чиї квартири та будинки було пошкоджено на окупованій території до 24 лютого 2022 року.

Чимало людей, які перебували під окупацією ще з 2014-го, теж до початку широкомасштабної війни мали і пошкодження, і руйнування своїх осель. Вони теж українці і потребують фінансової допомоги.

“Це можна розглядати як відносно дискримінаційний підхід законодавця, особливо, враховуючи положення статті 24 Конституції, яка закріплює та гарантує принцип рівності прав та громадян перед законом. Безумовно зазначений підхід є дещо спірним і саме тому на сайті Президента України вже наявна петиція №22/181260-еп щодо дискрімінацій в цьому законі, збір голосів триває і досі, проте їхня кількість є доволі незначною”, – додає він.

Але Олександр Слободянюк так не вважає. На його думку, законом не звужуються такі права, а ті з людей, які до 24 лютого 2022 року знаходились в ОРДЛО і мали пошкодження чи руйнування своїх будинків чи квартир обов’язково отримають грошові компенсації після деокупації та нашої перемоги над російським ворогом.

Іноземці допоможуть собі самі

Ще одним спірним моментом можна назвати те, що до цього переліку отримувачів фінансової допомоги не включено фізичних осіб-нерезидентів (які не є громадянами України), проте мали до війни житло, яке після 24 лютого 2022 року було пошкоджено або зруйновано.

“Якщо орієнтуватися виключно на положення закону і тлумачити його буквально, то дійсно компенсацію за зруйноване чи пошкоджене майно як громадяни іноземних держав, так і апатриди (особи без громадянства, – Главред) отримати не можуть, оскільки в статті 2 закону чітко вказано “отримувачами компенсації … є фізичні особи – громадяни України”. Єдиний спосіб змінити це – внести зміни до закону, оскільки навряд буде допущена можливість настільки розширеного тлумачення положень статті 2 Закону”, – зазначає Максим Тютюнников.

Олександр Слободянюк, у свою чергу, вважає, якщо відкинути емоційну складову, то можна дійти висновку, що такі негромадяни України часто-густо не використовували своє житло в нашій країні для власного проживання там. Це просто були їхні інвестиції у нерухомість.

“Звісно, з одного боку, таке начебто не справедливо, але ми повинні дбати про своїх громадян. А такі негромадяни для того, щоби отримати кошти за пошкоджене чи зруйноване майно, повинні звертатися до міжнародних судів та там виборювати своє право на це”, – додає він.

Усе буде “після війни”

Закон чітко говорить про те, що подати заявку можна двома шляхами. У першому випадку треба заповнювати спеціальну заяву на порталі “Дія”. Якщо хтось таким чином не може її оформити, то є другий спосіб: особисте звернення до Центру надання адміністративних послуг, звісно, що за місцем реєстрації фізичної особи.

Заявку треба подати впродовж 90 днів з дати, коли будуть припинено воєнні дії і воєнний стан.

Форми компенсацій можуть такими:

1. Гроші на відбудівлю квартири, приватного чи садового будинку (які було зруйновано), що буде перераховано на спеціальний поточний рахунок фізичної особи, громадянина України.
2. Фінансування або інвестування зруйнованих квартир та будинків (садових та дач також) за допомогою житлового сертифіката.
3. Компенсація за пошкоджений будинок чи квартиру шляхом проведення відповідних будівельних робіт або надання будівельної продукції.

Розміри компенсацій

Якими та в якій формі можуть бути компенсації?

По-перше, це можуть бути гроші, які буде перераховано на поточний рахунок фізичної особи. Їх буде адресовано для зведення будинку чи дачі. Порядок відкриття спеціальних рахунків для таких людей визначається Нацбанком України.

По-друге, для тих осіб, у яких було зруйновано квартиру у багатоквартирних будинках, а також ту ж саму дачу чи садовий будинок, держава може провести фінансування (або інвестування) за допомогою так званого житлового сертифікату.

По-третє, може бути зроблено компенсацію за пошкоджений будинок чи квартиру шляхом проведення відповідних будівельних робіт або надання відповідної будівельної продукції.

У законі йдеться: розмір грошової компенсації визначається за результатами оцінки вартості відновлення відповідного пошкодженого об’єкта нерухомого майна з урахуванням ступеню його пошкодження. Під час проведення оцінки вартості відновлення пошкодженого об’єкта нерухомого майна встановлюється ступінь пошкодження та ціна його відновлення.

Як вважає Ростислав Кравець, скоріше за все, живими грошима з людьми розраховуватися не будуть, а держава перейде на ринок сертифікатів або буде пропонувати будівельні матеріали для відбудівлі, приміром, приватного будинку. Він також зазначає, що, згідно із законом, повинні утворюватися спеціальні комісії, які розглядатимуть всі питання і вони будуть, як у нас, зазвичай, ведеться, з незрозумілими повноваженнями.

“Поза тим, визначення вартості квадратного метра площі такого об’єкта здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Проте, станом на сьогодні такий порядок поки що не розроблено та не затверджено”, – зазначає Максим Тютюнников.

Хто здійснюватиме оцінку?

За його словами, у новоствореному законі чітко не розписано, хто здійснюватиме оцінку нерухомого майна, проте, враховуючи положення п.3 ч. 4 ст. 3 закону, зазначено, що “Комісія з розгляду питань щодо надання компенсації заслуховує на своїх засіданнях інформацію … експертів, оцінювачів, суб’єктів оціночної діяльності…”.

“Таким чином, оцінка здійснюватиметься кваліфікованими суб’єктами оціночної діяльності, які у своїй діяльності керуватимуться положенням Закону України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні”, а також будуть незалежними”, – додає експерт.

Якщо людина зробила ремонт самотужки

Не зовсім зрозумілим є те, як компенсуватимуть витрати на ремонт, який вже було здійснено людьми до ухвалення цього закону.

На думку Максима Тютюнникова, у законі зазначено, що “порядок надання компенсації за пошкоджений об’єкт нерухомого майна визначається Кабінетом Міністрів України”, проте наразі такий порядок ще не затверджено. Тобто, наразі відповіді на питання щодо порядку відшкодування шкоди за вже здійснений ремонт закон не містить.

Пан Слободянюк, не бачить у цьому проблеми і зазначає, що у будь-якому випадку, фізособа, яка зазнала певних пошкоджень свого житла, має звернення з цього приводу до поліції, прокуратури тощо. Таким чином, людина має певні довідки та інші документи, які свідчать про фінансовий характер пошкоджень.

ГЛАВРЕД

АО «Кравець І Партнери»

Про це в коментарі i-ua.tv заявив адвокат Ростислав Кравець.

«Вона була давно вже подана до Європейського суду з прав людини. Фактично ще в 2020 році з моменту окупації Криму — лютий 2014 року. Тепер справа визнана Європейським судом з прав людини, який призначив дату слухання у міждержавній справі „Україна проти росії“, яка стосується порушення прав людини окупаційною владою Криму. В даному випадку суд встановив, що росія має ефективний контроль над територією Криму. З огляду на ті репресії, які відбуваються на території Криму, зокрема, там немає свободи слова, люди позбавлені можливості проводити мирні демонстрації, висловлювати свої думки, думаю, що Європейський суд з прав людини може встановити відповідні порушення з боку рф. Зокрема, щодо окупації Криму та порушення прав людини на території окупованого півострову», — каже адвокат.

За його словами, після деокупації Криму винних мають притягти до відповідальності.

«Одночасно можуть бути підняті питання стосовно політичних репресій, які відбуваються на території Криму над громадськими активістами, що виступають проти присутності там рф. Питання до притягнення винних до відповідальності буде розглядатися комплексно в Міжнародному кримінальному суді. Проте — те, що ЄСПЛ призначив дату слухань у справі щодо Криму це вже перший крок до цього. Далі всі ці висновки будуть використовуватися у МКС. Після цього у Міжнародного кримінального суду будуть підстави видати ордер на арешт тих осіб, які причетні до порушення прав людини на території Криму. Якщо ці люди виїдуть за межі рф, то вони можуть бути притягнуті до відповідальності за свої злочини», — резюмує експерт.

Джерело

АО «Кравець І Партнери»

Відповідне рішення анонсував міністр юстиції Денис Малюська.

«Арбітражі та третейські суди є і зараз.Однак усі вони далекі від того стану, яким би можна було пишатися чи який би серйозно впливав на інвестиційний клімат. В них майже немає права розглядати якісь серйозні справи. Все, що стосується корпоративних прав, нерухомості – вони розглядати не можуть. Відповідно, до них мало хто звертається», – пояснив міністр.

Як саме це вплине на судову владу в Україні, розбирався LegalHub.

На думку правознавців, такі плани міністра юстиції порушують норми Конституції України.

«Особи які не знають українського законодавства та української мови не можуть чинити правосуддя. Не варто забувати, що згідно нормам Конституції носієм влади є народ України, а не якісь іноземні експерти чи грантові організації. Як вони будуть сертифікувати іноземних судів? Вони мають скласти іспити, вони мають отримати вищу юридичну освіту в Україні, вони мають нести відповідальність за свої рішення. Про яку відповідальність ітиме мова?», – пояснює правознавець, адвокат та голова постійно діючого третейського суду Ростислав Кравець.

Не зважаючи на негативну реакцію з боку українських правників, міністр юстиції висловив готовність надати будь-яку допомогу іноземних суддям.

Він також додав, що мова йде не тільки про приміщення, а й навіть про фінансування такої діяльності.

LegalHub

Адвокатская компания Кравец и Партнеры