🔸Постанова Другого ААС про скасування постанови ТЦК про накладення штрафу за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у розмірі 17 000 грн у зв’язку з недоведенням ТЦК неможливості отримання інформації – https://forum.antiraid.com.ua/topic/15967-postanova-drugogo-aas-pro-skasuvannja-postanovi-tck-pro-nakladennja-shtrafu-za-ch-3-st-210-1-kupap-u-rozmiri-17-000-grn-u-zvjazku-z-nedovedennjam-tck-nemozhlivosti-otrimannja-informaciyi/

🇺🇦✌️Важлива та перевірена інформація від адвоката ⤵️

⚡️Приєднуйтесь до каналу https://t.me/rkravetsUA

🙏Буду вдячний за ⚡️зарядження каналу💙

АО «Кравець І Партнери»

Головних нововведень є кілька. Про це пиша АНТИРЕЙД з посиланням на СТРАНУ.

По-перше, розширюються права споживачів. Можна, наприклад, вимагати знижки на товар, якщо у вас виникли претензії до його якості. Або отримати новий товар за гарантією, якщо терміни ремонту перевищують два тижні.

По-друге, держава включає “зелене світло” громадським організаціям, які беруться захищати права споживачів. Вони можуть проводити рейди і позиватися до недобросовісних продавців або постачальників послуг без сплати судового збору. А люди, окрім Держспоживслужби, можуть тепер скаржитися ще й на громадських осіб.

По-третє, “у справу” повертається Держспоживслужба. Це відомство працює і зараз, але кілька років тому його суттєво урізали у повноваженнях. Скажімо, позбавили доступу до контролю харчопрому. Тепер у Держспоживслужби знову з’являється доступ до їжі, і не лише.

Наприклад, за її сигналом можуть блокувати інтернет-маркетплейси, які останнім часом набули великої популярності серед любителів онлайн-шопінгу. У новому законі останньому загалом приділили багато уваги.

На перший погляд, усі ці нововведення мають покращити сервіс та захистити споживачів. Втім, як закон працюватиме на практиці — наразі незрозуміло.

“Багато нюансів та формулювань, які дозволяють трактувати норми нового закону двояко. Це означає, що з правами споживачів в Україні кардинально нічого не зміниться, а ось на бізнес посилиться тиск. У тому числі з боку якихось “громадських організацій”, які можуть просто шантажувати підприємців, адже контроль за ними не прописаний, а повноваження – дуже широкі”, – каже голова громадського об’єднання SAVEФОП Сергій Доротич.

Розбиралися, що змінюється в законодавстві захисту прав споживачів і що це означає для людей і бізнесу.

“Спростили” до неробочого стану

Законопроект №6134 про захист прав споживачів подали до Ради ще до війни – у жовтні 2021 року. Але тоді його розгляду так і не дійшло. У першому читанні документ проголосували лише восени минулого року, а ухвалили загалом 10 червня.

Проект з’явився у парламенті з подачі уряду. То своєю чергою розробило документ у рамках зобов’язань України щодо імплементації у вітчизняне законодавство європейських норм.

Як зазначено в пояснювальній записці, чинне законодавство не вписувалося до норм ЄС щодо захисту споживчих прав.

Зазначимо, що закон щодо захисту прав споживачів в Україні працює з 1991 року. Але його кілька разів переписували, причому переважно законодавство “спрощували”. Чому, до речі, активно сприяли різного роду лобісти.

“Скажімо, із закону про захист прав споживачів викинули норми щодо споживчого кредитування. Їх перенесли до нового закону на цю тему. Але в результаті “дорогою” багато норм просто загубилися, і виходить, що “загальний” закон про захист прав споживачів захищав людей набагато більше, ніж профільний.Те ж саме по комісіях з ЖКГ.З свого часу ліквідували, і хто має визначати якість комунальних послуг – питання відкрите.Хоч, здавалося б, споживачів за законодавством повинні захищати від несумлінних комунальників.Так поступово чинне законодавство по Застосування захисту споживчих прав в Україні стало просто неробочим, те саме за Держспоживслужбою, спочатку її прибрали з контролю харчового ринку, потім взагалі зменшили кількість рейдів у рамках дерегуляції бізнесу.В останні кілька років вона фактично “неробоча”, – каже голова адвокатського об’єднання “Кравець та партнери” Ростислав Кравець.

У пояснювальній записці до законопроекту № 6134 також йдеться про “прогалини” у вітчизняному законодавстві.

Зокрема, в Україні донедавна практично не було врегульовано інтернет-торгівлю, що, як сказано в пояснювальній записці, нерідко призводить до нечесної конкуренції та масових порушень прав споживачів.

Наприклад, людям відверто брешуть щодо якості товару, умов доставки тощо. А придбана покупка нерідко кардинально відрізняється від того, що обіцяно на картинці.

Причому знайти таких продавців гарячими слідами Держспоживслужба часто не може.

Щоб вирішити цю проблему, у новому законі запровадили норми європейської директиви №2011/83/ЄС, прописавши саме поняття маркетплейсу та вимоги до торгових майданчиків.

Загалом у новому законі відбилося близько 10 європейських директив і регламентів, що стосуються сфери захисту прав споживачів.

Зупинимося на них докладніше.

Чи можна вимагати знижки та нову машину?

У новому законі – кілька важливих нововведень.

Перше – по інтернет торгівлі. У чинному законодавстві онлайн-торгівля загалом регулюється дуже слабко. Що законодавці вирішили виправити.

Прописано нові терміни та визначення маркетплейсів, прайс-агрегаторів, інтернет-майданчиків, а також вимоги до них.

Зокрема, торговців зобов’язали давати повну інформацію про товар та власну діяльність (найменування, адреса тощо). Якщо йдеться про маркетплейси чи агрегатори, то вони повинні будуть збирати дані по всіх торговцях, продукцію яких виставляють.

Передбачається, що це допоможе Держспоживслужбі оперативно знаходити недобросовісних продавців за скаргами споживачів (що зараз зробити не завжди просто, бо взагалі незрозуміло, де шукати торговців – є тільки інтернет-магазин або сторінка в соцмережах).

За порушення цієї вимоги за сигналом Держспоживслужби інтернет-майданчики можуть навіть блокувати (розблокування можливе протягом трьох днів після виправлення недоліків).

Також і інтернет-магазинам, і звичайним магазинам заборонили використовувати “нечесну практику” і застосовувати “агресивний маркетинг”. Йдеться про тиск на споживача та підштовхування його до оформлення договору або здійснення покупки, дзвінки або листи, візити додому, розповіді про неіснуючі “виграші” та “акції” тощо. У цих випадках покупка/договір можуть бути визнані недійсними, а продавця зобов’яжуть повернути людині гроші.

Друга зміна – з прав споживачів.

Наприклад, прописано, що можна вимагати у продавця знижку за товар, якість якого вас не влаштовує.

Щоправда, незрозуміло, як це працюватиме на практиці.

“Закон виписано розмито. Вказано, що я, як споживач, маю право попросити знижку. Але немає жодного слова про те, що покупець зобов’язаний її надати”, – каже Доротич.

Але сказано, що мені, як споживачеві, маємо надати знижку у певному розмірі, а написано, що я можу цю знижку попросити.

Ще одна зміна — якщо йдеться про товар на гарантії, то у разі, якщо ремонт займає більше 14 днів, вам повинні надати новий товар, такий самий чи аналогічний, “що є у продавця”.

Зазначимо, що за чинним законодавством правила інші — компанії мали створювати якийсь обмінний фонд і давати споживачеві на час ремонту товар на заміну. А за кожен день ремонту понад 14 днів платити пеню у розмірі 0,1% вартості товару.

Але на практиці ці норми працювали далеко не завжди. А бізнес на них активно скаржився. У результаті їх вирішили скасувати, посилаючись на те, що ці норми надто накладні для підприємців.

Знову ж таки, поки що не зовсім зрозуміло, як нововведення працюватимуть на практиці. Якщо йдеться про дрібну побутову техніку, то її заміна (у випадках, якщо ремонт неможливий або занадто складний) практикується і зараз. Але чи стануть, наприклад, автосалони видавати нові машини, якщо ремонт за гарантією затягнеться більше ніж на два тижні – не факт.

“Зараз великі проблеми з поставками запчастин, є черги на обслуговування, тому дуже часто ремонт триває більше 14 днів. А що потім робити з його відремонтованою машиною. Якщо будуть ставити питання таким чином, то у дилерів “в наявності” взагалі не буде машин – усі розпишуть на замовлення клієнтів”, – говорить менеджер одного зі столичних автосалонів.

“Жахуватимуть бізнес”

Третя новація — щодо громадських організацій у сфері захисту прав споживачів.

Їм зараз включають “зелене світло”. Прописано, що громадські організації можуть проводити незалежні експертизи, рейди та розслідування, визначати розміри відшкодування збитків, подавати до судів за скаргою конкретного споживача чи від себе. При цьому їх було повністю звільнено від сплати судового збору.

У новому законі прописано також створення спеціальних комісій із позасудового вирішення спорів (за гарантією, заміною товару тощо). Такі розгляди, як очікується, будуть швидшими, ніж через суд. Але предметом спору можуть бути лише покупки до 50 тисяч гривень за рештою – лише через суди.

По суті, передбачається, що громадські організації багато в чому дублюватимуть функції Держспоживслужби (яка встигає далеко не скрізь).

Що, з одного боку, на руку споживачам (адже, як показує практика, досягти реакції на свою скаргу у Держспоживслужбі не так просто).

Але з іншого боку, як каже Кравець, може з’явитися нова схема. “Так звані активісти просто “кошмарять” бізнес під гаслом захисту споживачів. Завжди можна знайти неправильну інструкцію або “обман споживача”, — зазначає Кравець.

Такі ж побоювання висловив і Доротич, який сам репрезентує громадський рух. “Прописані широкі повноваження для громадських організацій. Але не прописані вимоги до них (скажімо, за звітністю) і методи контролю. Це загрожує масовою появою різного роду контор “Роги та копита”, які шантажуватимуть бізнес”, — вважає Доротич.

Чи не найпроблемнішими у новому законі називає норми щодо громадських працівників і президент Ліги виробників харчової продукції Геннадій Кузнєцов. Зокрема, у тексті окремо виписані повноваження якогось Союзу громадських організацій споживачів, які мають об’єднати всіх активістів у справі боротьби з нечесними продавцями. Така організація вже є. За даними YouControl, її зареєстровано наприкінці минулого року (тобто вже після того, як законопроект пройшов перше читання). “Складається враження, що ця організація створена спеціально під новий закон. Викликає питання, чому в законі йде пряме посилання до конкретного об’єднання”, – говорить Кузнєцов.

Головою нового об’єднання є В’ячеслав Биковець. На ринку його знають як давнього соратника екс-прем’єр-міністра Юрія Єханурова, він уже очолює Спілку підприємців малих, середніх та приватизованих підприємств України, а також є засновником кількох компаній та ФОПів.

Доротич також звертає увагу на деякі “дивні” норми закону. Наприклад, на те, що в кожному магазині, незалежно від розмірів, має бути туалет із загальним доступом. На практиці дотриматися цієї вимоги зможуть далеко не всі (у тому числі з технічних причин).

Четверте нововведення – щодо Держспоживслужби. Їй розширюють сферу діяльності, повертаючи у сегмент продуктів харчування. Також контролери зможуть ініціювати блокування інтернет-майданчиків, до роботи яких є питання.

Як це позначиться на якості товарів та послуг, поки що незрозуміло. З одного боку, перевірок має стати більше. Але, як свідчить практика, який завжди це дає ефект. Наприклад, зараз перевірки паливного ринку для Держспоживслужби відкриті. Водночас експерти заявляють про різке збільшення обсягів неякісного палива. Виходить, що на цей процес контролери не дуже впливають.

“Держспоживслужба зараз практично до нас не ходить, в основному поліція та податкова”, – каже власник мережі АЗС Prime Дмитро Леушкін.

Загалом, за словами голови секретаріату Ради підприємців при Кабміні Андрія Забловського, у підсумкову версію закону внесли багато поправок, які згладили найскандальніші норми. Зокрема, вдалося в кілька разів збити розмір штрафів за порушення законодавства з прав споживача (для юросіб – 17 тисяч гривень, для ФОП – 3400 гривень).

При цьому, очевидно, бізнес все одно побоюється, що новий закон може стати ще однією проблемою. “Незрозуміло, навіщо взагалі змінювати споживче законодавство у війну. Щоб ще більше ускладнити життя підприємцям?” — бідкається Доротич.

Щодо споживачів, то не факт, що їхні права захищатимуть краще.

“Частина формулювань взагалі не зістикується з нормами Цивільного кодексу та іншими законодавчими актами, багато норм розмиті і допускають неоднозначні трактування”, – каже Кравець.

На цю ж проблему звертають увагу і на висновки щодо законопроекту Головного юридичного управління Ради. Зокрема, у частині третій статті другої прописано, що норми цього закону, що регулюють відносини у сфері енергетики та комунальних послуг, застосовуються з урахуванням особливостей, визначених законами “Про ЖКГ”, “Про ринок електроенергії”, “Про ринок природного газу”, ” Про ринок теплопостачання та ін. Це формулювання дозволяє суб’єкту самому вирішувати – чи застосовується в даному випадку той чи інший законодавчий акт, – зазначили у Головному юридичному управлінні.

Кравець додав, що за тією ж комуналкою профільні закони прописані таким чином, що по суті не залишають споживачеві можливості довести неналежну якість послуг та отримати компенсацію.

АО «Кравець І Партнери»

“Шлях” до Європейського союзу

В умовах військового стану чоловікам віком 18–60 років заборонено виїзд із території України. Проте прикордонна служба надає певний перелік осіб, кому дозволяється перетинати державний кордон.

Категорії громадян, яким дозволяється виїзд із України:

• Зняті з військового обліку за станом здоров’я
• Тимчасово непридатні до військової служби (при тимчасовій непридатності до військової служби строком до 6 місяців виїзд дозволено за наявності документів, що підтверджують)
• Батьки трьох і більше дітей
• Чоловіки, які самостійно виховують неповнолітніх дітей
• Чоловіки з інвалідністю І-ІІІ групи
• Супроводжуючі інваліди
• Супроводжуючі на лікування
• Чоловіки з постійним місцем проживання за кордоном
• Водії та волонтери

Система “Шлях” дозволяє чоловікам-водіям легально перетинати кордон під час воєнного стану. Головна умова використання системи “Шлях” – українець зобов’язаний звітувати про ведення волонтерської діяльності. Для цього потрібне обґрунтування від організацій, установ, які збирають чи передають гуманітарну допомогу.

Спочатку система була створена з метою запобігання корупційним ризикам під час видачі дозволу на перетин кордону. Але вже за кілька місяців анонімні Телеграм-канали стали пропонувати виїзд через систему “Шлях”. Вартість такої послуги становила від 700 до 2000 доларів.

8 березня у прес-центрі СБУ повідомили , що відомство заблокувало 26 Телеграм-каналів, які допомагали чоловікам призовного віку залишити Україну. Незважаючи на рішучі дії силових органів, згідно з інформацією тимчасової слідчої комісії Верховної Ради, понад 9 тисяч чоловіків не повернулися до України після того, як виїхали до ЄС за допомогою системи “Шлях”.

У коментарі Фокусу голова адвокатського об’єднання “Кравець і партнери” Ростислав Кравець заявив, що українським чоловікам до ЄС не загрожує екстрадиція, оскільки в законі не передбачено норм, які забороняють виїзд із країни.

“Також немає норми, яка б покладала на цих чоловіків якусь кримінальну чи адміністративну відповідальність. На початку військового стану деякі депутати намагалися вносити зміни щодо кримінальної відповідальності за неповернення чоловіків. Але такого не сталося. Подібні заяви прикордонної служби — це маніпуляція, бо для українців вони хочуть, щоб це звучало як “чоловіки, які виїхали і не повернулися”, а для міжнародної спільноти, щоб звучало як “чоловіки, які незаконно перетнули кордони, минаючи пункт пропуску”, – розповідає юрист.

Квоти для осіб з доглядом за інвалідами

Оформлення догляду за інвалідами-родичами – один із офіційних способів залишити Україну під час воєнного стану, підстави для якого складно підробити незаконним шляхом. Після російського вторгнення, чоловіки, які бажають виїхати до ЄС, почали оформлювати догляд за родичами з інвалідністю.

Але якщо статус опікуна інваліда дозволяє виїжджати з країни невизначену кількість разів, то людина, яка отримала право на догляд, може перетнути державний кордон лише одного разу.

Влітку 2022 року Олексій (ім’я змінено), оформивши догляд за двоюрідним дядьком-візочником, виїхав з України. 25-річний чоловік, який зараз перебуває в Європейському Союзі, розповідає про неочевидну, але офіційну процедуру виїзду.

“Спочатку треба прийти до виконкому населеного пункту і подати документи для оформлення догляду — так я і вчинив. Через два тижні мені надійшла відповідь міської ради з дозволом на догляд та наступний виїзд. Вже дорогою до ЄС виник конфлікт, коли військові на блокпосту, який знаходиться за кілька кілометрів до кордону, стали мені заперечувати і говорити, що двоюрідний дядько – це недостатній ступінь спорідненості для оформлення виїзду і треба повертатися назад, ми сперечалися, хто має рацію, нас пропустили на пропускний пункт, де прикордонники спокійно поставили штамп і ми виїхали”, – розповідає чоловік.

За його словами, зараз родич, завдяки якому він перетнув кордон, перебуває в іншій країні ЄС. Олексій спілкується з дядьком, але не приховує, що відхід оформлявся не через турботу, а задля можливості в’їхати до Європейського Союзу. Офіційна процедура оформлення дає впевненість у тому, що його не повернуть назад.

“Знаю, що зараз з’явилося все більше охочих виїжджати завдяки “квоті” інвалідів, намагаючись оформити догляд. Я не хвилююся, що через ажіотаж спробують повернути назад, бо я не маю умов обов’язкового повернення. Навіть якщо закон про інвалідів змінять, то він не має зворотної сили, до мене не можуть застосовуватися норми, які, припустимо, будуть прийняті в майбутньому, та й вважаю, що зміни стосуватимуться тих, хто виїжджав через “Путь”, – каже співрозмовник.

Олексій розповідає, що у ЄС спілкується з українцями, які виїхали з країни після вторгнення Росії, але тему повернення вони не обговорюють. За його словами, працевлаштування – це не основна мета міграції до Європи.

“Знаходжуся тут через банальне відчуття безпеки, стабільний психологічний стан та прогнозованість дій. Я – людина, яка не має найменшого розуміння військової справи, не бачу себе на фронті. Здебільшого чоловіки виїжджають не з метою заробити, а просто щоб намагатися жити. Виїхавши з України, я змінив свій світогляд. У мене немає бажання прив’язуватися до якогось місця і волію більше подорожувати, поки дозволяє вік. Я не виключаю, що повернуся додому, коли закінчиться війна”, – зізнається Олексій.

Прикордонна служба повідомляє, що виїзд дозволяється чоловікам, які оформили догляд за інвалідами І-ІІІ групи.

Олена разом із двома неповнолітніми дітьми та 35-річним чоловіком живе у Києві. У коментарі Фокусу жінка розповідає, як медична комісія відмовила чоловікові в оформленні догляду за її матір’ю з інвалідністю II групи для дозволу на виїзд з України.

“У законі не прописано жодних деталей. Тому лікарі від себе, мабуть, у зв’язку з “попитом”, вирішили, що інвалід повинен не тільки бути офіційно інвалідом і мати відповідні документи, а й, наприклад, не бути здатним до самостійного вживання їжі, не може тримати ложку. Хоча у моєї мами когнітивні порушення та психіатричний діагноз. До чого тут ложка? – каже співрозмовниця.

За словами Олени, оформлення відходу комісії розглядають лише виходячи із фізичного стану інваліда. Не береться до уваги, що це може бути людина з психіатричним діагнозом, яка з часом погіршиться, якщо близькі люди перестануть контролювати стан хворого.

“Це популярна історія у нашій психіатрії. Лікарів не хвилює майбутнє, оцінюють лише нинішню картину. Моя особиста думка – їхнє завдання не дозволяти виїжджати тим, хто може виїхати. Вони оцінюють те, що моя мати сама їздить до лікарні та сама приймає ліки, але їх не хвилює, що так було не завжди, що це наша праця та контроль. Людина ніяк не зможе прожити у столиці без нашої фінансової та моральної підтримки”, – підсумовує жінка.

Втеча через окуповані території

Один із найнебезпечніших, при цьому неконтрольованих прикордонною службою способів виїхати з України – нелегальні перевезення через окуповані Донецьк, Луганськ та Крим.

Так, 16 лютого Служба безпеки України затримала організатора та керівника однієї з подібних компаній-перевізників. За інформацією СБУ, щотижня десятки чоловіків скористалися поїздками на окуповані території. Вартість послуги для одного пасажира складала 250 євро на один бік. Повідомляється, що частину одержаних доходів організатори “рейсів” перераховували до бюджету “ДНР” у вигляді “податків” за комерційну діяльність.

Як розповідає у коментарі Фокусу 40-річний Євген (ім’я змінено), який скористався такою “путівкою” через окуповані міста, автобус на українських номерах доїжджає до певного місця у сірій зоні, після чого пасажири пересідають до автобуса з російськими номерами. Також, з його слів, на блокпостах російські військові влаштовують фільтраційні заходи. Час перевірки не обмежений і може тривати від години до кількох днів.

“Після початку повномасштабної війни я відправив свою родину до Європи. Згодом, коли виникли проблеми з роботою в Україні, ухвалив рішення переїхати до сім’ї – шукав різні варіанти, і мені запропонували виїзд через Крим. Для мене головне — сім’я, тож ризикнув і поїхав “Було страшно, бо це може бути поїздка в один кінець. Почистили зайву інформацію в телефоні, тому що розуміли, що росіяни їх перевірятимуть. Деяких чоловіків затримували та проводили співбесіди. Примушували записувати на камеру відео, в якому вони розповідали, що нібито” підтримують російську агресію та так звану “СВО”. Після запису відео відпускали. З боку громадянина – це не найкращий вчинок, але люди робили це заради родини”, – розповідає Євген.

Співрозмовник не переймається, що міграційні служби Європейського Союзу повернуть його назад до України.

“У такому разі, треба буде повертати всіх чоловіків, які виїжджали з окупації, а їх тисячі. І розділити, хто з них виїжджав із окупованого міста, а хто користувався маршрутами, щоб приїхати до родини, неможливо. Хтось тут уже розпочав нову життя”, – каже Євген.

Втеча з окупованих територій – через Росію

Багато українських чоловіків потрапляють до Європи не за власним бажанням, а внаслідок окупації РФ рідного міста.

Максим (ім’я змінено) виїхав із окупованої Луганської області у серпні 2022 року. 26-річний чоловік зізнається – міг виїхати раніше, але після публікації злочинів російських військових проти цивільного населення в Ірпені та Бучі переживав за літніх батьків. Як розповідає співрозмовник – працювати під контролем загарбників відмовився принципово, але коли гроші почали закінчуватися, вирішив мігрувати до Європи транзитом через Росію.

“Разом із друзями вирішили, що виїжджатимемо, бо ситуація погіршувалась. На кордоні з РФ нас затримали і відправили на допит ФСБ. Перше, що вони вимагали – роздягтися, перевіряли татуювання. Постійно психологічно атакували, ображали українську владу та історію. Забрали всі документи і залякували, що я маю підписати контракт для служби в “ДНР”. Але через годину таки відпустили”, – каже Максим.

Після перевірки російськими окупантами чоловік разом із друзями провів ніч у Воронежі та наступного дня поїхав рейсовим автобусом до Латвії. За його словами, того дня в салоні були лише українці.

“Це були не лише жителі східних регіонів, а й люди із Західної України, які на момент вторгнення перебували у родичів у Запорізькій чи Херсонській області. До Литви ми практично не спілкувалися, не питали історію один одного, бо боялися, що нас можуть у Будь-який момент затримати росіяни. Коли опинилися на території ЄС – стало легше. Після отримання британської візи переїхав працювати на ферму до Норвіча. Тут разом зі мною працюють десятки українців”, – каже Максим.

Більшість чоловіків не мають наміру повертатися в Україну навіть після закінчення війни, розповідає співрозмовник. А ті, хто перетинав кордон нелегально, не переймаються тим, що держава ініціює їхнє повернення.

“Якщо я буду зобов’язаний повернутися в Україну – я це зроблю. Але поки що я тут. Це моя мрія з дитинства – побувати в “футбольній” країні. Але важко морально тут перебувати, коли батьки живуть в окупації, а найближчі друзі або на фронті, або під обстрілами… Щоранку докоряю собі за те, що я тут, а не в Україні, але розумію, що поки що тут заробляю, то можу допомогти своїм друзям, сім’ї та армії… Я обов’язково повернуся, хоч і розумію, що потрібно буде пройти через неприємні моменти засудження”, – наголошує співрозмовник.

По горах і вплавь – на власний ризик

Намагаючись виїхати з України військовозобов’язані чоловіки часто вдаються до нестандартних та небезпечних методів.

Так, 27 серпня 2022 року українські прикордонники затримали чоловіка, який під час перетину кордону видавав себе за багатодітного батька, пред’явивши підроблені документи неіснуючих дітей.

27 січня 2023 року прикордонники відділу “Вилок” затримали ухиліста, який вдавав жінку.

16 березня 2023 року українець, який намагався нелегально перетнути кордон з Румунією, потонув у річці Тиса. Також 13 грудня 2022 року було затримано чоловіків, які намагалися переплисти Тису за допомогою надувних дитячих кіл.

Незважаючи на регулярні затримання, “піші тури” до Європейського союзу продовжуються. У коментарі Фокусу 50-річний Миколай (ім’я змінено) розповідає, як потрапив на територію Словаччини.

“На початку березня ми з дружиною та донькою поїхали до Ужгорода, після чого вони поїхали машиною до Угорщини. А я через місцевих знайшов провідників через гори. Ти йому платиш певну суму (у моєму випадку — 2 тисячі доларів), і ви разом йдете до кордону Словаччини.Ішли вночі через гори.Було дуже страшно і фізично важко.По дорозі кілька разів прощався з життям.Гори, ніч, світить місяць, а в голові думки, що не дійду.Наразі ми з сім’єю знаходимося в Німеччині, оформили документи і нам тут все подобається. Повертатися поки що не плануємо”, – каже Микола.

Як пояснюють чоловіки, які зуміли перебратися на територію ЄС, відсутність штампу про виїзд у закордонний паспорт не є проблемою. У Європі можна послатися на загублений документ. Олександр розповідає як його товариш полями переходив кордон України з Румунією

“На кордоні провідник показує маршрут/карту, де, за його словами, немає прикордонників. Це все на власний страх і ризик. Якщо в результаті виходить дістатися країни ЄС, то ти маєш варіант піти в українське представництво і повідомити про втрату закордонного паспорта. Також можна платно отримати печатку про в’їзд до ЄС під час реєстрації тимчасового посвідки на проживання”, – розповідає Олександр.

Чоловіки впевнені, що у разі успішного оформлення нового закордонного паспорта чи ВНП дізнатися про нелегальне перетинання кордону практично неможливо. Тому співрозмовники сумніваються у тому, що Україна зможе повернути їх назад під час воєнного часу.

Ніхто нікуди не їде. Позиція держави

Незважаючи на періодичні обговорення у соціальних мережах, Україна поки що не має наміру пом’якшувати правила виїзду для чоловіків.

Ще у травні 2022 року президент Володимир Зеленський різко відреагував на петицію про дозвіл на виїзд чоловікам, заявивши, що “петиція має адресуватися батькам, які втратили синів – воїнів, які ціною свого життя захистили Україну”.

З недавніх пір заборона про виїзд поширюється не лише на пересічних українців, а й на політиків. 23 січня Володимир Зеленський підписав указ , який передбачає обмеження на виїзд за кордон для депутатів та міністрів.

За словами секретаря РНБО Олексія Данилова, держава навпаки навмисно ускладнить умови перетину кордону після того, як деякі артисти безповоротно залишили країну, скориставшись дозволом від Міністерства культури.

Чиновник заявив, що такі українці не поважають законів і не повертаються з відряджень за кордон.

Заяви прикордонної служби щодо повернення чоловіків з-за кордону юрист Ростислав Кравець називає порушенням Конституції.

“Це перевищення службових повноважень. Слова про повернення – це не більше, ніж вкрай небезпечна заява, що дискредитує Україну в очах міжнародної спільноти. Україна не є тоталітарною країною. З такими заявами вони фактично перетворюють нашу країну на подобу Північної Кореї. Міжнародна спільнота може лише висловити глибоке занепокоєння професійним рівнем українських чиновників”, – каже Кравець.

Співрозмовник припускає, що після перемоги у війні проти Росії на державну прикордонну службу чекають реформи — за прикладом правоохоронних органів та судової системи.

ФОКУС

АО «Кравець І Партнери»

Бажаєте бути в курсі важливих змін в законодавстві України? Підписуйтесь на канал і запрошуйте друзів:
https://bit.ly/2G12dHy

🇺🇦✌️Важлива та перевірена інформація від адвоката ⤵️

➡️ Підписатись https://t.me/+Ug5cImH9DexxvTtU

АО «Кравец и Партнеры»