Він вимагає компенсації за банкрутство належного йому Amsterdam Trade Bank, а також повернення контролю над активами, зокрема Holland & Barrett. За повідомленнями, Фрідман має громадянство росії та Ізраїлю.

Фрідман, який заплатив за Holland & Barrett 1,8 млрд фунтів стерлінгів, що становить близько 2 млрд євро, втратив контроль над своїми активами після того, як Європейський Союз запровадив санкції проти нього та інших російських мільярдерів, повідомляє Follow the Money. Ці інвестиції контролювалися через компанії, зареєстровані у фінансовому районі Зюйдас в Амстердамі, та також включали частки в російській мережі супермаркетів X5 і телекомунікаційному операторі Veon, раніше відомому як Vimpelcom, який працює в Бангладеш, Україні, Узбекистані, Пакистані та росії.

Окрім відновлення контролю над активами, Фрідман вимагає відшкодування збитків, розмір яких не уточнюється. Він стверджує, що Центральний банк Нідерландів De Nederlandsche Bank розпочав кампанію тиску на Amsterdam Trade Bank після збиття літака рейсу MH17 авіакомпанії Malaysia Airlines у 2014 році. Згодом банк збанкрутував під впливом санкцій, запроваджених після початку повномасштабного вторгнення росії в Україну.

Фрідман обрав Постійну палату третейського суду, засновану 1899 року для вирішення спорів за участю держав. Він обґрунтовує свої вимоги двостороннім інвестиційним договором 1989 року між Нідерландами та колишнім Радянським Союзом. За повідомленнями, судові документи свідчать, що вперше він повідомив уряд Нідерландів про можливий позов у березні 2025 року.

Фрідман також веде паралельні справи в інших юрисдикціях. У Міжнародному центрі з урегулювання інвестиційних спорів у Вашингтоні, арбітражному органі Світового банку, він вимагає від України 1 млрд доларів через націоналізацію банку.

За даними російської газети «Ведомости», у 2024 році він подав до арбітражного суду в Гонконзі позов проти Люксембургу на суму 16 млрд доларів. У листопаді 2025 року він розпочав арбітражне провадження проти Великої Британії, однак додаткові подробиці цієї справи не оприлюднювалися.

Адвокатка Гелен овер де Лінден, яка спеціалізується на питаннях росії та санкцій, заявила Follow the Money, що результати цих справ складно передбачити.

«Суд Європейського Союзу в Люксембурзі ще у 2009 році постановив, що двосторонні інвестиційні договори несумісні із санкціями ЄС. Європейський Союз навіть закликав припинити дію всіх 41 двосторонніх інвестиційних договорів. Однак із різних причин цього досі не сталося», — сказала вона.

За словами де Лінден, Рада ЄС, яка запровадила санкції, почала додавати спеціальні положення, покликані ускладнити задоволення таких вимог.

«Рада запроваджує спеціально розроблені положення, які ускладнюють присудження компенсації за такими позовами. Водночас постає питання, чи не суперечить це принципу правової визначеності», — зазначила вона.

Найважливішою де Лінден назвала справу в Гонконзі.

«Оскільки йдеться про ймовірну несумісність двосторонніх інвестиційних договорів із санкціями ЄС, очевидно, що позивачі прагнуть проводити арбітраж за межами Європейського Союзу, Великої Британії та США. У таких випадках часто обирають азійську країну з відносно добре функціонуючою правовою системою», — пояснила вона.

«Якщо арбітражний суд в Азії задовольнить позов і надасть положенням двосторонніх інвестиційних договорів перевагу над санкціями ЄС, це означатиме появу рішення, яке можна буде виконати в третіх країнах і в росії. У Європейському Союзі воно швидко зіткнеться з дуже широким застереженням про неприпустимість позовів», — додала юристка.

За словами де Лінден, країна ЄС навряд чи швидко виплатить компенсацію.

«Нещодавно до санкційних правил додали положення, згідно з яким така виплата суперечила б публічному порядку. Це дуже широке поняття, яке в будь-якому разі охоплює дії, що порушують санкції ЄС», — зазначила вона.

За потреби текст можна адаптувати під більш стислий новинний стиль.

Джерело: nltimes.nl

АО «Кравець І Партнери»