🔸п. 63 Постанови КМУ від 16 травня 2024 р. № 560 Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період – https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/560-2024-%D0%BF#n259

🔸п. 72 Постанови КМУ від 16 травня 2024 р. № 560 Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період – https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/560-2024-%D0%BF#n278

🇺🇦✌️Важлива та перевірена інформація від адвоката ⤵️

⚡️Приєднуйтесь до каналу https://t.me/rkravetsUA

АО «Кравець І Партнери»

Що таке ТЦК і СП

Територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (ТЦК і СП) – це органи військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов’язку та військової служби, мобілізації й мобілізаційної підготовки.

Із 2022 року ТЦК та СП замінили колишню систему військових комісаріатів (згідно з положенням про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженим Постановою №154 Кабінету міністрів України від 23.02.2022).

Станом на 2023 рік кількість ТЦК і СП сягає понад 200, їх розподілено між чотирма оперативними командуваннями: Південь, Північ, Захід, Схід. Деякі з них мають відокремлені територіальні структурні підрозділи у складі центру – філіали.

Які повноваження у ТЦК та СП

Юрист та адвокат Ростислав Кравець розповів, що діяльність ТЦК та СП здійснюється у межах правового поля. Вони є юридичними особами та мають всі необхідні для роботи права. Загальне керівництво центром здійснює Генеральний штаб Збройних сил України. Він затверджує штат, штатний розпис і структуру ТЦК.

ТЦК і СП мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки органів Казначейства. Утримання Територіального центру комплектування та соціальної підтримки здійснюється за рахунок коштів, передбачених Міноборони у державному бюджеті. Центри забезпечуються військовим майном відповідно до штату і табеля до нього.

Центр у своїй діяльності керується Конституцією й законами України, а також указами президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції й законів України, актами Кабінету міністрів України, наказами і директивами міністра оборони та начальника Генерального штабу Збройних сил та урядовим Положенням.

ТЦК і СП мають такі повноваження:

1. В установленому порядку звертатися до місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з питань сприяння здійсненню відбору громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних сил, військової служби за контрактом, вступу до вищих військових навчальних закладів Міноборони та військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів;
2. Проводити й організовувати заходи з метою патріотичного виховання населення.

Центр здійснює свої повноваження у взаємодії з органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та іншими державними органами, підприємствами, організаціями та установами незалежно від форми власності та підпорядкування.

Структура ТЦК і СП

Центр Територіального центру комплектування та соціальної підтримки комплектується військовослужбовцями, працівниками Збройних сил України, бойовими офіцерами.

Очолює ТЦК начальник, який:

• здійснює загальне керівництво центром та філіалами;
• несе відповідальність за виконання завдань, покладених на центр та філіали;
• висуває пропозиції, які стосуються зміни штату, штатного розпису центру та його структури;
• визначає функції філіалів та їхні завдання;
• видає розпорядження, накази, організовує та контролює їх виконання у межах своєї компетенції;
• затверджує посадові інструкції працівників центру та службові обов’язки військовослужбовців;
• організовує підвищення кваліфікації військовослужбовців і працівників центру;
• займається веденням обліку, складенням і поданням звітів, визначених законодавством;
• представляє центр у відносинах з органами місцевого самоврядування, органами виконавчої влади та іншими державними органами, установами, підприємствами та організаціями незалежно від форми власності та підпорядкування;
• забезпечує захист інформації, яка становить державну таємницю;
• направляє відібраних кандидатів для проходження військової служби за контрактом на медичний огляд військово-лікарською комісією для визначення стану здоров’я та ступеня придатності до військової служби.

Які обов’язки ТЦК та СП

Завданням ТЦК і СП є відбір громадян для проходження військової служби у військовому резерві Збройних сил, служби за контрактом (на посадах рядового, сержантського i старшинського складу), вступу до вищих військових навчальних закладів Міноборони та військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів.

Основні обов’язки ТЦК:

• проводити агітаційну та роз’яснювальну роботу серед населення з метою здійснення відбору громадян для проходження військової служби;
• проводити перевірку рівня фізичної підготовки, організовувати медичний огляд, тестування з професійних якостей і психологічного тестування. За отриманими результатами здійснює відбір громадян для прийняття на військову службу;
• пропонувати громадянам, за результатами відбору, посади, на які вони можуть бути призначені у разі прийняття на військову службу за контрактом;
• вести облік громадян зарахованих до резерву для прийняття на військову службу за контрактом;
• направляти громадян, відібраних для прийняття на військову службу за контрактом, до навчальних військових частин Збройних сил для укладення контракту та підготовки за військово-обліковою спеціальністю. Осіб, які бажають проходити службу у військовому резерві ЗСУ чи вступати до вищих військових навчальних закладів Міноборони та військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів;
• направляти до військових комісаріатів, у яких особи перебувають на військовому обліку;
• вести прийом громадян, розглядати звернення з питань прийняття на службу у військовому резерві Збройних сил, військову службу за контрактом, вступу до вищих військових навчальних закладів Міноборони та військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів, а також з інших питань, що належать до повноважень центру;
• організовувати та контролювати роботу філіалів;
• здійснювати заходи підвищення кваліфікації військовослужбовців і працівників центру;
• виконувати інші функції, визначені законодавством у межах своїх повноважень.

Що не мають права робити працівники ТЦК

Юрист та адвокат Ростислав Кравець розказав, що працівники ТЦК та СП не мають повноваження на затримання, приводу та позбавлення волі будь-яких осіб, зокрема й військовозобов’язаних.  Також вони не мають права самостійно перевіряти документи, тільки в присутності представників поліції.

ФАКТИ

АО «Кравець І Партнери»

Що таке ТЦК і СП

Територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (ТЦК і СП) – це органи військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов’язку та військової служби, мобілізації й мобілізаційної підготовки.

Із 2022 року ТЦК та СП замінили колишню систему військових комісаріатів (згідно з положенням про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженим Постановою №154 Кабінету міністрів України від 23.02.2022).

Станом на 2023 рік кількість ТЦК і СП сягає понад 200, їх розподілено між чотирма оперативними командуваннями: Південь, Північ, Захід, Схід. Деякі з них мають відокремлені територіальні структурні підрозділи у складі центру – філіали.

Які повноваження у ТЦК та СП

Юрист та адвокат Ростислав Кравець розповів, що діяльність ТЦК та СП здійснюється у межах правового поля. Вони є юридичними особами та мають всі необхідні для роботи права. Загальне керівництво центром здійснює Генеральний штаб Збройних сил України. Він затверджує штат, штатний розпис і структуру ТЦК.

ТЦК і СП мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки органів Казначейства. Утримання Територіального центру комплектування та соціальної підтримки здійснюється за рахунок коштів, передбачених Міноборони у державному бюджеті. Центри забезпечуються військовим майном відповідно до штату і табеля до нього.

Центр у своїй діяльності керується Конституцією й законами України, а також указами президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції й законів України, актами Кабінету міністрів України, наказами і директивами міністра оборони та начальника Генерального штабу Збройних сил та урядовим Положенням.

ТЦК і СП мають такі повноваження:

1. В установленому порядку звертатися до місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з питань сприяння здійсненню відбору громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних сил, військової служби за контрактом, вступу до вищих військових навчальних закладів Міноборони та військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів;
2. Проводити й організовувати заходи з метою патріотичного виховання населення.

Центр здійснює свої повноваження у взаємодії з органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та іншими державними органами, підприємствами, організаціями та установами незалежно від форми власності та підпорядкування.

Структура ТЦК і СП

Центр Територіального центру комплектування та соціальної підтримки комплектується військовослужбовцями, працівниками Збройних сил України, бойовими офіцерами.

Очолює ТЦК начальник, який:

• здійснює загальне керівництво центром та філіалами;
• несе відповідальність за виконання завдань, покладених на центр та філіали;
• висуває пропозиції, які стосуються зміни штату, штатного розпису центру та його структури;
• визначає функції філіалів та їхні завдання;
• видає розпорядження, накази, організовує та контролює їх виконання у межах своєї компетенції;
• затверджує посадові інструкції працівників центру та службові обов’язки військовослужбовців;
• організовує підвищення кваліфікації військовослужбовців і працівників центру;
• займається веденням обліку, складенням і поданням звітів, визначених законодавством;
• представляє центр у відносинах з органами місцевого самоврядування, органами виконавчої влади та іншими державними органами, установами, підприємствами та організаціями незалежно від форми власності та підпорядкування;
• забезпечує захист інформації, яка становить державну таємницю;
• направляє відібраних кандидатів для проходження військової служби за контрактом на медичний огляд військово-лікарською комісією для визначення стану здоров’я та ступеня придатності до військової служби.

Які обов’язки ТЦК та СП

Завданням ТЦК і СП є відбір громадян для проходження військової служби у військовому резерві Збройних сил, служби за контрактом (на посадах рядового, сержантського i старшинського складу), вступу до вищих військових навчальних закладів Міноборони та військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів.

Основні обов’язки ТЦК:

• проводити агітаційну та роз’яснювальну роботу серед населення з метою здійснення відбору громадян для проходження військової служби;
• проводити перевірку рівня фізичної підготовки, організовувати медичний огляд, тестування з професійних якостей і психологічного тестування. За отриманими результатами здійснює відбір громадян для прийняття на військову службу;
• пропонувати громадянам, за результатами відбору, посади, на які вони можуть бути призначені у разі прийняття на військову службу за контрактом;
• вести облік громадян зарахованих до резерву для прийняття на військову службу за контрактом;
• направляти громадян, відібраних для прийняття на військову службу за контрактом, до навчальних військових частин Збройних сил для укладення контракту та підготовки за військово-обліковою спеціальністю. Осіб, які бажають проходити службу у військовому резерві ЗСУ чи вступати до вищих військових навчальних закладів Міноборони та військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів;
• направляти до військових комісаріатів, у яких особи перебувають на військовому обліку;
• вести прийом громадян, розглядати звернення з питань прийняття на службу у військовому резерві Збройних сил, військову службу за контрактом, вступу до вищих військових навчальних закладів Міноборони та військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів, а також з інших питань, що належать до повноважень центру;
• організовувати та контролювати роботу філіалів;
• здійснювати заходи підвищення кваліфікації військовослужбовців і працівників центру;
• виконувати інші функції, визначені законодавством у межах своїх повноважень.

Що не мають права робити працівники ТЦК

Юрист та адвокат Ростислав Кравець розказав, що працівники ТЦК та СП не мають повноваження на затримання, приводу та позбавлення волі будь-яких осіб, зокрема й військовозобов’язаних.  Також вони не мають права самостійно перевіряти документи, тільки в присутності представників поліції.

ФАКТИ

АО «Кравець І Партнери»

Про це пише АНТИРЕЙД з посиланням на Pro Гроші.

У цивільному шлюбі чоловік на жінка можуть мати ті ж самі права, що у зареєстрованому, але за однієї умови.

В сучасному світі цивільний шлюб дуже розповсюджене явище. Люди, які за різноманітних обставин не можуть або не хочуть реєструвати шлюбні відносини, просто проживають разом та будують сім’ю. Однак, щоб мати певні права, таке подружжя має підтвердити факт сумісного проживання в суді.

Голова адвокатського об’єднання “Кравець і партнери”, адвокат Ростислав Кравець розповів журналісту Pro Гроші про те, як чоловіку та жінці отримати майнові права.

Чим відрізняється цивільний та зареєстрований шлюб?

В Сімейному кодексі є інститут сумісного проживання, який майже прирівняв незареєстрований шлюб до офіційного, але не зробив їх рівнозначними. Проте, співмешканці отримали деякі права, які раніше були доступні тільки після штампу в паспорті. Йдеться про розподіл майна, аліменти тощо.

Чому потрібно встановити факт сумісного проживання та як це зробити?

Насправді всі права, які передбачає Сімейний кодекс для офіційного шлюбу, поширюються й на цивільний шлюб. Однак потрібно довести, з якого моменту особи перебували у фактичних шлюбних відносинах, аби почали діяти всі права та обов’язки.

Для цього потрібно звернутися до суду, аби встановити юридичний факт щодо дати, з якої чоловік та жінка перебувають у фактичних шлюбних відносинах. Однак варто звернути увагу, якщо чоловік або жінка вже перебувають в зареєстрованому шлюбі з іншою особою, то вони не можуть отримати юридичний факт щодо нових шлюбних відносин.

Буває, що люди одружилися, розійшлися та вже 15-20 років проживають в іншій родині не розірвавши попередній шлюб. Однак, у такому разі встановити факт сумісного проживання не можна, відповідно жінка та чоловік, що перебувають у цивільному шлюбі не зможуть захистити якісь матеріальні претензії. Це дуже важливо.

Ростислав Кравець — Голова профспілки “Українська незалежна фундація юристів”, голова АТ “Кравець і партнери”

Перед тим, як суд встановить юридичний факт сумісного проживання, він має врахувати показання свідків та інші докази. Наприклад, сумісний відпочинок, проживання, дітей тощо. Тобто, просто сумісних фото буде недостатньо. Потрібно серйозно поставитися до цього питання, аби отримати бажаний результат.

Які майнові права є у цивільного подружжя?

Якщо в суді не підтвердити юридичний факт сумісного проживання, то жінка матиме право на те майно, що знаходиться у її власності, а чоловік матиме право на те, що у його власності.

Проте, якщо хтось із подружжя подасть відповідний позов та встановить цей факт, то з того моменту все майно, яке вони придбали разом, стане сумісною власністю подружжя.

Наприклад, 20 років прожили у цивільному шлюбі та купували якесь майно, а потім хтось подав позов про встановлення факту проживання однією сім’єю протягом цих 20 років тому. Якщо в суді все буде доведено, то все, що було придбано за це період, автоматично стане сумісною власністю подружжя та зможе ділитися між чоловіком та жінкою, – зазначив адвокат.

Тобто, виходить, що цивільне подружжя може мати ті ж самі права та обов’язки, як у зареєстрованому шлюбі, але для цього потрібно докласти дуже багато зусиль.

АО «Кравець І Партнери»

Адвокатская компания Кравец и Партнеры

І лише ті співробітники та власники бізнесу, які обізнані в нормах законодавства, знають свої права та права перевіряючих правоохоронних органів, можуть достойно витримати будь-яку перевірку, зберегти репутацію компанії та її кошти. Про особливості взаємодії підприємств із правоохоронними органами нам розповів старший партнер адвокатської компанії «Кравець і партнери» Ростислав Кравець

Фінансовий директор компанії: Ростиславе, які правоохоронні органи мають право приходити з перевіркою на підприємства та з якою метою? Якими законодавчими актами регулюється цей процес?

Ростислав Кравець: До основних правоохоронних органів належать:

• Органи Державної фіскальної служби України (Головне слідче управління фінансових розслідувань).

• Органи Національної поліції.

• Органи прокуратури України.

• Органи Служби безпеки України.

• Національне антикорупційне бюро.

Зокрема перевірки здійснюються під час нагляду за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство та нагляд за додержанням законів під час виконання судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

До законодавчих актів, які регулюють діяльність правоохоронних органів, належать:

• Конституція України.

• Кримінально-процесуальний кодекс України (далі — КПК).

• Кримінальний кодекс України.

• Податковий кодекс України.

• Митний кодекс України.

• Закон України «Про Національну поліцію».

• Закон України «Про Національне антикорупційне бюро України».

• Закон України «Про прокуратуру».

ФДК: Чи мають право представники правоохоронних структур приходити без попередження? Якщо так, то в яких випадках?

Р. К.: Візит правоохоронних органів може бути плановий. Однак більшість візитів відбувається раптово та без попередження, оскільки їх метою є виявлення порушень законодавства або вони проходять у межах досудових розслідувань для виявлення та вилучення доказів.

ФДК: У якому вигляді мають надходити запити від правоохоронних органів? Як діяти підприємствам після їх отримання? Яких строків варто дотримуватися в разі надання відповідей?

Р. К.: Запити зазвичай оформлюються в письмовій формі на бланку державного органу із чіткими підставами отримання запитуваної інформації. Щодо строків — наразі немає законодавчого акта, який би їх регламентував. Такий строк може бути вказано в самому запиті чи відповідь може бути надана в межах розумного періоду. Зважаючи на чинне законодавство, він становить не більш ніж 30 днів (аналогія закону — Закон України «Про звернення громадян»). Варто пам’ятати, що кожен суб’єкт господарювання має право на збереження та нерозголошення інформації з обмеженим доступом, тобто на захист службової та комерційної таємниці відповідно до Закону України «Про інформацію». Тому, готуючи відповіді на запити такого роду, варто враховувати ці обмеження та надавати лише ту інформацію, що не входить до інформації з обмеженим доступом. Для недопущення посягання на такий тип інформації слід розробити положення, яке регламентуватиме порядок віднесення інформації до службової, таємної чи конфіденційної.

ФДК: На Вашу думку, у якій формі керівництву компанії краще ознайомити своїх співробітників із їх правами й обов’язками під час перевірок?

Р. К.: Щодо цього питання, рекомендації такі:

варто розробити інструкцію або пам’ятку для співробітників стосовно того, як слід поводитися під час перевірок, обшуків тощо;

необхідно проводити періодичні інструктажі для співробітників про те, як треба поводитися під час перевірок, обшуків тощо.

ФДК: Якщо на підприємство раптово прийшла перевірка, якими мають бути дії представника компанії?

Р. К.: Як зазначалося вище, попередньо потрібно підготувати інструкцію, у якій будуть прописані всі дії співробітників на той випадок, якщо на підприємстві здійснюватиметься перевірка правоохоронними органами. Із цими вказівками має ознайомитися весь персонал.

Щодо алгоритму дій, то в той момент, коли до вас завітали правоохоронні органи, потрібно насамперед перевірити посвідчення осіб, направлених на перевірку, або ознайомитися з ухвалою суду, де вказується інформація про те, які документи й речі мають право вилучати вповноважені особи чи мати до них доступ.

До речі, тут потрібно звернути увагу, що в ухвалі суду, якщо це стосується обшуку чи виїмки, відповідно до норм КПК чітко зазначається, кому саме надається право виконувати слідчу діяльність. Адже нерідко трапляються випадки, коли в рішенні дозволено провести виїмку документів та речей одним особам, а на перевірку приходять зовсім інші представники правоохоронних органів. Тож це слугуватиме підставою для відмови допуску таких осіб до проведення перевірки, обшуку. Якщо все-таки ці особи продовжуватимуть вести слідчі дії, у протоколі обшуку та виїмки документів і речей потрібно зазначити цей факт. Тобто вказати, що такі особи не були прописані в ухвалі суду, і слідчі дії були проведені незаконно.

Якщо мовити безпосередньо про перевірки, то обов’язково перевіряються направлення на перевірку, усі посвідчення осіб, які прийшли на перевірку та вказані в направленні, чи мають вони право проводити цю перевірку. За потреби співробітники компанії можуть переписати дані з посвідчень.

Щодо кримінального провадження, коли правоохоронні органи приходять на підприємство з обшуком, маючи протокол на виїмку, обов’язково потрібно залишити на цьому підприємстві копію протоколу обшуку, копію протоколу виїмки, якщо вона фактично відбулася. Також підприємствам украй важливо залишати копію рішення слідчого судді, на підставі якого здійснювалися ці слідчі дії.

ФДК: Розкажіть про процедуру допиту посадових осіб. Як підготуватися до цього процесу?

Р. К.: Передусім варто зазначити, що посадова особа має чітко розуміти, у якості кого вона викликається на допит. Тобто який процесуальний статус вона має в кримінальному провадженні, оскільки від цього залежить обсяг її прав й обов’язків. Якщо посадова особа виступає в ролі підозрюваного, обвинуваченого, цей процес регулює ст. 42 КПК, потерпілого — ст.ст. 55–57 КПК, свідка — ст.ст. 65–67 КПК.

Допит здійснюється винятково в межах кримінального провадження. Уповноважені особи повинні повідомити особу, відповідно до КПК, про проведення допиту чи слідчі дії щонайменше за 3 дні. Тобто вони не можуть зателефонувати й наказати особі, яка викликається на допит, приїхати, наприклад, через 5 хвилин, а також не вправі почати допит у процесі обшуку. При цьому згідно з КПК необов’язково надсилати повістку, достатньо навіть електронного листа (якщо буде підтвердження, що цей лист отримала відповідна особа) або телефонного повідомлення. Однак особа, яка викликається на допит, повинна бути повідомлена, у якій справі її викликають, знати номер кримінального провадження та в якому статусі її викликають: у статусі свідка чи статусі підозрюваного. Це обов’язкові складові як письмового документа — а саме повістки, так і в разі виклику на допит телефоном.

ФДК: Де має проходити допит?

Р. К.: Допит має проходити в тому місці, яке зазначено в повістці. У цьому документі вказуються: конкретна адреса, куди повинна прибути особа, що викликається, і час, на який вона має бути на місці для проведення допиту.

ФДК: Чи існує перелік запитань, на які особа, що викликається на допит, має право не відповідати?

Р. К.: Конституцією України та КПК передбачена можливість відмовитися особі від дачі свідчень, якщо на її думку вони можуть нашкодити їй, членам її родини або її близьким родичам. Однак особа, що викликається на допит, зобов’язана давати відповіді на запитання, якщо вони не загрожують безпосередньо її життю, членів родини та її близьких родичів. За ненадання свідчень передбачена кримінальна відповідальність. Тому повністю відмовитися від допиту така особа не має права.

Крім того, потрібно звернути увагу на процедуру відібрання зразків підписів. Адже практика свідчить, нерідко особа приходить на допит і надає право провести слідчі дії та відібрати зразки підписів. Але якщо немає відповідної ухвали слідчого судді, від процедури відібрання зразків підписів можна відмовитися. В більшості випадків це робиться для додаткового психологічного тиску на особу, відносно якої проводяться слідчі дії.

У разі необхідності особа, що викликається на допит, має право вимагати від слідчого проведення допиту лише в присутності свого адвоката. Будь-хто може скористатися послугами захисника, навіть якщо він перебуває в статусі свідка. Якщо слідчий ігнорує це право, викликана на допит особа може відмовитися від дачі свідчень.

ФДК: До яких речей та документів можуть мати право доступу правоохоронні органи? Чим це регламентується?

Р. К.: Найчастіше візит відбувається в межах кримінального провадження. У такому випадку представники того чи іншого правоохоронного органу мають пред’явити й надати копію ухвали слідчого судді районного суду, у якій чітко зазначаються підстави для проведення перевірки, приміщення, де проводиться слідча дія, речі й документи, які планується відшукати. Ухвала слідчого судді може бути про проведення обшуку (ст.ст. 234–236 КПК) або про тимчасовий доступ до речей та документів (ст.ст. 159–166 КПК).

ФДК: Які документи й речі мають право вилучати правоохоронні органи та на який період часу? Розкажіть про коректне оформлення цієї процедури.

Р. К.: Як зазначалося вище, перелік речей та документів, який може бути вилучений правоохоронними органами, має вказуватися в ухвалі слідчого судді. Це можуть бути як паперові документи (договори, акти, рахунки тощо), гроші, електронні носії інформації, комп’ютерна техніка, телефони, так і продукція на складі. Тобто все, що може бути використане як докази в кримінальному провадженні або є знаряддям злочину та ін. (ст. 167 КПК).

Майно може вилучатися тимчасово — на 48 годин (ст. 169, ч. 5 ст. 171 КПК) або на невизначений період під час арешту майна, так би мовити, поки не відпаде потреба. Наприклад, речові докази перебувають під арештом доти, доки вирок суду не набере законної сили.

Проведення згаданих вище слідчих дій обов’язково оформлюється документально. Уповноважена особа, яка проводить слідчу дію, складає протокол, копія якого вручається власнику вилученого майна. Також ця особа зобов’язана залишити володільцю опис речей і документів, які були вилучені.

ФДК: У яких діях може спостерігатися порушення встановлених процедур? На що співробітникам компанії варто звертати увагу під час будь-якої перевірки?

Р. К.: Практика свідчить, що під час обшуків працівниками правоохоронних органів доволі часто спостерігається зловживання своїм службовим становищем або перевищення службових повноважень. Наприклад, вони можуть вилучати документи й речі, які не визначені ухвалою слідчого судді, у тому числі й об’єкти персонального користування (гроші, телефони тощо). Тому співробітникам компанії потрібно детально ознайомитися з ухвалою слідчого судді. А будь-які порушення процедур я раджу записувати. Після проведення обшуку складається відповідний протокол, і всі ці порушення, які помітили співробітники, обов’язково потрібно занести в цей протокол. Іще раз наголошую — не потрібно забувати, що трапляються випадки, коли слідчі вилучають ті документи й речі, які не зазначені в ухвалі слідчого судді. КПК передбачена можливість слідчого наступного дня після перевірки звернутися до суду з клопотанням арешту цього майна. У разі якщо цього не відбулося, раджу в 3-денний строк звертатися до суду з відповідним клопотанням про визнання таких дій правоохоронними органами неправомірними й вимагати повернення майна, яке було вилучене, але не зазначене в ухвалі слідчого судді.

ФДК: Чи мають право правоохоронні органи на законних підставах вилучати особисті речі співробітників під час проведення обшуку?

Р. К.: У момент проведення обшуку слідчі мають право вилучати будь-які речі, котрі можуть мати на їх думку будь-яке відношення до кримінального правопорушення. Як зазначалося вище, наступного дня після проведення обшуку представники правоохоронних органів повинні звернутися до суду з клопотанням про накладання арешту на ці речі чи визнання їх речовими доказами.

ФДК: Як можна оскаржити дії слідчого чи прокурора?

Р. К.: Стаття 303 КПК України визначає перелік рішень, дій або бездіяльності слідчого та прокурора, які можуть бути оскаржені на досудовому провадженні. Зокрема володілець тимчасово вилученого майна може оскаржити бездіяльність, яка полягає в неповерненні тимчасово вилученого майна згідно зі ст. 169 КПК. Також можна подати клопотання про скасування арешту майна в порядку ст. 174 КПК, наприклад, коли зацікавлена особа не була присутня при розгляді клопотання про арешт майна чи коли особа вважає, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено не обґрунтовано.

ФДК: Що можете розказати про механізм захисту платників податків від кримінальної відповідальності?

Р.К.: Головне правило — платникам податків потрібно зрозуміти, що щиросердне зізнання жодним чином не захищає їх від відповідальності й не зменшує її, а також не дає змоги уникнути певних негативних наслідків. Тому я раджу будь-які дії доводити до суду, і там вирішувати всі спірні питання. Не варто квапитися з визнанням того чи іншого проступку. Не потрібно боятися складання акта слідчими. Усе можна оскаржити в судовому порядку.

Неодноразово представники влади зазначали про те, що в країні дійсно має місце факт незаконних порушень кримінальних справ у разі, коли існують неузгоджені податкові рішення. Однак правоохоронці все це ігнорують. І навіть при неузгоджених податкових рішеннях вони можуть відкрити кримінальну справу стосовно керівників підприємства, працівників, і проводити обшуки за цими кримінальними справами. Хоча насправді самої події злочину — ненадходження до бюджету коштів — узагалі може не існувати. Є на розгляді низка законопроектів, які мають зменшити тиск на підприємців, але поки чекаємо на набрання ними чинності. Тобто основний захист — вирішення спірних питань у суді.

Укотре хочу наголосити, що в таких справах потрібно користуватися підтримкою професійних фахівців у цій галузі. Але досвід показує, що підприємці звертаються до спеціалістів у галузі права досить пізно, коли їм уже пред’являється підозра про вчинення кримінального правопорушення. І у фахівців тоді не вистачає часу, аби сформувати належну правову позицію. До спеціалістів варто звертатися відразу в момент порушення кримінальної справи, і вже на початкових етапах використовувати професійну правову допомогу. У більшості випадків правоохоронці переслідують мету не запобігти злочину, а фактично переслідують ціль власного збагачення. На жаль, нині ми маємо недосконалу правоохоронну систему.

Ольга Шелест, ФДК

Адвокатская компания Кравец и Партнеры

І лише ті співробітники та власники бізнесу, які обізнані в нормах законодавства, знають свої права та права перевіряючих правоохоронних органів, можуть достойно витримати будь-яку перевірку, зберегти репутацію компанії та її кошти. Про особливості взаємодії підприємств із правоохоронними органами нам розповів старший партнер адвокатської компанії «Кравець і партнери» Ростислав Кравець

Фінансовий директор компанії: Ростиславе, які правоохоронні органи мають право приходити з перевіркою на підприємства та з якою метою? Якими законодавчими актами регулюється цей процес?

Ростислав Кравець: До основних правоохоронних органів належать:

• Органи Державної фіскальної служби України (Головне слідче управління фінансових розслідувань).

• Органи Національної поліції.

• Органи прокуратури України.

• Органи Служби безпеки України.

• Національне антикорупційне бюро.

Зокрема перевірки здійснюються під час нагляду за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство та нагляд за додержанням законів під час виконання судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

До законодавчих актів, які регулюють діяльність правоохоронних органів, належать:

• Конституція України.

• Кримінально-процесуальний кодекс України (далі — КПК).

• Кримінальний кодекс України.

• Податковий кодекс України.

• Митний кодекс України.

• Закон України «Про Національну поліцію».

• Закон України «Про Національне антикорупційне бюро України».

• Закон України «Про прокуратуру».

ФДК: Чи мають право представники правоохоронних структур приходити без попередження? Якщо так, то в яких випадках?

Р. К.: Візит правоохоронних органів може бути плановий. Однак більшість візитів відбувається раптово та без попередження, оскільки їх метою є виявлення порушень законодавства або вони проходять у межах досудових розслідувань для виявлення та вилучення доказів.

ФДК: У якому вигляді мають надходити запити від правоохоронних органів? Як діяти підприємствам після їх отримання? Яких строків варто дотримуватися в разі надання відповідей?

Р. К.: Запити зазвичай оформлюються в письмовій формі на бланку державного органу із чіткими підставами отримання запитуваної інформації. Щодо строків — наразі немає законодавчого акта, який би їх регламентував. Такий строк може бути вказано в самому запиті чи відповідь може бути надана в межах розумного періоду. Зважаючи на чинне законодавство, він становить не більш ніж 30 днів (аналогія закону — Закон України «Про звернення громадян»). Варто пам’ятати, що кожен суб’єкт господарювання має право на збереження та нерозголошення інформації з обмеженим доступом, тобто на захист службової та комерційної таємниці відповідно до Закону України «Про інформацію». Тому, готуючи відповіді на запити такого роду, варто враховувати ці обмеження та надавати лише ту інформацію, що не входить до інформації з обмеженим доступом. Для недопущення посягання на такий тип інформації слід розробити положення, яке регламентуватиме порядок віднесення інформації до службової, таємної чи конфіденційної.

ФДК: На Вашу думку, у якій формі керівництву компанії краще ознайомити своїх співробітників із їх правами й обов’язками під час перевірок?

Р. К.: Щодо цього питання, рекомендації такі:

варто розробити інструкцію або пам’ятку для співробітників стосовно того, як слід поводитися під час перевірок, обшуків тощо;

необхідно проводити періодичні інструктажі для співробітників про те, як треба поводитися під час перевірок, обшуків тощо.

ФДК: Якщо на підприємство раптово прийшла перевірка, якими мають бути дії представника компанії?

Р. К.: Як зазначалося вище, попередньо потрібно підготувати інструкцію, у якій будуть прописані всі дії співробітників на той випадок, якщо на підприємстві здійснюватиметься перевірка правоохоронними органами. Із цими вказівками має ознайомитися весь персонал.

Щодо алгоритму дій, то в той момент, коли до вас завітали правоохоронні органи, потрібно насамперед перевірити посвідчення осіб, направлених на перевірку, або ознайомитися з ухвалою суду, де вказується інформація про те, які документи й речі мають право вилучати вповноважені особи чи мати до них доступ.

До речі, тут потрібно звернути увагу, що в ухвалі суду, якщо це стосується обшуку чи виїмки, відповідно до норм КПК чітко зазначається, кому саме надається право виконувати слідчу діяльність. Адже нерідко трапляються випадки, коли в рішенні дозволено провести виїмку документів та речей одним особам, а на перевірку приходять зовсім інші представники правоохоронних органів. Тож це слугуватиме підставою для відмови допуску таких осіб до проведення перевірки, обшуку. Якщо все-таки ці особи продовжуватимуть вести слідчі дії, у протоколі обшуку та виїмки документів і речей потрібно зазначити цей факт. Тобто вказати, що такі особи не були прописані в ухвалі суду, і слідчі дії були проведені незаконно.

Якщо мовити безпосередньо про перевірки, то обов’язково перевіряються направлення на перевірку, усі посвідчення осіб, які прийшли на перевірку та вказані в направленні, чи мають вони право проводити цю перевірку. За потреби співробітники компанії можуть переписати дані з посвідчень.

Щодо кримінального провадження, коли правоохоронні органи приходять на підприємство з обшуком, маючи протокол на виїмку, обов’язково потрібно залишити на цьому підприємстві копію протоколу обшуку, копію протоколу виїмки, якщо вона фактично відбулася. Також підприємствам украй важливо залишати копію рішення слідчого судді, на підставі якого здійснювалися ці слідчі дії.

ФДК: Розкажіть про процедуру допиту посадових осіб. Як підготуватися до цього процесу?

Р. К.: Передусім варто зазначити, що посадова особа має чітко розуміти, у якості кого вона викликається на допит. Тобто який процесуальний статус вона має в кримінальному провадженні, оскільки від цього залежить обсяг її прав й обов’язків. Якщо посадова особа виступає в ролі підозрюваного, обвинуваченого, цей процес регулює ст. 42 КПК, потерпілого — ст.ст. 55–57 КПК, свідка — ст.ст. 65–67 КПК.

Допит здійснюється винятково в межах кримінального провадження. Уповноважені особи повинні повідомити особу, відповідно до КПК, про проведення допиту чи слідчі дії щонайменше за 3 дні. Тобто вони не можуть зателефонувати й наказати особі, яка викликається на допит, приїхати, наприклад, через 5 хвилин, а також не вправі почати допит у процесі обшуку. При цьому згідно з КПК необов’язково надсилати повістку, достатньо навіть електронного листа (якщо буде підтвердження, що цей лист отримала відповідна особа) або телефонного повідомлення. Однак особа, яка викликається на допит, повинна бути повідомлена, у якій справі її викликають, знати номер кримінального провадження та в якому статусі її викликають: у статусі свідка чи статусі підозрюваного. Це обов’язкові складові як письмового документа — а саме повістки, так і в разі виклику на допит телефоном.

ФДК: Де має проходити допит?

Р. К.: Допит має проходити в тому місці, яке зазначено в повістці. У цьому документі вказуються: конкретна адреса, куди повинна прибути особа, що викликається, і час, на який вона має бути на місці для проведення допиту.

ФДК: Чи існує перелік запитань, на які особа, що викликається на допит, має право не відповідати?

Р. К.: Конституцією України та КПК передбачена можливість відмовитися особі від дачі свідчень, якщо на її думку вони можуть нашкодити їй, членам її родини або її близьким родичам. Однак особа, що викликається на допит, зобов’язана давати відповіді на запитання, якщо вони не загрожують безпосередньо її життю, членів родини та її близьких родичів. За ненадання свідчень передбачена кримінальна відповідальність. Тому повністю відмовитися від допиту така особа не має права.

Крім того, потрібно звернути увагу на процедуру відібрання зразків підписів. Адже практика свідчить, нерідко особа приходить на допит і надає право провести слідчі дії та відібрати зразки підписів. Але якщо немає відповідної ухвали слідчого судді, від процедури відібрання зразків підписів можна відмовитися. В більшості випадків це робиться для додаткового психологічного тиску на особу, відносно якої проводяться слідчі дії.

У разі необхідності особа, що викликається на допит, має право вимагати від слідчого проведення допиту лише в присутності свого адвоката. Будь-хто може скористатися послугами захисника, навіть якщо він перебуває в статусі свідка. Якщо слідчий ігнорує це право, викликана на допит особа може відмовитися від дачі свідчень.

ФДК: До яких речей та документів можуть мати право доступу правоохоронні органи? Чим це регламентується?

Р. К.: Найчастіше візит відбувається в межах кримінального провадження. У такому випадку представники того чи іншого правоохоронного органу мають пред’явити й надати копію ухвали слідчого судді районного суду, у якій чітко зазначаються підстави для проведення перевірки, приміщення, де проводиться слідча дія, речі й документи, які планується відшукати. Ухвала слідчого судді може бути про проведення обшуку (ст.ст. 234–236 КПК) або про тимчасовий доступ до речей та документів (ст.ст. 159–166 КПК).

ФДК: Які документи й речі мають право вилучати правоохоронні органи та на який період часу? Розкажіть про коректне оформлення цієї процедури.

Р. К.: Як зазначалося вище, перелік речей та документів, який може бути вилучений правоохоронними органами, має вказуватися в ухвалі слідчого судді. Це можуть бути як паперові документи (договори, акти, рахунки тощо), гроші, електронні носії інформації, комп’ютерна техніка, телефони, так і продукція на складі. Тобто все, що може бути використане як докази в кримінальному провадженні або є знаряддям злочину та ін. (ст. 167 КПК).

Майно може вилучатися тимчасово — на 48 годин (ст. 169, ч. 5 ст. 171 КПК) або на невизначений період під час арешту майна, так би мовити, поки не відпаде потреба. Наприклад, речові докази перебувають під арештом доти, доки вирок суду не набере законної сили.

Проведення згаданих вище слідчих дій обов’язково оформлюється документально. Уповноважена особа, яка проводить слідчу дію, складає протокол, копія якого вручається власнику вилученого майна. Також ця особа зобов’язана залишити володільцю опис речей і документів, які були вилучені.

ФДК: У яких діях може спостерігатися порушення встановлених процедур? На що співробітникам компанії варто звертати увагу під час будь-якої перевірки?

Р. К.: Практика свідчить, що під час обшуків працівниками правоохоронних органів доволі часто спостерігається зловживання своїм службовим становищем або перевищення службових повноважень. Наприклад, вони можуть вилучати документи й речі, які не визначені ухвалою слідчого судді, у тому числі й об’єкти персонального користування (гроші, телефони тощо). Тому співробітникам компанії потрібно детально ознайомитися з ухвалою слідчого судді. А будь-які порушення процедур я раджу записувати. Після проведення обшуку складається відповідний протокол, і всі ці порушення, які помітили співробітники, обов’язково потрібно занести в цей протокол. Іще раз наголошую — не потрібно забувати, що трапляються випадки, коли слідчі вилучають ті документи й речі, які не зазначені в ухвалі слідчого судді. КПК передбачена можливість слідчого наступного дня після перевірки звернутися до суду з клопотанням арешту цього майна. У разі якщо цього не відбулося, раджу в 3-денний строк звертатися до суду з відповідним клопотанням про визнання таких дій правоохоронними органами неправомірними й вимагати повернення майна, яке було вилучене, але не зазначене в ухвалі слідчого судді.

ФДК: Чи мають право правоохоронні органи на законних підставах вилучати особисті речі співробітників під час проведення обшуку?

Р. К.: У момент проведення обшуку слідчі мають право вилучати будь-які речі, котрі можуть мати на їх думку будь-яке відношення до кримінального правопорушення. Як зазначалося вище, наступного дня після проведення обшуку представники правоохоронних органів повинні звернутися до суду з клопотанням про накладання арешту на ці речі чи визнання їх речовими доказами.

ФДК: Як можна оскаржити дії слідчого чи прокурора?

Р. К.: Стаття 303 КПК України визначає перелік рішень, дій або бездіяльності слідчого та прокурора, які можуть бути оскаржені на досудовому провадженні. Зокрема володілець тимчасово вилученого майна може оскаржити бездіяльність, яка полягає в неповерненні тимчасово вилученого майна згідно зі ст. 169 КПК. Також можна подати клопотання про скасування арешту майна в порядку ст. 174 КПК, наприклад, коли зацікавлена особа не була присутня при розгляді клопотання про арешт майна чи коли особа вважає, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено не обґрунтовано.

ФДК: Що можете розказати про механізм захисту платників податків від кримінальної відповідальності?

Р.К.: Головне правило — платникам податків потрібно зрозуміти, що щиросердне зізнання жодним чином не захищає їх від відповідальності й не зменшує її, а також не дає змоги уникнути певних негативних наслідків. Тому я раджу будь-які дії доводити до суду, і там вирішувати всі спірні питання. Не варто квапитися з визнанням того чи іншого проступку. Не потрібно боятися складання акта слідчими. Усе можна оскаржити в судовому порядку.

Неодноразово представники влади зазначали про те, що в країні дійсно має місце факт незаконних порушень кримінальних справ у разі, коли існують неузгоджені податкові рішення. Однак правоохоронці все це ігнорують. І навіть при неузгоджених податкових рішеннях вони можуть відкрити кримінальну справу стосовно керівників підприємства, працівників, і проводити обшуки за цими кримінальними справами. Хоча насправді самої події злочину — ненадходження до бюджету коштів — узагалі може не існувати. Є на розгляді низка законопроектів, які мають зменшити тиск на підприємців, але поки чекаємо на набрання ними чинності. Тобто основний захист — вирішення спірних питань у суді.

Укотре хочу наголосити, що в таких справах потрібно користуватися підтримкою професійних фахівців у цій галузі. Але досвід показує, що підприємці звертаються до спеціалістів у галузі права досить пізно, коли їм уже пред’являється підозра про вчинення кримінального правопорушення. І у фахівців тоді не вистачає часу, аби сформувати належну правову позицію. До спеціалістів варто звертатися відразу в момент порушення кримінальної справи, і вже на початкових етапах використовувати професійну правову допомогу. У більшості випадків правоохоронці переслідують мету не запобігти злочину, а фактично переслідують ціль власного збагачення. На жаль, нині ми маємо недосконалу правоохоронну систему.

Ольга Шелест, ФДК

Адвокатская компания Кравец и Партнеры