опублікована &#8211; Третейський суд

🔸 Огляд судової практики ВС-КГС у спорах, пов’язаних із земельними правовідносинами та правом власності

Огляд практики ВС від Ростислава Кравця, що опублікована з 16 по 22 травня 2026 року

Max — Mon, 25 May 2026 08:42:11 +0000

На цьому тижні випадкові люди порадували українців тишею та відсутністю виснувань безглуздя й його уточнення з використанням заклинань з Гаррі Поттера. Чи пов’язано це з новими підозрами, чи просто ще не готово щось цікаве, поки не зрозуміло.

Сам огляд містить практику ВС-КГС з земельних спорів, ВС-КЦС та цілу низку рішень щодо виключення з військового обліку та звільнення з військової служби у зв’язку з незаконною мобілізацією, оскарження штрафів ТЦК й багато іншого.

Перелік рішень та практики, які включені до огляду:

🔸 Огляд судової практики ВС-КЦС за квітень 2026 року

🔸 Рішення КСУ 3-р(ІІ)/2026 щодо права на відпустки під час дії воєнного стану

💥 Рішення Вишгородського районного суду Київської області про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та стягнені витрат на правову допомогуу

💥 Рішення Львівського ОАС про зобов’язання ТЦК розглянути заяву та прийняти рішення про виключення офіцера запасу з військового обліку у зв’язку із непридатністю до військової служби за станом здоров’я

💥 Постанова Сьомого ААС про визнання незаконною мобілізації особи яка була виключена за граничним віком, незаконно затриманої та доставленої в частину без проведення належного ВЛК

💥 Рішення КОАС про зобов’язання ЦМУ ДМС у місті Києві та Київській області оформити та видати паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки зразка 1994 року та витрати на правову допомогу

Крім цього, рекомендую звернути увагу на наступну судову практику і роз’яснення:

Огляд судової практики ВС-КГС у спорах, пов’язаних із земельними правовідносинами та правом власності

Це видання узагальнює актуальні підходи Верховного Суду до вирішення спорів у сфері земельних правовідносин та захисту права власності, а також відображає розвиток судової практики в цій категорії справ за 2018–2025 роки.

Огляд має зручну тематичну структуру, що дозволяє швидко орієнтуватися у ключових правових позиціях Верховного Суду і знаходити відповіді на практичні питання правозастосування. Матеріал систематизовано за основними категоріями спорів у сфері земельних правовідносин та права власності.

У центрі уваги – усталені підходи Верховного Суду щодо:

• оформлення прав на земельні ділянки та переходу права оренди;

• поновлення договорів оренди землі;

• ефективних способів захисту прав на землю;

• правонаступництва у земельних правовідносинах;

• застосування сервітуту як допустимого обмеження права власності;

• набуття та підтвердження права власності;

• застосування негаторного позову;

• правового режиму самочинного будівництва;

• державної реєстрації речових прав;

• набувальної давності та витребування майна;

• приватизації об’єктів державної та комунальної власності.

Окремий акцент зроблено на застосуванні стандартів Європейського суду з прав людини у спорах щодо права власності, забезпеченні балансу між приватними та публічними інтересами, а також реалізації принципу верховенства права у сфері земельних правовідносин.

Огляд містить аналіз статистичних даних за 2018–2025 роки, що дає змогу оцінити динаміку розгляду земельних спорів і спорів щодо права власності, рівень стабільності судових рішень та роль касаційної інстанції в забезпеченні єдності судової практики.

Видання також висвітлює діяльність судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин і права власності КГС ВС у формуванні сучасних правових підходів, забезпеченні однакового застосування норм права та розвитку професійного діалогу між суддями, науковцями, адвокатами, представниками органів державної влади й бізнесу.

Огляд судової практики ВС-КЦС за квітень 2026 року

В огляді відображено найважливіші правові висновки, які матимуть значення для формування єдності судової практики.

Рішення КСУ 3-р(ІІ)/2026 щодо права на відпустки під час дії воєнного стану

Суд зауважив, що законодавець, унормовуючи умови здійснення конституційного права на відпочинок, має гарантувати мінімальну тривалість оплачуваної щорічної відпустки для всіх осіб, які працюють, і забезпечувати посилені мінімальні гарантії реалізації цього права, які охоплюють збільшену тривалість оплачуваного часу відпочинку для уразливих категорій осіб, зокрема дітей та осіб з інвалідністю, що сприяє забезпеченню принципів балансу між працею та відпочинком, рівності та недискримінації працівників, що набуває в умовах воєнного стану особливої ваги.

Обмеження конституційного права на відпочинок може бути запроваджене лише домірно, із визначенням чітких строків. У період дії воєнного стану держава має забезпечити принаймні мінімальні гарантії відпочинку для відновлення сил працівників, щоб повністю не позбавити їх відпочинку.

Проаналізувавши приписи другого речення абзацу другого, абзацу третього частини першої статті 12, абзацу другого пункту 3 розділу „Прикінцеві положення“ Закону, Суд виснував, що ці приписи зберігають сутність права на відпочинок, що полягає в гарантуванні кожному працівникові оплачуваної щорічної основної відпустки, тривалість якої становить 24 календарних дні, а також встановлюють потрібні заходи, які раціонально пов’язані з досягненням легітимної мети цих приписів Закону.

Водночас приписи другого речення абзацу другого частини першої статті 12 Закону не забезпечують у сфері праці та зайнятості для осіб віком до вісімнадцяти років та осіб з інвалідністю мінімальних гарантій права на відпочинок у вигляді щорічної основної відпустки, мінімальна тривалість якої більше 24 календарних днів, що порушує принципи рівності, домірності та людську гідність, нівелюючи сутність конституційного права на відпочинок.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та стягнені витрат на правову допомогу

Справа № 363/1929/26

Це чергова наша справа про скасування незаконної постанови ТЦК про накладення штрафу за ніби нез’явлення за повісткою для уточнення даних. Суд дослідив матеріали й зазначив, що окрім того, що матеріали не містять інформації та належних доказів про вручення чи відмови від отримання повістки, а також відсутня інформація, що саме хотів уточнити ТЦК та якої інформації у нього не було з державних реєстрів.

Рішення Львівського ОАС про зобов’язання ТЦК розглянути заяву та прийняти рішення про виключення офіцера запасу з військового обліку у зв’язку із непридатністю до військової служби за станом здоров’я

Справа № 380/5166/26

Це наша справа. Не дивлячись на те, що суд в самому рішенні встановив, що ТЦК фактично визнав позов, але все одно його було задоволено частково і хоч відмова у внесені відомостей визнана незаконною, але замість зобов’язання внести зміни, зобов’язано повторно розглянути заяву про виключення з військового обліку за станом здоров’я.

Постанова Сьомого ААС про визнання незаконною мобілізації особи яка була виключена за граничним віком, незаконно затриманої та доставленої в частину без проведення належного ВЛК

Справа № 560/20373/25

Це наша справа і це дуже важливе рішення, яке доводить можливість звільнення з військової служби осіб, які раніше були виключені з військового обліку у зв’язку з досягненням граничного віку перебування в запасі, доставленого примусово в ТЦК без повістки та складання протоколу про адмінзатримання, а також на підставі формально проведеного ВЛК, проведеного з порушенням Закону.

Рішення КОАС про зобов’язання ЦМУ ДМС у місті Києві та Київській області оформити та видати паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки зразка 1994 року та витрати на правову допомогу

Справа №320/56254/25

Це чергова наша справа у цій категорії. Практика вже склалась доволі стала і суди задовільняють цю категорію спорів щодо зобов’язання видати паспорт у вигляді книжечки з огляду на позицію Верховного суду.

в YouTube: Трохи про право від Ростислава Кравця
в Viber: Правники, адвокати, судді
в Telegram:
в LinkedIn: Law Firm Kravets & Partners
в Tumblr:Правові позиції Верховного суду
в Reddit: Правники, адвокати, судді
та в Instagram:АО «Кравець і партнери»

Також раджу звернути увагу на:

Строки за якими були зміни у питаннях зняття та виключення з військового обліку

🔸 Постанова ВП ВС після ЄСПЛ щодо необхідності перегляду вироку у зв’язку з наданням викривальних показань без участі захисника та незаконного тримання без відповідної ухвали

Огляд практики ВС від Ростислава Кравця, що опублікована з 09 по 15 травня 2026 року

Max — Mon, 18 May 2026 14:08:32 +0000

Бумеранги потрохи починають повертатись у вигляді рішень ЄСПЛ, які встановлюють порушення прав людини та норм Конвенції особами не тільки відібраними на конкурсі за вказівками іноземців та міжнародних аферистів з їх посіпаками, а й тих хто сам добирає членів Вищої ради правосуддя.

До огляду увійшла низка рішень ВП ВС після ЄСПЛ, практика КАС-ВС, рішення щодо скасування штрафів ТЦК, чергове важливе рішення апеляційного суду щодо незаконності автоматичного повалення на військовому обліку та зобов’язання з нього виключити й багато іншого.

Перелік рішень та практики, які включені до огляду:

🔸 Постанова ВП ВС після ЄСПЛ щодо порушення права на захист пов’язаного з відмовою ВС-ККС відкрити провадження у зв’язку з пропуском строку, який помилково разували від дати проголошення, а не виготовлення рішення

🔷 Огляди судової практики та інші рішення:

🔸 Огляд судової практики ВС-КАС за квітень 2026 року

💥 Рішення Дніпровського районного суду міста Києва про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 3 ст. 210-1 КУпАП і стягнення витрат на правову допомогу

💥 Постанова Сьомого ААС про зобов’язання ТЦК внести дані про виключення з військового обліку на підставі інформації у тимчасовому посвідчені за наказом №342 та стягнені витрат на правову допомогу

За цей період, рекомендую звернути увагу на наступні ухвали, постанови й рішення:

Постанова ВП ВС після ЄСПЛ щодо необхідності перегляду вироку у зв’язку з наданням викривальних показань без участі захисника та незаконного тримання без відповідної ухвали

Справа № 1-1099/11

Ймовірно, у зв’язку з відсутністю у складі ВП ВС непрофесійних суддів Яновської, Антоненко та судової активіЗтки Кібенко, та нещодавнього рішення ЄСПЛ, нарешті судді почали звертати увагу на дотримання Закону, а не вигадування можливих обставин дій правоохоронців. Суд зазначив:

35. Зміст пояснень заявника, наданих 15 жовтня 2009 року, як зазначив ЄСПЛ, вказує на те, що вони були надані у відповідь на питання працівників міліції. Ніщо не свідчить, що до допиту заявнику роз’яснили його право на правову допомогу і він належним чином відмовився від цього права. З цього випливає, що право заявника на захисника було обмежене. Суд не вбачає жодних вагомих підстав для такого обмеження.

36. Суд наголосив, що важливим є те, що заявника незадокументовано тримали під вартою протягом декількох днів, перш ніж він надав свої показання. Хоча питання про можливе порушення прав за статтею 5 Конвенції виходить за межі розгляду цієї справи, таке незадокументоване тримання може становити порушення цього положення. Це є фактором, який треба врахувати (див. рішення у справі «Бьоз проти Бельгії» від 09 листопада 2018 року, пункт 150).

37. До того ж ЄСПЛ зауважив, що зазначені показання були однозначно викривальними. Вони були надані на початку розслідування і сформували підхід органів влади до нього. Заявник стверджував, що апеляційний суд посилався на його пояснення, надані за відсутності захисника. Текст ухвали апеляційного суду є дещо двозначним. У будь-якому випадку Суд постановив, що шкода, завдана справедливості провадження обмеженням права на доступ до захисника, не може бути усунена лише шляхом підтвердження заявником показань, наданих за відсутності захисника, на пізнішому етапі та у присутності захисника, якщо тільки цей недолік не буде належним чином розглянутий та виправлений судами, зокрема шляхом виключення показань, наданих за відсутності захисника (див. рішення у справі «Мехмет Зекі Челебі проти Туреччини» від 28 січня 2020 року, пункт 66).

38. Крім того,у рішенні «Панкратьєв проти України» від 06 листопада 2025 року ЄСПЛ встановив, що суди не виключили пояснення, надані заявником за відсутності захисника. Більше того, ці показання дозволили органам влади отримати додаткові докази проти заявника і, зокрема, призвели до затримання С. Надавши ці показання, заявник міг вважати нерозумним змінювати їх пізніше.

39. Європейський суд наголосив, що хоча проти заявника були інші докази, ніщо не свідчить, що будь-який із них був отриманий інакше ніж опираючись на інформацію, отриману з початкових пояснень заявника. Таким чином, було порушено пункт 1 та підпункт «с» пункту 3 статті 6 Конвенції у зв’язку з порушенням права заявника на правову допомогу.

79. З огляду на наведене вище факт визнання Європейським судом у справі «Панкратьєв проти України» від 06 листопада 2025 року порушення загальної справедливості судового розгляду у зв’язку з обмеженням права заявника на правову допомогу ставить під сумнів результати розгляду кримінальної справи в судах апеляційної та касаційної інстанцій.

80. Таким чином, суди апеляційної та касаційної інстанцій допустили порушення вимог кримінально-процесуального закону, які є істотними, оскільки перешкодили їм ухвалити законні та обґрунтовані судові рішення.

Постанова ВП ВС після ЄСПЛ щодо порушення права на захист пов’язаного з відмовою ВС-ККС відкрити провадження у зв’язку з пропуском строку, який помилково разували від дати проголошення, а не виготовлення рішення

Справа № 760/12094/13

В цьому рішенні, вчергове встановлено, що строк на оскарження треба відраховувати не з моменту проголошення рішення, а з моменту виготовлення повного тексту рішення. Інакше це буде порушенням права на захист.

Найбільш неприємним в цій історії є те, що права людини було порушено вже новим складом Верховного суду (без України) відібраним іноземцями з USAID та їх активістами-аферистами й посіпаками. І до складу цих суддів входив Кишакевич Лев Юрійович, якого зараз рекомендують призначити у Міжнародний кримінальний суд від України.

Як тепер визначити, чи доброчесний він, чи ні. Чи може та вигадана доброчесність взагалі існує виключно з метою тиску на суддів аферистами-активістами?

Крім цього, рекомендую звернути увагу на наступну судову практику і роз’яснення:

Огляд судової практики ВС-КАС за квітень 2026 року

В огляді відображено правові позиції колегій суддів КАС ВС, які матимуть значення для формування єдності судової практики при вирішенні публічно-правових спорів, зокрема про:

✅ умови виплати додаткової винагороди у зв’язку з пораненням військовослужбовця;

✅ правомірність повторного взяття на військовий облік особи, раніше виключеної з нього у зв’язку зі зміною граничного віку перебування в запасі;

✅ умови оплати простою працівнику після закінчення відпустки та необхідність підтвердження готовності до роботи;

✅ неможливість реєстрації декларації про готовність об’єкта до експлуатації за наявності судових заборон щодо забудови земельної ділянки;

✅ стягнення податковим органом простроченої заборгованості суб’єкта господарювання перед державою за кредитами (позиками), залученими під державні гарантії;

✅ правомірність відмови в поверненні надміру сплачених митних платежів суб’єкту, зареєстрованому на тимчасово окупованій території;

✅ правомірність відмови в митному оформленні товару у зв’язку з його примусовим відчуженням для потреб держави в умовах воєнного стану;

✅ відповідальність за видачу фіскальних чеків невстановлених форми та змісту.

Заслуговують на увагу також правові висновки з питань застосування процесуального закону, зокрема про:

✅ віднесення спорів щодо дій уповноваженого органу при підготовці та укладенні тристороннього договору про надання соціальних послуг з догляду на професійній основі до адміністративної юрисдикції;

✅ недопустимість виходу суду апеляційної інстанції за межі позову та доводів апеляційної скарги.

Рішення Дніпровського районного суду міста Києва про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 3 ст. 210-1 КУпАП і стягнення витрат на правову допомогу

Справа №:755/951/26

Це чергова наша справа про оскарження незаконної постанови ТЦК. Суд вчергове звернув увагу на необхідність повідомлення особи, яку притягають до адмінвідповідальності про час та місце розгляду протоколу про адмінправопорушення, чого зроблено не було у зв’язку з чим, сама постанова скасована.

Постанова Сьомого ААС про зобов’язання ТЦК внести дані про виключення з військового обліку на підставі інформації у тимчасовому посвідчені за наказом №342 та стягнені витрат на правову допомогу

Справа № 240/21504/25

Це наша справа де суд прямо зазначив про незаконність автоматичного поновлення на військовому обліку осіб, які раніше були виключені з військового обліку. Суд зазначив:

Стосовно доводів відповідача про автоматичне взяття позивача на військовий облік військовозобов’язаних через Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов’язаних та резервістів, то колегія суддів звертає увагу, що таке взяття відносно позивача було неможливим через втрату позивачем статусу військовозобов’язаного ще у 2013 році, що знайшло своє підтвердження і у відмітці військово-облікового документу №424018 від 10.01.2013.

Крім того, суд зауважує, що автоматичне взяття на облік не легітимізує взяття на військовий облік особи, виключеної з військового обліку, за умови, що законодавство не передбачає такої можливості.

Окрім того, наказ МО України № 402 скасував лише чинність наказу МО України №2, однак не скасував чинність прийнятого рішення, згідно якого особа була визнана непридатною до військової служби з виключенням з військового обліку, а тому необгрунтованими є і посилання відповідача на те, що внесення даних до реєстру “Оберіг” про виключення з військового обліку на підставі наказу МОУ №342-06 від 09.06.2006 є неможливим.

Апеляційний суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб’єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

в YouTube: Трохи про право від Ростислава Кравця
в Viber: Правники, адвокати, судді
в Telegram:
в LinkedIn: Law Firm Kravets & Partners
в Tumblr:Правові позиції Верховного суду
в Reddit: Правники, адвокати, судді
та в Instagram:АО «Кравець і партнери»

Також раджу звернути увагу на:

Строки за якими були зміни у питаннях зняття та виключення з військового обліку

🔸 Огляд судової практики Верховного Суду в адміністративних справах з питань державної служби з 2016 по 03.2026 року

Огляд практики ВС від Ростислава Кравця, що опублікована з 02 по 08 травня 2026 року

Max — Mon, 11 May 2026 09:05:36 +0000

Цей тиждень пройшов без заклинань з Гаррі Поттера та виснувань з власним трактуванням однозначних та зрозумілих норм права до невпізнаності, амбіційних весняних загострень та активістского зуду, що вже само по собі не погано.

В огляд включено низку тематичних оглядів практики щодо державної служби, звільнення за прогул, корпоративних спорів, практики ЄСПЛ, позицій щодо звільнення з військової служби по догляду, виключення з військового обліку, продовження договору оренди землі й багато іншого.

Перелік рішень та практики, які включені до огляду:

🔸 Огляд ключових висновків ВС-КГС у вирішенні корпоративних спорів із 2018 року до першого кварталу 2026 року

🔸 Огляд правових висновків ВС-КЦС щодо розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України (звільнення за прогул) з 2023 по 04.2026 року

🔸 Огляди практики ЄСПЛ за рішеннями, ухваленими в січні – березні 2026 року

🔸 Бюлетень «Верховенство права. Права людини» 4/2025

🔸 Постанова ВС-КАС щодо підстав звільнення з військової служби по догляду при наявності інших осіб

🔸 Рішення КОАС про протиправність автоматичного поновлення на військовому обліку осіб які раніше були виключені з військового обліку

💥 Постанова ПАГС про скасування рішення ГСКО та визнання укладеною додаткову угоду про поновлення на строк 7 (сім) років договору оренди земельної ділянки та стягнені витрат на правову допомогу

Крім цього, рекомендую звернути увагу на наступну судову практику і роз’яснення:

Огляд судової практики Верховного Суду в адміністративних справах з питань державної служби з 2016 по 03.2026 року

Пропонуємо до вашої уваги другий випуск, у якому висвітлено висновки Верховного Суду, сформульовані в судових рішеннях за результатами касаційного перегляду справ у спорах щодо проходження державної служби.

Огляд містить ключові правові позиції Верховного Суду щодо:

✅ службової кар’єри;

✅ оплати праці державних службовців;

✅ дисциплінарної відповідальності державних службовців;

✅ робочого часу і часу відпочинку державних службовців.

Огляд ключових висновків ВС-КГС у вирішенні корпоративних спорів із 2018 року до першого кварталу 2026 року

Це видання узагальнює підходи Верховного Суду до вирішення корпоративних спорів та відображає еволюцію судової практики у цій сфері за період із 2018 року до першого кварталу 2026 року.

Огляд має зручну тематичну структуру, що дозволяє швидко орієнтуватися у ключових правових позиціях і знаходити відповіді на практичні питання. Матеріал систематизовано за основними категоріями корпоративних спорів.

У центрі уваги – усталені підходи Верховного Суду про:

– порушення корпоративних прав та ефективність способу захисту;

– оскарження рішень органів управління юридичних осіб;

– відповідальність посадових осіб;

– припинення повноважень керівника;

– правочини щодо акцій, часток, паїв, а також правочини самих юридичних осіб;

– застосування процедури squeeze-out тощо.

Зроблено акцент і на формуванні та розвитку ключових правових доктрин, які дедалі активніше застосовуються в судовій практиці, зокрема доктрини фідуціарних обов’язків посадових осіб, принципів добросовісності та розумності, доктрини «підняття корпоративної завіси».

Огляд містить аналіз статистичних даних за 2021–2025 роки, що дає змогу оцінити динаміку розгляду корпоративних спорів, рівень стабільності судових рішень і роль касаційної інстанції в забезпеченні єдності судової практики.

Видання також висвітлює діяльність судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів КГС ВС як центру формування експертних підходів у сфері корпоративного права та платформи для професійного діалогу між суддями, науковцями, адвокатами і представниками бізнесу.

Огляд правових висновків ВС-КЦС щодо розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України (звільнення за прогул) з 2023 по 04.2026 року

Основну увагу зосереджено на загальних критеріях встановлення факту прогулу, визначенні поняття «робоче місце» та розмежуванні поважних і неповажних причин відсутності працівника на роботі.

В огляді проаналізовано підходи Верховного Суду до вирішення спорів, пов’язаних із самовільним переходом на дистанційну роботу, використанням відпусток за усною домовленістю чи з помилками в заявах, а також правові наслідки необізнаності працівника про наказ щодо поновлення на роботі.

Окремий розділ видання присвячено особливостям звільнення за прогул в умовах воєнного стану, зокрема кваліфікації відсутності працівників через перебування в зоні активних бойових дій, в укриттях під час повітряних тривог або за кордоном задля збереження життя та здоров’я. Висвітлено правові позиції щодо специфіки праці окремих категорій працівників – педагогів, керівників підприємств і працівників об’єктів критичної інфраструктури, для яких діють особливі правила щодо дисципліни та надання відпусток у цей період.

Значну увагу приділено процесуальним аспектам та доказуванню, зокрема розподілу тягаря доказування між сторонами, ролі актів про відсутність працівників на роботі порівняно з табелями обліку робочого часу, а також визначенню належних способів захисту в разі невідповідності запису у трудовій книжці фактичним обставинам звільнення.

Огляд формує цілісне уявлення про сучасну судову практику у справах про звільнення за прогул і слугує орієнтиром для забезпечення однакового, послідовного й передбачуваного правозастосування у трудових спорах.

Огляди практики ЄСПЛ за рішеннями, ухваленими в січні – березні 2026 року

В цих оглядах висвітлено низку рішень ЄСПЛ щодо дотримання Державами-учасницями вимог, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Коротко розповімо про деякі з них.

Справа MANJANI v. Albania стосувалася відмови в зарахуванні заявника до Школи магістратів для підготовки на посаду прокурора через наявність у минулому судимості, погашеної на момент подання ним заяви про зарахування до закладу. Заявник, який у віці 15 років був засуджений за крадіжку, повідомив про цей факт під час вступу, відповідно до закону. Тоді Вища рада прокуратури відмовила йому в зарахуванні, посилаючись на законодавчу заборону для осіб, які мали судимість, долучатися до судової системи, незалежно від її погашення. ЄСПЛ зауважив, що національні суди не здійснили індивідуалізованої оцінки обставин справи. Зокрема, вони не врахували віку заявника на момент скоєння крадіжки, ненасильницького характеру цього правопорушення, часу, що минув з моменту його вчинення, а також подальшої правомірної поведінки заявника. ЄСПЛ також наголосив на особливому значенні реабілітації та соціальної реінтеграції осіб із погашеною судимістю. ЄСПЛ дійшов висновку, що втручання не було «необхідним у демократичному суспільстві», і встановив порушення ст. 8 Конвенції.

Справа BOYAROV AND OTHERS v. UKRAINE (ухв.) стосувалася обмеження доступу до російських вебсайтів унаслідок санкцій 2017 року.

Четверо заявників скаржилися, зокрема, на порушення ст. 10 Конвенції. Суд зазначив, що двоє з них використовували соціальні мережі для приватного спілкування, не були журналістами чи активістами громадянського суспільства й не брали участі в обговореннях чи акціях з питань загального інтересу, тому їхні скарги не підпадали під поняття свободи вираження поглядів.

Щодо іншого заявника ЄСПЛ підкреслив, що збройний конфлікт між росією і Україною характеризувався широким використанням цифрової та інформаційної війни й засобів «м’якої сили». Суд врахував, що заблоковані інтернет-сервіси фактично контролювалися урядом і службами безпеки росії, становили загрозу приватному життю користувачів та державній безпеці й використовувалися для поширення закликів до повалення влади та інформації про підрозділи ЗСУ. Водночас заявник продовжував відвідувати ці сайти, оскільки санкції за використання VPN не застосовувалися, тому його скаргу було визнано явно необґрунтованою.

Окрему скаргу Суд відхилив через невичерпання національних засобів правового захисту

Бюлетень «Верховенство права. Права людини» 4/2025

У Бюлетені «Верховенство права. Права людини» 4/2025 знайдеться інформація про:

✅ порушення права на доступ до суду через недоліки у вирішення питань про судовий збір;

✅ санкції та обмежений судовий контроль;

✅ процедурні гарантії за статтею 1 Протоколу № 1;

✅ порушення статті 1 Протоколу № 1 в контексті недоліків розгляду майнових справ добросовісних набувачів;

✅ порушення права на справедливий суд в зв’язку із невиправданим обмеженням права на захист;

✅ порушення права на повагу до кореспонденції в зв’язку з незастосуванням національним судом критеріїв, розроблених в практиці Європейського суду з прав людини;

✅ порушення презумпції невинуватості в зв’язку із перекладенням тягаря доказування зі сторони обвинувачення на заявника.

Крім того, у цьому випуску знайдеться й посилання на виступ Голови Європейського суду з прав людини Маттіаса Гійомара та судді Європейського суду з прав людини Миколи Гнатовського на Міжнародній конференції «Національні суди та ЄСПЛ: роль кожного, взаємодія, діалог», яка мала місце в Верховному Суді (квітень 2026).

Постанова ВС-КАС щодо підстав звільнення з військової служби по догляду при наявності інших осіб

Справа № 520/14746/25

Верховний суд починає трохи змінювати практику, не дивлячись на відносно позитивне рішення з встановленням обставин які суди повинні дослідити та реальної можливості інших осіб здійснювати догляд, суд самоусунувся від остаточного рішення, хоча мав можливість його прийняти на підставі акту наданого ТЦК.

Врешті суд зазначив:

Для звільнення з військової служби у випадку необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, достатньою є наявність однієї з таких умов:

– відсутність інших членів сім’ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи;

– інші члени сім’ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я.

При цьому, «відсутність інших членів сім’ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи» означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує. У випадку ж «юридичної наявності» інших членів сім’ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об’єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби тощо), то така особа відсутня у розумінні приписів абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону про військову службу.

Підпунктом 14.1.263 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що членами сім’ї фізичної особи другого ступеня споріднення для цілей розділу IV цього Кодексу вважаються її рідні брати та сестри, її баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки.

Отже, сімейне та житлове законодавство пов’язує належність до членів сім’ї з фактом спільного проживання, спільного побуту та наявністю взаємних прав і обов’язків. Водночас інші законодавчі акти, зокрема у сфері соціального забезпечення, оподаткування тощо, визначають коло членів сім’ї значно ширше, не обмежуючи його виключно фактом спільного проживання.

Тому, одна і та сама особа в межах різних правовідносин може визнаватися членом сім’ї або не визнаватися таким залежно від функціонального призначення відповідної норми.

З огляду на викладене, буквальне перенесення визначення поняття «член сім’ї», сформульованого в одному нормативно-правовому акті, на правовідносини, що регулюються іншим законом, є неправильним та може призвести до викривлення змісту відповідної правової норми.

Рішення КОАС про протиправність автоматичного поновлення на військовому обліку осіб які раніше були виключені з військового обліку

Справа № 320/57487/25

Суди врешті почали приймати рішення про зобов’язання ТЦК внести інформацію про виключення з військового обліку осіб, яких незаконно автоматично було поновлено на військовому обліку та які були раніше виключені з військового обліку. Суд зазначив:

Таким чином, ІНФОРМАЦІЯ 10 зобов’язаний був внести відомості про позивача, а саме те, що останній, виключений з військового обліку у зв’язку з тим, він виключений з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ 3 відповідно до п. 4 обліково-послужної картки (форми № 6), оскільки згідно п. 17 обліково-послужної картки визнаний непридатним до військової служби за гр. II ст. 8а Наказу МОУ № 2 від 04.01.1994 та знятий з військового обліку з відміткою “виключено” в Реєстр, що зроблено не було, чим порушив права позивача.

Також варто зазначити, що Законом України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” не передбачений порядок подання документів для внесення даних до Реєстру “Оберіг”. Тому, відповідач може здійснювати розгляд справ без особистого прибуття позивача, а за поданими документами. Та документами які містяться в ІНФОРМАЦІЯ 11 . Зважаючи, на ті факти, що позивач знаходився на обліку саме у відповідача.

Підсумовуючи наведе, суд дійшов висновку, що бездіяльність відповідача щодо невнесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів про виключення з військового обліку ОСОБА 1 , згідно Закону України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов’язаних та резервістів”, відповідно до п. 4 обліково-послужної картки (форми № 6), оскільки згідно п. 17 обліково-послужної картки позивач визнаний непридатним до військової служби за гр. II ст. 8а Наказу МОУ № 2 від 04.01.1994 з виключенням з військового обліку є протиправною.

Таким чином, відповідач всупереч приписам закону, своєю протиправною бездіяльністю не завершив процедуру виключення позивача з військового обліку, а саме щодо невнесення відомостей до Реєстру про виключення позивача з військового обліку що не узгоджується і порушує вищенаведені норми законодавства.

Обов’язок дотримання процедури виключення особи з військового обліку, як вже зазначалось вище, покладено на посадових осіб районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Відтак, недотримання відповідним ТЦК певних вимог щодо реалізації процедури виключення Позивача з військового обліку, може створювати негативні наслідки для Позивача у майбутньому.

Суд зазначає, що невнесення відомостей у Реєстр про виключення позивача з військового обліку через неналежне виконання посадовими особами відповідача певних етапів процедури такого виключення суперечить принципу правової визначеності.

Постанова ПАГС про скасування рішення ГСКО та визнання укладеною додаткову угоду про поновлення на строк 7 (сім) років договору оренди земельної ділянки та стягнені витрат на правову допомогу

Справа № 911/786/25

Це наша справа і дуже приємно, що судді апеляції при прийняті рішення використали виключно Закон. Ситуація абсурдна, є договір оренди, є рішення ради про продовження, є відповідна додаткова угода, але керівник ради фактично відмовляється підписати та виконати рішення ради й ще реєструє розірвання договору. Рішення дуже цікаве, раджу ознайомитись.

в YouTube: Трохи про право від Ростислава Кравця
в Viber: Правники, адвокати, судді
в Telegram:
в LinkedIn: Law Firm Kravets & Partners
в Tumblr:Правові позиції Верховного суду
в Reddit: Правники, адвокати, судді
та в Instagram:АО «Кравець і партнери»

Також раджу звернути увагу на:

Строки за якими були зміни у питаннях зняття та виключення з військового обліку

🔸 Огляд судової практики Верховного Суду у справах за позовами ФГВФО до пов’язаних з банком осіб про відшкодування шкоди з 01.2018 по 02.2026 року

Огляд практики ВС від Ростислава Кравця, що опублікована з 04 по 24 квітня 2026 року

Max — Mon, 27 Apr 2026 14:43:48 +0000

Майже місяць від випадкових людей немає жодного рішення як суду касаційної інстанції, і, як на мене, це краще ніж вони з’являються з черговою зміною правових позицій, їх уточненням чи прийняття прямо протилежних рішень без відступу від існуючих.

До огляду увійшло декілька тематичних оглядів практики спорів з ФГВФО, цивільного позову у кримінальному проваджені, практики ВС-КАС та ВС-КЦС, зведений огляд практики ЄСПЛ, постанова щодо застосування ч.2 ст. 625 ЦК України, практика захисту честі та ділової репутації, оскарження штрафів ТЦК, оскарження ППР щодо додаткового блага й багато іншого.

Перелік рішень та практики, які включені до огляду:

🔸Огляд ВС-ККС щодо цивільного позову в кримінальному провадженні

🔸Дайджест судової практики ВП ВС за березень 2026 року

🔸Огляд судової практики ВС-КЦС за березень 2026 року

🔸Огляд судової практики ВС-КАС за березень 2026 року

🔸Зведений огляд практики Європейського суду з прав людини за 2025 рік

💥 Постанова ВС-КЦС про відсутність підстав для застосування ч.2 ст. 625 ЦК України до невиконаного судового рішення при відсутності відкритого виконавчого провадження

💥Постанова Київського апеляційного суду про встановлення факту розповсюдження брехні Дмитром Тузовим, Радіо Свобода та Українська правда

💥 Рішення Дніпровського районного суду міста Києва про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адмінвідповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП

💥Рішення Сумського ОАС про скасування ППР щодо доходу як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податків, прощеного (анульованого) кредитором АТ “УКРСИББАНК”

Крім цього, рекомендую звернути увагу на наступну судову практику і роз’яснення:

Огляд судової практики Верховного Суду у справах за позовами ФГВФО до пов’язаних з банком осіб про відшкодування шкоди з 01.2018 по 02.2026 року

Актуальність цього огляду зумовлена особливою роллю Фонду в механізмі виведення неплатоспроможних банків з ринку, захисті прав вкладників та інших кредиторів, а також у забезпеченні балансу між інтересами фінансової стабільності та принципами приватного права. В умовах значної кількості банків, що були виведені з ринку, питання притягнення пов’язаних з банком осіб до відповідальності за завдання шкоди набуло не лише правового, а й суттєвого економічного значення.

В огляді узагальнено правові позиції Великої Палати Верховного Суду і Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, сформовані протягом 2018 року – лютого 2026 року.

Документ систематизує підходи до вирішення ключових питань, що виникають під час розгляду спорів цієї категорії, зокрема щодо:

▪️юрисдикції відповідних спорів;

▪️визначення належного суб’єктного складу сторін;

▪️предмета доказування у справах про відшкодування шкоди;

▪️умов цивільно-правової відповідальності пов’язаних з банком осіб;

▪️застосування позовної давності;

▪️підстав солідарної відповідальності.

Також у документі відображено підходи Верховного Суду до визначення процесуальної ролі Фонду, стандартів доказування та оцінки поведінки керівників банку й інших пов’язаних осіб з огляду на їхні фідуціарні обов’язки.

Огляд дає орієнтири для забезпечення єдності судової практики та правильного застосування норм матеріального і процесуального права у спорах відповідної категорії.

Огляд ВС-ККС щодо цивільного позову в кримінальному провадженні

В огляді висвітлено правові позиції стосовно сторін цивільного позову, зокрема роз’яснено про суб’єкта відшкодування шкоди, акцентовано на застосуванні положень законодавства про страхування, проаналізовано питання солідарної відповідальності кількох осіб за шкоду, заподіяну кримінальним правопорушенням, а також відшкодування окремих видів шкоди.

Крім того, в огляді відображено співвідношення матеріальної шкоди і складу кримінального правопорушення. Звернено увагу й на інші процесуальні питання, які виникають під час розгляду цивільного позову.

Видання стане в пригоді фахівцям у сфері кримінального права та процесу, а також тим, хто цікавиться зазначеною проблематикою.

Дайджест судової практики ВП ВС за березень 2026 року

У дайджесті містяться правові висновки з питань застосування як матеріального, так і процесуального права, зокрема щодо:

▪️належного способу захисту прав держави на землі історико-культурного призначення;

▪️можливості забезпечення виконання рішення суду шляхом накладення арешту як на частку, так і на корпоративні права члена фермерського господарства в межах виконавчого провадження;

▪️відповідальності споживача у разі будь-якого прихованого втручання в роботу лічильника газу, що призвело до викривлення даних обліку споживання газу;

▪️нарахування та виплати державним службовцям надбавки за вислугу років у 2024 році;

▪️права покупця вимагати передання оплаченого товару в разі прийняття ним поверненої з ініціативи продавця суми попередньої оплати за товар без заперечень;

▪️застосування положень ст. 625 ЦК України до грошового зобов’язання, можливість примусового стягнення якого за судовим рішенням остаточно втрачена;

▪️повноваження суду касаційної інстанції скасовувати рішення суду нижчої інстанції про права, інтереси та (або) обов’язки осіб, що не були залучені до участі у справі;

▪️належного суб’єкта продовження строків досудового розслідування в об’єднаних кримінальних провадженнях, у яких перше розпочате до 16 березня 2018 року (до початку дії Закону № 2147-VIII);

▪️наслідків відсутності на повному тексті судового рішення підпису судді з об’єктивних, непереборних причин, якщо скорочене рішення підписане всім складом суду;

▪️юрисдикції справ про встановлення факту перебування особи на утриманні загиблого військовослужбовця з метою отримання одноразової грошової допомоги, у яких заінтересованою особою є орган військового управління;

▪️ефективного механізму реалізації передбаченого п. 7.11 Правил роздрібного ринку електричної енергії права споживача на електропостачання на час вирішення судового спору з електропостачальником.

Огляд судової практики ВС-КЦС за березень 2026 року

В огляді відображено найважливіші правові висновки, які матимуть значення для формування єдності судової практики. Серед цих висновків, згрупованих за різними категоріями справ, містяться, зокрема, такі:

– у спорах, що виникають із питань захисту права власності, констатовано, що ч. 2 ст. 756 ЦК України не передбачає можливості звернення до суду з позовом про визнання права власності на майно окремо від вимоги про розірвання договору довічного утримання. Визнання права власності після розірвання договору порушує принцип обов’язковості судового рішення;

– у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів, зауважено, що: зобов’язання іпотекодержателя відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 % вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених вимог виникає в момент набуття права власності на майно. Вартість майна визначається на підставі оцінки суб’єктом оціночної діяльності з обов’язковим особистим оглядом об’єкта, а сума відшкодування розраховується у гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ на дату такої реєстрації. Майнові інтереси іпотекодавця у разі прострочення виконання зобов’язання можуть бути захищені шляхом застосування ч. 2 ст. 625 ЦК України;

замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати повернення авансу, якщо підрядник не виконав роботи в погоджені строки без поважних причин;

– у спорах, що виникають із трудових правовідносин, зазначено, що при оскарженні звільнення за систематичне невиконання трудових обов’язків (п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України) суд зобов’язаний перевірити законність усіх попередніх дисциплінарних стягнень, що стали підставою для кваліфікації «систематичності», незалежно від того, чи оскаржувалися вони окремо. Перебування працівника на лікуванні (зокрема амбулаторному) після звільнення є поважною причиною для поновлення місячного строку звернення до суду;

– у спорах, що виникають із сімейних правовідносин, звернено увагу на те, що: наявність затвердженої судом мирової угоди про утримання дитини не є абсолютною перешкодою для звернення з позовом про стягнення аліментів у разі зміни матеріального стану, сімейних обставин чи інших істотних умов, що відповідає найкращим інтересам дитини;

суд не може примушувати особу до збереження шлюбу проти її волі, а надання оцінки почуттям та емоційному стану одного з подружжя при розгляді справи про розірвання шлюбу не належить до повноважень суду;

– у спорах, що виникають із спадкових правовідносин, констатовано, що близькими родичами, які не можуть бути свідками при посвідченні заповіту, є батьки, діти, брати та сестри відповідно до ст. 68 ЦК України. Рідні дядько чи тітка спадкоємця не є близькими родичами в розумінні п. 3 ч. 4 ст. 1253 ЦК України;

– щодо застосування норм процесуального права звернено увагу на те, що:

у разі відступлення права вимоги за основним зобов’язанням автоматично відступається право вимоги до поручителя, якщо порука не припинилася та договором цесії не встановлено інше;

позов про встановлення земельного сервітуту може бути забезпечений шляхом накладення арешту на земельну ділянку, щодо якої заявляються такі вимоги. За наявності обґрунтованого припущення про можливість відчуження майна під час розгляду справи такий захід забезпечення є співмірним і адекватним, оскільки він спрямований на недопущення недобросовісної поведінки відповідача та забезпечення ефективного захисту прав позивача;

правонаступництво юридичної особи настає лише при її припиненні шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення). Скасування учасником рішення про припинення юридичної особи шляхом приєднання не тягне правових наслідків для вже здійсненої заміни боржника у виконавчому провадженні. Цивільне законодавство не передбачає правових наслідків такого скасування, а принцип стабільності цивільного обороту виключає автоматичне відновлення первісного боржника;

Огляд судової практики ВС-КАС за березень 2026 року

В огляді відображено правові позиції колегій суддів КАС ВС, які матимуть значення для формування єдності судової практики при вирішенні публічно-правових спорів, зокрема щодо:

✅ умов для виплати додаткової винагороди військовослужбовцю внаслідок поранення, пов’язаного із захистом Батьківщини;

✅ правомірності прийняття Центральною медико-соціальною експертною комісією рішення заочно в умовах воєнного стану в разі очевидної невідповідності медичної документації критеріям встановлення інвалідності;

✅ обов’язку попереднього постачальника природного газу компенсувати недотримання мінімальних стандартів якості після припинення договору із побутовим споживачем;

✅ порядку призначення надбавки за інтенсивність праці керівнику освіти області;

✅ звільнення від оподаткування суми прощеного (анульованого) основного боргу за іпотечним кредитом в іноземній валюті.

Заслуговують на увагу також правові висновки з питань застосування процесуального закону, зокрема про:

✅ строки звернення до суду у спорах щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Зведений огляд практики Європейського суду з прав людини за 2025 рік

Верховний Суд підготував зведений огляд практики Європейського суду з прав людини за 2025 рік, до якого увійшли рішення та ухвали, опубліковані в періодичних оглядах.

У ньому міститься перелік справ із гіперпосиланнями на відповідні періодичні огляди, у яких подано переклад витягів рішень у цих справах.

Для зручності користування справи згруповано за статтями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Постанова ВС-КЦС про відсутність підстав для застосування ч.2 ст. 625 ЦК України до невиконаного судового рішення при відсутності відкритого виконавчого провадження

Справа № 753/1527/22

Це наша справа. Під час її розгляду я неодноразово заявляв про те, що не може існувати нескінченні зобов’язання, врешті Велика палата це і зазначила та Верховний суд прийняв остаточне рішення і зазначив:

Докази відновлення виконавчого провадження з примусового виконання рішення Дарницького районного суду міста Києва від 20 січня 2011 року та поновлення строку для пред’явлення виконавчого документа до виконання у матеріалах справи відсутні.

За таких обставин основна вимога позивача про примусове виконання грошового зобов’язання, підтверджена судовим рішенням, не може бути реалізована у примусовому порядку, а можливість стягнення за виконавчим документом є вичерпаною.

Неперебування виконавчого листа на виконанні в органах державної виконавчої служби у поєднанні з відсутністю судового рішення про поновлення строку для його пред’явлення до виконання виключає можливість застосування до спірних правовідносин положень частини другої статті 625 ЦК України, оскільки ця норма підлягає застосуванню у разі наявності грошового зобов’язання, яке підлягає виконанню.

З огляду на викладене Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позову ПАТ АБ «Укргазбанк» про стягнення трьох процентів річних, однак не може погодитися з мотивами такої відмови, у зв’язку з чим оскаржувані судові рішення підлягають зміні шляхом викладення їх мотивувальних частин у редакції цієї постанови.

Доводи касаційної скарги щодо недослідження апеляційним судом наданих позивачем виписок з особового рахунку позичальника як доказів залишкової заборгованості не можуть бути підставою для скасування судового рішення, оскільки зі спливом установленого законом строку для пред’явлення виконавчого листа до виконання відсутнє грошове зобов’язання, яке може бути примусово виконане, а отже, відсутні й правові підстави для стягнення похідного (акцесорного) зобов’язання, передбаченого статтею 625 ЦК України.

Постанова Київського апеляційного суду про встановлення факту розповсюдження брехні Дмитром Тузовим, Радіо Свобода та Українська правда

Справа № 757/48604/20-ц

Фактично суд надав можливість безкарно журнашлюшкам поширювати недостовірну інформацію і видаляти її тільки після встановлення цього факту, але без жодної компенсації особі, яка постраждала від брехні. Позивач не винен, що суд розділив відповідачів і розіслав позови по всій країні, у зв’язку з чим, рішення по деякім з них було раніше прийнято, а інші фактично залишились просто безкарними.

Журнашлюшки в демократичному суспільстві повинні нести відповідальність за свої дії й брехню, яку вони розповсюджують.

Рішення Дніпровського районного суду міста Києва про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адмінвідповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП

Справа №:755/2834/25

Це чергова наша справа про скасування незаконного штрафу ТЦК у зв’язку з відсутністю самого повідомлення про необхідність з’явитись в ТЦК й розгляд справи без повідомлення особи, яка притягається до відповідальності.

Рішення Сумського ОАС про скасування ППР щодо доходу як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податків, прощеного (анульованого) кредитором АТ “УКРСИББАНК”

Справа № 640/11191/19

Це наша справа. Завдяки активістам справа розглядалась 7 років (!!!). Підставами скасування ППР стало відсутність розрахунку прощеного боргу та неврахування курсової різниці, а також порушення при проведенні перевірки у вигляді відсутності інформації про її місце проведення.

в YouTube: Трохи про право від Ростислава Кравця
в Viber: Правники, адвокати, судді
в Telegram:
в LinkedIn: Law Firm Kravets & Partners
в Tumblr:Правові позиції Верховного суду
в Reddit: Правники, адвокати, судді
та в Instagram:АО «Кравець і партнери»

Також раджу звернути увагу на:

Строки за якими були зміни у питаннях зняття та виключення з військового обліку

🔸 Постанова ВП ВС після ЄСПЛ щодо незаконності не поновлення строку на апеляційне оскарження у зв’язку з відсутністю своєчасно виготовленого повного тексту рішення

Огляд практики ВС від Ростислава Кравця, що опублікована з 28 березня по 03 квітня 2026 року

Max — Mon, 06 Apr 2026 10:04:17 +0000

Вже стала абсолютна очевидна помилковість формування Верховного суду з науковців та осіб без практичного досвіду представництва в суді й роботи на посаді судді в першій інстанції. Це підтверджують і нові рішення ЄСПЛ, про які я до речі говорив, що вони знову будуть, коли випадкові люди приймали абсолютно незаконні постанови після ЄСПЛ і тепер ЄСПЛ знову вказує цим випадковим людям про незаконність їх висновків при перегляді рішень, які вже були визнання ЄСПЛ такими, що порушують норми конвенції. Тепер Великій палаті прийшлось вже дотримуватись Закону, можу, тому що в складі зараз відсутні такі судді як В. І. Данішевська, Н. О. Антонюк, О. Г. Яновська, Д. А. Гудима, В. В. Пророк та О. Р. Кібенко.

Крім того, до огляду увійшла чергова постанова після ЄСПЛ щодо обов’язку суддів апеляційної інстанції враховувати час виготовлення рішення, яке оскаржується для поновлення строків на оскарження, рішення КСУ, що немає жодного сенсу, практика стягнення відсотків з Приватбанку за несвоєчасне повернення вкладу та практика оскарження незаконного поновлення на військовому обліку й багато іншого.

Перелік рішень та практики, які включені до огляду:

🔸 Постанова ВП ВС після повторного ЄСПЛ у справі щодо умисного вбивства і зізнання отриманого без захисника

🔷 Огляди судової практики та інші рішення:

🔸 Рішення КСУ 3-р(ІІ)/2026 щодо невідповідності Конституції України (конституційності) частини п’ятої статті 615 Кримінального процесуального кодексу України

🔸 Постанова ВС-КЦС про стягнення з Приватбанку депозиту та відсотків за ч. 2 ст. 625 ЦК України

💥 Рішення Одеського ОАС про зобов’язання ТЦК розглянути питання виключення його з військового обліку у зв’язку із непридатністю до військової служби

💥 Рішення Дніпровського районного суду міста Києва про скасування постанови про адмінправопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП та стягненні витрат на правову допомогу у зв’язку з відсутністю доказів повідомлення ТЦК

За цей період, рекомендую звернути увагу на наступні ухвали, постанови й рішення:

Постанова ВП ВС після ЄСПЛ щодо незаконності не поновлення строку на апеляційне оскарження у зв’язку з відсутністю своєчасно виготовленого повного тексту рішення

Справа № 761/42070/23

Чергова справа яка демонструє нехтування деякими суддями правом на захист, що призводить до стягнення з держави завданні такою поведінкою шкоди.Суд зазначив:

29. 03 квітня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва надіслав копію постанови від 16 січня 2024 року на поштову адресу ОСОБА 18 (т. 2, а. с. 20), а вже 10 квітня 2024 року вказану постанову було надіслано місцевим судом до ЄДРСР.

30. 24 квітня 2024 року захисник ОСОБА 17 подав апеляційну скаргу на вказану постанову місцевого суду, в якій клопотав про поновлення строку апеляційного оскарження, оскільки копія постанови Шевченківського районного суду м. Києва не вручалась ні ОСОБА 18 , ні захиснику ОСОБА 17 , а зі змістом цієї постанови захисник ознайомився із сайту ЄДРСР лише 16 квітня 2024 року.

31. Вказане також підтверджується матеріалами провадження, а саме повернутою кореспонденцією Шевченківського районного суду м. Києва, що міститься в матеріалах справи, яка надсилалась ОСОБА 18 проте так і не була отримана останньою (т. 2, а. с. 55).

32. При цьому інші докази, які б підтверджували дату отримання захисником ОСОБА 17 або ОСОБА 18 постанови суду першої інстанції, у матеріалах справи відсутні.

33. Наведені обставини залишились поза увагою суду апеляційної інстанції.

34. У справі «Кірєєв та Ліман проти України» ЄСПЛ установив порушення п. 1 ст. 6 Конвенції у зв?язку з відмовою в доступі до суду вищої інстанції, оскільки суд апеляційної інстанції безпідставно не поновив строку на апеляційне оскарження.

35. Ураховуючи наведене вище, Велика Палата дійшла висновку, що постанова суду апеляційної інстанції, якою відмовлено в поновленні строку на апеляційне оскарження та повернуто апеляційну скаргу, суперечить вимогам закону, оскільки ухвалена з порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції у зв?язку з відмовою в доступі до суду вищої інстанції.

36. Враховуючи викладене Велика Палата, керуючись положеннями ст. 297-10 КУпАП, дійшла висновку, що заява ОСОБА 17 підлягає задоволенню, а постанова апеляційного суду – скасуванню з направленням справи про адміністративне правопорушення на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова ВП ВС після повторного ЄСПЛ у справі щодо умисного вбивства і зізнання отриманого без захисника

Справа № 1-07/07

Ця справа вчергове доводить хибність формування Верховного суду з науковців та осіб без практичного досвіду представництва в судах, а головне роботи суддею. з цього і починалась кібенківщина.

В свій час я писав по цій справі свій коментар і зазначав про помилку яку допустили випадкові люди і ймовірне повторне рішення ЄСПЛ, так і сталось. І це рішення вже стосується помилки допущенної у Великій палаті та ігнорування рішення ЄСПЛ. В той час суддями були:

Головуючий суддя В. С. Князєв

Суддя-доповідач Л. М. Лобойко

Судді: Н. О. Антонюк Т. О. Анцупова С. В. Бакуліна В. В. Британчук Ю. Л. Власов М. І. Гриців Д. А. Гудима В. І. Данішевська Ж. М. Єленіна О. С. Золотніков О. Р. Кібенко Н. П. Лященко О. Б. Прокопенко В. В. Пророк Л. І. Рогач О. М. Ситнік О. С. Ткачук В. Ю. Уркевич О. Г. Яновська

Крім цього, рекомендую звернути увагу на наступну судову практику і роз’яснення:

Рішення КСУ 3-р(ІІ)/2026 щодо невідповідності Конституції України (конституційності) частини п’ятої статті 615 Кримінального процесуального кодексу України

На основі комплексного аналізу приписів Кодексу Суд дійшов висновку, що продовження застосування щодо особи такого запобіжного заходу, як тримання під вартою на підставі частини п’ятої статті 615 Кодексу ґрунтується не на доказах обставин, які є необхідними для продовження застосування цього виняткового запобіжного заходу, а на обставинах, що унеможливлюють проведення підготовчого судового засідання. Тому подальше тримання особи під вартою має ознаки свавільного обмеження її свободи та особистої недоторканності.

Суд також вказав, що припис „у разі неможливості проведення підготовчого судового засідання“ частини пʼятої статті 615 Кодексу є нечітким та незрозумілим за своїм змістом, непередбачним за юридичними наслідками застосування, оскільки у цьому приписі Кодексу відсутні вказівки на обставини, що обʼєктивно унеможливлюють проведення підготовчого судового засідання, або на критерії за наявності яких суд встановить факт неможливості проведення підготовчого судового засідання у конкретному випадку.

Суд підкреслив, що законодавче врегулювання продовження строку тримання особи під вартою через обʼєктивну неможливість здійснення відповідного судового розгляду можливе у виняткових випадках, безпосередньо спричинених умовами воєнного стану. Водночас законодавець, установлюючи таке нормативне регулювання, не має широкого простору обдумування і повинен запровадити таке законодавче регулювання, щоб забезпечити належний судовий розгляд питання щодо тримання особи під вартою невідкладно з моменту усунення обставин, які його унеможливлювали, але в будь-якому разі в строк, що не перевищує 72 години.

Дослідивши питання, порушені в конституційній скарзі, Суд виснував, що частина п’ята статті 615 Кодексу не відповідає Конституції України.

Для забезпечення юридичної визначеності у внормуванні кримінальних процесуальних відносин та надання Верховній Раді України строку для внесення змін до Кодексу, Суд вказав, що припис Кодексу, визнаний неконституційним, утрачає чинність через три місяці з дня ухвалення цього Рішення.

Постанова ВС-КЦС про стягнення з Приватбанку депозиту та відсотків за ч. 2 ст. 625 ЦК України

Справа № 757/23850/21-ц

Це наша справа. Суд зазначив:

З огляду на викладені обставини, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, встановивши, що АТ КБ «ПриватБанк», отримавши вимогу позивача про розірвання договорів та повернення вкладів, допустив прострочення виконання свого грошового зобов’язання, у зв’язку з чим у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення трьох процентів річних на підставі статті 625 ЦК України, дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності правових підстав для стягнення з АТ КБ «ПриватБанк» на користь позивача трьох процентів річних на підставі частини другої статті 625 ЦК України за договорами банківського вкладу за період з 11 березня 2019 року до 11 січня 2021 року.

Рішення Одеського ОАС про зобов’язання ТЦК розглянути питання виключення його з військового обліку у зв’язку із непридатністю до військової служби

Справа № 420/39577/25

Це наша справа. Суд зазначив:

При вирішенні цієї справи, суд враховує, що бездіяльність – це невчинення у встановлений законом строк дії, яку суб’єкт владних повноважень повинен вчинити, та в цьому випадку вказана бездіяльність стосується саме розгляду заяви позивача від 02.09.2025 року.

З огляду на вищенаведене, суд, з урахуванням вимог частини 2 статті 9 КАС України, дійшов висновку, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо розгляду заяви позивача щодо внесення відомостей про визнання ОСОБА 1 непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів.

При цьому, з огляду на те, що заява позивача не була розглянута по суті поставлених у ній питань та відповідачем не було надано оцінки доданим до неї документів, похідна позовна вимога підлягає задоволенню шляхом зобов’язання ІНФОРМАЦІЯ 14 розглянути по суті заяву ОСОБА 1 про виправлення недостовірних відомостей у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов’язаних та резервістів.

З огляду на те, що відповідно до Порядку №559 зміни у Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов’язаних та резервістів щодо даних військовозобов’язаних вносяться за результатами розгляду звернення такого військовозобов’язаного, яке у даному випадку розглянуто не було, позовні вимоги щодо зобов’язання відповідача внести відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів відомості щодо ОСОБА 1 про визнання його непридатним до військової служби та про виключення з військового обліку є передчасними.

Інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин, судом не встановлено.

в YouTube: Трохи про право від Ростислава Кравця
в Viber: Правники, адвокати, судді
в Telegram:
в LinkedIn: Law Firm Kravets & Partners
в Tumblr:Правові позиції Верховного суду
в Reddit: Правники, адвокати, судді
та в Instagram:АО «Кравець і партнери»

Також раджу звернути увагу на:

Строки за якими були зміни у питаннях зняття та виключення з військового обліку

🔸 Постанова ВП ВС щодо випадків повноважень прокурора досі продовжувати строки досудового розслідування у об’єднаних кримінальних провадженнях з відступом від позиції ОП ВС-ККС

Огляд практики ВС від Ростислава Кравця, що опублікована з 14 по 20 березня 2026 року

Max — Mon, 23 Mar 2026 15:42:24 +0000

Відчувається весна та чергове загострення і зміна сталої практики з одночасним натягуванням сови на глобус залежно від температури повітря та довжини світового дня. Чергові зміни у розумінні КПК України, вигадування неіснуючих норм та обхід закону в частині дійсності судового рішення та наслідки відсутності нарадчої кімнати на вимогу активістів й профанів-мандрівників, нескінченної відповідальності суддів КСУ та можливість визнання їх рішень недійсними залежно від політики в країні.

Крім того, до огляду включена практика ЄСПЛ, ВС-КАС та ВС-КГС з вирішення господарських спорів в умовах воєнного стану, чергове рішення з визнання незаконним відсторонення від роботи у зв’язку з відмовою в участі у безвідповідальному медичному експерименті і багато іншого.

Перелік рішень та практики, які включені до огляду:

🔸 Постанова ВП ВС після ЄСПЛ щодо належного відповідача у спорах про відшкодування шкоди державою

🔸 Постанова ВП ВС про підстави визнання дійсним рішення суду, яке не підписано всіма суддями

🔸 Постанова ВП ВС щодо наслідків невиконання умов поставки товару та повернення передоплати за товар і можливості зменшення невиправданої суми пені

🔸 Постанова ВП ВС після ЄСПЛ щодо безстрокової колективної відповідальності судді КСУ за рішення КСУ і можливість звільнення у непередбачений Законом спосіб

🔷 Огляди судової практики та інші рішення:

🔸 Огляд практики ЄСПЛ за грудень 2025 року

🔸 Огляд судової практики ВС-КАС за лютий 2026 року

🔸 Оновлений огляд судової практики ВС-КГС з вирішення господарських спорів в умовах воєнного стану з 06.2022 по 12.2025 року

💥 Постанова ВС-КЦС про визнання незаконним наказу про відсторонення від роботи та поновлення на роботі у зв’язку з відмовою від участі у медичному експерименті

За цей період, рекомендую звернути увагу на наступні ухвали, постанови й рішення:

Постанова ВП ВС щодо випадків повноважень прокурора досі продовжувати строки досудового розслідування у об’єднаних кримінальних провадженнях з відступом від позиції ОП ВС-ККС

Справа № 755/15993/18

Намагання бути трохи вагітними завжди призводить до порушення прав людини, як і в цьому випадку. Фактично це чергове підтвердження помилковості побудови правової системи на праві прецеденту чи так званому правовому висновку. Врешті суд зазначив:

Суб’єктом, уповноваженим продовжувати строк досудового розслідування, є прокурор або слідчий суддя залежно від дати внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР.

У провадженнях, розпочатих до 16 березня 2018 року (до початку дії Закону № 2147-VIII), коли діяла попередня редакція ст. 294 КПК, повноваження з продовження строків належать прокурору відповідного рівня. У провадженнях, відомості про які внесені вже після цієї дати, діє новий порядок, що передбачає необхідність звернення (у передбачених законом випадках) до слідчого судді.

У разі об’єднання кількох проваджень, де перше розпочате до 16 березня 2018 року (до початку дії Закону № 2147-VIII), продовження строків віднесено до компетенції прокурора, тоді як у випадках, коли перше провадження розпочато після цієї дати, такі повноваження належать і слідчому судді у передбачених випадках нової редакції ст. 294 КПК.

У тому разі, коли за часом початку першого з об’єднаних проваджень (що розпочато до 16 березня 2018 року) уповноваженим продовжувати строк досудового розслідування був прокурор, проте таку процесуальну дію вчинив слідчий суддя, то це не є таким порушенням норм процесуального права, що надалі може бути підставою для закриття такого провадження. Велика Палата такий висновок робить з огляду на те, що вчинення такої процесуальної дії слідчим суддею за формою і порядком надає більші гарантії дотримання прав та законних інтересів осіб у кримінальному провадженні.

74. Оскільки відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК, у кримінальному провадженні, яке передано на Велику Палату було внесені до ЄРДР 19 жовтня 2017 року за № 42017101040000203, тобто до прийняття та набрання чинності Закону № 2147-VIII,продовження строку досудового розслідування належало до повноважень прокурора відповідного рівня.

Постанова ВП ВС після ЄСПЛ щодо належного відповідача у спорах про відшкодування шкоди державою

Справа № 757/38039/17-ц

Велика палата зазначила:

58. Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган [див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 червня 2023 року в справі № 905/1907/21 (пункти 8.5, 8.6), від 08 серпня 2023 року в справі № 910/5880/21 (пункти 34, 35)].

59. У цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді. У справах про відшкодування шкоди державою вона бере участь як відповідач через той орган, діяннями якого завдано шкоду. Хоча наявність такого органу для того, щоб заявити відповідний позов до держави, не є обов’язковою. Участь у вказаних справах Державної казначейської служби України чи її територіальних органів не є необхідною. До такого висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла у постановах від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц та від 14 січня 2026 року у справі 465/5323/15.

60. Залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів Державної казначейської служби України чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки Державна казначейська служба України чи її територіальний орган не є тим суб’єктом який порушив права чи інтереси позивача (див. пункт 30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц).

Постанова ВП ВС про підстави визнання дійсним рішення суду, яке не підписано всіма суддями

Справа № 946/3565/24

На жаль вирішення ситуації саме таким чином, як на мене, не відповідає Закону. Тому треба змінювати Закон, а не намагатись обійти його порушення. Суд зазначив:

43. У разі наявності скороченого судового рішення, підписаного всім складом суду, відсутність підпису судді у повному тексті судового рішення (підписаному іншими суддями колегії, які складають більшість від складу суду) не є безумовною підставою для скасування судового рішення відповідно до пункту 3 частини першої статті 411 ЦПК (а так само аналогічних положень п. 5 ч. 3 ст. 353 КАС і п. 3 ч. 1 ст. 310 ГПК), якщо це обумовлено об’єктивними, непереборними причинами, які виникли після проголошення скороченого судового рішення (наприклад, смертю судді).

44. Таким чином, Велика Палата відступає від протилежних висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24 липня 2025 року у справі № 520/12864/24 та від 01 жовтня 2025 року у справі № 520/21767/23.

Постанова ВП ВС щодо наслідків невиконання умов поставки товару та повернення передоплати за товар і можливості зменшення невиправданої суми пені

Справа № 911/969/24

Велика палата зазначила:

111. Велика Палата не знаходить підстав для відступу від висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 24.06.2015 у справі № 904/5381/14, про те, що «саме по собі закінчення строку дії двостороннього правочину, виконання якого здійснено тільки однією стороною, не припиняє зобов’язальних правовідносин сторін цього правочину та не звільняє другу сторону такого правочину від відповідальності за невиконання нею свого обов’язку».

112. Водночас Велика Палата зробила висновок, що положення частини другої статті 693 ЦК України, яке передбачає право покупця «вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати», якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, неявно включає і право покупця прийняти повернення суми попередньої оплати, здійснене за ініціативою продавця (погодитися на пропозицію продавця щодо такого повернення) або заперечити проти цього і вимагати від продавця передачі товару.

113. У разі прийняття покупцем повернутої з ініціативи продавця суми попередньої оплати (за обставин подібних до цієї справи) взаємні зобов’язання сторін вважаються припиненими за домовленістю сторін (частина перша статті 604 ЦК України). Однак повернення суми попередньої оплати, у тому числі після закінчення строку договору купівлі-продажу (поставки), здійснене з ініціативи продавця (за відсутності передбачених законом або договором підстав), не має наслідком припинення зобов’язання продавця передати (поставити) товар, якщо покупець без невиправданої затримки недвозначно заперечив проти такого повернення і висунув вимогу передати (поставити) товар (наприклад, направив продавцю претензію, лист, подав позов до суду тощо).

Постанова ВП ВС після ЄСПЛ щодо безстрокової колективної відповідальності судді КСУ за рішення КСУ і можливість звільнення у непередбачений Законом спосіб

Справа № 800/162/14

Це рішення, вершина правового фарсу і політичної доцільності. Суд зазначив:

133. Велика Палата вважає за необхідне зауважити, що позивачка, склавши закріплену статтею 17 Закону № 422/96-ВР присягу та взявши тим самим на себе обов’язок неухильно дотримуватися визначеного присягою обов’язку, не може стверджувати, що не розуміла змісту присяги. У зв’язку із цим немає підстав вважати, що сутність обов’язку боронити конституційний лад був для позивачки абстрактним і незрозумілим і що вона не могла усвідомлювати меж застосування норми пункту 5 частини п’ятої статті 126 Конституції України, яка пізніше стала підставою для звільнення її з посади органом, уповноваженим на це Конституцією України.

134. Тож у цій справі з огляду на викладене вище немає підстав стверджувати, що поняття «порушення присяги» в контексті змісту присяги судді КСУ, визначеного статтею 17 Закону № 422/96-ВР, було поширене парламентом на діяння, яке з боку стороннього спостерігача і самого судді КСУ, що склав таку присягу, могло бути розцінене інакше, ніж порушення визначених присягою зобов’язань.

135. Велика Палата дійшла висновку, що діяння заявниці кваліфікується як порушення присяги з очевидністю, що була передбачуваною для неї. Юридична кваліфікація настільки істотного порушення, яке призвело до зміни конституційного ладу України, як порушення присяги судді, відповідає також засадам відповідальності судді у розвинених конституційних демократіях, де дії, які становлять «замах на спотворення законів і свобод» (англ. attempts to subvert the laws and liberties), становлять підставу для імпічменту судді, що має наслідком усунення його з посади.

136. Як зазначено вище, відповідно до пункту 5 частини п’ятої статті 126 Конституції Українита пункту 5 частини першої статті 23 Закону № 422/96-ВРсуддя КСУ звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, зокрема, у разі порушення суддею присяги.

158. З огляду на очевидність перевищення суддями КСУ, серед яких і ОСОБА1 , при прийнятті Рішення від 30 вересня 2010 року № 20-рп/2010 своїх конституційних повноважень, встановлення відповідного факту та кваліфікація його як порушення цими суддями присяги самою ВРУ відповідало положенням статей 85, 126 Конституції України.

159. Велика Палата відхиляє також довід позивачки про порушення ВРУ при звільненні її з посади судді КСУ принципу індивідуальної відповідальності.

160. Відповідно до статті 63 Закону № 422/96-ВР рішення приймаються, висновки даються КСУ поіменним голосуванням шляхом опитування суддів КСУ. Судді КСУ не мають права утримуватися від голосування. Рішення і висновки КСУ мотивуються письмово, підписуються окремо суддями КСУ, які голосували за їх прийняття і які голосували проти їх прийняття, та оприлюднюються. Вони є остаточними і не підлягають оскарженню. Підписання суддею КСУ рішення, висновку КСУ є обов’язковим.

170. Незважаючи на те, що викладення окремої думки судді КСУ є його правом, а не обов’язком, у разі незгоди цього судді із судовим рішенням саме окрема думка судді відображає його правову позицію щодо результатів розгляду справи та спрямована на заперечення, уточнення або обґрунтування висновків у рішенні суду.

171. Присяга, яку дає суддя КСУ і яка зобов’язує його захищати конституційний лад, тим самим зобов’язує його не лише голосувати «за» або «проти» рішень КСУ, а також чітко та повно усвідомлювати раціональні мотиви для такого голосування і за потреби викладати ці мотиви в окремій думці. Особливо у випадках, коли такий захист передбачає необхідність не пасивного спостереження за ігноруванням конституції держави, а професійний, службовий обов’язок активних дій щодо її захисту.

172. Отже, за відсутності окремої думки ОСОБА1 щодо Рішення від 30 вересня 2010 року № 20-рп/2010 у парламенту не було підстав вважати, що позивачка не погоджувалася з ухваленням цього Рішення. З огляду на аргументи, які позивачка висловила під час розгляду справи, зокрема вона не наводить доводів, що у неї була інша позиція під час голосування за прийняття зазначеного Рішення, немає підстав вважати інакше й у Великої Палати Верховного Суду.

175. Та обставина, що Постановою № 775-VII, крім позивачки, звільнено й інших суддів КСУ за порушення присяги, не змінює правову природу цієї Постанови як акта індивідуальної дії та не свідчить про притягнення цих осіб, зокрема позивачки, до колективної відповідальності.

179. Разом з тим відсутність у законодавстві норми, якою був би встановлений строк притягнення до відповідальності за вчинення проступку, не звільняє від відповідальності, а статус судді КСУ, з огляду на перебування на відповідній посаді не більше дев’яти років без права повторного призначення на цю посаду (стаття 148 Конституції України та стаття 9 Закону № 422/96-ВР), давав підстави притягувати суддю КСУ до відповідальності за порушення присяги впродовж строку його перебування на відповідній посаді.

Крім цього, рекомендую звернути увагу на наступну судову практику і роз’яснення:

Огляд практики ЄСПЛ за грудень 2025 року

У цьому огляді, зокрема, відображено низку рішень ЄСПЛ щодо дотримання Державами-учасницями вимог, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

У справі DANILEŢ v. Romania Велика Палата ЄСПЛ розглянула питання свободи вираження поглядів судді в соціальних мережах. ЄСПЛ наголосив, що в умовах загрози верховенству права судді вправі публічно висловлюватися з питань суспільного інтересу і такі висловлювання мають високий рівень захисту. Це рішення прикметне тим, що ЄСПЛ сформулював критерії, які потрібно застосовувати при оцінці необхідності втручання у свободу вираження поглядів. У цій справі ЄСПЛ вважав, що причини для дисциплінарного покарання заявника не були релевантними й достатніми, а власне втручання в його свободу вираження поглядів не відповідало нагальній суспільній потребі.

Заслуговує на увагу й справа STEPHAN KUCERA v. Austria стосовно правомірності проведення судового засідання в режимі відеоконференції під час пандемії COVID-19. Заявник стверджував про порушення права на справедливий суд. Проте ЄСПЛ констатував відсутність порушення ст. 6 Конвенції.

Проведення слухання через відеозв’язок мало чітку правову основу, а саме національний Допоміжний закон про адміністративне провадження у зв’язку з COVID-19, прийнятий спеціально для регулювання проваджень у період пандемії.

Що стосується прав учасників, то адвокат не заперечував проти проведення слухання через відеозв’язок до його проведення, а зробив це лише після його початку; суд не зобов’язував заявника та його адвоката брати участь у засіданні через відеозв’язок із двох різних місць, і вони могли організовувати свою участь як окремо, так і спільно, а також наводити аргументи й ставити запитання свідкам.

Щодо технічної якості зв’язку ЄСПЛ зауважив, що виявлені під час засідання проблеми зі звуком були оперативно вирішені. Оскільки сторони відмовилися від зачитування протоколу наприкінці засідання, вони втратили можливість зафіксувати технічні перешкоди, і ЄСПЛ визнав, що в заявника не було достатньо доказів, які б свідчили про технічні проблеми, що перешкоджали йому ефективно брати участь у провадженні.

Говорячи про публічність судового розгляду, ЄСПЛ наголосив, що громадськість не була формально виключена із засідання, проведеного через відеозв’язок. Інформація про слухання розміщувалася на дошці оголошень суду, до будівлі якого доступ не обмежувався, і суддя могла поінформувати будь-кого, хто заходив до зали засідань, про можливість взяти участь у відеоконференції.

Огляд судової практики ВС-КАС за лютий 2026 року

✅ врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, для оформлення довідки про грошове забезпечення військовослужбовця у 2024 році (палатне рішення);

✅ зміст поняття «безпосередня участь у бойових діях» як умови для визнання особи учасником бойових дій;

✅ обов’язковість погодження детального плану території, що охоплює історичний ареал, та його відповідність генеральному плану населеного пункту (палатне рішення);

✅ відсутність обов’язку формувати дохід та податкові зобов’язання в разі використання товарів у стимулюючих акціях «Подарунок за покупку»;

✅ правомірність донарахування ввізного мита та ПДВ у зв’язку з непідтвердженням преференційного походження товару з ЄС на підставі відповіді уповноваженого органу країни-експортера.

Заслуговують на увагу також правові висновки з питань застосування процесуального закону, зокрема про:

✅ право суду покласти судові витрати на сторону, з вини якої виник спір;

✅ неоскаржуваність рішення адміністративного органу про відмову в зупиненні адміністративного провадження.

Оновлений огляд судової практики ВС-КГС з вирішення господарських спорів в умовах воєнного стану з 06.2022 по 12.2025 року

У межах огляду зібрано ключові правові позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, що відображають основні тенденції та підходи до вирішення спорів у складних умовах сьогодення.

Оновлений тематичний огляд стане практичним інструментом для юристів, адвокатів і представників бізнесу, які щодня працюють у сфері господарських правовідносин в умовах повномасштабного вторгнення й шукають чіткі орієнтири в сучасній судовій практиці.

Постанова ВС-КЦС про визнання незаконним наказу про відсторонення від роботи та поновлення на роботі у зв’язку з відмовою від участі у медичному експерименті

Справа № 127/2477/22

Це чергова наша справа щодо захисту незаконного відсторонення від посади осіб, які відмовились від участі у медичному експерименті. Суд зазначив:

Верховний Суд не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, оскільки у цьому конкретному випадку застосування до ОСОБА1 , яка обіймала посаду вчителя початкових класів КЗ «Загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів із спеціалізованими класами з поглибленим вивченням математики і фізики № 34 Вінницької міської ради», такого заходу як відсторонення від роботи, не передбачало жодної індивідуальної оцінки виконуваних нею трудових обов’язків, зокрема об’єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми. Тому таке відсторонення не можна вважати пропорційним меті охорони здоров’я населення та самого позивача.

Аналогічний висновок щодо незаконності відсторонення працівника, який працював на посаді вчителя, викладений Верховним Судом у постанові від 19 червня 2024 року у справі № 507/2121/21 (провадження № 61-17388св23).

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині скасування наказу відповідача про відсторонення від роботи. Такий висновок апеляційного суду суперечить висновку Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22), який колегія суддів вважає за необхідне врахувати відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України.

Також апеляційний суд дійшов помилкового висновку про неправильне застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин статті 235 КЗпП України, оскільки згідно з висновком об’єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеним у постанові від 5 травня 2025 року у справі № 758/4178/22 (провадження № 61-6935сво24), – «у КЗпП України відсутня норма права, яка б у цій ситуації регулювала питання виплати середнього заробітку за час незаконного призупинення дії трудового договору, оскільки це не є ні простоєм, ні звільненням працівника. Разом з тим, з урахуванням положень статті 43 Конституції України, найбільш подібним (аналогічним) до цієї ситуації є застосування частин першої, другої статті 235 КЗпП України».

Суд першої інстанції, належним чином оцінивши докази, подані сторонами, повно встановивши обставини справи, враховуючи вказані норми матеріального права, дійшов по суті правильного висновку про існування правових підстав для задоволення позову в частині скасування наказу про відсторонення від роботи та стягнення середнього заробітку за час відсторонення від посади.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції відсторонення від роботи та стягнення середнього заробітку за час відсторонення від посади, повно та всебічно з’ясувавши обставини справи та дослідивши наявні у справі докази, правильно застосував норми права і ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, яке суд апеляційної інстанції у вказаній частині помилково скасував.

в YouTube: Трохи про право від Ростислава Кравця
в Viber: Правники, адвокати, судді
в Telegram:
в LinkedIn: Law Firm Kravets & Partners
в Tumblr:Правові позиції Верховного суду
в Reddit: Правники, адвокати, судді
та в Instagram:АО «Кравець і партнери»

Також раджу звернути увагу на:

Строки за якими були зміни у питаннях зняття та виключення з військового обліку

🔸 Постанова ВП ВС щодо цивільної юрисдикції для встановлення юридичного факту перебування на утриманні для отримання одноразової грошової допомоги

Огляд практики ВС від Ростислава Кравця, що опублікована з 07 по 13 березня 2026 року

Max — Mon, 16 Mar 2026 21:08:48 +0000

По діяльності Великої палати відчувається вже недостатність там випадкових людей та посіпак іноземців і шнурків Жернакова. Хоча ще є окремі постанови та окремі думки до цілком законних постановах, але в цілому, нестача всієї цієї колективної кібенківщини відчувається та зниження рівня мамалуйні. Універсальній господарській юрисдикції, що постійно, як на мене, вигадує не існуючи норми закону, не вистачає прихильників.

До огляду увійшли позиції щодо встановлення факту, який має юридичне значення, досить сумнівна постанова про пріоритетність закону про держбюджет при визначенні надбавок, чергова позиція щодо поновлення строків на апеляційне оскарження, але вже після ЄСПЛ, практика ВС-КЦС у спорах щодо визначення місця проживання дитини, практика ВС-КАС у справах щодо військової служби, практика ЄСПЛ, оскарження штрафів ТЦК й багато іншого.

Перелік рішень та практики, які включені до огляду:

🔸 Постанова ВП ВС у зразковій справі про вибірковий підхід при визначенні застосування закону про держбюджет замість закону про держслужбу для розрахунку надбавки

🔸 Постанова ВП ВС після ЄСПЛ про необхідність розглянути апеляційну скаргу у справі про адмінправопорушення не дивлячись на пропуск строків у зв’язку з несвоєчасним виготовленням повного тексту рішення

🔷 Огляди судової практики та інші рішення:

🔸 Дайджест судової практики ВП ВС за січень – лютий 2026 року

🔸 Огляд практики ВС-КЦС у спорах щодо визначення місця проживання дитини за 12.2023 – 01.2026 роки

🔸 Огляд судової практики ВС-КАС у справах щодо військової служби: прийняття на службу, проходження служби, звільнення зі служби за 2019 – 2025 роки

🔸 Бюлетень 3-2025 практики ЄСПЛ у справах проти України та інших держав з 01.07.2025 по 30.09.2025

🔸 Рішення КСУ 1-р/2026 щодо неконституційності сплати судового збору за заяви про контроль за виконанням судового рішення

🔸 Рішення КСУ 2-р(І)/2026 щодо “гарантії” здобувачів вищої освіти

💥 Рішення Подільського райсуду міста Києва про визнання протиправною та скасування постанови ТЦК про адмінправопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 25500 грн

За цей період, рекомендую звернути увагу на наступні ухвали, постанови й рішення:

Постанова ВП ВС щодо цивільної юрисдикції для встановлення юридичного факту перебування на утриманні для отримання одноразової грошової допомоги

Справа № 308/17634/23

Велика палата зазначила:

141. Процесуальними законами не допускається об’єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам (положення частини п’ятої статті 188 ЦПК України та частини четвертої статті 172 КАС України).

142. Не можуть бути поєднаними в одному провадженні вимоги про встановлення факту, що має юридичне значення, та оскарження рішення, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, оскільки ці вимоги підсудні судам різних юрисдикцій (пункт 111 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21).

143. Одноразова грошова допомога у зв’язку зі смертю військовослужбовця призначається і виплачується фізичним особам, які мають право на її отримання (батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого).

144. За такого правового регулювання можна зробити висновок, що в таких справах спір може виникнути лише між суб’єктами отримання одноразової грошової допомоги, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів. Саме для таких цілей чинним процесуальним законодавством (частина шоста статті 294, частина четверта статті 315 ЦПК України) передбачено, що факт перебування особи на утриманні може розглядатись у позовному провадженні у порядку цивільного судочинства.

145. У постанові від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 Велика Палата Верховного Суду розглядала питання юрисдикційності справи про встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з метою призначення та виплати одноразової грошової допомоги, де, серед іншого, виснувала, що між особою і Міністерством оборони України не може бути спору про право на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки відповідач не є суб’єктом отримання такої соціальної допомоги.

146. Велика Палата Верховного Суду вважає, що сформовані у зазначеній постанові висновки є правозастосовними до цих правовідносин про встановлення факту перебування онуки на утриманні загиблого діда (військовослужбовця), оскільки встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки також передбачено частиною першою статті 315 ЦПК України і метою встановлення факту є призначення і виплата одноразової грошової допомоги.

Постанова ВП ВС у зразковій справі про вибірковий підхід при визначенні застосування закону про держбюджет замість закону про держслужбу для розрахунку надбавки

Справа № 240/7215/24

Натягування сови на глобус у всій красі і знову суддями іншої юрисдикції ніж розглядалась справа, суд зазначив:

147. Велика Палата Верховного Суду врахувала, що позивачка фактично просить про вибіркове застосування законодавства, а саме в межах єдиної реформи оплати праці державних службовців погоджується зі збільшенням посадового окладу, втім заперечує проти зменшення розміру надбавки за вислугу років, хоча законодавець розглядає це як невід’ємну частину впроваджуваних ним змін.

148. Оскільки позивачка не оспорювала застосування до неї інших складових реформи оплати праці працівників державної служби (зокрема, в частині підвищення посадового окладу), посилаючись на єдиний економічно невигідний для неї аспект цієї реформи, то немає підстав вважати, що зменшення розміру надбавки за вислугу років призвело до зменшення її заробітної плати загалом, тобто погіршило її становище чи звузило наявний у неї обсяг прав як державного службовця.

149. Нарахування та виплата у 2024 році державним службовцям надбавки за вислугу років має відбуватися з урахуванням вимог пункту 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 3460-IX- на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу.

150. Зміни щодо розміру надбавки за вислугу років на державній службі в сукупності зі збільшенням посадового окладу не є проявом очевидного свавілля та в кінцевому результаті не призвели до реального порушення будь-яких прав позивачки як державного службовця. Саме лише зменшення розміру надбавки за вислугу років на державній службі не спричинило звуження соціальних гарантій і зменшення загального розміру грошової винагороди, а є складовим елементом послідовного та виваженого підходу держави до поступового підвищення конкурентоспроможності заробітних плат на посадах державної служби.

Постанова ВП ВС після ЄСПЛ про необхідність розглянути апеляційну скаргу у справі про адмінправопорушення не дивлячись на пропуск строків у зв’язку з несвоєчасним виготовленням повного тексту рішення

Справа № 760/14761/18

Чергове підтвердження необхідності судам при апеляційному та касаційному оскаржені враховувати строк виготовлення повного тексту рішення. Суд зазначив:

46. Як убачається з Рішення, констатуючи порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у цій справі, ЄСПЛ погодився з доводами заявника, який надав Суду копії відповідних заяв та повідомлення про вручення, та вказав про те, що ніщо не свідчить, що суд першої інстанції дотримався свого зобов’язання за статтею 285 КУпАП щодо надання заявнику копії своєї постанови до дати, коли заявник фактично її отримав.

47. Наведене дає Великій Палаті підстави вважати, що постанови суду апеляційної інстанції, якими відмовлено в поновленні строку на апеляційне оскарження та повернуто апеляційну скаргу, є необґрунтованими та підлягають скасуванню.

Крім цього, рекомендую звернути увагу на наступну судову практику і роз’яснення:

Дайджест судової практики ВП ВС за січень – лютий 2026 року

Дайджест містить правові висновки Великої Палати ВС:

– у спорах, що виникають із земельних правовідносин (щодо належного відповідача за вимогою про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом знесення об’єкта самочинного будівництва);

– у спорах, що виникають із трудових правовідносин (щодо повноважень професійних спілок приймати рішення про вимогу до власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору (контракту) з керівником підприємства);

– у спорах, що виникають з договірних правовідносин (зокрема щодо нормативної підстави визнання недійсним фраудаторного правочину);

– з процесуальних питань (зокрема щодо суб’єкта оскарження окремої ухвали в апеляційному або касаційному порядку).

Огляд практики ВС-КЦС у спорах щодо визначення місця проживання дитини за 12.2023 – 01.2026 роки

В огляді узагальнено правові позиції Верховного Суду щодо застосування принципу найкращих інтересів дитини та критеріїв визначення її місця проживання.

Матеріал висвітлює підходи суду до вирішення таких спорів в умовах воєнного стану, зокрема у випадках перебування дитини за кордоном, її переміщення через військову агресію, а також щодо обов’язку батьків повідомляти одне одного про місцеперебування дитини.

Окрему увагу приділено практиці щодо повернення дитини до звичайного місця проживання, врахування віку та думки дитини, можливості роз’єднання братів і сестер, а також підходам до поділу батьківського часу та застосування моделі спільної фізичної опіки над дітьми (почергового проживання з кожним із батьків).

Крім того, висвітлено позиції Верховного Суду щодо відсутності предмета спору між батьками, випадків штучного ініціювання спорів з метою уникнення виконання військового обов’язку, а також окремі питання забезпечення позову та процесуальних аспектів розгляду цієї категорії справ.

Огляд містить систематизовані правові позиції Верховного Суду і практичні орієнтири для застосування сімейного законодавства у спорах щодо визначення місця проживання дитини.

Огляд судової практики ВС-КАС у справах щодо військової служби: прийняття на службу, проходження служби, звільнення зі служби за 2019 – 2025 роки

Починаємо цикл оновлюваних тематичних оглядів судової практики Верховного Суду в адміністративних справах, присвячених ключовим питанням щодо військової служби. Він включатиме чотири серії оглядів:

▪️Прийняття (мобілізація) на військову службу. Проходження військової служби. Звільнення з військової служби;

▪️Грошове забезпечення військовослужбовців;

▪️Соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей;

▪️Пенсійне забезпечення військовослужбовців.

Перший випуск пропонуємо до вашої уваги.

У ньому викладено ключові правові позиції Верховного Суду щодо:

✅ призову на військову службу під час мобілізації;

✅ загальних питань проходження військової служби;

✅ звільнення з військової служби за результатами дисциплінарного провадження, у зв’язку з проведенням організаційно-штатних змін та з інших підстав.

Бюлетень 3-2025 практики ЄСПЛ у справах проти України та інших держав з 01.07.2025 по 30.09.2025

Публікацію підготовлено в межах та за підтримки проєкту Ради Європи «Підтримка України у впровадженні стандартів Ради Європи щодо судової влади», який імплементується Відділом програм співробітництва Ради Європи

Бюлетень містить огляд практики Європейського суду з прав людини у справах проти України за період 01.07.2025 — 30.09.2025, а саме рішення Європейського суду з прав людини та ухвали щодо прийнятності, а також рішення Європейського суду з прав людини у справах проти інших держав за період 01.07.2025 — 30.09.2025. Крім того, містить окремі питання функціонування європейської системи захисту прав людини.

Рішення КСУ 1-р/2026 щодо неконституційності сплати судового збору за заяви про контроль за виконанням судового рішення

Дослідивши конституційне подання та долучені до нього матеріали, Конституційний Суд України ухвалив Рішення, яким визнав неконституційними частину другу статті 3, підпункт 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону в тім, що вони уможливлюють справляння судового збору „за подання апеляційної скарги і касаційної скарги на ухвали суду“, постановлені в порядку статей 382, 383 Кодексу.

Зокрема, у Рішенні вказано, що оспорюваними приписами Закону встановлено необґрунтоване втручання у право особи на доступ до суду. Обов’язок сплати судового збору „за подання апеляційної скарги і касаційної скарги на ухвали суду“, постановлені в порядку статей 382, 383 Кодексу, не можна вважати справедливим елементом механізму контролю за виконанням судового рішення, що є невіддільним складником права на доступ до суду, оскільки особа, яка сплатила судовий збір за подання до суду позовної заяви та домоглася ухвалення на свою користь обов’язкового судового рішення, повинна додатково (повторно) сплатити судовий збір за здійснення судового контролю за виконанням судового рішення.

Конституційний Суд України наголошує, що держава не може покладати на особу додатковий фінансовий тягар за свій обов’язок щодо забезпечення виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Отже, частина друга статті 3, підпункт 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону, визнані неконституційними, утрачають чинність із дня ухвалення цього Рішення.

Рішення КСУ 2-р(І)/2026 щодо “гарантії” здобувачів вищої освіти

Конституційний Суд України виснував, що „передбачена пунктом 5 частини першої статті 46 Закону № 1556 відповідальність у формі відрахування за порушення умов договору (контракту) пов’язана з невиконанням цивільно-правових зобов’язань, що виникають внаслідок укладення договору (контракту)“.

Окрім цього, Суд вказав, що „законодавець може деталізувати порядок реалізації конституційного права на вищу освіту також і в спосіб визначення вимог щодо виконання освітньої програми та індивідуального навчального плану, включно з дотриманням правил академічної доброчесності, однак деталізація такого порядку не може прагнути надмірного розширення згаданих вимог, не обумовлених метою досягнення визначених для відповідного рівня вищої освіти результатів навчання, оскільки це може бути використано як підстава для відрахування здобувача освіти“.

Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено.

Судді-доповідачі у справі – Юрій Барабаш, Оксана Грищук.

Окрема думка судді Конституційного Суду України Петра Філюка буде оприлюднена на офіційному вебсайті Суду у встановлені законодавством строки.

Рішення Подільського райсуду міста Києва про визнання протиправною та скасування постанови ТЦК про адмінправопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 25500 грн

Справа № 758/13343/25

Це чергова наша справа зі скасування незаконного штрафу ТЦК у зв’язку з неповідомленням особи про розгляд справи про адмінправопорушення. Суд зазначив:

До відзиву представником відповідача додано повістку про виклик ОСОБА 1 до ІНФОРМАЦІЯ 1 для розгляду справи про адміністративне правопорушення, однак доказів того, що вказана повістка була надіслана позивачу суду не надано.

Таким чином, у порушення вимог вищевказаного законодавства, доказів на підтвердження того, що ОСОБА 1 був своєчасно сповіщеним про місце і час розгляду справи про притягнення його до адміністративної відповідальності на 29.11.2024, відповідно до вимог ст. 268 КУпАП, відповідачем суду не надано.

Тобто, розгляд адміністративної справи 29.11.2024 відбувся за відсутності позивача, якого не було своєчасно сповіщено про розгляд справи, що в силу приписів ч. 1 ст. 268 КУпАП виключало можливість розгляду справи.

Вирішуючи питання наслідків розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яку належним чином не повідомили про дату, Верховний Суд у постановах від 06.03.2018 у справі № 522/20755/16-а, від 30.09.2019 у справі № 591/2794/17, від 06.02.2020 № 05/7145/16-а та від 21.05.2020 у справі № 286/4145/15-а дійшов такого висновку: «факт несвоєчасного повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням установленої процедури. Як наслідок, позивача позбавлено прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу».

У порушення вимог вищевказаного законодавства, відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що ОСОБА 1 було повідомлено належним чином про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням установленої процедури.

в YouTube: Трохи про право від Ростислава Кравця
в Viber: Правники, адвокати, судді
в Telegram:
в LinkedIn: Law Firm Kravets & Partners
в Tumblr:Правові позиції Верховного суду
в Reddit: Правники, адвокати, судді
та в Instagram:АО «Кравець і партнери»

Також раджу звернути увагу на:

Строки за якими були зміни у питаннях зняття та виключення з військового обліку

🔸 Постанова ВП ВС про відсутність підстав для застосування ч.2 ст. 625 ЦК у разі спливу строку на пред’явлення виконавчого документа до виконання або відмові у поновленні цього строку

Огляд практики ВС від Ростислава Кравця, що опублікована з 28 лютого по 06 березня 2026 року

Max — Mon, 09 Mar 2026 10:51:15 +0000

На цьому тижні, нарешті поставили крапку в існуванні нескінченного боргу та зловживанні кредиторами своїми правами чи прибрали луспенківщину з цих правовідносин, але не обійшлось і без ложки дьогтю в частині вигадування неіснуючих норм та позбавлення права споживачів на захист в частині захисту від зловживання енергопостачаючих компаній, також вигадали і норми корпоративного права для фермерських господарств, але зупинились в частині забезпечення позову на стадії касації і то добре.

Також до огляду включена практика ВС-КЦС, ВС-ККС щодо провокації злочину та досить дискусійне рішення КСУ щодо повноважень судів апеляційної інстанції й багато іншого.

Перелік рішень та практики, які включені до огляду:

🔸 Постанова ВП ВС щодо порядку застосування п. 7.11 Правил роздрібного ринку електричної енергії як заборона на відключення за виключенням певних умов під час дії воєнного стану

🔸 Постанова ВП ВС щодо порядку та можливості накладення у виконавчому проваджені арешту на корпоративні права у фермерському господарстві

🔸 Ухвала ВП ВС про відсутність повноважень у Верховного суду приймати рішення про забезпечення позову на стадії касаційного оскарження

🔷 Огляди судової практики та інші рішення:

🔸 Огляд судової практики ВС-КЦС за січень 2026 року

🔸 Огляд судової практики ВС-ККС щодо провокації злочину за 2018 – 2025 роки

🔸 Рішення КСУ 1-р(ІІ)/2026 щодо можливості розгляду по суті справи суддею апеляційної інстанції, який брав участь у розгляді ухвал суду першої інстанції щодо застосування запобіжного заходу у виді тримання особи під вартою

За цей період, рекомендую звернути увагу на наступні ухвали, постанови й рішення:

Постанова ВП ВС про відсутність підстав для застосування ч.2 ст. 625 ЦК у разі спливу строку на пред’явлення виконавчого документа до виконання або відмові у поновленні цього строку

Справа № 754/511/23

Цим рішенням нарешті Велика палата поставила крапку в існуванні нескінченного боргу навіть при пропуску всіх строків та відсутності виконавчого провадження. Ціла ера луспенковщини в цьому питанні скінчилась. У нас є повністю аналогічна справа в який нами викладались саме такі аргументи абсурдності вимог банку. Суд зазначив:

111. Сплив строку пред’явлення виконавчого документа до виконання не є формальністю, а є самостійною підставою для припинення можливості примусового виконання судового рішення. Відмова в поновленні строку судом означає остаточність правової ситуації, відсутність будь-яких подальших процесуальних механізмів виконання судового рішення, а отже, відносини щодо примусового виконання стають стабільними.

112. З наведеного вбачається, що хоча формально позовна давність не застосовується, фактично зобов’язання втрачає юридичну примусовість, вимога за цим зобов’язанням стає такою, що не може бути захищена в примусовому порядку, але добровільне виконання якої не є безпідставно набути майном.

113. Ігнорування кредитором обставин закінчення строку пред’явлення рішення суду до виконання щодо стягнення заборгованості призвело б до надання стягувачу можливості безпідставно уникнути законодавчої вимоги щодо встановлених законом строків та призвело б до безпідставного перебування боржника у невизначеному стані понад установлений законом строк, що порушило б принцип правової визначеності як один з основоположних аспектів верховенства права.

114. Cплив строків пред’явлення виконавчого листа до виконання є законним правом боржника уникнути притягнення до цивільно-правової відповідальності після закінчення певного періоду після видачі судом виконавчого документа.

115. Ці строки забезпечують юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав боржників.

117. Отже, зобов’язання зі сплати боргу, яке засвідчене судовим рішенням про його примусове стягнення, строк пред’явлення виконання за яким пропущено і в поновленні такого строку суд відмовив, а можливість його виконання втрачена, не може вважатися припиненим у матеріально-правовому сенсі (може бути виконаним добровільно боржником). Проте таке зобов’язання вважається тим зобов’язанням, вимоги за яким позбавлені примусового захисту, проте добровільне виконання яких визнається належним.

118. У такому випадку до відповідних грошових вимог (щодо яких вичерпана можливість стягнення в примусовому порядку за судовим рішенням) не можна застосовувати правила частини другої статті 625 ЦК України.

147. Велика Палата Верховного Суду з урахуванням власних висновків у цій справі вважає, що суди попередніх інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення 3 % річних за невиконання рішення суду про стягнення кредитної заборгованості, правильно виходили з того, що у зв’язку зі спливом строку, наданого законом для пред’явлення виконавчого листа до виконання, відмовою суду у поновленні цього строку і у видачі дубліката виконавчого листа, немає і обов’язку відповідача у грошовому зобов’язанні, який би міг бути виконаний примусово, а отже, немає правової підстави для стягнення можливого похідного зобов’язання, передбаченого статтею 625 ЦК України.

Постанова ВП ВС щодо порядку застосування п. 7.11 Правил роздрібного ринку електричної енергії як заборона на відключення за виключенням певних умов під час дії воєнного стану

Справа № 344/13201/23

В цілому Велика палата прийшла до вірного вирішення справи, однак знову зайнялась законотворчістю під прапором ефективного захисту й фактичного позбавлення гарантованих Законом прав споживачів. Суд зазначив:

147. Реалізація передбаченого пунктом 7.11 ПРРЕЕ права споживача на електропостачання на час вирішення судового спору з електропостачальником здійснюється шляхом забезпечення позову у вигляді заборони відключення електропостачання споживачеві на час розгляду цієї судової справи, якщо його заява обґрунтована саме цією нормою права.

148. Відповідно до пункту 10 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується також іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

149. Основні умови діяльності учасників ринку електричної енергії та процедуру взаємовідносин між ними регулює частина друга статті 2 Закону України від 13 квітня 2017 року № 2019-VIII «Про ринок електричної енергії», яка має бланкетний (відсильний) характер.

150. За змістом цієї норми, основні умови діяльності учасників ринку електричної енергії та взаємовідносин між ними визначаються нормативно-правовими актами, що регулюють впровадження цього Закону, зокрема:

1) правилами ринку, які, в тому числі, визначають правила функціонування балансуючого ринку та ринку допоміжних послуг;

2) правилами ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку;

3) кодексом системи передачі, кодексом систем розподілу;

4) кодексом комерційного обліку;

5) правилами роздрібного ринку;

6) іншими нормативно-правовими актами.

151. Отже, відкриття провадження у справі після факту відключення споживача є підставою для відновлення електропостачання за заявою споживача (обґрунтованою правом, визначеним абзацом четвертим пункту 7.11 ПРРЕЕ) за ухвалою суду про зобов’язання відновити електропостачання споживачеві, постановленої у порядку забезпечення позову.

152. При його застосуванні слід враховувати вимоги частини п’ятнадцятої статті 150 ЦПК України про те, що тимчасово, під час дії воєнного стану та протягом двох років після його припинення чи скасування, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, передбачених цим Кодексом, якщо відповідачем (боржником) є або має бути визначене господарське товариство, яке відповідає сукупно таким критеріям: є оператором критичної інфраструктури; частки (акції, паї) господарського товариства були примусово відчужені під час дії воєнного стану; державі у статутному капіталі господарського товариства прямо або опосередковано належить більше 50 відсотків часток (акцій, паїв).

Постанова ВП ВС щодо порядку та можливості накладення у виконавчому проваджені арешту на корпоративні права у фермерському господарстві

Справа № 904/1615/22

Вчергове Велика палата вдалась до нормотворчості замість застосування норм права. Фактично справа вирішена вірна, однак в самому рішенні зазначаються й підстави для задоволення позову в якому було відмовлено з огляду на власноруч створені норми. Суд зазначив:

148. Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у цій постанові, накладення арешту на майно боржника безпосередньо пов’язане з примусовим виконанням судового рішення. Метою накладення арешту у виконавчому провадженні є забезпечення виконання рішення суду та унеможливлення ухилення боржника від виконання свого зобов’язання шляхом відчуження майна. З набуттям прав на частку у складеному капіталі фермерського господарства в особи виникають і корпоративні права. Частка у складеному капіталі фермерського господарства та корпоративні права є нерозривно пов’язаними між собою.

149. Накладення арешту на корпоративні права позбавляє боржника-члена фермерського господарства можливості розпорядитись своїм майном (часткою та корпоративними правами, які з неї виникають).

150. Накладення арешту на корпоративні права – це захід, що має на меті створення перешкоди члену фермерського господарства розпоряджатися належними йому корпоративними правами, а також слугує одним із засобів забезпечення належного виконання зобов’язання шляхом звернення стягнення на частку у складеному капіталі фермерського господарства.

151. Отже, накладення арешту на корпоративні права відповідає вимогам законодавства України та є заходом, за рахунок якого можна забезпечити реальне виконання рішення.

152. Таким чином, державний / приватний виконавець з метою забезпечення виконання рішення суду наділений повноваженнями накласти арешт як на частку, так і на корпоративні права члена фермерського господарства.

170. Оскільки у фермерському господарстві створюється не статутний, а складений капітал, правильним є формулювання про накладення арешту на частку у складеному капіталі фермерського господарства. Однак допущене некоректне формулювання не зумовлює скасування постанови приватного виконавця.

Ухвала ВП ВС про відсутність повноважень у Верховного суду приймати рішення про забезпечення позову на стадії касаційного оскарження

Справа № 925/632/19

Велика палата зазначила:

24. Згідно із частиною першою статті 301 ГПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням статті 300 цього Кодексу.

25. Вирішення питання про забезпечення позову правилами зазначеної глави ГПК України не передбачене та до компетенції Верховного Суду не належить.

26. Відповідно до визначених процесуальним законом повноважень та функцій Верховний Суд здійснює перевірку рішень судів першої та апеляційної інстанцій, що виключає можливість вирішення процесуального питання забезпечення позову на цій стадії розгляду справи.

27. На відміну від судів першої та апеляційної інстанцій саме суд касаційної інстанції є судом права, тобто тією судовою інституцією, яка не наділена повноваженнями встановлювати обставини та оцінювати докази, якими такі обставини підтверджуються.

28. Оскільки під час розгляду і вирішення заяви про забезпечення позову необхідним є встановлення наявності або відсутності підстав для забезпечення позову з урахуванням установлених фактичних обставин кожної конкретної справи, а обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов’язується застосування певного виду забезпечення позову, то вирішення цієї заяви безпосередньо пов’язано з необхідністю оцінки доказів і встановлення обставин, що не є притаманним для суду касаційної інстанції.

29. У касаційному провадженні передбачена інша процедура, властива лише суду касаційної інстанції, – процесуальна можливість на стадії касаційного розгляду справи зупинити виконання або дію оскаржуваного судового рішення.

Крім цього, рекомендую звернути увагу на наступну судову практику і роз’яснення:

Огляд судової практики ВС-КЦС за січень 2026 року

Огляд судової практики ВС-ККС щодо провокації злочину за 2018 – 2025 роки

В огляді висвітлено правові позиції про сутнісні ознаки провокації злочину в контексті практики ЄСПЛ та їх застосування національними судами, проаналізовано поняття і критерії провокації злочину. Звернено увагу на відмежування провокації злочину від допустимої поведінки правоохоронних органів.

Акцентовано й на конфіденційному співробітництві та його відмінності від провокації злочину. Крім того, в огляді відображено вимоги до процесуальних документів.

Рішення КСУ 1-р(ІІ)/2026 щодо можливості розгляду по суті справи суддею апеляційної інстанції, який брав участь у розгляді ухвал суду першої інстанції щодо застосування запобіжного заходу у виді тримання особи під вартою

Оцінюючи домірність обраного законодавцем способу гарантування права на апеляційне оскарження ухвал суду, пов’язаних із триманням під вартою, Суд узяв до уваги, що згідно з частиною першою статті 76 Кодексу дозвіл судді, який брав участь у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, брати участь у цьому ж провадженні у суді апеляційної інстанції стосується вузького кола питань, пов’язаних виключно з перевіркою законності застосування під час судового провадження запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Водночас суддя, який брав участь у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, як і раніше, не має права брати участі у цьому ж провадженні під час розгляду справи по суті в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанцій.

Суд наголосив, що у випадку, коли предмет судового контролю, процесуальна функція апеляційного суду та методологія оцінки ним обставин справи залишаються незмінними, участь судді суду апеляційної інстанції, який під час досудового розслідування переглядав ухвали щодо застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, в апеляційному перегляді ухвал, постановлених судом першої інстанції на стадії судового провадження, не свідчить сама собою про порушення принципу безсторонності і неупередженості судді.

Водночас, на думку Суду, проблема якості обґрунтування судових рішень щодо запобіжного заходу у виді тримання під вартою та пов’язаних з цим випадків порушення конституційного права особи на судовий захист не зумовлена оновленим змістом статті 76 Кодексу, а її розв’язання потребує подальшого вдосконалення кримінального процесуального законодавства Верховною Радою України в межах здійснення нею відповідних законодавчих повноважень.

Дослідивши питання, порушені в конституційній скарзі, Суд виснував, що частина перша статті 76 Кодексу відповідає Конституції України, а закріплені у ній нормативні приписи: спрямовані на досягнення правомірної мети і є домірними (пропорційними) стосовно такої мети; сприяють досягненню цілей правосуддя і не посягають на інші конституційні засади судочинства; не погіршують становища підозрюваних (обвинувачених) порівняно з попереднім нормативним регулюванням; не порушують прав інших учасників кримінального провадження; відповідають вимозі утвердження та забезпечення права особи на судовий захист безстороннім і неупередженим судом, а відтак є узгодженими з цінностями, принципами та нормами Конституції України.

в YouTube: Трохи про право від Ростислава Кравця
в Viber: Правники, адвокати, судді
в Telegram:
в LinkedIn: Law Firm Kravets & Partners
в Tumblr:Правові позиції Верховного суду
в Reddit: Правники, адвокати, судді
та в Instagram:АО «Кравець і партнери»

Також раджу звернути увагу на:

Строки за якими були зміни у питаннях зняття та виключення з військового обліку

🔸 Постанова ВП ВС після ЄСПЛ про скасування рішень КААС та ВАСУ і необхідність переглянути питання поновлення Пенсійному фонду пропущеного дворічного строку на апеляційне оскарження

Огляд практики ВС від Ростислава Кравця, що опублікована з 21 по 27 лютого 2026 року

Max — Mon, 02 Mar 2026 21:32:29 +0000

Бумеранги мають таку властивість як повертатись. І от в цьому огляді цілих п’ять рішень після ЄСПЛ, які направлені на новий розгляд і деякі навіть до суду першої інстанції завдяки відсутності у Великій палаті вже Антонюк і Яновської, які, не маючі суддівського досвіду, дуже дивно сприймали необхідність виправлення порушень. Відсутність в складі й Кибенко, як на мене, стала дуже позитивно відображатись на роботі палати. Також цікаве є рішення й щодо фраудаторності, яке не дали написати прихильнику Гаррі Поттера, який, як на мене, і схоже й на думку інших суддів Великої палати, теж не досі розуміє, що таке судочинство і чим воно відрізняється від наукової діяльності без відповідних фахових знань та досвіду.

Крім того, до огляду увійшла практика ЄСПЛ, ВС-КГС, ВС-КАС та ВС-ККС й багато іншого.

Перелік рішень та практики, які включені до огляду:

🔸 Постанова ВП ВС після ЄСПЛ про протиправність не поновлення строку на апеляційне оскарження у справі про адмінправопорушення у зв’язку з відсутністю повного тексту рішення

🔸 Постанова ВП ВС після ЄСПЛ про необхідність перегляду кримінальної справи не тільки у відношення заявниці, а й іншої особи обвинуваченої у злочині у зв’язку з порушенням матеріального і процесуального аспекту та жорстким поводженням міліції

🔸 Постанова ВП ВС після ЄСПЛ щодо необхідності переглянути справу та визначити можливість застосування позовної давності при стягненні допомоги по безробіттю з батака-одинака, що отримує соціальну допомогу на дитину-інваліда

🔸 Постанова ВП ВС після ЄСПЛ щодо необхідності компенсації та оцінки втручання у власність у зв’язку з поверненням державі незаконно і безкоштовно приватизованих земельних ділянок Лісового фонду

🔸 Постанова ВП ВС щодо фраудаторності (якої вже не існує) і співвідношення фіктивного, недійсного та удаваного правочину на шкоду кредитора, який має право його оскаржити

🔷 Огляди судової практики та інші рішення:

🔸 Огляд практики ЄСПЛ за листопад 2025 року

🔸 Огляд судової практики ВС-ККС за січень 2026 року

🔸 Огляд судової практики ВС-КАС за січень 2026 року

🔸 Огляд судової практики ВС-КГС щодо застосування норм ГПУ України з 02.2022 по 12.2025

Постанова ВП ВС після ЄСПЛ про скасування рішень КААС та ВАСУ і необхідність переглянути питання поновлення Пенсійному фонду пропущеного дворічного строку на апеляційне оскарження

Справа № 2а-2340/11

В цій справі, після революції гідності суд чомусь вирішив поновити пропущений на два роки строк позовної давності, що ЄСПЛ визнав порушенням, тому ВП ВС зазначив:

46. За встановленими обставинами справи, після набрання законної сили постанови суду першої інстанції від 22.06.2011 у справі № 2а-2340/11 суд апеляційної інстанції 25.03.2014 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою, поданою відповідачем 11.03.2014, тобто більше ніж через два роки і вісім місяців після ухвалення рішення суду першої інстанції.

47. Як зазначив ЄСПЛ у справі «Пожарська проти України» (CASE OF POZHARSKA v. UKRAINE), підставою, на яку посилався Пенсійний фонд у своїй заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження, було несвоєчасне вручення постанови суду першої інстанції. Ніщо не вказує, що були надані будь-які докази на підтримку цього твердження. Пенсійний фонд навіть не навів точної дати, коли йому нібито повідомили про постанову. У будь-якому випадку, очевидно, що він дізнався про постанову не пізніше лютого 2012 року, оскільки постанова була виконана (див. пункт 3). Проте національні суди поновили строк на оскарження, не пояснивши причини для цього та не коментуючи спосіб, у який вони вважали це можливим, незважаючи на положення національного законодавства, яке, як вбачається, забороняло таке поновлення у випадку спливу однорічного строку.

48. З огляду на свою практику із цього питання Суд констатував, що у цій справі постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження та скасування ухваленої на користь заявниці постанови суду першої інстанції порушило принцип юридичної визначеності.

49. Отже, якщо виходити з хронології, характеру (змісту) та послідовності здійснених апеляційним судом дій під час вирішення питання про поновлення відповідачу строку на апеляційне оскарження в цій справі, конкретний прояв яких був установлений Судом і знаходить своє відображення у фактичних обставинах справи, то у вимірі згаданих вище рішень суду апеляційної інстанції про поновлення строку відповідачу на апеляційне оскарження, відкриття апеляційного провадження та про відмову в задоволенні позову, прийнятих у формі ухвали від 25.03.2014 та постанови від 27.03.2014 відповідно, належить визнати такими, що постановлені з порушенням норм процесуального права, одним з яких є вимога про розгляд справи з дотриманням передбаченого статтею 6 КАС України принципу верховенства права.

Постанова ВП ВС після ЄСПЛ про протиправність не поновлення строку на апеляційне оскарження у справі про адмінправопорушення у зв’язку з відсутністю повного тексту рішення

Справа № 193/411/21

Може це рішення врешті і випадкових людей поверне до життя. Суд зазначив:

28. У Рішенні ЄСПЛ установив порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у зв?язку з відмовою в доступі до суду вищої інстанції, оскільки суд апеляційної інстанції, розглядаючи клопотання адвоката ОСОБА22 – представника потерпілого ОСОБА21 про поновлення строку на апеляційне оскарження, з посиланням на поважність причин пропуску строку через те, що повний текст постанови Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 21 вересня 2022 року був складений та надісланий потерпілому та його представнику лише 17 жовтня 2022 року, відмовив у поновленні строку. Апеляційний суд вважав, що зазначену обставину не можна вважати поважною причиною для задоволення клопотання про поновлення строку, мотивуючи тим, що потерпілий та його представник були присутні у судовому засіданні 21 вересня 2022 року та мали можливість у встановлений строк подати апеляційну скаргу із загальним формулюванням незгоди із оскаржуваною постановою.

31. Разом із тим, як установлено частинами першою та третьою статті 285 КУпАП, копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Копія постанови вручається під розписку. У разі якщо копія постанови висилається, про це робиться відповідна відмітка у справі.

32. У цій справі встановлено, що 21 вересня 2022 року було проголошено вступну та резолютивну частину постанови Софіївського районного суду Дніпропетровської області, а проголошення повного тексту призначено на 29 вересня 2022 року.

33. Однак, як убачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, проголошення повного тексту постанови не відбулося, у зв’язку з перебуванням судді-доповідача на лікарняному з 22 вересня 2022 року, що підтверджується довідкою секретаря судового засідання та повідомленням.

34. Також встановлено, що адвокат ОСОБА22 неодноразово звертався до суду першої інстанції із заявами про надання повного тексту постанови Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 21 вересня 2022 року.

38. Ураховуючи наведене вище, Велика Палата дійшла висновку, що постанова суду апеляційної інстанції, якою відмовлено в поновленні строку на апеляційне оскарження та повернуто апеляційну скаргу, є незаконною, оскільки ухвалена з порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції у зв?язку з відмовою у доступі до суду вищої інстанції.

Постанова ВП ВС після ЄСПЛ про необхідність перегляду кримінальної справи не тільки у відношення заявниці, а й іншої особи обвинуваченої у злочині у зв’язку з порушенням матеріального і процесуального аспекту та жорстким поводженням міліції

Справа № 686/23636/13-к

Відсутність у складі ВП ВС Антонюк та Яновської принципово вплинули не результат розгляду справи. Суд зазначив:

39. Як убачається з рішення ЄСПЛ у справі «Одаренко проти України», Суд констатував порушення як процесуального, так і матеріального аспектів статті 3 Конвенції у зв’язку зі стверджуваним жорстоким поводженням працівників міліції стосовно ОСОБА23 та неефективністю розслідування її скарг щодо цього.

40. ЄСПЛ вказав, що хоч заявниця самостійно не подавала офіційних скарг, компетентні органи державної влади знали про її твердження про жорстоке поводження щонайменше з 18 грудня 2013 року, коли її допитали, а отже, вони були зобов’язані провести ефективне розслідування.

41. Суд дійшов висновку, що національні органи влади не виконали свого зобов’язання провести ефективне розслідування, оскільки розслідуванню бракувало ретельності настільки, що твердження про жорстоке поводження були відхилені, по суті, на підставі показань відповідних працівників міліції. Не було докладено серйозних зусиль для встановлення фактичної дати затримання заявниці, узгодження цієї дати з часом отримання заявницею тілесних ушкоджень, або для з’ясування походження цих тілесних ушкоджень. У зв’язку з цим Суд також зазначив, що початкове пояснення заявниці, що вона отримала тілесні ушкодження, «вдаряючись об одвірки», було неправдоподібним і за цих обставин мало б викликати занепокоєння щодо можливого жорстокого поводження.

42. Крім того, ЄСПЛ зазначив, що саме держава має надати правдоподібне пояснення щодо тілесних ушкоджень, отриманих особою, яка перебуває під її контролем, органи державної влади належним чином не встановили, що тілесні ушкодження заявниці виникли за обставин, які виключали жорстоке поводження під час тримання під вартою у відділі міліції, як вона стверджувала.

44. ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що визнання допустимими доказами показань, отриманих в результаті катування або жорстокого поводження усупереч статті 3 Конвенції з метою встановлення відповідних фактів у кримінальному провадженні, призводить до несправедливості провадження в цілому. Цей висновок застосовується незалежно від доказової сили показань, а також від того, чи було їхнє використання вирішальним для засудження обвинуваченого (див. рішення у справах «Гефген проти Німеччини» [ВП] (Gafgen v. Germany) [GC], заява №22978/05, пункт 166, ЄСПЛ 2010 з подальшими посиланнями та «Замфереско проти України» (Zamferesko v. Ukraine), заява № 30075/06, пункти 70 – 72, від 15 листопада 2012 року).

45. Також Суд вказав, що, оскільки заявниця залишалася під контролем працівників міліції, триваючі наслідки попереднього жорстокого поводження могли вплинути на її поведінку одразу після нього (див. рішення у справі «Налбандян проти Вірменії» (Nalbandyan у. Armenia), заяви №9935/06 і №23339/06, пункт 102, від 31 березня 2015 року). Таким чином, повторення заявницею своїх зізнавальних показань на місці злочину було так само скомпроментовано попереднім жорстоким поводженням з нею і не могло бути допустимим доказом (див. рішення у справі «Міндадзе та Немсіцверідзе проти Грузії» (Mindadze and Nemsitsveridze v. Georgia), заява №21571/05, пункт 141, від 01 червня 2017 року).

46. Враховуючи вищезазначене, та факт, що визнання заявниці винною не ґрунтувалося на її первинних зізнавальних показаннях, ЄСПЛ дійшов висновку, що було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції оскільки національні суди не виключили надані в ході слідчого експерименту показання заявниці з доказової бази, що зробило провадження в цілому несправедливим.

Постанова ВП ВС після ЄСПЛ щодо необхідності переглянути справу та визначити можливість застосування позовної давності при стягненні допомоги по безробіттю з батака-одинака, що отримує соціальну допомогу на дитину-інваліда

Справа № 303/5393/23

Дивна справа і саме рішення, як і рішення про стягнення коштів. Фактично у самому рішенні ВП ВС виключно послався на необхідність перевірки застосування строків позовної давності уникнувши головного питання – неправомірності стягнення коштів.

Постанова ВП ВС після ЄСПЛ щодо необхідності компенсації та оцінки втручання у власність у зв’язку з поверненням державі незаконно і безкоштовно приватизованих земельних ділянок Лісового фонду

Справа № 580/407/14-ц

Чергове дивне рішення ВП ВС де зазначено:

69. Земельні ділянки, про які йдеться в цій справі, є «майном» для цілей статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

70. Суд першої інстанції, з висновком якого погодилися апеляційний та касаційний суди, задовольнив позов прокурора, посилаючись на положення статей 27 та 32 Лісового кодексу України (далі – ЛК України), оскільки встановив, що спірні земельні ділянки належать до лісового фонду, тому питання про передачу їх у власність фізичній особі мав право вирішувати виключно Кабінет Міністрів України, а районна державна адміністрація не мала відповідних повноважень.

71. Тому суди дійшли висновку про незаконність передачі земельних ділянок ОСОБА2 .

72. ЄСПЛ у пунктах 16 та 17 свого рішення наголосив, що позбавлення права власності без виплати суми, обґрунтовано пов’язаної з її вартістю, зазвичай становитиме непропорційне втручання, а повна відсутність відшкодування шкоди може вважатися виправданою за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції лише за виняткових обставин. У цій справі заявник не отримав жодного відшкодування за земельні ділянки, яких він був позбавлений, а жодної спроби запропонувати йому таку компенсацію або будь-яку іншу форму відшкодування зроблено не було. Отже, було порушень статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.

73. Характер установлених у рішенні ЄСПЛ порушень дає підстави для висновків, що правильність вирішення справи потребує встановлення певних обставин і перевірки доказів, якими ці обставини підтверджуються.

74. Так, питання пропорційності втручання у мирне володіння спірним майном та компенсації вартості цього майна при позбавленні ОСОБА2 прав на нього судами взагалі не досліджувалося та не розглядалося, а Велика Палата Верховного Суду не має процесуального права встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу.

75. Наведені обставини в розумінні пункту ІІ Рекомендації № R(2000)2 є передумовою для повторного розгляду справи як найбільш ефективного (якщо не єдиного) засобу для відновлення попереднього правового становища, яке сторона мала до порушення Конвенції (restitutio in integrum).

Постанова ВП ВС щодо фраудаторності (якої вже не існує) і співвідношення фіктивного, недійсного та удаваного правочину на шкоду кредитора, який має право його оскаржити

Справа № 910/6654/24

Нарешті розібрались, що в цивільному законодавстві не існує фраудаторних правочинів, а з скасуванням господарського кодексу їх взагалі немає. В рішенні також нарешті наведені підстави недійсності за фіктивним та удаваними правочином на шкоду третій особі і зроблено висновок:

219. Позивач, який не був стороною оспорюваного правочину, вправі звернутися до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України).

Крім цього, рекомендую звернути увагу на наступну судову практику і роз’яснення:

Огляд практики ЄСПЛ за листопад 2025 року

У справі Zvonar v. Ukraine йдеться про позбавлення заявника права власності на земельну ділянку в районі гірськолижного курорту Драгобрат. Землю було придбано в районної державної адміністрації, яка, як встановили суди, діяла з перевищенням повноважень. Національні суди встановили, що земельна ділянка мала рекреаційне призначення, а отже розпоряджатися нею міг виключно Кабінет Міністрів України. Договір купівлі-продажу та право власності заявника були визнані недійсними.

ЄСПЛ підтвердив, що вилучення майна становило втручання у право на мирне володіння майном, однак таке втручання було законним, здійснювалося в інтересах суспільства і мало легітимну мету – відновлення законності. Оцінивши, чи було дотримано справедливого балансу між інтересами суспільства та правами заявника, ЄСПЛ зазначив, що за загальним правилом вилучення майна без компенсації є непропорційним заходом, однак було важливим те, що заявник мав законодавчо закріплену можливість вимагати відшкодування сплачених коштів і збитків на підставі ст. 216 ЦК України (правові наслідки недійсності правочину) та ст. 661 ЦК України, був обізнаний про це, проте таким механізмом не скористався. ЄСПЛ констатував відсутність порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.

Справa KYRIAN v. the Czech Republic стосувалася скарги біологічного батька на відмову національних судів надати йому право на спілкування з дитиною та отримання інформації про неї. Дитина проживала із законними батьками, а суди, спираючись на висновки психологів, встановили, що контакти із заявником за наявності гострого конфлікту між дорослими не відповідають найкращим інтересам дитини і можуть завдати їй шкоди.

ЄСПЛ переконався, що національні суди конкретно розглянули право заявника на інформацію щодо свого біологічного сина і надали значення як питанню про те, чи вплине зобов’язання надати йому такі відомості на право законних батьків мати повагу до їхнього сімейного життя, так і найкращим інтересам дитини, та вважав, що суди справедливо збалансували суперечливі інтереси. До того ж було встановлено, що заявник таки отримав інформацію про дитину через посередництво матері.

Отже, національні органи навели достатні підстави для відмови зобов’язати законних батьків дитини надавати заявнику інформацію про дитину, і процес прийняття рішення забезпечив заявнику необхідний захист його інтересів, гарантованих ст. 8 Конвенції, а тому порушення цього положення не було встановлено.

Огляд судової практики ВС-ККС за січень 2026 року

В огляді відображено важливі правові позиції з кримінального та кримінального процесуального права.

У сфері кримінального права акцентовано, що:

– державна зрада не передбачає обов’язкової ознаки діяння у виді передання інформації з обмеженим доступом. У зв’язку з цим наявність чи відсутність у відкритих джерелах відомостей, які обвинувачений передавав представникам держави-агресора, не має вирішального значення для кваліфікації його дій, оскільки такі його діяння були спрямовані на надання допомоги представникам рф у проведенні підривної діяльності проти України, що могло завдати шкоди обороноздатності та державній безпеці України. Відсутність у вироку суду окремого твердження щодо переданої інформації як такої, що завдала «шкоду інтересам та національній безпеці України», не впливає на правильність правової кваліфікації дій особи за ст. 111 КК України;

– правильне встановлення належності місцевості, на якій здійснено незаконну порубку лісу, до території природно-заповідного фонду безпосередньо впливає на визначення розміру заподіяної шкоди і кваліфікацію діянь особи за ст. 246 КК України.

У сфері кримінального процесуального права зазначено, що:

– виконання стороною обвинувачення після завершення досудового розслідування проступку (дізнання) правил, передбачених ст. 290 КПК України, які, серед інших, забезпечують реалізацію права на захист від обвинувачення у вчиненні злочину, а не тих, що встановлені з цією метою в ч. 5 ст. 301 КПК України за обвинуваченням у скоєнні найменш суспільно небезпечного кримінального правопорушення – проступку, не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, оскільки забезпечує належне ознайомлення сторони захисту з матеріалами дізнання, що становить дієве підґрунтя до належної реалізації права на захист від висунутого обвинувачення;

– у ч. 4 ст. 234 КПК України визначено, що клопотання про обшук розглядається за участю слідчого або прокурора і в такому разі вимагає здійснення обов’язкового фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час його розгляду слідчим суддею. Винесення за таких обставин ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи слідчим суддею без проведення повної технічної фіксації засідання тягне за собою відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 87 КПК України визнання доказів, що були отримані під час виконання такої ухвали, недопустимими.

Огляд судової практики ВС-КАС за січень 2026 року

✅ пріоритет охорони та використання територій Смарагдової мережі як земель природоохоронного призначення при реалізації державних проєктів;

✅ відсутність у виконавчих органів місцевого самоврядування повноважень щодо виготовлення облікової документації на об’єкти культурної спадщини;

✅ підставу для продовження договору на перевезення пасажирів на період дії воєнного стану;

✅ зарахування військовослужбовців у розпорядження у випадку, якщо відбулося розформування (реформування) військової частини або скорочення штатних посад;

✅ правомірність відмови податкового органу в реєстрації накладних після їх зупинення з підстав ризиковості платника попри подання платником пояснень і первинних документів.

Заслуговують на увагу також правові висновки з питань застосування положень процесуального закону, зокрема про:

✅ відсутність підстав для зупинення провадження в адміністративній справі до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальному провадженні;

✅ момент, з якого починається обрахунок строку звернення до суду у справах про виплату всіх сум, що належать військовослужбовцю при звільненні.

Крім того, об’єднана палата КАС ВС сформувала новий підхід щодо питання можливості касаційного оскарження судових рішень Вищого антикорупційного суду у справах про застосування санкції у вигляді стягнення активів у дохід держави.

Огляд судової практики ВС-КГС щодо застосування норм ГПУ України з 02.2022 по 12.2025

Документ оновлено новими ключовими висновками, сформованими протягом 2025 року, що дозволить мінімізувати процесуальні помилки та пришвидшити розгляд справ.

Ключові акценти оновлення:

– диджиталізація правосуддя: розширено розділ щодо обов’язкової реєстрації в системі «Електронний суд» та процесуальних наслідків невиконання цієї вимоги для юридичних осіб, щодо яких порушено справи про банкрутство;

– доказування та експертиза: систематизовано підходи до розгляду питання про повернення коштів за непроведену судову експертизу;

– юрисдикційність: уточнені критерії розмежування господарської та цивільної юрисдикції у спорах про забезпечення виконання зобов’язань (застава, порука тощо);

– врегулювання спору за участю судді: проведена диференціація мирової угоди та процесуального розстрочення виконання рішення;

– питання, пов’язані з виконанням судових рішень: визначено правові наслідки повернення виконавчого документа та статус заходів примусового виконання.

Документ структурований за статтями ГПК України, що дає змогу швидко знайти потрібну правову позицію. Кожен висновок супроводжується активним посиланням на повний текст постанови в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Оновлена редакція огляду спрямована на забезпечення передбачуваності судочинства та надання практичної допомоги суддям, адвокатам і представникам бізнесу.

в YouTube: Трохи про право від Ростислава Кравця
в Viber: Правники, адвокати, судді
в Telegram:
в LinkedIn: Law Firm Kravets & Partners
в Tumblr:Правові позиції Верховного суду
в Reddit: Правники, адвокати, судді
та в Instagram:АО «Кравець і партнери»

Також раджу звернути увагу на:

Строки за якими були зміни у питаннях зняття та виключення з військового обліку