Про це в коментарі i-ua.tv заявив адвокат Ростислав Кравець.

«В перший же день призначення Федорів скоїв злочин — повідомив про безпосередню кількість СЗЧ. Тобто засекречену інформацію. Він у публічному повідомленні зазначив, що кількість СЗЧ дорівнює 200 тисяч. То про що можна говорити? Ми бачили, що у нас відбувається з Дією. Зокрема її злам. Те ж саме буде відбуватися з обороною. Адже людина не маючи професійного досвіду та відповідних знань намагається керувати міністерством оборони. А це велика загроза для національної безпеки. Адже людина вступивши на посаду не розібралася, яка інформація є чутливою та забороненою. Він взяв та повідомив цю інформацію, яка була секретною. Однак Федоров вирішив, що це не має суттєвого значення. Хоча на сайті Генпрокуратури вся інформація, яка стосується статей 407, 408 та 409 Кримінального кодексу була прибрана», — каже адвокат.

За його словами, дії М. Федорова на посаді міністра оборони можуть привести до катастрофи та непоправних наслідків. А головне до втрати людей.

«Якщо людина орієнтується в канцелярській роботі, то це абсолютно не означає, що ця людина може належним чином організувати роботу міністерства оборони», — резюмує Р. Кравець.

Нагадаємо, що Верховна Рада України призначила Михайла Федорова на посаду міністра оборони України.

Джерело: i-ua.tv

АО «Кравець І Партнери»

📱Щоб дізнатись більше корисної інформації, не забудьте підписатись на канал. Слідкуйте за новинами та підтримуйте Україну💙💛.

🔸Виправдувальний вирок у справі за обвинуваченням за ч.5 ст. 407 КК України – https://forum.antiraid.com.ua/topic/15950-vipravduvalnij-virok-u-spravi-za-obvinuvachennjam-za-ch5-st-407-kk-ukrayini/

🇺🇦✌️Важлива та перевірена інформація від адвоката ⤵️

⚡️Приєднуйтесь до каналу https://t.me/rkravetsUA

🙏Буду вдячний за ⚡️зарядження каналу💙💛

АО «Кравець І Партнери»

Прокламація проступку

Не погоджуючись із винесеною суворою доганою (рішення від 6.12.2017 №3920/3дп/15-17), суддя Святошинського районного суду м.Києва Тетяна Величко звернулась до ВРП зі скаргою. Свого часу її звинуватили у втручанні в систему автоматизованого розподілу справ, порушенні принципу рівності сторін і недотриманні визначених законом строків розгляду.

Щодо першого аргументу в рішенні зазначалось, що Т.Величко відкрила провадження у справі про відшкодування збитків, але начебто не взяла до уваги, що перед цим її колеги 6 разів повертали аналогічні позови. У цьому угледіли зацікавленість заявника, щоб його справу вела саме ця суддя.

Також вона не надіслала відповідачу копії прийнятої ухвали, тим самим позбавивши його можливості скористатись процесуальними правами. Тому наступні прийняті рішення обділений учасник судочинства міг отримувати лише за власною ініціативою. На думку ТДП ВРП, це свідчило про нівелювання засад рівності сторін.

Що ж стосується зловживання часовими рамками, то судді інкримінували прийняття позовної заяви «з явним поспіхом», а призначення розгляду з точністю до навпаки — через півроку після відкриття провадження. Спершу палата виходила з того, що саме по собі порушення строків розгляду справи не може становити дисциплінарного проступку, також дається взнаки навантаження судді. Але потім змінила свою позицію, врахувавши суспільний резонанс справи. І вирішила, що саме у цьому випадку Т.Величко мала б проявити більшу оперативність.

Представник судді Ростислав Кравець намагався спростувати аргументи палати, але його тверджень виявилося недостатньо, щоб скасувати рішення ТДП ВРП. І це удар по репутації судді, яким би він не був з точки зору справедливості.

Публічна приватність

Розгляд скарг такого роду і незгода суддів із винесеними рішеннями — буденна справа для ВРП.

Однак під час засідання 5.06.2018 Р.Кравець подав клопотання про закритий розгляд даної скарги. Він посилався на міжнародні норми, які передбачають необхідність згоди судді на відкриті дебати. І якщо є прохання про конфіденційний розгляд, то його не варто ігнорувати. Однак, обговоривши заявлене клопотання в нарадчій кімнаті, члени ВРП відмовили в його задоволенні.

Але не можна не погодитися, що саме суддям не вистачає конфіденційності дисциплінарних проваджень. Попри те що, одягаючи мантію, вони стають публічними фігурами, привселюдне винесення доган аж ніяк не сприяє підвищенню довіри як до окремого служителя Феміди, так і до судової влади.

Обґрунтуванням відмови в задоволенні клопотання можна вважати м’якість міжнародного права. Втім, існує думка, що європейські норми, що стосуються суддівської конфіденційності, давно слід відтворити в національному законодавстві. І посприяти цьому нарешті повинне рішення Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Волков проти України».

Хоча позицію ВРП також можна зрозуміти. Її діяльність щодо притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності і захисту служителів закону, на яких тиснуть під час здійснення правосуддя, не може пройти повз увагу громадськості. У свою чергу представник ВРП зауважив, що закритість такого провадження можлива лише до його розгляду, як це заведено, наприклад, у Канаді.

Важко передбачити, що переважить на терезах — вимушена публічність чи виправдана конфіденційність. Однак у даному питанні необхідно знайти компроміс.

Та й у самих законників не залишається вибору. Вони мають беззаперечно погодитись із доганою або «винести сміття з хати», щоб довести свою невинуватість, адже відповідна презумпція на них, як виявилося, не поширюється.

СОФІЯ КОНДРАТЮК, Закон і Бізнес

Адвокатская компания Кравец и Партнеры