Попри захворювання на рак І стадії 32-річного Володимира Мельника мобілізували в перші місяці повномасштабної війни. Після вишколу в навчальному центрі відразу направили на Донецький напрямок, де точилися запеклі бої.

Через пів року в одному з них поблизу Бахмуту воїн дістав тяжке поранення і його відправили в госпіталь на лікування. Однак вражений метастазами раку молодий організм не зміг витримати нестерпні болі. Володимир помер від травм у госпіталі.

Після похорону батьки взялися збирати документи для отримання одноразової грошової допомоги. Але з’ясувалося, що їм не належаться жодні виплати. Бо в довідці військово-лікарської комісії значилося, що смерть бійця не пов’язана із захистом Батьківщини, її спричинив рак. Військова частина взагалі відхрестилася від нього, видавши документ, що начебто їхній син був у самоволці. Батьки спробували оскаржити висновок ВЛК у вищій інстанції. Але там заявили, що минув 30-денний термін і заява розгляду не підлягає. Довелося через суд поновити термін оскарження.

За майже два роки батьки захисника написали десятки скарг і запитів, вимагаючи, щоб у військовій частині належним чином провели службове розслідування. На підставі зібраних документів вони знову звернулися до ВЛК. Цього разу окружна військово-лікарська комісія визнала, що чоловік помер внаслідок виконання обов’язків військової служби і родичам належить виплатити 2 мільйони 271 тисячу гривень. Такий висновок батьки оскаржили в центральній ВЛК, яка об’єктивно розібралася у всіх обставинах справи і пов’язала його смерть із захистом Батьківщини. І лише нещодавно родина подала документи на виплату одноразової допомоги в розмірі 15 мільйонів гривень.

А от Галина Ярощук досі воює з бюрократичною системою. Свого часу її чоловік закінчив військову кафедру університету й дістав звання лейтенанта запасу. Коли почалася повномасштабна війна, добровольцем пішов на фронт і згодом став польовим командиром діючої військової частини. Життя 46-літнього офіцера обірвалося на Донбасі під час виконання бойового завдання в серпні 2023 року. Машина з бійцями наїхала на протитанкову міну. Дмитро загинув, а його двоє побратимів зазнали важких поранень.

“Командування військової частини не поспішало офіційно оформлювати мого чоловіка як військовослужбовця, — каже пані Галина. — Йому лише видали на руки бланк контракту. Дмитро заповнив, а командир не встиг поставити свого підпису і печатки. Отож виходить, що на момент загибелі він за документами жодного стосунку до військової частини не мав. А позаяк Дмитра не має у списках особового складу, то мені не можуть видати й виписку про вибуття чоловіка з військової частини, яка потрібна для оформлення виплати”.

Пані Галина найняла адвоката. Він подав запити у військову частину. Але відповідь не надійшла, бо з’ясувалося, що бойовий підрозділ уже розформували. Архів документів передали в іншу військову частину, яка не стала правонаступницею, тому не може надавати жодної інформації, вона лише зберігає документи. Наразі дружина захисника намагається дізнатися, хто є правонаступником розформованої військової частини, в якій служив її чоловік. Бо ж без цього не можна навіть подати позов до суду. Якщо не вдасться домогтися справедливості, то замість 15 мільйонів вона зможе претендувати лише на 1,8 мільйона гривень як компенсацію сім’ї загиблого добровольця.

— Подібні факти можливі насамперед через безвідповідальне ставлення командирів військових частин до виконання своїх обов’язків, — каже правозахисник адвокат Ростислав Кравець. — Вони не проводять належним чином службових розслідувань, і родичів загиблих позбавляють права на компенсацію. Тому й доводиться обстоювати право на неї в судах. І, як свідчить практика, здебільшого Феміда таки стає на бік родичів полеглих воїнів.

— Сподіваюся, що частково ситуацію допоможуть виправити електронні реєстри та офіційні застосунки військовослужбовця, як-от “Армія+”, — додає військовий адвокат Роман Лихачов. — Але ця система ще потребує вдосконалення, і своєчасне внесення до неї даних значною мірою залежить від людського фактора.

Джерело: expres.online

АО «Кравець І Партнери»

Поїздка радника глави Офісу президента Сергія Лещенка на Всесвітній економічний форум у Давосі обернулася гучним скандалом — через інтерв’ю, яке він дав швейцарському виданню Tages-Anzeiger. Заклик Лещенка до українських біженців повертатися на батьківщину, бо це, мовляв, безпечно, багато хто сприйняв як цинізм, особливо на тлі ракетної атаки, що сталася 23 січня.

NV розповідає, що сказав радник Андрія Єрмака швейцарській газеті і як коментують його вислови в Україні.

Лещенко — вимушеним переселенцям: «Ваші гроші відсутні в економіці»

Інтерв’ю у свого колишнього колеги провідні автори Tages-Anzeiger Катрін Босс і Клара Ліпковскі взяли у кулуарах Всесвітнього економічного форуму. Воно вийшло 20 січня, його можна прочитати за цим посиланням.

Поряд із запитаннями про ситуацію на фронті, підготовку до мобілізації, події на Близькому Сході і США та їх вплив на Україну, кореспонденти поцікавилися думкою Сергія Лещенка про українців, котрі виїхали на Захід від бойових дій. Відповіді приголомшили.

За словами співбесідника Tages-Anzeiger, зараз в Україні небезпечно перебувати хіба що за п’ять кілометрів від лінії фронту. Але в містах за 30−40 кілометрів від передової, до яких російська артилерія не може добити, наприклад у Краматорську, «зароджується нова економіка», сказав Лещенко.

«Такі міста є хабами для військових. Там госпіталь для бійців. Вони також хочуть мати можливість піти до перукарні, придбати ноутбук або смартфон у магазинах. Також є багато закладів харчування з шашликами, гамбургерами, суші та кавою, а також нові готелі, де, наприклад, зупиняються дружини солдатів чи офіцерів, які відвідують своїх чоловіків на кілька днів. Все це створює робочі місця», — виклав радник ОП свою теорію.

Наступний фрагмент інтерв’ю наводимо без купюр.

T-A: Одні люди втекли з України, інші залишилися. Це роз’єднує українське суспільство?

С.Л.: До певної міри. Все важче знаходити спільну мову. Тому що люди, які виїхали з України, ніколи не зрозуміють людей, які залишилися. Я вважаю, що приймаючі країни повинні припинити підтримку біженців, щоб вони могли повернутися додому (курсив NV).

Т-А: Як ви збираєтеся переконати цих людей, що вони будуть в безпеці в Україні?

С.Л.: У нас у Києві живе 3 мільйони людей, у тому числі сотні тисяч дітей. Аргумент про те, що це небезпечно, — нісенітниця (курсив NV). Тим, хто повернеться, не доведеться воювати в окопах. Але вони можуть купувати українські продукти в супермаркеті в Україні, платити за оренду квартири в Києві, користуватися поліклініками та аптеками, платити податки, щоб ми могли фінансувати школи. Ваші гроші відсутні в економіці. І ситуація стає дедалі складнішою.

Сергій Лещенко на цьому не зупинився і висунув біженцям ще одну претензію: «Українці, які живуть за кордоном, не беруть участі у підтримці армії через сплату податків і купівлю споживчих товарів. Що гірше, їхні діти тепер навчаються в європейських країнах і стають все більш інтегрованими. Тому ймовірність того, що вони повернуться, стає все меншою. І ми втрачаємо ціле покоління молоді».

«Вершина цинізму». Реакція в Україні

Фрагменти інтерв’ю з’явилися в українських медіа 22−23 січня. І не залишилися поза увагою.

«Ми з Сергієм Лещенком, мабуть, живемо в різних Києвах», — відгукнувся голова правління Українського кризового медіа-центру Валерій Чалий у коментарях до посту журналіста Сергія Руденка, який поцікавився, чи можна вважати слова радника офіційною позицією президента Володимира Зеленського.

«Не дуже зрозуміло, чому людина, яка нібито займається боротьбою з фейками, коментує досить чутливе та суперечливе питання про повернення українців з-за кордону», — зазначили в Русі Чесно.

Відомий юрист Ростислав Кравець обурився: «Якщо сьогодні його не буде звільнено з посади радника Офісу президента України та не звільнено з посади в Укрзалізниці і всіх інших посад, де він отримує кошти за рахунок платників податків, можна вважати, що і президент України підтримує таку політику».

За словами радника міського голови Маріуполя Петра Андрющенка, головним питанням повернення людей в Україну не є ракетна небезпека, а питання де жити.

«Це просто цинізм знущатися з людей, які позбавлені всього. Кожен маріуполець позбавився всього того, що він накопичував усе своє життя. Так само позбавились всього бердянці, мелітопольці. Велика кількість людей перебуває в країнах ЄС. Вони допомагають фронту більше, ніж деякі люди в Україні. А Сергій Лещенко виходить і каже, що треба повертатися додому, що люди не інтегруються. Це вершина цинізму», — сказав Андрющенко в ефірі Еспресо.

Депутат Запорізької міськради Андрій Согорін відреагував на слова про безпеку у прифронтових містах: «Якщо так прекрасно, то перереєструйтесь та перенесіть офіс Укрзалізниці та інших держпідприємств у Запоріжжя, покажіть приклад. Може, у містах і ситуація з бюджетом покращиться».

«Які такі права і свободи? Свобода пересування і право на обрання громадянства і місця для проживання? Свобода самим визначати свою долю? Дурня! Українці — це власність держави! Кріпаки, які належать чиновникам держапарату. І якщо вони втекли за кордон від своїх хазяїв, то чиновники інших держав повинні їх повернути законним власникам — українській владі», — перефразував вислів Лещенка політтехнолог Сергій Гайдай.

Журналіст Віталій Ковач вважає, що його ексколега «пробив нове дно», закликавши країни-партнери не допомогати переселенцям з України. «Якщо припинити підтримку — що робити жінкам і дітям, літнім? Багатьом просто немає куди повертатися, бо знищено все руснею. Але Сірожа про то не знає. Адже треба якось двигати ідею президента в європейські маси, що українці мають повертатися і або воювати, або працювати. Нє, ідея правильна. От тільки коли за неї беруться отакі виконавці — виходить як в тій приказці: „Застав дурного Богу молитися, то він і лоба розіб’є“», — написав він у Facebook.

Ще більше критики пролунало 23 січня після ранкової атаки РФ на Київ, Харків і Павлоград, коли загинуло дев’ять людей, десятки були поранені.

«Сергію, ти хочеш, аби нашим біженцям припинили виплати, хочеш повернути людей додому, аби вони піднімали економіку й купували смартфони у Краматорську? Розкажи про це родині з Харкова. Запитай думку маріупольців», — запропонувала журналістка і мисткиня Наталя Амірова.

«Передайте хтось в ОП, що жити в найбільш захищеному ППО місті, працювати в найбільш захищенному ППО місці та проводити дозвілля в нічних клубах, — то не вся Україна. Вкурвило, вибачте», — написав волонтер Роман Донік.

Науковець Антон Сененко зауважив, що «поради іншим людям, як чинити в безпековому плані, інколи можуть закінчитися смертю цих людей».

«Я не знаю, яких саме біженців бачив Лещенко, в яких нічних клубах з ними тусувався, як давно він приїздив хоча б у Харків, чи він взагалі розуміє, що це таке — виживати, гарувати на роботі і двох підробітках, не мати вихідних, не мати домівки і жодних перспектив при поверненні. Я розумію, що він сказав цю дичину через призму своїх відчуттів і оточення. Що йому дійсно ніщо, ніде і ніколи не загрожувало. Що він нікого не ховав і не оплакував. Що він просто відробляє потрібну повєсточку, — написав він у Facebook. — Але коли країни-партнери вимушені будуть скорочувати і припиняти допомогу біженцям, ці біженці почнуть повертатися на згарища і під ранкові обстріли, всі пам’ятатимуть, що владні голови України самі ж про це просили. Замість того, щоб, навпаки, подякувати і попросити продовжити програми підтримки».

Що каже Лещенко

Чиновник, чиї слова викликали резонанс, увечері 23 січня опублікував у Facebook допис, який назвав «постом подяки».

Лещенко дякує співвітчизникам, які платять податки і купують товари, книги, одяг, квіти та квитки на потяг та в кіно в Україні. З українців за кордоном він шанує тих, хто «пересилають кошти додому, не забувають національну культуру, є амбасадорами України, донатять на потреби українського війська, українського суспільства, допомагають берегти українське за кордоном і памʼятають, що у нас є лише одна Україна — тут, куди ми всі маємо повернутись і повертаємось».

«А тим, хто влаштував сьогодні черговий спалах ненависті, ніхто дякувати не хоче і не буде. Ті, хто почав моїм словам давати токсичні інтерпретації або взагалі вигадувати дурість. Тим, хто намалював яскраві картинки з цитатами, висмикуючи мої слова з контексту. Тим, хто роками живе, примножуючи хіба що хейт та переводить будь-яку дискусію в розвішування ярликів», — заявив радник Єрмака.

Не перший скандал Лещенка

Сергієві Лещенку 43 роки. Він здобув популярність як автор Української правди, з якою співпрацював з 2000 по 2016 рік. Відомий розслідуваннями щодо корупції в українській політиці.

2014 року був обраний до Верховної Ради від Блоку Петра Порошенка. У 2019 році вийшов із фракції, хоча ще задовго до того висловлював незгоду з її політикою.

Того ж року став членом наглядової ради Укрзалізниці.

З 28 лютого 2022 року — радник керівника ОП Андрія Єрмака. Проводить регулярні брифінги в Офісі, спеціалізуючись на розвінчанні російських фейків.

Гучна скандальна історія, пов’язана з Лещенком, датована 2016 роком. Він придбав квартиру в новобудові в центрі Києва площею 192 м² за 7,5 млн грн (понад 300 тис. доларів за тогочасним курсом). За словами політика, половину суми внесла як позику засновниця Української правди Олена Притула, частина коштів — його заощадження, а решта — гроші його тодішньої нареченої, DJ Анастасії Топольської. У 2017 році Національне агентство з питань запобігання корупції закрило справу «за відсутністю складу адміністративного правопорушення».

У 2021 році Лещенко виправдовував гастролі своєї дружини Топольської у Москві тим, що вона популяризувала Україну. Невдовзі після повномасштабного вторгнення подружжя розлучилося.

NV

АО «Кравець І Партнери»

Під апеляційним судом акція на підтримку бойового генерала Ігоря Павловського. Сьогодні о 9:30 мав відбутися розгляд, перенесли на 12:00. Чекають на довезення документів із Печерського суду. Про це повідомляє кореспондентка “5 каналу” Олена Рибінська.

Нагадаємо, у Київському апеляційному суді має відбутися вже друге засідання за скаргою сторони захисту на ухвалу про продовження запобіжного заходу генерал-лейтенанту Павловському.

Як повідомив адвокат Ростислав Кравець, для оскарження першого визначення, відбулося 7 засідань в апеляції й оскаржити дали тільки після закінчення дії визначення та прийняття першою інстанцією нового визначення.

“У зв’язку з цим свавіллям, влаштованим суддями, прокурорами та слідчим, на мою думку, нами були подані заяви до ЄСПЛ і ООН. Вчора було отримано вже лист із кодами з ЄСПЛ. Судячи з усього, Офісу президента й особисто Зеленському все дуже сподобалося і сьогодні засідання буде зірвано у зв’язку з домовленістю між Печерським судом і апеляцією про ненадання документів”, – написав адвокат.

За його словами, далі судді з пригніченим і втомленим виглядом розведуть руками і перенесуть тижні на три або чотири у зв’язку з відпусткою або мегазавантаженням, але з таким розрахунком, щоб і це визначення сторона захисту не змогла оскаржити.

“Зі свого досвіду можу сказати, що крайніми потім будуть не прокурори, ні слідчі, ні співробітники канцелярії, а саме судді”, – переконаний Кравець.

Нагадаємо, 31 серпня суд продовжив арешт бойовому генералу та ексзаступнику міністра оборони Ігорю Павловському, а також голові правління заводу Валерію Шандрі до 28 вересня. Адвокати заявили, що подаватимуть апеляцію на рішення суду.

Як відомо, колишньому заступнику міністра оборони Ігорю Павловському, двом ексначальникам департаменту відомства, а також керівнику заводу “Кузня на Рибальському” Валерію Шандрі закидають постачання до армії у 2016-2018 роках техніки низької якості. Мовиться про бойові катери та автомобілі невідкладної медичної допомоги, які, як вважають слідчі ДБР, не відповідали вимогам і не можуть використовуватися у Збройних силах.

Також повідомлялося, що трудовий колектив заводу “Кузня на Рибальському” неодноразово заявляв про те, що тиск силових органів спрямований на знищення унікального підприємства.

Водночас колишній командувач сил АТО Забродський заявив, що кримінальне провадження проти генерала Павловського – абсурд і суто політична справа.

5 канал

АО «Кравец и Партнеры»