Про це в коментарі заявив адвокат Ростислав Кравець.

«Якщо правоохоронні органи не можуть висунути йому підозру, то чому особа не може бути учасником адвокатського самоврядування? Адже Єрмак є адвокатом. Де підозра Єрмаку? Чи є рішення суду, що Єрмак є корупціонером та що він прикривав схему Міндіча або саджав детектива НАБУ? Немає. Чому адвокати мають виправдовуватися, що вони довірили Єрмаку якість комітети? Якщо до Єрмака є питання, то де його підозра? З цим мають розбиратися правоохоронці, а не адвокати», — каже Р. Кравець.

Він підкреслив, що є засуджені адвокати, є адвокати, які беруть чи брали хабарі, то чому ж за це мають відповідати інші адвокати?

«Єрмака звільнили, Міндіч втік, правоохоронні органи показують бездіяльність, а громадські активісти зараз звинувачують у всьому адвокатуру. Однак рішення Єрмака очолити комітет Національної асоціації адвокатів з питань захисту постраждалих від збройної агресії проти України жодним чино не впливає на адвокатуру. Всіх хто з цим не згодні, можуть покинути свою адвокатську діяльність. Поки бачу лише хайп, на якому піаряться такі громадські активісти, як Шабунін та інші, але не бачу проведення розсування проти Єрмака нашими правоохоронними органами. А якщо б сьогодні опублікували розмови членів НАБУ, то ми б всі втратили від шоку свідомість. Зокрема, від того, як можна робити такі домовленості», — резюмує Р. Кравець.

Нагадаємо, що Колишній керівник Офісу президента Андрій Єрмак очолив комітет Національної асоціації адвокатів з питань захисту постраждалих від збройної агресії проти України. Про це повідомляється на сайті асоціації.

Зазначається, при Національній асоціації адвокатів України почали роботу чотири нові колегіальні дорадчі органи, що діють на постій основі, — галузеві комітети.

Джерело: i-ua.tv

АО «Кравець І Партнери»

Адвокат нагадав, що Богуслаєв перебуває під вартою вже понад 1040 днів, і суд постійно подовжує йому запобіжний захід, не враховуючи стан його здоров’я та ефективність менш суворих альтернатив. 

“ЄСПЛ неодноразово підкреслював, що будь-яке подальше утримання особи під вартою може вважатися виправданим лише за наявності конкретних ознак справжньої суспільної потреби, яка, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. У справі Богуслаєва В.О. таких ознак не встановлено. Аналіз ухвал суду та клопотань прокурора свідчить про шаблонність підходу: з більш ніж 20 ухвал жодна не містить індивідуалізованої оцінки стану здоров’я або обґрунтування неможливості застосування альтернативного заходу. Ситуація ускладнюється тим, що йдеться про особу похилого віку з інвалідністю, перенесеними тяжкими захворюваннями, втратою слуху та клінічною смертю. За наявності таких обставин подальше тримання під вартою без належного медичного супроводу потенційно виходить за межі статті 5 і наближається до сфери дії статті 3 Конвенції”, — зазначає адвокат Ростислав Кравець.

“Таким чином, експерти моніторингової місії IAC ISHR приходять до висновку, що продовження тримання Богуслаєва В.О. під вартою об’єктивно не відповідає вимогам індивідуального підходу, не демонструє реальної переоцінки ризиків з урахуванням плину часу, та є прикладом системного автоматизму, що суперечить як практиці ЄСПЛ, так і фундаментальним принципам Конвенції”, — додає адвокат.

Джерело: ukranews.com

АО «Кравець І Партнери»

Проте два роки потому ми змушені поставити запитання не лише про бездіяльність правоохоронців, а й про саму суть справи: чи дійсно існувала розгалужена мережа хабарів, про яку тоді так впевнено заявляли чиновники?

Гучні обшуки — гучна версія. А докази де?

Відомий громадський активіст, очільник “Фундації DEJURE” Михайло Жернаков у дописі на Facebook заявив, що недовіра українців до Верховного Суду на початку 2025 року сягнула 69%.

“І недаремно. Бо ВС продовжує протидіяти судовій реформі, скасовуючи рішення про звільнення недоброчесних суддів, втручаючися в компетенцію оновлених ВККС і ВРП, і загалом всіляко захищає статус-кво”, — пише Жернаков.

Справа безпосередньо щодо Всеволода Князєва зараз розглядається у Вищому антикорупційному суді (ВАКС). Його затримали під час передачі коштів, і розслідування завершено. Зараз він — під заставою в розмірі понад 18 млн грн. Але це — єдиний приклад, де видно хоч якийсь прогрес. У всіх інших випадках — тиша. Або, як це прийнято називати офіційно — “досудове розслідування триває”.

Після затримання Князєва, НАБУ та САП заявили, що йдеться не про один випадок, а про системну схему хабарів у Верховному Суді, де гроші нібито розподілялися між кількома суддями. У медіа обговорювалися прізвища, в ефірах звучали гучні обіцянки.

Але жоден з тих суддів, у кого тоді провели обшуки (включаючи тих, у кого знайшли великі суми готівки), не отримав підозри. Більше того, вони не відсторонені, продовжують працювати, а декого ще й провели на пенсію з усіма виплатами. Це не просто дивно — це руйнує саму початкову версію правоохоронців.

Якщо справді була “сітка” хабарів — то чому за два роки немає інших підозрюваних, крім самого Князєва? Якщо агент НАБУ, нотаріус Кирило Горбуров, діяв під прикриттям і передавав гроші, якщо адвокат Горецький пішов на угоду — де результати цих викривальних свідчень?

Версія зручна, але непроста: схема як засіб тиску?

У цій історії з’являється ще один тривожний паралель. Якщо факти встановлені, свідки допитані, частина учасників (наприклад, адвокат Олег Горецький) пішли на угоду зі слідством, а хтось взагалі є агентом НАБУ (нотаріус Кирило Горбуров) — тоді що заважає рухати справу далі?

Є версія, що справа була використана не стільки для “очищення системи”, скільки для встановлення контролю над нею. Адже якщо суддю спіймали, але не звільнили й не засудили — ним можна керувати. І це — далеко не нова модель. У 90-х роках в Україні правоохоронні органи саме так вибудовували вплив на суддів та чиновників: “спіймали — тримаємо на гачку”.

Схожу думку висловлює й адвокат Ростислав Кравець. За його словами, дії правоохоронців у цій справі викликають багато запитань — зокрема щодо вибірковості підозр і відсутності реальних доказів.

“Заявляли про цілу мережу хабарів, але чомусь підозру оголосили лише Князєву. Згодом навіть вибачались, мовляв, немає достатніх доказів. Є два припущення: або бракує доказів щодо інших фігурантів, або ж навмисне створили такий механізм, щоб тримати суддів “на гачку” і за потреби тиснути на них”, — говорить Кравець.

Адвокат Віталій Сердюк також наголошує, що гучні звинувачення у соціальних мережах за відсутності офіційних підозр є певною формою тиску на судову систему.

“Воно лунало так, і, на жаль, це було елементом тиску на судову гілку влади. Я категоричний противник таких речей, оскільки вони кидають тінь на репутацію суду. А репутація суду та його статус — це основа демократичного суспільства. Обов’язок кожного з нас як громадян — зробити все, щоб суд залишався якомога більш незалежним і не перебував під впливом держави. Звісно, коли в публічному просторі з’являються заяви про те, що всі судді корупціонери — це не просто неприємно, це є формою тиску”, — зазначає Сердюк.

За його словами, правоохоронці повинні утримуватись від подібної практики.

“Якщо є підстави для оголошення підозри — це потрібно робити в установленому порядку, письмово. А не через Facebook чи Telegram-канали, поширюючи заяви про те, що нібито більше половини суддів є фігурантами кримінальних проваджень. Такі дії мають незаконний характер і є способом тиску”, — підкреслює адвокат.

Адвокат, експерт з кримінального права, член Комітету захисту гарантій адвокатської діяльності Ради адвокатів Київської області Євгеній Черналівський також зазначає, що кримінальні провадження проти суддів використовуються як інструмент тиску на судову гілку влади.

“Це варто розглядати в політичному контексті, де одну з гілок влади — судову — інша гілка влади, виконавча, намагається взяти під свій контроль”, — додає він.

Виникає підозра: а чи не була версія про цілу мережу хабарів свідомо перебільшена — або навіть змодельована — щоб:

• мати інформаційний ефект;
• створити тиск на суд;
• забезпечити “ручне управління” через компромат?

Можливо, йдеться не про змову, а просто про саботаж системи, в якій одні органи втрачають інтерес, а інші — не мають політичної волі йти до кінця. Але як пояснити інакше ситуацію, коли суддя, у якого знайшли готівку, сьогодні офіційно на пенсії й отримує щомісячно сотні тисяч гривень? Як, наприклад, суддя Олександр Прокопенко — який встиг оформити собі відставку та пішов з посадою і повним соціальним пакетом.

Можливо, мережі не було взагалі?

Це найнеприємніше припущення, але його також не можна відкидати: можливо, системної мережі справді не існувало, а хабар отримав лише один суддя, або коло було значно вужчим, ніж подано публічно.

У такому разі маємо приклад маніпулятивного використання репутації антикорупційних органів, коли з єдиної справи зробили медіа-шоу. І тепер, коли шоу закінчилось, глядачів просять забути про нього.

Як зазначає адвокат Євгеній Черналівський, навколо системи антикорупційних органів сформовано ореол так званих “великих борців із корупцією”.

“В нас існує так званий тренд на боротьбу з корупцією — і під цей тренд формується робота антикорупційних органів. Проте конкретних результатів часто немає, а звинувачення здебільшого містять надуманий характер”, — говорить Черналівський.

Адвокат також наголошує, що у резонансних кримінальних провадженнях часто простежується прагнення антикорупційних органів до самопіару.

“Ми говоримо також про недопустимість доказів, які використовуються, часто докази, які отримувалися з порушенням процедури (незаконні стеження та прослуховування),а також з порушенням гарантій адвокатської діяльності, оскільки фігурантами в деяких справах були адвокати. Якщо розібратись більш детально в таких провадженнях — там більше піару та бажання рекламувати роботу органів, дискредитувати суддів Верховного Суду та судову систему, зобразити їх в образі тотальних корупціонерів, а себе — борцями з корупцією”, — пояснює Черналівський.

Паралельно існує ще одна версія. За словами адвоката Ростислава Кравця, є імовірність, що Князєв заважав агентам іноземного впливу сформувати Вищу кваліфікаційну комісію суддів України (ВККСУ) — орган, який, зокрема, здійснює кваліфікаційне оцінювання суддів та кандидатів на посаду судді.

Кравець також звертає увагу на те, що прослуховування тоді ще голови Верховного Суду здійснювалося без жодних законних підстав:

“Прослуховування, ймовірно, здійснювалося іноземцями, яким Князєв заважав сформувати власну ВККСУ для обрання зручних суддів. Важливо зауважити, що прослуховування голови Верховного Суду проводилося без жодних ухвал слідчих суддів чи відповідних дозволів. Саме за це детективів і прокурорів потрібно притягати до відповідальності”, — говорить Кравець.

Небезпека мовчання: репутація на кону

Найгірше в цій історії — це втрата довіри. Якщо НАБУ і САП справді мали докази — то їхня бездіяльність свідчить або про некомпетентність, або про саботаж. Якщо доказів не було — то ми маємо справу з фабрикацією іміджу боротьби з корупцією замість реальної роботи.

Обидва варіанти — фатальні для держави, яка сподівається на вступ до ЄС і отримує мільярди підтримки саме на реформу судової системи.

Відомий громадський активіст, очільник “Фундації DEJURE” Михайло Жернаков у дописі на Facebook наголошує, що вже два роки поспіль Єврокомісія закликає владу розібратися з корупцією у Верховному Суді. Проте, за його словами, реальних змін не відбувається.

“Але, як то кажуть, “віз і нині там”. Натомість, Уряд реєструє абсолютно порожній законопроєкт про імітацію очищення ВС”, — резюмує Жернаков.

Адвокат Черналівський звертає увагу на роль антикорупційних активістів, діяльність яких, за його словами, дедалі частіше використовується як інструмент тиску, а не як форма реального громадського контролю.

“Що стосується так званих активістів — це поняття вже дискредитоване. Їх використовують як таранний інструмент проти судової гілки влади. Звісно, є й позитивні моменти — окремі активісти справді піднімають кричущі питання. Але це поодинокі випадки. Система такого “інструменту” працює на самопросування: вона активно себе рекламує, отримує фінансування й створює навколо себе потрібну інформаційну картинку. Але назвати це реальною боротьбою з корупцією складно — радше це ще один механізм впливу на судову владу”, — говорить Черналівський.

Адвокат Віталій Сердюк наголошує, що головною реформою, якої потребує судова система, є забезпечення її реальної незалежності, адже саме вона дозволяє суду ефективно захищати права громадян та бути гарантом справедливості.

“Якщо ми постійно бачимо так званих громадських діячів, які дискредитують та піддають критиці рішення суддів, це прямо суперечить праву на справедливий суд, гарантованому Європейською конвенцією. Адже у таких випадках суд керується не законом, а тиском з боку суспільних очікувань та вимог певних активістів”, — зазначає адвокат.

Він додає, що практика дискредитації суддів та їхніх рішень є системною проблемою, яка стосується не лише Верховного Суду.

“Зокрема, така ситуація спостерігається і у Вищому антикорупційному суді. Коли суд ухвалює рішення, деякі активісти або громадські діячі публічно обговорюють їх із відверто негативним емоційним забарвленням. Реформа ж повинна була б гарантувати недопущення дискредитації суду, втручання в судову діяльність чи тиску на неї. Це — основа правової демократичної держави”, — говорить Віталій Сердюк.

Адвокат Євгеній Черналівський також звертає увагу на проблеми в самому ВАКС.

“Та судова практика, яка склалась з боку ВАКС, не витримує жодної критики. Процедуру змагальності перетворено на фарс. На практиці це виглядає так: клопотання сторони захисту ігноруються, їх тлумачать по-своєму, кримінально-процесуальний кодекс судді тлумачать по-своєму. Адже початкова мета — не боротьба з корупцією, а політична кон’юнктурність. ВАКС перетворено на інструмент тиску, за допомогою якого намагаються сформувати лояльний суддівський корпус, здатний ухвалювати політично вигідні рішення. Судді здебільшого приймають позицію досить однобоку, віддалену від справедливості”, — зазначає адвокат.

Справа, якої більше нема?

Через два роки після найгучнішої антикорупційної спецоперації в історії України справа фактично звелася до одного фігуранта, а всі інші — “вийшли сухими”.

На думку юристів, перспектива і навіть цієї одної справи сумнівна. Зокрема, адвокат Ростислав Кравець вважає, що обвинувачення не мають належної доказової бази:

“Скоріш за все, ця справа врешті-решт буде розвалена. Немає доказів вини Князєва, зібраних належним чином”, — говорить Кравець.

Більше того, сумнівними стали і первинні твердження про масштаб корупції. Тепер уже не лише експерти, юристи, журналісти, а й суспільство має право спитати: Де справи по суддях-корупціонерах? Якщо схема була — чому мовчать фігуранти? Якщо доказів нема — хто і навіщо запустив версію про “мережу”?

Можливо, відповідь ми отримаємо лише в історичних дослідженнях. Але вже зараз можна сказати: справа про корупцію у Верховному суді стала не перемогою антикорупційної боротьби, а дзеркалом її глибокої кризи.

Джерело: obozrevatel.com

АО «Кравець І Партнери»

Втім, на думку адвоката Ростислава Кравця, навіть “старі” штрафи ТЦК знаходяться поза межами правового поля.

Ніхто не знає звідки з’являється розшук ТЦК

Що означає розшук ТЦК, чи скасовують суди штрафи за порушення правил військового обліку і чому виїзд чоловіків за кордон під час війни не врегульований законом? Про це читайте в другій частині інтерв’ю з юристом.

Чи законно знімати на відео працівників ТЦК? Чому Кравця називають “адвокатом диявола” та чи звертаються до нього з проханнями допомогти “відкосити”? Про це читайте в першій частині інтерв’ю.

“Чорна діра” законодавства

– В травні оновилося законодавство про мобілізацію. На вашу думку, що все ж таки не так з новим законом?

– Будь-які зміни і будь-які реформи у нас проводяться з єдиною метою: щоб не нести відповідальність за те, що не робиться. Того законодавства, яке існувало і до цього закону, і на сьогоднішній день, його достатньо, але його продовжують реформувати і реформувати. За три роки війни не було жодного разу, щоб відстрочка від мобілізації чи бронювання були за правилами, які існували три місяці тому. Кожен раз щось нове. Навіщо? Щоб ніхто не відповідав.

Я вважаю, що ті зміни, які були внесені, вони ще більше нашкодили державі, довірі суспільства до держави. Позбавили осіб можливості звільнення з військової служби. Наприклад, були внесені зміни, як я говорю, Мар’яною Б. та Федіром В. (які на цьому наполягали), що якщо дитина інвалід, то особа має право на відстрочку, але не може звільнитися, якщо є інші особи, які можуть доглядати за дитиною. Навіщо це було робити? Щоб вас зненавиділи всі? Теж саме стосується, якщо є близькі інваліди.

Те ж саме з ліквідацією МСЕК. Навіщо? Що таке буде інше? Всі вважають, що люди отримували незаконну інвалідність. Так притягніть до відповідальності! Чому ви не притягаєте до відповідальності? Ні! Ми знищимо всі бази, щоб ніхто не відповідав. З тими ж прокурорами. Коли стався цей скандал, я відразу сказав, що почекайте їх всіх засуджувати, тому що, коли перевірять, то виявиться, що вони реально інваліди. Виявилось (Офіс Генпрокурора у відповідь на запит Центру протидії корупції не зміг підтвердити факт неправомірного отримання інвалідностей жодного з 67 прокурорів Хмельницької прокуратури, — Ред.) Хтось вибачився перед прокурорами? Довели, що вони незаконно отримали інвалідність? Ні. Якщо вони отримали незаконно, будь ласка, притягніть до відповідальності, стягніть ті кошти, які вони отримували. Ні. Давайте ліквідуємо МСЕК і ті самі люди будуть оцінювати втрату функціональності.

– Ще з того, що турбує людей, це розшук по лінії ТЦК. Коли таке каже поліція, то виникає дуже багато суперечок: чи повинні затримувати за це, чи ні, бо ж наче як це адміністративне правопорушення.

– Це “чорна діра”. На сьогоднішній день ніхто вам чітко не може сказати, звідки там з’являється розшук. Людина їде, її зупиняють, говорять: “Ви в розшуку”. Він оновлює “Резерв +” і бачить, що він не в розшуку. Почекайте, зараз буде. І через 2-3 години з’являється в “Резерв +” напис що в розшуку. Хто туди вніс? Хтось це досліджував?

Ну, добре. Уявімо, що все правильно внесли, людина кудись там не з’явилась і ТЦК направила в розшук (до речі, про цю базу розшуку законодавство так і не прийняли). Що таке розшук? Розшук особи, яка вчинила адміністративне правопорушення. За законом поліція повинна цю особу затримати і доставити в ТЦК. Якщо особа самостійно не хоче туди йти, поліція повинна скласти протокол про адмінзатримання, викликати безоплатну правову допомогу (якщо людина потребує правової допомоги) і тоді доставити в ТЦК, тут увага (!), для складання протоколу про порушення правил військового обліку. Однак, тут є проблема. Відповідно, до Кодексу України про адмінправопорушення (це статті 210 і 210 з позначкою “1”) ці штрафи не застосовуються у разі, якщо власник Єдиного державного реєстру військовозобов’язаних має доступ до інших державних реєстрів. Крапка.

Єдине, за що можна людину зараз оштрафувати, це втрата військово-облікового документу. Це єдиний штраф, який можуть стягнути наразі ТЦК. Все.

У нас пропонують нові закони про “заочне штрафування” (відповідний законопроект №12093 був прийнятий в першому читанні, — Ред.). Таке враження, що люди знаходяться в паралельній реальності. Ви ж самі прийняли цей закон в травні місяці і збільшили штрафи з 850 гривень до 17 тисяч. При цьому, на початку, саме Міноборони говорило, що підстав для застосування штрафів немає, тому що вони мають доступ до реєстрів. Тобто, доступ до реєстрів вони мають, штрафи вони застосовувати не можуть, але Верховна Рада вносить зміни, щоб штрафи застосовували. Це якийсь сюр?

– Але ж потім в судах не завжди ці штрафи скасовують.

– У нас 99% скасувань. Один штраф ми нещодавно програли, (перший, який ми програли), але, я думаю, що там особистість судді мала значення. Я не знаю, як можна не скасувати штраф, якщо закон так прописаний.

“Заборони виїздити за кордон немає”

– Давайте торкнемося теми, про яку ви часто кажете, це заборона виїзду для чоловіків за кордон. Начебто заборони немає. Дивіться, стаття 33 Конституції: “Кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом”.

– Це важливо. “Встановлюються законом”. Покажіть мені хоч один закон, який забороняє виїзд за кордон. Жодного немає. Є закон про перетин громадянами кордону України. Там є стаття 6, в якій є випадки заборони виїзду за кордон. Нема жодного випадку, пов’язаного з введенням воєнного стану. Нема жодного випадку, який забороняв би чоловікам віком від 18 до 60 років виїжджати.

– Але ж є закон “Про правовий режим воєнного стану”…

– І що там?

– Восьма стаття. Військове командування разом із військовими адміністраціями може “встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в’їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян”.

– І де це встановлено?

– Ну як де? Є ж постанова Кабміну.

– А ви там можете знайти слово “заборонено”. Найдіть слово “заборонено” в постанові. Не знайдете. Написано “дозволено” (в зазначеній постанові Кабміну представлений перелік категорій осіб, які мають право перетинати кордон під час дії воєнного стану, — Ред.) Ми ж демократична країна. В демократичній країні дозволено все, що не заборонено. Якщо ми тоталітарна країна, то так, дійсно, заборонено все, що не дозволено. Є рішення з цього приводу і Конституційного суду, і міжнародних судів. Де заборона виїзду за кордон? Нема. Ніхто не встановлював.

Ми зараз чекаємо рішення Європейського суду з прав людини, де двом студентам заборонили виїхати за кордон. Десь в березні повинні вже отримати висновок.

– Коли буде отриманий цей висновок, на що він вплине?

– Ні на що. Повне ігнорування прав людини і законів.

– А в ідеалі як повинно було б бути?

– Ну от дивіться, що пишуть при відмові виїзду за кордон? “Не надані всі документи”. Крапка. Які “всі”? Верховний суд нарешті розродився [рішенням], що потрібно чітко зазначати, які саме документи не надані. Чого не вистачає? Які документи не таким чином оформлені?

Є деякі випадки, коли у вас забирають закордонний паспорт, кудись йдуть, виривають сторінку з нього, а потім говорять, що у вас підроблений паспорт, тут вирвана сторінка, тому ми не можемо вас пропустити.

– Гаразд, якщо все вирішується законом, чому немає закону цього? На вашу думку?

– Чотири законопроекти за цей час були. Навіть в тому законі (про військовий облік, який вступив в дію у травні 2024 року, — Ред.) був цілий розділ “Виїзд за кордон”. Його прибирали. Щоб в ручному режимі на цьому заробляти гроші і в ручному режимі вирішувати. Щоб все було чітко і прозоро – не вигідно нікому. На жаль.

Я теж закликаю – прийміть закон нарешті! Але закону немає і це вигідно всім.

– Але щось я не дуже розумію як Федіру В. чи Мар’яні Б. це може бути вигідно?

– Ну чому ж. Наприклад, є якась опозиція. Петро Олексійович Порошенко у нас виїжджає за кордон? Його ж не випустили. Людина хоче поїхати десь агітувати за себе, отримати підтримку. Сиди. Що ж не вигідно?

– Так він вже і не військовозобов’язаний…

– При чому тут військовозобов’язаний?.. Там же інша ситуація, що заборонили народним депутатам, без дозволу окремого, навіть якщо більше 60 років. Тримати їх дітей в заручниках, близьких. Чому ні?

– Якщо людину не випустили за кордон, вона звертається до суду, отримує позитивне рішення, це потім гарантія, що вона виїде?

– Влітку минулого року у нас за рішенням суду декілька осіб виїхали. Але це наша практика. Я не знаю, як там з іншими.

Може статись така ситуація, що людина приїде [на кордон], йому скажуть, що ти ту відмову оскаржив, на тобі нову і знову оскаржуй. Судом буде встановлено перевищення влади, службових повноважень представниками прикордонної служби. І можна цього прикордонника, який незаконно заборонив виїхати за кордон, притягнути до відповідальності і навіть стягнути шкоду. Чи захоче повторити новий представник прикордонної служби це саме? Питання.

– Так може траплятися знову по колу?

– Може. До безкінечності. Доводячи, що відсутня правова держава, відсутнє верховенство права, повага до Конституції, прав людини.

– Але ж ми зараз на війні! Ми кажемо про права людини і, звісно, в демократичній державі їх повинні дотримуватись…

– Це є основа. Коли люди бачать, що держава їх захищає, дотримується їхніх прав, то вони захищають державу. Я розумію, до чого ви ведете… Але прийміть закон, щоб це було законно. Люди це сприймуть. Щоб все було прозоро і зрозуміло. Чому одних випускають, а інших не випускають? Чому комусь можна, а іншим не можна? Не регулюйте це в ручному режимі. Звичайно, ми можемо знаходити виправдання будь-якому порушенню. Але це неправильно.

Після Другої світової війни в Нюрнберзі на процесі були прийняті нюрнберзькі принципи (правові принципи, які характеризують діяння, що згідно з міжнародним правом, є злочинами проти миру і безпеки, — Ред.). За що судили, наприклад, суддів Рейху? Вони ж приймали за законом рішення. Відправляли євреїв на смерть. За законом. Просто закон такий був. Але вони за це несуть відповідальність. За те, що вони порушували права людини. Говорять, ну, у нас війна, то ми можемо порушувати. У нас війна, ми можемо людину схопити на вулиці, побити її ногами, відправити в військову частину. У нас війна, ми можемо не зважати на документи, ігнорувати права людини. Ні, не можемо. Тому що ми правова і демократична держава.

Тому я раджу всім перед тим, як виправдати порушення закону, почитати нюрнберзькі принципи.

– Але ми ж себе захищаємо. Коли ви наводите приклад Третього Рейху, то там інша ситуація.

– Тут питання не про Третій Рейх. Нюрнберзькі принципи застосовуються і зараз до інших країн. Де відбувається геноцид інших народів, порушення прав людини інших народів. Вони ж не для фашистів були розроблені. Вони були розроблені для всього людства. Для того, щоб люди розуміли, що порушувати права не можна.

Джерело: telegraf.com.ua

АО «Кравець І Партнери»

Про це в коментарі заявив адвокат Ростислав Кравець.

«Україна йде хибним шляхом. Адже в інших країнах немає такого моніторингу та візуального контролю. Наразі йде підготовка до побудови тоталітарної України, де відбувається повний контроль за своїми громадянами. Тобто фактично повністю знищується захист персональних даних. А обґрунтовувати це виключно інтересами нацбезпеки, навіть у таких розвинених країнах, як Франція, США та Німеччина неможливо. Там заборонено подібний моніторинг. І лише в країнах, де дуже розвинений контроль держави за своїми громадянами, наприклад, у Пекіні, такий моніторинг існує», — каже адвокат.

Він нагадав, що у демократичних країнах немає втручання в особисті немайнові права громадян та контролю за ними.

«В такому випадку голосування та запровадження такої системи моніторингу є черговим кроком для побудови в Україні тоталітарної держави через нехтування правом на приватне життя громадян», — резюмує адвокат.

Нагадаємо, що законопроєкт № 11031 «Про єдину систему відеомоніторингу стану публічної безпеки», який забезпечить законодавче підґрунтя для функціонування в Україні масштабної системи відеомоніторингу, включили до порядку денного розгляду Верховної Ради.

Варто зазначити, що згідно із текстом законопроєкту, об’єктами відеомоніторингу будуть:

• інформаційні об’єкти, до яких належать фізичні особи, а також транспортні засоби;
• публічні місця;
• інші території загального користування;
• території, будівлі, споруди закладів освіти, охорони здоров’я та приміщення в них;
• речі і предмети тощо.
• Ідентифікація інформаційного об’єкта «фізична особа» має здійснюватися на підставі певного набору біометричних даних та такої інформації про особу:
• власне ім’я,
• дата народження/смерті,
• місце народження,
• стать,
• відомості про зареєстроване або задеклароване місце проживання (перебування) особи, зняття особи з реєстрації місця проживання або про зміну місця проживання (перебування) особи,
• відомості про громадянство або його відсутність,
• відцифрований образ обличчя особи,
• реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспортного документа особи (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків відповідно до закону).

Джерело: i-ua.tv

АО «Кравець І Партнери»

Щоправда, ця реакція виявилася своєрідною. Так, у територіальному управлінні Державної судової адміністрації України у Київській області заявили, що це фейк. А у судовій адміністрації міста Києва повідомили, що всі столичні суди забезпечені необхідними ресурсами (поштові марки, папір, конверти, картриджі для принтерів тощо) “як мінімум на перше півріччя 2023 року, а також довше”. Крім того, в Управлінні заявили, що не отримували жодної скарги чи звернення щодо наявності проблем, про які повідомила “Страна”.

Водночас, опитані “Страною” адвокати продовжують наполягати, що проблема з нестачею марок та конвертів існує, причому вже досить давно. І призводить до того, що сторони процесу вчасно не отримують повістки та тексти рішення судів, а сам розгляд справ затягується. Особливо сильний дефіцит марок, за словами опитаних “Страною” юристів, спостерігається у Подільському, Шевченківському, Дарницькому та Печерському судах Києва, а також в Обухівському суді Київської області. Проте тією чи іншою мірою ця проблема є актуальною для судів у всіх регіонах України.

“Якщо судова адміністрація не знає про наявність проблем з марками, нехай чиновники самі спробують отримати повістку – паперову, поштою, а не смс. Їм пощастило, що адвокати йдуть назустріч суду і погоджуються, щоб нас інформували про засідання електронною поштою або по телефону. Зрозуміло, ми люди сучасні, намагаємося користуватися системою “Електронний суд”, яку, до речі, періодично глючить. Ми йдемо на це, щоб не ставити процесуальні терміни в залежність від наявності відсутності у суду поштових марок. Ми суд поважаємо, і вважаємо, що такі речі не повинні впливати на терміни розгляду справ. Хоча цілком можна було впертись і сказати: мобільним телефоном я не користуюся з релігійних переконань, електронки у мене немає, тому надсилайте мені повідомлення у порядку, передбаченому КПК, у відповідні терміни”, – відреагував на повідомлення судової адміністрації адвокат Євген Солодко, який спочатку розповів “Страні” про цю проблему.

За словами адвоката Ростислава Кравця, дефіцит марок та конвертів у судах існує вже третій рік.

“Це загальновідома проблема – у ряду судів коштів на відправку кореспонденції поштою немає. Йдеться не тільки про дефіцит марок – конвертів теж. Це призводить до того, що сторони не можуть бути своєчасно та належним чином повідомлені про судові засідання, не можуть спрямовуватись відповідні процесуальні документи, матеріали для проведення експертиз, тому що суди не мають коштів на поштові послуги, і все це в цілому призводить до затягування розгляду справ у судах, і така ситуація триває вже третій рік”, – каже “Страні” Ростислав Кравець.

Водночас, у рамках диджиталізації повістки до суду почали надсилати в електронному вигляді.

“Останнім часом, з розвитком електронного судочинства та “Дії” повістки приходять електронкою, або в систему “Електронний суд” – тим, хто в ній зареєстрований. Приходить на Вайбер, смс-повідомленням. Але проблема відсутності коштів для відправки кореспонденції є, і заперечувати її дивно. Те, що нібито скарг не зафіксовано – це теж певна маніпуляція. Від того, що вони перевели розсилку повісток в електронний формат, проблема не зникає. Ви ж матеріал для експертизи не надішліть електронною поштою”, – зазначає Ростислав Кравець.

Крім того, дефіцит марок має і більш серйозні наслідки. Адвокати розповідають, що суди касаційної інстанції скасовують рішення апеляції через те, що учасникам процесу належним чином не було повідомлено про засідання та не отримали сам текст рішення суду поштою, як має бути за процедурою.

“Часто сторони процесу використовують це як спосіб скасування законних рішень судів – через те, що було порушено процедуру повідомлення”, – каже Кравець.

СТРАНА

АО «Кравець І Партнери»

Інакше буде, як з антисоціальним законом, очевидно, під патронатом прем’єра Дениса Шмигаля та головної захисниці соціальних потреб українців у ВР Галини Третьякової, котрий юристи назвали «немає світла — немає зарплати». Його офіційна назва — «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання трудових відносин з нефіксованим робочим часом». Він був прийнятий парламентом у липні і почав працювати вже в цьому місяці. За цим законом, працівники супермаркетів, магазинів, комунального транспорту та інші, котрі змушені зупиняти роботу під час повітряних тривог та відключень електро­енергії, можуть суттєво втратити в зарплаті.

Адвокат Ростислав Кравець пояснює, що для цього працедавці зобов’яжуть працівників укласти відповідні договори, за якими робота під час повітряних тривог і відключень світла не оплачується. Тобто на будівництво доріг у певні регіони, котрі були окуповані, гроші є. А для пересічного українця, котрий страждає від війни і працює, і намагається вижити в цих пекельних умовах, і абсолютно не винен у тому, що на нас напали російські фашисти, грошей на хоча б довоєнну зар­плату немає. І це при такому божевільному зростанні цін на все. Хоча якщо їх немає для армії, то що вже говорити про людей у тилу?

Однак кожен, як зазначає Кравець, мусить знати, за цим же законом, що роботодавець може оформити такі договори не більше, ніж на 10% працівників. З іншого боку, тут тобі й корупція. Бо, щоб не потрапити в цей «чорний» список, працівник має бути дуже лояльним до керівника. Окрім того, а хто буде перевіряти підприємство — там 10% знецінених робітників чи більше?

То до чого під час війни підштовхує влада «слуг» тих, кому вона обіцяла служити? І які ще треба аргументи, щоб відкрились очі?

Україна молода

АО «Кравец и Партнеры»

АО «Кравец и Партнеры»