Про це в коментарі i-ua.tv заявив адвокат Ростислав Кравець.

«Питання про оновлення даних реєстру нерухомості підіймається фактично раз на півроку. Начебто це якимось чином захистить нерухомість від недобросовісних дій з нею. Насправді це питання виключно для того, щоб цю нерухомість можна було оподатковувати. Якісь дії з нерухомістю, якої немає в реєстрі вкрай важко зробити. Нерухомість буде простіше вкрасти, якщо вона буде в електронному реєстрі. Все це в першу чергу буде впливати не на безпеку нерухомості, а на її оподаткування. Адже поки її немає в реєстрі податкова не може вираховувати загальну площу нерухомості, з якої потрібно стягувати податки. Це в першу черга схема для наповнення бюджету», — каже Р. Кравець.

За його словами, заява Мін”юсту про те, що уразі невнесення інформації про права власності до реєстру не будуть надавати компенсацію за пошкодження житла через обстріл — є неправдивою.

«Це маніпуляція. Адже заяву про пошкодження майна можна буде внести разом з оновленими даними про нерухомість», — резюмує адвокат.

Нагадаємо, що після хвилі публікацій у соцмережах про необхідність повторної реєстрації прав власності на нерухомість придбану до 2013 року у новину реєстрі, Міністерство юстиції прибрало зі свого сайту попередню інформацію та уточнило свою позицію.

За даними відомства, власникам нерухомості, право власності на яку було зареєстровано до 2013 року, не потрібно здійснювати жодних додаткових дій для підтвердження своїх прав.

Джерело: i-ua.tv

АО «Кравець І Партнери»

В першому читанні за основу було прийнято законопроєкт № 10225 “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо врегулювання обороту віртуальних активів в Україні”. Сталі зрозумілі основні засади, що пропонуються для виводу з тіні того, що називають віртуальними активами й токенами, які вже потроху аналізують фахівці. “Телеграф” зібрав думки експертів. 

Не лише криптовалюти. Що описує законопроєкт

Хоча в повсякденному вжитку законопроєкт охрестили криптовалютним, він оперує більш загальним поняттям — “віртуальні активи” (ВА). Це активи, які “визначені індивідуальними ознаками у вигляді унікального, незамінного цифрового контенту, що можуть передаватися та зберігатися з використанням технології розподіленого реєстру або іншої подібної технології та які можуть містити цифрове відображення об’єктів інтелектуальної власності або посилання на нього”. Таке офіційне визначення.

Згідно з законопроєктом, віртуальні активи поділяються на три види:

• Токени з прив’язкою до активів.
• Токени електронних грошей.
• Інші токени, які не входять у два перших пункти, види для яких згодом будуть визначені регулятором ринку ВА.

5% на перехідний період та врегулювання обігу NFT. Як пропонується оподатковувати

Для приватних інвесторів (фізосіб) передбачена податкова пільга по ПДФО на першому році. Як відомо, базова ставка з податку на прибуток фізичної особи становить 18%, але для крипти її попервах знижують до 5% на перехідний період — на 2026 рік. Водночас ніхто не скасовує воєнний збір в 5%. Тож загалом людині з доходу доведеться сплатити 10%.

Та вже з наступного, з 2027 року, все повернеться до повного оподаткування: 18% ПДФО + 5% воєнного збору, тобто 23% загалом.

“Кращим варіантом для легалізації криптовалютного ринку була б нульова декларація, від якої можна було б відштовхуватися. Й 10% на початку — це багато, а потім взагалі 23%, якщо нічого не зміниться. За таких умов, думаю, менше вдасться легалізувати”, — дав “Телеграфу” першу оцінку податковій пропозиції фінансовий аналітик Андрій Шевчишин.

При цьому всі податкові обов’язки покладаються на людину. Криптовалютні біржі не будуть адмініструвати ці податки: обраховувати, стягувати й відправляти звіти до Державної податкової служби. Власникам віртуальних активів все доведеться робити самотужки через подачу стандартної майнової декларації до 1 травня року, наступного за прибутком.

“Обов’язок сплати податків покладається на користувача, біржа не є податковим агентом, тобто не утримує і не сплачує податки за них, а отже, користувач самостійно визначає свої зобов’язання з декларування та сплаті податків. При цьому важливо, що оподатковується тільки прибуток, тим самим при збитках по операціях з криптовалютою податок с користувача не буде стягуватися. Це може бути додатковим стимулом для виходу учасників з тіні”, — зазначив “Телеграфу” керуючий партнер адвокатського об’єднання “Етернікс” Олександр Ромасєв.

Податки сплачуватимуться з чистого прибутку. Тобто можна буде вирахувати з загального доходу витрати й не платити податки зі збиткових операцій. До того ж збитки минулих періодів враховуються до повного погашення — обрахуєте всі витрати по роках і почнете платити податки, тільки коли вийдете в плюс.

Водночас не вдасться вести бізнес з ВА на спрощеній системі оподаткування. Вона забороняється як для криптобірж, обмінників й інших профучасників, що обслуговують угоди з віртуальними активами, так і для приватних інвесторів — ФОП (фізособи-підприємці) не зможуть здійснювати покупки/продажі токенів.

Є й інші виключення й пільги:

Не будуть оподатковуватися доходи від продажу криптовалюти в розмірі однієї мінімальної зарплати, яка на тепер становить 8 тис. грн.
Не будуть оподатковуватися доходи від обміну одного активу на інший, тобто коли не відбувається обміну через гривню чи долар/євро, іншу класичну валюту. Виключення робиться тільки для NFT-токенів, які можуть виступати в формі картинок, пісеньок тощо.
Не буде оподатковуватися майнінг, тобто видобуток віртуальних активів.

Щодо оподаткування юридичних осіб лишаються питання. Для них поки не передбачається жодних пільг, тож заробітки на ВА, якщо вони раптом виникнуть, мають оподатковуватися за загальною ставкою податку з прибутку підприємств — 20%.

“Виходить, що доходи з операцій з ВА мають оподатковуватися на загальних підставах. Але донині юрособи ще не ставили віртуальні активи на баланс, тому до кінця не зрозуміло, як це робити. Треба проробляти основні засади й регламенти”, — переконаний Андрій Шевчишин.

Біржі й обмінники. Офіційна реєстрація та відповідальність за ухилення від обов’язків

Згідно з законопроєктом № 10225, всі постачальники послуг ВА, що працюють в Україні, мусять офіційно зареєструватися у регулятора — біржі, обмінники й інші фінансові організації. А потім подавати звіти й проходити перевірки, як це тепер роблять банки та небанківські фінансові установи. Якщо хтось спробує ухилятися від цих обов’язків, то передбачена низка штрафів, яка прописана в документі з перших кроків.

Також профучасники мають слідкувати, щоб кожен віртуальний актив належним чином описувався для користувачів для усунення зловживань і шахрайства.

“Новим для учасників ринку є запровадження білої книги, яка є обов’язковим документом для публічної пропозиції. Це орієнтований на користувача документ, у якому міститься інформація щодо віртуального активу, його характеристик, та ризиків пов’язаних з його придбанням. Таким чином користувачі будуть мати гарантований доступ до всієї необхідної інформації про розміщувані віртуальні активи, що є дуже важливим враховуючи наші реалії”, — підкреслив Олександр Ромасєв.

А ще додав, що законопроєктом встановлюються вимоги щодо реклами ВА.

“Що має на меті мінімізацію ризиків щодо введення в оману потенційного користувача. При цьому варто зауважити, що ризики залишаються все ж таки за користувачем”, — заявив Ромасєв.

Розкриття інформації та фінмоніторинг: як контролюватимуть власників крипти

Повна регламентація й розкриття інформації передбачена не тільки для профучасників крипторинку, але й для інвесторів, попри всю їх любов до анонімності. Оскільки в законопроєкті передбачений обов’язковий фінансовий моніторинг при переказі ВА.

“Фінмоніторинг — ну куди ж без нього? Це частина нашої синхронізації зі світовим законодавством, хоча процедури ще потребують уточнень до другого читання законопроєкту. Як зараз розумію, поточні вимоги: фінмоніторинг виникає в момент переходу гривні в криптовалюту й навпаки. Решта лишається поза моніторингом”, — розповів Андрій Шевчишин.

Фінмоніторинг під час операцій з ВА майже повністю повторює поточний банківський. Встановлюються всі дані власників криптогаманців при переказах:

1. прізвище, ім’я та по батькові;
2. місце проживання або фактичного перебування;
3. дата, місце народження або номер та серія паспорта;
4. адреса розподіленого реєстру відправника (ініціатора);
5. номер рахунку віртуальних активів відправника (ініціатора).

Ці дані будуть в біржі, й вона мусить ними ділитиметься за відповідними рішеннями суду й не тільки. Приміром, Службі безпеки Україні достатньо буде надіслати листа — письмову вимогу СБУ, якщо йдеться про розслідування справ щодо боротьби з тероризмом і фінансуванням терористичної діяльності.

“Банківську таємницю в Україні вже помножили на нуль — правоохоронні органи в межах кримінальних справ вільно отримують всю потрібну інформацію від банківських і небанківських установ без рішень судів. А тепер те саме планують запровадили й для криптовалютних інструментів, хоча однією з переваг, що в них цінилися високо, була саме анонімність. Ліквідується право на приватність і прибирається судовий контроль, що є в правових державах”, — відзначив у розмові з “Телеграфом” старший партнер адвокатської компанії “Кравець та партнери” адвокат Ростислав Кравець.

Відкритість даних про власників криптогаманців пов’язують із міжнародними вимогами.

“Коли адвокат зараз в межах справи в інтересах клієнта робить інформаційний запит до західної біржі, то йому надається повна інформація про власників криптогаманців. Дійсно розкриваються всі дані про людину, аж до фотографії”, — визнав Кравець.

Хто контролюватиме криптовалютний ринок

Важливим питанням лишається — хто в Україні контролюватиме профучасників і увесь ринок віртуальних активів. Раніше в ЗМІ називали кількох кандидатів: Нацбанк, Нацкомісію з цінних паперів і фондового ринку (НКЦПФР), Мінцифри. Й у кожного було своє бачення на цей сегмент, яке деякі навіть оформлювали у відповідні документи.

В законопроєкті № 10225 поки що вказаний один регулятор — Національний банк. Буквально, що він “здійснює державне регулювання та нагляд на ринку віртуальних активів у межах та відповідно до компетенції, визначених Законом України “Про ринки віртуальних активів”. Та експерти припускають, що це не останнє слово й в цій главі можуть бути зміни.

“Слід зазначити, що наразі тривають дискусії щодо визначення остаточного регулятора/регуляторів. В даному законопроєкті попередньо за Нацбанком вже закріплена роль одного з регуляторів, і він може залишитись або єдиним регулятором, або Кабмін за погодженням з НБУ мають визначити другого регулятора. Серед потенційних кандидатів НКЦПФР і Мінцифри. Але головною проблемою для НКЦПФР є необхідність реформування цього органу, при цьому саме Комісія має досвід на ринку цінних паперів, який характеризується певними спільними рисами з ринком віртуальних активів. А Мінцифри володіє розумінням ринку та процесів, але має занадто ліберальний підхід, про що неодноразово зазначалося”, — пояснив ситуацію Олександр Ромасєв.

При цьому в законопроєкті № 10225 прописується робота з ВА наших банків і небанківських фінустанов, що зараз є перепоною, через що фінансисти часто-густо блокують українцям рахунки після операцій на криптобіржах. В документі ж чітко вказано, що “банк має право розпочати надання послуг, пов’язаних з оборотом віртуальних активів, за умови проходження процедури авторизації діяльності”.

Також обмін ВА на валютні активи офіційно визнається валютною операцією, а регламент їх здійснення згодом має бути затверджений Нацбанком. Та в банках поки що обережно коментують питання блокувань рахунків.

“Скоріш за все, норми законопроєкту будуть значно перероблені та доопрацьовані до наступного читання, і не зрозуміло, коли друге читання відбудеться. Тому поки що говорити про якісь зміни на ринку передчасно. Нагадаю, що зараз фізичні особи можуть абсолютно законно вкладати кошти у віртуальні активи, але обсяг цих операцій обмежений вимогами постанови НБУ № 18: до 100 тис. грн на календарний місяць з усіх рахунків фізичної особи в одному банку. Блокуватись можуть рахунки тих клієнтів, які намагаються обходити вимоги НБУ та використовують для цього операції р2р (перекази коштів між двома особами, що здійснюються за участі електронних сервісів. – Ред.)”, — зазначила в коментарі “Телеграфу” перша заступниця голови правління Глобус Банку Олена Дмітрієва.

Окремо також виписано, що віртуальні активи можуть арештовуватись і стягуватися у судовому порідку. Відповідні зміни вносяться в закон “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”, де ВА визнається рухомим майном разом із грошами, валютними цінностями, цінними паперами.

Ще передбачено декларування віртуальних активів — як тих, що належать суб’єкту декларування, так і членам його родини. До декларації прописано вносити дані про вид активу, його найменування, розмір, вартість на дату набуття права у гривні, а також ідентифікатор адреси або рахунку розподіленого реєстру, на якому містяться декларовані ВА тощо.

Чи відбудеться легалізація крипторинку? Експерти вказують на “білі плями”

Певно, що питань і аспектів роботи з віртуальними активами в законопроєкті № 10225 прописано багато, утім, як зазначають фахівці, ще далеко не все.

“Поки це оболонка, із загальними напрямками та побажаннями. До другого читання вони можуть змінитися і стати якіснішими. Приміром, не визначено, що входить в документарне підтвердження купівлі/обміну/безкоштовного отримання/емісії віртуального активу. А це наріжний камінь для визначення видаткової частини для легалізації або розрахунку результату для оподаткування. До того ж не зрозуміло, як враховувати комісію мережі, у яких документарних підтвердженнях”, — навів приклади Андрій Шевчишин.

Його колеги також очікують зауважень і непростих узгоджень.

“В цілому в законопроєкті № 10225-д враховано необхідні ключові моменти, однак наразі перед законодавцем стоїть виклик, що полягатиме у проведенні ефективної роботи для врахування всіх наявних зауважень та узгодження пропозицій органів державної влади, які акцентують увагу на проблемних аспектах цього законопроєкту. Серед таких органів є Держана податкова служба України, Мін’юст, Мінекономіки, Мінфін тощо. Більш гостро буде стояти питання не в доповненнях до законопроєкту, а саме в узгодженні пропозицій до вже наявних напрацювань”, — вважає Олександр Ромасєв.

До того ж всі наголошують на тому, що після прийняття закону певний час піде на розробку великої кількості підзаконних актів, тож він не запрацює одразу. Навіть при тому, що Україна застосовуватиме світовий досвід і передусім європейські принципи. Саме синхронізація з принципами ЄС — одна з причин появи законопроєкту, що визнають у Верховній Раді.

“Україна входить в число країн, де стрімко зростає суттєвий обсяг користувачів віртуальних активів, але немає запроваджених чітких правил гри для всіх учасників ринку, що гарантував би захист їх прав. Немає одностайності розуміння для всіх учасників ринку, також не відбувається наповнення бюджету. Така правова невизначеність, негативно впливала як на звичайних користувачів криптовалют, так і на великих гравців на ринку. Зокрема, варто зазначити, що через таку правову невизначеність у 2025 році з українського ринку вийшла низка криптовалютних бірж”, — зазначив Ромасєв.

Він нагадав, що наразі в Європейському Союзі діє Регламент про ринки віртуальних активів (Markets in Crypto-Assets, MiCA) — це нормативно-правова база, прийнята ЄС для регулювання випуску, надання послуг, пов’язаних з віртуальними активами. MiCA покликана сприяти інноваціям, одночасно захищаючи споживачів та учасників ринку віртуальних активів. Цей регламент встановлює правила та ліцензійні вимоги для постачальників послуг, пов’язаних з віртуальними активами, які працюють на території ЄС.

Нещодавно дослідники помістили Україну на четверте місце у світі за накопиченою криптовалютою з 463 51 біткоїном в активі. Причому вивчаючи тільки ті ВА, що задекларували наші держслужбовці різних щаблів і активи інших держав, які арештовувала влада. Оцінка приблизна й навіть суперечлива, та все одно доводить велику прихильність українців до таких інвестицій.

Утім, фахівці не очікують швидкої й активної легалізації хоча б цих (“засвічених”) криптоактивів.

“Поки на легалізацію підуть, по-перше, ті, хто вирішив легалізуватися за будь-що, по-друге, — ті в кого заробіток на крипті понад 10%. Масовість у легалізації може з’явитися, коли почнеться обмін інформацією між іноземними біржами, податковими органами різних країн та нашою Державною податковою службою. Або між українськими криптобіржами та ДПС”, — спрогнозував Андрій Шевчишин.

Його ж колеги не виключають зміну настроїв у рядах криптовалютників.

“Думаю, що на початку, тобто за перехідний період, що становить один рік, навіть буде суттєвий обсяг учасників ринку, що вийдуть з тіні, оскільки цей період передбачає спеціальну ставку оподаткування у розмірі 5% ПДФО та 5% військового збору. Потім оподаткування буде здійснюватися за звичайною ставкою у розмірі 18% та 5% відповідно. Таким чином, після завершення перехідного періоду є ризик повернення значної частини користувачів ринку в тінь”, — припустив Олександр Ромасєв.

В банках окремо зазначають другий бік легалізації крипторинку — пояснення походження грошей, яке доведеться давати інвесторам.

“Для рядових продавців/покупців збільшуються можливості з погляду проведення легальних операцій та отримання легальних доходів, але з’являється оподаткування операцій з криптовалютами та необхідність показати походження коштів постачальнику послуг, який буде виступати суб’єктом первинного фінансового моніторингу”, — сказала Олена Дмітрієва.

Та зазначила, що профучасники разом із можливостями отримають і великі виклики.

“Обсяг операцій з віртуальними активами стрімко зростає та дає можливість отримання значного прибутку, але непрозорість цього ринку та його волатильність будуть вимагати від учасників ринку адекватної оцінки ризиків та життєздатної бізнес-моделі”, — підкреслила Дмітрієва.

Прийняття ж законопроєкту № 10225-д в цілому, за різними очікуваннями, може затягнутися до листопада-грудня 2025 року. Та все ж має відбутися цьогоріч, оскільки воно входить у вимоги МВФ, з яким Україна проводить не прості перемовини щодо нової програми розширеного кредитування.

Джерело: telegraf.com.ua

АО «Кравець І Партнери»

“Страна” вже писала про “податок на старі туфлі”, про запровадження якого нещодавно попередила нардеп Ніна Южаніна. За її словами, податкова з 1 березня вже почала отримувати дані про грошові перекази на рахунки людей та підприємців, які продають товари через інтернет.

За словами Южаніної, під ковпак фіскалів можуть потрапити не тільки бізнесмени, а й усі ті, хто продав через інтернет-майданчики хоча б кілька речей, навіть вживані. Усім доведеться сплачувати з отриманої від реалізації товару суми 23% податку – 18% ПДФО плюс 5% військового збору.

“Якщо людина продає туфлі своєї дитини, що виросла з них, за 200 гривень, то з них повинна заплатити до бюджету 64 гривні і ще зобов’язана подати річну декларацію про доходи”, – наводить приклад Южаніна.

За її даними, Мінфін вже підготував законопроект, який передбачає щорічну подачу цифровими платформами (OLX, Prom, Rozetka і т.д.) даних про продавців, зареєстрованих на платформі і які здійснили хоча б одну торгову операцію. “На думку Мінфіну, має передаватися інформація про всі без винятку операції та оподатковуватись усі кошти фізосіб від 1 гривні. Саме ця позиція була озвучена на робочій групі з обговорення цього проекту”, – стверджує Южаніна.

Голова громадської організації SAVEФОП Сергій Доротич розповів нам, що дрібний бізнес уже готується до нововведень, зокрема починає поступово заміщати поштову доставку кур’єрською. “Побоюються, що поштові оператори також передаватимуть дані про продажі, тому шукають альтернативу”, – каже Доротич.

На його думку, ризики додаткового оподаткування справді є не лише для бізнесу, а й для пересічних громадян.

“У Податковому кодексі прописано, що продаж особистих речей податком не обкладається. Але дуже розмито визначення – що таке особисті речі. Податківці можуть використовувати це як лазівку, і вимагати з людей 23% податку, навіть якщо йдеться про продаж поношеного пальта, не кажучи вже, скажімо, про шини.

Розбиралися, що означають нові податкові ініціативи влади, і чи доведеться платити податок на старі туфлі.

“Продав старі туфлі за 200 гривень – заплати 64 гривні податку”

Як написала у своєму телеграмі нардеп Ніна Южаніна, з 1 березня податкова почала отримувати дані про грошові перекази на рахунки громадян, які здійснюють продаж товарів через інтернет. За її словами, такі дані вказуються у фіскальних чеках, що видаються фінустановами при прийомі коштів для подальшого переказу (зокрема, при отриманні посилок з післяплатою на Новій пошті або Укрпошті).

Южаніна, з посиланням на дані податкової служби, стверджує, що за перші 20 днів березня вже ідентифікували десятки тисяч громадян, які систематично одержують кошти на власні рахунки за продані товари.

Цей факт “Страні” підтвердила мешканка Хмельницької області Юлія, яка робить декоративні вінки та композиції із сухоцвітів, а потім продає їх, збираючи замовлення через свою сторінку в Інстаграм. За словами дівчини, бізнес у неї невеликий, найманих робітників немає. Продає тільки те, що змайструє власноруч, а це не більше 10-15 виробів на місяць. Але нещодавно знайомий із місцевої податкової попередив, що її вже “взяли на олівець”.

“Я заробляю на своїх виробах 20% вартості. Навіть не уявляю, як я можу платити з них 23% податку. Доведеться або ціни піднімати, або взагалі відмовлятися від свого невеликого бізнесу”, – нарікає Юлія.

Южаніна пише, що до “підприємців” можуть потрапити навіть ті, хто продає свої старі речі.

“Сьогодні, і на цьому наполягає Мінфін у ході різних дискусій всі суми коштів, отриманих від таких продажів (“не підприємницьких”) повинні включатися до доходу фізичної особи, також фізособа повинна подати річну декларацію і сплатити з цих сум до бюджету 23% (18% ПДФО і 5% військового збору). 200 гривень, то з них має сплатити до бюджету 64 гривні та ще й зобов’язаний подати річну декларацію про доходи”, – заявила Южаніна.

Також вона стверджує, що Мінфін уже підготував законопроект на цю тему (у Раді він поки що не зареєстрований). Серед запропонованих нововведень – вимога до маркетплейсів щороку надавати Державній податковій службі звіт про зареєстрованих на майданчиках користувачів, які провели хоча б одну операцію на рік. При цьому кількість угод, за словами Южаніної, значення не має – маркетплейси звітуватимуть про суми від 1 гривні.

“У країнах ЄС такі пороги діють, і в податкову передаються дані тільки про продавців, дохід від продажу яких перевищив 2000 євро або було скоєно 30 і більше продажів на рік. У нас же, на думку Мінфіну, повинна передаватися інформація про всі без винятку операції та оподатковуватись усі кошти фізособи від 1 гривні”, – зазначають у повідомленні.

Наявність такого проекту від Мінфіну “Страні” підтвердило джерело в Кабміні. “Так, проєкт є. Він сирий, і, зрозуміло, доопрацьовуватиметься. Не виключено, що в підсумковому варіанті з’являться якісь порогові суми (більше 1 гривні) і ліміт за кількістю угод”, – запевнив він.

“Тільки продаж однотипних товарів”

Втім, поки що влада всіляко відхрещується від спроб брати з українців “податок на старі туфлі”. Голова профільного податкового комітету Ради Данило Гетьманцев заявив, що “продаж б/в шкарпеток, навіть більше трьох і навіть більше 30 не є і ніколи не був підприємництвом. І для цього не потрібно реєструвати ФОП і платити податки. Але натякнув, що дрібний бізнес, який торгує через інтернет, справді можуть чекати на жорсткість”.

“Якщо це реальний бізнес без реєстрації, то так, проблеми будуть. Не бачу жодних підстав, чому ті, хто працює в чорну, мають право на переваги перед тими, хто зареєстрований”, – сказав Гетьманцев.

У Державній податковій службі 7 квітня опублікували на своєму офіційному сайті пояснення, в яких йдеться, що інформація, що поширюється ЗМІ, про те, що податкова начебто почала штрафувати продавців з OLX, Promua та інших платформ і автоматично відстежує всі грошові перекази на рахунки осіб, якщо вони продають онлайн особисті речі, не відповідає дійсності.

“Продаж індивідуального майна (особистих речей) не розцінюється як основа для фінансової чи адміністративної відповідальності за порушення вимог чинного податкового законодавства. Тільки систематичний продаж та одночасно однорідний асортимент товарів є ознакою підприємницької (господарської) діяльності. Це не стосується реалізації індивідуального майна (особистих речей) громадянами за допомогою таких електронних торгових платформ як OLХ, Promua І будь-яких соцмереж”, – зазначили у Державній податковій службі.

Водночас ДПС закликала суб’єктів господарювання самостійно та добровільно офіційно зареєструватися, проводити розрахунки через зареєстровані РРО, дотримуватись податкового законодавства, щоб уникнути фінансової та адміністративної відповідальності.

“Відстежуватимуть операції, які можна кваліфікувати як підприємницьку діяльність – постійний продаж однотипного товару на досить великі суми”, – каже голова Економічного дискусійного клубу Олег Пензін.

Співвласник маркетплейсу Rozetka Владислав Чечеткін заявив, що даних про продавців податкова у них не вимагає, принаймні поки що (що і зрозуміло, враховуючи, що ця ідея поки що існує лише на рівні законопроекту – Ред).

Тобто, на даний момент фактично підтверджується, що влада має намір посилити контроль за бізнесом, у тому числі дрібним, який торгує через інтернет. Навіть невеликі кустарні виробництва, як, наприклад, Юлія з Хмельницької області, з продажем 10-15 виробів на місяць, вже можуть потрапити під приціл податківців. Але ось від оподаткування “старих туфель” влада і фіскали поки всіляко відхрещуються.

“Бізнес уже шукає варіанти”

Сергій Доротич каже, що підприємці вже досить давно одержують із різних джерел “дзвіночки” про те, що їм хочуть ще більше закрутити гайки з податків.

“Зараз справді серйозно беруться за інтернет-торгівлю. Вже була спроба пресувати поштових операторів, щоб ті передавали дані в податкову про посилки. Тепер вирішили залучити ще й маркетплейси. Багато продавців вже почали скорочувати частку поштових відправлень товару, замінюючи її кур’єрською доставкою. Це дорожче, але надійніше. В обласних центрах активно створюються невеликі кур’єрські служби, куди залучають студентів, неповнолітніх жінок (чоловіки працювати не хочуть, побоюючись ТЦК). Такі служби добре забезпечують доставку за місцем, але поки що не можуть вирішити питання доставки до інших населених пунктів. Наступний етап – створення кур’єрського майданчика та налагодження комунікації між службами в різних містах.

Щоб, наприклад, можна було передавати товар намистами, а місцем його розвозили кур’єри. Зрозуміло, що повністю обсяги поштових доставок такі служби не покриють, то вони можуть “витягнути” з-під контролю податківців хоч якусь частину”, – розповів Доротич.

При цьому, якщо такий спосіб доставки стане досить масовим, покупцям доведеться платити за доставку більше і чекати на товар трохи довше, ніж, якщо його відправляють, наприклад, через “Нову пошту”. Втім, щоби зацікавити покупців переходити на кур’єрську доставку, їм можуть пропонувати знижки. А деякі продавці косметики вже зараз доставляють товар кур’єром взагалі безкоштовно, а якщо покупець наполягає на пересиланні поштою, то за таку доставку потрібно платити за тарифами оператора.

Голова адвокатського об’єднання “Кравець і партнери” адвокат Ростислав Кравець каже, що якщо влада дійсно вирішить відстежувати продавців (у тому числі через маркетплейси), то це вимагатиме величезних витрат на адміністрування. “Не виключено, що вони виявляться вищими, ніж суми стягнутих у результаті податків. Мотивація влади зрозуміла – спроба залучити додаткові кошти до бюджету. Але замість того, щоб стимулювати розвиток бізнесу і піднімати економіку, вирішили забирати у підприємців останні копійки. А в цей час повз бюджет проходять мільярдні тіньові потоки, працюють схеми на митниці”, – каже Кравець.

Чи братимуть податки з людей

Але для більшості українців головне питання – чи не доведеться платити податки з продажу старих речей.

Податкова, як ми вже писали вище, спростовує страшилки про податок на старі туфлі.

Водночас, на гарячій лінії податкової служби “Телеграфу” повідомили, що навіть одна гривня, яка надходить на особисті рахунки громадян, має оподатковуватись. Винятки – лише надходження на карти зарплат, стипендій, виплат від держави (пенсії, соцдопомога, виплати ВПО та ін.). Як бачимо, доходу від продажу вживаних речей у цьому переліку немає.

Усі кошти, які вам переказують на банківські картки, мають бути включені до річної декларації про доходи і потрібно заплатити з них 18% ПДФО та 5% військового збору, – заявили на гарячій лінії податкової служби. Виняток, згідно з чинним законодавством, грошові перекази від родичів першої лінії спорідненості (дружина, чоловік, батьки, діти), якщо це подарунки чи спадщина. Також Данило Гетьманцеї зазначав, що не оподатковуватимуться доходи у вигляді поворотної фінансової допомоги (тобто, гроші в борг).

Водночас Доротич каже, що тема “податку зі старими туфельками” далеко не закрита.

“Справа в тому, що в Податковому кодексі дійсно прописано, що не обкладається податком продаж особистих речей. Але при цьому формулювання терміна “особисті речі” досить розмите. За трактуванням податківців, це річ, яка була у вас у вживанні. А якщо річ нова, і ви її продаєте, так як, скажімо, розмір не підійшов. Щодо цього жодних пояснень немає. Автозапчастини, навіть вживані взагалі не входять до категорії особистих речей. За побутовою технікою свого часу нам так і не вдалося отримати чіткої відповіді від податкової – яку саме техніку та електроніку можна вважати особистими речами. Одні казали, що ніяк, мовляв, особисті речі – це лише взуття та одяг. І навіть старий мобільний телефон до цієї категорії вже не входить. Інші, навпаки, запевняли, що техніка, якою ви користувалися, – це ваша особиста річ. Але в будь-якому випадку вичерпних трактувань немає, а це означає, що у податківців залишаються лазівки, і за бажання вони зможуть змусити вас заплатити 23%, наприклад, з продажу автомобільних шин чи смартфона”, – підсумував Доротич.

Джерело: strana.today

АО «Кравець І Партнери»

Даним законопроектом було внесено зміни до перехідних положень ПК України в частині встановленого мораторію на проведення податкових перевірок, зокрема й щодо належного виконання платниками податків-фізичними особами своїх зобов’язань щодо сплати ПДФО, що почався ще в далекому 2020 році з уведенням на території України карантинних обмежень.

З огляду на це, контролюючими органами наразі активно «піднімаються» архівні справи щодо незавершених у той період податкових перевірок, що змушує повертатися до того періоду й тодішніх реалій.

Так, якраз у період до 2018 року банки активно здійснювали прощення боржникам заборгованостей за кредитними договорами.

При цьому, згідно з абзацом першим п.п.«д» п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України, такий дохід, у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податків прощеного кредитором за його самостійним рішенням, не пов’язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відс. однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року, включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку на доходи фізичних осіб як додаткове благо.

З огляду на це, з такого доходу платники податків зобов’язані сплатити 18% податку на доходи фізичних осіб та 1,5% військового збору.

До того ж, обов’язок, зважаючи на розділ ІV ПК України, виникає і щодо декларування такого доходу.

Так, за загальним правилом передбаченим у п.п.49.18.4 п.49.18 ст.49 ПКУ, податкова декларація про майновий стан і доходи подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб, у тому числі самозайнятих осіб – до 01 травня року, що настає за звітним.

Тобто, в розглядуваному випадку, якщо фізичній особі було прощено борг у 2018 році на суму понад 930,75 грн. (3723*25%), то вона була зобов’язана подати податкову декларацію про майновий стан і доходи до 01.05.2019 року, в якому власне й відобразити отримане додаткове благо у вигляді прощеного боргу та сплачений з них податок.

У випадку ж, коли такий обов’язок платником податку виконано не було до нього можуть бути застосовані штрафні санкції передбачені ПК України.

Зокрема, до платника податків можуть бути застосовані:

– на підставі п.54.3 ст.54 ПК України – самостійне визначення контролюючим органом сум податку, що підлягають сплаті та відповідно збільшення суми грошового зобов’язання, що має бути сплачена платником податків;

– на підставі ст.123 ПК України – штрафні санкції у відповідному розмірі в залежності від кваліфікації діянь платника податків;

– на підставі ст.120 ПК України – штрафні санкції у відповідному розмірі в залежності від кваліфікації діянь платника податків.

В той же час, накладенню таких штрафних санкцій повинно передувати вчинення контролюючим органом ряду процесуальних дій.

Зокрема, розглянемо найпоширеніший випадок, коли контроль за сплатою фізичною особою ПДФО з прощеного боргу здійснюється у формі документальної невиїзної перевірки.

Так, власне проведенню перевірки, відповідно до п.79.2 ст.79.2 ПК України, повинно передувати надсилання платнику податків копії наказу керівника контролюючого органу про проведення щодо нього податкової перевірки.

Таке надсилання повинно здійснюватися за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Однак, звертаємо увагу, що в даному випадку фактичне неотримання платником податку наказу не буде підставою для незаконності проведення такої перевірки.

В подальшому, знову ж таки, відповідно до п.79.2 ст.79 ПК України, протягом 30 днів з дня надсилання копії наказу контролюючий орган зобов’язаний розпочати проведення перевірки.

І за її результатами, в порядку визначеному п.86.4 ст.86 ПК України, складається акт проведеної перевірки, який реєструється у контролюючому органі протягом п’яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку і  не пізніше наступного робочого дня після його реєстрації вручається особисто платнику податків чи його представникам або надсилається за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

При цьому, знову ж таки, фактичне неотримання платником податку акта перевірки не буде підставою для незаконності проведення такої перевірки.

Лише після усіх зазначених вище процедурних дій, контролюючий орган може в порядку визначеному п.86.8 ст.86 ПК України, протягом п’ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків скласти податкове повідомлення-рішення, яке власне і є єдиною підставою для подальшого стягнення з платника податків не сплачених ним сум податків.

В той же час, отримання платником податків такого податкового повідомлення-рішення ще не означає, що з нього обов’язково будуть стягнуті усі суми, що були визначені контролюючим органом.

Так, абзацом першим п.п.«д» п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України прямо передбачено, що кредитор зобов’язаний повідомити платника податку – боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено.

При цьому, у разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов’язаний виконати всі обов’язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

В той же час, нерідко трапляється, що банки зловживають своїми правами і неналежно виконують свої податкові обов’язки як кредитора щодо повідомлення боржника про прощення боргу, що робить незаконним стягнення саме з боржника сум податкового зобов’язання.

Окрім цього, відповідно до п.8 підрозділу 1 розділу XX ПК України, у випадку коли після 01.01.2015 року платнику податків було прощено борг за кредитним договором укладеним до 01.01.2014 року, не будуть вважатися додатковим благом, а отже й не підлягатимуть оподаткуванню суми процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами.

З цього випливає, що якщо платником податків до прикладу було погашено основне тіло кредиту, а нараховані банком штрафні санкції, проценти чи комісія – були прощені, то з такої суми податок не сплачується і не мав би сплачуватися, що так само робить незаконним стягнення з боржника сум податкового зобов’язання.

В таких випадках, платник податку може викласти обставини неотримання ним повідомлення від кредитора або відсутності обов’язку зі сплати податку:

– або після отримання акта податкової перевірки в порядку передбаченому п.86.7 ст.86 ПК України, подати до контролюючого органу пояснення або заперечення до акта перевірки;

– або після отримання податкового повідомлення-рішення в порядку передбаченому ст.56 ПК України, подати до контролюючого органу вищого рівня скаргу на податкове повідомлення-рішення;

– або після отримання податкового повідомлення-рішення, відповідно до п.56.1 ст.56 ПК України, оскаржити податкове повідомлення-рішення до адміністративного суду, в порядку визначеному КАС України.

Таким чином, підсумовуючи вищевикладене, процедура прощення боргу є делікатним питанням, що потребує ретельного вивчення всіх юридичних нюансів і дотримання чинного законодавства.

Водночас платники податків мають право оскаржувати необґрунтовані штрафні санкції у випадках зловживань як з боку банків так і з боку контролюючих органів.

Ключовим в такому випадку є ретельне документування фактів і доведення цільового призначення прощеної суми боргу (наприклад, прощення лише відсотків, а не основної суми кредиту).

Так само, уникнути непорозумінь і забезпечити дотримання своїх законних прав та інтересів допоможе й своєчасне реагування і грамотне використання наявних правових механізмів.

В той же час, лише комплексний і виважений підхід, а також ретельне вивчення всіх нюансів справи може забезпечити успішне вирішення питань, пов’язаних з оподаткуванням прощеного боргу.

Сергій Гусач,

Юрист, Адвокатського об’єднання «Кравець і Партнери»

АО «Кравець І Партнери»

Ще в 1996 році Україною було підписано та ратифіковано Конвенцію між урядом України і урядом Словацької Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доход і майно.

Як і всі угоди про уникнення подвійного оподаткування Конвенція зі Словаччиною також пов’язує розв’язання питання з оподаткування до резидентства.

Так, ст. 4 Конвенції передбачає, що у випадку, коли особа є резидентом обох Договірних Держав, її становище визначається відповідно до таких правил:

1. a) вона вважається резидентом тієї Держави, де вона має постійне житло; якщо вона має постійне житло в обох Державах, вона вважається резидентом тієї Держави, де вона має більш тісні особисті й економічні зв’язки (центр життєвих інтересів);
2. b) якщо Держава, в якій вона має центр життєвих інтересів, не може бути визначена або коли вона не має постійного житла в жодній з Держав, вона вважається резидентом тієї Держави, де вона звичайно проживає;
3. c) якщо вона звичайно проживає в обох Державах або коли вона звичайно не проживає в жодній з них, вона вважається резидентом тієї Держави, національною особою якої вона є (для України визначається за громадянством України).

Через те, що визначальною ознакою для резидентства є саме факт проживання особи в тій чи іншій країні, то чим довше громадяни України перебувають в Словаччині, тим імовірніше вони стають резидентами Словаччині.

Своєю чергою ст. 15 Конвенції визначає, що винагорода, що одержується резидентом Договірної Держави у зв’язку з роботою за наймом, здійснюваною в другій Договірній Державі, оподатковується тільки в першій згаданій Державі, якщо: одержувач знаходиться в другій Державі протягом періоду або періодів, що не перевищують у сукупності 183-х днів протягом календарного року.

Отже, це означає, що якщо українець, який проживає в Словаччині понад 183 днів протягом року і здійснює роботу за наймом, за яку отримує платню (в тому числі дистанційна робота за наймом в Україні, яка фактично виконується в Словаччині), то такі доходи оподатковуються в Словаччині, якщо ж період перебування становить до 183 днів, то такий дохід оподатковуються в Україні.

В такому випадку рекомендовано звернутися до відповідного фахівця в Словаччині, який зможе чітко визначити дату, з якої виникає обов’язок зі сплати податків у Словаччині, а також зможе допомогти з поданням документів для уникнення подвійного оподаткування. Документи ж з України про сплату податків також можуть допомогти отримати фахівці в Україні.

Як відомо, ще одним популярним джерелом отримання доходу є дохід від нерухомого майна. Так, ст. 6 Конвенції передбачає, що доходи, що одержуються резидентом Договірної Держави від нерухомого майна (включаючи доход від сільського або лісового господарства, здавання в оренду або використання в будь-якій іншій формі нерухомого майна), яке міститься в другій Договірній Державі, можуть оподатковуватись у цій другій Державі.

Тобто, якщо українець, який вже став резидентом Словаччини в силу тривалого проживання, при цьому отримує дохід, наприклад, від здавання в оренду житла в Україні, то такий дохід від оренди може оподатковуватися в Україні, а не в Словаччині.

Що ж стосується особистих незалежних послуг, то відповідно до ст. 14 Конвенції доходи, що одержуються резидентом однієї Договірної Держави щодо професійних послуг чи іншої діяльності незалежного характеру, оподатковуються в другій Договірній Державі, тільки, якщо він володіє там доступною йому постійною базою з метою проведення цієї діяльності. У такому випадку доходи можуть оподатковуватись, але тільки стосовно доходів, що приписуються до цієї постійної бази. Термін “професійні послуги” включає, зокрема, незалежну наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку діяльність, так само як і незалежну діяльність лікарів, адвокатів, інженерів, архітекторів, стоматологів і бухгалтерів.

Тобто, доходи від незалежних особистих послуг справляються в країні перебування, якщо там знаходиться база (засоби) для здійснення такої діяльності і якщо саме з допомогою її використання було отримано дохід.

При цьому Україна має єдиний підхід для уникнення подвійного оподаткування з країнами, де існують двосторонні угоди, який передбачає, що суми податків та зборів, сплачені за межами України, зараховуються під час розрахунку податків та зборів в Україні за правилами, встановленими Кодексом (п. 13.4 ст. 13 Податкового кодексу України).

Пунктом 13.5 статті 13 ПК України встановлено, що для отримання права на зарахування податків та зборів, сплачених за межами України, платник зобов’язаний отримати від державного органу країни, де отримується такий дохід (прибуток), уповноваженого справляти такий податок, довідку про суму сплаченого податку та збору, а також про базу та/або об’єкт оподаткування. Зазначена довідка підлягає легалізації у відповідній країні, відповідній закордонній дипломатичній установі України, якщо інше не передбачено чинними міжнародними договорами України.

Угода ж передбачає, термін “компетентний орган” означає стосовно України – Міністерство фінансів або його повноважного представника; стосовно – Словацької Республіки – Міністра фінансів або його повноважного представника.

Тобто, з урахуванням того, що ставка податку із заробітної плати в Словаччині становить – 19-25% залежно від сум річного доходу, а в Україні – 15%, то відповідно сплативши податки в Словаччині можна отримати довідку про сплату податків і відповідно подати її в Україні аби двічі не сплачувати податки.

Таким чином, знову ж таки перебуваючи за кордоном та отримуючи доходи, треба в будь-якому випадку визначитись із законодавством щодо оподаткування, у випадку наявності угоди про подвійне оподаткування, звернутися до компетентних органів для отримання довідки про сплату податків, аби вберегти себе від неприємностей. В будь-якому випадку, при отриманні доходу за кордоном, коли особа вже плануватиме повертатися в України варто отримати довідку про сплату податків, адже в разі виникнення питань в Україні щодо оподаткування легше буде пред’явити вже існуючу довідку, чим в судовому порядку потім скасовувати податкову вимогу.

Анна Мартиненко, адвокат, АО Кравець і партнери

АО «Кравец и Партнеры»

Як і всі угоди про уникнення подвійного оподаткування Конвенція зі Словаччиною також пов’язує розв’язання питання з оподаткування до резидентства. Докладніше про це Ви дізнаєтесь із відео.

Бажаєте бути в курсі важливих змін в законодавстві України? Підписуйтесь на канал і запрошуйте друзів:
https://bit.ly/2G12dHy

🇺🇦✌️Важлива та перевірена інформація від адвоката ⤵️

➡️ Підписатись https://t.me/+Ug5cImH9DexxvTtU

АО «Кравец и Партнеры»

Життя ж українців в інших країнах породжує й обов’язок виконувати правила поведінки, що існують в ній, в тому числі й правила сплати податків.

Оскільки ще однією країною, яка найбільше прихистила українців є Німеччина, тому саме про оподаткування в Німеччині коротко зазначимо в цій статті.

Ще в 1995 році Україною було підписано та ратифіковано Угоду між Україною і Федеративною Республікою Німеччина про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доход і майно.

Як і всі угоди про уникнення подвійного оподаткування Угода з Німеччиною також пов’язує вирішення питання з оподаткування до резидентства.

Так, ст. 4 Угоди передбачає, що у випадку, коли особа є резидентом обох Договірних Держав, її становище визначається відповідно до таких правил:

1. a) вона вважається резидентом тієї Держави, де вона має постійне житло; якщо вона має постійне житло в обох Державах, вона вважається резидентом тієї Держави, де вона має більш тісні особисті й економічні зв’язки (центр життєвих інтересів);
2. b) якщо Держава, в якій вона має центр життєвих інтересів, не може бути визначена або коли вона не має постійного житла в жодній з Держав, вона вважається резидентом тієї Держави, де вона звичайно проживає;
3. c) якщо вона звичайно проживає в обох Державах або коли вона звичайно не проживає в жодній з них, вона вважається резидентом тієї Держави, національною особою якої вона є (для України визначається за громадянством України).

Через те, що визначальною ознакою для резидентства є саме факт проживання особи в тій чи іншій країні, то чим довше громадяни України перебувають в Німеччині, тим вірогідніше вони стають резидентами Німеччини.

Своєю чергою ст. 15 Угоди визначає, що винагорода, що одержується резидентом Договірної Держави у зв’язку з роботою за наймом, здійснюваною в другій Договірній Державі, оподатковується тільки в першій згаданій Державі, якщо: одержувач знаходиться в другій Державі протягом періоду або періодів, що не перевищують у сукупності 183-х днів протягом календарного року.

Отже, це означає, що якщо українець, який проживає в Німеччині понад 183 днів протягом року і здійснює роботу за наймом, за яку отримує платню (в тому числі дистанційна робота за наймом в Україні, яка фактично виконується в Німеччині), то такі доходи оподатковуються в Німеччині, якщо ж період перебування становить до 183 днів, то такий дохід оподатковуються в Україні.

В такому випадку рекомендовано звернутися до відповідного фахівця в Німеччині, який зможе чітко визначити дату, з якої виникає обов’язок зі сплати податків у Німеччині, а також зможе допомогти з поданням документів для уникнення подвійного оподаткування. Документи ж з України про сплату податків також можуть допомогти отримати фахівці в Україні.

Як відомо, ще одним популярним джерелом отримання доходу є дохід від нерухомого майна. Так, ст. 6 Угоди передбачає, що доходи, що одержуються резидентом Договірної Держави від нерухомого майна (включаючи доход від сільського або лісового господарства, здавання в оренду або використання в будь-якій іншій формі нерухомого майна), яке міститься в другій Договірній Державі, можуть оподатковуватись у цій другій Державі.

Тобто, якщо українець, який вже став резидентом Німеччини в силу тривалого проживання, при цьому отримує дохід, наприклад, від здавання в оренду житла в Україні, то такий дохід від оренди може оподатковуватися в Україні, а не в Німеччині.

Що ж стосується особистих незалежних послуг, то відповідно до ст. 14 Угоди доходи, що одержуються резидентом однієї Договірної Держави щодо професійних послуг чи іншої діяльності незалежного характеру, оподатковуються в другій Договірній Державі, тільки, якщо він володіє там доступною йому постійною базою з метою проведення цієї діяльності. У такому випадку доходи можуть оподатковуватись, але тільки стосовно доходів, що приписуються до цієї постійної бази. Термін “професійні послуги” включає, зокрема, незалежну наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку діяльність, так само як і незалежну діяльність лікарів, адвокатів, інженерів, архітекторів, стоматологів і бухгалтерів.

Тобто, доходи від незалежних особистих послуг справляються в країні перебування, якщо там знаходиться база (засоби) для здійснення такої діяльності і якщо саме з допомогою її використання було отримано дохід.

При цьому Україна має єдиний підхід для уникнення подвійного оподаткування з країнами, де існують двосторонні угоди, який передбачає, що суми податків та зборів, сплачені за межами України, зараховуються під час розрахунку податків та зборів в Україні за правилами, встановленими Кодексом (п. 13.4 ст. 13 Податкового кодексу України).

Пунктом 13.5 статті 13 ПК України встановлено, що для отримання права на зарахування податків та зборів, сплачених за межами України, платник зобов’язаний отримати від державного органу країни, де отримується такий дохід (прибуток), уповноваженого справляти такий податок, довідку про суму сплаченого податку та збору, а також про базу та/або об’єкт оподаткування. Зазначена довідка підлягає легалізації у відповідній країні, відповідній закордонній дипломатичній установі України, якщо інше не передбачено чинними міжнародними договорами України.

Угода ж передбачає, термін “компетентний орган” означає стосовно України – Міністерство фінансів України або його повноважного представника, а стосовно  Федеративної Республіки Німеччина – Федеральне Міністерство Фінансів.

Тобто, з урахуванням того, що ставка податку із заробітної плати в Німеччині становить – 14-45% залежно від сум річного доходу, а в Україні – 15%, то відповідно сплативши податки в Німеччині можна отримати довідку про сплату податків і відповідно подати її в Україні аби двічі не сплачувати податки.

Таким чином, перебуваючи за кордоном та отримуючи доходи, треба в будь-якому випадку визначитись із законодавством щодо оподаткування, у випадку наявності угоди про подвійне оподаткування, звернутися до компетентних органів для отримання довідки про сплату податків, аби вберегти себе від неприємностей. В будь-якому випадку, при отриманні доходу за кордоном, коли особа вже плануватиме повертатися в України варто отримати довідку про сплату податків, адже в разі виникнення питань в Україні щодо оподаткування легше буде пред’явити вже існуючу довідку, чим в судовому порядку потім скасовувати податкову вимогу.

Анна Мартиненко, адвокат, АО Кравець і партнери

АО «Кравец и Партнеры»

Бажаєте бути в курсі важливих змін в законодавстві України? Підписуйтесь на канал і запрошуйте друзів:
https://bit.ly/2G12dHy

🇺🇦✌️Важлива та перевірена інформація від адвоката ⤵️

➡️ Підписатись https://t.me/+Ug5cImH9DexxvTtU

АО «Кравец и Партнеры»

Найбільш популярним на сьогодні є запит з приводу сплати податків у Польщі. З даного приводу слід зазначити, що між Україною та Польщею діє з 1994 року і по даний час Конвенція про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень.

Власне саме цей акт і регулює питання плати податків українців, які перебувають за кордоном.

Як і будь-який інший акт про уникнення подвійного оподаткування Конвенція оперує таким терміном як «резидент», який власне і визначає статус особи та її приналежність до тої чи іншої країни.

«Резидент однієї Договірної Держави» означає особу, яка за законодавством цієї Держави підлягає оподаткуванню в ній на підставі місця проживання, постійного місця перебування, місця знаходження керівного органу, місця реєстрації або іншого аналогічного критерію.

У випадку, коли відповідно особа є резидентом обох Договірних Держав, її становище визначається відповідно до таких правил:

• він вважається резидентом Договірної Держави, де він має постійне житло. Якщо він має постійне житло в обох Договірних Державах, він вважається резидентом тієї Держави, де він має найбільш тісні особисті й економічні зв’язки (центр життєвих інтересів);
• у разі, коли Договірна Держава, в якій він має центр життєвих інтересів не може бути визначена, або коли він не має постійного житла в жодній з Договірних Держав, він вважається резидентом тієї Договірної Держави, де він звичайно й проживає;
• якщо він звичайно проживає в обох Державах або коли він звичайно не проживає в жодній з них, він вважається резидентом тієї Держави, громадянином якої він є.

Отже, найбільш визначальною ознакою для визначення резидентства, а відповідно і для визначення країни сплати податків є ознака проживання та перебування в країні.

Сьогодення ж якраз і свідчить про те, що багато українців стало резидентами іншої країни.

Так, стаття 15 Конвенції визначає, що винагорода, що одержується резидентом Договірної Держави у зв’язку з роботою за наймом, здійснюваною в другій Договірній Державі, оподатковується тільки в першій згаданій Державі, якщо: одержувач знаходиться в другій Державі протягом періоду або періодів, що не перевищують у сукупності 183-х днів протягом календарного року.

Отже, це означає, що якщо українець, який проживає в Польщі більше 183 днів протягом року і здійснює роботу за наймом, за яку отримує платню (в тому числі дистанційна робота в Україні, яка фактично виконується в Польщі), то такі доходи оподатковуються в Польщі.

Що ж стосується незалежних особистих послуг, то ст. 14 Конвенції встановлює, що дохід, що одержується резидентом одної Договірної Держави щодо професійних послуг чи іншої діяльності незалежного характеру, оподатковується тільки в цій Державі, за винятком випадку, коли він володіє регулярно доступною постійною базою в другій Договірній Державі з метою проведення цієї діяльності. Якщо у нього є така постійна база, дохід може оподатковуватись у другій Державі, але тільки стосовно доходу, що приписується до цієї постійної бази. Термін «професійні послуги» включає, зокрема, незалежну наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку діяльність, так як і незалежну діяльність лікарів, адвокатів, інженерів, архітекторів, зубних лікарів і бухгалтерів.

Тобто, доходи від незалежних особистих послуг справляються в країні перебування, якщо там знаходиться база (засоби) для здійснення такої діяльності і якщо саме з допомогою її використання було отримано дохід.

Суми податків та зборів, сплачені за межами України, зараховуються під час розрахунку податків та зборів в Україні за правилами, встановленими Кодексом (п. 13.4 ст. 13 Податкового кодексу України).

Пунктом 13.5 статті 13 ПК України встановлено, що для отримання права на зарахування податків та зборів, сплачених за межами України, платник зобов’язаний отримати від державного органу країни, де отримується такий дохід (прибуток), уповноваженого справляти такий податок, довідку про суму сплаченого податку та збору, а також про базу та/або об’єкт оподаткування. Зазначена довідка підлягає легалізації у відповідній країні, відповідній закордонній дипломатичній установі України, якщо інше не передбачено чинними міжнародними договорами України.

Державним органом Польщі, що має видавати документи, які підтверджують факт отримання доходів та сплату податків на її території є відповідна податкова установа.

Тобто, з урахуванням того, що ставка податку із заробітної плати в Польщі становить – 18/32% залежно від сум річного доходу, а в Україні – 15%, то відповідно сплативши податки в Польщі можна отримати довідку про сплату податків і відповідно подати її в Україні аби двічі не сплачувати податки.

Таким чином, перебуваючи за кордоном та отримуючи доходи, треба в будь-якому випадку визначитись із законодавством щодо оподаткування, у випадку наявності угоди про подвійне оподаткування, звернутися до компетентних органів для отримання довідки про сплату податків, аби вберегти себе від неприємностей. В будь-якому випадку, при отриманні доходу за кордоном, коли особа вже плануватиме повертатися в України варто отримати довідку про сплату податків, адже в разі виникнення питань в Україні щодо оподаткування легше буде пред’явити вже існуючу довідку, чим в судовому порядку потім скасовувати податкову вимогу.

Анна Мартиненко, адвокат, АО Кравець і партнери

АО «Кравец и Партнеры»

Бажаєте бути в курсі важливих змін в законодавстві України? Підписуйтесь на канал і запрошуйте друзів:
https://bit.ly/2G12dHy

🇺🇦✌️Важлива та перевірена інформація від адвоката ⤵️

➡️ Підписатись https://t.me/+Ug5cImH9DexxvTtU

АО «Кравец и Партнеры»