📱Щоб дізнатись більше корисної інформації, не забудьте підписатись на канал. Слідкуйте за новинами та підтримуйте Україну💙💛.

🇺🇦✌️Важлива та перевірена інформація від адвоката ⤵️

⚡️Приєднуйтесь до каналу https://t.me/rkravetsUA

🙏Буду вдячний за ⚡️зарядження та підтримку каналу💙💛

АО «Кравець І Партнери»

У Польщі та деяких інших державах тепер обов’язково вимагають консульське підтвердження справжності документа, однак оформити його вдається далеко не всім, розповів адвокат Ростислав Кравець на своєму YouTube-каналі.

За його словами, ключова проблема пов’язана з військовим обліком. Консульські установи відмовляються видавати необхідні довідки чоловікам, які мають труднощі з постановкою на облік або перебувають у розшуку ТЦК. У результаті для таких громадян обмін водійського посвідчення фактично стає недоступним.

“Влада докладає максимум зусиль, щоб ускладнити життя українцям за кордоном. Польська сторона вимагає, щоб підтвердження справжності водійських прав оформлювалося виключно через консульства”, – зазначив Кравець.

На думку адвоката, такі заходи навряд чи призведуть до очікуваного результату. Замість повернення в Україну люди надаватимуть перевагу проходженню процедури отримання прав заново в країні проживання та відмовлятимуться від обміну українського документа.

Юрист також нагадав, що порядок обміну залежить від міжнародних угод, ратифікованих конкретною державою. У країнах, що приєдналися до Віденської конвенції (Німеччина, Франція, Італія, Польща, Іспанія, Чехія), українські водійські посвідчення можна обміняти без складання додаткових іспитів. Водночас у США, Канаді, Китаї та Індії доведеться проходити і теоретичну, і практичну частину заново.

Окремо експерт застеріг від спроб придбати підроблені документи. Він нагадав, що це загрожує кримінальною відповідальністю.

“За жодних обставин не купуйте водійські посвідчення. Підробку легко виявляють в офіційних базах, а за використання завідомо фальшивих документів передбачена кримінальна відповідальність”, – підкреслив він.

Джерело: auto.znaj.ua

АО «Кравець І Партнери»

Відтепер в Україні стягувач боргу зможе швидше отримати інформацію та накласти арешт на майно боржника. Верховна Рада прийняла законопроект 14005. Згідно якого запускається єдина цифрова система між банками, реєстрами та виконавцями. 

Дані про боржників оновлюватимуться автоматично, без ручного введення. Інформація про рахунки та майно стає доступною у режимі реального часу. Які реальні наслідки це матиме для бізнесу та громадян? Чи варто очікувати зростання ефективності стягнення боргів, чи це також може ускладнити фінансову діяльність і підвищити тиск на підприємців? Видання “Коментарі” з цими питаннями звернулося до експертів.

Жодних покращень законопроєкт не несе Голова профспілки Український незалежний фонд юристів, голова АТ “Кравець та партнери”, адвокат Ростислав Кравець зазначив, що стосується даного прийнятого законопроекту, то, якщо бути відвертими, це чисто шахрайство і порушення і Конституції, і закону України.

Тому що саме один в один такий законопроект був вже Верховною Радою відхилений. Тобто той законопроект, який подавав Кабінет міністрів зараз, вже подавався нардепом Мотовиловцем. “Один в один той законопроект був прийнятий. Так робити не можна, це протирічить регламенту Верховної Ради і Конституції України”, – зазначив експерт. Що стосується законопроекту, то адвокат говорить, що слово “цифровізація” — це абсолютно абсурд.

“Ні про яку цифровізацію тут мова не йде. І про це говорили і перший раз, і другий раз, що це виключно прикриття для прийняття законопроекту. Насправді у самому законопроекті міститься досить велика кількість спірних моментів. По-перше, якщо говорять, що буде добре, що арешт знімається автоматично. Якщо раніше арешт не знімався, сторона виконавчого провадження могла б притягнути до відповідальності хоча б або приватного, або державного виконавця. Наразі, кого вона буде притягувати? Адміністратора системи чи систему, якщо вона не буде працювати, не буде знімати. Чи щось там переплутають вони. Фактично всі уникають відповідальності. Крім того, там є досить спірні норми, коли дозволили не вносити банківські установи до реєстру боржників з відповідними сумами. Якщо вони певний час не виконують судові рішення. А, чому так? Ніби це загрожує стабільності банківської системи. А, чому ми переймаємося за стабільність банківської системи, якщо вони не виконують свої обов’язки?”, – зазначив експерт.

Ростислав Кравець зауважує, чи не єдина позитивна норма, на яку можна звернути увагу, це те, що була збільшена сума про звернення стягнення на єдине житло з 20 до 50 мінімальних заробітних плат. За словами адвоката, у законопроекті є ще один позитивний момент, де, все ж таки, врегулювали, який суд повинен розглядати скарги на дії державного і приватного виконавця, які пов’язані з виконанням судового рішення.

“Хоча закон був прописаний чітко, однак у зв’язку з недостатнім, як на мій погляд, досвідом у деяких суддів, вирішували, що такі спори повинні розглядати адміністративні суди, хоча за законом це повинен розглядати той суд, який прийняв відповідне рішення про стягнення заборгованості”, – зазначив експерт.

Тому, продовжує Ростислав Кравець, наразі вже будуть адміністративні суди усунуті від спорів, що пов’язані з оскарженням дій державного і приватного виконавця за рішеннями судів, які знаходяться на виконанні.

“Загалом же, якщо об’єктивно, то це намагання пускати пил в очі. І жодних покращень цей законопроєкт, як для сторін виконавчого провадження, так і для виконавців не несе. Виключно такі невеличкі зміни, які жодним чином не вплинуть на ефективність виконавчого провадження, як на мене. Те ж саме стосується реєстру боржників, які повинні вести всі банки. Чи є за це відповідальність для банків також не зовсім зрозуміло”, – підсумував експерт.

Виконавче провадження – традиційно слабка ланка української правової системи Приватний виконавець, кандидат юридичних наук Андрій Авторгов так прокоментував ситуацію:

“Перш за все, потрібно сказати, що попри гучні заяви політиків, ніякого “геноциду боржників” не відбулося і не відбудеться. Більш того, зазначений законопроєкт більше спрямований саме на “покращення життя” боржників, аніж на якісь реальні кроки, спрямовані на підвищення виконання судових рішень. Законопроєктом передбачається більш швидке виключення відомостей про особу з Єдиного реєстру боржників на підставі повідомлення про погашення заборгованості за виконавчим провадженням. Тобто між погашенням боргу та закінченням виконавчого провадження, буде проходити менше часу”.

Стосовно аргументів, про те, ще що у боржників “почнуть без суду і слідства забирати житло”, то експерт говорить, що, починаючи з радянських часів, законодавство про виконавче провадження допускало можливість звернення стягнення на єдине житло боржника. Разом з тим, у разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує 20 розмірів мінімальної заробітної плати (8647Х20=172940,00грн), звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване таке житло, не здійснюється. Законопроєкт піднімає цю “планку” до 50 розмірів мінімальної заробітної плати (8647Х50=432350грн).

Виключенням є випадки, якщо таке майно є предметом застави (іпотеки) за виконавчим документом про звернення стягнення на заставлене майно та, якщо стягнення стосується відшкодування збитків та шкоди, завданих кримінальним правопорушенням, каліцтвом, ушкодженням здоров’я або смертю.

“То чи можна в даному випадку вести мову про погіршення становища боржників? Але ж потрібно подивитися на це і з позиції кредитора (стягувача). Уявіть, що особа спричинила шкоду власнику майна: влаштувала ДТП в нетверезому стані, постійно заливає сусідів знизу, вчинила адміністративне правопорушення, яким заподіяно матеріальну шкоду. Суд ухвалив рішення, проте сума стягнення “не дотягує” до порогу звернення стягнення не єдине житло боржника (432350грн). Таким чином, якщо у боржника відсутнє інше майно, крім єдиного житла, виконати таке рішення суду буде неможливо. А “єдиним житлом” боржника може бути і квартира, і будинок площею 100, 200, 300 квадратних метрів. Крім того, законопроєктом додатково передбачено, що на період дії воєнного стану в Україні, та протягом одного року з дня його припинення або скасування, під час примусового виконання виконавчих документів не здійснюється звернення стягнення на єдине житло боржників (включаючи земельну ділянку, на якій розташоване таке житло), які повідомили про свою належність до так званої захищеної категорії”, – зазначив співрозмовник порталу “Коментарі”.

Він продовжує, захищеними категоріями проєкт визначає військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Національної гвардії України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України (крім військовослужбовців, яким призупинено військову службу або які під час дії воєнного стану самовільно залишили військову частину чи місце проходження військової служби або дезертирували).

“То про які “антилюдський законопроєкт 14005″ ведуть мову політики? Привід критикувати проєкт є лише у стягувачів, адже рівень виконання судових рішень в Україні вкрай низький і ухвалення законопроєкту 14005 не покращить ситуацію. Стосовно автоматизованого арешту коштів і Єдиного реєстру боржників. У багатьох європейських країнах електронний арешт працює за принципом функціонального обмеження, а не повного блокування рахунку. Система дозволяє: автоматично зберігати недоторканний мінімум, відокремлювати захищені доходи (соціальні виплати, аліменти), здійснювати часткове списання в межах дозволеної суми. Це означає, що арешт стає точковим інструментом, а не загальним фінансовим блокуванням боржника. Але над цим нашій країні потрібно ще дуже багато працювати, адже український досвід цифровізації виконавчого провадження, попри наявність окремих успішних рішень, наразі залишається фрагментарним”, – зазначив Андрій Авторгов.

Крім того, додає експерт, зміст запропонованих змін свідчить, що “цифровізація” використовується насамперед як аргумент для розширення наслідків включення особи до Єдиного реєстру боржників і для фактичного блокування можливості відчуження майна без індивідуалізованих виконавчих дій. Такий підхід істотно відрізняється від європейської логіки, у якій цифрові реєстри та електронні канали не замінюють заходи примусу, а лише забезпечують їхню точність, своєчасність і контрольованість.

“Звичайно, Єдиний реєстр боржників зарекомендував себе як вагомий інструмент примусового виконання, проте все ж виникає запитання: а чи можна досягти тієї самої мети шляхом менш обтяжливого втручання в права боржника? Вбачається, що це можливо, але при цьому мають ефективно працювати інші механізми виконавчого провадження, такі як покарання боржника за неподання декларації щодо власного майна та приховування майна, ефективний його пошук, розшук, тощо. На жаль, на сьогодні вони працюють неналежним чином. Покладання надій на успішне виконання судових рішень виключно на Єдиний реєстр боржників порушує баланс між правом вимоги кредитора і правом боржника на розпорядження майном у бік загального статусного обмеження, а не співмірного процесуального втручання”, – зауважив експерт.

За його словами, виконавче провадження – традиційно слабка ланка української правової системи. Законодавство про виконавче провадження зазнає постійних змін, однак переважно технічного або ситуативного характеру. Вони не є результатом глибокого переосмислення правових засад функціонування системи примусового виконання. Тому потрібна комплексна реформа законодавства, а не ситуативні законопроєкти з гучними назвами.

“Безсистемний підхід до реформи виконання судових рішень і покладання механізмів примусового виконання виключно на Єдиний реєстр боржників призведе до подальшого зниження рівня виконання судових рішень, зменшення інвестиційної привабливості держави та може мати негативні наслідки для євроінтеграції”, – констатував Андрій Авторгов.

Джерело: comments.ua

АО «Кравець І Партнери»

Суддя-доповідач у справі – Галина Юровська.

Згідно з частиною першою статті 233 Кодексу “працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті”.

Автор клопотання стверджував, що законодавець, “обмеживши право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати строком у три місяці, не надавши при цьому працівникові гарантій розгляду судом питання про поновлення строку на звернення до суду, знизив рівень доступу до суду осіб, які є суб’єктами звернення із заявою про стягнення заборгованості із заробітної плати, чим допустив звуження змісту й обсягу існуючих конституційних прав працівників на звернення до суду з позовом про стягнення належної їм заробітної плати без обмеження будь-яким строком та обмежив їхнє право на судовий захист у тому обсязі, як його гарантовано частиною першою статті 55 Конституції України, чим знівельовано можливість ефективної реалізації права особи на судовий захист”.

Дослідивши питання, порушені в конституційному поданні, Суд виснував, що оспорюваний припис Кодексу в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат є таким, що не відповідає Конституції України.

Суд зазначив, що законодавець наділений дискрецією у визначенні строків звернення працівника до суду у трудових спорах і може встановлювати різні строки для різних категорій таких спорів з урахуванням характеру спірних правовідносин, правової природи вимог, тривалості або регулярності порушення, способу його виявлення, обсягу і складності доказування, тощо. Законодавець має також враховувати надзвичайний характер правового режиму воєнного стану та пов’язані з ним об’єктивні перешкоди у доступі до правосуддя.

Хоча установлення часового обмеження для реалізації визначеного законом права особи є питанням розсуду законодавця, однак, лише за умови, що таке обмеження не порушує сутності права, установлене з легітимною метою та його досягають домірними засобами, воно є справедливим та об’єктивно виправданим, – йдеться у Рішенні.

Аналіз чинного трудового законодавства дає Суду підстави стверджувати, що законодавець пов’язав строк звернення до суду лише з актами, якими оформлюють припинення трудових відносин, та не врахував специфіки правовідносин, що тривають. Так, працівник, перебуваючи у трудових відносинах, у випадку систематичної невиплати винагороди чи періодичних затримок виплати має подавати позови кожних три місяці, щоб не втратити право на судовий захист.

Таке законодавче регулювання не враховує балансу інтересів сторін у трудових правовідносинах, суперечить принципу рівності та спричиняє юридичну невизначеність, яка позбавляє працівника ефективного захисту гарантованого Конституцією України права на своєчасне одержання винагороди за працю.

Отже, Суд наголосив, що установлення тримісячного строку звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат суперечить Конституції України, оскільки призводить до фактичного звуження змісту та обсягу конституційних прав, гарантованих статтями 43 і 55 Конституції України, порушує гарантії своєчасного одержання винагороди за працю та позбавляє працівника реальної можливості ефективно реалізувати право на судовий захист, що суперечить частині першій статті 8, частині сьомій статті 43, частині першій статті 55 Конституції України.

Суд постановив, що частина перша статті 233 Кодексу, визнана неконституційною, утрачає чинність із дня ухвалення Судом цього Рішення.

Джерело: ccu.gov.ua

АО «Кравець І Партнери»

📱Щоб дізнатись більше корисної інформації, не забудьте підписатись на канал. Слідкуйте за новинами та підтримуйте Україну💙💛.

🔸Інформаційний бюлетень ЄСПЛ: заходи жорсткої економії – https://www.echr.coe.int/Documents/FS_Austerity_measures_ENG.pdf

🔸Рішення ЄСПЛ у справі “Жегарац та інші проти Сербії” (Žegarac and Others v. Serbia) (заява № 54805/15 та 10 інших заяв) – https://t.me/rkravetsUA/7537

🇺🇦✌️Важлива та перевірена інформація від адвоката ⤵️

⚡️Приєднуйтесь до каналу https://t.me/rkravetsUA

🙏Буду вдячний за ⚡️зарядження та підтримку каналу💙💛

АО «Кравець І Партнери»

АО «Кравець І Партнери»

Про це в коментарі i-ua.tv заявив адвокат Ростислав Кравець.

«В Україні дуже часто застосовують за калькою теж саме, що відбувається в рф. Зокрема, це обмеження карткових переказів. Наразі цю практику запровадили і в Україні. Тобто банки вимагають доведення легальності коштів, які надходять на карту. Як це працює на практиці важко сказати. Чи одразу розморожують кошти, або ж нескінченно вимагають довідки. Адже законом ця процедура непередбачена. Тому деякі банки можуть цим зловживати фактично позбавляючи українців доступу до власних коштів. Адже перерахувати зараз 150 тисяч гривень чи зняти цю суму, українці через обмеження не можуть. А це вже порушення права власності», — каже адвокат.

За його словами, Нацбанк та Кабмін має переглянути підхід до права власності у цьому випадку.

«Фактично таким чином Нацбанк робить ще один крок до знищення економіки та внутрішнього споживання. Адже не бачу великою шкоди, коли обмежень на банківські перекази не існує. А коли нам кажуть, подивіться, як відбувається на Заході, то там немає таких обмежень. Крім того, на Заході немає війни. Тому нашим можновладцям треба поглянути з власних вікон авто на простих українців. Крім того, будь-яку особу, що посилається на вимоги партнерів попросити навести приклади виконання вимог партнерів, які призвели до покращення економіки чи ведення бізнесу. Цього немає. Тому всі посилання на вимоги партнерів є підтвердженням держзради чиновників, які про це говорять. Адже вони діють не в інтересах власної держави, а виконують завдання іноземців», — зазначає Р. Кравець.

Джерело: i-ua.tv

АО «Кравець І Партнери»

З 27 лютого в Україні набули чинності зміни до правил перетину кордону для чоловіків, які займаються перевезенням гуманітарних і медичних вантажів. Відтепер виїзд таких водіїв буде можливий за загальними підставами, а не за реєстрацією в системі “Шлях” відповідно до постанови Кабінету міністрів №213 від 25 лютого 2025 року.

Тож водії, що прямують за медичними та гуманітарними вантажами, повинні мати інші, передбачені постановою, підстави для перетину кордону, оскільки Міністерство розвитку громад та територій та обласні військові адміністрації не будуть вносити водіїв до системи “Шлях”.

Тобто поїхати за кордон для доставлення гуманітарних вантажів тепер можуть жінки, чоловіки старше 60 років, чоловіки з інвалідністю чи з певними підставами для відстрочки. Водночас волонтерську мету поїздки їм підтверджувати не треба.

Крім того, з 3 березня змінюється й порядок виїзду за кордон для журналістів і працівників сфери культури. Відтепер вони зможуть перетинати кордон лише за умови наявності бронювання від мобілізації та службового відрядження. Державна прикордонна служба діятиме відповідно до загальних правил для військовозобов’язаних, а рішення Міністерства культури більше не впливатимуть на цей процес.

Як пояснив представник ДПСУ Андрій Демченко, прикордонна служба не отримувала рішень Мінкульту, оскільки вони її не стосуються. Також він зазначив, що не може пояснити, чому відомство змінило свою позицію щодо виїзду журналістів і митців. Водночас, за інформацією Мінкульту, причиною нових обмежень стало те, що значна частина тих, хто отримував спеціальні листи сприяння для виїзду у відрядження, не поверталися в Україну, порушуючи закон про мобілізацію.

Згідно з даними представника відомства Дмитра Золотухіна, у 2023 році Мінкульт видав 3 724 дозволи на виїзд, у 2024 році — 2 700, з яких майже 500 осіб не повернулися. Саме тому наразі відомство розробляє нову постанову, яка чітко визначатиме критерії для перетину кордону працівниками медіа, культури та комунікацій. До її ухвалення “листи сприяння” більше не видаватимуть.

Варто зазначити, що певні медіа вже мають накази Мінкульту про бронювання своїх працівників. Проте загальні правила щодо виїзду для журналістів тепер регулюватимуться виключно вимогами бронювання та службового відрядження, що значно обмежує можливості роботи українських медійників за кордоном.

Кордони під замком: як тепер завозити гуманітарні вантажі в Україну

Народна депутатка Софія Федина вважає, що цим рішенням влада фактично перекрила можливість виїзду для чоловіків-волонтерів, що суттєво ускладнить постачання необхідного транспорту та допомоги для армії. На її думку, жінок за кермом вантажівки не так багато, та й лишається питання, як ці жінки мають завантажувати фуру самостійно. І це не враховуючи вже те, що в дорозі може трапитись різне — транспорт зламається, наприклад, і як жінка має самотужки вирішити цю проблему — не зрозуміло.

Також на нову заборону відреагувала й Марина Ставнійчук, членка Венеційської комісії (2009–2014), заслужена юристка України.

“Уряд припинив функціонування системи “Шлях”. Тобто треба розуміти війна завершилась. Гуманітарна допомога не потрібна. І не треба нам говорити про зловживання. Ці зловживання допускала виконавча влада. Жодного , притягнутого до відповідальності, немає”, — висловилась Ставнійчук.

Військовослужбовець ЗСУ і політолог Кирило Сазонов також вважає, що рішення “прикрити “Шлях” зробить більше шкоди, ніж принесе користі.

“Уряд, вам казали, що ви… робите шкоду? Ви розумієте, що ви заблокували перевозку поранених у супроводі лікаря? Не розумієте? Ну так залишайте вечерю з суші та латте, збирайтеся вночі на позачергове та вирішуйте питання”, — звернувся Сазонов.

Скасування “Шляху”: які наслідки матиме це рішення

Ветеран російсько-української війни, громадсько-політичний діяч Олег Симороз вважає, що влада вкотре ухвалює рішення, які є сумбурними, несистемними та далекоглядними. І замість того, щоб вирішувати проблеми — створюють нові.

“З одного боку, є суттєва проблема — неконтрольований виїзд громадян за кордон. Чимало тих, хто виїжджає, не повертаються назад в Україну, що викликає значний суспільний резонанс. Однак методи вирішення цієї проблеми викликають питання. Чи є скасування всіх дозволів на виїзд реальним розв’язанням ситуації? Проблема значно глибша: є ті, хто платить за виїзд, є ті, хто користується службовим становищем, є чиновники, що сприяють незаконному перетину кордону, а є й ті, хто суворо дотримуються закону. Саме добросовісні громадяни зрештою і стають жертвами таких непродуманих рішень”, — каже Фокусу Симороз.

За його словами, це не є справедливим ні з правової, ні з моральної точки зору. Таке рішення — радше політичний хід для замилювання очей, аніж реальна спроба вирішити проблему. Ветеран вважає, що потрібен системний підхід: чіткий контроль, прозорість процесів і довіра суспільства.

“Натомість ми знову стикаємось із поспішними заборонами, реорганізаціями та ліквідаціями, які не дають реального результату. Варто звернути увагу й на ще один аспект — відповідальність за ухвалення таких рішень. Державна прикордонна служба, яка відтепер має вирішувати питання виїзду за кордон, сама є надзвичайно корумпованою. Ми бачимо, як безперешкодно залишають країну навіть народні депутати з підозрами у злочинах. Чому тепер саме ця структура має бути відповідальною за ухвалення ключових рішень?”, — продовжує Симороз.

На думку ветерана, одним із шляхів вирішення проблеми міг би стати публічний реєстр виїздів, доступний для громадськості та журналістів. Це не є порушенням приватності, адже військовослужбовці та спецпризначенці можуть залишатися в закритих реєстрах. Однак щодо цивільних осіб — суспільство має право знати, хто, куди і з якою метою виїжджає. Це допомогло б виявити чиновників, які зловживають службовим становищем, і дало б змогу активістам та журналістам контролювати ситуацію.

Наразі не зрозуміло, як нові правила перетину кордону позначаться на допомозі війську, проте скасування системи “Шлях” ускладнить логістику доставлення допомоги на фронт, що може мати катастрофічні наслідки для обороноздатності країни.

“Таким чином, проблема не вирішується шляхом безсистемних заборон. Потрібно карати корумпованих чиновників, які зловживають владою, а не створювати нові штучні бар’єри для тих, хто чесно виконує свою роботу. В іншому разі це призведе до чергового хаосу та колапсу волонтерської логістики, що в умовах війни є неприйнятним. Відповідальність за ухвалення таких рішень має бути невідворотною, адже лише тоді можна досягти реального результату”, — резюмує Симороз.

Заборона на виїзд за кордон — відсутня?

Адвокат, партнер адвокатської компанії “Кравець і партнери” адвокат Ростислав Кравець нагадує, що були випадки, коли робітники або компанії, які отримали дозвіл на виїзд для гуманітарних перевезень, втрачали це право через те, що водій не повертався в Україну. У таких випадках їхні дозволи анулювали, унеможливлюючи подальші виїзди. Ті компанії, які зловживали цими дозволами, більше їх не отримували, і перевезення здійснювали переважно справжні волонтерські організації.

“Зараз військовим адміністраціям заборонили видавати такі дозволи, що значно ускладнило процес отримання гуманітарної допомоги, підтримки військових частин та забезпечення населення. Це негативна тенденція, адже замість того, щоб встановити прозорий контроль, процес просто скасовують.

При цьому ніхто не несе відповідальності. Якщо хтось дійсно зловживав цими механізмами, то його можна було б притягнути до відповідальності. Але складається враження, що просто бояться розкрити власні порушення. Ми вже бачили, що до цього були причетні навіть народні депутати. Якщо визнаєте, що правоохоронна система не працює, то скажіть це прямо, замість створення нових комісій і конкурсів. Адже виходить, що прокуратура, ДБР, НАБУ, поліція — все це не працює, реформи привели до повної недієздатності. І замість того, щоб контролювати дотримання законів, держава просто забороняє діяльність.”, — каже Фокусу Кравець.

За словами адвоката, головна проблема в тому, що формально заборони на виїзд за кордон зараз не існує — всі рішення ухвалюють у ручному режимі. Простіше було б ухвалити закон, який чітко регулював би це питання під час воєнного стану, але такого закону немає.

Натомість є постанова Кабміну, в якій не сказано ні слова про заборону — лише про те, кому дозволено виїзд. А в будь-якій демократичній країні все, що не заборонено, є дозволеним.

“Тож де ця заборона? Її немає. Отже, замість законодавчого врегулювання питання ми знову маємо ручне управління, яке створює корупційні ризики. Це лише підтверджує, що всі реформи правоохоронної системи — просто марно витрачені кошти. Зрештою, як завжди, знайдуться люди, які вирішуватимуть питання неофіційно, але тепер їхні послуги стануть значно дорожчими”, — вважає Кравець.

Нагадаємо, в Тернопільській області працівники одного з районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки заробляли на військовозобов’язаних до 150 тисяч доларів на місяць. Вони спочатку створювали особам певні перешкоди в отриманні документів на відстрочку, мобілізовували їх, а потім звільняли за певну суму з військової служби.

Джерело: focus.ua

АО «Кравець І Партнери»

Мій Telegram 👉 https://t.me/rkravetsUA 

📌Мій TikTok 👉 https://tiktok.com/@rkravetsua 

📌Мій Facebook 👉 https://fb.com/rkravets/ 

Друзі, дякую за ваші коментарі, поширення та підписку 🔔✊✌️🇺🇦

АО «Кравець І Партнери»

Домовленість України та росії щодо припинення вогню не означатиме скасування воєнного стану. За словами нардепа від “Слуги народу”, члена комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки Федора Веніславського, ця домовленість не означатиме, що противник відведе свої війська з тимчасово окупованих територій чи засоби ураження, які можуть ударяти по Україні.

Скасування воєнного стану: коли це може статися

“Припинення вогню не означає скасування воєнного стану. Скасування воєнного стану можливе тоді, коли зникнуть загрози, які передбачені законом про правовий режим воєнного стану. А сам факт тимчасового припинення точно не усуває ті загрози, які послугували у введенні правового режиму воєнного стану”, — сказав Федір Веніславський.

Він зазначив, що терміни можливого скасування воєнного стану залежать від низки обставин, а саме від відведення російських військ, гарантій безпеки й результатів міжнародних переговорів.

“З огляду на психічний стан Путіна, я думаю, ми можемо очікувати будь-якого розвитку подій. Тому без гарантій того, що це матиме наслідком довготривалий мир, я не думаю, що воєнний стан може бути скасований”, — повідомив депутат.

У розмові з Фокусом Веніславський зауважив, що згідно з законом України “Про правовий режим воєнного стану”, цей режим вводиться не лише в разу збройної агресії чи загрозі нападу, але й у випадку небезпеки державного суверенітету, територіальної цілісності України, незалежності.

“Можна буде говорити про скасування правового режиму воєнного стану або про непродовження його лише після того, як ці загрози зникнуть. А коли вони можуть зникнути? Коли ми отримаємо ті гарантії, які не дозволять, унеможливлять будь-які напади з боку росії на територію України”, — сказав Федір Веніславський.

Він наголосив, що сам факт припинення вогню не може бути підставою для скасування воєнного стану. Натомість має бути комплексно розвʼязане питання, забезпечення безпеки й неповторення того, що було 24 лютого 2022 року.

Адвокат, партнер адвокатської компанії “Кравець і партнери” адвокат Ростислав Кравець розповів Фокусу, що нині є підстави для дії воєнного стану. Стаття 64 Конституції України передбачає перелік прав і свобод громадян, які можуть бути обмежені під час дії воєнного стану.

“Якщо воєнного стану немає, то і цих обмежень немає. Звичайно, Верховна Рада може в турборежимі прийняти якийсь інший закон і заборонити громадянам чимось користуватися, вільно висловлювати свої думки, виїжджати за кордон”, — сказав Ростислав Кравець.

Коли в Україні дозволять демобілізацію та виїзд чоловіків за кордон?

Веніславський зауважив, що дозвіл на виїзд за кордон та демобілізація будуть дозволені після скасування воєнного стану. Проте за умови, якщо не буде введено жоден інший правовий режим.

“Свобода пересування і вільне пересування за межі країни пов’язані виключно з продовженням або непродовженням правового режиму воєнного стану”, — пояснив народний депутат.

За його словами, питанням демобілізації займатиметься президент України. Він визначатиме рішення щодо демобілізації та вноситиме його на затвердження Верховній Раді. Депутат повідомив, що існує багато процедурних моментів, які потребують злагодженої діяльності РНБО, президента, ВР.

“Щонайменше має бути дійсно підписана якась мирна угода, яка буде відповідати міжнародному праву, інтересам України й Конституції. Тому що будь-яку мирну угоду ми ж не можемо, як народні депутати, ратифікувати, якщо вона буде суперечити Конституції України. Конституцію ми змінити не можемо. Тут дуже багато невизначених моментів, які не дозволяють чітко й однозначно сказати, коли, що відбудеться”, — підсумував Федір Веніславський.

Своєю чергою Кравець наголосив, що в Україні немає жодного закону, який би забороняв громадянам виїзд за кордон. Натомість, за його словами, дії ДПСУ є “перевищенням влади й службовим становищем”.

Адвокату складно сказати, коли завершиться процес мобілізації, він проводиться на час воєнного стану. Проте, для демобілізації достатньо одного дня, переконаний Кравець.

“Зі строкової служби за місяць всіх звільнили. Що не можна звільнити всіх військовослужбовців, які не укладали контракти й не хочуть продовжувати служити за один день? Я думаю, брати, чоловіки, дружини самі приїдуть і їх заберуть, навіть не треба чекати автобусів”, — додав він.

Нагадаємо, 10 лютого речник ГУР Андрій Юсов повідомив, що воєнний стан, який продовжено до 9 травня, не буде скасовано через три місяці, попри заяви деяких нардепів. Він зазначив, що чекати на завершення війни в Україні поки не варто, проте необхідно над цим працювати.

18 лютого у ЗМІ розповіли, західні політики не хочуть, аби Україна погоджувалася на припинення вогню, поки не буде мирної угоди.

Джерело: focus.ua

АО «Кравець І Партнери»