Суддя-доповідач у справі – Олег Первомайський. 

Згідно з частиною третьою статті 307 Кодексу „ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, скарги на відмову слідчого, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, визначених пунктом 91 частини першої статті 284 цього Кодексу, про скасування повідомлення про підозру та відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру“.

У статті 309 Кодексу визначено ухвали слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, зокрема встановлено перелік ухвал слідчого судді (частина перша), а також, що „під час досудового розслідування також можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження або на рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження на підставі пункту 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, про скасування повідомлення про підозру чи відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру, повернення скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора або відмову у відкритті провадження по ній“ (частина друга).

Дослідивши питання, порушені в конституційній скарзі, Суд визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), частину третю статті 307, частини першу, другу статті 309 Кодексу в тім, що вони не визначають права на апеляційне оскарження під час досудового розслідування ухвали слідчого судді про відмову в задоволенні скарги на бездіяльність слідчого чи прокурора, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 Кодексу.

Частина третя статті 307, частина перша, друга статті 309 Кодексу, визнані неконституційними в зазначеному аспекті, утрачають чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Текст Рішення та його резюме будуть оприлюднені на офіційному вебсайті Суду 22 липня 2026 року.

Джерело: Касаційний суд України

АО «Кравець І Партнери»

Суддя-доповідач у цій справі – суддя Конституційного Суду України Василь Лемак. 

Конституційний Суд України у цьому Рішенні хоч і визнав абзац п’ятий частини п’ятої статті 182 КПК таким, що відповідає Конституції України, встановив, що судова практика у питанні встановлення розміру застави має „ознаки непослідовності та внутрішніх суперечностей“, а тому наголосив на суворій потребі тлумачення та застосування цього припису КПК сумісно з Конституцією України, Європейською конвенцією прав людини, а також практикою Європейського суду з прав людини.

У юридичних позиціях цього Рішення, виходячи з принципу, за яким усі сумніви й припущення мають тлумачитися на користь особи, яку підозрюють чи обвинувачують, Суд запровадив „тест реальної альтернативності застави“, зміст якого, зокрема, передбачає, що для запобігання перетворенню застави на завуальований спосіб утримання особи під вартою слідчий суддя, суд, визначаючи розмір застави в судовому рішенні, повинен обґрунтувати фінансову спроможність особи, оцінити її легальні доходи й активи, урахувати не лише розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а й інші обставини, передбачені КПК, а також наявність осіб, які перебувають на утриманні цієї особи. Крім того, слідчий суддя, суд зобов’язаний ретельно мотивувати розмір застави з посиланням на документи про фінансовий стан особи, обґрунтовувати кожний складник, що формує загальний розмір застави, уникати припущень про матеріальну спроможність особи, зазначати, чому саме такий розмір застави є достатнім для запобігання ризику переховування особи від органів досудового розслідування та суду, ураховувати її соціальні зв’язки (сім’я, інші особисті комунікації), а також зв’язки за кордоном.

З огляду на викладене Конституційний Суд України наголосив, що саме дотримання слідчим суддею, судом наведених юридичних позицій щодо реальної альтернативності застави забезпечує таке застосування абзацу п’ятого частини п’ятої статті 182 Кодексу, яке є сумісним із вимогами частини другої статті 29 Конституції України.

Текст Рішення та його резюме будуть оприлюднені на офіційному вебсайті Суду 22 липня 2026 року.

Джерело: Касаційний суд України

АО «Кравець І Партнери»

З’ясувалося, що під землю не пускають не лише чужих. Частина власних мешканців будинку теж лишається за дверима. 

Вхід до паркінгу закрили для сусідів без чипів За словами жінки, у будинку в Солом’янському районі запровадили нове правило. До підземного паркінгу під час повітряної тривоги пускають лише тих, хто має електронний чип. А купити такий чип може виключно власник машиномісця. У решти мешканців будинку його немає і бути не може. Біля входу під час тривоги чергує охоронець. Він перевіряє чипи і розвертає всіх, у кого їх немає, навіть якщо це сусіди по будинку. На дверях повісили табличку «Паркінг — не бомбосховище».

При цьому, зауважує мешканка, власники чипів о третій ночі спускаються в паркінг явно не для того, щоб перевірити свої автомобілі. Вони там ховаються від обстрілів. А от їхні сусіди без машиномісця такого права не мають.

Цікаво, що у попередньому матеріалі Трамвая охоронець паркінгу пояснював ситуацію інакше. За його словами, нове керівництво зібрало збори, і мешканці проголосували більше не пускати сторонніх. На запитання, чому раніше пускали, він відповів коротко: «То не наші проблеми». Але тепер з’ясувалося, що за дверима опиняються зовсім не сторонні. Голосували нібито проти чужих з вулиці, а без укриття залишилися власні сусіди — всі, хто не має машиномісця. Тобто або збори ухвалювали не зовсім те рішення, яке зараз виконує охорона, або його тлумачать значно ширше. Обмеження, за словами мешканки, з’явилися після зміни керівництва ОСББ та обрання нового голови. Зараз вона намагається з’ясувати, на якій правовій підставі їх запровадили. Найближче офіційне укриття знайшлося у сусідньому коледжі Мешканців без чипів відправляють до найближчого офіційного укриття. Воно розташоване поруч, на Шепелєва, 3 — у приміщенні професійного коледжу «Синергія» (колишнє Київське вище професійне училище будівництва і дизайну).

Це найпростіше укриття, яке ремонтували у 2023 році. По прямій між будинками близько 180 метрів, пішки вулицею — приблизно 250 метрів, тобто 3-4 хвилини швидким кроком. Здається, небагато. Але для мешканця верхніх поверхів математика інша. Спочатку спуститися сходами з двадцятого поверху (ліфтом під час тривоги користуватися не можна), потім вийти на вулицю під час обстрілу і бігти до сусідньої будівлі. Балістична ракета долітає до Києва за лічені хвилини — швидше, ніж триває такий маршрут. Тоді як вхід до рідного паркінгу — просто у власному дворі.

Юристи пояснили, чи можна зачиняти паркінг перед мешканцями Мешканці будинку міркують просто: будинок — спільна власність, отже, і паркінг з підвалом мають бути доступні всім співвласникам. Із підвалами закон справді на їхньому боці. Допоміжні приміщення будинку (підвали, технічні поверхи, горища) — це спільне майно всіх співвласників, і користуватися ними має право кожен мешканець. З паркінгом складніше. Верховний Суд звертав увагу, що закон про ОСББ не відносить машиномісця до спільного майна будинку, а статус самого паркінгу залежить від того, як його оформлено в документах. Тобто якщо машиномісця продані як окрема власність, паркінг юридично може взагалі не належати співвласникам будинку. Водночас юристи наголошують на іншому. Підземні паркінги — це споруди подвійного призначення, які підлягають взяттю на облік як укриття. Якщо об’єкт внесено до переліку укриттів, власник зобов’язаний пускати туди всіх, а за відмову ДСНС може скласти адміністративний протокол. Адвокат Дмитро Круговий у коментарі «Сніданку з 1+1» пояснював, що коли паркінг визначено як укриття, доступ до нього під час тривоги мають усі — незалежно від того, у якому будинку людина живе. А адвокат Ростислав Кравець зазначав «Телеграфу», що внутрішні правила ОСББ не можуть обмежувати доступ людей до укриття.

Проблема паркінгу на Шепелєва, 5 у тому, що офіційного статусу укриття він не має. Тому прямого юридичного обов’язку пускати людей у власників поки немає — є сіра зона і питання людяності. Юристи в таких випадках радять мешканцям фіксувати відмови на фото чи відео, викликати поліцію та звертатися до районної адміністрації з вимогою взяти паркінг на облік як споруду подвійного призначення. Після цього зачинити двері перед сусідами буде вже порушенням. 

Джерело: kiev.tram.news

АО «Кравець І Партнери»

Це не законодавча ідея, яку ще належить реалізувати, а результат річної роботи комісії, що має значення незалежно від подальшого голосування у парламенті.

ТСК: інструмент парламентського контролю

Йдеться про проєкт від 17.06.2026, №15337 Сергія Власенка та інших народних депутатів — членів тимчасової слідчої комісії, що пропонує парламенту взяти звіт до відома, оприлюднити його на сайті Верховної Ради, а висновки — в газеті «Голос України». Документ цікавий тим, що він є тим масивом матеріалів, у якому зібрано відповіді державних органів, статистичні дані, звернення, результати засідань, позиції експертів, які дозволяють нам оцінити стан інституцій, створених або реформованих заради забезпечення законності, правопорядку та справедливості, доброчесності та протидії корупції в Україні.

Нагадаємо, ТСК було утворено постановою ВР від 19.06.2025 №4511-IX і її робота привертала увагу медіа через резонансні засідання та публічні конфлікти навколо окремих органів, які стали предметом парламентського розслідування.

Між іншим, на відміну від деяких органів, які були об’єктом перевірки, тимчасові слідчі комісії згадуються в Основному Законі. Його ст.89 передбачає, що ТСК утворюються Верховною Радою «для проведення розслідування з питань, що становлять суспільний інтерес». Разом із тим, аби не порушувати балансу гілок влади, Конституція також містить застереження про те, що висновки і пропозиції ТСК не є вирішальними для слідства і суду.

Закон «Про тимчасові слідчі комісії і тимчасові спеціальні комісії Верховної Ради України» розкриває цю модель детальніше. Він визначає ТСК як колегіальний тимчасовий орган ВР, завданням якого є здійснення парламентського контролю шляхом проведення розслідування з питань суспільного інтересу. Водночас закон обмежує предмет діяльності: комісія не може створюватися для здійснення правосуддя судом або встановлення наявності чи відсутності вини особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Регламент Верховної Ради також визначає процедуру утворення ТСК, вимоги до персонального складу (ст.87) та порядок представлення результатів проведеного розслідування (ст.88). Звіт повинен містити факти й обставини, що стали підставою для розслідування, встановлені відомості та докази, дані, які не підтвердилися, а також факти, які не були перевірені, із зазначенням причин. Також пропозиції ТСК мають пояснювати, як саме можуть бути використані її висновки у разі прийняття Верховною Радою відповідного рішення.

Які саме проблеми Комісія побачила у суддівському врядуванні, правоохоронних органах та антикорупційній інфраструктурі — розгляньмо далі найцікавіші факти.

ВККС, ГРД і ВРП: конкурси, доброчесність і конфлікт інтересів

У частині суддівського врядування ТСК зосередилася на роботі Вищої кваліфікаційної комісії суддів, Вищої ради правосуддя та громадської ради доброчесності. Найбільший блок стосується конкурсу до апеляційних судів, у якому комісія встановила «ознаки системних порушень».

Так, за даними звіту, понад 80% підсумкової оцінки кандидата формується на підставі суб’єктивного «внутрішнього переконання» членів ВККС за результатами співбесіди, тоді як автоматизоване оцінювання фактично мало лише допоміжну вагу. ТСК звернула увагу на участь у конкурсах родичів членів ВККС і ВРП, а також їхніх інспекторів та помічників: такі кандидати отримували непропорційно високі бали на етапах, де оцінювання залежало від членів ВККС.

Окремий епізод стосується перевірки практичних робіт. Голова ВККС Андрій Пасічник мав оцінити 210 робіт, але в період, визначений для перевірки, перебував на стаціонарному лікуванні. Журнал логувань, як зазначено у звіті, показав вхід до системи в один день і виставлення балів стосовно всіх 210 роботах з інтервалом у 2—3 хвилини. На засіданні ТСК А.Пасічник пояснив, що перевіряв роботи не в системі, а роздрукованими в себе вдома. За зверненнями комісії відомості про це було внесено до ЄРДР, зокрема ДБР та Офісом Генерального прокурора.

Що стосується ГРД, то ТСК відзначила фактичний монопольний вплив однієї громадської організації на її формування та діяльність. У звіті йдеться про фінансову, кадрову та організаційну залежність, блокування прямих контактів Ради з донорами, спроби впливу на майбутній склад ГРД через «рекомендовані списки» кандидатів, а також поширення проєктів бюлетенів із неформальними позначками щодо «бажаних» і «небажаних» кандидатів. Також ТСК указала на оплату роботи окремих членів ГРД виконавчим директором цієї громадської організації.

Окремо ТСК зафіксувала проблему взаємодії органів суддівського врядування з парламентським контролем. У звіті зазначено, що члени ВРП відмовилися взяти участь у роботі комісії та не прибули на її засідання, попри офіційні запрошення. Також комісія описала нерівний правовий режим для членів ВККС і ВРП: частина з них, маючи статус судді, посилалася на гарантії незалежності судової влади для відмови надавати інформацію, хоча запити ТСК стосувалися не здійснення правосуддя, а адміністративних, кадрових, дисциплінарних та організаційних повноважень у складі цих органів.

Правоохоронна система: контроль, кадри і результати

У правоохоронному блоці ТСК проаналізувала роботу Державного бюро розслідувань, Національної поліції, Служби безпеки та Бюро економічної безпеки за такими напрямами, як внутрішній контроль, кадрова спроможність, перевірки, дисциплінарна практика і співвідношення між кількістю проваджень та їх результатами.

Нацполіція. У звіті наводяться дані про кримінальні провадження, розпочаті за статтями Кримінального кодексу, пов’язаними з корупційними правопорушеннями щодо співробітників. Так, з 2022 року до липня 2025 року із 739 розпочатих проваджень повідомлення про підозру отримали 248 осіб, до суду було направлено 182 обвинувальні акти, а реальних обвинувальних вироків за результатами судового розгляду, за даними ТСК, було лише 34.

При цьому ТСК звернула увагу на відсутність єдиного обліку випадків корупції, що ускладнює оцінку реального масштабу таких правопорушень і ефективності реагування на них. Згадується зростання кількості адміністративних стягнень у 2024—2025 роках, але така динаміка може свідчити як про активізацію внутрішнього контролю, так і про тенденцію кваліфікувати частину діянь як менш тяжкі правопорушення.

За результатами 71 внутрішнього аудиту було встановлено 32 ключові ризики у 10 сферах діяльності. Порушення у грошовому еквіваленті оцінено у 190 млн грн., з яких 165 млн грн., за даними органу, відшкодовано.

СБУ. Цей державний орган спеціального призначення, на думку ТСК, має проблеми з фінансовим контролем та декларуванням на тлі посилань на режим державної таємниці. На засіданнях комісії представники Служби повідомляли, що мінімізували та усунули 12 корупційних ризиків, ще 15 — перебувають у процесі постійного моніторингу. Проте у 2022—2025 роках до НАЗК було направлено інформацію щодо неподання або несвоєчасного подання декларацій стосовно близько 1,5 тис. осіб, значна частина яких — колишні працівники СБУ.

І це ТСК назвала проблемою. У звіті йдеться про високий рівень неподання декларацій особами, які припинили службу, критично низьку кількість повних перевірок декларацій та слабку трансформацію виявлених фактів у кримінальні провадження. Окремо комісія звернула увагу на розбіжності між СБУ та НАЗК щодо доступу до декларацій і обміну інформацією: представники СБУ говорили про належне інформування та передання відомостей, тоді як НАЗК вказувало на відсутність або обмеженість доступу.

Тож ТСК зафіксувала обмежену прозорість. Зокрема, відсутність даних щодо кількості суб’єктів декларування, які користуються правом відтермінування подання декларацій. Комісія пов’язала це з ризиком «сліпих зон» у фінансовому моніторингу та потребою врегулювати доступ НАЗК до декларацій працівників і колишніх працівників СБУ з урахуванням режиму державної таємниці.

БЕБ. У частині Бюро економічної безпеки ТСК відзначила критично низький рівень укомплектованості штату, що фактично обмежує здатність органу виконувати покладені на нього функції.

Окремо комісія описала розрив між виявленням порушень усередині органу та покаранням за їх учинення. Попри збільшення кількості кримінальних проваджень, скерованих до суду, система внутрішньої безпеки БЕБ не забезпечує належного доведення виявлених порушень до рівня кримінальної відповідальності. Значна кількість службових перевірок завершувалася дисциплінарними рішеннями або звільненнями, однак лише незначна частина фактів отримувала процесуальне продовження у вигляді повідомлень про підозру чи окремих кримінальних проваджень.

Фінансовий контроль за працівниками БЕБ у звіті називається малорезультативним. У 2022—2023 роках повні перевірки декларацій не проводилися через воєнний стан, у 2024 році їх було 5, у 2025 році — 3. За результатами цих перевірок у 2024—2025 роках зафіксовано лише по одному випадку правопорушень, передбачених ст.3662 Кримінального кодексу. Практика притягнення до відповідальності фактично відсутня: за весь досліджуваний період щодо працівників БЕБ не було складено жодного протоколу про адміністративне правопорушення.

ДБР. На відміну від інших органів, діяльність Державного бюро розслідувань ТСК описала у значно стриманішій тональності. У звіті відзначено, що Бюро відкрито взаємодіяло з комісією, надавало відповіді на запити, необхідні матеріали та забезпечувало прозорість інформації. Також наводиться позиція керівництва органу про роботу в умовах істотного зростання навантаження у 2022—2025 роках через війну, окупацію частини територій і необхідність реагування на злочини воєнного часу.

ТСК зафіксувала, що середнє навантаження на одного слідчого зростало щороку і досягло пікових значень у 2024—2025 роках. В окремих категоріях справ, пов’язаних із військовими злочинами, навантаження на одного слідчого може перевищувати тисячу проваджень, що впливає на якість та оперативність розслідувань.

Фактично, комісія не надала належної оцінки діяльності ДБР, яке є політично провладним правоохоронним органом.

Досудове розслідування: СІЗО, застави і угоди зі слідством

Окремий блок звіту стосується питань, які виходять за межі роботи одного органу, але безпосередньо впливають на кримінальний процес: обліку осіб, щодо яких застосовано тримання під вартою, визначення розміру застави, тривалості проваджень та практики угод зі слідством.

З відповідей Міністерства юстиції та Київського слідчого ізолятора ТСК встановила, що поряд з електронним реєстром у пенітенціарній системі досі зберігається масштабний паперовий облік. Йдеться про особові справи, журнали, алфавітні картотеки, контрольно-строкові картки та інші документи. Київський СІЗО фактично підтвердив, що частину статистичних даних неможливо оперативно сформувати без ручного опрацювання особових справ і судових рішень.

Також ТСК звернула увагу на відсутність єдиної методики визначення розміру застави, що створює передумови для суб’єктивізму та різної практики. Адже необґрунтовано високі застави можуть перетворюватися з альтернативного запобіжного заходу на приховану форму безальтернативного тримання під вартою.

У цьому ж контексті комісія згадала проблему так званих «вічних» проваджень, коли кримінальне переслідування, обмеження прав і запобіжні заходи тривають роками без належного процесуального завершення. У такій ситуації сам факт фігурування особи у провадженні може ставати інструментом тривалого тиску, незалежно від кінцевого результату розслідування.

Практика угод у кримінальних провадженнях — ще одна проблема. За умовами деяких із них значні суми спрямовуються не до державного бюджету, а на підтримку Збройних Сил України через недержавні благодійні організації. У звіті зазначено, що суспільно корисна мета таких платежів не усуває ризиків, якщо немає єдиних критеріїв вибору фондів. Указується на можливість вибіркового підходу, привілейованого становища окремих організацій, потенційного конфлікту інтересів і недостатнього контролю за подальшим використанням коштів.

НАБУ, САП і ВАКС: антикорупційна інфраструктура чи вертикаль?

Значне місце у звіті ТСК відведено інституціям, які зазвичай називають антикорупційною інфраструктурою або «антикорупційною вертикаллю». Але така назва потребує застереження: НАБУ здійснює досудове розслідування, САП забезпечує процесуальне керівництво і підтримання публічного обвинувачення, а ВАКС є судом. Тому включення суду в одну «вертикаль» з органами розслідування та обвинувачення саме по собі є проблемою з точки зору права.

Одним із ключових епізодів для НАБУ і САП стала їхня співпраця з ТСК. Директор НАБУ Семен Кривонос і керівник САП Олександр Клименко двічі не з’явилися на засідання ТСК. Перший повідомив про неявку в день засідання, пославшись на «внутрішньоорганізаційні заходи», а другий пояснив свою відсутність «значним службовим навантаженням». ТСК визнала такі причини неповажними, пославшись на ст.19 профільного закону, за якою явка на засідання слідчої комісії є обов’язком. Дії керівників антикорупційних органів комісія кваліфікувала як такі, що мають ознаки кримінальних правопорушень, пов’язаних із перешкоджанням діяльності ТСК.

У змістовній частині комісія вказала на наявність системних корупційних ризиків у діяльності цих органів і звернула увагу на значні обсяги їх бюджетного фінансування при одночасному існуванні проблем у роботі: висока частка угод зі слідством, численні закордонні відрядження керівництва поза межами безпосередніх функціональних повноважень, низькі показники перевірки декларацій, а також недостатній рівень виявлення та притягнення до відповідальності за корупційні правопорушення.

Щодо ВАКС у звіті звертається увага на кадровий дефіцит: 23 вакантні посади створюють ризики затягування розгляду справ, перевантаження суддів і зниження якості рішень.

З-поміж 11 тис. матеріалів і справ у провадженні суду першої інстанції ВАКС ухвалив лише 109 вироків. При цьому із них 72 (понад 66%) постановлено на підставі угод про визнання винуватості. ТСК зазначила, що домінування угод у структурі вироків створює враження, ніби головним результатом роботи суду стає статистика обвинувальних вироків, а не встановлення всіх обставин злочину та викриття повного кола причетних осіб.

Оцінюючи інформаційну та організаційну спроможність ВАКС, комісія відзначила його залежність від міжнародної технічної допомоги. Суд отримував програмні комплекси захисту інформації, мережеве обладнання, ліцензійне програмне забезпечення, системи кібербезпеки, сервіси резервного копіювання та інші технічні продукти. ТСК вказала, що формування критичної ІТ-інфраструктури суду за рахунок зовнішніх ресурсів може створювати ризики для інформаційної незалежності судової системи, а відсутність детального аудиту використання такої допомоги ускладнює парламентський контроль.

Фактично, ми бачимо антиконституційне перешкоджання парламентському контролю, оскільки діяльність ТСК прямо передбачена Конституцією.

НАЗК: декларації, спосіб життя — контроль формальний

Запобігати частині виявлених ризиків ще до того, як вони перетворюються на кримінальні провадження, дисциплінарні скандали або публічні конфлікти мало б Національне агентство з питань запобігання корупції. Цей орган відповідальний за фінансовий контроль, перевірку декларацій, моніторинг способу життя і врегулювання конфлікту інтересів.

Але оцінка роботи НАЗК з боку парламентарів виявилася доволі жорсткою. І з нею важко не погодитися.

ТСК зазначила, що кількість перевірок декларацій та моніторингів способу життя посадових осіб правоохоронних органів і судової влади є критично низькою та не відповідає реальному рівню корупційних ризиків у цих сферах. Також система електронного декларування в нинішньому вигляді не забезпечує досягнення задекларованої антикорупційної мети, оскільки переважна більшість декларацій фактично залишається без повноцінного змістовного контролю.

Причина, за логікою звіту, полягає не лише у кількості перевірок. Автоматизовані інструменти здатні виявляти переважно формальні, логічні або арифметичні помилки. Натомість встановлення походження коштів, перевірка активів членів сім’ї, виявлення прихованих зв’язків, номінальних власників або ознак невідповідності способу життя потребують реального аналізу в ході повних перевірок. Але саме таких змістовних перевірок, за висновками ТСК, бракує.

Також питання полягає у тому, чим завершуються ті перевірки, які проводяться. В якості показового прикладу в звіті наведено працівників САП, щодо яких за весь досліджуваний період НАЗК не склало жодного адміністративного протоколу і не направило до правоохоронних органів жодного обґрунтованого висновку про можливі корупційні правопорушення. Це, на думку ТСК, є ознакою формального характеру фінансового контролю та низької практичної результативності у виявленні порушень.

Ще один епізод, пов’язаний із конкурсом до апеляційних судів. ТСК звернула увагу, що НАЗК взагалі не побачило конфлікту інтересів у ситуаціях, коли в конкурсних процедурах брали участь особи, пов’язані родинними або службовими зв’язками з членами ВККС і ВРП. Народні депутати пов’язали це не лише з практикою самого агентства, а й із недосконалістю законодавства: універсальний підхід до визначення конфлікту інтересів не враховує різний статус суб’єктів, обсяг їхніх повноважень і характер впливу на рішення.

Системні дефекти

Загалом сам звіт тимчасової слідчої комісії ВР з питань розслідування можливих фактів корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень у правоохоронних органах, судах та органах судової влади не варто розглядати як окремий політичний епізод або чергову парламентську критику конкретних органів влади. Скоріше він є тим матеріалом, який дає ґрунт для широкої розмови про результати багаторічних судових, правоохоронних та антикорупційних реформ.

Формально ці реформи створили нові інституції, запровадили конкурси, реєстри, декларації, внутрішні перевірки, дисциплінарні механізми та електронні сервіси. Але все це не додало системі бажаної доброчесності — ключового маркера сучасної політики держави. Не отримавши чітких критеріїв, доброчесність сама стала інструментом «приватизації публічної функції», подвійних стандартів, маніпуляцій, неформального впливу.

Проблема, на наше переконання, полягає не у відсутності процедур та недосконалості законів. Проблема — в якості їх застосування і відсутності практичного результату. І звіт ТСК є яскравою ілюстрацією цього твердження. В одному документі описані дефекти, які властиві майже всім державним інституціям: непрозорі кадрові процедури, формальний контроль, слабка результативність перевірок і недостатній зв’язок між виявленням порушень та реальною відповідальністю.

Як загальний висновок, система, створена для контролю доброчесності, сама потребує перевірки на прозорість, підзвітність і здатність давати результат. При цьому незалежність органів, суддівського врядування чи антикорупційної інфраструктури не може означати закритість від зовнішньої перевірки. Коли парламентський контроль сприймається як необов’язкова формальність, під загрозою опиняється не авторитет конкретної ТСК, а сама ідея підзвітності органів, які діють від імені держави і за рахунок коштів платників податків.

Результати діяльності парламентської ТСК вказують на тривале (неухильне) зниження довіри до української правоохоронної системи, правосуддя та української юрисдикції загалом.

Джерело: zib.com.ua

АО «Кравець І Партнери»

📱Щоб дізнатись більше корисної інформації, не забудьте підписатись на канал. Слідкуйте за новинами та підтримуйте Україну💙💛.

🔸Чи є антиконституційним в демократичній та незалежній країні делегування іноземцям вирішального голосу? Світовий досвід – https://antiraid.com.ua/articles/chy-ye-antykonstytutsijnym-v-demokratychnij-ta-nezalezhnij-krayini-deleguvannya-inozemtsyam-vyrishalnogo-golosu-svitovyj-dosvid/

🇺🇦✌️Важлива та перевірена інформація від адвоката ⤵️

⚡️Приєднуйтесь до каналу https://t.me/rkravetsUA

🙏Буду вдячний за ⚡️зарядження та підтримку каналу💙💛

АО «Кравець І Партнери»

Документ передбачає повну цифровізацію процесу, автоматичний арешт коштів, а також посилений контроль за рахунками та майном. І ці новації викликали жваві дискусії в суспільстві, мовляв, у неплатників за комунальні послуги відбиратимуть оселі! 

Чи так це насправді? Моя колега Олена Логінова розкаже не тільки про справжню суть закону, а й про унікальний для України випадок, коли в дідуся справді вилучили єдину квартиру через шалені борги за комірне.

Маєш величезні борги – можеш втратити єдине житло!

Зокрема, якщо роками не платиш за комірне!

Що насправді змінюється для боржників? І хто справді в зоні ризику?

На початку квітня Верховна Рада ухвалила закон, який змінює порядок стягнення боргів. Це спровокувало справжній резонанс у суспільстві. Поповзли чутки, ніби новий документ дає більше підстав на законних підставах вилучати в українців єдине житло!

Олена Логінова, кореспондентка:

 Саме в цьому будинку на 7 поверсі квартира дідуся, яку виконавча служба вилучила на продаж за несплату величезної суми боргу за комунальні послуги.

Подробиці цієї історії нам уперше розповідає голова житлового кооперативу. Микола Іванович каже: один із мешканців будинку, 77-річний чоловік, упродовж багатьох років не сплачує за комунальні послуги.

Микола Семенюк, голова ЖБК “Харчовик-4”:

Він ні за що не платить, не тільки за воду. Він не платить з 2004 року, не платить ні за що. На сьогодні у нього борг уже перед водоканалом, перед “Київенерго”, “Київгаз”, перед усіма…

Боржник нібито веде асоціальний спосіб життя – ні з ким не спілкується, родини не має. Нікого до себе у квартиру не пускає. Окрім цього, не раз затоплював сусідів. А потім виявилося, що кооператив накопичив величезний борг перед водоканалом, бо за послуги дідусь не платив, але й крани з водою у себе в помешканні не закручував.

Микола Семенюк, голова ЖБК “Харчовик-4”:

День і ніч лилася вода, тому що не було чим перекрити: він сантехніка не викликав, не те що не викликав – він його не пускав у квартиру. Коли сантехнік потрапив у квартиру, то вхідні вентилі води не працюють, у ванній змішувач не перекриває, вода ллється постійно, у туалеті вода ллється постійно, без перерв.

Таким чином власник квартири заборгував, уявіть, 820 тисяч гривень! І це лише перед водоканалом – каже голова ЖБК. Комунальне підприємство 10 разів позивалося до суду. І лише два роки тому виконавча служба насилу потрапила в оселю пенсіонера…

Микола Семенюк, голова ЖБК “Харчовик-4”:

Виконавча служба прийшла, викликала поліцію, він не пустив, тоді викликали ДСНС. ДСНС вибило двері, зайшли до нього у квартиру, описали квартиру. Те, що квартира описана для відчуження, це він підписав…

Квартиру боржника виконавча служба виставила на примусовий продаж.

Христина Ненно, експертка у сфері житлово-комунального господарства:

Тому що у нас борги за житлово-комунальні послуги не зменшуються, а лише зростають. І станом на початок 2026 року заборгованість складала більше ніж 113 мільярдів. Це величезна сума, і вона зростає з кожним роком. Це пов’язано передусім із несплатою за житлово-комунальні послуги. Якщо брати статистику по областях, то у нас найбільші неплатники – це Полтавська область, місто Київ, Київська область, Харківська область.

Практика, коли виконавча служба могла забрати помешкання на продаж за багатолітню несплату, існує щонайменше 15 років – пояснюють у Мін’юсті. І заспокоюють: новий закон не погіршує, а навпаки полегшує умови для боржників. Адже в ньому підвищено показник рівня заборгованості.

Олена Логінова, кореспондентка:

Раніше сума боргу, за який могли вилучити єдине житло, сягала близько 200 000 грн. За новими нормами закону цей ліміт збільшили понад удвічі – до 432 тисяч.

Андрій Гайченко, заступник міністра юстиції України з питань виконавчої служби:

Виконавча служба масово знімає нерухомість з реалізації й повертає права на неї власникам, тому що цей поріг підвищився. І неправильно казати, що ми встановили якийсь поріг. Ми його змінили в бік підвищення, тому що людям треба дати видихнути. Оскільки накопичити борги, скажімо, за просту комуналку чи за якісь штрафи на суму пів мільйона гривень – це ще треба постаратись.

Олена Логінова, кореспондентка:

У профільному парламентському комітеті акцентують: пішли назустріч і військовослужбовцям та ВПО, житло яких розташоване на тимчасово окупованих територіях.

Денис Маслов, голова Комітету Верховної Ради України з питань правової політики:

Вони не могли користуватися своїм майном, а нарахування продовжувалися. Ми це вирішуємо законом: державна виконавча служба має перевірити реєстри протягом трьох місяців й виключити таких боржників.

Водночас важливо розуміти: 432 тисячі – це загальна сума боргу, і не лише за комірне. Сюди можуть входити зобов’язання перед банками, штрафи, аліменти тощо. Крім того, до конфіскації житла доходить лише у крайньому разі.

Адвокат Ростислав Кравець:

Надалі виконавець має право звернути стягнення на єдине житло. Але в будь-якому разі це відбувається в останню чергу: спершу стягнення звертають на автомобіль чи грошові кошти. На житло звертається стягнення в останню чергу.

Якщо ж справа все-таки дійшла до примусового вилучення, процедура виглядає так: державна чи приватна виконавча служба здійснює оцінку нерухомості. Після цього квадратні метри виставляють на продаж через публічні електронні торги. І тут є важливий нюанс…

Андрій Гайченко, заступник міністра юстиції України з питань виконавчої служби:

Якщо будинок коштує 2 мільйони, а боргів 500 тисяч, то різниця 1,5 мільйона все одно повертається боржнику, все одно повертається людині. І ця людина вже може купити собі інше простіше житло або переїхати у звичайну квартиру.

Так сталося з нашим героєм – дідусем-боржником. Його квартиру виконавча служба виставила на примусову реалізацію. І з третьої спроби продали.

Микола Семенюк, голова ЖБК “Харчовик-4”:

Однокімнатна квартира, хороша, 41 метр. Квартиру продано за 1 млн 28 тис. Новий власник квартири ще не з’явився. Щодо пенсіонера – його по-людськи шкода, звісно. Я займаюся питанням, щоб його кудись влаштувати.

Пенсіонер усе ще живе у своїй, але юридично вже чужій, оселі. Нікого не пускає всередину і дверей не відчиняє.

– Добрий день, Іван Леонідович, це телебачення до вас у гості. Відчините? – Ні. А чому? – Розказати свою історію, чому не платите за борги. – До побачення.

Джерело: podrobnosti.ua

АО «Кравець І Партнери»

📱Щоб дізнатись більше корисної інформації, не забудьте підписатись на канал. Слідкуйте за новинами та підтримуйте Україну💙💛.

🔸 Постанова ВП ВС про відсутність повноважень у начальника ВДВС чи директора Департаменту ДВС з власної ініціативи переглядати або скасовувати постанови державних виконавців, ухвалені під час здійснення виконавчого провадження – https://forum.antiraid.com.ua/topic/16390-postanova-vp-vs-pro-vidsutnist-povnovazhen-u-nachalnika-vdvs-chi-direktora-departamentu-dvs-z-vlasnoyi-iniciativi-peregljadati-abo-skasovuvati-postanovi-derzhavnih-vikonavciv-uhvaleni-pid-chas-zdijsnennja-vikonavchogo-provadzhennja/

🇺🇦✌️Важлива та перевірена інформація від адвоката ⤵️

⚡️Приєднуйтесь до каналу https://t.me/rkravetsUA

🙏Буду вдячний за ⚡️зарядження та підтримку каналу💙💛

АО «Кравець І Партнери»

Суддя-доповідач у справі – Олег Первомайський. 

Стаття 615 Кодексу визначає особливий режим кримінального провадження в умовах воєнного стану. Згідно з частиною п’ятою статті 615 Кодексу „у разі неможливості проведення підготовчого судового засідання обраний слідчим суддею, керівником органу прокуратури під час досудового розслідування запобіжний захід у вигляді тримання під вартою вважається продовженим до вирішення відповідного питання у підготовчому судовому засіданні, але не більше ніж на два місяці“.

На думку автора клопотання, оспорюваний припис Кодексу, зокрема, призводить до втрати ефективного судового контролю та можливості ув’язнення особи без дослідження обґрунтованості обвинувачення та ризиків, передбачених Кодексом, дає змогу ухвалювати невмотивовані судові рішення.

Дослідивши питання, порушені в конституційній скарзі, Суд виснував, що частина п’ята статті 615 Кодексу не відповідає Конституції України.

Суд ухвалив, що припис Кодексу, визнаний неконституційним, утрачає чинність через три місяці з дня ухвалення цього Рішення.

Крім того, Суд наголосив на необхідності приведення Верховною Радою України нормативного регулювання, установленого частиною пʼятою статті 615 Кодексу, що визнана неконституційною, у відповідність до Конституції України та цього Рішення.

Текст Рішення та його резюме будуть оприлюднені на офіційному вебсайті Конституційного Суду України 2 квітня ц.р.

Джерело: ccu.gov.ua

АО «Кравець І Партнери»

☎️Гарячі лінії:

Міноборони
1512
(+38-044-454-4573, 0-800-500-442 )
Гаряча лінія з питань мобілізації 0-800-301-937.

☎️Київський ОТЦК та СП:
+38066-033-78-26 (08:00-19:00),
+38068-045-2383

☎️Нацполіція:
0-800-50-02-02

і 102

☎️ДБР Київ і область:
+38044-339-5135
загальний номер +38044-300-2707

☎️Гаряча лінія Головного управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України:
+38044-454-73-08 у робочий час
+38044-454-73-03 у неробочий час

☎️Київ і область +38044-454-24-25
+38093-306-99-06

☎️гаряча лінію Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини:
0-800-50-17-20. (до 17:00)
+38044-299-74-08

Підготував один з наших клієнтів, думаю доречно буде зберегти та поділитись з близькими.

@rkravetsUA
Отправлен

АО «Кравець І Партнери»

Про це пише АНТИРЕЙД з посиланням на телеграм канал адвоката Ростислава Кравця.

Досі жодних доказів вини суду не надано. Все ґрунтується виключно на вигадках з анонімних джерел без доказів і без авторів у інтернеті.

У звіті Моніторингової місії IAC ISHR за 16 грудня 2025 року, зазначено прямо:

Свідок також навів перелік двигунів, які вироблялися на АТ «Мотор Січ», зазначивши, що займався опрацюванням переліку деталей, строками їх виготовлення та виконував виключно паперову роботу. Він повідомив, що АТ «Мотор Січ» співпрацювало з низкою підприємств на території РФ до моменту закінчення дозволів на таку співпрацю. Водночас свідок зазначив, що йому нічого не відомо про зовнішньоекономічну діяльність АТ «Мотор Січ», оскільки він не мав до неї жодного відношення.

Після постановки низки запитань захисник повідомив, що більше не має питань до даного свідка, оскільки з огляду на специфіку його роботи йому не можуть бути відомі обставини, пов’язані з кримінальним обвинуваченням. Захисник також наголосив, що сторона обвинувачення систематично заявляє клопотання про виклик свідків, яким об’єктивно не можуть бути відомі обставини, що мають значення для доведення кримінального обвинувачення.

З огляду на викладене, експерти моніторингової місії IAC ISHR звертають увагу, що допит свідка, який за характером своїх посадових обов’язків не був залучений до ухвалення управлінських рішень, не мав відношення до зовнішньоекономічної діяльності підприємства та не володіє відомостями щодо обставин інкримінованого кримінального правопорушення, може мати вкрай обмежену доказову цінність для цілей обґрунтування обвинувачення. Залучення таких свідків, з урахуванням предмета обвинувачення, викликає сумніви щодо сприяння встановленню фактичних обставин справи та не може саме по собі виправдовувати тривале продовження судового розгляду.

Особливе занепокоєння викликає те, що у межах даного кримінального провадження спостерігачами IAC ISHR неодноразово фіксувалися випадки виклику та допиту свідків подібного характеру, а також ситуації, коли свідки сторони обвинувачення не з’являлися до суду без поважних причин. При цьому саме факт недопиту таких свідків використовується стороною обвинувачення як аргумент на користь необхідності подальшого тримання обвинуваченого під вартою. Для об’єктивного спостерігача така процесуальна практика може виглядати як формальне або навмисно затягнуте доказування, яке не має безпосереднього зв’язку з реальними потребами встановлення істини у справі.

…

Обґрунтування подальшого позбавлення свободи посиланням на недопит свідків, які фактично не володіють релевантною інформацією або систематично не з’являються до суду, не може вважатися сумісним із позитивними зобов’язаннями держави щодо захисту життя, здоров’я та людської гідності особи, яка перебуває під вартою.

‼️Щодо надмірного та невиправданого тримання під вартою експерти прямо зазначили:

Крім того, ЄСПЛ неодноразово підкреслював, що саме національні суди несуть першочергову відповідальність за те, щоб досудове тримання під вартою не перевищувало розумного строку, а кожен період такого тримання — незалежно від його тривалості — був переконливо та належним чином обґрунтований. З огляду на це, тягар доведення наявності підстав для подальшого позбавлення свободи не може бути перекладений на обвинуваченого, а суд зобов’язаний щоразу здійснювати реальну, а не формальну перевірку відповідних підстав, з урахуванням особистих обставин особи та можливості застосування альтернативних заходів (Tiron v. Romania, п. 39; Maassen v. the Netherlands, п. 62; Selahattin Demirtaş v. Turkey, пп. 265, 272).

Нагадаю, головуюча в цій справі – суддя Солом’янського районного суду міста Києва Педенко Ада Михайлівна.

На жаль в Україні, наразі, та сама Вища рада правосуддя куди подані десятки скарг розглядає в першу чергу скарги активістів від яких залежить кар’єрний ріст дисциплінарних інспекторів, родичів та друзів членів ВРП й скарг пов’язаних з провокаціями незалежного від України НАБУ, замість розгляду таких кричущих випадків за якими Україні прийдеться не тільки сплачувати компенсації, а й тривалий час доводити всьому світу про дотримання прав людини.

Сподіваюсь ситуація зміниться і судді почнуть не тільки на семінарах розповідати про права людини і рішення ЄСПЛ, а й на практиці їх дотримуватись.

АО «Кравець І Партнери»