“Якщо ми говоримо про внутрішні процеси в САП і НАБУ, то побачимо, що відсутня абсолютно (від слова “зовсім”) система контролю за роботою цих органів. САП за результатами останньої реформи, яка була проголосована наприкінці 2023 року, абсолютно відмежувалася від Офісу генерального прокурора. Наслідком цього ми маємо так чи інакше якісь сумнівні рішення, укладені угоди”, – повідомив він. 

Експрокурор нагадав, що за Законом України про прокуратуру передбачений аудит Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, який має проводитися один раз на два роки. З 2015 року по сьогоднішнього дня жодного аудиту не відбулось, зазначив він.

За його словами, внаслідок цього в НАБУ та САП є численні порушення. Так, наприклад, коли прокурори не бажають підписувати необґрунтовані підозри, для яких відсутні докази, їх просто звільняють. Або звільняють, коли прокурор веде справу не так, як це бачить його керівництво.

“Немає ніякої незалежності прокурорів в САП. Загалом, керівники САП і НАБУ не хочуть, щоб над ним був здійснений контроль – наприклад, генерального прокурора”, – констатував Броневицький.

У цьому контексті він згадав маніпулятивні та чорно-білі гасла про нібито втрату незалежності НАБУ і САП. У світі, за його даними, немає систем, в яких антикорупційна вертикаль існувала б безконтрольно – повністю незалежно від інших органів державного управління.

Щодо цього експрокурор САП послався на досвід Сінгапуру, де система антикорупційних органів вмонтована в гілку виконавчої влади і є вертикаллю прем’єр-міністра. У Гонконгу створюються спеціальні комісії урядом, куди входять громадськість, експертне середовище, юристи, адвокати тощо. Вони здійснюють контроль за діяльністю цього бюро. У Франції антикорупційні органи вбудовані в систему органів юстиції та фінансів.

“Ніде немає такої антикорупційної екосистеми, яка була б відірвана абсолютно від інших державних структур. Система важелів та противаг має зберігатися. Те, що відбувається зараз, – це повний відрив САП від органів прокуратури”, – повідомив він.

Раніше відомий юрист, адвокат Ростислав Кравець заявив, що європейські суди не довіряють українській антикорупційній вертикалі. Вони констатують відсутність у ній фундаментальних гарантій процесуальної справедливості та захисту прав людини.

Джерело: ukranews.com

АО «Кравець І Партнери»

Україна знову опинилася на перших шпальтах найбільших світових медіа, але не через війну. Усі обговорюють скандальні обмеження антикорупційних органів, ухвалений і, що кинулося в очі, досить швидко підписаний президентом законопроект №12414 та мітинги по всій країні проти цього рішення. Чи справді Зеленський бере на приціл борців з корупцією? Про що говорять найбільші протести за час повномасштабного вторгнення? Видання “Коментарі” розбиралося у цій темі, зібравши думки експертів. 

Ситуація навколо НАБУ та САП роздмухується штучно Голова профспілки Український незалежний фонд юристів, голова АТ “Кравець та партнери”, адвокат Ростислав Кравець зазначив, що він особисто не вбачає у прийнятому законопроекті будь-якого наступу на права людини чи права антикорупційних органів, як і на можливість розслідування злочинів, пов’язаних з корупцією.

“Насправді все, що намагаються наразі нав’язати суспільству і міжнародній спільноті – це ніби неможливість об’єктивного і неупередженого розслідування. Однак, як показує досвід попередніх років, такого розслідування НАБУ та САП фактично ніколи і не здійснювали. При цьому об’єктивно також треба дійти до висновку і це помітно, що ця ситуація створена абсолютно штучно і дуже добре спланована. Чи за цим стоять грантососні організації чи просто особи, які не розуміють наслідків своїх дій, важко сказати. Я думаю, що в подальшому це також буде встановлено”, – зазначив експерт.

Що стосується самого законопроекту, то, за словами адвоката, фактично ним проводиться у відповідність до Конституції повноваження генерального прокурора, який є єдиним, хто несе відповідальність за діяльність органів прокуратури. І фактично до цього часу з внесенням раніше відповідних антиконституційних змін був позбавлений можливості контролювати діяльність органів прокуратури, однак, наразі намагання нав’язати суспільству та міжнародній спільноті думку, що генпрокурор у нас злочинець, що президент у нас злочинець, що оточення президента у нас злочинці – ні до чого доброго не призведуть.

“На сьогоднішній день жодних аргументів противники цього законопроекту так і не надали. Єдине, що особисто мене, як адвоката, насторожує у цьому законопроекті – це можливості проведення обшуку і проникнення в житло громадян за певною категорією злочинів без ухвали слідчого судді. Звичайно ця категорія злочинів – це тероризм, екстремізм, злочини проти статевої гідності особи, умисне вбивство. Однак, в будь-якому разі я вважаю, що Україна вже має відповідний досвід і намагання легалізувати в кримінально-процесуальному кодексі проведення обшуків без ухвал слідчих суддів, що, до речі, на сьогоднішній день відбувається досить часто і саме Національне антикорупційне бюро започаткувало таку практику проведення обшуків. Вважаю, що це було зроблено недоречно і це дійсно є певною загрозою правам людини в Україні. Однак, жодної загрози демократії, жодної загрози євроінтеграційним процесам чи європейському курсу немає і намагання це нав’язати більше схоже на прагнення отримати чергові гранти для своєї деструктивної діяльності, ніж дійсно допомогти боротись з корупцією в Україні”, – констатував співрозмовник порталу “Коментарі”.

На майбутніх політичних амбіціях нинішньої команди можна поставити хрест Викладач бізнес-шкіл, підприємець та громадський діяч Валерій Пекар зазначив, що вчорашні події показали, що активна частина суспільства, усвідомлюючи ризики спротиву у час воєнного стану, не вважає себе більше зв’язаною самообмеженнями. Багатотисячні мітинги у Києві та інших великих містах були стихійними й непідробними. Так звучить Майдан, так звучить голос невдоволених громадян, в яких забирають майбутнє. “Важливо, що у вчорашніх подіях брала участь переважно молодь — ті люди, для яких Євромайдан є історією, легендою, які виросли в умовах впевненості в незмінності європейського курсу. Водночас приєдналися й інші покоління, було видно чимало ветеранів війни”, – зазначив експерт.

За його словами, було би правильно розібратися у тій критиці, яка звучить в сторону протестувальників від тих, хто підтримує зняття незалежності з НАБУ та САП. “По-перше, кажуть, що НАБУ і САП не заслуговують на такий захист. Це правда, до них чимало питань, і значна частина суспільства їх не любить. Але, підкреслю, протест був не за НАБУ і САП, а проти розвороту європейського вибору.

По-друге, кажуть, що учасники протестів не можуть юридично обґрунтувати свою позицію, не здатні вести юридичну суперечку про нюанси законопроекту. Але й восени 2013 не так багато людей могло пояснити деталі Угоди про асоціацію з ЄС, яку відмовився підписувати Янукович.

По-третє, кажуть, що такі протести послаблюють країну й грають на руку Путіну. Безумовно. Але ще більше послаблюють країну та грають на руку Путіну титанічні крадіжки на оборонних закупівлях.

Четверте, кажуть, що патріотизм треба проявляти в лавах Сил оборони, а не в тилу. Це не так. Якщо в тилу не буде патріотизму, якщо країна сповзе в автократію та зійде з європейського курсу, то людям з фронту після перемоги просто не буде куди повертатися. Але головне – перемога в такому випадку стає просто недосяжною”, – зазначив Валерій Пекар.

Він зауважив, якщо ж говорити про те, що буде далі, то нічого особливо помітного. Євросоюз продовжить надавати підтримку, попри все, бо зацікавлений передусім у своїй безпеці, але робитиме це в режимі “допомога буферній зоні”. “Переговори по євроінтеграції загальмують, а потім і зовсім зупиняться, як це було з Туреччиною. Сторони звинувачуватимуть одна одну, але без ентузіазму, пояснюючи все цивілізаційними відмінностями “Україна не Європа”.

Противники України всередині Євросоюзу святкуватимуть. Росіяни тиснутимуть сильніше, використовуючи тріщину між Україною та ЄС. Так само у внутрішній політиці нічого особливо значного не відбуватиметься. Ключові корупційні справи зависнуть, страх перед покаранням зникне остаточно – отже, на фронті буде більше смертей, яких могло би не бути. Критика влади з боку суспільства наростатиме, самоцензура не діятиме, мораторій на публічні заходи фактично скасований. Вибуху не буде, але ніхто нічого не забуде. На майбутніх політичних амбіціях нинішньої команди можна поставити хрест – вони свідомо розірвали соціальний договір”, – констатував експерт.

Джерело: society.comments.ua

АО «Кравець І Партнери»

Про це заявив адвокат Богуслаєва, голова АО Кравець і партнери адвокат Ростислав Кравець.

Адвокат пояснив, що санкції в Україні були запроваджені у зв’язку з тим, що Україна звернулась до Ради Європи, і після цього в Європі їх ввели, після цього, виключно на підставі того, що в Європі введенні санкції, їх було введено в Україні.

“Жодних доказів його винуватості чи неправомірної діяльності досі не знайдено. Антиконституційний ВАкС приймав свої рішення за позовом Мін’юсту про конфіскацію у зв’язку з введеними санкціями виключно на підставі вибіркових НСРД, водночас стороні захисту не дали дозволу на надання інших НСРД, до законності яких взагалі є питання.

Нещодавно з’ясувалось, що і двигуни, які за чутками постачались до РФ, всі знаходяться в Китаї. Тобто всі докази – вибіркове НСРД і чутки. Крім того, сама норма про конфіскацію в Законі Про санкції, з’явилась значно пізніше ніж інкриміновані генеральному конструктору дії”, – зазначив Кравець.

Він додав, що внаслідок скасування первинного рішення, самі санкції в ЄС ще продовжують існувати: “Зараз вони продовженні й це продовження скасованих сьогодні санкцій так саме оскаржене. Тому очікуємо найближчим часом ще одне позитивне рішення щодо остаточного скасування санкцій”.

Крім того, як зазначив адвокат Богуслаєва В.О. 11 червня 2025 року в Солом’янському районному суді Києва в судове засідання у справі попри обіцянки сторони обвинувачення, жоден свідок не з’явився, а прокурор не зміг пояснити причини цього. Судова колегія відреагувала на ситуацію, наголосивши на неефективній роботі прокурорів і попередила про можливість звернення до керівництва Генеральної прокуратури у разі подальших зволікань.

Експерти моніторингової місії IAC ISHR встановили затягування процесу, відсутність належної підготовки сторони обвинувачення та ігнорування вразливого стану підозрюваного, який має інвалідність і перебуває під вартою понад 3,5 роки. Такі дії створюють ризики порушення статей 3 та 6 Європейської конвенції з прав людини.

Крім того, це дає обґрунтовані підозри у зловживанні механізмом тримання під вартою як засобом психологічного чи фізичного тиску.

Джерело: ukranews.com

АО «Кравець І Партнери»

Через шалений наплив скарг і гальмування судової реформи Вища рада правосуддя довгий час не встигала розібратися, яка із цих скарг містить у собі реальні порушення, а яка – є свідомим наклепом і не варта уваги. Що створює додаткову проблему для результативності очищення системи від недоброчесних суддів. 

Тож стіс документів товстішав із року в рік. Щоб пришвидшити роботу зі скаргами 23 грудня 2024 року у Вищій раді правосуддя почав працювати допоміжний орган – Служба дисциплінарних інспекторів (СДІ). Mind пояснює як це вплинуло на розгляд скарг.

Спам помсти

Суддя Жашківського районного суду Черкаської області Роман Шимчик неабияк здивувався, коли дізнався, що скаргу на нього до Вищої ради правосуддя (далі – ВРП) написав… померлий чоловік. Лист був ідеально оформлений, з посиланнями на порушення закону – за винятком однієї деталі: позивач помер кілька місяців тому.

«Ми називаємо це «скаргами з могили», – сказав один дисциплінарний інспектор із посмішкою. – Іноді буквально».

В Україні будь-хто може подати скаргу на суддю. Зробити це легко та безплатно: на вебсайті Вищої ради юстиції розміщено шаблон форми, яку нескладно заповнити та надіслати разом із доказами про порушення суддею. Але це можна зробити навіть без доказів.

За словами членів ВРП, більшість скарг відсіюються на ранній стадії, оскільки вони сприймаються як акти помсти суддям за ухвалення «неправильного» рішення.

Оксана Кваша, заступниця голови Вищої ради правосуддя підкреслює: ВРП не має права оцінювати законність судового рішення та перевіряти його правовий зміст.

«Виключне право перевіряти законність та обґрунтованість судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Ініціювання питання відповідальності судді повинне ґрунтуватися на достатніх підставах і не використовуватися як засіб тиску на суддю у зв’язку зі здійсненням ним правосуддя», – пояснює вона.

Заступниця голови Вищої ради правосуддя Оксана Кваша вважає, що стандарти доброчесності судді мають містити патріотизм і прояв активної громадянської позиції, що наразі є умовою виживання української держави.

Левова частка скарг стосується затягування строку розгляду судових справ і відсутності контролю з боку судді за виконанням своїх рішень. Наприклад, у 2023 році суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Едуард Юрков виніс рішення на користь громадянина Павелка та зобов’язав Дніпропетровську обласну державну адміністрацію виплатити йому заборгованість із грошової допомоги. Але адміністрація судове рішення не виконувала півтора року. І в цьому, на думку скаржника, винен саме суддя, і тому його потрібно притягнути до дисциплінарної відповідальності.

Інший приклад: киянин Пічкур П. А. написав скаргу на суддю Шевченківського районного суду міста Києва Ірину Фролову за те, що вона занадто довго розглядає його позовну заяву проти міської адміністрації, яка відключила йому опалення та теплу воду. В обох випадках Вища рада правосуддя вирішила не притягати суддів до дисциплінарної відповідальності.

Наприклад, у випадку із суддею Юрковим, ВРП зазначила, що суддя мав навантаження, яке за нормами перевищувало 600 годин при середньомісячній нормі 150–160 годин. Тому звинувачення в недбалому ставленні до посадових чи процесуальних обов’язків, зокрема щодо дотримання строків, на думку членів ВРП, є необґрунтованим.

Зараз Вища рада правосуддя розглядає велику кількість скарг, які члени ВРП неофіційно називають актами помсти суддям за прийняття «неправильного» рішення. І в таких випадках скаржником часто є не тільки сторона судового процесу, а й державні установи.

Зокрема, Дисциплінарна палата нещодавно розглянула скаргу Офісу Генерального прокурора на суддю Олега Ткаченка з Вищого антикорупційного суду України. За словами прокурорів, суддя вчинив порушення у 19 справах, зокрема затримки, необґрунтовані відмови розглядати клопотання та формалістичний підхід до провадження.

Зокрема, прокурори розповіли про справу, в якій детектив НАБУ Артем Плюшкін запізнився на слухання на 8 хвилин. Проте суддя вирішив не чекати й розглянув клопотання про попереднє ув’язнення без присутності детектива. Детектив був незадоволений тим, що суддя не пішов йому назустріч і замість ухвали про ув’язнення призначив більш м’який запобіжний захід.

Ткаченко пояснює, що з огляду на перевантаженість судів кожна хвилина на вагу золота, і він просто не міг чекати: «Я завжди діяв у рамках закону, оперативно розглядав клопотання і ніколи навмисно не затримував справи».

Після чотиригодинного слухання суддя був притягнутий до дисциплінарної відповідальності – попередження, це найм’якіша форма покарання. На його користь зіграв той факт, що він є одним із найпродуктивніших суддів суду – розглянув понад 200 справ.

Пояснення законодавства Mind: повноваження та права ВРП

Вища рада правосуддя (ВРП) працює за Законом України «Про Вищу раду правосуддя» №1798-VIII та Законом «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII.

ВРП створили 2016 року після конституційної реформи як незалежний орган для контролю за дисципліною суддів. Рада розглядає дисциплінарні скарги на суддів, може тимчасово відсторонити їх від роботи, а в окремих випадках – рекомендувати звільнення. Процедура починається з перевірки скарги – якщо вона обґрунтована, відкривають дисциплінарне провадження.

З грудня 2024 року попередні перевірки скарг здійснює Служба дисциплінарних інспекторів (СДІ). Інспектор готує висновок, який передається на розгляд дисциплінарної палати ВРП. У разі підтвердження порушення – судді можуть оголосити попередження, догану, відсторонити, перевести в інший суд або звільнити. Остаточне рішення ухвалюється на публічному засіданні, суддя має право на захист, пояснення й оскарження.

Конституція дозволяє звільнити суддю за вчинення істотного дисциплінарного проступку. Чи є цей проступок достатньо істотним для звільнення – вирішує Вища рада правосуддя. Тому навіть якщо суддю затримали на хабарі та оголосили йому підозру в корупційному злочині – це автоматично не призводить до відсторонення або припинення виплат заробітної плати. Для цього потрібно рішення ВРП або суду.

На відміну від поширеної думки, дисциплінарне провадження проти судді не обов’язково починається зі скарги. Вища рада правосуддя може самостійно ініціювати розгляд питання про відсторонення або звільнення. Правда, для цього треба мати достатньо доказів – від правоохоронців, з реєстрів чи з публічних джерел.

Наприклад, якщо судді оголосили підозру в корупційному злочині, ВРП може реагувати незалежно від того, чи хтось подав скаргу. Остаточне рішення про звільнення судді ухвалюється вже після того, як суд визнає його винним. Але навіть без вироку суддю можуть відсторонити – тимчасово, але з припиненням повноважень і виплати зарплати.

Роль інспекторів

Попри значну затримку (від ідеї створення до старту роботи СДІ минуло понад чотири роки) сам факт запуску Служби дисциплінарних інспекторів – уже успіх. Інспектори взяли на себе кропітку роботу аналізу скарг на суддів, яке раніше лягало на плечі членів Вищої ради правосуддя. Це означає, що ВРП тепер може працювати ефективніше – маючи більше часу для інших важливих функцій, таких, як призначення нових суддів, нестачу яких сьогодні гостро відчувають українці.
Пояснення Mind: як відбирали дисциплінарних інспекторів

У конкурсі взяв участь 351 кандидат, з яких відібрали 25 переможців. На одне місце у Службі дисциплінарних інспекторів претендували 14 кандидатів.

Кандидатів оцінювала конкурсна комісія із шести членів, половина яких призначені за рекомендаціями міжнародних організацій. Спочатку відсіювали кандидатів за стартовими формальними вимогами: українське громадянство, вік від 30 років, вища юридична освіта, не менше п’яти років стажу роботи у сфері права, доброчесність і відповідність етичним нормам (таким самим, як і для суддів).

Потім проводилися тести на когнітивні навички (щоб зрозуміти, чи є потенціал виконання завдань дисциплінарного інспектора) та розв’язання ситуаційних завдань (щоб перевірити, чи можуть досвід і знання бути використані на практиці).

Після цього – проходили перевірку на доброчесність і співбесіду.

Зараз п’ятеро інспекторів – це колишні помічники суддів, троє – експрацівники апарату ВРП. Решта – адвокати, прокурори, юристи державних органів (НАЗК, НАБУ, АМКУ).

Дисциплінарний інспектор перевіряє чи відповідає дисциплінарна скарга формальним вимогам. Зокрема, аналізує, чи наведені в ній реальні докази щодо дисциплінарного проступку судді. Щоб перевірити інформацію, в інспекторів є доступ до державних інформаційних і довідкових систем, реєстрів та баз даних. І на основі цього аналізу інспектор рекомендує Вищій раді правосуддя відкривати дисциплінарну справу або залишити без розгляду.

Більшість скарг відсіюють ще на етапі цієї перевірки. Якщо інспектори не знаходять доказів порушень, вони рекомендують не розглядати скаргу далі. Зазвичай такі негативні висновки члени Вищої ради правосуддя підтримують одноголосно – уже під час засідань. Швидко ухвалити подібні рішення вони можуть завдяки тому, що мають можливість завчасно ознайомитися з висновками інспекторів.

Як пояснює Оксана Кваша: дисциплінарний інспектор самостійно встановлює пріоритетність здійснення дисциплінарного провадження щодо судді. Він є самостійним щодо визначення наявності підстав для повернення скарги, відкриття чи відмови у відкритті дисциплінарної справи.

Дисциплінарна палата ВРП може як підтримати, так і не підтримати відповідний висновок дисциплінарного інспектора. Водночас запроваджено механізм «відстоювання» дисциплінарним інспектором власної позиції: якщо дисциплінарний інспектор не згодний із відмовою у відкритті дисциплінарної справи, він може звернутися до ВРП, щоб та розглянула скаргу у пленарному складі. І такі випадки вже були.
Приклад Mind. Як члени ВРП дискутували з дисциплінарним інспектором про радянську символіку на фейсбук-сторінці судді Наталії Баннікової.

Дисциплінарний інспектор Ігор Тронь: Суддя Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області Наталя Баннікова опублікувала в соцмережах символ серпа і молота вже після антирадянського закону «про засудження соціалістичного режиму».

Членкиня Дисциплінарної палати Олена Ковбій: Це не поширюється на державні нагороди, ювілейні медалі та інші відзнаки, якими нагороджувалися особи.

Дисциплінарний інспектор Ігор Тронь: Дійсно, я сумнівався. Тому вирішив, що остаточне рішення має бути за Дисциплінарною палатою.

Член Дисциплінарної палати Сергій Бурлаков: Коли ви пропонуєте свої висновки, ви маєте бути впевненими в них на 200%. Якщо ви не впевнені у висновку, краще подумайте та доопрацюйте його. Ви зараз звинувачуєте суддю у тому, що законом не заборонено.

Член Дисциплінарної палати Роман Маселко: На цій картинці є не лише орден, а й позначка «Полк побєди» – створеною рф пропагандою для підтримки сепаратистських рухів, поширення російських наративів. А зараз під червоним прапором із такими ж орденами, окупанти намагаються виправдати свої дії і під такими знаменами вони рухаються та захоплюють територію України. І суддя не може не розуміти, про що йдеться. То чи не вважаєте ви, що висловлювання не є передчасним? Якраз є підстави для того, щоб відкрити дисциплінарне провадження, і розібратися, і тоді зробити висновки. Ви так не вважаєте? Результати голосування: за відкриття дисциплінарного провадження – 1, проти – 4

25 причин поскаржитись

Суддя може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності за 25 підстав. Однак статистиказа 2024 рік показує, що покарання найчастіше накладається за трьома основними причинами:

• поведінка, яка дискредитує звання судді або підриває авторитет судової влади;
• невиправдані затримки в розгляді справи;
• нездатність пояснити, чому суддя прийняв або відхилив аргументи сторін.

Пояснення законодавства Mind: за що можуть покарати суддю

Згідно зі ст. 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддів можуть притягнути до дисциплінарної відповідальності за процесуальні порушення – затягування справ, необґрунтовану відмову в доступі до правосуддя, недотримання принципу змагальності тощо.

Також карається негідна поведінка – як у залі суду, так і поза ним: порушення етичних стандартів, використання статусу для вигоди, ознаки недоброчесності або конфлікту інтересів.

Крім того, відповідальність може наставати за неналежне декларування майнового стану, розголошення таємниці, втручання в інші справи або ігнорування обов’язкових вимог Вищої ради правосуддя.

Суддя може бути покараний:

• попередженням;
• доганою (з позбавленням премій на один або три місяці);
• тимчасовим відстороненням від посади з обов’язковим проходженням навчання та атестацією;
• переведенням до суду нижчої інстанції;
• звільненням.

Водночас закон про судоустрій та принципи міжнародного права забороняють втручання в судові рішення або їхню оцінку. Предметом дисциплінарного провадження є не саме рішення, а поведінка судді. Це включає аналіз поведінки як у приватному житті, так і в процесі здійснення правосуддя: як суддя виконував свої обов’язки, чи дотримувався закону, стандартів прав людини та судової етики.

Яскравим прикладом є скандальна дисциплінарна справа за участю судді Макарівського районного суду Київської області Олексія Тандира. Слідство звинувачує його в тому, що він на смерть збив людину під час керування автомобілем – вбив військовослужбовця Нацгвардії на блокпосту на в’їзді до Києва. Вища рада правосуддя не встановила, чи дійсно суддя перебував у стані алкогольного сп’яніння, коли збив людину. Оскільки для цього потрібні експертні знання та експертизи, які можуть бути розглянуті лише в суді. Однак ВРП проаналізувала його поведінку на основі фактів.

«Щоб сказати, що людина порушила та створила якийсь дисциплінарний проступок, були вибрані ті обставини, які для пересічного громадянина не потребують доведення: відеозапис поведінки судді після інциденту, відеозапис руху його автомобіля, відеозапис, як була збита людина, – пояснює колишній в.о. голови ВРП Віталій Саліхов, який аналізував справу Тандира. – Експертиза руху й експертиза, що автомобіль був справний. Я допитував свідків, які безпосередньо стояли на блокпосту».

У своєму рішенні про звільнення судді ВРП зазначила, що поведінка судді Тандира у ніч, коли була вчинена ДТП, не узгоджується з моральними й етичними нормами поведінки судді в особистому житті та підриває авторитет правосуддя й суспільну довіру до суду.
Пояснення законодавства Mind: чи можуть покарати суддю за брехню в декларації

Суддя може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності, якщо він:

• не подав майнову декларацію або зробив це із запізненням;
• подав неправдиві чи неповні дані в деклараціях про майно, родинні зв’язки або доброчесність;
• виявилося, що суддя витрачає більше, ніж офіційно заробляє, або не може пояснити походження свого майна.

Навіть без ознак кримінального злочину використання посади задля особистої вигоди вважається недоброчесною поведінкою. Усі ці порушення підривають довіру до суддів і є сигналом для Вищої ради правосуддя втрутитися.

Чи розв’язали проблему інспектори

За словами Віталія Саліхова, наразі мета багатьох скарг – чинити тиск на суддів або створити підстави для їх відводу. Закон про ВРП складений у такий спосіб, що звинувачення можуть бути висунуті майже за будь-які формальні недоліки – від простої ремарки до затримок у складанні рішення, каже він.

За його словами, це створює атмосферу «нескінченного паралічу», де «судді загнані в кут і бояться ухвалювати будь-які рішення». Тезу підтверджують і інші судді.

«Добросовісні судді остерігаються не просто переслідувань за законні рішення, а саме незаконних переслідувань, тобто використання начебто законних процесуальних засобів, однак незаконних по суті», – каже суддя Галицького районного суду міста Львова Олег Юрків.

Маркіян Галабала, суддя Вищого антикорупційного суду України каже, що в нього такого відчуття немає, але разом із тим стверджує, що спостерігає це за своїми колегами: «На жаль, страх ухвалити рішення є в багатьох колег-суддів. Бо суддя наживає «неприятеля» в особі сторони, яка не задоволена рішенням».

За нинішнім темпом роботи один дисциплінарний інспектор обробляє в середньому одну справу на день. Щоб наздогнати накопичені скарги, а також нові, що надходять щодня (наразі в середньому +23 скарги на день), їм потрібно працювати вдвічі швидше. Що навряд чи можливо.

Характер скарг, які розглядає ВРП, а також перші результати роботи Служби дисциплінарних інспекторів свідчать про ризик того, що тисячі скарг можуть бути поховані – іноді на багато місяців, а то і роки. Наприклад, у скарзі проти судді В’ячеслава Дзюбіна з Київського апеляційного суду стверджувалося, що він взяв хабар. Ця скарга була розглянута лише через 11 місяців після її подання. Зрештою, Дзюбіна було звільнено з посади судді.

Під час війни затримки з розглядом справ про звинувачення суддів у співпраці з ворогом означає, що потенційні зрадники-судді продовжують отримувати високі зарплати протягом місяців/років, навіть перебуваючи в попередньому ув’язненні. Виплата зарплати припиняється лише після офіційного звільнення судді Вищою радою правосуддя.

«Деякі звільнені судді залишилися на окупованих територіях або пізніше втекли до рф, але так і не подали у відставку й досі не виходять на зв’язок або зв’язок із ними втрачено», – каже Каріна Асланян, керівниця програми верховенства права в НУО «Лабораторія законодавчих ініціатив», яка проаналізувала зміст тисяч скарг.

Наразі не відомо, скільки серед скарг є подібних випадків державної зради, пов’язаних зі змовою з росією. Такої статистики ВРП не надала.

Чи можлива фільтрація спаму

Щоб відфільтрувати «спам помсти», потрібно орієнтуватися на приклад розвинутих країн і розробити ще чіткіші та зрозуміліші критерії, яким мають відповідати дисциплінарні скарги.

Саліхов, який зараз знову працює суддею в Київському апеляційному суді, пояснює, що в більшості європейських країн і в США судді несуть відповідальність лише за найсерйозніші порушення. Однак у багатьох випадках, якщо суддя пропрацював достатньо довго, щоб отримати право на пенсію, йому тихо дозволяють піти у відставку.

Колишній в.о. голови Вищої ради правосуддя Віталій Саліхов вважає, що для відсіювання «спаму помсти» проти суддів потрібно встановити додаткові фільтри для скаржників.

Щоб зменшити кількість скарг Віталій Саліхов пропонує запровадити «фільтри відповідальності» або плату за подання скарги. За його словами, подання скарг на суддів стало прибутковим бізнесом.

«Люди масово подають скарги проти всіх і всього – за невелику винагороду, – пояснює Саліхов. – Часто вони навіть використовують документи на ім’я своїх літніх родичів. Були випадки, коли скаргу подавала 90-річна мати, яка вже не бачить, що підписує. Але підпис там є».

За словами співрозмовника, така практика стає системною: «Ми постійно бачимо ті самі прізвища. Скаржники просто копіюють текст із підозри або обвинувального акту – без жодних змін. І на основі цього подають дисциплінарну скаргу з вимогою звільнення судді».

У ВРП триває дискусія про те, чи слід звузити перелік осіб, які мають право подавати скарги. Щоб скарги могли подавати лише ті, хто безпосередньо постраждав від дій судді. У такому разі громадські організації, яких в Україні багато, втратять право самостійно ініціювати скарги, оскільки юридично вони не вважаються жертвами.

Але член ВРП Роман Маселко, який раніше працював у громадській організації Dejure, стверджує, що багато серйозних звільнень – таких, як звільнення Князєва або корумпованих суддів – не відбулися б, якби скарги могли подавати лише безпосередні жертви.

Наприклад, у 2024 році після скарги Марти Берези, експертки Dejure, Рада рекомендувала звільнити суддю Ларису Богомолову з Бердянського районного суду Запорізької області. У рішенні Вищої ради правосуддя зазначено, що Богомолова була звинувачена в передачі конфіденційної військової інформації російському уряду протягом перших місяців повномасштабного вторгнення росії.

Водночас надання неурядовим організаціям права подавати скарги без обмежень створює ризик зловживань і перевантаження системи. Запропонований компроміс полягає у тому, щоб жертви подавали скарги самостійно, а активісти надавали їм юридичну підтримку, у такий спосіб зберігаючи як підзвітність, так і гарантії.

У відповідь на надмірне навантаження юридичний активіст та адвокат Андрій Потьомкін запропонував рішення, яке набирає популярності серед громадських експертів, – платформу на базі штучного інтелекту для допомоги дисциплінарним інспекторам.

Концепція проста – інспектори завантажують матеріали справи в систему, вибирають ключові параметри, і за лічені хвилини програмне забезпечення аналізує скаргу, витягує відповідні прецеденти з баз даних Вищої кваліфікаційної комісії (ВККС) та Верховного Суду, генерує проєкти документів. ШІ пропонує кілька варіантів, що дозволяє інспектору вибрати найбільш відповідний і доопрацювати результат. Те, що зазвичай займає години або дні, можна зробити за набагато менший час.

Основою цієї системи може стати централізована цифрова бібліотека, що містить усі дисциплінарні рішення, правові акти та відповідну судову практику. Що більше даних вона обробляє, то розумнішою стає. Хоча штучний інтелект не замінить людське судження, він може значно зменшити рутинне навантаження та дозволити інспекторам зосередитися на суті справи, а не на паперовій роботі.

«За підтримки Міністерства цифрової трансформації України Вища рада правосуддя може стати першою державною установою країни, де автоматизація суттєво поліпшить контроль за доброчесністю, – каже Андрій Потьомкін. – Проте наразі це лише ідея, реалізація якої забере, якщо не роки, то принаймні місяці».

Джерело: mind.ua

АО «Кравець І Партнери»

🔸Лист ДРС щодо наказів МОН №909 та №910 від 24.06.2023 щодо порядку прийому на навчання та здобуття вищої освіти у 2024 році – https://forum.antiraid.com.ua/topic/15514-list-drs-shhodo-nakaziv-mon-909-ta-910-vid-24062023-shhodo-porjadku-prijomu-na-navchannja-ta-zdobuttja-vishhoyi-osviti-u-2024-roci/

🇺🇦✌️Важлива та перевірена інформація від адвоката ⤵️

⚡️Приєднуйтесь до каналу https://t.me/rkravetsUA

АО «Кравець І Партнери»

Основной закон, который в общем-то и запустил трансплантацию в Украине, парламент принял в 2019 году, и мы о нем уже подробно писали.

Новый закон – это во многом технические правки и уточнение терминологии. Но есть и важные нововведения. Например, о том, что трансплантологию добавят в программу медицинских гарантий (следовательно, платить за нее будет государство) только с 1 января 2024 года (причем, между первым и вторым чтением появился еще один лишний год, изначально стояла дата 1 января 2023 года).

До этого оплата в принципе тоже будет – но в рамках пилотного проекта, то есть, далеко не для всех, кто нуждается в пересадках. Поэтому за органы украинцы будут платить со своего кармана. Цены, сразу скажем, космические. Скажем, почка стоит порядка 470 тысяч, стволовые клетки – больше 1,4 млн.

Разбирались, как будет работать трансплантация в Украине с принятием нового закона.

Прошлись по органам

Законодательная путаница в трансплантологии возникла несколько лет назад. В 2018 году Рада приняла закон, во многом копирующий европейское законодательство в сфере пересадки органов. Помимо прочего, было предусмотрено создание единого электронного реестра рецепиентов и доноров, а также прописывалась новая логистика для органов и создание государственного органа, который станет курировать трансплантацию.

Но в оговоренные в законе сроки ничего так и не реализовали, поэтому оказалось, что трансплантации в Украине могут вообще остановиться – старое законодательное поле уже нерабочее, а новое не создали.

Врачи предупредили, что не станут нарушать закон, они опасались, что им могут грозить уголовные дела. Ведь, к примеру, даже родственная пересадка (скажем, от сына – отцу) не отвечала требованиям закона. Поскольку оба – и реципиент, и донор – должны быть внесены в специальный реестр, а он не работал.

Поэтому в феврале 2019 года Рада спешно отложила введение нового закона до 1 января 2020 года.

И все пересадки стали проводить прежнему законодательству.

Новый на то время закон отложил запуск электронного реестра реципиентов и доноров до 1 января 2021 года, то есть, все отсрочили еще на год.

Но параллельно внесли еще ряд изменений. Скажем, по стволовым клеткам, которые пересаживают при раке крови. Создавать отдельный реестр по ним – слишком дорого. Поэтому в законе прописали присоединение Украины к иностранным базам данных. По ним можно искать доноров, не отправляя пациентов за границу, и проводить пересадки в Украине.

Тем не менее, в законодательство по трансплантологии снова внесли изменения.

Как указано в пояснительной записке к новому закону, который Рада приняла сегодня. Закон от 2019 года обеспечил развитие системы трансплантации в Украине. “Уже в течение 2020 года соответствующую медицинскую помощь в Украине получило больше наших граждан, чем за аналогичный период за границей, а за первое полугодие 2021 года выполнен такой же объем медицинских вмешательств, как и в прошлом году”, – отмечается в пояснительной записке. Также говорится, что в нашей стране была впервые выполнена пересадка стволовых клеток между неродственными пациентами. Также в 50% случаев органы жертвовались на пересадку еще при жизни донора.Но, якобы, существующая редакция закона уже тоже успела устареть, поэтому понадобилось внести в нее изменения.

Автоматическое согласие на донорство и отказ государства платить

Что меняет новый закон?

Нововведений несколько.

1. Появилось много поправок по терминам. В частности, определили, что такое орган, ткань и прочее. Особого влияния на трансплантологию это не окажет.
2. Убрали требование по нотариальному заверению отказа или согласия на посмертное донорство. Человек может заявить о своем согласии трансплан-координатору в письменной или электронной форме. В законе прописано, что согласие либо несогласие граждан на посмертную трансплантацию будет заносится в специальный реестр, а в паспорте или водительском удостоверении отмечаться по желанию потенциального донора. “Это может стать лазейкой для разного рода махинаций с органами. Как доказать, что согласие донора, отмеченное в электронной базе, действительно дано им лично? Человек может вообще ничего не знать о своем “донорстве”, а напротив его фамилии в реестре уже появится “галочка”. Отдельный вопрос – по сохранности данных в реестре. Не исключаю, что возможна утечка информации”, – говорит глава адвокатской компании “Кравец и партнеры” Ростислав Кравец.
3. Многие нормы выписаны так, что оставляют последнее слово за Кабмином. К примеру, правительство должно принять порядок предоставления согласия или несогласия на донорство, привлечение к извлечению анатомических материалов суд-медэксперта и представителей полиции. “Речь идет о важных моментах организации трансплантации. Решение по ним должна принимать именно Рада, а не Кабмин”, – говорит Кравец.
4. Из действующего законодательства убрали норму, по которой запрещается изъятие органов у умершего донора, в случае отсутствия письменного согласия на это. То есть, если человек при жизни не заявил, что он против донорства, посмертно его могут разобрать на органы. Это так зазываемая презумпция согласия – правило, которое действует во многих странах. Но в Украине до недавних пор его не решались ввести.
5. Главное изменение – по финансированию. В действующем законе прописано, что с 1 апреля 2020 года реализация государственных гарантий медицинского обслуживания населения осуществляется по всем видам медицинской помощи, в том числе, трансплантациям. В новом законе пересадку органов из этого перечня вывели. В первом варианте законопроекта было указано, что по программе медгарантий оперативное лечение по трансплантации органов будет проводиться с 1 апреля 2023 года. Но ко второму чтению дату “Ч” отодвинули еще на год. А до того времени оплату трансплантаций будет вестись за бюджетный счет в рамках пилотного проекта.

Также ряд изменений по тому, кто будет платить за пересадку органов, внесли по статьям закона.

К примеру, в статье 4 среди основных принципов применения трансплантации ранее  указывалось, что она осуществляется на принципе безоплатности для донора и рецепиента.

В новом законе это звучит уже как “безоплатность трансплантации, которая проводится украинским учреждением здравоохранения за счет государственного бюджета или в рамках программы медицинских гарантий”. То есть, фактически дается разрешения на платные трансплантации, и их вполне легально и за большие деньги смогут делать частные клиники, – говорит Кравец.

Также внесли изменения в пункты, касающиеся доноров стволовых клеток. Ранее было указано, что извлечение стволовых клеток проводится бесплатно (по желанию донора) или на условиях денежной компенсации за счет бюджетных средств. В новом варианте указано, что извлечение стволовых клеток проводится бесплатно для донора. Но он имеет право “в случаях, предусмотренных законодательством” (каких именно – не уточняется) на возмещение своих затрат, связанных с донорством.  То есть, государство платить донорам уже не собирается. Компенсации, если они и будут, придется долго выбивать, доказывая, что вы имеете на них право.

Это значит, что шансы получить те же стволовые клетки смогут в первую очередь, частные клиники, которые согласятся за них платить. Точно также частники смогут  заполучить большинство платежеспособных клиентов, за которых государство платить отказывается аж до 2024 года. А вот что будет с украинцами, которые платить не смогут – вопрос открытый. Если они не попадут в пилотный проект, то остается расчитывать разве что на благотворительные фонды. Ведь собрать средства на пересадку органов среднестатистической семье вряд ли под силу.

СТРАНА

АО «Кравец и Партнеры»

По его словам, дело “Приватбанка” затрагивает большое количество лиц, ранее у власти, и которые у власти сейчас.

“Поэтому, здесь как в том анекдоте — главное не выйти на самих себя. В свою очередь представители определенных иностранных институтов очень переживают за дальнейший ход расследования дела. Однако, когда действительно начнется реальное расследование дела „Приватбанка“ то может оказаться очень большое количество неприятных вещей, в том числе — вывод средств из Украины… Ну а по кредиту доверия, который был предоставлен антикоррупционным органам — то они сделали все возможное, чтобы это дело не расследовать”, — сказал Кравец.

Юрист добавил, что дело Приватбанка является сугубо политическим.

“Вопрос Приватбанка — он не юридический и не экономический, а чисто политический. Чтобы определенным образом не разрушить систему, которая строилась годами и за которую придется кому-то отвечать”, — подчеркнул Кравец.

Как писал УНН, недавно в деле “Привата” Печерский райсуд вытребовал в НАБУ и СБУ отчет американских аудиторов Kroll.

Напомним, по словам Екатерины Рожковой, аудит Kroll, который разоблачил “схемы” вывода средств из “Привата”, охватил 10 лет работы банка.

По данным Kroll, схема вывода средств из банка реализовывалась через кипрский филиал ПриватБанка. И вообще, из банка было выведено 5,5 млрд долл., Свидетельствует отчет Kroll, на который опираются журналисты “Слідство Інфо”.

Как писал УНН, ранее в СМИ обнародовали часть аудиторского отчета Kroll, в котором говорилось о схеме вывода из ПриватБанка 150 млн долларов через 6 оффшорных компаний семьи украинских олигархов Суркисов.

Речь о Sofinam Investments, Lumil Investments, Berlini Commercial, Camerin Investments, Sunnex Investments и Tamplemon Investments, которые сегодня в украинских судах еще и пытаются отсудить у государства Украина в пользу Суркисов 350 млн долл.

АО «Кравец и Партнеры»

NewsOne

Адвокатская компания Кравец и Партнеры

В Киеве задержали банду, которая специализировалась на продаже человеческих органов. Под видом медицинского туризма они переправляли за границу доноров, которым платили по $ 13–15 тыс., а вот с клиентов брали уже по $ 80–100 тыс.

Как выяснилось, торговля собственными органами — для украинцев дело привычное. Во время кризиса они готовы отдать собственную почку ради зависшего кредита. Посредники же отделываются в судах условными сроками.

Везли в Турцию и на Филиппины

В Киеве задержали банду черных трансплантологов, которые вырезали у украинцев почки. В прокуратуре Киевской области нам сказали, что группировка транснациональная, а количество жертв сейчас устанавливают. «Людей везли в Турцию и на Филиппины, где делали им операции. По предварительным данным, в месяц отправляли за границу четыре-пять человек. Сейчас выясняем, как долго орудовали злоумышленники и какое количество пострадавших», — сказали «Вестям» в прокуратуре.

Сейчас известно о шестерых задержанных, донорам они платили по $ 13–15 тыс. А от клиентов, нуждающихся в пересадке, брали по $ 80–100 тыс.

«Для прикрытия нелегального бизнеса организаторы создали коммерческую структуру, которая якобы предоставляла услуги лечебного туризма. Здесь подыскивали малообеспеченных граждан, согласившихся продать почку», — добавили в СБУ.

Чтобы погасить кредит

В соцсетях мы нашли десятки пабликов, в которых украинцы готовы расстаться с одним из своих органов и напрямую дают свои номера телефонов. Здесь продают все: почки, печень, костный мозг и даже сердце. Правда, суммы, которые они хотят выручить, не очень реалистичные.

«Сейчас рынок предложений перенасыщен, потому, если за почку вам предлагают даже $ 15 тыс., это больше похоже на мошенничество. Ведь азиаты из бедных стран готовы расставаться со своими органами за $ 3 тыс. Поэтому даже в Украине сейчас реальная цена — $ 5–7 тыс. Несколько лет назад я тоже продал почку. Мать получала копейки, а брат взял кредит, с которым не мог рассчитаться. Покупателя нашел в интернете, он назначил встречу на киевском вокзале. После того как договорились с посредником, я в нескольких клиниках прошел обследование, а результаты отправили в Шри-Ланку, и потом я туда улетел. Меня встретили. Сделали операцию, а деньги — $ 7 тыс. — выплатили в тот же день. Кредит брата я погасил», — рассказал нам житель Шаргорода Винницкой области.

Что интересно, в реестре судебных решений мы нашли несколько приговоров украинцам, которые находили доноров и отправляли их за рубеж. За посредничество получали по $ 2 тыс. Наказание суды им вынесли мягкое. К примеру, обвиняемого из Миргорода Полтавской области за трех доноров, которых прооперировали тоже в Шри-Ланке, приговорили к трем годам условно.

Доказать сложно

Как говорят эксперты, количество случаев, связанных с торговлей органами, в последнее время увеличилось. «Если говорить о торговле людьми и органами, то количество таких обращений увеличилось, причем больше их стало от внутренне перемещенных лиц и тех, кто проживает за линией разграничения. Люди готовы ехать без каких-либо гарантий, поскольку видят в этом единственный способ заработка. К нам даже обращались те, которые хотели продать почку, и узнавали, как это сделать безопасно, несмотря на то что торговля органами незаконна», — рассказала «Вестям» директор департамента правовой и социальной помощи международной организации La Strada в Украине Марина Легенька.

Юристы говорят, что украинское законодательство настолько либеральное, что буквально притягивает сюда торговцев: они готовы продавать людей как целиком, так и по «запчастям».

«Формально подобные вещи запрещены, но донорство же не является уголовным преступлением. А там попробуй доказать, что за изъятый орган кто-то получил деньги. Чаще всего доноры не получают денег, а потом идут в полицию. Но черный трансплантолог будет преступником, только если изымал орган насильно или убил ради органов. В противном случае стороны действовали по обоюдной договоренности. И по закону для таких случаев у нас и предусмотрено слишком мягкое наказание. Но вопрос здесь не к судьям и даже не к законодательной базе, а к следователям и прокурорам, которые собирают доказательства. Ведь чаще всего, кроме показаний пострадавших, больше ничего нет — ни свидетелей, ничего», — объясняет юрист Ростислав Кравец.

Теплицы и бордель

Впрочем, органы — не единственный товар на черном рынке. Намного чаще украинцев продают в сексуальное и трудовое рабство, причем их жизнь оценивают всего в $ 100. Одну из банд, орудовавшую в Западной Украине, разоблачили силовики Тернопольской области. Они под видом хорошо оплачиваемой работы ($ 500 в месяц) агитировали жителей Закарпатья, Тернопольской и Львовской областей ехать в Россию на заработки. А по факту привозили их в Динский район Краснодарского края, где продавали местным «бизнесменам». После этого рабы с утра до ночи трудились в теплицах, получая за работу только еду.

А за украинок в Израиле «просят» €3 тыс. Во всяком случае, такую сумму за каждую девушку, согласно реестру судебных решений, получал посредник из Мариуполя. «На деле украинки попадали в собственность местного сутенера и подвергались жестокой сексуальной эксплуатации», — говорят в полиции области.

До этого подобный случай произошел в Днепре. Там девушек завлекали в Турцию под видом работы прислугой в отеле. Несмотря на то что пострадавшие пришли в суд и рассказали, что многие их «коллеги по несчастью» просто пропали, вербовщица получила три года условно.

И вовсе вопиющая история произошла в прошлом году: 26-летняя жительница Винницкой области продала собственную трехдневную дочь за 30 тыс. грн. К счастью, «покупателями» оказались сотрудники правоохранительных органов. А в Харьковской области преподаватель продала 13-летнюю ученицу за $ 13 тыс. Еще и поразила силовиков, которые выдали себя за покупателей, циничностью. Заявила, что дальнейшая судьба девочки ей не интересна. «Мол, на органы — так на органы, в рабство — так в рабство», — рассказали в прокуратуре.

Евгения Иванова, Мария Разенкова, Анастасия Кучкина, ВЕСТИ

Адвокатская компания Кравец и Партнеры