Огляд &#8211; Третейський суд

🔸 Постанова ВП ВС щодо цивільної юрисдикції для встановлення юридичного факту перебування на утриманні для отримання одноразової грошової допомоги

Огляд практики ВС від Ростислава Кравця, що опублікована з 07 по 13 березня 2026 року

Max — Mon, 16 Mar 2026 21:08:48 +0000

По діяльності Великої палати відчувається вже недостатність там випадкових людей та посіпак іноземців і шнурків Жернакова. Хоча ще є окремі постанови та окремі думки до цілком законних постановах, але в цілому, нестача всієї цієї колективної кібенківщини відчувається та зниження рівня мамалуйні. Універсальній господарській юрисдикції, що постійно, як на мене, вигадує не існуючи норми закону, не вистачає прихильників.

До огляду увійшли позиції щодо встановлення факту, який має юридичне значення, досить сумнівна постанова про пріоритетність закону про держбюджет при визначенні надбавок, чергова позиція щодо поновлення строків на апеляційне оскарження, але вже після ЄСПЛ, практика ВС-КЦС у спорах щодо визначення місця проживання дитини, практика ВС-КАС у справах щодо військової служби, практика ЄСПЛ, оскарження штрафів ТЦК й багато іншого.

Перелік рішень та практики, які включені до огляду:

🔸 Постанова ВП ВС у зразковій справі про вибірковий підхід при визначенні застосування закону про держбюджет замість закону про держслужбу для розрахунку надбавки

🔸 Постанова ВП ВС після ЄСПЛ про необхідність розглянути апеляційну скаргу у справі про адмінправопорушення не дивлячись на пропуск строків у зв’язку з несвоєчасним виготовленням повного тексту рішення

🔷 Огляди судової практики та інші рішення:

🔸 Дайджест судової практики ВП ВС за січень – лютий 2026 року

🔸 Огляд практики ВС-КЦС у спорах щодо визначення місця проживання дитини за 12.2023 – 01.2026 роки

🔸 Огляд судової практики ВС-КАС у справах щодо військової служби: прийняття на службу, проходження служби, звільнення зі служби за 2019 – 2025 роки

🔸 Бюлетень 3-2025 практики ЄСПЛ у справах проти України та інших держав з 01.07.2025 по 30.09.2025

🔸 Рішення КСУ 1-р/2026 щодо неконституційності сплати судового збору за заяви про контроль за виконанням судового рішення

🔸 Рішення КСУ 2-р(І)/2026 щодо “гарантії” здобувачів вищої освіти

💥 Рішення Подільського райсуду міста Києва про визнання протиправною та скасування постанови ТЦК про адмінправопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 25500 грн

За цей період, рекомендую звернути увагу на наступні ухвали, постанови й рішення:

Постанова ВП ВС щодо цивільної юрисдикції для встановлення юридичного факту перебування на утриманні для отримання одноразової грошової допомоги

Справа № 308/17634/23

Велика палата зазначила:

141. Процесуальними законами не допускається об’єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам (положення частини п’ятої статті 188 ЦПК України та частини четвертої статті 172 КАС України).

142. Не можуть бути поєднаними в одному провадженні вимоги про встановлення факту, що має юридичне значення, та оскарження рішення, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, оскільки ці вимоги підсудні судам різних юрисдикцій (пункт 111 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21).

143. Одноразова грошова допомога у зв’язку зі смертю військовослужбовця призначається і виплачується фізичним особам, які мають право на її отримання (батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого).

144. За такого правового регулювання можна зробити висновок, що в таких справах спір може виникнути лише між суб’єктами отримання одноразової грошової допомоги, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів. Саме для таких цілей чинним процесуальним законодавством (частина шоста статті 294, частина четверта статті 315 ЦПК України) передбачено, що факт перебування особи на утриманні може розглядатись у позовному провадженні у порядку цивільного судочинства.

145. У постанові від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 Велика Палата Верховного Суду розглядала питання юрисдикційності справи про встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з метою призначення та виплати одноразової грошової допомоги, де, серед іншого, виснувала, що між особою і Міністерством оборони України не може бути спору про право на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки відповідач не є суб’єктом отримання такої соціальної допомоги.

146. Велика Палата Верховного Суду вважає, що сформовані у зазначеній постанові висновки є правозастосовними до цих правовідносин про встановлення факту перебування онуки на утриманні загиблого діда (військовослужбовця), оскільки встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки також передбачено частиною першою статті 315 ЦПК України і метою встановлення факту є призначення і виплата одноразової грошової допомоги.

Постанова ВП ВС у зразковій справі про вибірковий підхід при визначенні застосування закону про держбюджет замість закону про держслужбу для розрахунку надбавки

Справа № 240/7215/24

Натягування сови на глобус у всій красі і знову суддями іншої юрисдикції ніж розглядалась справа, суд зазначив:

147. Велика Палата Верховного Суду врахувала, що позивачка фактично просить про вибіркове застосування законодавства, а саме в межах єдиної реформи оплати праці державних службовців погоджується зі збільшенням посадового окладу, втім заперечує проти зменшення розміру надбавки за вислугу років, хоча законодавець розглядає це як невід’ємну частину впроваджуваних ним змін.

148. Оскільки позивачка не оспорювала застосування до неї інших складових реформи оплати праці працівників державної служби (зокрема, в частині підвищення посадового окладу), посилаючись на єдиний економічно невигідний для неї аспект цієї реформи, то немає підстав вважати, що зменшення розміру надбавки за вислугу років призвело до зменшення її заробітної плати загалом, тобто погіршило її становище чи звузило наявний у неї обсяг прав як державного службовця.

149. Нарахування та виплата у 2024 році державним службовцям надбавки за вислугу років має відбуватися з урахуванням вимог пункту 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 3460-IX- на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу.

150. Зміни щодо розміру надбавки за вислугу років на державній службі в сукупності зі збільшенням посадового окладу не є проявом очевидного свавілля та в кінцевому результаті не призвели до реального порушення будь-яких прав позивачки як державного службовця. Саме лише зменшення розміру надбавки за вислугу років на державній службі не спричинило звуження соціальних гарантій і зменшення загального розміру грошової винагороди, а є складовим елементом послідовного та виваженого підходу держави до поступового підвищення конкурентоспроможності заробітних плат на посадах державної служби.

Постанова ВП ВС після ЄСПЛ про необхідність розглянути апеляційну скаргу у справі про адмінправопорушення не дивлячись на пропуск строків у зв’язку з несвоєчасним виготовленням повного тексту рішення

Справа № 760/14761/18

Чергове підтвердження необхідності судам при апеляційному та касаційному оскаржені враховувати строк виготовлення повного тексту рішення. Суд зазначив:

46. Як убачається з Рішення, констатуючи порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у цій справі, ЄСПЛ погодився з доводами заявника, який надав Суду копії відповідних заяв та повідомлення про вручення, та вказав про те, що ніщо не свідчить, що суд першої інстанції дотримався свого зобов’язання за статтею 285 КУпАП щодо надання заявнику копії своєї постанови до дати, коли заявник фактично її отримав.

47. Наведене дає Великій Палаті підстави вважати, що постанови суду апеляційної інстанції, якими відмовлено в поновленні строку на апеляційне оскарження та повернуто апеляційну скаргу, є необґрунтованими та підлягають скасуванню.

Крім цього, рекомендую звернути увагу на наступну судову практику і роз’яснення:

Дайджест судової практики ВП ВС за січень – лютий 2026 року

Дайджест містить правові висновки Великої Палати ВС:

– у спорах, що виникають із земельних правовідносин (щодо належного відповідача за вимогою про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом знесення об’єкта самочинного будівництва);

– у спорах, що виникають із трудових правовідносин (щодо повноважень професійних спілок приймати рішення про вимогу до власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору (контракту) з керівником підприємства);

– у спорах, що виникають з договірних правовідносин (зокрема щодо нормативної підстави визнання недійсним фраудаторного правочину);

– з процесуальних питань (зокрема щодо суб’єкта оскарження окремої ухвали в апеляційному або касаційному порядку).

Огляд практики ВС-КЦС у спорах щодо визначення місця проживання дитини за 12.2023 – 01.2026 роки

В огляді узагальнено правові позиції Верховного Суду щодо застосування принципу найкращих інтересів дитини та критеріїв визначення її місця проживання.

Матеріал висвітлює підходи суду до вирішення таких спорів в умовах воєнного стану, зокрема у випадках перебування дитини за кордоном, її переміщення через військову агресію, а також щодо обов’язку батьків повідомляти одне одного про місцеперебування дитини.

Окрему увагу приділено практиці щодо повернення дитини до звичайного місця проживання, врахування віку та думки дитини, можливості роз’єднання братів і сестер, а також підходам до поділу батьківського часу та застосування моделі спільної фізичної опіки над дітьми (почергового проживання з кожним із батьків).

Крім того, висвітлено позиції Верховного Суду щодо відсутності предмета спору між батьками, випадків штучного ініціювання спорів з метою уникнення виконання військового обов’язку, а також окремі питання забезпечення позову та процесуальних аспектів розгляду цієї категорії справ.

Огляд містить систематизовані правові позиції Верховного Суду і практичні орієнтири для застосування сімейного законодавства у спорах щодо визначення місця проживання дитини.

Огляд судової практики ВС-КАС у справах щодо військової служби: прийняття на службу, проходження служби, звільнення зі служби за 2019 – 2025 роки

Починаємо цикл оновлюваних тематичних оглядів судової практики Верховного Суду в адміністративних справах, присвячених ключовим питанням щодо військової служби. Він включатиме чотири серії оглядів:

▪️Прийняття (мобілізація) на військову службу. Проходження військової служби. Звільнення з військової служби;

▪️Грошове забезпечення військовослужбовців;

▪️Соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей;

▪️Пенсійне забезпечення військовослужбовців.

Перший випуск пропонуємо до вашої уваги.

У ньому викладено ключові правові позиції Верховного Суду щодо:

✅ призову на військову службу під час мобілізації;

✅ загальних питань проходження військової служби;

✅ звільнення з військової служби за результатами дисциплінарного провадження, у зв’язку з проведенням організаційно-штатних змін та з інших підстав.

Бюлетень 3-2025 практики ЄСПЛ у справах проти України та інших держав з 01.07.2025 по 30.09.2025

Публікацію підготовлено в межах та за підтримки проєкту Ради Європи «Підтримка України у впровадженні стандартів Ради Європи щодо судової влади», який імплементується Відділом програм співробітництва Ради Європи

Бюлетень містить огляд практики Європейського суду з прав людини у справах проти України за період 01.07.2025 — 30.09.2025, а саме рішення Європейського суду з прав людини та ухвали щодо прийнятності, а також рішення Європейського суду з прав людини у справах проти інших держав за період 01.07.2025 — 30.09.2025. Крім того, містить окремі питання функціонування європейської системи захисту прав людини.

Рішення КСУ 1-р/2026 щодо неконституційності сплати судового збору за заяви про контроль за виконанням судового рішення

Дослідивши конституційне подання та долучені до нього матеріали, Конституційний Суд України ухвалив Рішення, яким визнав неконституційними частину другу статті 3, підпункт 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону в тім, що вони уможливлюють справляння судового збору „за подання апеляційної скарги і касаційної скарги на ухвали суду“, постановлені в порядку статей 382, 383 Кодексу.

Зокрема, у Рішенні вказано, що оспорюваними приписами Закону встановлено необґрунтоване втручання у право особи на доступ до суду. Обов’язок сплати судового збору „за подання апеляційної скарги і касаційної скарги на ухвали суду“, постановлені в порядку статей 382, 383 Кодексу, не можна вважати справедливим елементом механізму контролю за виконанням судового рішення, що є невіддільним складником права на доступ до суду, оскільки особа, яка сплатила судовий збір за подання до суду позовної заяви та домоглася ухвалення на свою користь обов’язкового судового рішення, повинна додатково (повторно) сплатити судовий збір за здійснення судового контролю за виконанням судового рішення.

Конституційний Суд України наголошує, що держава не може покладати на особу додатковий фінансовий тягар за свій обов’язок щодо забезпечення виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Отже, частина друга статті 3, підпункт 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону, визнані неконституційними, утрачають чинність із дня ухвалення цього Рішення.

Рішення КСУ 2-р(І)/2026 щодо “гарантії” здобувачів вищої освіти

Конституційний Суд України виснував, що „передбачена пунктом 5 частини першої статті 46 Закону № 1556 відповідальність у формі відрахування за порушення умов договору (контракту) пов’язана з невиконанням цивільно-правових зобов’язань, що виникають внаслідок укладення договору (контракту)“.

Окрім цього, Суд вказав, що „законодавець може деталізувати порядок реалізації конституційного права на вищу освіту також і в спосіб визначення вимог щодо виконання освітньої програми та індивідуального навчального плану, включно з дотриманням правил академічної доброчесності, однак деталізація такого порядку не може прагнути надмірного розширення згаданих вимог, не обумовлених метою досягнення визначених для відповідного рівня вищої освіти результатів навчання, оскільки це може бути використано як підстава для відрахування здобувача освіти“.

Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено.

Судді-доповідачі у справі – Юрій Барабаш, Оксана Грищук.

Окрема думка судді Конституційного Суду України Петра Філюка буде оприлюднена на офіційному вебсайті Суду у встановлені законодавством строки.

Рішення Подільського райсуду міста Києва про визнання протиправною та скасування постанови ТЦК про адмінправопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 25500 грн

Справа № 758/13343/25

Це чергова наша справа зі скасування незаконного штрафу ТЦК у зв’язку з неповідомленням особи про розгляд справи про адмінправопорушення. Суд зазначив:

До відзиву представником відповідача додано повістку про виклик ОСОБА 1 до ІНФОРМАЦІЯ 1 для розгляду справи про адміністративне правопорушення, однак доказів того, що вказана повістка була надіслана позивачу суду не надано.

Таким чином, у порушення вимог вищевказаного законодавства, доказів на підтвердження того, що ОСОБА 1 був своєчасно сповіщеним про місце і час розгляду справи про притягнення його до адміністративної відповідальності на 29.11.2024, відповідно до вимог ст. 268 КУпАП, відповідачем суду не надано.

Тобто, розгляд адміністративної справи 29.11.2024 відбувся за відсутності позивача, якого не було своєчасно сповіщено про розгляд справи, що в силу приписів ч. 1 ст. 268 КУпАП виключало можливість розгляду справи.

Вирішуючи питання наслідків розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яку належним чином не повідомили про дату, Верховний Суд у постановах від 06.03.2018 у справі № 522/20755/16-а, від 30.09.2019 у справі № 591/2794/17, від 06.02.2020 № 05/7145/16-а та від 21.05.2020 у справі № 286/4145/15-а дійшов такого висновку: «факт несвоєчасного повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням установленої процедури. Як наслідок, позивача позбавлено прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу».

У порушення вимог вищевказаного законодавства, відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що ОСОБА 1 було повідомлено належним чином про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням установленої процедури.

в YouTube: Трохи про право від Ростислава Кравця
в Viber: Правники, адвокати, судді
в Telegram:
в LinkedIn: Law Firm Kravets & Partners
в Tumblr:Правові позиції Верховного суду
в Reddit: Правники, адвокати, судді
та в Instagram:АО «Кравець і партнери»

Також раджу звернути увагу на:

Строки за якими були зміни у питаннях зняття та виключення з військового обліку

🔸 Постанова ВП ВС про відсутність підстав для застосування ч.2 ст. 625 ЦК у разі спливу строку на пред’явлення виконавчого документа до виконання або відмові у поновленні цього строку

Огляд практики ВС від Ростислава Кравця, що опублікована з 28 лютого по 06 березня 2026 року

Max — Mon, 09 Mar 2026 10:51:15 +0000

На цьому тижні, нарешті поставили крапку в існуванні нескінченного боргу та зловживанні кредиторами своїми правами чи прибрали луспенківщину з цих правовідносин, але не обійшлось і без ложки дьогтю в частині вигадування неіснуючих норм та позбавлення права споживачів на захист в частині захисту від зловживання енергопостачаючих компаній, також вигадали і норми корпоративного права для фермерських господарств, але зупинились в частині забезпечення позову на стадії касації і то добре.

Також до огляду включена практика ВС-КЦС, ВС-ККС щодо провокації злочину та досить дискусійне рішення КСУ щодо повноважень судів апеляційної інстанції й багато іншого.

Перелік рішень та практики, які включені до огляду:

🔸 Постанова ВП ВС щодо порядку застосування п. 7.11 Правил роздрібного ринку електричної енергії як заборона на відключення за виключенням певних умов під час дії воєнного стану

🔸 Постанова ВП ВС щодо порядку та можливості накладення у виконавчому проваджені арешту на корпоративні права у фермерському господарстві

🔸 Ухвала ВП ВС про відсутність повноважень у Верховного суду приймати рішення про забезпечення позову на стадії касаційного оскарження

🔷 Огляди судової практики та інші рішення:

🔸 Огляд судової практики ВС-КЦС за січень 2026 року

🔸 Огляд судової практики ВС-ККС щодо провокації злочину за 2018 – 2025 роки

🔸 Рішення КСУ 1-р(ІІ)/2026 щодо можливості розгляду по суті справи суддею апеляційної інстанції, який брав участь у розгляді ухвал суду першої інстанції щодо застосування запобіжного заходу у виді тримання особи під вартою

За цей період, рекомендую звернути увагу на наступні ухвали, постанови й рішення:

Постанова ВП ВС про відсутність підстав для застосування ч.2 ст. 625 ЦК у разі спливу строку на пред’явлення виконавчого документа до виконання або відмові у поновленні цього строку

Справа № 754/511/23

Цим рішенням нарешті Велика палата поставила крапку в існуванні нескінченного боргу навіть при пропуску всіх строків та відсутності виконавчого провадження. Ціла ера луспенковщини в цьому питанні скінчилась. У нас є повністю аналогічна справа в який нами викладались саме такі аргументи абсурдності вимог банку. Суд зазначив:

111. Сплив строку пред’явлення виконавчого документа до виконання не є формальністю, а є самостійною підставою для припинення можливості примусового виконання судового рішення. Відмова в поновленні строку судом означає остаточність правової ситуації, відсутність будь-яких подальших процесуальних механізмів виконання судового рішення, а отже, відносини щодо примусового виконання стають стабільними.

112. З наведеного вбачається, що хоча формально позовна давність не застосовується, фактично зобов’язання втрачає юридичну примусовість, вимога за цим зобов’язанням стає такою, що не може бути захищена в примусовому порядку, але добровільне виконання якої не є безпідставно набути майном.

113. Ігнорування кредитором обставин закінчення строку пред’явлення рішення суду до виконання щодо стягнення заборгованості призвело б до надання стягувачу можливості безпідставно уникнути законодавчої вимоги щодо встановлених законом строків та призвело б до безпідставного перебування боржника у невизначеному стані понад установлений законом строк, що порушило б принцип правової визначеності як один з основоположних аспектів верховенства права.

114. Cплив строків пред’явлення виконавчого листа до виконання є законним правом боржника уникнути притягнення до цивільно-правової відповідальності після закінчення певного періоду після видачі судом виконавчого документа.

115. Ці строки забезпечують юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав боржників.

117. Отже, зобов’язання зі сплати боргу, яке засвідчене судовим рішенням про його примусове стягнення, строк пред’явлення виконання за яким пропущено і в поновленні такого строку суд відмовив, а можливість його виконання втрачена, не може вважатися припиненим у матеріально-правовому сенсі (може бути виконаним добровільно боржником). Проте таке зобов’язання вважається тим зобов’язанням, вимоги за яким позбавлені примусового захисту, проте добровільне виконання яких визнається належним.

118. У такому випадку до відповідних грошових вимог (щодо яких вичерпана можливість стягнення в примусовому порядку за судовим рішенням) не можна застосовувати правила частини другої статті 625 ЦК України.

147. Велика Палата Верховного Суду з урахуванням власних висновків у цій справі вважає, що суди попередніх інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення 3 % річних за невиконання рішення суду про стягнення кредитної заборгованості, правильно виходили з того, що у зв’язку зі спливом строку, наданого законом для пред’явлення виконавчого листа до виконання, відмовою суду у поновленні цього строку і у видачі дубліката виконавчого листа, немає і обов’язку відповідача у грошовому зобов’язанні, який би міг бути виконаний примусово, а отже, немає правової підстави для стягнення можливого похідного зобов’язання, передбаченого статтею 625 ЦК України.

Постанова ВП ВС щодо порядку застосування п. 7.11 Правил роздрібного ринку електричної енергії як заборона на відключення за виключенням певних умов під час дії воєнного стану

Справа № 344/13201/23

В цілому Велика палата прийшла до вірного вирішення справи, однак знову зайнялась законотворчістю під прапором ефективного захисту й фактичного позбавлення гарантованих Законом прав споживачів. Суд зазначив:

147. Реалізація передбаченого пунктом 7.11 ПРРЕЕ права споживача на електропостачання на час вирішення судового спору з електропостачальником здійснюється шляхом забезпечення позову у вигляді заборони відключення електропостачання споживачеві на час розгляду цієї судової справи, якщо його заява обґрунтована саме цією нормою права.

148. Відповідно до пункту 10 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується також іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

149. Основні умови діяльності учасників ринку електричної енергії та процедуру взаємовідносин між ними регулює частина друга статті 2 Закону України від 13 квітня 2017 року № 2019-VIII «Про ринок електричної енергії», яка має бланкетний (відсильний) характер.

150. За змістом цієї норми, основні умови діяльності учасників ринку електричної енергії та взаємовідносин між ними визначаються нормативно-правовими актами, що регулюють впровадження цього Закону, зокрема:

1) правилами ринку, які, в тому числі, визначають правила функціонування балансуючого ринку та ринку допоміжних послуг;

2) правилами ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку;

3) кодексом системи передачі, кодексом систем розподілу;

4) кодексом комерційного обліку;

5) правилами роздрібного ринку;

6) іншими нормативно-правовими актами.

151. Отже, відкриття провадження у справі після факту відключення споживача є підставою для відновлення електропостачання за заявою споживача (обґрунтованою правом, визначеним абзацом четвертим пункту 7.11 ПРРЕЕ) за ухвалою суду про зобов’язання відновити електропостачання споживачеві, постановленої у порядку забезпечення позову.

152. При його застосуванні слід враховувати вимоги частини п’ятнадцятої статті 150 ЦПК України про те, що тимчасово, під час дії воєнного стану та протягом двох років після його припинення чи скасування, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, передбачених цим Кодексом, якщо відповідачем (боржником) є або має бути визначене господарське товариство, яке відповідає сукупно таким критеріям: є оператором критичної інфраструктури; частки (акції, паї) господарського товариства були примусово відчужені під час дії воєнного стану; державі у статутному капіталі господарського товариства прямо або опосередковано належить більше 50 відсотків часток (акцій, паїв).

Постанова ВП ВС щодо порядку та можливості накладення у виконавчому проваджені арешту на корпоративні права у фермерському господарстві

Справа № 904/1615/22

Вчергове Велика палата вдалась до нормотворчості замість застосування норм права. Фактично справа вирішена вірна, однак в самому рішенні зазначаються й підстави для задоволення позову в якому було відмовлено з огляду на власноруч створені норми. Суд зазначив:

148. Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у цій постанові, накладення арешту на майно боржника безпосередньо пов’язане з примусовим виконанням судового рішення. Метою накладення арешту у виконавчому провадженні є забезпечення виконання рішення суду та унеможливлення ухилення боржника від виконання свого зобов’язання шляхом відчуження майна. З набуттям прав на частку у складеному капіталі фермерського господарства в особи виникають і корпоративні права. Частка у складеному капіталі фермерського господарства та корпоративні права є нерозривно пов’язаними між собою.

149. Накладення арешту на корпоративні права позбавляє боржника-члена фермерського господарства можливості розпорядитись своїм майном (часткою та корпоративними правами, які з неї виникають).

150. Накладення арешту на корпоративні права – це захід, що має на меті створення перешкоди члену фермерського господарства розпоряджатися належними йому корпоративними правами, а також слугує одним із засобів забезпечення належного виконання зобов’язання шляхом звернення стягнення на частку у складеному капіталі фермерського господарства.

151. Отже, накладення арешту на корпоративні права відповідає вимогам законодавства України та є заходом, за рахунок якого можна забезпечити реальне виконання рішення.

152. Таким чином, державний / приватний виконавець з метою забезпечення виконання рішення суду наділений повноваженнями накласти арешт як на частку, так і на корпоративні права члена фермерського господарства.

170. Оскільки у фермерському господарстві створюється не статутний, а складений капітал, правильним є формулювання про накладення арешту на частку у складеному капіталі фермерського господарства. Однак допущене некоректне формулювання не зумовлює скасування постанови приватного виконавця.

Ухвала ВП ВС про відсутність повноважень у Верховного суду приймати рішення про забезпечення позову на стадії касаційного оскарження

Справа № 925/632/19

Велика палата зазначила:

24. Згідно із частиною першою статті 301 ГПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням статті 300 цього Кодексу.

25. Вирішення питання про забезпечення позову правилами зазначеної глави ГПК України не передбачене та до компетенції Верховного Суду не належить.

26. Відповідно до визначених процесуальним законом повноважень та функцій Верховний Суд здійснює перевірку рішень судів першої та апеляційної інстанцій, що виключає можливість вирішення процесуального питання забезпечення позову на цій стадії розгляду справи.

27. На відміну від судів першої та апеляційної інстанцій саме суд касаційної інстанції є судом права, тобто тією судовою інституцією, яка не наділена повноваженнями встановлювати обставини та оцінювати докази, якими такі обставини підтверджуються.

28. Оскільки під час розгляду і вирішення заяви про забезпечення позову необхідним є встановлення наявності або відсутності підстав для забезпечення позову з урахуванням установлених фактичних обставин кожної конкретної справи, а обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов’язується застосування певного виду забезпечення позову, то вирішення цієї заяви безпосередньо пов’язано з необхідністю оцінки доказів і встановлення обставин, що не є притаманним для суду касаційної інстанції.

29. У касаційному провадженні передбачена інша процедура, властива лише суду касаційної інстанції, – процесуальна можливість на стадії касаційного розгляду справи зупинити виконання або дію оскаржуваного судового рішення.

Крім цього, рекомендую звернути увагу на наступну судову практику і роз’яснення:

Огляд судової практики ВС-КЦС за січень 2026 року

В огляді відображено найважливіші правові висновки, які матимуть значення для формування єдності судової практики.

Огляд судової практики ВС-ККС щодо провокації злочину за 2018 – 2025 роки

В огляді висвітлено правові позиції про сутнісні ознаки провокації злочину в контексті практики ЄСПЛ та їх застосування національними судами, проаналізовано поняття і критерії провокації злочину. Звернено увагу на відмежування провокації злочину від допустимої поведінки правоохоронних органів.

Акцентовано й на конфіденційному співробітництві та його відмінності від провокації злочину. Крім того, в огляді відображено вимоги до процесуальних документів.

Видання стане в пригоді фахівцям у сфері кримінального права та процесу, а також тим, хто цікавиться зазначеною проблематикою.

Рішення КСУ 1-р(ІІ)/2026 щодо можливості розгляду по суті справи суддею апеляційної інстанції, який брав участь у розгляді ухвал суду першої інстанції щодо застосування запобіжного заходу у виді тримання особи під вартою

Оцінюючи домірність обраного законодавцем способу гарантування права на апеляційне оскарження ухвал суду, пов’язаних із триманням під вартою, Суд узяв до уваги, що згідно з частиною першою статті 76 Кодексу дозвіл судді, який брав участь у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, брати участь у цьому ж провадженні у суді апеляційної інстанції стосується вузького кола питань, пов’язаних виключно з перевіркою законності застосування під час судового провадження запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Водночас суддя, який брав участь у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, як і раніше, не має права брати участі у цьому ж провадженні під час розгляду справи по суті в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанцій.

Суд наголосив, що у випадку, коли предмет судового контролю, процесуальна функція апеляційного суду та методологія оцінки ним обставин справи залишаються незмінними, участь судді суду апеляційної інстанції, який під час досудового розслідування переглядав ухвали щодо застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, в апеляційному перегляді ухвал, постановлених судом першої інстанції на стадії судового провадження, не свідчить сама собою про порушення принципу безсторонності і неупередженості судді.

Водночас, на думку Суду, проблема якості обґрунтування судових рішень щодо запобіжного заходу у виді тримання під вартою та пов’язаних з цим випадків порушення конституційного права особи на судовий захист не зумовлена оновленим змістом статті 76 Кодексу, а її розв’язання потребує подальшого вдосконалення кримінального процесуального законодавства Верховною Радою України в межах здійснення нею відповідних законодавчих повноважень.

Дослідивши питання, порушені в конституційній скарзі, Суд виснував, що частина перша статті 76 Кодексу відповідає Конституції України, а закріплені у ній нормативні приписи: спрямовані на досягнення правомірної мети і є домірними (пропорційними) стосовно такої мети; сприяють досягненню цілей правосуддя і не посягають на інші конституційні засади судочинства; не погіршують становища підозрюваних (обвинувачених) порівняно з попереднім нормативним регулюванням; не порушують прав інших учасників кримінального провадження; відповідають вимозі утвердження та забезпечення права особи на судовий захист безстороннім і неупередженим судом, а відтак є узгодженими з цінностями, принципами та нормами Конституції України.

в YouTube: Трохи про право від Ростислава Кравця
в Viber: Правники, адвокати, судді
в Telegram:
в LinkedIn: Law Firm Kravets & Partners
в Tumblr:Правові позиції Верховного суду
в Reddit: Правники, адвокати, судді
та в Instagram:АО «Кравець і партнери»

Також раджу звернути увагу на:

Строки за якими були зміни у питаннях зняття та виключення з військового обліку

🔸 Постанова ВП ВС після ЄСПЛ про скасування рішень КААС та ВАСУ і необхідність переглянути питання поновлення Пенсійному фонду пропущеного дворічного строку на апеляційне оскарження

Огляд практики ВС від Ростислава Кравця, що опублікована з 21 по 27 лютого 2026 року

Max — Mon, 02 Mar 2026 21:32:29 +0000

Бумеранги мають таку властивість як повертатись. І от в цьому огляді цілих п’ять рішень після ЄСПЛ, які направлені на новий розгляд і деякі навіть до суду першої інстанції завдяки відсутності у Великій палаті вже Антонюк і Яновської, які, не маючі суддівського досвіду, дуже дивно сприймали необхідність виправлення порушень. Відсутність в складі й Кибенко, як на мене, стала дуже позитивно відображатись на роботі палати. Також цікаве є рішення й щодо фраудаторності, яке не дали написати прихильнику Гаррі Поттера, який, як на мене, і схоже й на думку інших суддів Великої палати, теж не досі розуміє, що таке судочинство і чим воно відрізняється від наукової діяльності без відповідних фахових знань та досвіду.

Крім того, до огляду увійшла практика ЄСПЛ, ВС-КГС, ВС-КАС та ВС-ККС й багато іншого.

Перелік рішень та практики, які включені до огляду:

🔸 Постанова ВП ВС після ЄСПЛ про протиправність не поновлення строку на апеляційне оскарження у справі про адмінправопорушення у зв’язку з відсутністю повного тексту рішення

🔸 Постанова ВП ВС після ЄСПЛ про необхідність перегляду кримінальної справи не тільки у відношення заявниці, а й іншої особи обвинуваченої у злочині у зв’язку з порушенням матеріального і процесуального аспекту та жорстким поводженням міліції

🔸 Постанова ВП ВС після ЄСПЛ щодо необхідності переглянути справу та визначити можливість застосування позовної давності при стягненні допомоги по безробіттю з батака-одинака, що отримує соціальну допомогу на дитину-інваліда

🔸 Постанова ВП ВС після ЄСПЛ щодо необхідності компенсації та оцінки втручання у власність у зв’язку з поверненням державі незаконно і безкоштовно приватизованих земельних ділянок Лісового фонду

🔸 Постанова ВП ВС щодо фраудаторності (якої вже не існує) і співвідношення фіктивного, недійсного та удаваного правочину на шкоду кредитора, який має право його оскаржити

🔷 Огляди судової практики та інші рішення:

🔸 Огляд практики ЄСПЛ за листопад 2025 року

🔸 Огляд судової практики ВС-ККС за січень 2026 року

🔸 Огляд судової практики ВС-КАС за січень 2026 року

🔸 Огляд судової практики ВС-КГС щодо застосування норм ГПУ України з 02.2022 по 12.2025

Постанова ВП ВС після ЄСПЛ про скасування рішень КААС та ВАСУ і необхідність переглянути питання поновлення Пенсійному фонду пропущеного дворічного строку на апеляційне оскарження

Справа № 2а-2340/11

В цій справі, після революції гідності суд чомусь вирішив поновити пропущений на два роки строк позовної давності, що ЄСПЛ визнав порушенням, тому ВП ВС зазначив:

46. За встановленими обставинами справи, після набрання законної сили постанови суду першої інстанції від 22.06.2011 у справі № 2а-2340/11 суд апеляційної інстанції 25.03.2014 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою, поданою відповідачем 11.03.2014, тобто більше ніж через два роки і вісім місяців після ухвалення рішення суду першої інстанції.

47. Як зазначив ЄСПЛ у справі «Пожарська проти України» (CASE OF POZHARSKA v. UKRAINE), підставою, на яку посилався Пенсійний фонд у своїй заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження, було несвоєчасне вручення постанови суду першої інстанції. Ніщо не вказує, що були надані будь-які докази на підтримку цього твердження. Пенсійний фонд навіть не навів точної дати, коли йому нібито повідомили про постанову. У будь-якому випадку, очевидно, що він дізнався про постанову не пізніше лютого 2012 року, оскільки постанова була виконана (див. пункт 3). Проте національні суди поновили строк на оскарження, не пояснивши причини для цього та не коментуючи спосіб, у який вони вважали це можливим, незважаючи на положення національного законодавства, яке, як вбачається, забороняло таке поновлення у випадку спливу однорічного строку.

48. З огляду на свою практику із цього питання Суд констатував, що у цій справі постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження та скасування ухваленої на користь заявниці постанови суду першої інстанції порушило принцип юридичної визначеності.

49. Отже, якщо виходити з хронології, характеру (змісту) та послідовності здійснених апеляційним судом дій під час вирішення питання про поновлення відповідачу строку на апеляційне оскарження в цій справі, конкретний прояв яких був установлений Судом і знаходить своє відображення у фактичних обставинах справи, то у вимірі згаданих вище рішень суду апеляційної інстанції про поновлення строку відповідачу на апеляційне оскарження, відкриття апеляційного провадження та про відмову в задоволенні позову, прийнятих у формі ухвали від 25.03.2014 та постанови від 27.03.2014 відповідно, належить визнати такими, що постановлені з порушенням норм процесуального права, одним з яких є вимога про розгляд справи з дотриманням передбаченого статтею 6 КАС України принципу верховенства права.

Постанова ВП ВС після ЄСПЛ про протиправність не поновлення строку на апеляційне оскарження у справі про адмінправопорушення у зв’язку з відсутністю повного тексту рішення

Справа № 193/411/21

Може це рішення врешті і випадкових людей поверне до життя. Суд зазначив:

28. У Рішенні ЄСПЛ установив порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у зв?язку з відмовою в доступі до суду вищої інстанції, оскільки суд апеляційної інстанції, розглядаючи клопотання адвоката ОСОБА22 – представника потерпілого ОСОБА21 про поновлення строку на апеляційне оскарження, з посиланням на поважність причин пропуску строку через те, що повний текст постанови Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 21 вересня 2022 року був складений та надісланий потерпілому та його представнику лише 17 жовтня 2022 року, відмовив у поновленні строку. Апеляційний суд вважав, що зазначену обставину не можна вважати поважною причиною для задоволення клопотання про поновлення строку, мотивуючи тим, що потерпілий та його представник були присутні у судовому засіданні 21 вересня 2022 року та мали можливість у встановлений строк подати апеляційну скаргу із загальним формулюванням незгоди із оскаржуваною постановою.

31. Разом із тим, як установлено частинами першою та третьою статті 285 КУпАП, копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Копія постанови вручається під розписку. У разі якщо копія постанови висилається, про це робиться відповідна відмітка у справі.

32. У цій справі встановлено, що 21 вересня 2022 року було проголошено вступну та резолютивну частину постанови Софіївського районного суду Дніпропетровської області, а проголошення повного тексту призначено на 29 вересня 2022 року.

33. Однак, як убачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, проголошення повного тексту постанови не відбулося, у зв’язку з перебуванням судді-доповідача на лікарняному з 22 вересня 2022 року, що підтверджується довідкою секретаря судового засідання та повідомленням.

34. Також встановлено, що адвокат ОСОБА22 неодноразово звертався до суду першої інстанції із заявами про надання повного тексту постанови Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 21 вересня 2022 року.

38. Ураховуючи наведене вище, Велика Палата дійшла висновку, що постанова суду апеляційної інстанції, якою відмовлено в поновленні строку на апеляційне оскарження та повернуто апеляційну скаргу, є незаконною, оскільки ухвалена з порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції у зв?язку з відмовою у доступі до суду вищої інстанції.

Постанова ВП ВС після ЄСПЛ про необхідність перегляду кримінальної справи не тільки у відношення заявниці, а й іншої особи обвинуваченої у злочині у зв’язку з порушенням матеріального і процесуального аспекту та жорстким поводженням міліції

Справа № 686/23636/13-к

Відсутність у складі ВП ВС Антонюк та Яновської принципово вплинули не результат розгляду справи. Суд зазначив:

39. Як убачається з рішення ЄСПЛ у справі «Одаренко проти України», Суд констатував порушення як процесуального, так і матеріального аспектів статті 3 Конвенції у зв’язку зі стверджуваним жорстоким поводженням працівників міліції стосовно ОСОБА23 та неефективністю розслідування її скарг щодо цього.

40. ЄСПЛ вказав, що хоч заявниця самостійно не подавала офіційних скарг, компетентні органи державної влади знали про її твердження про жорстоке поводження щонайменше з 18 грудня 2013 року, коли її допитали, а отже, вони були зобов’язані провести ефективне розслідування.

41. Суд дійшов висновку, що національні органи влади не виконали свого зобов’язання провести ефективне розслідування, оскільки розслідуванню бракувало ретельності настільки, що твердження про жорстоке поводження були відхилені, по суті, на підставі показань відповідних працівників міліції. Не було докладено серйозних зусиль для встановлення фактичної дати затримання заявниці, узгодження цієї дати з часом отримання заявницею тілесних ушкоджень, або для з’ясування походження цих тілесних ушкоджень. У зв’язку з цим Суд також зазначив, що початкове пояснення заявниці, що вона отримала тілесні ушкодження, «вдаряючись об одвірки», було неправдоподібним і за цих обставин мало б викликати занепокоєння щодо можливого жорстокого поводження.

42. Крім того, ЄСПЛ зазначив, що саме держава має надати правдоподібне пояснення щодо тілесних ушкоджень, отриманих особою, яка перебуває під її контролем, органи державної влади належним чином не встановили, що тілесні ушкодження заявниці виникли за обставин, які виключали жорстоке поводження під час тримання під вартою у відділі міліції, як вона стверджувала.

44. ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що визнання допустимими доказами показань, отриманих в результаті катування або жорстокого поводження усупереч статті 3 Конвенції з метою встановлення відповідних фактів у кримінальному провадженні, призводить до несправедливості провадження в цілому. Цей висновок застосовується незалежно від доказової сили показань, а також від того, чи було їхнє використання вирішальним для засудження обвинуваченого (див. рішення у справах «Гефген проти Німеччини» [ВП] (Gafgen v. Germany) [GC], заява №22978/05, пункт 166, ЄСПЛ 2010 з подальшими посиланнями та «Замфереско проти України» (Zamferesko v. Ukraine), заява № 30075/06, пункти 70 – 72, від 15 листопада 2012 року).

45. Також Суд вказав, що, оскільки заявниця залишалася під контролем працівників міліції, триваючі наслідки попереднього жорстокого поводження могли вплинути на її поведінку одразу після нього (див. рішення у справі «Налбандян проти Вірменії» (Nalbandyan у. Armenia), заяви №9935/06 і №23339/06, пункт 102, від 31 березня 2015 року). Таким чином, повторення заявницею своїх зізнавальних показань на місці злочину було так само скомпроментовано попереднім жорстоким поводженням з нею і не могло бути допустимим доказом (див. рішення у справі «Міндадзе та Немсіцверідзе проти Грузії» (Mindadze and Nemsitsveridze v. Georgia), заява №21571/05, пункт 141, від 01 червня 2017 року).

46. Враховуючи вищезазначене, та факт, що визнання заявниці винною не ґрунтувалося на її первинних зізнавальних показаннях, ЄСПЛ дійшов висновку, що було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції оскільки національні суди не виключили надані в ході слідчого експерименту показання заявниці з доказової бази, що зробило провадження в цілому несправедливим.

Постанова ВП ВС після ЄСПЛ щодо необхідності переглянути справу та визначити можливість застосування позовної давності при стягненні допомоги по безробіттю з батака-одинака, що отримує соціальну допомогу на дитину-інваліда

Справа № 303/5393/23

Дивна справа і саме рішення, як і рішення про стягнення коштів. Фактично у самому рішенні ВП ВС виключно послався на необхідність перевірки застосування строків позовної давності уникнувши головного питання – неправомірності стягнення коштів.

Постанова ВП ВС після ЄСПЛ щодо необхідності компенсації та оцінки втручання у власність у зв’язку з поверненням державі незаконно і безкоштовно приватизованих земельних ділянок Лісового фонду

Справа № 580/407/14-ц

Чергове дивне рішення ВП ВС де зазначено:

69. Земельні ділянки, про які йдеться в цій справі, є «майном» для цілей статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

70. Суд першої інстанції, з висновком якого погодилися апеляційний та касаційний суди, задовольнив позов прокурора, посилаючись на положення статей 27 та 32 Лісового кодексу України (далі – ЛК України), оскільки встановив, що спірні земельні ділянки належать до лісового фонду, тому питання про передачу їх у власність фізичній особі мав право вирішувати виключно Кабінет Міністрів України, а районна державна адміністрація не мала відповідних повноважень.

71. Тому суди дійшли висновку про незаконність передачі земельних ділянок ОСОБА2 .

72. ЄСПЛ у пунктах 16 та 17 свого рішення наголосив, що позбавлення права власності без виплати суми, обґрунтовано пов’язаної з її вартістю, зазвичай становитиме непропорційне втручання, а повна відсутність відшкодування шкоди може вважатися виправданою за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції лише за виняткових обставин. У цій справі заявник не отримав жодного відшкодування за земельні ділянки, яких він був позбавлений, а жодної спроби запропонувати йому таку компенсацію або будь-яку іншу форму відшкодування зроблено не було. Отже, було порушень статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.

73. Характер установлених у рішенні ЄСПЛ порушень дає підстави для висновків, що правильність вирішення справи потребує встановлення певних обставин і перевірки доказів, якими ці обставини підтверджуються.

74. Так, питання пропорційності втручання у мирне володіння спірним майном та компенсації вартості цього майна при позбавленні ОСОБА2 прав на нього судами взагалі не досліджувалося та не розглядалося, а Велика Палата Верховного Суду не має процесуального права встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу.

75. Наведені обставини в розумінні пункту ІІ Рекомендації № R(2000)2 є передумовою для повторного розгляду справи як найбільш ефективного (якщо не єдиного) засобу для відновлення попереднього правового становища, яке сторона мала до порушення Конвенції (restitutio in integrum).

Постанова ВП ВС щодо фраудаторності (якої вже не існує) і співвідношення фіктивного, недійсного та удаваного правочину на шкоду кредитора, який має право його оскаржити

Справа № 910/6654/24

Нарешті розібрались, що в цивільному законодавстві не існує фраудаторних правочинів, а з скасуванням господарського кодексу їх взагалі немає. В рішенні також нарешті наведені підстави недійсності за фіктивним та удаваними правочином на шкоду третій особі і зроблено висновок:

219. Позивач, який не був стороною оспорюваного правочину, вправі звернутися до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України).

Крім цього, рекомендую звернути увагу на наступну судову практику і роз’яснення:

Огляд практики ЄСПЛ за листопад 2025 року

У справі Zvonar v. Ukraine йдеться про позбавлення заявника права власності на земельну ділянку в районі гірськолижного курорту Драгобрат. Землю було придбано в районної державної адміністрації, яка, як встановили суди, діяла з перевищенням повноважень. Національні суди встановили, що земельна ділянка мала рекреаційне призначення, а отже розпоряджатися нею міг виключно Кабінет Міністрів України. Договір купівлі-продажу та право власності заявника були визнані недійсними.

ЄСПЛ підтвердив, що вилучення майна становило втручання у право на мирне володіння майном, однак таке втручання було законним, здійснювалося в інтересах суспільства і мало легітимну мету – відновлення законності. Оцінивши, чи було дотримано справедливого балансу між інтересами суспільства та правами заявника, ЄСПЛ зазначив, що за загальним правилом вилучення майна без компенсації є непропорційним заходом, однак було важливим те, що заявник мав законодавчо закріплену можливість вимагати відшкодування сплачених коштів і збитків на підставі ст. 216 ЦК України (правові наслідки недійсності правочину) та ст. 661 ЦК України, був обізнаний про це, проте таким механізмом не скористався. ЄСПЛ констатував відсутність порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.

Справa KYRIAN v. the Czech Republic стосувалася скарги біологічного батька на відмову національних судів надати йому право на спілкування з дитиною та отримання інформації про неї. Дитина проживала із законними батьками, а суди, спираючись на висновки психологів, встановили, що контакти із заявником за наявності гострого конфлікту між дорослими не відповідають найкращим інтересам дитини і можуть завдати їй шкоди.

ЄСПЛ переконався, що національні суди конкретно розглянули право заявника на інформацію щодо свого біологічного сина і надали значення як питанню про те, чи вплине зобов’язання надати йому такі відомості на право законних батьків мати повагу до їхнього сімейного життя, так і найкращим інтересам дитини, та вважав, що суди справедливо збалансували суперечливі інтереси. До того ж було встановлено, що заявник таки отримав інформацію про дитину через посередництво матері.

Отже, національні органи навели достатні підстави для відмови зобов’язати законних батьків дитини надавати заявнику інформацію про дитину, і процес прийняття рішення забезпечив заявнику необхідний захист його інтересів, гарантованих ст. 8 Конвенції, а тому порушення цього положення не було встановлено.

Огляд судової практики ВС-ККС за січень 2026 року

В огляді відображено важливі правові позиції з кримінального та кримінального процесуального права.

У сфері кримінального права акцентовано, що:

– державна зрада не передбачає обов’язкової ознаки діяння у виді передання інформації з обмеженим доступом. У зв’язку з цим наявність чи відсутність у відкритих джерелах відомостей, які обвинувачений передавав представникам держави-агресора, не має вирішального значення для кваліфікації його дій, оскільки такі його діяння були спрямовані на надання допомоги представникам рф у проведенні підривної діяльності проти України, що могло завдати шкоди обороноздатності та державній безпеці України. Відсутність у вироку суду окремого твердження щодо переданої інформації як такої, що завдала «шкоду інтересам та національній безпеці України», не впливає на правильність правової кваліфікації дій особи за ст. 111 КК України;

– правильне встановлення належності місцевості, на якій здійснено незаконну порубку лісу, до території природно-заповідного фонду безпосередньо впливає на визначення розміру заподіяної шкоди і кваліфікацію діянь особи за ст. 246 КК України.

У сфері кримінального процесуального права зазначено, що:

– виконання стороною обвинувачення після завершення досудового розслідування проступку (дізнання) правил, передбачених ст. 290 КПК України, які, серед інших, забезпечують реалізацію права на захист від обвинувачення у вчиненні злочину, а не тих, що встановлені з цією метою в ч. 5 ст. 301 КПК України за обвинуваченням у скоєнні найменш суспільно небезпечного кримінального правопорушення – проступку, не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, оскільки забезпечує належне ознайомлення сторони захисту з матеріалами дізнання, що становить дієве підґрунтя до належної реалізації права на захист від висунутого обвинувачення;

– у ч. 4 ст. 234 КПК України визначено, що клопотання про обшук розглядається за участю слідчого або прокурора і в такому разі вимагає здійснення обов’язкового фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час його розгляду слідчим суддею. Винесення за таких обставин ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи слідчим суддею без проведення повної технічної фіксації засідання тягне за собою відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 87 КПК України визнання доказів, що були отримані під час виконання такої ухвали, недопустимими.

Огляд судової практики ВС-КАС за січень 2026 року

✅ пріоритет охорони та використання територій Смарагдової мережі як земель природоохоронного призначення при реалізації державних проєктів;

✅ відсутність у виконавчих органів місцевого самоврядування повноважень щодо виготовлення облікової документації на об’єкти культурної спадщини;

✅ підставу для продовження договору на перевезення пасажирів на період дії воєнного стану;

✅ зарахування військовослужбовців у розпорядження у випадку, якщо відбулося розформування (реформування) військової частини або скорочення штатних посад;

✅ правомірність відмови податкового органу в реєстрації накладних після їх зупинення з підстав ризиковості платника попри подання платником пояснень і первинних документів.

Заслуговують на увагу також правові висновки з питань застосування положень процесуального закону, зокрема про:

✅ відсутність підстав для зупинення провадження в адміністративній справі до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальному провадженні;

✅ момент, з якого починається обрахунок строку звернення до суду у справах про виплату всіх сум, що належать військовослужбовцю при звільненні.

Крім того, об’єднана палата КАС ВС сформувала новий підхід щодо питання можливості касаційного оскарження судових рішень Вищого антикорупційного суду у справах про застосування санкції у вигляді стягнення активів у дохід держави.

Огляд судової практики ВС-КГС щодо застосування норм ГПУ України з 02.2022 по 12.2025

Документ оновлено новими ключовими висновками, сформованими протягом 2025 року, що дозволить мінімізувати процесуальні помилки та пришвидшити розгляд справ.

Ключові акценти оновлення:

– диджиталізація правосуддя: розширено розділ щодо обов’язкової реєстрації в системі «Електронний суд» та процесуальних наслідків невиконання цієї вимоги для юридичних осіб, щодо яких порушено справи про банкрутство;

– доказування та експертиза: систематизовано підходи до розгляду питання про повернення коштів за непроведену судову експертизу;

– юрисдикційність: уточнені критерії розмежування господарської та цивільної юрисдикції у спорах про забезпечення виконання зобов’язань (застава, порука тощо);

– врегулювання спору за участю судді: проведена диференціація мирової угоди та процесуального розстрочення виконання рішення;

– питання, пов’язані з виконанням судових рішень: визначено правові наслідки повернення виконавчого документа та статус заходів примусового виконання.

Документ структурований за статтями ГПК України, що дає змогу швидко знайти потрібну правову позицію. Кожен висновок супроводжується активним посиланням на повний текст постанови в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Оновлена редакція огляду спрямована на забезпечення передбачуваності судочинства та надання практичної допомоги суддям, адвокатам і представникам бізнесу.

в YouTube: Трохи про право від Ростислава Кравця
в Viber: Правники, адвокати, судді
в Telegram:
в LinkedIn: Law Firm Kravets & Partners
в Tumblr:Правові позиції Верховного суду
в Reddit: Правники, адвокати, судді
та в Instagram:АО «Кравець і партнери»

Також раджу звернути увагу на:

Строки за якими були зміни у питаннях зняття та виключення з військового обліку

🔸 Постанова ВП ВС про право суду призначати експертизу в спорах з Рахунковою палатою

Огляд практики ВС від Ростислава Кравця, що опублікована з 14 по 20 лютого 2026 року

Max — Mon, 23 Feb 2026 21:43:58 +0000

На цьому тижні Велика палата нас порадувала новою позицією по профспілках, повноваженнях виконуючого обов’язки та повернення Рахункової палати до життя, але це не виключає необхідність її розформування з огляду на непослідовність та фактичну підміну дотримання Закону залежно від волі маріонеток іноземців з активістами та господарської юрисдикції де їх найбільше, як на мене, та яка замість суддів в чиїй юрисдикції перебуває спір готує завідомо неправосудні рішення, так звану мамалуйню.

В цей огляд увійшла практика щодо міжнародного оподаткування, практика ВС-КГС, дуже цікавий звіт Моніторингової місії IAC ISHR Дотримання права на справедливий суд в Україні – 2025 рік, низка рішень про скасування штрафів ТЦК та незаконного поновлення на військовому обліку й скасування незаконної постанови про порушення митних правил волонтером й багато іншого.

Перелік рішень та практики, які включені до огляду:

🔸 Постанова ВП ВС про підстави та можливість звільнення в.о. керівника підприємства за рішенням однієї з первинних профспілок на підприємстві

🔷 Огляди судової практики та інші рішення:

🔸 Огляд судової практики ВС-КАС щодо міжнародного оподаткування з 03.2018 по 01.2026 року

🔸 Огляд судової практики ВС-КГС за січень 2026 року

🔸 Моніторинг IAC ISHR. Дотримання права на справедливий суд в Україні – 2025 рік

💥 Рішення Подільського райсуду міста Києва про визнання протиправною та скасування постанови ТЦК про адмінправопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у вигляді штрафу

💥 Рішення Подільського райсуду міста Києва про визнання протиправною та скасування постанови ТЦК про адмінправопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у вигляді штрафу у зв’язку з відсутністю доказів направлення повістки

💥 Рішення Подільського райсуду міста Києва про визнання протиправною та скасування постанови ТЦК про адмінправопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у зв’язку з відсутністю підтвердження щодо виклику

💥 Рішення КОАС щодо зобов’язання ТЦК розглянути заяву про виключення з військового обліку і стягненні витрат на правову допомогу

💥 Постанова Чернівецького апеляційного суду про скасування постанови Чернівецького райсуду за ст. 472 МК України і закриття провадження за відсутності складу і події при ввезені гуманітарної допомоги й її повернення

За цей період, рекомендую звернути увагу на наступні ухвали, постанови й рішення:

Постанова ВП ВС про право суду призначати експертизу в спорах з Рахунковою палатою

Справа № 320/5680/25

Велика палата зазначила:

23. Так, відповідно до частин першої, четвертої та п’ятої статті 102 КАС України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з’ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності.

Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом.

Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз’яснення яких, на їх думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов’язаний мотивувати таке відхилення або зміну.

24. Згідно із частиною першою статті 103 КАС України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій (яким) доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.

Матеріали, необхідні для проведення експертизи, експерту надає суд, якщо експертиза призначена судом, або учасник справи, якщо експертиза проводиться за його замовленням. При призначенні експертизи суд з урахуванням думки учасників справи визначає, які саме матеріали необхідні для проведення експертизи. Суд може також заслухати призначених судом експертів з цього питання. Копії матеріалів, що надаються експерту, можуть залишатися у матеріалах справи (частина перша статті 105 КАС України).

29. Ураховуючи предмет доказування в цій справі, а також обґрунтовану необхідність у спеціальних знаннях, з метою повного та всебічного з’ясування обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, суд першої інстанції, керуючись принципом офіційного з’ясування всіх обставин у справі, дійшов правильного висновку щодо необхідності призначення комплексної судової будівельно-економічної експертизи, що, своєю чергою, відповідно до частини другої статті 236 КАС України є підставою для зупинення провадження у справі.

Постанова ВП ВС про підстави та можливість звільнення в.о. керівника підприємства за рішенням однієї з первинних профспілок на підприємстві

Справа № 359/8573/20

Доволі цікаве рішення щодо повноважень профспілки та підстав для звільнення навіть в.о. керівника підприємства. Суд зазанчив:

140. Отже, обставини, наведені профспілкою як підстави для розірвання трудового договору, можуть свідчити про порушення індивідуальних прав окремих працівників, а не колективних інтересів трудового колективу.

143. Відповідно до приписів статті 19 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», положень Кодексу законів про працю України звернення профспілки до роботодавця з вимогою про розірвання трудового договору з керівником підприємства може відбуватися у зв’язку із захистом колективних інтересів працівників і така вимога має ґрунтуватися на істотному порушенні керівником підприємства положень законодавства про працю, про колективні договори і угоди, Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», внаслідок чого відбулося таке порушення колективних інтересів працівників. У цій справі суди помилково визнали порушення індивідуальних прав та інтересів працівників підставами для вимоги профспілкового органу до роботодавця про звільнення керівника підприємства.

144. Як зазначено у цій постанові, згідно з положеннями Конвенції № 158, КЗпП України обґрунтування підстав звільнення працівника покладається на роботодавця. Якщо профспілка ініціює розірвання трудового договору з керівником, то профспілка має довести, що наявні обґрунтовані підстави для розірвання трудового договору.

145. Втім у рішенні профспілки від 22.04.2020 міститься вимога про розірвання трудового договору з ОСОБА20 , як зазначено в самому рішенні, «…з причин чисельних порушень адміністрацією Украероруху законодавства України…». Водночас профспілка не обґрунтувала, що ОСОБА20 допустив істотне порушення законодавства про працю, що призвело до порушення колективних інтересів працівників Украероруху.

146. Профспілка не довела належними і допустимими доказами обставин, які б підтверджували наявність порушень з боку ОСОБА20 , зазначених у рішенні профспілкового комітету ППО «ІТФ» від 22.04.2020, які можуть бути підставою для розірвання трудового договору з керівником підприємства за ініціативою профспілки відповідно до статті 45 КЗпП України.

147. Отже, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що профспілка не довела наявність законної підстави для розірвання трудового договору з ОСОБА20 . Перелік підстав, який зазначений у рішенні профспілкового комітету ППО «ІТФ» від 22.04.2020 як порушення виконувачем обов’язків директора ОСОБА20 законодавства про працю, про колективні договори і угоди, Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», не є доведеним і таким, що має наслідком розірвання трудового договору з керівником підприємства на підставі статті 45 КЗпП України.

Велика Палата Верховного Суду дійшла, зокрема, таких висновків.

– якщо на підприємстві діє декілька первинних профспілкових організацій, кожна з них (через виборний орган або профспілкового представника) незалежно від членства у спільному представницькому органі та участі в укладенні колективного договору має право самостійно звертатися до власника або уповноваженого ним органу з вимогою про розірвання трудового договору з керівником підприємства відповідно до частини першої статті 45 (пункту 9 частини першої статті 247 КЗпП України, частини першої статті 33, пункту 9 частини першої статті 38 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»);

– оскільки особа, яка тимчасово виконує обов’язки керівника підприємства за вакантною посадою, тобто «виконувач обов’язків керівника підприємства» підпадає під загальне поняття «керівник підприємства», то рішення виборного органу або профспілкового представника первинної профспілкової організації про звернення до власника або уповноваженого ним органу з вимогою про розірвання трудового договору (контракту) може стосуватись і виконувача обов’язків керівника підприємства.

Крім цього, рекомендую звернути увагу на наступну судову практику і роз’яснення:

Огляд судової практики ВС-КАС щодо міжнародного оподаткування з 03.2018 по 01.2026 року

Міжнародне оподаткування відіграє ключову роль у забезпеченні фіскального суверенітету держави та балансу між публічними і приватними інтересами в умовах глобалізації економіки. Правові позиції Верховного Суду щодо міжнародного оподаткування формують єдині підходи до застосування міжнародних податкових договорів, протидії ухиленню від оподаткування та забезпечення правової визначеності для платників і податкових органів. Аналітичний матеріал висвітлює актуальну судову практику щодо:

✅ зовнішньоекономічної діяльності;

✅ трансфертного ціноутворення;

✅ бенефіціарного власника доходу.

Огляд судової практики ВС-КГС за січень 2026 року

В огляді узагальнено ключові правові позиції в окремих категоріях спорів, що належать до господарської юрисдикції, а саме:

✓ в постанові у справі про банкрутство сформульовано висновок щодо порядку та умов оплати послуг арбітражного керуючого в разі закриття провадження у справі про банкрутство;

✓ в постановах у справах щодо корпоративних спорів, корпоративних прав викладено правові позиції стосовно:

▪ забезпечення позову шляхом заборони вчинення будь-яких реєстраційних дій;

▪ оскарження рішень загальних зборів ОСББ у випадку неналежного персонального повідомлення співвласника, який брав участь у таких зборах.

✓ в постанові у справі щодо земельних відносин наведено висновок про належний та ефективний спосіб захисту права власності територіальної громади в разі вибуття земельної ділянки поза волею громади.

Також звертаємо увагу, що в регулярному огляді актуальної судової практики КГС ВС з’явився новий розділ, присвячений справам, які пов’язані з виконанням судових рішень, де висвітлено правові позиції щодо:

▪ неправомірності передачі виконавцем майна для реалізації на електронних торгах за наявності чинного арешту, накладеного в межах кримінального провадження;

▪ накладення арешту на кошти рахунку зі спеціальним режимом без відомостей про його статус.

Моніторинг IAC ISHR. Дотримання права на справедливий суд в Україні – 2025 рік

Річний звіт Європейський суд з прав людини за 2025 рік фіксує тривожну тенденцію: Україна посіла перше місце за кількістю встановлених порушень Європейська конвенція з прав людини.

Із 164 рішень, винесених Судом у справах проти України, у 160 випадках були виявлені порушення Конвенції. Лише в 4 рішеннях із 164 ЄСПЛ не виявив порушень.

Ключовим є не саме лідерство за кількістю порушень, а майже повна кореляція між кількістю ухвалених рішень і кількістю встановлених порушень. Такий показник свідчить не про поодинокі процесуальні дефекти, а про відтворювану модель функціонування системи. Йдеться не про статистичний масив як такий — йдеться про архітектуру правосуддя.

Висновки для професійної спільноти

Показники 2025 року не повинні сприйматися крізь призму емоційної оцінки. Вони потребують професійного, інституційного аналізу.

Порушення за статтями 3, 5 і 6 мають стійкий, повторюваний характер. Стаття 6 ЄКПЛ залишається центральною точкою системної вразливості. Міжнародна практика і результати національного моніторингу взаємно підтверджують один одного. Це означає, що українській юридичній спільноті необхідно:

✅системно документувати процесуальні порушення;
✅інтегрувати стандарти ЄСПЛ у національні клопотання та апеляційні скарги;
✅формувати культуру судової аргументації, засновану на конвенційних стандартах.

Кожна справа, програна Україною в ЄСПЛ, — це не лише питання бюджетних витрат. Це індикатор деформації механізмів правосуддя.

Якщо тенденція відтворюється — її можна виявити.
Якщо її можна виявити — її можна структурувати.
Якщо її можна структурувати — її можна змінити.

Від послідовності та професійної дисципліни юридичної спільноти у контролі за дотриманням статей 3, 5 і 6 Конвенції залежить не лише статистика майбутніх років, а й рівень довіри до українського правосуддя як інституції.

Рішення Подільського райсуду міста Києва про визнання протиправною та скасування постанови ТЦК про адмінправопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у вигляді штрафу

Справа № 758/16008/25

Це наша чергова справа про скасування незаконного штрафу ТЦК. Тут ТЦК взагалі відправив повістку на іншу адресу і особа була належним чином не повідомлена. Суд зазначив:

Матеріали справи не містять доказів про те, що позивач взагалі був обізнаний про те, що на його адресу надійшла повістка з ТЦК.

Як вбачається із опису вкладення у цінний лист повістка скеровувалася на помилкову адресу, яка не відповідає адресі позивача. Зокрема, повістка скеровувалася на адресу: АДРЕСА1 , натомість коректною адресою реєстрації позивача є: АДРЕСА2 , що підтверджується наданою на адресу суду копією паспорта громадянина України ОСОБА1 .

Відтак, позивача не було належним чином повідомлено про виклик до ТЦК.

Суд виходить з того, що для притягнення особи до адміністративної відповідальності за неявку до ТЦК необхідна сукупність обставин: 1) направлення судової повістки за адресою, повідомленою військовозобов’язаним під час оновлення даних чи адресою реєстрації військовозобов’язаного, та 2) відомості про спробу вручити таку повістку особі, що матиме наслідком або вручення повістки без подальшої явки, або не вручення з причин відмови отримати повістку, або з причин відсутності адресата за такою адресою.

Рішення Подільського райсуду міста Києва про визнання протиправною та скасування постанови ТЦК про адмінправопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у вигляді штрафу у зв’язку з відсутністю доказів направлення повістки

Справа № 758/18315/25

Ще одна наша справа про скасування незаконного штрафу ТЦК. Суд зазначив:

Так, матеріали справи не містять доказів того, що повістка з вимогою позивача прибути до збірного пункту, направлялася позивачу поштою чи вручалася в інший спосіб, визначений законодавцем.

Відповідач не довів, що позивач викликався до відповідача на конкретну дату та час; не надав доказів, що позивач отримав вказану повістку особисто або відмовився від отримання, про що зроблене відповідне застереження про відмову від її отримання. Відповідач також не надав суду доказів, що факт неявки позивача зафіксовано відповідним Актом.

Матеріали справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, повинні містити достатню сукупність належних, допустимих, достовірних доказів, з яких буде вбачатися, що військовозобов’язаний або резервіст, будучи належним чином повідомленим про необхідність явки до ТЦК та СП або іншого визначеного законодавством органу влади, не прибув до відповідного органу влади у встановлені дату та час і у встановлений законом строк не повідомив відповідний орган влади про причини своєї неявки або вказані причини не підпадають під перелік законодавчо визначених поважних причин неявки за повісткою.

При цьому з огляду на презумпцію протиправності рішення суб’єкта владних повноважень, що закріплена у ч. 2 ст. 77 КАС України, обов’язок доведення вчинення особою відповідного правопорушення, а отже і обов’язок доведення правомірності власного рішення, покладається саме на суб’єкта владних повноважень.

Таким чином, відповідачем не доведено, що у позивача виник обов’язок з’явитися до ІНФОРМАЦІЯ1 у строк, зазначений у повістці, і що від виконання цього обов’язку позивач ухилився.

Рішення Подільського райсуду міста Києва про визнання протиправною та скасування постанови ТЦК про адмінправопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у зв’язку з відсутністю підтвердження щодо виклику

Справа № 758/19728/25

Ще одна наша справа про скасування незаконного штрафу ТЦК. Суд зазначив:

Водночас, жодних доказів на підтвердження того, що позивач в порядку статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» отримував виклик і не прибув у призначений час, суду не надано.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржувана постанова винесена з суттєвими порушеннями як матеріального (відсутні докази наявності у діях особи складу правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП), так і процесуального законодавства (проведення розгляду справи за відсутності особи, яка притягається до відповідальності, та за відсутності відомостей про її належне повідомлення про дату, час і місце розгляду). Відповідачем не спростовано протиправність свого рішення.

За результатами розгляду справи та дослідження матеріалів справи суд вважає інкриміноване обвинувачення необґрунтованим, оскільки надані суду матеріали справи про адміністративне правопорушення не дають можливості “поза розумним сумнівом” виключити можливість існування інших версій розвитку подій, про які зазначається у спірній постанові. Тобто як факт вчинення особою правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, так і його вина у вчиненні правопорушення не доведені.

Рішення КОАС щодо зобов’язання ТЦК розглянути заяву про виключення з військового обліку і стягненні витрат на правову допомогу

Справа №320/34762/25

Це наша справа де позов пов’язаний з зобов’язанням ТЦК внести інформацію про виключення з військового обліку. Суд зазначив:

Предметом спору у цій справі є допущена бездіяльність щодо належного розгляду заяви ОСОБА1 про виключення його з військового обліку та внесення відповідних змін до Реєстру.

Суд вказує, що, отримавши заяву ОСОБА1 з додатками, відповідач, до компетенції якого належить вирішення вищевказаного питання, після отримання цієї заяви, повинен був прийняти відповідне рішення за наслідком її розгляду по суті.

Однак, у спірному випадку заява позивача комісією при ІНФОРМАЦІЯ8 щодо перевірки законності підстав для виключення позивача з військового обліку не розглядалася, а відповідачем у червні 2025 року лише листом №5721 повідомлено про перебування ОСОБА1 на військовому обліку ІНФОРМАЦІЯ9 .

При цьому, суд вказує, що зазначені дії відповідача носять інформативний характер та не свідчать про прийняття рішення по суті порушеного у заяві питання. Вказана обставина також не тягне за собою жодних юридичних наслідків, відповідно, не порушує прав, свобод та інтересів особи, а відтак, не є актом індивідуальної дії, що підлягає оскарженню.

У даних правовідносинах суб’єкт владних повноважень не може утриматись від прийняття рішення, що входить до його виключної компетенції.

Відсутність належним чином оформленого рішення або мотивованої відмови у задоволенні вимог, викладених у заяві позивача, свідчить про протиправну бездіяльність суб’єкта владних повноважень.

Постанова Чернівецького апеляційного суду про скасування постанови Чернівецького райсуду за ст. 472 МК України і закриття провадження за відсутності складу і події при ввезені гуманітарної допомоги й її повернення

Справа 725/10558/25

Це наша справа. Дуже приємно, що на відміну від формального підходу та фактичного позбавлення права на захист судом першої інстанції, апеляційний суд ретельно розібрався за справою та захистив гуманітарну допомогу. Суд зазначив:

Крім того ОСОБА1 на момент завантаження та декларування гуманітарної допомоги перебував на лікуванні, що унеможливлювало здійснення ним безпосереднього огляду вантажу.

Також, апеляційний судом встановлено, що в протоколі про порушення митних правил не вказано, якої саме шкоди завдано діями ОСОБА1 , не надано такої інформації і представником митниці під час апеляційного перегляду.

Згідно зі ст.268 МК України допущення у митній декларації помилок, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, не тягне за собою застосування передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами України санкцій. У передбачених вище випадках посадові особи митних органів надають декларантам або уповноваженим ним особам можливість виправити допущені в митній декларації помилки.

Згідно ч.1 ст. 287 МК України, при ввезенні (пересиланні) на митну територію України товари, визнані гуманітарною допомогою відповідно до Закону України “Про гуманітарну допомогу”, звільняються від оподаткування ввізним митом.

Товар, який декларував ОСОБА1 є гуманітарною допомогою, а тому допущені у митній декларації помилки не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, не вплинули жодним чином на забезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

На підставі зазначеного, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА1 відсутній склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.472 МК України.

в YouTube: Трохи про право від Ростислава Кравця
в Viber: Правники, адвокати, судді
в Telegram:
в LinkedIn: Law Firm Kravets & Partners
в Tumblr:Правові позиції Верховного суду
в Reddit: Правники, адвокати, судді
та в Instagram:АО «Кравець і партнери»

Також раджу звернути увагу на:

Строки за якими були зміни у питаннях зняття та виключення з військового обліку

🔸 Постанова ВП ВС щодо можливості та суб’єктів оскарження окремої ухвали суду

Огляд практики ВС від Ростислава Кравця, що опублікована з 31 січня по 06 лютого 2026 року

Max — Mon, 09 Feb 2026 22:07:32 +0000

Випадкові люди нарешті масово отримують оцінки результатів своїх хворих амбіцій та вкрай низьких знань норм права та Закону від ЄСПЛ. За те що вони були обрані іноземцями та корупціонерами платять українці, як і зарплату тим міжнародним аферистам, що їх обирали.

До огляду увійшли позиції щодо можливості та суб’єктів оскарження окремої ухвали суду, компенсації за постійну зміну правових позицій випадковими людьми, компенсації за відібрання незаконно отриманих безкоштовно земельних ділянок, оскарження ППР та дію закону у часі й багато іншого.

Перелік рішень та практики, які включені до огляду:

🔸 Постанова ВП ВС після ЄСПЛ щодо необхідності перегляду у зв’язку з тим, що постійна зміна судової практики без зміни законодавства призвела до відсутності захисту

🔸 Постанова ВП ВС після ЄСПЛ щодо необхідності обгрунтування пропорційності втручання або відсутності компенсації за відібрані земельні ділянки Лісового фонду отримані незаконно і безоплатно

🔷 Огляди судової практики та інші рішення:

💥 Рішення КОАС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення з огляду на законодавче звільнення від відповідальності за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних

За цей період, рекомендую звернути увагу на наступні ухвали, постанови й рішення:

Постанова ВП ВС щодо можливості та суб’єктів оскарження окремої ухвали суду

Справа № 490/10876/23

Велика палата зазначила:

39. Окрема ухвала суду є особливим видом судового рішення, за допомогою якого реалізується процесуальний механізм фіксації судом виявлених під час судового розгляду справи порушень закону (законодавства) чи недоліків у діяльності відповідних суб’єктів з метою доведення їх до відома уповноважених органів. Унаслідок постановлення окремої ухвали не вирішується спір або пов’язані з його вирішенням процесуальні питання, вона не впливає на кінцевий результат вирішення спору.

З огляду на особливу правову природу окремої ухвали правом на її оскарження в апеляційному або касаційному порядку наділені саме ті особи (учасники справи або особи, які не брали участі у справі), для яких окрема ухвала породжує юридично значущі наслідки та безпосередньо впливає або може вплинути на їхні права, свободи та/або інтереси, тобто їх стосується.

Постанова ВП ВС після ЄСПЛ щодо необхідності перегляду у зв’язку з тим, що постійна зміна судової практики без зміни законодавства призвела до відсутності захисту

Справа № 465/5323/15-ц

Ця справа демонструє наслідки потрапляння випадкових людей до Верховного суду та постійної зміни ними позицій відповідно до температури повітря чи напрямку вітру. Суд зазначив:

30. Заявник вказав, що судові рішення в справах № 465/5323/15-ц, № 757/38039/17-ц, які набрали законної сили, з приводу одних і тих самих обставин та врегульовані одними і тими самими нормами матеріального права, містять кардинально протилежні висновки щодо визначення відповідача у спорі про відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні ними своїх повноважень. Натомість норми матеріального права, що регламентують відповідні правовідносини, за весь період судових розглядів не змінилися, змінилася лише судова практика щодо їх застосування під час вирішення спорів.

31. Суди зробили суперечливі висновки, з яких слідує, що хоча чинне законодавство і передбачає можливість відшкодування за рахунок держави шкоди, завданої незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, його посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, однак відповідачами від імені держави не може бути ані орган, діями якого спричинена шкода, ані Державна казначейська служба України, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Зазначене створює правову невизначеність та утруднює можливість реалізувати право на відшкодування шкоди.

32. Судові рішення, ухвалені у справах № 465/5323/15-ц, №757/38039/17-ц, з урахуванням положень статті 186 ЦПК України, фактично позбавляють заявника права на справедливий суд та ефективний засіб правового захисту в розумінні Конвенції, а також позбавляють його гарантованого статтею 56 Конституції України права на відшкодування за рахунок держави матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

84. Ураховуючи зазначене, а також те, що поданий заявником ідентичний за підставами та предметом позов до Державної казначейської служби України (справа № 757/38039/17-ц) також залишено без задоволення з тих міркувань, що належним відповідачем у цій справі має бути «орган державної влади, дії якого оскаржувалися», відбулось обмеження гарантованого статтею 6 Конвенції права позивача на доступ до правосуддя. Такі процесуальні помилки неможливо усунути інакше, ніж направленням справи на новий судовий розгляд, враховуючи те, що суд апеляційної інстанції не перевіряв усіх доводів апеляційної скарги та не розглянув спір у цій справі по суті.

Постанова ВП ВС після ЄСПЛ щодо необхідності обгрунтування пропорційності втручання або відсутності компенсації за відібрані земельні ділянки Лісового фонду отримані незаконно і безоплатно

Справа № 580/408/14-ц

Це якесь політичне рішення як ЄСПЛ так і випадкових людей з точки хору надання компенсації за незаконно приватизовані земельні ділянки. Суд зазначив:

56. Суд першої інстанції, з висновком якого погодилися апеляційний та касаційний суди, задовольнив позов прокурора, посилаючись на положення статей 27 та 32 Лісового кодексу України (далі – ЛК України), оскільки встановив, що спірні земельні ділянки належать до лісового фонду, тому питання про передачу їх у власність фізичній особі мав право вирішувати виключно Кабінет Міністрів України, а районна державна адміністрація не мала відповідних повноважень.

57. Тому суди дійшли висновку про незаконність передачі земельних ділянок ОСОБА_1 та повернення їх державі.

58. ЄСПЛ у пунктах 16 та 17 свого рішення наголосив, що позбавлення права власності без виплати суми, обґрунтовано пов’язаної з її вартістю, зазвичай становитиме непропорційне втручання, а повна відсутність відшкодування шкоди може вважатися виправданою за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції лише за виняткових обставин. У цій справі заявник не отримав жодного відшкодування за земельні ділянки, яких він був позбавлений, а жодної спроби запропонувати йому таку компенсацію або будь-яку іншу форму відшкодування зроблено не було. Отже, було порушень статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.

59. Характер установлених у рішенні ЄСПЛ порушень дає підстави для висновків, що правильність вирішення справи потребує встановлення певних обставин і перевірки доказів, якими ці обставини підтверджуються.

60. Так, питання пропорційності втручання у мирне володіння спірним майном та компенсації вартості цього майна при позбавленні ОСОБА_1 прав на нього судами взагалі не досліджувалося та не розглядалося, а Велика Палата Верховного Суду не має процесуального права встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу.

Крім цього, рекомендую звернути увагу на наступну судову практику і роз’яснення:

Рішення КОАС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення з огляду на законодавче звільнення від відповідальності за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних

Справа №320/16966/23

Це наша справа, суд зазначив:

Відповідно до абз. 3 пп. 69-1 п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, в редакції чинній на момент складення та реєстрації податковий накладних, платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов’язки щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових накладних, розрахунків коригування, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов’язків, граничний термін виконання яких припадає на період починаючі з 24 лютого 2022 року до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» за умови реєстрації такими платниками податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних до 15 липня 2022 року, подання податкової звітності до 20 липня 2022 року та сплати податків та зборів у строк не пізніше 31 липня 2022 року.

Зміни до даної норми, які передбачали, що вона стосується реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних такими платниками податкових накладних та розрахунків коригування, дата складання яких припадає на період з 1 лютого по 31 травня 2022 року були внесені після складення та реєстрації податкових накладних, тому не можуть бути застосовані із зворотною дією в часі.

Зокрема вказані зміни були внесені Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо сприяння відновленню енергетичної інфраструктури України», що набрав чинності 03.01.2023.

Отже, дані зміни з’явилась після виникнення спірних правовідносин і не поширювала свою дію ні на відносини під час складення податкових накладних, ні на час реєстрації податкових накладних, ні на момент проведення перевірки, тому не можуть бути застосовані із зворотною дією в часі тим більше, зважаючи на те, що вони погіршують умови застосування відповідальності до платника податків.

в YouTube: Трохи про право від Ростислава Кравця
в Viber: Правники, адвокати, судді
в Telegram:
в LinkedIn: Law Firm Kravets & Partners
в Tumblr:Правові позиції Верховного суду
в Reddit: Правники, адвокати, судді
та в Instagram:АО «Кравець і партнери»

Також раджу звернути увагу на:

Строки за якими були зміни у питаннях зняття та виключення з військового обліку

🔸 Постанова ВП ВС після ЄСПЛ про можливість відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати для юридичних осіб з врахуванням конкретних обставин справи

Огляд практики ВС від Ростислава Кравця, що опублікована з 17 по 30 січня 2026 року

Max — Mon, 02 Feb 2026 17:04:36 +0000

Сумно спостерігати як вся ця судова реформа іноземців з безліч разів оціненими українськими суддями на доброчесність та лояльність до активістів, що знищують незалежність й суверенітет України, яка поставлена вище ніж елементарні знання суддями норм права та наявність досить сумнівних наукових ступенів призводить до відсутньої раніше кількості рішень ЄСПЛ проти України.

У цей огляд включена груднева практика всіх касаційних судів, рішення КСУ щодо спецпенсій, постанова ВС-КАС щодо відсутності повноважень у ТЦК вирішувати питання ОГД, рішення щодо оскарження штрафів ТЦК та можливості відстрочки при утриманні неповнолітньої дитини, скасуванні ППР і розрахунку строку внесення змін до ліцензії щодо РРО при торгівлі пальним й багато іншого.

Перелік рішень та практики, які включені до огляду:

🔷 Огляди судової практики та інші рішення:

🔸 Огляд судової практики ВС-КАС за грудень 2025 року

🔸 Огляд судової практики ВС-КЦС за грудень 2025 року

🔸 Огляд судової практики ВС-КГС за грудень 2025 року

🔸 Огляд судової практики ВС-ККС за грудень 2025 року

🔸 Рішення КСУ 1-р/2026 щодо спеціальних пенсій для службовців з 15 березня 2000 року по 30 квітня 2016 року у яких відсутній відповідний стаж

🔸 Постанова ВС-КАС про відсутність повноважень у ТЦК визначати наявність підстав для виплати ОГД та обов’язку скласти та направити висновок з документами до Міністерства оборони України з метою призначення або відмови у призначенні ОГД

🔸 Рішення Чернівецького ОАС про можливість направлення заяви про відстрочку поштою та фактичної наявності підстав за обставин самостійного виховання та утримання дитини за рішенням суду

💥 Рішення Дніпровського районного суду міста Києва про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та стягненні витрат на правову допомогу

💥 Постанова Другого ААС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення за торгівлю пальним при наявності ліцензії через касовий апарат внесення в ліцензію якого відбулось у встановлені Законом строки

За цей період, рекомендую звернути увагу на наступні ухвали, постанови й рішення:

Постанова ВП ВС після ЄСПЛ про можливість відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати для юридичних осіб з врахуванням конкретних обставин справи

Справа № 925/1293/19

Велика палата зазначила:

70. У справі, що переглядається, національні суди відмовили ТОВ «Скайсіті-груп» у відстроченні або звільненні від сплати судового збору з мотивів, що стаття 8 Закону № 3674-VI (у редакції, чинній на час подання позову) передбачає таку можливість виключно для фізичних осіб за наявності відповідних умов. Суд першої інстанції в ухвалі від 11.11.2019, а згодом суди апеляційної та касаційної інстанцій не надали оцінки поданим Товариством доказам його критичного майнового стану (фінансовий звіт за 2018 рік, виписка з банківського рахунку, документи про безрезультатні спроби стягнення заборгованості у 2015-2018 роках тощо), обмежившись формальним тлумаченням суб’єктного складу норми.

71. Велика Палата Верховного Суду наголошує, що висновок судів про неможливість застосування статті 8 Закону № 3674-VI до юридичних осіб без додаткового аналізу обставин конкретної справи – за висновками ЄСПЛ – не відповідає вимогам Конвенції, оскільки пропорційність обмеження доступу до суду має оцінюватися індивідуально з урахуванням фактичної можливості сплатити збір та наслідків відмови у такому доступі для права на судовий захист.

72. Велика Палата Верховного Суду дійшла переконання, що суди попередніх інстанцій не виконали обов’язку обґрунтувати своє рішення в частині пропорційності застосованого обмеження (частина п’ята статті 236 ГПК України), а тому оскаржувані судові рішення не є належно обґрунтованими в розумінні статті 6 Конвенції.

73. Характер порушення, встановленого ЄСПЛ (обмеження доступу до суду через непосильний судовий збір без оцінки майнового стану юридичної особи), ставить під сумнів результат національного провадження в частині повернення позовної заяви.

74. З урахуванням викладеного Велика Палата Верховного Суду визнає обґрунтованою заяву ТОВ «Скайсіті-груп» про перегляд судових рішень за виключними обставинами на підставі пункту 2 частини третьої статті 320 ГПК України.

Крім цього, рекомендую звернути увагу на наступну судову практику і роз’яснення:

Огляд судової практики ВС-КАС за грудень 2025 року

✅ відсутність права особи на виплату вихідної допомоги при звільненні у разі набрання законної сили судовим рішенням про поновлення її на роботі;

✅ повноваження старости або особи, яка виконує його обов’язки, щодо засвідчення справжності підпису на заяві про відмову від отримання одноразової грошової допомоги;

✅ критерії визнання наказу злочинним або явно незаконним для відмови від його виконання поліцейським;

✅ припинення державної служби при досягненні 65-річного віку та дискреційне право суб’єкта призначення на продовження;

✅ правомірність застосування штрафу за реалізацію необлікованого пального на АЗС без належного вимірювання залишків у резервуарах;

✅ застосування пільги з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, до будівель промисловості, переданих у користування за договором особистого сервітуту юридичній особі, єдиним засновником якої є власник цих будівель;

✅ правомірність нарахування пені за несвоєчасну сплату самостійно узгодженого податкового зобов’язання з податку на прибуток у період дії воєнного стану.

Огляд судової практики ВС-КЦС за грудень 2025 року

Огляд судової практики ВС-КГС за грудень 2025 року

В огляді висвітлено низку правових позицій в окремих категоріях спорів, що належать до господарської юрисдикції.

✓ У постановах у справах про банкрутство сформульовано правові висновки про:

▪ порядок одночасного розгляду заяв різних кредиторів до одного боржника про відкриття провадження у справі про банкрутство;

▪ розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки в межах справи про банкрутство;

▪ обов’язковість закриття провадження у справах про банкрутство операторів критичної інфраструктури з державною часткою в умовах воєнного стану.

✓ У постановах у справах, пов’язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством, містяться висновки щодо:

▪ застосування норм закону в редакції, чинній на момент прийняття рішення АМК;

▪ внесення інформації до Зведених відомостей АМК та Державного реєстру;

▪ підтвердження монопольного становища суб’єкта господарювання на ринку послуг з доступу до кабельної каналізації на мостах.

✓ У постанові у справі щодо корпоративних спорів, корпоративних прав зроблено висновок стосовно відсутності порушення індивідуальних прав співвласника при укладенні договору оренди між ОСББ та іншою особою без окремого рішення загальних зборів, якщо раніше надано загальну згоду на оренду спільного майна.

✓ У постановах у справах щодо земельних відносин сформовано висновки щодо:

▪ сервітуту як обмеження права власності, допустимого лише за умови об’єктивної необхідності;

▪ можливості застосування ч. 5 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» у випадках, коли стягувач є одночасно боржником в іншому виконавчому провадженні.

Огляд судової практики ВС-ККС за грудень 2025 року

В огляді відображено важливі правові позиції з кримінального та кримінального процесуального права

У сфері кримінального права акцентовано, що:

– перебування особи (волонтера) в зоні бойових дій в умовах високомобільної маневреної війни та отримання боєприпасів для свого карабіна від військових на блокпості для захисту держави, себе та інших від небезпеки є обставинами крайньої необхідності (ч. 1 ст. 39 КК України);

– стаття 111-1 КК України передбачає кримінальну відповідальність за різні кримінально карані діяння. Залежно від інкримінованої форми колабораціонізму одні з них можуть вчинюватися спеціальним суб’єктом, а інші – загальним, для одних форм колабораціонізму важливим є місце вчинення кримінального правопорушення, а для інших – ні. Тобто залежно від форми колабораціонізму, яка інкримінується особі, місце вчинення діяння як ознака об’єктивної сторони складу кримінального правопорушення може мати кримінально-правове значення або ж ні (наприклад, ця ознака не має кримінально-правового значення у разі здійснення пропаганди в закладах освіти (ч. 3 ст. 111-1 КК України), передачі матеріальних ресурсів (ч. 4 ст. 111-1 КК України)).

У сфері кримінального процесуального права зазначено, що:

– речі та документи, отримані в порядку тимчасового доступу, можуть бути використані у кримінальному провадженні як докази, і той факт, що вони отримані на підставі положень КПК України, які регламентують здійснення та реалізацію заходів забезпечення кримінального провадження та не є слідчою дією, не впливає на їх допустимість;

– ухвала слідчого судді, якою відмовлено в задоволенні клопотання про зміну запобіжного заходу у виді особистого зобов’язання на тримання під вартою підозрюваного підлягає апеляційному оскарженню.

Рішення КСУ 1-р/2026 щодо спеціальних пенсій для службовців з 15 березня 2000 року по 30 квітня 2016 року у яких відсутній відповідний стаж

Дослідивши питання, порушені в конституційному поданні, Суд виснував, що стаття 90 Закону № 889, частина сьома статті 21 Закону № 2493 є конституційними.

Водночас Суд визнав таким, що не відповідає Конституції України, підпункт 1 пункту 2 розділу XI „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону 889 у тім, що у ньому не встановлено перехідних умов пенсійного забезпечення чи компенсаційних механізмів для осіб, які у період з 15 березня 2000 року до дня набрання чинності Законом № 889 (30 квітня 2016 року) обіймали посади державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування, однак станом на 1 травня 2016 року не мали потрібного стажу для призначення пенсії на підставі статті 37 Закону № 3723.

Суд також постановив закрити конституційне провадження у цій справі в частині щодо конституційності підпункту 1 пункту 2 розділу XI „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону 889 у тім, що він унеможливив перерахунок розмірів пенсій, призначених на підставі статті 37 Закону № 3723, у зв’язку з наявністю Рішення щодо того самого предмета.

Постанова ВС-КАС про відсутність повноважень у ТЦК визначати наявність підстав для виплати ОГД та обов’язку скласти та направити висновок з документами до Міністерства оборони України з метою призначення або відмови у призначенні ОГД

Справа № 380/12477/23

Верховний суд залишив в силі рішення попередніх інстанцій та зазначив:

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Відповідно до підпункту 30 пункту 10 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 671 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19.10.2016 № 730), Міністр: приймає рішення щодо розподілу бюджетних коштів, головним розпорядником яких є Міноборони.

Вирішення питання стосовно можливості призначення і виплати одноразової грошової допомоги позивачу відноситься до компетенції Міністерства оборони України, яке з урахуванням своїх дискреційних повноважень зобов’язано прийняти одне із можливих рішень. Відповідач – ІНФОРМАЦІЯ 3 не мав альтернативного варіанту розгляду заяв позивача, був зобов’язаний діяти відповідно до встановленого порядку та повинен лише подати розпорядникові бюджетних коштів висновки щодо виплати одноразової грошової допомоги (висновки про наявність або відсутність у позивачки підстав для призначення і виплати одноразової грошової допомоги).

Однак, ІНФОРМАЦІЯ 3 не було складено та подано висновку стосовно можливості призначення і виплати позивачці одноразової грошової допомоги.

За такого правого регулювання та встановлених обставин, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо часткового задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправними дій та зобов’язання відповідача-1 скласти та направити висновок з документами ОСОБА 1 до Міністерства оборони України з метою призначення або відмови у призначенні одноразової грошової допомоги, у зв’язку із загибеллю ІНФОРМАЦІЯ 2 ОСОБА 3 , передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 за № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім’ям під час дії воєнного стану».

Рішення Чернівецького ОАС про можливість направлення заяви про відстрочку поштою та фактичної наявності підстав за обставин самостійного виховання та утримання дитини за рішенням суду

Справа №600/1077/25-а

Суд зазначив:

Разом з тим, ні положеннями Закону №2232-ХІІ, ні Законом №3543-ХІІ, ні Порядком №560 не передбачено обов’язку особистого відвідування особою територіального центру комплектування та соціальної підтримки для подання заяви та документів на відстрочку. Обов’язок особисто повідомити не означає особисто прибути.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що позивач, надіславши особисто поштовим зв’язком заяву та документи для вирішення питання про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, дотримався процедури особистого їх подання (направлення).

При цьому, суд зазначає, що заява позивача, незалежно від способу її подання, підлягала до розгляду по суті порушеного у ній питання.

Рішення Дніпровського районного суду міста Києва про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та стягненні витрат на правову допомогу

Справа №:755/14972/25

Це чергова наша справа про скасування незаконної постанови про притягнення до адміністративної відповідальності. Суд зазначив:

Доказів того, що уповноваженими працівниками ІНФОРМАЦІЯ1 здійснювалися всі можливі заходи з належного повідомлення ОСОБА1 , в тому числі вихід за адресою проживання останнього, про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ1 на 17.10.2024 відповідачем суду не надано.

За таких обставин відповідач у справі зобов’язаний довести правомірність свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

В свою чергу, відповідачем наведені у позовній заяві обґрунтування позивача щодо неправомірності спірної постанови жодним чином не спростовані, а також не доведено того, що ОСОБА1 належним чином повідомлявся, зокрема шляхом виходу уповноважених осіб відповідача за адресою місця проживання позивача, про необхідність з’явитися за викликом до ІНФОРМАЦІЯ1 17.01.2025 з метою розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Серед іншого суд зазначає, що проведення розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності належних доказів оповіщення особи яка притягається до адміністративної відповідальності про день, час та місце розгляду справи призводить до порушення прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності передбачених ст. 268 КУпАП та має ознаки формального розгляду справи через можливість допущення особою уповноваженою на розгляд справи процедури такого розгляду.

В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Аналогічного висновку щодо застосування судом принципу презумпції невинуватості у справах про адміністративні правопорушення також дійшов Верховний Суд у постанові від 08.07.2020 по справі № 463/1352/16-а.

Справа № 758/9772/25

Це чергова наша справа. Суд зазначив:

Суд зазначає, що факт несвоєчасного повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням встановленої процедури.

В цьому випадку позивача позбавлено прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу.

Крім того, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які свідчили б про роз’яснення позивачу його прав, визначених ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України під час розгляду відповідачем безпосередньо справи про адміністративне правопорушення.

Процедурні порушення, а саме розгляд справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яку належним чином не повідомили про дату розгляду, є самостійними, безумовними підставами для скасування постанови про притягнення такої особи до відповідальності.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 30.08.2022 у справі № 683/743/17, від 1.05.2020 у справі №286/4145/15-а, від 17 червня 2020 року у справі № 712/10440/16-а, від 30 вересня 2019 у справі №591/2794/17.

Таким чином, суд приходить до висновку, що викладені позивачем аргументи є обґрунтованими, а тому позов слід задовольнити, справу про адміністративне правопорушення закрити на підставі ч. 1 ст. 247 КупАП.

Постанова Другого ААС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення за торгівлю пальним при наявності ліцензії через касовий апарат внесення в ліцензію якого відбулось у встановлені Законом строки

Справа № 480/4300/22

Це наша справа. Дуже добре, що нарешті в апеляційній інстанції на другому колі остаточно розібрались у взаємовідносинах, що виникли у цій справі та надали громадянам віру на справедливе правосуддя. Суд зазначив:

За встановлених обставин, суб’єктом господарювання (позивачем) у межах місячного строку з дня введення в експлуатацію нових РРО на АЗС були вжиті заходи шляхом заповнення та подання до ГУ ДПС заяви про внесення змін до ліцензії та відповідним органом на підставі таких заяв позивача було видано ліцензію, оформлену на новому бланку з урахуванням змін.

Таким чином, ТОВ «Урожай Трейд» було дотримано встановлений у статті 15 Закону № 481/95-ВР порядок для внесення змін до ліцензії у межах місячного терміну, а тому в його діях відсутній склад правопорушення, передбачений абз. 11 частини другої статті 17 Закону № 481/95-ВР. Законних підстав для застосування штрафних санкцій до позивача не було.

в YouTube: Трохи про право від Ростислава Кравця
в Viber: Правники, адвокати, судді
в Telegram:
в LinkedIn: Law Firm Kravets & Partners
в Tumblr:Правові позиції Верховного суду
в Reddit: Правники, адвокати, судді
та в Instagram:АО «Кравець і партнери»

Також раджу звернути увагу на:

Строки за якими були зміни у питаннях зняття та виключення з військового обліку

🔸 Постанова ВП ВС щодо підстав визнання недійсним договору укладеного з перевищенням повноважень та безумовного обов’язку відшкодувань пайового внеску забудовником

Огляд практики ВС від Ростислава Кравця, що опублікована з 10 по 16 січня 2026 року

Max — Mon, 19 Jan 2026 12:13:32 +0000

Випадкові люди почали розігріватись і продовжувати перетворювати судочинство з прийняття рішень відповідно до Закону на прийняття рішень відповідно до власного сприйняття справедливості у конкретний момент часу. Окремих думок за це тиждень в три рази більше ніж рішень.

До огляду увійшла практика ОП ВС-КЦС, позиція щодо недійсності правочину вчинено з перевищенням повноважень та пайового внеску на розвиток інфраструктури, стягнення з частини додаткової винагороди та стягнення шкоди спричиненої неналежним виконанням договору перевезення й експедування.

Перелік рішень та практики, які включені до огляду:

🔷 Огляди судової практики та інші рішення:

🔸 Огляд правових висновків ОП ВС-КЦС щодо застосування норм цивільного та цивільного процесуального права у різних категоріях спорів за 2024 – 2025 роки

💥 Постанова Третього ААС щодо стягнення додаткової винагороди пропорційно часу участі у бойових діях та стягненні витрат на правову допомогу

💥 Постанова ПАГС залишена в силі ВС-КГС про стягнення шкоди з перевізника, який залучив іншу організацію чий водій завдав шкоду замовнику

За цей період, рекомендую звернути увагу на наступні ухвали, постанови й рішення:

Постанова ВП ВС щодо підстав визнання недійсним договору укладеного з перевищенням повноважень та безумовного обов’язку відшкодувань пайового внеску забудовником

Справа № 914/768/22

Цікава справа на межі Закону й вигадуванням норм. Суд зазначив:

106. З огляду на це добросовісний контрагент відповідної юридичної особи має право розраховувати та покладатися на правдивість відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру, в тому числі щодо обсягу повноважень керівника юридичної особи.

107. У цьому і розкривається сутність презумпції достовірності внесених до Єдиного державного реєстру відомостей, реалізація якої покладає на юридичну особу ризики неповідомлення / неповного повідомлення державного реєстратора про наявні обмеження службових осіб заявника, і наслідки невиконання заявником цих вимог не можуть покладатися на контрагента.

108. Отже, ознайомлення контрагента юридичної особи з інформацією з Єдиного державного реєстру про цю юридичну особу, зокрема стосовно обсягу повноважень директора, можна вважати проявом розумної обачності в контексті з’ясування повноважень керівника юридичної особи на представництво її інтересів. Негативні наслідки, спричинені неповідомленням / неповним повідомленням державного реєстратора про наявні обмеження повноважень посадових осіб (органів управління) заявника, а також відображенням у Єдиному державному реєстрі недостовірних (неповних) відомостей про юридичну особу, покладаються на юридичну особу та не можуть покладатися на її контрагента.

126. Таким чином, норми про представництво як дії однієї особи від імені та в інтересах іншої особи (глава 17 ЦК України) та норми статті 92 ЦК України призначені для регулювання різних за правовою природою відносин. Ці дві правові категорії мають різну правову природу та різне правове регулювання. З огляду на це норми законодавства, які регламентують правовідносини представництва (положення глави 17 ЦК України, зокрема статті 241 цього Кодексу, яка регулює відносини при вчиненні представником особи правочинів з перевищенням повноважень), не поширюються на регулювання діяльності органів управління юридичної особи.

143. Отже, укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту є обов’язком для забудовника, який виникає у нього в силу закону. Таким чином, забудовник не може не знати про наявність у нього такого обов’язку. З огляду на це відсутність згоди вищого органу управління юридичної особи на укладення такого договору, а також перевищення виконавчим органом юридичної особи повноважень при його укладенні не впливають на необхідність виконання юридичною особою імперативно встановленого законом обов’язку та не припиняє його.

Крім цього, рекомендую звернути увагу на наступну судову практику і роз’яснення:

Огляд правових висновків ОП ВС-КЦС щодо застосування норм цивільного та цивільного процесуального права у різних категоріях спорів за 2024 – 2025 роки

Основну увагу зосереджено на визначенні належних способів судового захисту, співвідношенні речово-правових і зобов’язально-правових засобів захисту, а також на критеріях ефективності судового захисту залежно від характеру порушеного права чи інтересу.

В огляді узагальнено підходи Верховного Суду до вирішення спорів, що виникають із земельних, спадкових, сімейних, трудових, житлових і договірних правовідносин, зокрема щодо умов виникнення, здійснення та припинення суб’єктивних прав, меж диспозитивності сторін і значення принципів добросовісності та правової визначеності.

Окрему увагу приділено питанням відшкодування майнової та моральної шкоди, тлумаченню норм про солідарну відповідальність, позовну давність, недійсність правочинів і наслідки їх виконання, а також особливостям правового режиму окремих речових прав.

Крім того, висвітлено процесуальні правові позиції щодо юрисдикції та підсудності, доказування, апеляційного й касаційного оскарження, участі прокурора та адвоката в цивільному процесі, а також судового контролю за виконанням судових рішень, зокрема у справах за скаргами на дії чи бездіяльність державного виконавця.

Огляд формує цілісне уявлення про сучасні підходи Верховного Суду до застосування норм приватного права та цивільного процесу і слугує орієнтиром для однакового, послідовного й передбачуваного правозастосування у судовій практиці.

Постанова Третього ААС щодо стягнення додаткової винагороди пропорційно часу участі у бойових діях та стягненні витрат на правову допомогу

Справа № 160/10866/25

Це чергова наша справа з захисту прав військовослужбовців на отримання додаткової винагороди за безпосередню участь у бойових діях шляхом виконання бойових розпоряджень та наказів. Шкода, що суд першої інстанції не захистив права військовослужбовця і прийшлось звертатись до апеляційного суду. Суд зазначив:

Відповідачем у цій справі на вимогу суду не надано документально підтверджених відомостей за спірний період із зазначенням інформації, зміст якої відображає суть виконаного завдання позивачем та період його виконання, так само як не надано належних доказів та обґрунтувань, які зумовили нарахування позивачу у спірний період додаткову винагороду у розмірі 30 000,00 грн, враховуючи виконання у цей період бойових (спеціальні) завдання на території, що відноситься до районів ведення воєнних (бойових) дій.

Водночас суд апеляційної інстанції наголошує, що за правилами частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В контексті спірних правовідносин, враховуючи, що позивачем зі свого боку надані письмові докази бойові розпорядження командира ВЧ НОМЕР2 про участь, у тому числі, позивача у бойових діях, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій щодо не виплати позивачеві додаткової винагороди у спірному періоді, виходячи зі 100 000 грн, а відтак позов підлягає задоволенню.

У свою чергу, суд першої інстанції, не забезпечивши офіційне з’ясування обставин справи, поклав тягар відповідальності за ненадання відповідачем належних документів, на позивача, що не відповідає завданням та принципам адміністративного судочинства.

Відтак рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню як таке що ухвалене з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Постанова ПАГС залишена в силі ВС-КГС про стягнення шкоди з перевізника, який залучив іншу організацію чий водій завдав шкоду замовнику

Справа№ 910/11005/24

Це наша справа. Перша інстанція під головуванням судді Чебикіної С.О. майже рік допомагала тягнути розгляд справи в підготовчому засіданні і врешті відмовила в позові без жодного обгрунтування. Апеляційний суд натомість детально розібрався у взаємовідносинах і позов задовільнив, касація відмовила у відкритті провадження. Суд зазначив:

Водночас, як не заперечувалось, зокрема, відповідачем ані під час розгляду справи в суді першої, ані під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, саме водій ТОВ “Європа Транс Авто” Ройчук Вадим Павлович, який здійснював перевезення за договором-2 завдав шкоду позивачу джерелом підвищеної небезпеки внаслідок неправомірних дій, які полягали в невиконанні вимог пункту 6.9. Правил щодо дотримання належного інтервалу між віссю автомобіля та краєм платформи при установленні автомобіля на ваги.

Згідно положень ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов’язків. Замовник відшкодовує шкоду, завдану іншій особі підрядником, якщо він діяв за завданням замовника.

В цій частині суд апеляційної інстанції приймає доводи скаржника з посиланням на постанову Верховного Суду від 31.05.2022 у справі № 755/17285/20 в розумінні ч. 4 ст. 236 ГПК України, що при визначенні підстав відповідальності за завдану шкоду слід керуватися не формальними критеріями найменування договірних відносин, а їх фактичним змістом та характером. Якщо особа, яка завдала шкоди, діяла за конкретним завданням іншої особи для досягнення певної мети, то такі відносини за своєю правовою природою підпадають під регулювання частини 2 статті 1172 ЦК України, незалежно від того, чи названо таку особу «підрядником» у формальному розумінні.

А тому обґрунтованими є доводи позивача, що під час події, що мала місце 20.06.2024 року, водій Ройчук В.П. діяв на виконання замовлення ТОВ «СПІРІТ ГРУП К» щодо транспортного експедирування в момент виливу дизельного палива на асфальтобетонне покриття, що знаходиться на території ТОВ «Попільнянський комбікормовий завод», тобто мала місця діяльність як «підрядника» в розумінні ч.2 ст. 1172 ЦК України, натомість ТОВ «СПРІТ ГРУП К» перебувало у статусі замовника. Отже, в даному випадку обґрунтованим є посилання позивача на постанову Верховного Суду у справі № 755/17285/20 від 31.05.2022.

в YouTube: Трохи про право від Ростислава Кравця
в Viber: Правники, адвокати, судді
в Telegram:
в LinkedIn: Law Firm Kravets & Partners
в Tumblr:Правові позиції Верховного суду
в Reddit: Правники, адвокати, судді
та в Instagram:АО «Кравець і партнери»

Також раджу звернути увагу на:

Строки за якими були зміни у питаннях зняття та виключення з військового обліку

🔸 Постанова ВП ВС про скасування рішення ВККСУ та ВРП щодо невідповідності посади судді та звільнення судді винесене після рекомендації про призначення судді

Огляд практики ВС від Ростислава Кравця, що опублікована з 20 по 26 грудня 2025 року

Max — Mon, 29 Dec 2025 12:48:35 +0000

По рішеннях випадкових людей відразу відчутно, що попереду свята та новий рік. Рішення що опубліковані за тиждень відрізняються абсурдністю та контроверсійністю і прямо протирічать одне одному. Кібенківщина дала свої плоди і розмножується, що, як на мене, призведе до повної втрати довіри до судової влади, яке вже жодна реформа не виправить. Неповага до Закону, права власності та прав людини і захист свавілля держави призведуть до знищення держави Україна, що прекрасно розуміють ті люди та сили, що керують всі цим балаганом.

До огляду включена практика ВС-КЦС, ВС-ККС, ЄСПЛ, ключових рішень ВП ВС за весь час існування, контроверсійна практика представництва прокурором інтересів держави, практика позбавлення захисту від свавілля держави, постанова Інни Отрош з досить кумедною окремою думкою в інтересах аферистів і іноземців, практика виконавчого провадження, виділення майна. стягнення середнього заробітку у зв’язку з відмовою участі в медичному експерименті, захисту від свавілля від дій Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю й багато іншого.

Перелік рішень та практики, які включені до огляду:

🔸 Завідомо незаконна ухвала ВП ВС про відмову у відкритті провадження за виключними обставинами після ЄСПЛ

🔸 Постанова ВП ВС про відсутність обов’язку у виконавця при накладені арешту у виконавчому провадженні самостійно визначати залишок заборгованості

🔸 Постанова ВП ВС про відсутність повноважень у прокурора представляти інтереси НААН України в частині розпорядження земельними ділянками державної власності

🔸 Постанова ВП ВС про належного позивача якого може представляти прокурор і справах про оскарження рішення міської ради щодо розпорядження комунальною власністю

🔸 Постанова ВП ВС щодо порядку розгляду спору про виділ частки у квартирі шляхом виплати компенсації позивачу й припинення його права власності та обставин які повинні враховувати суди

🔸 Постанова ВП ВС після ЄСПЛ щодо необхідності перегляду справи розглянутої у спрощеному провадженні без повідомлення сторін у разі відсутності підтверджень отримання стороною апеляційної скарги та ухвали про відкриття провадження

🔷 Огляди судової практики та інші рішення:

🔸 Вісім ключових висновків ВС за 2017–2025 роки

🔸 Бюлетень практики ЄСПЛ проти України та інших країн за період з 01.04.2025 по 30.06.2025, а також про вплив “громадської думки” на обгрунтування судових рішень

🔸 Огляд судової практики ВС-КЦС за листопад 2025 року

🔸 Огляд судової практики ВС-ККС за листопад 2025 року

💥 Постанова ШААС про визнання протиправним наказу Держсекретаря Мінстатегпрому про відсторонення у зв’язку з відмовою в участі в медичному експерименті, стягнення середнього заробітку та витрат на правову допомогу

💥 Рішення КОАС про відмову Київському обласному відділенню Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про стягнення санкцій та пені за не забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю

За цей період, рекомендую звернути увагу на наступні ухвали, постанови й рішення:

Постанова ВП ВС про скасування рішення ВККСУ та ВРП щодо невідповідності посади судді та звільнення судді винесене після рекомендації про призначення судді

Справа № 990/341/24

Це справа Інни Отрош, яка відновлює права суддів та прибирає незаконне втручання активістів й розправу над суддями за їх бажанням. Велика палата зазначила:

35. Велика Палата також наголошує, що межі дискреції ВККС у процедурі оцінювання судді на відповідність займаній посаді не є неосяжними та повинні здійснюватись із дотриманням вимог частини другої статті 19 Конституції України, зокрема в аспекті зобов’язання діяти на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

До того ж у випадку, коли суд встановить, що діяльність органу державної влади не відповідає хоча б одному з визначених у частині другій статті 2 КАС України критеріїв, це може бути підставою для задоволення позову щодо оскарження відповідних дій (бездіяльності) чи рішення, якщо така діяльність порушує права, свободи та інтереси позивача.

З огляду на те, що ВККС не мала законних підстав продовжувати вже завершену процедуру оцінювання судді ОСОБА1 на відповідність займаній посаді та, як наслідок, приймати за її результатом рішення від 29 січня 2024 року № 35/ко-24 «Про розгляд питання щодо відповідності займаній посаді судді Господарського суду міста Києва ОСОБА1 », так само як і ВРП не мала підстав приймати рішення від 10 жовтня 2024 року № 2993/0/15-24 «Про звільнення ОСОБА1 з посади судді Господарського суду міста Києва на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України», Велика Палата вважає, що ці рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

За таких обставин Велика Палата зазначає, що при вирішенні цієї справи відсутні підстави для надання оцінки мотивуванням оскаржуваних рішень у частині висновків про невідповідність судді ОСОБА1 критеріям доброчесності та професійної етики, оскільки кваліфікаційне оцінювання цієї судді завершено рішеннями, законність яких не є предметом розгляду цієї справи.

36. Водночас з огляду на встановлення обставини завершення кваліфікаційного оцінювання судді ОСОБА1 , а саме до набрання чинності Законом № 3511-ІХ, яким була викладена нова редакція пункту 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII, Велика Палата погоджується з доводами апеляційної скарги, що норми цього Закону не розповсюджуються на правовідносини щодо проходження позивачкою кваліфікаційного оцінювання та не можуть бути підставою для його відновлення, оскільки не мають зворотної дії в часі.

37. Крім того, в цьому випадку з урахуванням того, що рішення ВККС від 04 липня 2019 року № 573/ко-19 вичерпало свою дію фактом його виконання, абзац третій його резолютивної частини щодо визначення порядку набрання ним чинності впливати на ці правовідносни не може.

Завідомо незаконна ухвала ВП ВС про відмову у відкритті провадження за виключними обставинами після ЄСПЛ

Справа № 757/32192/25-к

Ця ухвала демонструє суцільну катастрофу результату судової реформи, як на мене. Замість передбаченого Законом порядку розгляду заяв за виключеними обставинами, випадкові люди аби не приймати рішення у цій політичній справі просто відмовляють у відкритті провадження всупереч Закону вже другий раз.

Постанова ВП ВС про відсутність обов’язку у виконавця при накладені арешту у виконавчому провадженні самостійно визначати залишок заборгованості

Справа № 580/3888/24

Велика палата зазначила:

95. Ураховуючи мотиви, наведені у попередніх розділах цієї постанови, Велика Палата Верховного Суду констатує, що суди попередніх інстанцій, розглянувши цю справу по суті, дійшли помилкового висновку щодо обов’язку виконавця відповідно до Закону № 1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження проводити перевірку виконання боржниками рішень та лише після такої перевірки вчиняти дії щодо накладання арешту.

96. Разом з тим суди попередніх інстанцій не встановили та матеріали справи не підтверджують подання позивачем державному виконавцю або до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України документів на підтвердження сплати частини боргу, як того імперативно вимагає частина четверта статті 19 Закону № 1404-VIII.

97. Також суди не врахували приписів частини четвертої статті 19 Закону № 1404-VIII щодо обов’язку сторони невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником.

98. Велика Палата Верховного Суду, ухвалюючи рішення у цій справі, вважає за необхідне звернути увагу судів попередніх інстанцій на необхідність врахування того, що встановлення факту подання або неподання боржником документів на підтвердження сплати частини боргу до винесення постанови про арешт є істотною обставиною для правильного вирішення справи щодо обґрунтування накладання виконавцем арешту.

Постанова ВП ВС про відсутність повноважень у прокурора представляти інтереси НААН України в частині розпорядження земельними ділянками державної власності

Cправа № 344/12305/18

Доволі абсурдна постанова, яка відкриває шлях для незаконного використання й розпорядження землями державної власності. Знову, замість рішення по суті спору і захисту інтересів держави, бачимо досить сумнівне рішення від якого так і тхне замовленням, як на мене. Суд зазначив:

131. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

132. У цій справі прокурор не обґрунтував бездіяльності або неналежного здійснення захисту інтересів держави саме Кабінетом Міністрів України як компетентним органом у сфері розпорядження землями державної власності. Замість цього прокурор подав позов в інтересах НААН України, яка хоча і є постійним землекористувачем, проте не має владних повноважень щодо розпорядження такими землями відповідно до статті 84 ЗК України. Незазначення Кабінету Міністрів України як суб’єкта, чия бездіяльність дає повноваження прокурору представляти державу, робить звернення прокурора до суду необґрунтованим і таким, що не відповідає приписам частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII.

133. До того ж розпорядження земельними ділянками державної власності здійснюють винятково уповноважені органи державної влади. НААН України виконує лише функції користувача, а не розпорядника, тому подання позову в її інтересах без залучення Кабінету Міністрів України призводить до порушення принципу субсидіарності представництва прокурора.

134. Тож у цій справі позовні вимоги прокурора спрямовані на захист прав або інтересів не держави, а НААН України, яка не є суб’єктом владних повноважень у спірних земельних правовідносинах, а тому вони не підлягають розгляду по суті, оскільки позовну заяву за такими вимогами фактично подано не від імені та в інтересах держави, а від імені та в інтересах юридичної особи, що не є суб’єктом владних повноважень у цих правовідносинах, тому прокурор не має повноважень на ведення цієї справи.

Постанова ВП ВС про належного позивача якого може представляти прокурор і справах про оскарження рішення міської ради щодо розпорядження комунальною власністю

Справа № 296/704/21

Випадкові люди схоже остаточно порвали ту нещасну сову натягуючи її на глобус. В цій справі аби дати можливість прокурору одночасно змінити предмет та підстави позову вирішили застосувати механізм ігнорування Закону, а саме ніби надмірний формалізм за яким скрити порушення. В цілому суд встановив про можливість Держгеокадастру бути представником в суді тільки у справах земель сільськогосподарського призначення та лісів, що дуже сумнівно, а прокурора наділив повноваженнями втручатись у місцеве самоврядування під виглядом держави.

Суд зазначив:

158. У спірних правовідносинах органом, уповноваженим державою здійснювати захист її законних інтересів, є Житомирська міська рада. Проте, цей орган місцевого самоврядування сам порушив інтереси держави, має процесуальний статус відповідача та активно заперечує проти позову прокурора.

159. Тож задля того, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, статусом позивача має наділятися прокурор [який діє від імені держави], аби він мав право на звернення до суду в інтересах саме держави як самостійний позивач, чого суди першої та апеляційної інстанцій у цій справі не врахували.

160. Те, що прокурор помилково визначив Держгеокадастр, в інтересах якого він має право звернутися до суду, та обґрунтовував підставу представництва інтересів держави тим, що захист цих інтересів не здійснює або неналежно здійснює орган державної влади, а не тим, що такого органу у спірних правовідносинах немає, – не впливає на процесуальну правоздатність прокурора, оскільки відповідно до обставин справи саме він є повноважним звернутися до суду як самостійний позивач в інтересах держави.

161. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства.

170. Відтак Велика Палата Верховного Суду висновує, що належним позивачем у цій справі є прокурор, який звернувся до суду з позовом в інтересах держави, тому суди попередніх інстанцій повинні були вирішити цей позов по суті пред’явлених вимог як такий, що правомірно заявлений самостійно прокурором в інтересах держави.

Постанова ВП ВС щодо порядку розгляду спору про виділ частки у квартирі шляхом виплати компенсації позивачу й припинення його права власності та обставин які повинні враховувати суди

Справа № 466/2128/23

Велика палата сформувала доволі логічний висновок у цій категорії справ:

131. Під час вирішення спорів за вимогою одного зі співвласників про припинення його права на частку у спільному майні, яким є житло, шляхом отримання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки, виділ якої є неможливим, підлягає врахуванню майновий стан відповідача (відповідачів), а саме можливість сплатити компенсації вартості частки, право позивача на яку припиняється та передається відповідачу (відповідачам), та чи не призведе виконання відповідного рішення про стягнення компенсації до звернення стягнення на ту частку, право на яку передано іншим співвласникам відповідним судовим рішенням.

132. Вирішуючи спори у справах про припинення права на частку в об’єктах нерухомості, особливо у тих, які є єдиним житлом, мають враховуватися особливості такого об’єкта, оцінюватися баланс інтересів сторін спору з урахуванням платоспроможності особи, на яку покладається обов’язок сплатити компенсацію за частку іншого співвласника, та критерії втручання у право особи на житло відповідно до приписів статті 8 Конвенції.

133. Примусове стягнення компенсації у розмірі, що перевищує фінансові можливості відповідача (відповідачів) та неминуче призведе до втрати його (їх) єдиного житла, порушує принцип пропорційності та покладає на відповідача (відповідачів) індивідуальний і надмірний тягар.

Постанова ВП ВС після ЄСПЛ щодо необхідності перегляду справи розглянутої у спрощеному провадженні без повідомлення сторін у разі відсутності підтверджень отримання стороною апеляційної скарги та ухвали про відкриття провадження

Справа № 178/1278/20

Черговий приклад протиправної наявності так званих малозначних справ та касаційних фільтрів які не враховують грубе порушення прав людини при розгляді справи в суді апеляційної інстанції та ігнорування таких порушень.

Крім цього, рекомендую звернути увагу на наступну судову практику і роз’яснення:

Вісім ключових висновків ВС за 2017–2025 роки

Велика палата визначила, які висновки мають суттєве значення в усіх видах юрисдикції, що були прийняти за весь час її існування.

Бюлетень практики ЄСПЛ проти України та інших країн за період з 01.04.2025 по 30.06.2025, а також про вплив “громадської думки” на обгрунтування судових рішень

В цьому Бюлетні ви знайдете інформацію про те, що:

✅ твердження про неотримання листів від суду недостатньо для висунення аргументованої скарги про порушення процесуальних прав;

✅ рівність сторін не порушується, якщо відсутня інформація, яка могла свідчити, що втручання прокурора поставило заявника у менш вигідне становище порівняно з його опонентами;

✅ скарга визнається неприйнятною у зв’язку не вичерпанням засобів захисту, якщо не оскаржити дії/ бездіяльність ДВС та не вимагати шкоду за затримку у виконанні судового рішення

✅ та традиційно багато, багато іншого з Огляду практики Європейського суду з прав людини у справах проти України та інших держав за період 01.04.2025 – 30.06.2025.

Крім того, у цьому випуску знайдеться й посилання на виступ пані Лорени Бахмаєр, професорки права Мадридського університету Комплутенсе, міжнародного консультанта Ради Європи на тему: “Вплив громадської думки, зокрема через медіа та соціальні мережі, на суддівську неупередженість та обґрунтування (мотивування) судових рішень”

Огляд судової практики ВС-КЦС за листопад 2025 року

Огляд судової практики ВС-ККС за листопад 2025 року

У сфері кримінального права акцентовано, що:

– звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням винного з потерпілим може мати місце лише тоді, коли кримінальне правопорушення завдає шкоди приватним інтересам фізичної особи, а не публічним інтересам. Оскільки безпосереднім об’єктом хуліганства (ст. 296 КК України) є громадський порядок, а завдана конкретним особам шкода є лише проявом посягання на основний об’єкт, застосування ст. 46 КК України до осіб, які вчинили хуліганство, є передчасним;

– для притягнення громадянина України до кримінальної відповідальності за впровадження стандартів освіти держави-агресора у закладі освіти (ч. 3 ст. 111-1 КК України) визначальним є фактичне виконання особою функцій керівника школи, усвідомлення своїх дій та сприйняття її як керівника іншими особами.

У сфері кримінального процесуального права зазначено, що:

– особа, щодо якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру, має право виступати в судових дебатах та звертатися до суду з останнім словом;

– у ст. 217 КПК України не встановлено обов’язку перед закриттям провадження щодо одного з епізодів урамках одного й того ж кримінального провадження попередньо здійснювати його виділення в окреме провадження. Також не заборонено змінювати відомості про правову кваліфікацію дій особи в ЄРДР без закриття провадження за вже існуючою кваліфікацією.

Постанова ШААС про визнання протиправним наказу Держсекретаря Мінстатегпрому про відсторонення у зв’язку з відмовою в участі в медичному експерименті, стягнення середнього заробітку та витрат на правову допомогу

Справа № 640/38054/21

Це наша справа. Судова реформа та діяльність шнурків Жернакова та міньйонів іноземців призвела до катастрофічної ситуації з захистом прав людини в Україні. Простий трудовий спір розглядався більше 4 років і перша інстанція відмовила, а апеляційна задовільнила позов й захистила права людини. Суд зазначив:

Позивач працював на посаді головного спеціаліста відділу аудиту підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Міністерства Управління внутрішнього аудиту.

Формально ОСОБА1 належить до числа працівників, які підлягали обов’язковому профілактичному щепленню від COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Водночас з обсягу встановлених обставин справи вбачається, що суд першої інстанції не врахував, що застосування до позивач такого заходу як відсторонення від роботи не передбачало жодної індивідуальної оцінки виконуваних ним трудових обов’язків, зокрема об’єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми або неможливість встановлення йому іншої форми організації праці.

Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції не встановлено фактів, які б підтверджували нагальність потреби у відстороненні саме позивача від роботи, і докази протилежного відповідач не надав.

Фактично ОСОБА1 відсторонили від роботи, позбавивши на час відсторонення заробітку, лише тому, що він працював у відділі аудиту підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Міністерства Управління внутрішнього аудиту, всі працівники якого підлягали обов’язковому щепленню проти COVID-19.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що таке відсторонення не можна вважати пропорційним меті охорони здоров’я населення та самого позивача.

З огляду на викладене вище, суд вважає, що оскаржуваний наказ відповідача щодо відсторонення від виконання роботи позивача є протиправним.

Рішення КОАС про відмову Київському обласному відділенню Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про стягнення санкцій та пені за не забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю

Справа № 320/32950/24

Це наша справа. Суд встановив відсутність підстав для застосування санкцій у зв’язку з відсутністю відповідної перевірки і зазначив:

Обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів передчасно, не маючи встановлених актом перевірки органами Держпраці доказів про недотримання підприємством нормативу працевлаштування інвалідів, посилаючись лише на інформаційно-аналітичні бази даних, звернулося з позовом про стягнення адміністративно-господарських санкцій.

З огляду на матеріали справи та вищезазначені висновки Верховного Суду, суд доходить висновку, що в матеріалах справи відсутні належні та достатні докази невиконання відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2023 рік, а саме: інформація за результатами перевірки відповідача органом Держпраці, якою встановлений факт невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2023 рік.

Необхідно зазначити, що нарахування адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв’язку зі скоєнням правопорушення.

Такі санкції не можуть застосовуватися у разі відсутності необхідної кількості працевлаштованих інвалідів, якщо при цьому суб’єкт господарювання вжив усіх передбачених Законом №875-ХІІ заходів для працевлаштування останніх, тобто коли у його діях відсутній склад правопорушення.

Водночас такі обставини можуть бути встановлені лише за наслідками проведення органами Держпраці планових або позапланових перевірок.

З урахуванням викладеного, Київське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю передчасно, не маючи встановлених актом перевірки Держпраці доказів про недотримання відповідачем нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю у 2023 році, звернулося з позовом про стягнення адміністративно-господарських санкцій.

Таким чином, позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

в YouTube: Трохи про право від Ростислава Кравця
в Viber: Правники, адвокати, судді
в Telegram:
в LinkedIn: Law Firm Kravets & Partners
в Tumblr:Правові позиції Верховного суду
в Reddit: Правники, адвокати, судді
та в Instagram:АО «Кравець і партнери»

Також раджу звернути увагу на:

Строки за якими були зміни у питаннях зняття та виключення з військового обліку

Ставки судового збору з 01.01.2025

🔸 Постанова ВП ВС про господарську юрисдикцію спору щодо розірвання договору оренди земельних ділянок з фізичними особами здійсненої під час приватизації підприємства-орендаря

Огляд практики ВС від Ростислава Кравця, що опублікована з 13 по 19 грудня 2025 року

Max — Mon, 22 Dec 2025 07:45:45 +0000

Випадкові люди ударними темпами під новий рік рятують конкурс до апеляційних судів де відбір був з порушенням закону і за явно корупційною та непрозорою процедурою, а разом з цим і членів ВККСУ та ВРП, що активно брали в цьому участь, як на мене. Щодо прийнятих рішень як суд касаційної інстанції, то на 7 рік своєї роботи досі визначають юрисдикцію від якої найближчим часом зроблять відступ, але зараз так потрібно чи оплачено, а також продовжують триматись абсурдної позиції по публічним закупівлям з аргументацією що її тільки нещодавно прийняли й так часто міняти її не гарно.

Також до огляду включена практика ЄСПЛ та ВС-КАС, а також постанова про виплату середнього заробітку судді за час вимушеного прогулу у зв’язку з незаконним звільненням й багато іншого.

Перелік рішень та практики, які включені до огляду:

🔸 Постанова ВП ВС про можливість неодноразової зміни ціни товару придбаного за ЗУ Про публічні закупівлі, але без перевищення 10% від загальної вартості

🔷 Огляди судової практики та інші рішення:

🔸 Огляд практики ЄСПЛ за серпень – вересень 2025 року

🔸Огляд судової практики ВС-КАС за листопад 2025 року

💥 Постанова Третього ААС про скасування наказу звільнення судді, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

За цей період, рекомендую звернути увагу на наступні ухвали, постанови й рішення:

Постанова ВП ВС про господарську юрисдикцію спору щодо розірвання договору оренди земельних ділянок з фізичними особами здійсненої під час приватизації підприємства-орендаря

Справа № 613/735/21

Випадкові люди вчергове натягнули сову на глобус, яку через певний час будуть стягувати назад і змінювати юрисдикцію. Мабуть, це абсурдне рішення комусь дуже потрібне. Суд зазначив:

78. Позовні вимоги, заявлені у цій справі, стосуються обставин вчинення директором державного підприємства, що вже перебувало у процедурі приватизації, правочинів, які, на переконання позивача, не лише суперечать правовому врегулюванню процедури приватизації, але й порушують законний інтерес переможця аукціону – покупця об’єкта малої приватизації.

79. Позивач обґрунтовував наявність у нього права оренди земельних ділянок, які є предметом оспорюваних договорів, саме правонаступництвом майнових прав та обов’язків, здійсненим внаслідок процедури приватизації, а також послався на норми права, які врегульовують згадану процедуру та й власне обмежували правомочності директора щодо вчинення правочинів від імені державного підприємства, що на час їх (правочинів) вчинення перебувало у процедурі приватизації.

80. Ба більше, земельні ділянки, які перебували в оренді державного підприємства, використовувалися останнім у його господарській діяльності, та й з обґрунтування позовних вимог видно, що позивач й розраховував на їх подальше використання з такою ж метою, будучи переконаним, що право користування цією землею є складовою частиною приватизованого єдиного майнового комплексу.

81. Велика Палата Верховного Суду наголошує, що під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

82. Аналіз зазначених компонентів дає підстави для висновку про господарський характер цієї справи. Хоча сторонами оспорюваних правочинів є фізичні особи, однак зміст спірних правовідносин унеможливлює дослідження цих правочинів на предмет їх дійсності безвідносно до процедури приватизації, розгляд спорів щодо проведення якої належить до компетенції господарських судів.

83. Отже, суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми процесуального права і помилково розглянули господарську справу в порядку цивільного судочинства.

Постанова ВП ВС про можливість неодноразової зміни ціни товару придбаного за ЗУ Про публічні закупівлі, але без перевищення 10% від загальної вартості

Справа № 920/19/24

Черговий абсурд сприйняття випадковими людьми норм Закону та реальності обставин. Не дивлячись на очевидну незграбність попереднього висновку, що фактично визнається, вирішили від нього не відходити, так як пройшов всього рік з моменту абсурдного висновку. Суд зазначив:

205. Зміна умов договору про закупівлю щодо збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % не допускається, в тому числі і у випадку закупівлі бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

206. Зміни та доповнення до пункту 2 частини п’ятої статті 41 Закону № 922-VIII, внесені Законом № 1530-IX, стосуються лише встановлення альтернативного варіанту визначення моменту початку обчислення строку для зміни ціни за одиницю товару – 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю або 90 днів з моменту внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару та не скасовують встановлену первісною редакцією цього Закону заборону збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10 %, в тому числі і при здійсненні закупівлі бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

207. Виняток з обмежень, викладений в останньому реченні пункту 2 частини п’ятої статті 41 Закону № 922-VIII,повинен тлумачитися суто буквально, а тому він стосується лише строків зміни ціни за одиницю товару у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії (дотримання умови про зміну лише раз на 90 днів в цьому випадку не діє) і не визначає верхньої межі збільшення (зміни) ціни за одиницю товару.

Крім цього, рекомендую звернути увагу на наступну судову практику і роз’яснення:

Огляд практики ЄСПЛ за серпень – вересень 2025 року

В цьому огляді, зокрема, відображено низку рішень ЄСПЛ щодо дотримання Державами-учасницями вимог, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

У справі POROJAN v. the Republic of Moldova заявник скаржився на відмову судів вищих інстанцій розглянути апеляційну скаргу, подану його представником на рішення суду, ухвалене in absentia, через відсутність у представника відповідних повноважень. ЄСПЛ зазначив, що навіть за наявності в законодавця можливості запроваджувати заходи для запобігання безпідставним неявкам він не може передбачати покарання шляхом створення винятків із права на правову допомогу. ЄСПЛ не погодився з висновком Апеляційного суду про необхідність особистої присутності заявника для підтвердження повноважень адвоката. Щодо позиції Верховного Суду про обов’язковість засвідчення листа заявника ЄСПЛ наголосив, що такий підхід був надмірно формалістичним. Національні суди не надали заявнику додаткового часу для усунення недоліків і не обґрунтували сумнівів щодо автентичності підпису, фактично позбавивши його можливості оскаржити вирок і покарання у вигляді позбавлення волі. Суд зазначив, що надмірний формалізм порушував право на справедливий судовий розгляд і констатував порушення ст. 6 Конвенції.

Справа ILAREVA and Others v. Bulgaria стосувалася непроведення ефективного розслідування нападів на заявників у цифровому просторі у зв’язку з їхньою професійною діяльністю. Попри подані скарги щодо серйозності погроз провадження було зупинено через неможливість встановлення особи злочинця, а заявників не було визнано потерпілими. ЄСПЛ встановив, що погрози були спрямовані особисто на заявників, містили загрозу застосування насильства, заклики до смерті і досягли рівня серйозності, необхідного для застосування ст. 8, хоча й були здійснені у віртуальному просторі. Суд підкреслив відсутність реальних спроб розслідування та заперечення наявності статусу жертв. ЄСПЛ підтвердив, що зобов’язання Держав щодо захисту прав людини застосовуються в інтернеті так само, як і поза ним, і констатував порушення ст. 8 у поєднанні зі ст. 14 Конвенції.

Огляд судової практики ВС-КАС за листопад 2025 року

В огляді відображено правові позиції колегій суддів КАС ВС, які матимуть значення для формування єдності судової практики при вирішенні публічно-правових спорів, зокрема про:

– розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

– обов’язок держави забезпечувати осіб, хворих на рідкісні (орфанні) захворювання, лікарськими засобами та спеціальними харчовими продуктами;

– порядок реалізації права дитини загиблого військовослужбовця, народженої після його смерті, на одноразову грошову допомогу у випадку її попередньої виплати іншим членам сім’ї;

– умову для надання статусу учасника бойових дій членам добровольчих формувань територіальних громад;

– визначення розміру доплат за науковий ступінь та вчене звання при перерахунку пенсій військовослужбовцям;

– мобілізацію осіб, яким на момент призову не виповнилося 25 років;

– включення до складу витрат вартості послуг з передання та розподілу електроенергії, оплачених постачальником електроенергії операторам систем;

– звільнення від нарахування та сплати мінімального податкового зобов’язання за земельні ділянки, визначені як засмічені вибухонебезпечними предметами.

Заслуговують на увагу також правові висновки з питань застосування процесуального закону, зокрема про:

– строк звернення до суду у спорах щодо виплати додаткової винагороди військовослужбовцям після 19 липня 2022 року.

Постанова Третього ААС про скасування наказу звільнення судді, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

Справа 160/5161/24

Це наша справа. Це вже не перше рішення судді Дніпропетровського ОАС Бухтіярової М.М., яке ми скасовуємо. Як на мене, її рішення у наших справах відрізняються винятковою безграмотністю та ігноруванням Закону й прав людини. Апеляційний суд зазначив:

Суд має повноваження захистити порушене право позивача на нарахування та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогул при поновленні на посаді.

У постанові від 08.02.2022 року №755/12623/19 Верховний Суд вказував, що за умови встановлення факту незаконного звільнення особи, час вимушеного прогулу працівника повинен бути оплаченим і спір розглянутим в одному позовному провадженні з вирішенням питання про поновлення на роботі, або в різних провадженнях, що не впливає на розрахунок середнього заробітку, оскільки період за який він обраховується є сталим для звільненого працівника.

Суд апеляційної інстанції застосовує правовий висновок Верховного Суду, й зокрема викладений у постанові від 17.01.2024 у справі №708/447/23. Верховний Суд прийшов до висновку, що виплата середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу законодавцем пов’язується з певним діянням роботодавця, наслідком яких стала неможливість належним чином реалізовувати працівником своє право на працю. Заробітна плата, як і суддівська винагорода, в розумінні поняття «власності» є майном, на захист якого в тому числі стають стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та стаття 41 Конституції України.

в YouTube: Трохи про право від Ростислава Кравця
в Viber: Правники, адвокати, судді
в Telegram:
в LinkedIn: Law Firm Kravets & Partners
в Tumblr:Правові позиції Верховного суду
в Reddit: Правники, адвокати, судді
та в Instagram:АО «Кравець і партнери»

Також раджу звернути увагу на:

Строки за якими були зміни у питаннях зняття та виключення з військового обліку

Ставки судового збору з 01.01.2025