Предметом конституційного контролю у цій справі є приписи другого речення абзацу другого, абзацу третього частини першої статті 12, абзацу другого пункту 3 розділу „Прикінцеві положення“ Закону України „Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану“ від 15 березня 2022 року № 2136‒IX зі змінами (далі – Закон). 

У Законі визначено, що:

– “за рішенням роботодавця невикористані дні такої відпустки можуть надаватися без збереження заробітної плати“ (друге речення абзацу другого частини першої статті 12);
– “у період дії воєнного стану надання працівнику будь-якого виду відпустки (крім відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустки у зв’язку з усиновленням дитини) понад щорічну основну відпустку, передбачену абзацом першим цієї частини, за рішенням роботодавця може здійснюватися без збереження заробітної плати. Надання невикористаних днів такої відпустки переноситься на період після припинення або скасування воєнного стану. За рішенням роботодавця невикористані дні такої відпустки можуть надаватися без збереження заробітної плати“ (абзац третій частини першої статті 12);
– Закон діє у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України „Про правовий режим воєнного стану“, та втрачає чинність з дня припинення або скасування воєнного стану, крім:
„другого речення абзацу другого частини першої та третього речення абзацу третього частини першої статті 12 цього Закону, які втрачають чинність з моменту використання днів відпусток, які були перенесені на період після припинення або скасування воєнного стану“ (абзац другий пункту 3 розділу „Прикінцеві положення“).

Дослідивши питання, порушені в конституційному поданні, Суд наголосив, що на конституційному рівні закладено гуманістичну модель праці, фактично засновану на принципі балансу між працею і особистим життям (work-life balance), який є засадничою цінністю сучасного трудового права та фундаментом європейських міжнародних стандартів у сфері праці, зокрема й щодо права на відпочинок.

У Рішенні зазначено, що конституційне право на відпочинок, з одного боку, походить від конституційного права на працю та гарантує належну його реалізацію, з іншого – є надважливим автономним конституційним правом людини, яке має соціально-економічний характер, засноване на принципі балансу між працею і особистим життям і спрямоване на збереження та зміцнення фізичного та психічного здоров’я людини, дотримання інших її прав і свобод та гармонійний розвиток як такий, що, зрештою, доконечно сприяє забезпеченню добробуту людини та гідного рівня її життя.

Суд зауважив, що законодавець, унормовуючи умови здійснення конституційного права на відпочинок, має гарантувати мінімальну тривалість оплачуваної щорічної відпустки для всіх осіб, які працюють, і забезпечувати посилені мінімальні гарантії реалізації цього права, які охоплюють збільшену тривалість оплачуваного часу відпочинку для уразливих категорій осіб, зокрема дітей та осіб з інвалідністю, що сприяє забезпеченню принципів балансу між працею та відпочинком, рівності та недискримінації працівників, що набуває в умовах воєнного стану особливої ваги.

Обмеження конституційного права на відпочинок може бути запроваджене лише домірно, із визначенням чітких строків. У період дії воєнного стану держава має забезпечити принаймні мінімальні гарантії відпочинку для відновлення сил працівників, щоб повністю не позбавити їх відпочинку.

Проаналізувавши приписи другого речення абзацу другого, абзацу третього частини першої статті 12, абзацу другого пункту 3 розділу „Прикінцеві положення“ Закону, Суд виснував, що ці приписи зберігають сутність права на відпочинок, що полягає в гарантуванні кожному працівникові оплачуваної щорічної основної відпустки, тривалість якої становить 24 календарних дні, а також встановлюють потрібні заходи, які раціонально пов’язані з досягненням легітимної мети цих приписів Закону.

Водночас приписи другого речення абзацу другого частини першої статті 12 Закону не забезпечують у сфері праці та зайнятості для осіб віком до вісімнадцяти років та осіб з інвалідністю мінімальних гарантій права на відпочинок у вигляді щорічної основної відпустки, мінімальна тривалість якої більше 24 календарних днів, що порушує принципи рівності, домірності та людську гідність, нівелюючи сутність конституційного права на відпочинок.

Суд також вказав, що приписи абзацу другого пункту 3 розділу „Прикінцеві положення“ Закону не лише нівелюють вказані мінімальні гарантії права на відпочинок, оскільки пролонгують чинність приписів другого речення абзацу другого частини першої статті 12 Закону до моменту, поки працівники фактично не використають днів відпусток, які були перенесені на період після припинення або скасування воєнного стану в Україні, а й порушують принцип юридичної визначеності та засадничу вимогу чіткості строків обмежень прав і свобод в умовах воєнного стану.

Такі обмеження права на відпустку для кожного працівника відбуваються в різний час і залежать від використання днів відпусток та їх надання, що фактично індивідуалізує строк дії вказаних обмежень і ставить його у залежність від обставин реалізації права на відпустку, уможливлюючи довільність та неоднаковість перебігу такого строку для працівників. Тобто перебіг вказаного строку не відбувається для всіх працівників за універсальними правилами, що зумовлює непевність у тривалості зазначених обмежень права на відпочинок, їх фактичних та юридичних наслідків.

Ураховуючи зазначене, Суд визнав неконституційними приписи:

➖другого речення абзацу другого частини першої статті 12 Закону в тім, що вони не забезпечують надання особам віком до вісімнадцяти років та особам з інвалідністю оплачуваної щорічної основної відпустки, мінімальна тривалість якої більше 24 календарних днів;
➖абзацу другого пункту 3 розділу „Прикінцеві положення“ Закону.

Водночас Суд визнав такими, що відповідають Конституції України, приписи абзацу третього частини першої статті 12 Закону.

Приписи Закону, визнані неконституційними, утрачають чинність з дня ухвалення Судом цього Рішення.

Рішення буде оприлюднено на офіційному вебсайті Суду 20 травня ц.р.

Джерело: ccu.gov.ua

АО «Кравець І Партнери»

Про це в коментарі i-ua.tv заявив адвокат Ростислав Кравець.

«Поки не побачили сам законопроєкт, нічого сказати не можна. А розмови, що з вулиць приберуть ТЦК — чергове намагання зняти соціальну напругу. Адже щоденно бачимо купу „згенерованих“ відосіків про ТЦК, як говорять народні депутати. Тільки їх в такій кількості генерують, що всі розуміють — це перевищення повноважень з боку працівників ТЦК. Крім того, велика кількість питань до представників Нацполіції», — каже адвокат.

На його думку, не варто очікувати, що після нового закону, з вулиць зникнуть працівники ТЦК. Це маніпуляції.

«Він підкреслив, що у ТЦК є доступ до всіх можливих реєстрів. Сподіваюся що це не призведе до витоку даних та отримання їх ворогом. Якщо це буде так, то конкретних осіб треба буде притягати до кримінальної відповідальності. І при чому негайно, якщо частина з цієї інформації кудись буде передана»,-зазначає адвокат.

За його словами, українців треба не лякати, а мотивувати та заохочувати йти на фронт.

«Можна посилити покарання за СЗЧ, переглянути бронювання, однак від цього більше мобілізованих не стане. Насправді ж цей законопроєкт підкреслює повну нездатність депутатів та осіб, що відповідають за мобілізацію та військового обліку до налагодження цих галузей. Адже суспільство бачить, що є випадки, коли держава не виплачує кошти за загибель військового. А якщо нардепи вважають, що 20 тисяч це гарна зарплата для військових, то нехай тоді сидять за 3 кілометру від лінії фронту та працюють там за таку суму. А може треба зменшити зарплату голові Укрпошті, щоб він менше матюкався в інтернеті, прибрати іноземців з наглядових рад, які отримують захмарні зарплати, а краще їх взагалі розпустити. Тобто є ресурси на яких можна зекономити», — зазначає адвокат.

Також за його словами, має бути вирішено питання ротацій. Люди втомилися бути 4 роки на фронті.

«На жаль, немає на кого міняти. Вирішить питання з ротаціями і одразу зменшиться СЗЧ. Ще раз наголошу залякування не до чого не приводить. Замість цього нардепи б показали власним прикладом, що йдуть захищати Батьківщину. Навіть Юзік з 95 кварталу, Арахамія та Мустафа Найєм.

Нагадаємо, в ЗМІ вийшла новина, що за словами депутатів, Міноборони розробило нові механізми пошуку порушників військового обліку.

Концепція законодавчих змін стосовно мобілізації, яку було доручено розробити міністру оборони Михайлу Федорову, за інформацією «Телеграфа», вже була представлена депутатам. У Міноборони планують відстежити ухилянтів, змінити бронювання та реформувати ТЦК.

Джерело: i-ua.tv

АО «Кравець І Партнери»

📱Щоб дізнатись більше корисної інформації, не забудьте підписатись на канал. Слідкуйте за новинами та підтримуйте Україну💙💛.

🔸Виплата 6 500 грн для вразливих категорій громадян (прийом заявок з 20 листопада 2025) – https://zyma.gov.ua/vyplata-6-500-grn-dlya-vrazlyvyh-kategorij-gromadyan/

🇺🇦✌️Важлива та перевірена інформація від адвоката ⤵️

⚡️Приєднуйтесь до каналу https://t.me/rkravetsUA

🙏Буду вдячний за ⚡️зарядження та підтримку каналу💙💛

АО «Кравець І Партнери»

Мало хто знає, що навіть повнолітні діти можуть отримувати частку грошового забезпечення безвісти зниклого чи полоненого батька-військового. Хоч за загальним правилом подібні виплати не передбачені, але є нюанси. 

— З 1 лютого цього року відбулися зміни, які стосуються розподілу грошового забезпечення членів сімей полонених та зниклих безвісти, — коментує адвокат Ростислав Кравець. — Військовослужбовці отримали право самі визначати, хто з близьких людей може отримувати належне грошове забезпечення і в якій частці на той випадок, якщо вони зникнуть безвісти, або їх захоплять у полон. Мова про особисте розпорядження. Якщо такого розпорядження боєць не склав, то на кошти можуть претендувати дві черги родичів.

До першої належать: офіційна дружина; непов­нолітні діти (крім тих, які отримують аліменти); повнолітні діти з інвалідністю з дитинства; батьки. Повнолітні діти віком до 23 років, які продовжують на­вчання, також можуть претендувати на частку грошового забезпечення безвісти зниклого чи полоненого батька. За рішенням суду їм може бути визначено, скажімо, 1/4, 1/6/ чи 1/8 грошового забезпечення.

У випадку відсутності родичів першої черги, 20% грошового забезпечення виплачується пов­нолітнім дітям, рідним братам та сестрам, законним представником яких є військовослужбовець. Йдеться про недіє­здатних членів родини, опікуном чи піклувальником яких був військовий. Здорові та дієздатні дорослі діти, брати і сестри на таку виплату претендувати не можуть.

— Чому так?

— Бо це не соціальна допомога, а частина грошового забезпечення військовослужбовця. Він не зобов’язаний утримувати дієздатних дорослих дітей, брата чи сестру.

— А якщо у зниклого безвісти чи військовополоненого немає більше родичів, крім дорослих дітей, братів чи сестер, то ці кошти пропадуть?

— Ні. Належні йому суми грошового забезпечення накопичуватимуться і будуть виплачені після повернення з полону. А в разі загибелі чи смерті увійдуть до складу спадщини. І вже на неї зможуть претендувати всі повнолітні діти, рідні брати й сестри полеглого бійця. Зауважу, що грошове забезпечення не виплачується військовослужбовцям, які добровільно здалися у полон, самовільно залишили військову частину або дезертирували.

— Які документи й куди слід подати родичам, щоб отримувати грошове забезпечення?

— Після того, як військовослужбовця наказом командира частини оголошено захопленим у полон або зниклим безвісти, документи слід подати до будь-якого зручного за місцем розташування ТЦК та СП, незалежно від місця реєстрації. До заяви із зазначеними банківськими реквізитами треба додати копії: паспорта, ідентифікаційного коду; документів, що підтверджують родинні зв’язки, і призначення особи опікуном або усиновлювачем неповнолітньої дитини військовослужбовця; документа про встановлення інвалідності (дитини). Розгляд такої заяви та ухвалення рішення у військовій частині відбувається протягом 15 днів. У разі позитивного результату виплати відбуваються щомісячно. Їхня загальна сума розраховується із суми щомісячного грошового забезпечення військового та інших видів виплат, включаючи щорічні виплати для вирішення соціально-побутових питань, на оздоровлення тощо.

Ддерело: expres.online

АО «Кравець І Партнери»

Дякую за ваші коментарі, поширення та підписку 🔔✊✌️💙💛

📱Щоб дізнатись більше корисної інформації, не забудьте підписатись на канал. Слідкуйте за новинами та підтримуйте Україну💙💛.

🔸Проект Закону №13452 від 04.07.2025 Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення і Кримінального кодексу України щодо відповідальності за військові адміністративні та військові кримінальні правопорушення – https://itd.rada.gov.ua/billInfo/Bills/Card/56717

🇺🇦✌️Важлива та перевірена інформація від адвоката ⤵️

⚡️Приєднуйтесь до каналу https://t.me/rkravetsUA

🙏Буду вдячний за ⚡️зарядження каналу💙

АО «Кравець І Партнери»

Як власник ТРЦ, ФДМУ регулярно звітує про надходження до Фонду ліквідації наслідків збройної агресії. Тільки з початку 2025 року ТРЦ Ocean Plaza направив туди 1,4 млрд грн – як відсотки за націоналізованим кредитом.

Зараз держава контролює як 66,65% в Ocean Plaza, так і права вимоги за боргом понад $ 212 млн. Формально ФДМУ сидить на двох стільцях: є одночасно мажоритарним власником і кредитором, але по суті обмежується роллю адміністратора поточних виплат. Хоча його завдання зовсім інше: не задовольнятися відсотками, а шукати стратегічного інвестора і проводити приватизацію в інтересах держави.

А поки ФДМУ займається пошуком причин, щоб затримати приватизацію активу. За словами Смачило, Фонд повністю підготував Ocean Plaza до продажу, але поки залишаються юридичні обмеження.

“Ситуація з Ocean Plaza типова. Хоча у нас тільки частка – 66,65%, нам також були передані права за боргами по кредиту, які фактично еквівалентні всій вартості активу, – пояснює Смачило. Зараз цей борг перед державою, а раніше – перед офшорною компанією. Якщо говорити мовою цифр, то приблизна вартість активу – близько 5 млрд грн, а борг Ocean Plaza перед державою – понад 9 млрд грн”.

Крім того, за її словами, Міністерство юстиції подало позов про стягнення кредиту, і якщо суд задовольнить його, інвестору доведеться платити державі ще й кредит – у розмірі, порівнянному з ціною вже купленого активу. “Це було б несправедливо”, – вважає Смачило. Справедливим, мабуть, ФДМУ вважає зменшення ринкової ціни об’єкта через затягування приватизації.

У свою чергу, ринок вже давно готовий до давно обіцяного конкурсу щодо Ocean Plaza. ТРЦ стабільно працює, має стійкий дохід, впізнаваний бренд і зручне розташування. Судові перешкоди усунені: у 2023 році контроль над мажоритарним пакетом був переданий державі рішенням Вищого антикорупційного суду. Права по кредиту націоналізовані і закріплені за державою. Формально ніщо не заважає запустити процедуру приватизації вже в цьому році.

Проте час для очікування спливає. Профільні медіа та незалежні експерти неодноразово наголошували: ФДМУ діє як пасивний спостерігач, який задовольняється поточними надходженнями за кредитом. Редакція LIGA.net прямо вказує: “Завдання держави – не просто “сидіти” на відсотках, а забезпечити довгостроковий фінансовий потік як на відновлення, так і на поточні потреби бюджету”. Цю думку поділяють і інші аналітики. Адже очевидно: максимальну вигоду Україна отримає не від адміністрування боргу, а від появи ефективного власника, який буде розвивати об’єкт, платити податки і обслуговувати зобов’язання перед державою.

Затягування процесу несе прямі фінансові та репутаційні втрати. По-перше, через невизначеність знижується ринкова вартість ТРЦ. По-друге, потенційні інвестори втрачають впевненість у здатності України проводити зрозумілі угоди з активами. По-третє, затягнутість процесу відкриває поле для корупційних домовленостей на рівні операційного управління. Все це підриває довіру до самої ідеї приватизації.

Сценаріїв, на перший погляд, кілька, але майже всі – або юридично неможливі, або економічно неефективні. Об’єднати пакет акцій і права за кредитом в один лот не можна без змін до законодавства. Внести борг до статутного капіталу ТРЦ – витончено, але ризиковано, оскільки викликає правові конфлікти з міноритарієм. А спроба реалізувати об’єкт через стягнення кредиту в суді розтягнеться на роки, знецінивши актив в умовах конкуренції з новими ТРЦ.

Реалістичним залишається один шлях – продати 66,65% державної частки з інвестиційним зобов’язанням по погашенню кредиту. Це означає, що інвестор отримує працюючий об’єкт і паралельно зобов’язується виплатити борг в розстрочку, наприклад, протягом 10 років, без відсотків і в гривні. Держава при цьому зберігає право власності на крдит до повної виплати, контролюючи виконання умов.

Для реалізації цього варіанту не потрібно змінювати закони, запускати нові суди або погоджувати десятки правок. Інвестор отримує прозорий вхід, держава – стартовий платіж і стабільний потік на роки вперед. Це привабливо для серйозних гравців і відсікає спекулянтів, яким нецікава довгострокова відповідальність.

Приватизація Ocean Plaza – це більше, ніж просто угода. Цей об’єкт довгий час сприймався як символ російської економічної експансії. Тепер він може стати символом зрілої української приватизації. Україна отримала цей актив майже безкоштовно – і має шанс нарешті перетворити його на повноцінний фінансовий ресурс. Але час спливає. Якщо конкурс не буде проведено в 2025 році, держава ризикує втратити мільярди і довіру інвесторів. Далі тягнути не можна.

Джерело: censor.net

АО «Кравець І Партнери»

🔸Рішення МОАС про протиправність відмови у відстрочки члену багатодітної родини де він не є батьком всіх дітей – https://forum.antiraid.com.ua/topic/15846-rishennja-moas-pro-protipravnist-vidmovi-u-vidstrochki-chlenu-bagatoditnoyi-rodini-de-vin-ne-je-batkom-vsih-ditej/

🇺🇦✌️Важлива та перевірена інформація від адвоката ⤵️

⚡️Приєднуйтесь до каналу https://t.me/rkravetsUA

🙏Буду вдячний за ⚡️зарядження каналу💙💛

АО «Кравець І Партнери»

Так він відреагував на ухвалу суду, який скасував постанову про закриття кримінального провадження щодо Шабуніна.

«НАБУ діє за принципом „на нет и суда нет“, коли справи стосуються наближених до нього осіб або тих, хто на замовлення іноземців знищують незалежність та суверенітет України й підривають обороноздатність. НАБУ треба ліквідовувати. Не потрібні в Україні розвідувальні органи інших країн», — зазначив адвокат Ростислав Кравець.

Він процитував ухвалу слідчого судді ВАКС, з якої випливає, що у справі Шабуніна, який отримував грошове забезпечення та додаткову винагороду, але не з’являвся у військовій частині, детектив НАБУ Бірюков недбало провів досудове розслідування. Зокрема, він не дослідив усіх ознак кримінальних правопорушень. Зважаючи на це, суддя скасував постанову детектива про закриття цього кримінального провадження.

Раніше військовий Володимир Бойко опублікував деталі справи Шабуніна. Він зазначив, що командуванням Сил ТрО в ході перевірки було виявлено, що у 2022−2023 роках військовослужбовець, призваний за мобілізацією до 207-го окремого батальйону ТрО (в/ч А7376) солдат Шабунін не з’являвся у своїй військовій частині, оскільки вважався «прикомандированим до НАЗК» на підставі листів Новікова та Ситника. При цьому Шабунін отримував не лише грошове забезпечення, але й додаткову винагороду за виконання бойових завдань в розмірі 30 тис. грн на місяць, зазначив Бойко.

Джерело: fakty.ua

АО «Кравець І Партнери»

Прикордонники повинні вказувати, яких саме документів бракує для виїзду.

Про це розповів відомий адвокат Ростислав Кравець. Він нагадав, що в демократичній країні дозволено все, що не заборонено.

Юрист каже, що стаття 6 закону про перетин громадянами кордону України перераховує всі випадки заборони виїзду чоловіків 18-60 років за кордон, однак нема жодного, пов’язаного з введенням воєнного стану.

І хоча стаття 8 закону “Про правовий режим воєнного стану” наголошує, що військове командування разом із військовими адміністраціями може “встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в’їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян”, там теж нема слова “заборонено”.

— Слово “заборонено” в постанові не знайдете. Написано “дозволено” (в зазначеній постанові Кабміну представлений перелік категорій осіб, які мають право перетинати кордон під час дії воєнного стану. — Ред.) В демократичній країні дозволено все, що не заборонено. Якщо ми тоталітарна країна, то заборонено все, що не дозволено. Є рішення з цього приводу і Конституційного суду, і міжнародних судів. Де заборона виїзду за кордон? Нема. Ніхто не встановлював, — підкреслює адвокат.

Він пояснив, що українські юристи чекають рішення Європейського суду з прав людини стосовно двох студентів, яким заборонили виїхати за кордон.

— Десь у березні повинні вже отримати висновок. Але ні на що [він не вплине]. Повне ігнорування прав людини і законів, — каже Ростислав Кравець.

За його словами, Верховний Суд нарешті ухвалив рішення, за яким при відмові виїзду за кордон прикордонники мають чітко зазначати: які саме документи не надані, чого бракує і які документи не оформлені належним чином.

Джерело: telegraf.com.ua

АО «Кравець І Партнери»

Тому якщо військовослужбовець ТЦК порушує закон і чинить насильство над цивільними громадянами, такі дії слід фіксувати документально.

Про це “Телеграфу” розповів відомий адвокат Ростислав Кравець. Він пояснив, що такі докази можна пред’являти в суді.

— Якщо [поряд] є поліцейський, я завжди всім раджу: коли вас зупиняють, обов’язково попросіть поліцейського увімкнути бодікамеру. І вам тоді нема сенсу комусь доводити чи маєте ви право когось знімати, чи не маєте. Він записує на бодікамеру, а потім адвокат завжди може витребувати цей запис з бодікамери поліцейського, — каже юрист.

Він пояснює, що представник ТЦК взагалі не має права чіплятись чи торкатись громадян.

Підписуйтесь на наш Канал у Telegram та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook, щоб бути в курсі найважливіших подій.

— Пам’ятаєте у Вишгороді ганебну ситуацію з газом, коли задували (в грудні 2024 правоохоронці та ТЦК намагалися “викурити” водія з автівки за допомогою перцевого балончика. — Ред.). Прізвище особи, яка була в машині, всі знали на наступний день, тому що Національна поліція повідомила на всю країну. А де прізвища представників ТЦК і Національної поліції, які цим займалися? Чому ні? З фотокартками. Чому це не зробити? – запитує адвокат

За його словами, якщо підійти до військового і почати його фото— чи відеозйомку – це буде незаконно.

— А якщо вас починають бити, ніхто на вас не звертає увагу, звичайно, вам потрібні якісь докази того, що це відбулось. А далі вже нехай суд оцінює мали ви право це робити, чи не мали, — каже Ростислав Кравець.

Він підтвердив, що в суді такі відео враховують як докази.

– В КУпАПі прямо зазначено, що суд для безпосереднього дослідження використовує будь-яку інформацію, яка є в наявності. В тому числі, і ці відео. І буде видно, чи особа дійсно належним чином себе поводила, чи її провокували, чи перевищували свої повноваження щодо неї. Суд це може врахувати, але виключно на внутрішнє переконання судді, — підсумував відомий юрист.

Нагадаємо, раніше “Телеграф” писав, що у Сумському ТЦК чоловіка побили до смерті, однак суд відпустив підозрюваного військовослужбовця.

Джерело: telegraf.com.ua

АО «Кравець І Партнери»