мільярдів – Третейський суд

Правова реформа в Україні: куди поділися $26 мільярдів

Max — Wed, 01 Apr 2026 14:42:21 +0000

Адам Каплан, заступник генерального інспектора Агентства США з міжнародного розвитку (USAID), 17 березня 2026 року під час слухань у підкомітеті з питань нагляду та розвідки Палати представників США у закордонних справах заявив про марнотратство, шахрайство і зловживання у сфері надання американської фінансової допомоги іноземним країнам. У негативному контексті була згадана й Україна.

Заступник генерального інспектора USAID, звертаючись до Конгресу США, порушив питання ефективності нагляду за використанням американських бюджетних коштів за кордоном у складних іноземних умовах. Було зроблено акцент, що контрактний моніторинг не гарантував ефективного запобігання шахрайству та корупції навіть за участі міжнародних підрядників, які займалися розподілом коштів USAID. Міжнародні підрядники здебільшого покладалися на звіти третіх осіб та непрямі механізми контролю, що створювало додаткові ризики зловживань і втрати коштів. Ситуацію ускладнював обмежений фізичний доступ до територій впровадження програм USAID і небезпечні обставини реалізацій цих проєктів у несприятливому середовищі. У контексті України так називали території, що наближені до прифронтової зони, – повідомила Судово-юридична газета.

У заяві Адама Каплана сказано, що наглядові структури USAID OIG системно натрапляли на всілякі виправдання, чому підрядні організації та безпосередні отримувачі грантів не можуть співпрацювати з американськими інспекторами, які здійснювали перевірку. Неамериканські неурядові організації посилались на обмежувальні закони Європейського Союзу або інших країн стосовно конфіденційності персональних даних грантоотримувачів із метою не зашкодити реалізації проєктів USAID. Водночас чимало іноземних громадських організацій не сприймали необхідність контролю і філософію USAID, а саме: якщо ви отримуєте кошти США, ви зобов’язані показати свою бухгалтерію американським аудиторам та інспекторам.

Кульгава судова система

Україні «поталанило», що її реформою за американські кошти займався невідомий у США громадський діяч Девід Вон. У часи президентства Барака Обами, коли на території США домінувало гасло «Неграм всюди в нас дорога», майбутній «реформатор» української судової системи влаштувався у делаверську приватну компанію Chemonics International Inc. За цією компанією тягнеться шлейф податкової непрозорості, оскільки Джо Байден домігся, що штат Делавер став майже безподатковим. Приватна компанія Chemonics International Inc. за бюджетні американські кошти від USAID взялася реформувати українську правову систему, проте і в Україні податки не сплачувала.

USAID передало розподіл величезних мільярдних бюджетних коштів приватній компанії, яка найняла у статусі міжнародного приватного підрядника Девіда Вона – людину без юридичної освіти. Він лише в Україні отримав у Харкові диплом про вищу освіту біолога. Вірогідно, жоден український юридичний навчальний заклад не наважився видати диплом Девіду Вону, щоб не втратити своє реноме.

Зате юридичного профана і його американські мільярди з радістю сприйняли в українській судовій системі, де він розподіляв американські кошти як довіреним суддям, так і потрібним судам при сприянні голови Верховного Суду Всеволода Князєва, хабарника-мільйонера, як теж і при сприянні його попередників. Вірогідно.

Девід Вон і Всеволод Князєв розподіляли мільярди доларів США у формі грантів, а коли голову Верховного Суду затримали за хабар $ 2,7 мільйона, американський «реформатор» і далі самотужки провадив «реформи»: переказував кошти від USAID лояльним судам. Із приходом у Білий Дім Дональда Трампа і офіційним закриттям програми USAID «реформатор» із біологічним ухилом зник із юридичного горизонту, завершивши в Україні свою 15-річну «реформаторську» діяльність.

Фінансове розбещення українського суспільства

Більшу частину із $ 26 мільярдів USAID було офіційно адресована для реформи української судової системи, вершина апогею якої − безсоромне хабарництво у Верховному Суді. Інша частка із $ 26 мільярдів була призначена для секторів адвокатури, громадських організацій і представників медіа. Адвокати, які заносили суддям хабарі, заангажовані журналісти і громадські організації голосно вихваляли на всі заставки правову контрреформу USAID.

В Європейському парламенті 5 лютого 2026 року відбулась презентація аналітичного дослідження американської організації Armada Network, присвяченого стану верховенства права в Україні та реформуванню адвокатури у контексті євроінтеграції України.

У цьому заході взяли участь Дейл Армстронг – засновник Armada Network, Рейніс Познякс – депутат Європейського парламенту, Кріс Холзен – колишній очільник в Україні Міжнародного республіканського інституту, а також Грег Харпер – колишній конгресмен-республіканець США.

Під час презентації звіту організації Armada Network її керівник Дейл Армстронг наголосив, що для американців було принципово оприлюднити перевірені цифри реформ української правової системи на противагу політизованим заявам.

Олександр Мороз, кореспондент РБК-Україна в Брюсселі, описав презентацію аналітичного дослідження у рожевих тонах. Він зазначив, що спеціаліст із питань урядових справ Кріс Холзен застеріг (кого?) від надмірної довіри до «тіньових звітів», які часто готуються без участі самої адвокатури.

Кріс Холзен справедливо зазначив: «Існує надмірна залежність Брюсселя від вузького кола осіб та груп в Україні, які формують фрагментовану картину. Пропозиції, щоб радикально перебудувати українську адвокатуру руками політично орієнтованих громадських організацій − це спроба встановити контроль над професією, а не реально її покращити».

Якщо вірити дописові РБК-Україна, то Кріс Холзен ратував, щоби звіт про адвокатуру вірогідно надавали і ті адвокати, які заносили хабарі суддям. Утім вбачається, що кореспондент РБК-Україна дещо змістив акценти аналітичного звіту.

В інтерпретації РБК-Україна теж не зрозумілі начебто претензії Кріса Холзена щодо «тіньових звітів». У західній політичній культурі вираз «тіньовий звіт» означає паралельний звіт. Так само як у цивілізованій країні опозиційна політична сила (партія) формує свій легальний «тіньовий кабінет» для представлення суспільству своїх альтернативних рішень із тих чи інших питань на противагу рішенням офіційного уряду.

Цілком інший погляд на зазначений брюссельський інформаційний захід представила депутатка Верховної Ради Антоніна Славицька на шпальтах Судово-юридичної газети, розмістивши у своїй публікації аналітичний звіт українською мовою від організації Armada Network.

Депутатка зазначила, що тривалий час в українському суспільстві будь-яку критику на адресу «грантових реформаторів» трактували як саботаж на шляху євроінтеграції України. Водночас грантоотримувачі USAID агресивно критикували методологію «тіньових звітів», яка була їм непідконтрольна. Автори «тіньових звітів» не отримували коштів від USAID і не мали обов’язку звітувати або узгоджувати суть своїх досліджень із реєстровими отримувачами грантів.

Антоніна Славицька вказала на логіку суспільних активістів від USAID: якщо будь-яка реформа відбудеться успішно і причина реформи зникне, відразу відпаде і потреба у подальшому фінансуванні їхніх організацій. Отож грантоотримувачам вигідно постійно вигадувати нові теми і нагнітати градус напруги в суспільстві, створювати нові прецеденти і писати нові проєкти для фінансування. Така бізнес-модель паразитує на інституційній слабкості держави. І коли західні донори починають це розуміти (а звіт Armada Network вказує, що врешті таки почали розуміти), для більшості українських отримувачів грантів у відлунні брюссельського звіту вчувається скорботний похоронний дзвін.

У своєму ютуб-каналі те саме говорить про деякі громадські організації, що причетні до реформ правової системи, і відомий адвокат Ростислав Кравець. У першому відео адвокат розповів про тренд таких ГО, які прагнуть замінити собою органи державної влади, а в наступному відео – про пріоритет іноземців обирати суддів для України. Більшість із таких іноземців схожі на американського біолога-реформатора: юридичної освіти здебільшого не мають, української мови не знають, українських реалій не розуміють. Вони прислухаються до своїх перекладачів і представників прикріплених до них громадських організацій.

Скандал із відкатами за отримані американські кошти

У квітні 2024 року на сайті Верховної Ради опублікували інформацію про надання Україні пакета допомоги на суму майже $ 61 мільярд. Голова Верховної Ради Руслан Стефанчук подякував американцям за фінансову допомогу, а конгресмени після успішного голосування на Капітолійському пагорбі підняли прапори України.

Далі настала черга неприємних фінансових скандалів. У Національному банку України заявили, що не володіють інформацією, в який спосіб долари в упаковці Федерального резервного банку США опинилися в офісі фігурантів української корупційної схеми. Загалом через так звану «українську пральню» тоді було «відмито» орієнтовно необлікованих $ 100 мільйонів. Керівник підрозділу детективів НАБУ заявив, що вже вдруге вони зіштовхуються із такою сумою коштів, яка опинилась в Україні в упаковці Федерального резервного банку США.

У грудні 2025 року старший син Дональда Трампа під час конференції з питань Близького Сходу заявив, що Україна не хоче завершувати війну, тому що корумпована більше від московії. Українські олігархи живуть у Монако і наживаються на коштах, які американці шлють в Україну для її перемоги. Дональд Трамп-молодший не має офіційної посади у Білому Домі, проте він є рупором думок найближчого оточення президента США.

Водночас і президент Дональд Трамп 26 березня 2026 року опублікував пост, в якому висловив переконання, що український уряд у 2024 році був причетним до фінансування передвиборчої компанії Джо Байдена. Трамп зазначив, що американська розвідка АНБ перехопила розмову представників американських демократів і українських посадовців про повернення більшої частини американських грантів у США.

Окрім Дональда Трампа, про це написали і відомі американські журналісти-розслідувачі Джон Соломон та Джеррі Данліві на шпальтах видання Just the News.

Журналісти покликалися на частково розсекречений звіт АНБ, до якого отримали доступ. Джон Соломон та Джеррі Данліві не назвали представників Демократичної партії США і уряду України, які організували схему доларових відкатів, проте наголосили, що координаторами цієї схеми були київське посольство США та USAID. Наприклад, зі США в Україну скеровували сотні мільйонів доларів для розвитку «зеленої» енергетики. В Україні залишалось 10% надісланих коштів, а 90% повертались у США як допомога від українських меценатів для Національного з’їзду Демократичної партії та виборчої кампанії Джо Байдена. Звісно, що кошти для розвитку такого сегменту української енергетики скеровані не були.

Директорка Розвідувального співтовариства США Тулсі Габбард вважає, що під час правління Джо Байдена перехоплені розмови американських демократів і українських посадовців не були розслідувані. Отож вона ініціювала дослідження архівів таких записів із метою подальшого їх скерування у ФБР.

Висновок

На думку автора, в Україні, яка за час правління Обами-Байдена стала фінансовою «пральнею» для демократів, організація USAID функціонувала під патронатом американського посольства в Києві. Там же відбувався і розподіл коштів американських платників податків: 10% суми для реформи судоустрою і фінансового підживлення супутніх суспільних секторів (адвокатура, ГО, медіа) залишали в Україні, а решту повертали демократичному істеблішменту – головно для політичної боротьби із Дональдом Трампом та замахів на нього.

У випадку «реформування» української судової системи загальну суму грантів ділили на чотири частини: а) голові суду; б) біологу-реформатору; в) організації Chemonics International Inc.; г) Демократичній партії США. Отже, на яку реформовану українську судову систему можна сподіватися при таких міжнародних корупційних впливах?

Автор: Ярослав Левків

Джерело: leopolis.news

АО «Кравець І Партнери»

Вкладникам радянського Ощадбанку повернули 15 мільярдів гривень

Max — Sat, 08 Jan 2022 12:09:26 +0000

“33 роки збирав гроші на книжку. Відкладав по 20 відсотків зарплати. Зібрав 5 тис. рублів, дружина — 7 тис. За прем’єрства Юлії Тимошенко дали по тисячі гривень. Як отримати решту?” — запитує читач Микола Коломієць, 80 років.

Після розпаду СРСР Україна зобов’язалася виплатити людям 132 млрд руб. боргів радянського Ощадбанку. Гроші планували видавати поетапно. 2008‑го уряд прийняв рішення виплатити по 1 тис. грн усім, незалежно від розміру вкладу. Компенсацію називали “Юліною тисячею”, бо прем’єр-міністром тоді була Юлія Тимошенко. Її отримали не всі. 2012 року уряд Миколи Азарова планував довидати 1 тис. грн тим, хто не отримав 2008‑го. Однак виплати зупинили.

За 30 років вкладникам радянського Ощадбанку повернули більш як 15 млрд грн — 1/9 початкової суми.

— Скоріше за все, вже ніхто нічого не поверне, — говорить економіст Олексій Кущ, 42 роки.

— Банкрутство радянського Ощадбанку фактично рівнозначне банкрутству держави. Досвід пострадянських країн свідчить, що ніхто не повертає ці гроші. В Україні були дві спроби — за часів Тимошенко та Януковича. Тоді держава витратила по 5 мільярдів гривень. Ці кошти з’явилася внаслідок приватизації 2008‑го Криворіжсталі, 2021 року — Укртелекому. В першому випадку держава отримала 24 мільярди гривень, у другому — 12 мільярдів. Провели разові виплати. Зараз на такі надходження не варто сподіватися.

— Не думаю, що суд допоможе вкладникам зобов’язати сьогоднішній Ощадбанк повернути гроші, — говорить адвокат Ростислав Кравець, 47 років. — Не зрозуміло, як перераховувати гроші. Тисяча рублів тоді й тисяча гривень зараз — різні суми.

Держава мала б закріпити виплати законодавчо. Верховна Рада — прийняти відповідний закон. Це можна було здійснити багатьма шляхами. Наприклад, випустити державні облігації для громадян. Але цього не роблять. І немає фахівців, які зможуть розробити такий механізм.

Автор: Анастасія ПРОКАЄВА, Gazeta.ua

АО «Кравец и Партнеры»

На депозитах зберігається близько восьми мільярдів доларів

Max — Sun, 02 Sep 2018 11:52:50 +0000

Директор-розпорядник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Костянтин Ворушилін, 48 років, запропонував відмінити відшкодування за валютними депозитами. Пояснив, що держава повинна підтримувати в першу чергу національну валюту.

— Зараз на депозитах зберігається близько восьми мільярдів доларів. Майже 60 відсотків вкладів знаходяться в державних банках. 2005–2006 чи 2010–2012‑го гарантії можна було відміняти. Бо фінансова система працювала стабільно, — каже фінансовий експерт Олексій Кущ, 43 роки. — Сьогодні такі заяви свідчать, що держава не має достатньо ресурсів для повернення валютних вкладів у випадку кризи. Стільки грошей не надрукуєш.

Криза 2008 року найбільше зачепила банки з іноземним капіталом. 2014–2016 років — фінустанови з українським капіталом. Наступна торкнеться державних банків. Враховуючи інфляцію та знецінення гривні, гарантовану суму навпаки необхідно підвищувати з 200 тисяч гривень до 500–600 тисяч. Для цього достатньо, щоб Нацбанк половину свого прибутку направляв у Фонд гарантування вкладів. Зараз гроші йдуть у держбюджет. Щороку ця сума дорівнює близько 20 мільярдам гривень.

— В українських банках переважають валютні депозити, — говорить адвокат Ростислав Кравець, 44 роки.

— Фонд гарантування вкладів повинен підвищувати довіру громадян до банківської системи. Подібні заяви керівництва не тільки цьому шкодять, а й підривають економічну безпеку країни. Залучення вкладів від населення дозволить повернути гроші в банківську систему, зменшити відсоткові ставки за кредитами. Без гарантій, люди відмовляться від депозитів.

В Україні потрібно ввести 100‑відсоткове гарантування всіх вкладів — як у гривні, так і валюті. Також впровадити більш жорстку відповідальність для акціонерів банків, чиновників Нацбанку, Фонду гарантування. 90 відсотків фінустанов, що стали неплатоспроможними за останні чотири роки, фактично такими були з 2009‑го. А Нацбанк давав їм кошти, їх виводили за кордон. Це призвело до знецінення гривні, економічної кризи.

Маргаріта ДИКАЛЮК, Gazeta.UA

Адвокатская компания Кравец и Партнеры