У суспільстві дедалі гучніше лунають дискусії про справедливість, обов’язок і межі втручання держави у життя громадян, які намагаються уникнути мобілізації. Однак із запровадженням нових норм, ухилення більше не сприймається як “невинна” спроба втекти від війська — це чітко регламентоване кримінальне порушення з конкретними наслідками.

АО «Кравець І Партнери»

🔸Постанова ВП ВС щодо обчислення строку з якого можна оголосити фізичну особу померлою, яка пропала безвісти у зв’язку з воєнними діями – https://forum.antiraid.com.ua/topic/15743-postanova-vp-vs-shhodo-obchislennja-stroku-z-jakogo-mozhna-ogolositi-fizichnu-osobu-pomerloju-jaka-propala-bezvisti-u-zvjazku-z-vojennimi-dijami/

🔸ст. 46 ЦК України – https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n272

🇺🇦✌️Важлива та перевірена інформація від адвоката ⤵️

⚡️Приєднуйтесь до каналу https://t.me/rkravetsUA

АО «Кравець І Партнери»

Постанова ВП ВС щодо підтверджень повноваження особи, через яку юридична особа діє в суді на засадах самопредставництва – https://forum.antiraid.com.ua/topic/15709-postanova-vp-vs-shhodo-pidtverdzhen-povnovazhennja-osobi-cherez-jaku-juridichna-osoba-dije-v-sudi-na-zasadah-samopredstavnictva/

🇺🇦✌️Важлива та перевірена інформація від адвоката ⤵️

⚡️Приєднуйтесь до каналу https://t.me/rkravetsUA

АО «Кравець І Партнери»

Нормативно-правове регулювання даної процедури передбачено  Цивільним та Господарським кодексами України, Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» стаття 17, Постановою КМУ від 04.12.2019 №1137 «Питання Єдиного державного вебпорталу електронних послуг та Реєстру адміністративних послуг» 1-23, Наказом ЦОВВ від 09.02.2016 №359/5 «Про затвердження Порядку державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи», Наказом ЦОВВ від 18.11.2016 №3268/5 «Про затвердження форм заяв у сфері державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань». Процедура зняття з обліку платників податків у контролюючих органах визначена Податковим кодексом України, розділом ХІ Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Мінфіну від 09 грудня 2011 року № 1588.

Ліквідація юридичних осіб здійснюється без переходу прав i обов’язків підприємства, що ліквідується, до інших осіб, тобто без правонаступництва. При ліквідації підприємства його права й обов’язки припиняються.

Відповідно до статті 104 Цивільного кодексу України, юридична особа припиняється також в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов’язки переходять до правонаступників. Юридична особа, яка не вправі розподіляти майно між учасниками, зокрема у разі ліквідації, не може бути реорганізована, якщо серед правонаступників є юридична особа, наділена таким правом. Якщо серед правонаступників є юридична особа, яка не вправі розподіляти майно між учасниками, рішення про реорганізацію товариства, наділеного таким правом, приймається одностайно загальними зборами учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства. Положення цієї частини не застосовуються до державних установ.

У частині 5 цієї ж статті 104 ЦК зазначено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Особливості припинення юридичної особи в процесі відновлення її платоспроможності або банкрутства,  припинення банку, страховика, кредитної спілки як юридичної особи встановлюються  окремими законами.

Умовно можна розділити ліквідацію юридичної особи на добровільний або примусовий характер. Перебувають підприємства в стадії ліквідації на добровільній основі в тому випадку, якщо засновниками самостійно було прийнято рішення про те, що буде проведена реорганізація або ліквідація підприємства. Причинами такого рішення може стати збитковість компанії, закінчення строку, на який вона була створена, тощо. Примусово юридична особа може бути ліквідована у тому разі, якщо її діяльність була пов’язана з порушенням законодавства, або здійснювалась без відповідних дозвільних документів. У цьому випадку банкрутство і ліквідація підприємства здійснюється судовим рішенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 110 Цивільного кодексу юридична особа ліквідується:

1) за рішенням її учасників, суб’єкта управління державної або комунальної власності або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв’язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами;

2) за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, за позовом учасника юридичної особи або відповідного органу державної влади;

3) за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи в інших випадках, встановлених законом, – за позовом відповідного органу державної влади.

На сьогоднішній день, порядок ліквідації підприємства передбачає складний комплекс поетапних  заходів, спрямованих на те, щоб припинити діяльність компанії.

Умовно процес ліквідації компанії можна поділити на такі етапи:

1. Прийняття рішення власника (учасників або акціонерів) про припинення існування юридичної особи

Дане рішення приймається на загальних зборах власників, акціонерів і оформлюється протоколом загальних зборів учасників. Крім того, приймається рішення хто буде входити до складу ліквідаційної комісії та визначаються їх повноваження.

Важливо, щоб рішення про ліквідацію юридичної особи містило:

• дані про персональний склад комісії з припинення (ліквідаційної комісії),
• її голову або ліквідатора (якщо він діє одноосібно),
• реєстраційні номери облікових карток платників податків (ІПН) кожного з членів ліквідаційної комісії або ліквідатора
• відомості про порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог (не менше двох місяців).

Якщо рішення (протокол) не буде містити цих даних, державний реєстратор може відмовити у його прийнятті.

2. Повідомлення органу, що здійснює державну реєстрацію про початок процедури ліквідації

Учасники зобов’язані письмово, протягом 3х робочих днів, повідомити про припинення юрособи орган, який здійснює державну реєстрацію (ч.1 ст. 105 ЦКУ).

Необхідно подати державному реєстратору за місцем державної реєстрації юридичної особи пакет документів:

• примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення учасників юридичної особи або відповідного органу юридичної особи;
• примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) документа, яким затверджено персональний склад ліквідаційної комісії або ліквідатора, реєстраційні номери облікових карток платників податків, строк заявлення кредиторами своїх вимог.

Прийнявши у заявника документи, державний реєстратор вносить до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань інформацію про те, що підприємство знаходиться в стані припинення. Крім того, дані про початок ліквідації підприємства публікуються в офіційному веб-сайті Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. З дати публікації інформації про початок ліквідаційної процедури починає свій відлік зазначений у протоколі строк для пред’явлення кредиторами своїх вимог до підприємства.

Після початку ліквідаційної процедури підприємство автоматично не позбавляється статусу платника ПДВ та/або єдиного податку, прав на ліцензії; в стані ліквідації юридична особа має право фактично повноцінно здійснювати фінансово-господарську діяльність, отримувати прибуток і виплачувати дивіденди.

3. Повідомлення контролюючих органів про початок процедури ліквідації

Платник податків зобов’язаний повідомляти контролюючі органи за місцем обліку про його ліквідацію (крім випадків, коли обов’язок здійснювати таке повідомлення покладено законом на орган державної реєстрації) (п. 11.1. Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого Наказом Мінфіну від 09.12.2011р. № 1588).

4. Визначення кредиторів, дебіторів та повідомлення їх про початок процедури ліквідації

Необхідно виявити кредиторів та дебіторів на основі аналізу бухгалтерського обліку і направити їм відповідні повідомлення з пропозицією направити свої вимоги (ч. 4 ст.105 ЦК та ч.1 ст.111 ЦК). З дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу щодо ліквідації юридичної особи ліквідаційна комісія (ліквідатор) зобов’язана вжити всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості юридичної особи, що ліквідується, та письмово повідомити кожного з боржників про припинення юридичної особи в установлені цим Кодексом строки.

Ліквідаційна комісія (ліквідатор) заявляє вимоги та позови про стягнення заборгованості з боржників юридичної особи.

Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

5. Продаж активів, розрахунки з усіма кредиторами, складання ліквідаційного балансу

Після завершення розрахунків з кредиторами ліквідаційна комісія (ліквідатор) затверджує ліквідаційний баланс та забезпечує його подання до податкового органу (п.11 ст.111 Цивільного кодексу України).

Під час ліквідації підприємства обов’язковою є проведення інвентаризації активів та зобов`язань. Порядок проведення інвентаризації активів і зобов’язань та оформлення її результатів визначає Положення про інвентаризацію активів та зобов’язань, затверджене Наказом Міністерства фінансів України 02.09.2014 року № 879. Згідно зі ст. 111 Цивільного кодексу України, ліквідатор уживає заходів щодо інвентаризації майна підприємства, яке припиняється, а також майна, що підтверджує його корпоративні права в інших юридичних особах, виявляє та вживає заходів стосовно повернення майна, котре перебуває в третіх осіб.

6. Звільнення працівників

Кодекс законів про працю передбачає захист прав найманих працівників підприємства, що ліквідується (п.1 ст. 40 КЗпП). При цьому слід дотримуватись певних правила стосовно порядку припинення трудових договорів із найманими працівниками. А саме: попередити працівників за 2 місяці до дати звільнення; обов’язкове працевлаштування деяких категорій працівників (вагітні жінки та жінки, які мають дітей віком до 3х років, самотні матері за наявності дитини віком до 14-ти років або дитини-інваліда; виплата вихідної допомоги (ст. 44 КЗпП); проведення остаточного розрахунку з працівниками (ст. 116 КЗпП).

7. Закриття банківських рахунків, анулювання свідоцтва, дозволів та виключення з реєстрів

З метою забезпечення закриття рахунків юридичних осіб, що ліквідуються, контролюючий орган за основним місцем обліку на звернення комісії з припинення (ліквідатора, ліквідаційної комісії тощо) надає перелік рахунків у фінансових установах відповідної юридичної особи та/або її відокремлених підрозділів, які на момент звернення взяті на облік контролюючими органами та щодо яких не надходили повідомлення про їх закриття.

Інформація про відкриті/закриті у фінансових установах рахунки, які взяті на облік контролюючими органами, може бути переглянута у приватній частині Електронного кабінету.

Платнику податків необхідно вжити заходів для закриття розрахункових рахунків в банківських установах (за наявності і  рахунки в цінних паперах) та отримання виписки по рахунку за останні 3 роки, анулювання свідоцтв, дозволів, акредитації на митниці, виключення з реєстрів, тощо.

8. Перевірка контролюючого органу

 ліквідація компанії — підстава для проведення позапланової перевірки платника податків; перевіряється на предмет подання звітності, сплати податку на прибуток та/або єдиного податку, інших податків і зборів, єдиного соціального внеску; це самий складний і тривалий етап ліквідації; при наявності філій і/або представництв, через які здійснювалася діяльність, одночасно з перевіркою головного підприємства проводиться перевірка і зняття з обліку його підрозділів.

9. Отримання довідок від ДПСУ та ПФУ

Орган ДФС підписує обхідний лист такого суб’єкта господарювання та в порядку обміну інформацією між органами ДФС та Єдиним державним реєстром направляє інформацію про відсутність заперечень проти проведення державної реєстрації припинення юридичної особи (ст. 13 Закону від 15.05.2003 № 755-IV). Після отримання довідок з ДФСУ та ПФУ необхідно вдруге звернутись до державного реєстратора для внесення запису про те, що юрособа припинена і виключена з Єдиного державного реєстру.

10. Передача документів до архівних установ, знищення печаток та штампів

Необхідно передати до відповідної архівної установи документи, які підлягають тривалому зберіганню, в результаті чого отримати відповідну довідку. До архівної установи повинні бути подані документи про всіх працівників за весь період діяльності компанії (копії паспортів та ідентифікаційних кодів, копії наказів про призначення та/або трудових контрактів, копії трудових книжок. Норма щодо зобов’язання здавати печатки і штампи для знищення в органи внутрішніх справ втратила чинність, тому необхідно самостійно організувати знищення печаток та штампів компанії, склавши відповідний акт (наказ Мін’юсту від 14.03.2013 №430/5).

11. Внесення відомостей про припинення юридичної особи до Єдиного державного реєстру

Завершальним етапом в процедурі ліквідації підприємства є внесення державним реєстратором до Реєстру даних про проведення реєстрації припинення юридичної особи шляхом ліквідації, про що видає ліквідатору (голові ліквідаційної комісії) повідомлення про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи. Дана процедура проводиться після успішного завершення попередніх етапів процедури ліквідації компанії. Подається заява встановленої форми, довідка з архівної установи і акт ліквідаційної комісії (підписи на акті повинні бути завірені нотаріально); станом на дату ліквідації у юридичної особи не повинно бути активів і/або заборгованості, що має бути відображено в акті ліквідаційної комісії.

Підтвердженням факту ліквідації компанії є відповідний запис в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. Рекомендується кожному Учаснику/Акціонеру і членам Правління/Директору підприємства зберігати документи, що підтверджують ліквідацію: оригінал або нотаріальну копію рішення/протоколу загальних зборів про припинення шляхом ліквідації, копію ліквідаційного балансу, виписку або витяг (витяг) з реєстру.

При цьому, варто врахувати що законодавством України передбачена можливість скасування ліквідації компанії за судовим рішенням.

Також, необхідно звернути увагу, що у зв’язку із введенням на всій території України правового режиму воєнного стану було обмежено функціонування Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, а питання державної реєстрації та функціонування єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції, в умовах воєнного стану було врегульованою постановою Кабінету Міністрів України №209 від 06.03.2022, якою було установлено, що в умовах воєнного стану та протягом одного місяця з дня його припинення або скасування державна реєстрація юридичних осіб, фізосіб – підприємців та громадських формувань та їх припинення проводиться з певними особливостями зазначеними в цій Постанові, з якими необхідно додатково ознайомитись перед початком ліквідації.

Симонок Дар’я,

адвокат Адвокатського Об’єднання «Кравець і партнери»

+380-44-229-6950

АО «Кравець І Партнери»

Недієздатна особа – хто це

Відповідно до ст. №30 Цивільного кодексу України, дієздатною вважається особа, яка усвідомлює значення своїх дій і може керувати ними. Цивільною дієздатністю вважається здатність особи самостійно набувати і здійснювати цивільні права, виконувати цивільні обов’язки та нести відповідальність у разі їх невиконання. 

– Будь-який громадянин є дієздатним доти, доки протилежне не встановлено в судовому порядку, – пояснює Кравець.

Єдиною підставою для такого рішення може бути наявність хронічного психічного розладу, внаслідок чого людина не може усвідомлювати значення своїх дій та/або керувати ними.

Хто встановлює недієздатність людини

За словами експерта, чи є людина непрацездатною, визначити може лише суд. За його рішенням непрацездатність встановлюється на конкретний термін, але не більше ніж на два роки.

Звернутися з такою заявою можуть члени сім’ї та близькі родичі, незалежно від їхнього спільного проживання, органи опіки та піклування або психіатричний заклад, у якому на лікуванні перебуває ця особа.

У заяві мають бути зазначені обставини, які свідчать про хронічний, стійкий психічний розлад. Заява подається за місцем проживання цієї особи або за місцем розміщення психіатричного закладу. Суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров’я фізичної особи призначає  судово-психіатричну експертизу.

– Лише суд же на підставі результатів експертизи може ухвалити рішення про встановлення недієздатності цієї особи та встановити безпосередню опіку над нею, тобто призначити опікуна, – наголошує юрист.

Це можуть бути органи опіки, лікувальний заклад або конкретна особа,  призначена опікуном, яка буде відповідальною.

Як визнають недієздатність фізичної особи 

За словами експерта, термін, на який встановлено недієздатність, можуть переглядати.

– У нас є в практиці людина з синдромом Дауна, якій встановлюють недієздатність на рік, і щороку потрібно звертатися до суду, підтверджувати недієздатність цієї особи і встановлювати опіку, – наводить приклад Кравець.

Згідно із законодавством людина визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це та обмежується в деяких правах, зокрема не має права вчиняти будь-які правочини. Будь-які цивільні дії від її імені та в її інтересах вчиняє опікун, який також відповідальний за шкоду, заподіяну недієздатною фізичною особою.

Цивільну дієздатність поновлює суд за заявою опікуна або органу опіки. Це можливо, якщо буде встановлено, що внаслідок одужання або значного поліпшення психічного стану людина знову може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Факти ICTV

АО «Кравець І Партнери»

Бажаєте бути в курсі важливих змін в законодавстві України? Підписуйтесь на канал і запрошуйте друзів: https://bit.ly/2G12dHy

🇺🇦✌️Важлива та перевірена інформація від адвоката ⤵️

➡️ Підписатись https://t.me/+Ug5cImH9DexxvTtU

АО «Кравец и Партнеры»

Людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.

Фізична особа, за загальним правилом, з народження наділяється цивільною правоздатністю, тобто здатністю мати цивільні права (майнові, особисті немайнові права) та обов’язки, а припиняється цивільна правоздатність у момент смерті особи. Отже, досить важливим для людей, які втратили зв’язок з близькою людиною, є визначення (встановлення) правового статусу особи, з якою втрачено зв’язок і місцезнаходження якої невідомо.

Порядок визначення (встановлення) правового статусу особи, з якою втрачено зв’язок і місцезнаходження якої невідомо регулюється, зокрема Цивільним кодексом України, Цивільно процесуальним кодексом України, Законом України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти» та іншими нормативно-правовими актами.

Коли фізична особа вважається зниклою безвісти та набуває правового статусу такої особи?

Законом України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти» визначено, що особою, зниклою безвісти вважається фізична особа, стосовно якої немає відомостей про її місцеперебування на момент подання заявником заяви про її розшук.

Особа, яка зникла безвісти в зоні збройного конфлікту під час проходження нею військової служби або за будь-яких інших обставин, що підтверджують факт перебування особи у цій зоні вважається особою, зниклою безвісти у зв’язку зі збройним конфліктом.

Особа, яка зникла безвісти у зв’язку зі збройним конфліктом, воєнними діями, заворушеннями всередині держави або у зв’язку з надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру або іншими подіями, що можуть спричинити масову загибель людей вважається особою, зниклою безвісти за особливих обставин.

Особа набуває статусу такої, що зникла безвісти, з моменту подання заявником заяви про факт зникнення особи безвісти та її розшук або за рішенням суду (про визнання фізичної особи безвісно відсутньою) та вважається зниклою безвісти до моменту припинення її розшуку (до встановлення місцеперебування, місця поховання чи місцезнаходження останків особи, зниклої безвісти).

Куди подається заява про розшук особи, зниклої безвісти та ким вона може бути подана?

Заява про факт зникнення особи безвісти та її розшук подається до Національної поліції України, органу уповноваженого на розшук осіб, зниклих безвісти, зокрема родичем такої особи.

Родичами особи, зниклої безвісти вважаються: батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брати та сестри, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач, усиновлений, опікун, піклувальник, особа, яка перебуває під опікою чи піклуванням, чоловік, дружина та особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки.

Щодо права членів сім’ї особи, зниклої безвісти на соціальний захист.

Законом України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти» визначено, що члени сім’ї особи, зниклої безвісти, мають право на призначення пенсії у зв’язку з втратою годувальника, у порядку встановленому Законом України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”:

• непрацездатні члени сім’ї особи, зниклої безвісти, які були на її утриманні (незалежно від наявного в особи, зниклої безвісти, страхового стажу);
• діти особи, зниклої безвісти (незалежно від того, чи були вони на утриманні такої особи);
• батьки і чоловік (дружина) особи, зниклої безвісти, які не були на її утриманні (якщо внаслідок такого зникнення вони втратили джерело засобів до існування).

Право на отримання відповідної пенсії виникає через один місяць з дня внесення відповідним територіальним органом Національної поліції України до Єдиного реєстру досудових розслідувань інформації про безвісне зникнення особи.

Виплата такого виду пенсії членам сім’ї особи, зниклої безвісти здійснюється за весь час, протягом якого особа, зникла безвісти, зберігає цей правовий статус.

Разом з цим, у разі смерті особи, яка мала статус зниклої безвісти, чи визнання її померлою у встановленому законодавством порядку, родичі такої особи мають право на звернення для отримання пенсії у зв’язку з втратою годувальника на загальних підставах, передбачених Законом України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

Щодо правових наслідків набуття правового статусу особи, зниклої безвісти.

Набуття правового статусу особи, зниклої безвісти, не зменшує обсяг цивільної правоздатності такої особи, а тому права та інтереси особи, зниклої безвісти, а також її майно підлягають захисту до моменту припинення її розшуку (до встановлення місцеперебування, місця поховання чи місцезнаходження останків особи, зниклої безвісти), або оголошення її померлою відповідно до законодавства.

Права та інтереси особи, зниклої безвісти, які підлягають захисту:

• можливість встановлення опіки (призначення опікуна) над майном такої особи (з моменту внесення даних про особу, зниклу безвісти, до Єдиного реєстру досудових розслідувань);
• встановлення, у разі необхідності, опіки/піклування над дитиною (у разі якщо обидва з батьків дитини є особами, зниклими безвісти);
• встановлення, у разі необхідності, опіки над повнолітніми особами, які за станом здоров’я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов’язки (якщо такі особи перебували на утриманні особи, зниклої безвісти);
• сімейний стан такої особи не змінюється (до моменту розірвання шлюбу за заявою другого з подружжя внаслідок визнання особи безвісно відсутньою або до моменту оголошення такої особи померлою);
• збереження за такою особою місця роботи та займаної посади (але не більш як до моменту визнання її безвісно відсутньою чи оголошення померлою). При цьому, якщо особа, уповноважена на виконання функцій держави (наприклад, державний службовець) зникла безвісти за особливих обставин у зв’язку з виконанням службових обов’язків, за нею зберігаються місце роботи, займана посада та середній заробіток (але не більш як до моменту оголошення такої особи померлою);
• особам, зниклим безвісти у зв’язку зі збройним конфліктом, надаються гарантії, передбачені Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та іншими законами України.

Фактично, особа набуває статусу такої, що зникла безвісти, при тих чи інших обставинах, з моменту подання заявником заяви про факт зникнення особи безвісти та її розшук, однак для реалізації механізму захисту прав та інтересів такої особи, в більшості випадків необхідне рішення суду про визнання фізичної особи безвісно відсутньою.

Тобто, правовий статус «особи, зниклої безвісти» не є тотожним правовому статусу фізичної особи визнаної в судовому порядку «безвісно відсутньою».

Визнання фізичної особи безвісно відсутньою в судовому порядку.

Фізичну особу може бути визнано безвісно відсутньою лише в судовому порядку. Підставою для визнання фізичної особи безвісно відсутньою є відсутність її протягом року за місцем постійного проживання і відсутність відомостей про місце її перебування.

Заяву про визнання фізичної особи безвісно відсутньою може бути подано заявником (членом сім¢ї, родичем) до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за місцезнаходженням її майна.

У заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою зазначається мета з якою необхідно визнати фізичну особу безвісно відсутньою (наприклад, з метою розірвання шлюбу іншим із подружжя), обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи та долучаються всі наявні у заявника докази (наприклад, підтвердження звернення до правоохоронних органів із заявою про зникнення особи та її розшук).

За наслідками розгляду зави та ухвалення судом рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою настають правові наслідки, зокрема:

– нотаріусом встановлюється опіка над майном такої особи, призначається опікун який управляє майном в інтересах особи, яка визнана безвісно відсутньо, в тому числі надає утримання особам, яких був зобов’язаний утримувати безвісно відсутній за рахунок цього майна;

– інший з подружжя одержує право розірвати шлюб у спрощеному порядку в органах державної реєстрації актів цивільного стану;

– припиняються зобов’язання, нерозривно пов’язані з особою безвісно відсутнього (наприклад, участь у повному товаристві, представництво за довіреністю, договір доручення).

Разом з цим, судом може бути скасовано рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою. Підставою для скасування рішення є одержання судом заяви про появу фізичної особи, яку було визнано безвісно відсутньою або відомостей про місцеперебування цієї особи. Заяву може бути подано особою, яку було визнано безвісно відсутньою або іншою заінтересованою особою до суду, який ухвалив рішення про визнання особи безвісно відсутньою або до суду за місцеперебуванням особи.

Відповідно, у разі скасування рішення суду про визнання фізичної особи безвісно відсутньою правові наслідки такого визнання втрачають свою силу, а права такої особи мають бути поновлені у встановленому законом порядку.

У підсумку треба зазначити, що з огляду на воєнний стан, вбивства та викрадення громадян України російськими окупантами встановлення юридичного факту безвісно відсутньої особи або набуття статусу особи, зниклої безвісти має дуже важливе значення для близьких цієї особи, а також належного захисту її прав та прав й обов`язків її близьких.

Адвокат Катерина Валенко АО Кравець і партнери

АО «Кравец и Партнеры»

Поняття «внутрішньо переміщених осіб» в національному законодавстві не є новим, адже війна в Україні триває, починаючи від 2014 року. Саме з цього часу в Україні діє базовий законодавчий акт, який регулює відповідні відносини, а саме Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» та підзаконні нормативно-правові акти, ухвалені на розвиток положень цього Закону.

Нагадаємо основні положення, що собою являє цей правовий статус, а також проаналізуємо зміни, які були внесені після 24 лютого 2022 року до нормативно-правової бази.

Отож, відповідно до статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара ООН з прав людини, ОБСЄ, МКЧХ, Уповноваженого ВРУ з прав людини, розміщених на веб-сайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення.

За нормою цієї ж статті, кожна така особа повинна набути відповідний правовий статус – внутрішньо переміщеної особи.

Як відомо, Указами Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року та №133/2022 від 13 березня 2022 року із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року було введено та продовжено до 26 квітня 2022 року воєнний стан у зв’язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Росії проти України.

Цей правовий режим введено на всій території нашої держави.

Однак право на оформлення статусу внутрішньо переміщеної особи та на отримання відповідної довідки мають право особи, які після введення Указом Президента України від 24 лютого 2022 року воєнного стану перемістилися з території, яка затверджена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 6 березня 2022 р. № 204-р.

Цим розпорядженням уряд затвердив перелік адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка».

Мова йде про допомогу, що надається застрахованим особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту), гіг-контракту, іншого цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, та ФОПам, страхувальники яких, зокрема, перебувають на обліку як платники єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування в окремих територіях України.

Станом на момент внесення змін розпорядженням Кабінету Міністрів України № 213-р від 11.03.2022 мова йде про такі регіони України:

• Волинська область
• Дніпропетровська область
• Донецька область
• Житомирська область
• Запорізька область
• Київська область
• м. Київ
• Луганська область
• Миколаївська область
• Одеська область
• Сумська область
• Харківська область
• Херсонська область
• Чернігівська область.

Слід звернути увагу, що постановою Кабінету Міністрів України від 26 березня 2022 р. № 367 було внесено зміни та встановлено, що останнім днем подання запитів  для отримання допомоги в рамках Програми «єПідтримка» є 31 березня 2022 року. Однак не виключено, що умови та строки цієї грошової виплати в подальшому можуть змінюватися.

Все ж цей перелік адміністративно-територіальних одиниць України є базовим нормативно-правовим актом для визначення територій, переселення з яких дає право отримати статус внутрішньо переміщеної особи.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб», довідку про оформлення статусу внутрішньо переміщеної особи видають, окрім місцевих органів соцзахисту населення, також виконавчі органи місцевих рад та ЦНАПи.

Окрім цього, за публічною інформацією органів державної влади в Україні найближчим часом буде створена можливість подати таку заявку в електронний спосіб через портал «Дія».

Слід звернути увагу на те, що право на отримання довідки мають не тільки ті особи, які зареєстровані в зазначених областях та містах, але також і особи, задеклароване/зареєстроване місце проживання яких розташоване поза межами території адміністративно-територіальної одиниці, на якій проводяться бойові дії, але за умови, що такі особи:

– перебувають на обліку як платники єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на території адміністративно-територіальної одиниці, на якій проводяться бойові дії;

– сплатили або за яких сплачено роботодавцем єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за IV квартал 2021 р. або за 2021 рік на території адміністративно-територіальної одиниці, на якій проводяться бойові дії.

Тобто якщо особа офіційно працювала та сплачувала податки, однак не мала зареєстрованого місця проживання в районах активних бойових дій, вона також може претендувати на набуття статусу внутрішньо переміщеної особи, та, надалі, користуватись правами, пільгами та соціальною підтримкою з боку держави.

Отож, варто скористатися можливістю оформлення такого правового статусу, адже, не виключено, що в майбутньому соціальні програми підтримки населення України, яке змушено було покинути свої домівки внаслідок повномасштабного вторгнення Росії в Україну, будуть розширюватися.

Юрист Аліна Сидор АО Кравець і партнери

АО «Кравец и Партнеры»