липня &#8211; Третейський суд

🔸 Постанова ВП ВС про спосіб захисту порушеного права при поверненні земельної ділянки після закінчення договору оренди та можливість суду замість позивача це вирішувати

Огляд практики ВС від Ростислава Кравця, що опублікована з 26 липня по 08 серпня 2025 року

Max — Mon, 11 Aug 2025 11:28:35 +0000

Велика палата продовжує підтверджувати свою повну відірваність від реальності та якесь нездорове бажання змін заради нескінченних змін судової практики, як на мене. Не встигають засохнути чорнила на новій правовій позиції, як виходить нова ще більш амбіційна та неефективна. В цей раз мова йде про повернення земельної ділянки з оренди.

Перелік рішень та практики, які включені до огляду:

🔷 Огляди судової практики та інші рішення:

🔸 Огляд практики ЄСПЛ за травень 2025 року

🔸 Огляд судової практики ВС-КАС щодо оподаткування постачальників електронних комунікаційних послуг на спрощеній системі оподаткування з 09.2018 по 05.2025

🔸 Огляд судової практики ВС-КГС за червень 2025 року

🔸 Огляд судової практики ВС-ККС за червень 2025 року

🔸 Огляд практики Суду справедливості ЄС за квітень – травень 2025 року

🔸 Огляд судової практики ВС-КГС щодо окремих питань застосування положень ГПК України (лютий 2022 року – червень 2025 року)

💥 Рішення Шевченківського райсуду Києва про визнання неправомірною та скасування постанови ТЦК про адмінправопорушення за ч.3 ст. 210 КУпАП і стягнення витрат на правову допомогу

💥 Постанова ВС-КГС про стягнення з Укрзалізниці штрафу за порушення строків приєднання електроустановок позивача до електричних мереж за договорами про нестандартне приєднання

За цей період, рекомендую звернути увагу на наступні ухвали, постанови й рішення:

Постанова ВП ВС про спосіб захисту порушеного права при поверненні земельної ділянки після закінчення договору оренди та можливість суду замість позивача це вирішувати

Справа № 910/2389/23

Наслідки справи Князєва в чергове демонструють як деградацію прокуратури, яка не знає з яким позовом і як треба звертатись, так і суду, який все це вирішує та вигадує замість прокурорів, як на мене. Суд зазначив:

Щодо способу захисту порушених прав позивача стосовно земельної ділянки, яка передана на підставі оспорюваного договору оренди в користування відповідача, строк якого після його попередньої пролонгації на момент звернення з позовом до суду закінчився (статті 16, 391, 785 ЦК України, стаття 34 Закону України “Про оренду землі”)

226. Наявність договірних (зобов’язальних) відносин щодо спірного майна унеможливлює його повернення із застосуванням положень статті 391 ЦК України.

227. У разі закінчення строку договору оренди, на який його було укладено, та невиконання орендарем свого обов’язку з повернення земельної ділянки, належним та ефективним способом захисту порушених прав орендодавця відповідно до пункту 4 частини другої статті 16 ЦК України є зобов’язання орендаря повернути земельну ділянку, яка була предметом цього договору.

Щодо неправильної правової кваліфікації позивачем заявлених вимог (статті 2, 162 ГПК України, стаття 16 ЦК України)

228. Невідповідність чи неповна відповідність позовних вимог належному способу захисту не може бути підставою для відмови в позові з формальних підстав, якщо прагнення позивача не викликає сумніву, а позовні вимоги можуть бути витлумачені відповідно до належного способу захисту прав. Протилежний підхід не відповідав би завданням господарського судочинства (стаття 2 ГПК України).

229. Суд у кожному окремому конкретному випадку має встановити, якого результату прагне досягнути позивач за наслідком розгляду справи, тобто надати належну інтерпретацію змісту його заявлених вимог.

230. У разі посилання позивача на неправильні (невідповідні предмету позову) законодавчі положення суд має застосувати відповідну законодавчу норму самостійно. Така помилка позивача не може слугувати підставою для відмови в позові.

Крім цього, рекомендую звернути увагу на наступну судову практику і роз’яснення:

Огляд практики ЄСПЛ за травень 2025 року

В огляді, серед іншого, відображено низку рішень ЄСПЛ щодо дотримання Державами-учасницями прав, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Звернемо увагу на деякі з них.

Ухвала ЄСПЛ у справі VASYLKIV v. Ukraine (№ 77302/16). Заявник скаржився на порушення принципу рівності сторін, оскільки його не повідомили про апеляційне провадження. Суд першої інстанції розглянув позов заявника про визнання його дочки такою, що втратила право на користування квартирою, і, за її відсутності, задовольнив цей позов. Відповідачка подала апеляційну скаргу. Апеляційний суд надсилав повістки рекомендованими листами заявнику, проте листи поверталися як недоставлені. Через це апеляційний суд опублікував повідомлення про судові засідання в місцевій газеті. Саме засідання відбулося без заявника, але за участю відповідачки. Апеляційний суд встановив відсутність підстав для визнання її такою, що втратила право на користування квартирою.

ЄСПЛ наголосив, що ст. 6 Конвенції не зобов’язує органи влади забезпечувати бездоганну роботу пошти, але вони можуть відповідати за ненадіслання заявникові документів. Апеляційний суд тричі надсилав повістки на домашню адресу заявника, і останній не заперечував факту їх надсилання, не стверджував, що була неправильно вказана адреса. Твердження заявника, що він міг не отримати повістки, було недостатньо для обґрунтування скарги, і ЄСПЛ визнав її явно необґрунтованою.

Ухвала ЄСПЛ у справі KRUPNYK v. Ukraine (№ 16505/23). Заявник вважав, що було обмежено його доступ до суду, оскільки Верховний Суд відмовив у поновленні строку на касаційне оскарження.

Апеляційний суд 5 липня 2022 року проголосив вступну та резолютивну частини постанови у справі заявника. Повний текст постанови було складено 7 липня, опубліковано 13 липня, а надіслано поштою – 23 серпня. Заявник отримав постанову 25 серпня й подав касаційну скаргу 21 вересня. Верховний Суд відмовив у поновленні строку, зауваживши: 1) представник заявника був присутній на засіданні 5 липня і знав про постанову того ж дня; 2) постанова була оприлюднена 13 липня; 3) заявник не пояснив, чому він або його представник не звернулися за копією постанови до 23 серпня.

ЄСПЛ не побачив ознак порушення права заявника на доступ до суду та визнав його скаргу щодо цього явно необґрунтованою.

Суд зазначив, що національне законодавство чітко визначає дату початку строку для подачі касаційної скарги і, з огляду на обставини справи, виснував, що заявник і його представник не проявили необхідної сумлінності для відстеження ходу провадження та не вжили розумних заходів для отримання повного тексту судового рішення, коли воно стало доступним. Також ні у Верховному Суді, ні в ЄСПЛ заявник і його представник, які не заявляли, що їм не була відома або була незрозуміла усталена судова практика про публікацію рішень у державному реєстрі, не скористалися наявними процесуальними можливостями (отримати постанову з державного реєстру чи звернутися до апеляційного суду за його копією).

Огляд судової практики ВС-КАС щодо оподаткування постачальників електронних комунікаційних послуг на спрощеній системі оподаткування з 09.2018 по 05.2025

Нагальною проблематикою є забезпечення правильності трактування податкового законодавства щодо застосування юридичними особами спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності під час постачання електронних комунікаційних послуг.

Аналітичний матеріал висвітлює актуальну судову практику щодо:

✅ можливості перебування провайдерів на спрощеній системі оподаткування;

✅ процедури проведення податкових перевірок;

✅ процесуальних питань.

Огляд судової практики ВС-КГС за червень 2025 року

В огляді висвітлено низку правових позицій в окремих категоріях спорів, що належать до господарської юрисдикції

✅ Зокрема, у постановах у справах про банкрутство сформульовано правові висновки щодо:

▪️визначення початку перебігу позовної давності до вимог про витребування боржником у межах провадження в справі про банкрутство майна, відчуженого у процедурах банкрутства;

▪️порядку заміни кредитора у справі про банкрутство правонаступником;

▪️зловживання процесуальними правами як підстави для залишення без розгляду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство.

✅ У постановах у справах щодо захисту прав інтелектуальної власності, а також пов’язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством містяться висновки стосовно:

▪️строку звернення до АМКУ у справах про недобросовісну конкуренцію в разі триваючого порушення;

▪️доказування права попереднього користувача торговельною маркою та визначення юрисдикції у справі за вимогою про визнання недійсним свідоцтва України на торговельну марку, власником якої є фізична особа.

✅ У постановах у справах щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів викладено висновки стосовно:

▪️належного та ефективного способу захисту порушеного права особи, яка була виключена зі складу учасників ТОВ, якщо після її виключення змінився розмір статутного капіталу та склад учасників;

▪️визнання припиненими трудових відносин між директором товариства і товариством на підставі заяви про звільнення за власним бажанням (ст. 38 КЗпП України);

▪️належного відповідача у спорі про стягнення майнової шкоди, пов’язаної з вилученням майна,переданого до статутного капіталу ТОВ.

✅ У постановах у справах щодо земельних відносин та права власності сформульовано правові висновки про:

▪️правовстановлювальні документи на використання водного об’єкта з метою ведення аквакультури;

▪️належність та ефективність заявленої прокурором вимоги про повернення нерухомого майна територіальній громаді як вимоги про застосування наслідків недійсності цього правочину (реституцію).

Огляд судової практики ВС-ККС за червень 2025 року

В огляді відображено важливі правові позиції з кримінального та кримінального процесуального права.

У сфері кримінального права акцентовано, що:

– відсутність наказу представника окупаційної влади про призначення обвинуваченого директором підприємства не спростовує його винуватості в колабораційній діяльності, що полягала у фактичному керуванні підприємством, за наявності інших зібраних у справі доказів в їх сукупності, в тому числі показань у судовому засіданні свідків та досліджених письмових доказів;

– застосування вогнепальної зброї мешканцем багатоквартирного будинку шляхом здійснення пострілів через вхідні двері власної квартири в напрямку місць загального користування в нічний час під час дії воєнного стану, що створило реальну загрозу для життя чи здоров’я інших мешканців, свідчить про наявність у його діях складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України;

– необхідність використання транспортного засобу для сімейних потреб чи роботи не є безумовною підставою для незастосування до винної особи додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

У сфері кримінального процесуального права вказано, що:

– КПК України не передбачає окремого повідомлення про завершення досудового розслідування захисника, який набув повноважень у кримінальному провадженні після повідомлення підозрюваному та іншому захиснику про завершення досудового розслідування й надання доступу до матеріалів досудового розслідування, як підстави для зупинення перебігу строку досудового розслідування;

– ухвала слідчого судді про тимчасовий доступ до оригіналів документів, що перебувають у володінні фермерського господарства, з можливістю їх вилучення підлягає апеляційному оскарженню, оскільки вилучення свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, оригіналу статуту та документів на право власності або користування земельними ділянками створює перешкоди для його діяльності;

– у разі відмови особи надати відбитки папілярних візерунків пальців рук та долонь для проведення судової дактилоскопічної експертизи використання експертом раніше заповненої дактилокарти цієї особи не суперечить вимогам КПК України. Дактилокарта не є окремим доказом у кримінальному провадженні, оскільки не містить фактичних даних про обставини, що підлягають доказуванню. Доказом є висновок судової дактилоскопічної експертизи.

В огляді висвітлено також інші, не менш актуальні правові позиції.

Огляд практики Суду справедливості ЄС за квітень – травень 2025 року

Огляд практики Суду справедливості ЄС (рішення за квітень – травень 2025 року) із зазначенням описів ключових обставин справ та обґрунтування Суду.

Звертаємо увагу на таке рішення.

8 квітня 2025 року Велика Палата Суду справедливості ЄС у справі European Public Prosecutor’s Office (Судовий контроль над процесуальними діями), C-292/23 роз’яснила умови судового перегляду національними судами процесуальних дій Європейської прокуратури, що мають юридичні наслідки для третіх осіб, зокрема виклику свідків.

Справу було порушено на запит іспанського суду у зв’язку з розслідуванням підозри у шахрайстві щодо осіб, які керували компанією, що отримала фінансування з фондів ЄС. Європейська прокуратура викликала свідків, однак чинне національне законодавство не передбачало можливості оскарження рішення цього органу.

Суд справедливості ЄС наголосив, що саме компетентні національні суди повинні оцінити, чи рішення делегованого європейського прокурора про виклик свідка має на меті створення обов’язкових юридичних наслідків, здатних вплинути на інтереси осіб, які оскаржують це рішення, таких як особи, стосовно яких ведеться розслідування, шляхом істотної зміни їхнього правового становища, зокрема впливу на їхні процесуальні права. Якщо це так, це рішення підлягає судовому контролю з боку відповідного національного суду відповідно до ст. 42(1) Регламенту 2017/1939.

Огляд судової практики ВС-КГС щодо окремих питань застосування положень ГПК України (лютий 2022 року – червень 2025 року)

Цього разу огляд доповнено 25 правовими позиціями ВС, які дають практичні відповіді на запитання, що виникають при застосуванні деяких статей ГПК України.

Зокрема, йдеться про відповіді на такі питання:

✅ чи належить до юрисдикції господарських судів спір щодо стягнення вартості частки, яку належить виплатити позивачу як колишньому учаснику товариства (ст. 20);

✅ як встановлюється штучність або безпідставність позову (ст. 43);

✅ у якому процесуальному статусі мають бути залучені всі сторони правочину до участі у справі про визнання такого правочину недійсним (ст. 48);

✅ чи може суд самостійно збирати докази з відкритих реєстрів і чи не є це порушенням процесуальних норм (статті 74 та 267);

✅ чи поширюються пільги щодо сплати судового збору на звернення арбітражного керуючого у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або у спорах, що заявлені в межах справи про банкрутство боржника (ст. 123);

✅ чи може позивач вимагати компенсацію витрат на професійну правничу допомогу в разі закриття провадження у справі за відсутності предмета спору (ст. 130);

✅ яку підставу вжиття заходів забезпечення позову має досліджувати суд у випадку звернення особи з позовними вимогами немайнового характеру (ст. 136);

✅ чи допускається застосування такого заходу забезпечення позову, як заборона відповідачам вчиняти дії з виконання укладеного між ними договору, визнання якого недійсним є предметом позову (ст. 137);

✅ чи є можливим застосування у спорі про захист порушеного права інтелектуальної власності на винахід такого заходу забезпечення позову, як заборона експертному центру видавати висновки та рекомендації щодо державної реєстрації лікарського засобу і вносити будь-які зміни до реєстраційних матеріалів лікарського засобу (ст. 137);

✅ чи наділений апеляційний суд правом зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення в подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку (ст. 195).

Рішення Шевченківського райсуду Києва про визнання неправомірною та скасування постанови ТЦК про адмінправопорушення за ч.3 ст. 210 КУпАП і стягнення витрат на правову допомогу

Справа № 761/40786/24

Це наша справа, суд зазначив:

Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім’я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім’я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акту, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Однак, протокол № ВОБр-450 про адміністративне правопорушення від 12.10.2024 р. та оскаржувана постанова № ВОБр-450 від 12.10.2024 р., не містять жодних відомостей про конкретний пункт Правил військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів, який було порушено позивачем, при цьому, відповідач зазначав, що позивач не з’явився вчасно до центру комплектування та соціальної підтримки для постановки на військовий облік по повістці, однак відповідачем не було встановлено, коли суб’єкт владних повноважень надіслав та у який спосіб повістку, та чи була вона ним отримана, у встановленому законом порядку. Відсутні в протоколі та оскаржуваній постанові, посилання на докази, які обґрунтовується вина позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Суд зазначає, що у відповідності до положень ч.2 ст. 251 КУпАП обов’язок збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.

Слід зазначити, що норми ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв’язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Принцип презумпції невинуватості, передбачає, що всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб’єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

З матеріалів справи вбачається, що стороною відповідача в порядку ст. 251 КУпАП суду не надавалось жодних доказів вчинення позивачем правопорушення, визначеного в оспорюваній постанові.

Постанова ВС-КГС про стягнення з Укрзалізниці штрафу за порушення строків приєднання електроустановок позивача до електричних мереж за договорами про нестандартне приєднання

Справа № 910/1128/23

Це наша справа. Суд зазначив:

64. По суті доводи скаржника зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції за результатами вирішення питання щодо прийняття та врахування нового доказу, який не подавався скаржником до місцевого господарського суду та спрямовані на доведення необхідності здійснення переоцінки відповідного доказу, встановлення інших обставин.

65. Дійшовши наведеного висновку, колегія суддів відхиляє доводи скаржника в цій частині як такі, що не знайшли свого підтвердження.

66. Крім того, колегія суддів не може взяти до уваги доводи скаржника про те, що господарський суд апеляційної інстанції, ухвалюючи оскаржувану постанову, не виконав вказівки Верховного Суду, викладені в постанові від 27.06.2024 у цій справі, оскільки зміст оскаржуваної постанови свідчить про ухвалення судом рішень з дотриманням приписів процесуального законодавства, у тому числі частини 5 статті 310 ГПК України.

67. Верховний Суд зазначає, що наведені у касаційних скаргах доводи фактично зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції щодо оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, та спрямовані на доведення необхідності переоцінки доказів і встановленні інших обставин, у тому контексті, який, на думку скаржника, свідчить про наявність підстав для скасування судових рішень.

68. Однак Верховний Суд зауважує, що відповідно до приписів частини 2 статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

69. Отже, наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, не підтвердилися під час касаційного провадження, що виключає скасування судових рішень господарських судів попередніх інстанцій з цих підстав.

Цей огляд зроблений з використанням системи ZakonOnline.com.ua Рекомендую її через дуже дружній та зручний інтерфейс із зазначенням всіх процесуальних документів по конкретній справі і великої кількості корисних перехресних посилань, а також пошуку конкретної постанови і правової позиції.

‼ Не забудьте приєднатися до наших каналів з останніми новинами і оглядами судової практики. Разом з описом історичних подій й цитатами на кожен день.

в YouTube: Трохи про право від Ростислава Кравця
в Viber: Правники, адвокати, судді
в Telegram:
в LinkedIn: Law Firm Kravets & Partners
в Tumblr:Правові позиції Верховного суду
в Reddit: Правники, адвокати, судді
та в Instagram:АО «Кравець і партнери»

‼ Книги з таблицями судових рішень неоднакового застосування норм права за кредитними, сімейним, страховим і зобов’язальних правовідносин, банкрутства. Правові висновки ЄСПЛ Ви можете придбати тут.

Також раджу звернути увагу на:

Строки за якими були зміни у питаннях зняття та виключення з військового обліку

Огляд практики ВС від Ростислава Кравця, що опублікована з 19 по 25 липня 2025 року

Max — Tue, 29 Jul 2025 19:19:51 +0000

Судовий активіЗм набуває нових, все більш жахливих форм. Єдина надія, що закінчення повноважень одних і досягнення іншими граничного віку, виправить ситуацію. В цьому огляді є важливі позиції щодо строку оскарження податкових повідомлень-рішень, штрафів ТЦК, розпоряджень АМКУ та багато іншого.

🔸Текстовий варіант огляду з посиланнями на всі рішення – https://antiraid.com.ua/articles/oglyad-praktyky-vs-vid-rostyslava-kravtsya-shho-opublikovana-z-19-po-25-lypnya-2025-roku/

🇺🇦✌️Важлива та перевірена інформація від адвоката ⤵️

⚡️Приєднуйтесь до каналу https://t.me/rkravetsUA

🔸 Постанова ВП ВС щодо строків звернення до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та поновлення пропущеного строку

Огляд практики ВС від Ростислава Кравця, що опублікована з 19 по 25 липня 2025 року

Max — Mon, 28 Jul 2025 06:38:42 +0000

Останні рішення Великої палати нагадують перемогу зла над добром. Стільки ненависті до громадян України та їх прав включно з ігноруванням прав своїх колег суддів, над якими знущається відібрана іноземцями та ймовірно і підпорядкована ним Вища рада правосуддя я не пам’ятаю. І мова не саме про цей огляд, а про загальну тенденцію. Судовий активіЗм набуває нових, все більш жахливих форм. Єдина надія, що закінчення повноважень одних і досягнення іншими граничного віку, виправить ситуацію. В цьому огляді є важливі позиції щодо строку оскарження податкових повідомлень-рішень, штрафів ТЦК, розпоряджень АМКУ та багато іншого.

Перелік рішень та практики, які включені до огляду:

🔸 Постанова ВП ВС щодо документів для належного представництва при скасуванні українського паспорта

🔷 Огляди судової практики та інші рішення:

🔸 Огляд судової практики ВС-КАС за червень 2025 року

🔸 Огляд судової практики ВС-КЦС за червень 2025 року

🔸 Огляд судової практики Верховного Суду щодо тлумачення неясних або суперечливих умов договору проти сторони, яка їх сформулювала з 2018 по 01.2025 року

💥Рішення Господарського суду міста Києва про скасування розпорядження АМКУ та зобов’язання АМКУ розглянути заяву про захист від недобросовісної конкуренції

🔸 Постанова Другого ААС про скасування постанови ТЦК про накладення штрафу за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у розмірі 17 000 грн у зв’язку з недоведенням ТЦК неможливості отримання інформації

За цей період, рекомендую звернути увагу на наступні ухвали, постанови й рішення:

Постанова ВП ВС щодо строків звернення до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та поновлення пропущеного строку

Справа № 500/2276/24

З огляду на викладене Велика Палата доходить висновку, що за сформованою судовою практикою, яка є обов’язковою для врахування, строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов’язання за умови попереднього використання досудового порядку становить один місяць, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження.

17. Підсумовуючи вказане вище, Велика Палата вважає, що в адміністративному судочинстві можна виділити такі строки оскарження рішень / дій / бездіяльності суб’єкта владних повноважень:

1) якщо платник податків не оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку – строк звернення до суду становить 6 місяців (частина друга статті 122 КАС України);

2) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке не стосується нарахування грошових зобов’язань (наприклад, блокування ПН; присвоєння ризикового статусу тощо), – строк звернення до суду становить 3 місяці (частина четверта статті 122 КАС України);

3) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке передбачає нарахування грошових зобов’язань (наприклад, податкове повідомлення-рішення), – строк звернення до суду становить 1 місяць (пункт 56.19 статті 56 ПК України).

32. Таким чином, варто погодитися з висновками судів попередніх інстанцій, що оскільки ФОП ОСОБА1 не навела у заяві про поновлення пропущеного строку жодних об’єктивних причин, які б підтверджувалися належними доказами, за яких позивачка не могла звернутись до суду в місячний строк, встановлений пунктом 56.19 статті 56 ПК України, така заява не може вважатися обґрунтованою та не дає підстав для її задоволення, а отже, відсутні належні підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду.

33. Водночас необхідно зазначити, що залишення позову без розгляду не є перешкодою для повторного звернення з позовом та заявою про поновлення строку звернення до суду першої інстанції, який в межах своєї дискреції може вирішити питання про поновлення строку звернення до суду. А отже, доводи ФОП ОСОБА1 щодо того, що з цих підстав суди попередніх інстанцій порушили її право на доступ до правосуддя, є недоречними.

Постанова ВП ВС щодо документів для належного представництва при скасуванні українського паспорта

Справа № 990/215/24

Велика палата зазначила:

6.18. Чинним законодавством не передбачено ані обов’язку адвоката (незважаючи на норми статтей 27, 28 Закону № 5076-VI) встановлювати особу клієнта шляхом перевірки дійсності документа, що посвідчує відповідну особу; ані обов’язку адвоката (представника сторони у справі) надавати договір про правничу допомогу разом з ордером.

6.19. Вирішуючи питання щодо достатності документів, які підтверджують повноваження адвоката на представництво особи в суді, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.12.2018 у справі № П/9901/736/18 виснувала, що ордер, який видано відповідно до Закону № 5076-VI, є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката; надання договору про правничу допомогу, його копії або витягу разом з ордером закон не вимагає.

6.20. Оскільки норми КАС зобов’язують представника особи підтвердити суду повноваження вчиняти від імені такої особи певні процесуальні дії, зокрема підписувати позовну заяву, а до позовної заяви ОСОБА1 адвокат Зінчук В. Ю. додав належний доказ на підтвердження своїх повноважень підписати позовну заяву (ордер на надання правничої допомоги від 26.06.2024 серії АМ № 1091886), у суду першої інстанції не було правових підстав для залишення позовної заяви без розгляду як такої, що підписана особою, яка не має права її підписувати.

6.21. Оскільки рішенням РНБО від 30.12.2023 «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» санкції застосовані до ОСОБА2 – громадянина російської федерації, який (як зазначено в рішенні) може використовувати документи на ім’я громадянина України ОСОБА1 та ОСОБА3 , то вирішення питання, чи має ОСОБА1 , від імені якого подано позов, право вимоги щодо Указу Президента України від 30.12.2023 № 877/2023, може вирішуватися під час розгляду справи по суті.

6.26. Керуючись цими настановами ЄСПЛ, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.12.2018 у справі № П/9901/736/18 (провадження № 11-989заі18), вказала, що положення Конвенції вимагають уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист

6.27. З огляду на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема частини четвертої статті 59, пункту 2 частини першої статті 240 КАС, апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Крім цього, рекомендую звернути увагу на наступну судову практику і роз’яснення:

Огляд судової практики ВС-КАС за червень 2025 року

В огляді відображено правові позиції колегій суддів КАС ВС, які матимуть значення для формування єдності судової практики при вирішенні публічно-правових спорів, зокрема про:

✅ недопустимість формального підходу при вирішенні питання щодо надання статусу учасника бойових дій;

✅ поширення вимоги закону щодо виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю на адвокатські об’єднання;

✅ розрахункову величину для посадового окладу та окладу за військове звання з 20 травня 2023 року;

✅ межі податкових обмежень щодо відшкодування ПДВ в разі застосування санкцій до акціонерів платника на підставі Закону України «Про санкції»;

✅ строк для подання заяви щодо списання недоїмки з єдиного внеску;

✅ особливості визначення строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами в умовах карантину та воєнного стану;

✅ притягнення службової особи до матеріальної відповідальності у зв’язку із затримкою розрахунку з працівником при його звільненні.

Пропонуються до уваги також правові висновки з питань застосування процесуального закону, зокрема про:

✅ обчислення строку на апеляційне оскарження судового рішення у разі правонаступництва суб’єкта владних повноважень;

✅ недостатність факту відкриття виконавчого провадження як підстави для вжиття заходів забезпечення позову.

Упродовж червня 2025 року КАС ВС висловлював також інші, не менш актуальні правові позиції, з якими можна ознайомитися в огляді судової практики.

Огляд судової практики ВС-КЦС за червень 2025 року

В огляді відображено найважливіші правові висновки, які матимуть значення для формування єдності судової практики. Серед цих висновків, згрупованих за різними категоріями справ, містяться, зокрема, такі:

✅ у спорах, що виникають із питань захисту права власності, звернено увагу, що майно, яке було продане чи передане на виконання рішення суду, має «віндикаційний імунітет» і не підлягає витребуванню від добросовісного набувача навіть у разі подальшого скасування такого рішення;

✅ у спорах, що виникають із земельних правовідносин, зауважено, що при безоплатній передачі земельних ділянок державної чи комунальної власності у приватну власність, за наявності декількох претендентів, першочергове право на отримання має особа, на підставі проєкту землеустрою якої була сформована ця ділянка, за відсутності законних перешкод. Погодження та затвердження проєкту землеустрою щодо відведення раніше сформованої земельної ділянки іншій особі порушує законний інтерес первинного заявника щодо завершення процедури приватизації;

✅ у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів, вказано, що недотримання уповноваженими працівниками банку внутрішніх вимог щодо оформлення вкладу не свідчить про недотримання письмової форми договору банківського вкладу. Передача коштів уповноваженій особі банку за письмовим договором створює зобов’язання банку перед клієнтом, відсутність обліку коштів та банківського рахунку свідчить про неналежне виконання банком своїх обов’язків, а не про відсутність договірних відносин;

✅ у спорах, що виникають із трудових правовідносин, констатовано, що члени Ради з державної підтримки кінематографії мають безумовне право на отримання щомісячної стипендії в розмірі 35 прожиткових мінімумів для працездатних осіб з моменту їх призначення, що ґрунтується на законі та не залежить від наявності окремого рядка в бюджетній програмі;

✅ у спорах, що виникають із спадкових правовідносин, вказано, що право на вклад входить до складу спадщини незалежно від способу розпорядження ним (заповіт чи заповідальне розпорядження банку). Якщо особа, вказана в розпорядженні банку, не прийняла спадщину або відмовилася від її прийняття, то спадкування права на вклад здійснюється спадкоємцем за законом, який прийняв спадщину. Сама по собі вказівка особи в заповідальному розпорядженні банку не свідчить про прийняття такою особою спадщини;

✅ щодо застосування норм процесуального права звернено увагу на те, що перебування справи на стадії досудового розслідування не є підставою для зупинення провадження в цивільній справі на підставі п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальному провадженні. Підставою для зупинення провадження у справі за п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України є наявність іншої справи, що розглядається в судовому порядку, а не перебуває на стадії досудового розслідування;

✅ щодо розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи ДВС зазначено, що при поверненні виконавчого документа стягувачу на його письмову заяву державний виконавець зобов’язаний зняти арешт із майна боржника. Бездіяльність державного виконавця та начальника ВДВС щодо незняття арешту з майна боржника в такому випадку є протиправною.

Огляд судової практики Верховного Суду щодо тлумачення неясних або суперечливих умов договору проти сторони, яка їх сформулювала з 2018 по 01.2025 року

У першому розділі огляду розкрито загальні підходи до тлумачення договору за правилом contra proferentem, у тому числі: межі застосування правила; ідентифікація сторони, на користь якої тлумачаться неясності; роль структурних та змістових формулювань умов договору.

У другому розділі наведено приклади застосування цього правила в конкретних договорах – від купівлі-продажу, оренди, підряду до кредитних договорів, поруки, перевезення та страхування.

Рішення Господарського суду міста Києва про скасування розпорядження АМКУ та зобов’язання АМКУ розглянути заяву про захист від недобросовісної конкуренції

Справа № 910/980/25

Це наша справа. Суд без втручання у дискреційні повноваження АМКУ зазначив про об’єктивну відсутність дотримання вимог Закону при прийнятті рішення та відсутність будь-яких доказів належного дослідження заяви. Суд зазначив:

З огляду на встановлені судом під час розгляду справи обставини, Комітетом під час прийняття Розпорядження не було дотримано вимог щодо всебічності та повноти з’ясування обставин, які мають значення для справи та не доведено обставини які мають значення для справи і які визнано встановленими, адже:

– не було здійснено повне дослідження усіх обставин справи щодо наявності у діях ПП «Дольче-Віта» ознак неправомірного використання позначення «РОЛЛІНІ»;

– не було належним чином дослідження обставин щодо неправомірного використання ТОВ «Торговий дім «Левада» позначення «РОЛЛІНІ»;

– не було належним чином досліджено обставини щодо неправомірного використання ТОВ «Торговий дім «Левада» зовнішньої форми борошняного кулінарного виробу.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Постанова Другого ААС про скасування постанови ТЦК про накладення штрафу за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у розмірі 17 000 грн у зв’язку з недоведенням ТЦК неможливості отримання інформації

Справа № 635/2414/25

Нарешті суди почали звертати увагу не тільки на неналежність повідомлення, порушення порядку складання постанов та протоколів, а й безпосередньо на прямі норми КУпАП. Суд зазначив зокрема:

Разом з тим, суд першої інстанції не врахував законодавчі положення, зокрема примітку до ст. 210-1 КУпАП, за якою ОСОБА1 притягнуто до адміністративної відповідальності.

Згідно примітки до ст. 210 КУпАП, положення, зокрема, ст. 210-1 КУпАП не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов’язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Суд першої інстанції зазначив, що позивачем не наведено відомостей, які відповідач мав можливість отримати шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Разом з тим, суд першої інстанції залишив поза увагою положення ч. 2 ст. 77 КАС України, якими передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Колегія суддів зазначає, що особливістю адміністративного судочинства є те, що обов’язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача – орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Таким чином, саме відповідач у справі, а не позивач, як помилково зазначив суд першої інстанції, зобов’язаний довести правомірність свого рішення про притягнення останнього до адміністративної відповідальності.

Цей огляд зроблений з використанням системи ZakonOnline.com.ua Рекомендую її через дуже дружній та зручний інтерфейс із зазначенням всіх процесуальних документів по конкретній справі і великої кількості корисних перехресних посилань, а також пошуку конкретної постанови і правової позиції.

в YouTube: Трохи про право від Ростислава Кравця
в Viber: Правники, адвокати, судді
в Telegram:
в LinkedIn: Law Firm Kravets & Partners
в Tumblr:Правові позиції Верховного суду
в Reddit: Правники, адвокати, судді
та в Instagram:АО «Кравець і партнери»

Також раджу звернути увагу на:

Строки за якими були зміни у питаннях зняття та виключення з військового обліку

Огляд практики ВС від Ростислава Кравця, що опублікована з 05 по 18 липня 2025 року

Max — Wed, 23 Jul 2025 11:15:41 +0000

Велика палата перед відпусткою вирішила всіх здивувати не тільки судовим активіЗмом, але й дуже своєрідним сприйняттям та трактуванням прямих норм Закону.

В огляді є частина справ щодо способу та порядку оскарження дисциплінарною відповідальності суддів, оскарження штрафів ТЦК, виправдувальний вирок за самовільне залишення частини, протиправність поновлення на військовому обліку та дуже цікава інша судова практика.

🔸Текстовий варіант огляду з посиланнями на всі рішення – https://antiraid.com.ua/articles/oglyad-praktyky-vs-vid-rostyslava-kravtsya-shho-opublikovana-z-05-po-18-lypnya-2025-roku/

🇺🇦✌️Важлива та перевірена інформація від адвоката ⤵️

⚡️Приєднуйтесь до каналу https://t.me/rkravetsUA

🙏Буду вдячний за ⚡️зарядження каналу💙💛

Огляд практики ВС від Ростислава Кравця, що опублікована з 05 по 18 липня 2025 року

Max — Tue, 22 Jul 2025 19:31:36 +0000

🇺🇦✌️Важлива та перевірена інформація від адвоката ⤵️

⚡️Приєднуйтесь до каналу https://t.me/rkravetsUA

🙏Буду вдячний за ⚡️зарядження каналу💙

🔸 Постанова ВП ВС після ЄСПЛ про необхідність перегляду у зв’язку з не дослідженням обставин впливу рішення на права та обов’язки третьої особи, яка не брала участь у розгляді справи

Огляд практики ВС від Ростислава Кравця, що опублікована з 05 по 18 липня 2025 року

Max — Mon, 21 Jul 2025 06:49:15 +0000

Велика палата перед відпусткою вирішила всіх здивувати не тільки судовим активіЗмом, але й дуже своєрідним сприйняттям та трактуванням прямих норм Закону. В огляді є частина справ щодо способу та порядку оскарження дисциплінарною відповідальності суддів, оскарження штрафів ТЦК, виправдувальний вирок за самовільне залишення частини, протиправність поновлення на військовому обліку та дуже цікава інша судова практика.

Перелік рішень та практики, які включені до огляду:

🔸 Постанова ВП ВС щодо розрахунку строку позовної давності з врахуванням карантину та воєнного стану й неможливості зменшити розмір неустойки в 3% річних та інфляційні втрати

🔸 Постанова ВП ВС про неможливість передачі земель оборони з державної у комунальну власність

🔸 Постанова ВП ВС після ЄСПЛ про відмову у перегляді справи про звільнення у зв’язку з Законом України Про очищення влади при встановлені тривалого розгляду

🔸 Постанова ВП ВС щодо відсутності підстав перерахунку заробітної плати та довічного грошового утримання судді Верховного суду України як судді Верховного суду (без України)

💥 Постанова ВП ВС про протиправність дій ВРП в частині неврахування попереднього скасованого рішення про притягнення судді до відповідальності

🔸 Постанова ВП ВС про збереження іпотеки у разі смерті іпотекодавця відмінного від позичальника для спадкоємців іпотекодавця

💥 Постанова ВП ВС про порядок оскарження незаконних ухвал ДП ВРП про зупинення дисциплінарних проваджень

🔷 Огляди судової практики та інші рішення:

🔸 Огляд судової практики ВС-КАС щодо оподаткування в умовах воєнного стану з 02.2022 по 06.2025

🔸 Огляд судової практики ВС-КЦС за травень 2025 року

🔸 Огляд судової практики ВС-КАС за травень 2025 року

🔸 Огляд практики Суду справедливості ЄС за березень 2025 року

🔸 Рішення Одеського ОАС про визнання протиправним взяття на військовий облік раніше виключеного та зобов’язання виключити з військового обліку з внесенням відомостей до відповідних реєстрів

🔸 Рішення Харківського ОАС про протиправність внесення даних знятого з обліку про його обмежену придатність та зобов’язання внести дані про непридатність та виключення з військового обліку

💥 Рішення Подільського райсуду Києва про скасування постанови про адмінправопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у зв’язку з неналежним повідомленням та недотриманням строків розгляду протоколу

💥 Виправдувальний вирок у справі за обвинуваченням за ч.5 ст. 407 КК України

💥 Рішення Південноукраїнського міського суду Миколаївської області про стягнення з НАЕК Енергоатом середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв’язку з відмовою в участі у медичному експерименті

За цей період, рекомендую звернути увагу на наступні ухвали, постанови й рішення:

Постанова ВП ВС після ЄСПЛ про необхідність перегляду у зв’язку з не дослідженням обставин впливу рішення на права та обов’язки третьої особи, яка не брала участь у розгляді справи

Справа № 1915/6447/2012

Велика палата зазначила:

65. ЄСПЛ зазначив, що національні суди не розглянули аргументу заявниці про те, що ОСОБА3 не мав права на оскарження рішення суду першої інстанції, і використали розширене тлумачення відповідного законодавчого правила, згідно з яким рішення 2012 року можна було ретроспективно розглядати як таке, що впливало на набуті згодом права. Вони дійшли, здавалося б, протилежного висновку в іншому провадженні [у справі № 635/3379/15-ц].

66. Самий лише факт того, що ОСОБА3 зазнав впливу цього рішення, на переконання ЄСПЛ, був спричинений бездіяльністю органів державної влади після ухвалення рішення 2012 року. Заявниця поінформувала усі органи державної влади, відповідальні за передачу у власність земельної ділянки та реєстрацію відповідних правочинів, про рішення суду 2012 року задовго до того, як земельну ділянку було передано у власність ОСОБА5 і продано ОСОБА3 .ЄСПЛ зауважив, що він особливо вражений тим фактом, що районна державна адміністрація пояснила заявниці порядок дій для реєстрації земельної ділянки на її ім’я, але потім передала ту саму земельну ділянку третій особі.

67. ЄСПЛ виснував, що національні суди не розглянули аргументу заявниці про те, що поновлення провадження у зв’язку із ситуацією, що створила районна державна адміністрація, та скасування ухваленого на її користь рішення суперечило принципу юридичної визначеності.

68. Національні суди не навели обґрунтування, яке б доводило наявність особливих та непереборних обставин для виправдання поновлення розгляду справи заявниці. Цих міркувань було достатньо для ЄСПЛ, щоб зробити висновок, що рішення про прийняття до розгляду скарги ОСОБА3 на рішення 2012 року порушило принцип юридичної визначеності. Отже, було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції.

69. Також ЄСПЛ, узявши до уваги свої висновки щодо скарги згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції, дійшов переконання, що скасування остаточного рішення у спосіб, який був несумісним із принципом юридичної визначеності, позбавило заявницю впевненості в обов’язковості судового рішення, а також позбавило її без наведення належного обґрунтування та будь-якого відшкодування права на земельну ділянку, яке було встановлено цим рішенням. Це поклало на неї надмірний тягар, а отже, було порушено статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.

129. На переконання Великої Палати Верховного Суду, порушення конвенційних гарантій, що констатував ЄСПЛ, можна усунути тільки шляхом скасування рішення суду апеляційної інстанції та ухвали суду касаційної інстанції з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, який повинен з’ясувати та належно обґрунтувати те, чи вирішував суд першої інстанції питання про права та інтереси особи, яка не брала участі в розгляді справи цим судом, подала апеляційну скаргу та має право доводити інші обставини, що свідчать про вирішення судом першої інстанції питання про її права та інтереси, і залежно від установлених обставин та оцінки доказів, наданих на підтвердження вирішення судом першої інстанції питання про права та інтереси такої особи, ухвалити рішення про закриття апеляційного провадження в разі, якщо суд першої інстанції цих питань не вирішував, або ж здійснити перегляд рішення суду першої інстанції по суті, якщо буде підтверджено, що суд все таки вирішив ці питання.

Постанова ВП ВС щодо розрахунку строку позовної давності з врахуванням карантину та воєнного стану й неможливості зменшити розмір неустойки в 3% річних та інфляційні втрати

Справа № 903/602/24

Черговий витвір судового активіЗму випадкових осіб без досвіду, що протирічить Закону. При цьому досить дивно встановлена можливість продовження вже прострочених строків. Суд всупереч прямій нормі ч. 3 ст. 551 ЦК зазначив:

154. У разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року – на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року – на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.

155. Тому звернення до суду з позовними вимогами про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річнихбез обмеження останніми трьома роками, що передували подачі позову, є обґрунтованим у разі, якщо позовна давність за такими вимогами не спливла станом на 02 квітня 2020 року.

156. Суд може зменшити розмір процентів річних у кожному конкретному випадку з урахуванням таких підтверджених обставинами справи підстав, зокрема, як дії боржника, спрямовані на належне виконання зобов’язання, ступінь вини боржника, міра виконання зобов’язання боржником, майновий стан сторін, інші інтереси сторін, дії чи бездіяльність кредитора, очевидна неспівмірність заявленої суми процентів річних порівняно із сумою боргу тощо, а також дотримуючись принципів розумності, справедливості, пропорційності та балансу між інтересами боржника і кредитора.

157. Заявляти про наявність підстав для зменшення процентів річних та доводити, що вони підтверджуються конкретними обставинами справи має саме боржник, а суд з огляду на наявні в матеріалах справи докази має надати оцінку обґрунтованості таких доводів та вирішити питання про можливість зменшення процентів річних.

158. Розмір процентів річних, який становить три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), – це законодавчо встановлений та мінімальний розмір процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов’язання боржником, не підлягає зменшенню судом.

159. Інфляційні втрати не є штрафними санкціями чи платою боржника за користування коштами кредитора, вони входять до складу грошового зобов’язання і виступають способом захисту майнового права та інтересу. Тому, на відміну від процентів річних, суд не може зменшити розмір інфляційних втрат.

Постанова ВП ВС про неможливість передачі земель оборони з державної у комунальну власність

Справа № 902/122/24

Велика палата зазначила:

149. Земельні ділянки у межах прикордонної смуги, яка встановлена шириною 30-50 метрів вздовж державного кордону України на суші, по берегу української частини прикордонної річки, озера або іншої водойми, (а вздовж лінії державного кордону України з Російською Федерацією і Республікою Білорусь – шириною до 2 кілометрів), належать до земель оборони щодо яких встановлений спеціальний режим їх використання та які можуть перебувати лише у державній власності, а отже не підлягають передачі до комунальної чи приватної власності.

Постанова ВП ВС після ЄСПЛ про відмову у перегляді справи про звільнення у зв’язку з Законом України Про очищення влади при встановлені тривалого розгляду

Справа № 826/3850/15

Велика палата зазначила:

Водночас варто наголосити, що рішення ЄСПЛ від 23 січня 2025 року у справі «Коптєлов та інші проти України» (Case of Koptyelov and others v. Ukraine) (заява № 30406/17 та 7 інших заяв)не містить констатації порушення національними судами при розгляді позову ОСОБА1 приписів законодавства по суті позовних вимог. Те, чи було порушене конкретне, стверджуване заявником його право чи інтерес під час розв’язання національними судами спору по суті за описаних ним обставин, ЄСПЛ, як видно з його Рішення, не досліджував і не констатував із цього приводу жодних висновків.

Відтак можна підсумувати, що встановлені в Рішенні ЄСПЛ конвенційні порушення, які допустила Україна під час вирішення справи судом, стосуються насамперед надмірної тривалості розгляду справи, порушення розумних строків її розгляду і разом з цим відсутності ефективних [законодавчих] засобів юридичного захисту, з використанням яких особа, права якої були порушені, могла захиститися від стверджуваних порушень. Натомість згадане рішення ЄСПЛ від 23 січня 2025 року не містить висновків, які б певним чином ставили під сумнів результат оскаржуваних судових рішень.

Велика Палата Верховного Суду наголошує, що порушення «розумних строків» розгляду справи, встановлене ЄСПЛ, не можна усунути шляхом скасування рішень національних судів, оскільки ЄСПЛ зробив висновки лише щодо часу, протягом якого суди вирішували цей спір, а не стосовно висновків по суті спору.

Таким чином, враховуючи встановлене у згаданому вище Рішенні ЄСПЛ порушення положень Конвенції, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для застосування додаткових заходів індивідуального характеру у вигляді відновлення провадження в адміністративній справі шляхом скасування судових рішень, оскільки можливість їх перегляду обумовлюється змістом констатованих ЄСПЛ порушень. Повторний же розгляд справи не відновить порушеного права заявника на розгляд справи протягом розумного строку, а також права на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

До того ж ЄСПЛ, констатуючи порушення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції, присудив ОСОБА1 достатню і справедливу сатисфакцію у зв’язку з надмірною тривалістю розгляду справи та відсутністю у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту.

Постанова ВП ВС щодо відсутності підстав перерахунку заробітної плати та довічного грошового утримання судді Верховного суду України як судді Верховного суду (без України)

Справа № 826/15959/18

Велика палата зазначила:

84. Отже, саме з 27 грудня 2023 року (дня набрання чинності Законом № 3481-IX) законодавчо врегульовано механізм переведення суддів ВС України до штату ВС, а разом із цим і питання встановлення дати, з якої у судді, обраного до ВС України безстроково, виникає право на отримання суддівської винагороди, визначеної положеннями Закону № 1402-VIII для судді ВС, – дати зарахування його до штату ВС відповідно до наказу Голови ВС.

85. Повертаючись до встановлених у справі обставин, Велика Палата зауважує, що ОСОБА1 станом на дату ухвалення судом першої інстанції рішення перебував у штаті ВС України і чинне на той час законодавство не врегульовувало питання щодо переведення суддів ВС України до ВС.

86. Таким чином, в оспорюваному періоді щодо позивача не було умов, необхідних для виникнення права на отримання суддівської винагороди у розмірі, визначеному статтею 135 та пунктом 24 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VІІІ для суддів ВС, оскільки він не був зарахований до штату ВС і відповідно не здійснював у ньому правосуддя.

87. Ураховуючи викладене, Велика Палата дійшла висновку, що в межах спірних правовідносин суддівську винагороду позивачу слід було нараховувати та виплачувати саме із застосуванням положень Закону № 2453-VI.

88. У цьому аспекті Велика Палата вважає доцільним нагадати, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

89. Отже, відповідач-1, коли нараховував та виплачував позивачеві суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону № 2453-VI, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

90. За наведеного правового регулювання, змісту та обсягу фактичних передумов, які спричинили спір у цій справі, Велика Палата вважає помилковим висновок судів попередніх інстанцій щодо задоволення заявлених ОСОБА1 позовних вимог про зобов’язання ВС України перерахувати та виплати йому заробітну плату (суддівську винагороду) / довічне грошове утримання відповідно до пункту 24 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VІІІ.

Постанова ВП ВС про протиправність дій ВРП в частині неврахування попереднього скасованого рішення про притягнення судді до відповідальності

Справа № 990SCGC/28/24

Це наша справа. Насправді Велика палата самоусунулась від вирішення всіх трьох принципових питань у цій справі, і вирішив тільки перше, а саме ігнорування ВРП попереднього рішення ВП ВС, застосування строків та порядок перегляду дисциплінарної справи після скасування рішення з етапу саме розгляду дисциплінарної справи, а не розгляду скарги на рішення дисциплінарної палати, що Законом не передбачено. Суд зазначив:

123. У постанові від 13 червня 2024 року в справі № 990SCGC/2/24 (провадження № 11-14сап24) Велика Палата Верховного Суду вже констатувала, що внаслідок неналежного ставлення до виконання обов’язків слідчого судді суддя ОСОБА1 при постановленні ухвали від 31 січня 2020 року про скасування арешту майна вийшов за межі повноважень слідчого судді при вирішенні питання про зобов’язання зберігача майна повернути зерно кукурудзи ТОВ «Олімпіас груп» і не навів відповідних мотивів та процесуальних підстав такого виходу. Відтак Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками ВРП та її Дисциплінарної палати про те, що такі дії судді ОСОБА1 мають ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 статті 106 Закону № 1402-VIII.

124. З урахуванням наведеного в цій справі Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками ВРП та її Дисциплінарної палати в частині, що дії слідчого судді ОСОБА1 при постановленні ухвали від 31 січня 2020 року про скасування арешту майна мають ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 статті 106 Закону № 1402-VIII, однак не погоджується з їх висновком про те, що дії слідчого судді ОСОБА1 під час вирішення клопотання про накладення арешту також мають ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 статті 106 Закону № 1402-VIII.

125. Водночас Велика Палата Верховного Суду не може погодитися з висновком ВРП, що «слідчий суддя ОСОБА1 під час розгляду вказаних клопотань не перевірив та не врахував їх невідповідність вимогам статей 171, 172 КПК України, що є порушенням норм чинного процесуального закону», оскільки оцінка обґрунтованості процесуальних звернень, як про це вже зазначалося вище у цій постанові, не належить до повноважень дисциплінарного органу при здійсненні дисциплінарного провадження щодо судді.

126. Ураховуючи зазначене, Велика Палата Верховного Суду не вважає доцільним оцінювати інші доводи скаржника у частині незгоди з викладеними в оскаржуваному рішенні висновками ВРП щодо оцінки його дій при постановленні ухвали від 31 січня 2020 року про скасування арешту майна.

127. Оскільки в оскаржуваному рішенні ВРП помилково кваліфікувала дії судді ОСОБА1 як такі, що в їх сукупності становлять склад дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, то не можна вважати вмотивованими і висновки ВРП у частині вирішення питання про застосування дисциплінарного стягнення до скаржника.

128. Підсумовуючи наведене вище, Велика Палата Верховного Суду висновує, що оскаржуване рішення, прийняте ВРП за результатами повторного розгляду скарги судді ОСОБА1 на рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 16 червня 2021 року № 1373/3дп/15-21, не може вважатися вмотивованим, а тому підлягає скасуванню на підставі пункту 4 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII.

Постанова ВП ВС про збереження іпотеки у разі смерті іпотекодавця відмінного від позичальника для спадкоємців іпотекодавця

Cправа № 761/382/21

Велика палата дійшла до досить сумнівного, як на мене, висновку про можливість ігнорувати права спадкоємців заради фінансових спекулянтів:

207. Цей розділ містить висновки щодо застосування статей 1281, 1282 ЦК України, статті 23 Закону України «Про іпотеку» у подібних правовідносинах.

208. Норми статей 1281, 1282 ЦК України [як щодо необхідності пред’явлення кредитором вимоги у визначений строк, так і щодо порядку виконання спадкоємцями зобов’язання] не поширюються на правовідносини, які виникають у зв’язку з переходом у порядку спадкування майна, яке майновий поручитель передав в іпотеку задля забезпечення виконання зобов’язань третьою особою [відмінною від особи іпотекодавця].

У цій ситуації іпотека є дійсною для набувача відповідного майна, який набуває статус іпотекодавця, має всі його права і несе всі його обов’язки за іпотечним договором. Описані обставини регулюються нормами Закону України «Про іпотеку» [див. статтю 23 цього Закону], які є спеціальними та підлягають застосуванню у цих правовідносинах.

Постанова ВП ВС про порядок оскарження незаконних ухвал ДП ВРП про зупинення дисциплінарних проваджень

Справа № 990/97/25

Велика палата замість захисту продовжує вигадувати норми, яких в Законі не існує і врешті виснувала:

6.19. За частиною першою статті 51 цього Закону право оскаржити рішення Дисциплінарної палати у дисциплінарній справі має суддя, щодо якого ухвалено відповідне рішення. Скаржник (автор дисциплінарної скарги) теж має право оскаржити рішення Дисциплінарної палати у дисциплінарній справі, але за наявності дозволу Дисциплінарної палати на таке оскарження. І суддя, і скаржник оскаржити рішення Дисциплінарної палати можуть до ВРП.

6.20. Отож з наведеного нормативного регулювання можна виснувати, що рішення про зупинення дисциплінарного провадження є одним з видів рішень (актів), які ухвалює дисциплінарний орган ВРП (Дисциплінарна палата) в межах визначених законом повноважень під час здійснення (перебігу) дисциплінарного провадження.

Водночас Закон № 1798-VIII не містить приписів, подібних до наведених вище, які б передбачали, що рішення Дисциплінарної палати про зупинення розгляду дисциплінарної справи підлягає чи не підлягає оскарженню, а якщо підлягає, то до якого органу воно може бути оскаржене.

Натомість із загальних правил частини четвертої статті 35, частини другої статті 51 Закону № 1798-VIII висновується, що рішення Дисциплінарної палати ВРП про зупинення провадження у дисциплінарній справі може бути оскаржено до ВРП, яка переглядає таке рішення у пленарному складі.

6.25. Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що ухвала Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 19.02.2025 № 279/3дп/15-25 про зупинення розгляду дисциплінарної справи не є тим рішенням, яке може бути самостійним предметом оскарження в судовому порядку. Зазначені в ній підстави зупинення розгляду дисциплінарної справи можуть бути перевірені судом в межах вирішення спору про правомірність рішення ВРП, постановленого за результатами розгляду скарги на цю ухвалу. Передбачена пунктом 4 частини першої статті 266 КАС можливість оскарження до суду рішень ВРП, ухвалених за результатами розгляду скарг на рішення її Дисциплінарних палат, стосується всіх рішень Дисциплінарної палати, які згідно із нормами Закону № 1798-VIII можуть бути оскаржені до ВРП. При цьому не обов’язково, що в Законі № 1798-VIII має бути пряма вказівка щодо оскарження такого рішення Дисциплінарної палати (на відміну від прямої заборони оскарження певного рішення Дисциплінарної палати).

Крім цього, рекомендую звернути увагу на наступну судову практику і роз’яснення:

Огляд судової практики ВС-КАС щодо оподаткування в умовах воєнного стану з 02.2022 по 06.2025

Висвітлені в огляді правові позиції щодо нагальних питань оподаткування дадуть змогу сформувати стратегію та визначитися з тактикою відбудови нашої держави з урахуванням ретроспективи і з огляду на нинішні події.

Огляд судової практики ВС-КЦС за травень 2025 року

В огляді відображено найважливіші правові висновки, які матимуть значення для формування єдності судової практики.

Огляд судової практики ВС-КАС за травень 2025 року

В огляді відображено правові позиції судових палат, колегій суддів КАС ВС, які матимуть значення для формування єдності судової практики при вирішенні публічно-правових спорів, зокрема про:

✅ заборону нарахування плати та стягнення заборгованості за споживання житлово-комунальних послуг на тимчасово окупованих територіях у період воєнного стану;

✅ необхідність подання окремої заяви для призначення державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства незалежно від отримання пенсії у зв’язку з втратою годувальника;

✅ застосування пільгової ставки податку на додану вартість у розмірі 7 % під час імпорту марлевої тканини для медичних цілей;

✅ межі дискреційних повноважень органів військової адміністрації в разі надання податкових пільг;

✅ відсутність права роботодавців на апеляційне оскарження судових рішень у спорах про призначення пільгової пенсії;

✅ оголошення конкурсу на посаду керівника комунального підприємства під час воєнного стану.

Упродовж травня 2025 року КАС ВС висловлював також інші, не менш актуальні правові позиції, з якими можна ознайомитися в огляді судової практики.

Огляд практики Суду справедливості ЄС за березень 2025 року

Загальний Суд ЄС розглянув спір між компаніями Lidl та Liquidleds щодо дійсності промислового зразка світлодіодної лампи у справі Lidl v EUIPO – Liquidleds Lighting (T-66/24). Так, компанія-заявник оскаржувала реєстрацію лампи компанії Liquidleds, посилаючись на попереднє розкриття аналогічних зразків.

Загальний Суд ЄС зазначив, що для застосування ст. 7(2) Регламенту № 6/2002 від 12 грудня 2001 року про промислові зразки Співтовариства власник зразка, щодо якого подано заяву про визнання недійсним, має довести, що він є автором або правонаступником автора попереднього зразка; що цей зразок було розкрито ним або третьою особою; що таке розкриття відбулося в межах пільгового періоду. Тому в цьому випадку, по-перше, заявник мав довести, що оскаржуваний промисловий зразок не відповідав вимогам для охорони, а по-друге, третя особа у справі мала посилатися на виняток, передбачений ст. 7(2) Регламенту № 6/2002, і довести, що вимоги для застосування цього винятку були виконані.

Стаття 7(2) Регламенту передбачає умови, за яких попереднє розкриття для цілей статей 5 та 6 Регламенту (новизна та оригінальність) не враховується.

Ключовим у цьому рішенні є висновок Суду про те, що для застосування зазначеного винятку зразки не повинні бути ідентичними, а достатньо лише, щоб вони справляли однакове загальне враження на користувача. Власне, виняток, передбачений у цій статті, має на меті захист інтересів автора або його правонаступника, а також стимулювання інновацій, розроблення нових продуктів та інвестування в їхнє виробництво.

Рішення Одеського ОАС про визнання протиправним взяття на військовий облік раніше виключеного та зобов’язання виключити з військового обліку з внесенням відомостей до відповідних реєстрів

Справа № 420/12548/25

Суд дослідивши обставини справи та надані документи зазначив:

Суд встановив, що постановою військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ6 солдат ОСОБА1 на підставі ст. 67 (б) графи ІІ Розкладу хвороб, графи ІІ ТДВ визнаний не придатним до військової служби, про що у військовому квитку № НОМЕР1 зроблений відповідний запис про визнання позивача не придатним до військової служби з виключенням з військового обліку 28.08.2015 року.

Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» громадяни України, які визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку, підлягають виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки.

За таких обставин, у зв’язку з визнанням військово-лікарською комісією позивача в 2015 році непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку він підлягав виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах на підставі п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону № 2232-ХІІ.

В свою чергу, відповідач не обґрунтував при запрошенні позивача 21.01.2025 для проходження медичного огляду при ІНФОРМАЦІЯ5 , яким чином його було взято на військовий облік військовозобов’язаних у ІНФОРМАЦІЯ7 після виключення з військового обліку у 2015 році за станом здоров’я.

Таким чином, у разі виявлення розбіжностей у військово-облікових документах з відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов’язаних та резервістів, особа може звернутися до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку із відповідною заявою та всіма необхідними документами з метою приведення дійсних відомостей у відповідність.

Однак, вказаними нормами не передбачено вимоги повторного проходження військово-лікарської комісії задля перегляду придатності до військової служби, яка раніше була встановлена відповідною ВЛК.

З огляду на вищевикладене, судом встановлено неправомірні дії відповідача щодо взяття на військовий облік позивача, якого раніше було визнано не придатним до військової служби з виключенням з військового обліку.

Рішення Харківського ОАС про протиправність внесення даних знятого з обліку про його обмежену придатність та зобов’язання внести дані про непридатність та виключення з військового обліку

Справа № 520/8641/25

Суд з застосуванням практики ЄСПЛ та відповідних рекомендацій з метою ефективного захисту порушеного права зазначив:

Судом встановлено, що 04.03.2007 призовною (медичною) комісією ІНФОРМАЦІЯ_3 позивач був визнаний непридатним до військової служби із зняттям з військового обліку за гр. I ст. 30 «а» розкладу хвороб і знятий з виключенням з військового обліку.

Відомості про непридатність та виключення з військового обліку були занесені до військового квитка позивача серії НОМЕР3 .

Відтак, оскільки позивач був виключений ІНФОРМАЦІЯ_2 з військового обліку на підставі визнання його непридатним до військової служби згідно висновку ВЛК, відповідач зобов’язаний був внести відповідну інформацію до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів.

Суд зазначає, що станом на дату проходження позивачем ВЛК – 04.03.2007 було чинним Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України, затверджене Наказом Міністра оборони України від 4 січня 1994 року N 2.

Так, військовий квиток позивача містить запис про те, що позивач виключений з військового обліку за гр. І ст. 30 «а», визнаний непридатним до військової служби із зняттям з військового обліку.

Висновок щодо непридатності до військової служби у мирний час, обмеженої придатності у воєнний час за статтею 30 передбачено лише для ст. 30 «б».

Проте, як зазначалося, із запису у військовому квитку серії НОМЕР3 убачається, що висновок комісією зроблено саме за ст. 30 «а».

За таких обставин, твердження відповідача про те, що позивач був визнаний обмежено придатним, не узгоджується з наявними у матеріалах справи доказами.

З огляду на викладене, у відповідача були відсутні підстави для внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів запису про визнання ОСОБА1 непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний.

Крім того, відсутні підстави для повторного проходження позивачем ВЛК, оскільки згідно даних військово-облікового документу позивача серії АВ №505746 останній визнаний непридатним до військової служби із зняттям з військового обліку, а отже не є військовозобов’язаним.

З урахуванням вищезазначеного суд дійшов висновку, що відповідач зобов’язаний був внести відомості в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов’язаних та резервістів про позивача, а саме те, що останній виключений з військового обліку у зв’язку з тим, що він визнаний непридатним до військової служби військово-лікарською комісією та знятий з військового обліку з відміткою «виключений з військового обліку», що зроблено не було.

Рішення Подільського райсуду Києва про скасування постанови про адмінправопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у зв’язку з неналежним повідомленням та недотриманням строків розгляду протоколу

Справа № 758/16090/24

Суд чітко зазначив про необхідність дотримання законодавства, що не було зроблено ТЦК і зазначив:

Із вищевказаного трекінгу «Укрпошти» № 0504060886952 вбачається, що статус поштового відправлення № 0504060886952 станом на 17.10.2024 наступний – «Повернення за зворотною адресою: Закінчення встановленого терміну зберігання» (а.с. 72).

Таким чином, відповідно до п. 41 Порядку № 560, ОСОБА1 не вважається належно оповіщеним про виклик до ІНФОРМАЦІЯ4 на 16.10.2024, тому не відповідає дійсності та спростовується матеріалами справи зазначення начальником ІНФОРМАЦІЯ4 ОСОБА3 про те, що ОСОБА1 був належним чином оповіщеним про виклик до ІНФОРМАЦІЯ4 , 16.10.2024 не з’явився за викликом ІНФОРМАЦІЯ4 , чим порушив вимоги ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Ураховуючи те, що ОСОБА1 не був належним чином оповіщений про виклик до ІНФОРМАЦІЯ4 на 16.10.2024, а отже, не порушив вимоги ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення.

Таким чином, особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, має бути забезпечено право завчасно знати про дату, час та місце розгляду справи, що є гарантією реалізації наданих ст. 268 КУпАП прав, зокрема, на участь в розгляді справи про адміністративне правопорушення, висловлення заперечень, надання пояснень та доказів, заявлення клопотань, здійснення захисту.

У порушення вимог вищевказаного законодавства, доказів на підтвердження того, що ОСОБА1 був своєчасно сповіщеним про місце і час розгляду справи про притягнення його до адміністративної відповідальності на 28.10.2024, відповідно до вимог ст. 268 КУпАП, суду не надано.

Тобто, розгляд справ відбувся за відсутності позивача, якого не було своєчасно сповіщено про розгляд справи, що в силу приписів ч. 1 ст. 268 КУпАП виключало можливість розгляду справи.

У порушення вимог вищевказаного законодавства, відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що ОСОБА1 було повідомлено належним чином про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням установленої процедури.

Виправдувальний вирок у справі за обвинуваченням за ч.5 ст. 407 КК України

Справа №750/7069/23

Це наша справа. Суд визнав невинуватою та виправдати у пред’явленому обвинуваченні за ч.5 ст. 407 КК України за недоведеністю в її діянні даного складу злочину нашу клієнтку. Як ухилення від військової служби так і нез’явлення на військову службу прокурором доведено не було. З вироку Ви дізнаєтесь, як командир частини примушував давати неправдиві покази задля розправи над співробітницею лабораторії яка викрила його на корупції. Раджу уважно ознайомитись з вироком.

Рішення Південноукраїнського міського суду Миколаївської області про стягнення з НАЕК Енергоатом середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв’язку з відмовою в участі у медичному експерименті

Справа № 486/22/22

Це наша справа і хоча суд не стягнув витрати на допомогу все одно задовільнив позов в частині стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу і зазначив:

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі Порядок).

З урахуванням цих норм, зокрема, пункту 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов’язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Час, протягом якого працівники згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працювали і за ними не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду.

Відповідно до пункту 5 розділу ІV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством – календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз.2 пункту 8 Порядку).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абз. 3 пункт 8 Порядку).

Крім того, положенням розділу ІІІ Порядку передбачені виплати, які підлягають і не підлягають урахуванню (зокрема, одноразові виплати, соціальні виплати, окремі види премій тощо) при обчисленні середньої заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплати за час вимушеного прогулу.

Цей огляд зроблений з використанням системи ZakonOnline.com.ua Рекомендую її через дуже дружній та зручний інтерфейс із зазначенням всіх процесуальних документів по конкретній справі і великої кількості корисних перехресних посилань, а також пошуку конкретної постанови і правової позиції.

в YouTube: Трохи про право від Ростислава Кравця
в Viber: Правники, адвокати, судді
в Telegram:
в LinkedIn: Law Firm Kravets & Partners
в Tumblr:Правові позиції Верховного суду
в Reddit: Правники, адвокати, судді
та в Instagram:АО «Кравець і партнери»

Також раджу звернути увагу на:

Строки за якими були зміни у питаннях зняття та виключення з військового обліку

Огляд практики ВС від Ростислава Кравця, що опублікована з 31 травня по 04 липня 2025 року

Max — Tue, 08 Jul 2025 09:26:04 +0000

Поступове очищення Великої палати від випадкових людей або не прийняття тими хто залишився участі в судових засіданнях позитивно впливає на результати розгляду справ та дотримання Закону й прав людини.

🔸Текстовий варіант огляду з посиланнями на всі рішення – https://antiraid.com.ua/articles/oglyad-praktyky-vs-vid-rostyslava-kravtsya-shho-opublikovana-z-31-travnya-po-04-lypnya-2025-roku/

🇺🇦✌️Важлива та перевірена інформація від адвоката ⤵️

⚡️Приєднуйтесь до каналу https://t.me/rkravetsUA

🙏Буду вдячний за ⚡️зарядження каналу💙💛

🔸 Постанова ВП ВС після ЄСПЛ про необхідність нового перегляду у зв’язку з тим, що суди не вирішили питання компенсації при перерахунку пенсії

Огляд практики ВС від Ростислава Кравця, що опублікована з 31 травня по 04 липня 2025 року

Max — Sat, 05 Jul 2025 08:00:55 +0000

Перелік рішень та практики, які включені до огляду:

🔸 Постанова ВП ВС після ЄСПЛ про відсутність підстав для перегляду у зв’язку з встановленням виключно порушень у вигляді тривалості судового розгляду

💥 Постанова ВП ВС про неможливість звільнення судді за вчинення істотного дисциплінарного проступку у разі звільнення суддя з посади раніше або припинення його повноважень з визначених законом підстав

🔷 Огляди судової практики та інші рішення:

🔸Огляд судової практики ВС-КАС за квітень 2025 року

🔸Огляд судової практики ВС-КЦС за квітень 2025 року

🔸Огляд судової практики ВС у кримінальних провадженнях щодо корупційних та пов’язаних з корупцією кримінальних правопорушень (рішення за 2024 рік)

🔸Огляд судової практики ВС-ККС за травень 2025 року

🔸Огляд судової практики ВЦ-КЦС щодо застосування Закону України «Про міжнародне приватне право» з 2018 по 04.2025 року

🔸Дайджест судової практики ВП ВС за квітень – травень 2025 року

🔸 Огляд практики Суду справедливості ЄС за березень 2025 року

🔸 Огляд практики Суду справедливості ЄС за квітень 2025 року

🔸Огляд судової практики ВС-КГС за травень 2025 року

💥 Постанова Подільського районного суду міста Києва про закриття провадження у справі про адмінправопорушення за ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України

💥 Постанова ШААС якою залишено в силі рішення КОАС про визнання протиправним та нечинним рішення КМР в частині розміщення компаній, що надають ритуальні послуги

💥 Рішення Деснянського районного суду Києва про скасування постанови про адмінправопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП та штрафу в розмірі 25500,00 грн за нез’явлення за повісткою

За цей період, рекомендую звернути увагу на наступні ухвали, постанови й рішення:

Постанова ВП ВС після ЄСПЛ про необхідність нового перегляду у зв’язку з тим, що суди не вирішили питання компенсації при перерахунку пенсії

Справа № 302/698/14-а (2-а/302/44/14)

Велика палата зазначила:

46. Велика Палата Верховного Суду вважає, що належним заходом індивідуального характеру для відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який заявниця мала до порушення Конвенції, буде повторний розгляд справи судом першої інстанції.

47. До того ж оскільки констатовані ЄСПЛ порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, що полягали в нерозгляді позовної вимоги про компенсацію втрати частини доходів, допущені як судом першої інстанції, а саме Міжгірським районним судом Закарпатської області під час розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення у цій справі, так і судами апеляційної та касаційної інстанцій при перегляді рішень судів попередніх інстанцій за заявою позивачки про ухвалення додаткового рішення, про перегляд рішень яких за виключними обставинами просить заявниця, то саме суд першої інстанції може виправити порушення, які установив ЄСПЛ.

48. Оскільки відповідно до статті 19 КАС України у редакції з 15.12.2017 окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частинами першою та третьою цієї статті, зокрема й про перерахунок та виплату пенсії з компенсацією, то цю справу слід передати на новий розгляд до Закарпатського окружного адміністративного суду.

Постанова ВП ВС після ЄСПЛ про відсутність підстав для перегляду у зв’язку з встановленням виключно порушень у вигляді тривалості судового розгляду

Справа № 1-459/12

Велика палата зазначила:

9.Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ, Суд) 14 листопада 2024 року ухвалив рішення у справі «Мадзігон та інші проти України» (Case of Madzigon and others v. Ukraine, заява № 37778 /23 та 2 інші заяви), яке набуло статусу остаточного (далі – Рішення).

10.Суд констатував порушення Україною пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі – Конвенція) у зв’язку з надмірною тривалістю кримінального провадження та відсутністю у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту у зв’язку з цим.

67. Крім того, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що у заявах захисники ОСОБА20 і ОСОБА21 вказують про наявність ознак провокації злочину, до того ж захисник ОСОБА20 зазначає про порушення матеріального закону, недопустимість доказів, порушення вимог КПК під час апеляційного розгляду, які не були предметом розгляду ЄСПЛ і щодо яких Суд не встановлював порушень національними судами вимог Конвенції.

68. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що підставою для втручання в остаточні рішення національних судів є саме встановлення ЄСПЛ порушення Україною міжнародних зобов’язань за Конвенцією. Тому питання, що не були предметом дослідження міжнародної судової установи, перебувають поза межами перегляду справи за пунктом 2 частини третьої статті 459 КПК України (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2023 року, справа № 1-7/12).

69. У зв’язку із цим інші наведені у заявах захисників ОСОБА20 і ОСОБА21 доводи виходять за межі визначеного законом предмета перегляду судових рішень і не можуть бути підставою для перегляду за виключними обставинами судових рішень та їх скасування.

Постанова ВП ВС про неможливість звільнення судді за вчинення істотного дисциплінарного проступку у разі звільнення суддя з посади раніше або припинення його повноважень з визначених законом підстав

Справа № 990SCGC/8/25

Нарешті Велика палата визнала очевидні речі щодо неможливості дисциплінарної відповідальності судді у разі припинення його повноважень з визначених законом підстав. Суд зазначив:

106. Набуття суддею громадянства іншої держави є підставою для припинення повноважень цього судді (пункт 2 частини сьомої статті 126 Конституції України).

107. Водночас вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді є підставою для звільнення судді, визначеною у пункті 3 частини шостої статті 126 Конституції України, про що зазначалося вище.

108. Отже, стаття 126 Конституції України визначає підстави як для звільнення судді, так і для припинення його повноважень.

116. Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що звільнити з посади судді можна особу, яка є суддею в розумінні статті 52 Закону № 1402-VIII, зокрема займає штатну суддівську посаду в одному із судів України і здійснює правосуддя на професійній основі.

117. Звільнення особи з посади судді у випадку, коли вона цю посаду вже не займає у зв’язку з припиненням повноважень судді з передбачених статтею 126 Конституції України підстав, не здійснює правосуддя і відрахована зі штату відповідного суду, не узгоджується з вимогами зазначеної статті Основного Закону України та наведених вище норм законів України № 1402-VІІІта № 1798-VIII.

118. Не зайвим буде нагадати і норми Регламенту ВРП, який згідно з його преамбулою регулює процедурні питання здійснення Радою повноважень, визначених Конституцією України, законами України № 1402-VІІІ та № 1798, іншими законами України, порядок підготовки, розгляду і ухвалення Радою та її органами рішень.

119. Так, відповідно до положень пункту 13.39 Регламенту ВРП якщо на момент розгляду дисциплінарної справи суддя звільнений з посади або його повноваження припинені з визначених законом підстав, дисциплінарне провадження закривається ухвалою Ради, Дисциплінарної палати.

120. Рішення про закриття дисциплінарного провадження у зв’язку зі звільненням судді або припиненням його повноважень має містити тільки посилання на ці обставини (пункт 13.43 Регламенту ВРП).

Крім цього, рекомендую звернути увагу на наступну судову практику і роз’яснення:

Огляд судової практики ВС-КАС за квітень 2025 року

✅ індексацію пенсії із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2018–2020 роки;

✅ преюдиційність судового рішення щодо анулювання спеціального дозволу на користування надрами;

✅ несвоєчасну реєстрацію податкових накладних в умовах воєнного стану;

✅ правомірність підписання наказу про проведення позапланової перевірки, визначення її підстав і меж;

✅ дійсність договору позики з нерезидентом та можливість підтвердження реальності господарських операцій поза межами податкової перевірки;

✅ умови застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкових зобов’язань та доведення умислу платника;

✅ обов’язок підприємств-балансоутримувачів вести облік зелених насаджень;

✅ повноваження Національної поліції України при обстеженні об’єктів дозвільної системи;

✅ повноваження Служби безпеки України при прийнятті рішень про заборону в’їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства.

Крім того, Верховний Суд сформував правову позицію у зразковій справі щодо здійснення доплат до пенсії в розмірі 2000,00 грн та індексації пенсії військовослужбовця у зв’язку зі зміною розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду висловив висновок про умови врахування мобілізації як поважної причини для поновлення процесуальних строків.

Упродовж квітня 2025 року КАС ВС висловлював також інші, не менш актуальні правові позиції, з якими можна ознайомитися в огляді судової практики.

Огляд судової практики ВС-КЦС за квітень 2025 року

– у спорах, що виникають із питань захисту права власності, звернено увагу, що сплата коштів за договором оренди державного майна та перерахування орендної плати не може вважатися викупом такого майна у власність за відсутності дотримання встановленої законом процедури відчуження державного майна та доказів набуття права власності в передбаченому законом порядку;

– у спорах, що виникають із земельних правовідносин, зауважено, що для встановлення належності земельної ділянки до земель водного фонду недостатньо лише факту її розташування біля водного об’єкта. Необхідно визначити вид водного об’єкта (озеро чи ставок) і встановити, чи знаходиться земельна ділянка в межах прибережної захисної смуги з урахуванням розміру такої смуги для конкретного виду водного об’єкта;

– у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів, вказано, що договір іпотеки не може створювати перешкоди для повернення майна власнику, якщо воно вибуло з його володіння поза його волею. Можливість доступу фізичної особи – позикодавця до відкритих державних реєстрів, факт неодноразової зміни власника протягом короткого періоду часу свідчать про те, що до спірних правовідносин концепція «добросовісний іпотекодержатель» незастосовна;

у разі наявності судового рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором із позичальника, яке перебуває на виконанні, повторне стягнення тієї ж заборгованості зі спадкоємця боржника є неприпустимим. Захист прав кредитора в такому випадку здійснюється шляхом заміни боржника у виконавчому провадженні на його правонаступника;

– у спорах, що виникають із трудових правовідносин, констатовано, що звільнення працівника у зв’язку з відмовою від продовження роботи через зміну істотних умов праці (п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП України) є окремою підставою припинення трудового договору, що не належить ні до звільнення за ініціативою працівника, ні до звільнення за ініціативою роботодавця. Якщо трудовим договором передбачено виплату матеріальної компенсації в разі припинення трудових відносин через зміни в організації виробництва і праці, працівник має право на таку компенсацію, оскільки проведення таких змін є виключним повноваженням власника;

– у спорах, що виникають із сімейних правовідносин, зауважено, що при встановленні факту батьківства після смерті особи суд може брати до уваги результати молекулярно-генетичної експертизи як основний доказ, що підтверджує походження дитини від конкретної особи, навіть за відсутності інших доказів спільного проживання чи визнання батьківства за життя;

– у спорах, що виникають із спадкових правовідносин, вказано, що заповіт, посвідчений при свідку, який є близьким родичем (рідним дядьком) спадкоємця за заповітом, складений з порушенням вимог щодо його форми й посвідчення згідно з п. 3 ч. 4 ст. 1253 ЦК України та є нікчемним;

– щодо застосування норм процесуального права звернено увагу на те, що в разі якщо експертна установа не наділена правом проводити певні види експертиз, суд має самостійно визначити іншу експертну установу для проведення необхідної експертизи, якщо сторони не відмовилися від її проведення і вона необхідна для правильного вирішення справи. Такий підхід відповідає принципу справедливого судового розгляду та забезпечує ефективний захист прав учасників процесу;

– щодо розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи ДВС зазначено, що передача на підставі постанови та акта виконавця стягувачу частки в праві спільної часткової власності на заставлений автомобіль, яка належала боржнику та визначена ухвалою суду, не приводить до припинення застави такого автомобіля. Стягувач, приймаючи таку частку, набуває статусу співзаставодавця. При цьому слід розмежовувати автомобіль як неподільну річ і частку в праві спільної часткової власності на нього.

Огляд судової практики ВС у кримінальних провадженнях щодо корупційних та пов’язаних з корупцією кримінальних правопорушень (рішення за 2024 рік)

Це видання підготовлено за результатами проведеного узагальнення судової практики касаційної інстанції відповідно до підпункту 3.3.1.3.1 п. 3.3.1.3 очікуваного стратегічного результату проблеми 3.3.1 підрозд. 3.3 «Кримінальна відповідальність» розд. 3 «Забезпечення невідворотності відповідальності за корупцію» Державної антикорупційної програми на 2023–2025 роки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2023 року № 220.

В огляді містяться ключові висновки ККС ВС з кримінального та кримінального процесуального права щодо корупційних правопорушень.

Огляд судової практики ВС-ККС за травень 2025 року

Огляд судової практики Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду – за травень 2025 року, в якому відображено важливі правові позиції з кримінального та кримінального процесуального права

У сфері кримінального права акцентовано, що:

– спеціальна конфіскація не може бути застосована до автомобіля, якщо у формулюванні обвинувачення, визнаного судом доведеним, відсутнє посилання на використання обвинуваченим цього транспортного засобу як знаряддя злочину;

– за наявності єдиної спільної мети та узгодженості дій обвинувачених, що свідчать про їхню попередню домовленість саме на вчинення розбою, виконання кожним з обвинувачених під час нападу різних дій (завдання ударів, вилучення речей) не може бути підставою для кваліфікації вчиненого за статтями закону, які передбачають відповідальність за окремі злочинні дії;

– залежно від конкретних обставин кримінальних правопорушень та з урахуванням диспозиції ч. 1 ст. 110 та ч. 2 ст. 109 КК України особа може нести кримінальну відповідальність за замах на вчинення цих злочинів.

У сфері кримінального процесуального права вказано, що:

– оскільки перелік дій психолога під час розгляду кримінального провадження, у якому потерпілою є малолітня особа, не визначений, психолог під час допиту такої особи, враховуючи її вік, може вчиняти дії, які прямо не заборонені для з’ясування істини;

– використання доказів та відомостей, одержаних від запитуваної сторони в результаті виконання запиту про міжнародну правову допомогу, у виділеному кримінальному провадженні без додаткового узгодження з державами, які такі відомості надали, відповідає вимогам ч. 1 ст. 553 КПК України.

Упродовж травня 2025 року ККС ВС сформулював також інші, не менш актуальні правові позиції, які висвітлено в огляді судової практики.

Огляд судової практики ВЦ-КЦС щодо застосування Закону України «Про міжнародне приватне право» з 2018 по 04.2025 року

Огляд присвячений дослідженню й аналізу правових позицій, які формують підходи до вирішення конкретних ситуацій щодо врегулювання суспільних відносин цивільного, сімейного, трудового та цивільно-процесуального характеру, в яких наявний іноземний елемент.

Перший розділ огляду містить загальні положення щодо змісту іноземного права, способів здобуття та державних механізмів отримання інформації про іноземне право. Зосереджено увагу, зокрема, на правових наслідках неможливості встановлення судом у розумні строки змісту норм іноземного права. Виокремлено питання стосовно правової концепції публічного порядку. Розглянуто загальні положення щодо легалізації документів, виданих уповноваженим органом іноземної держави, як передумови визнання їх дійсними в Україні, процедури їх визнання тощо.

У другому розділі звернено увагу на колізійні норми щодо правового статусу фізичних і юридичних осіб, особистого закону фізичної особи, яка є громадянином двох або більше держав, колізійні норми сімейного та спадкового права, проаналізовано способи вирішення питання, право якої держави підлягає застосуванню для врегулювання відносин з іноземним елементом. Досліджено питання щодо договірних правовідносин з іноземним елементом та колізійні норми речового права.

Третій розділ огляду присвячено міжнародному цивільному процесу, зокрема поняттям, видам та порядку встановлення міжнародної підсудності, конкуренції юрисдикцій. У ньому йдеться про підсудність справ щодо відібрання та утримання дитини, а також про відсутність судового імунітету в Російської Федерації у справах про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої збройною агресією РФ проти України.

Проаналізовано специфіку розгляду справ про визнання та виконання рішень іноземних судів, можливість визнання укладеною сторонами спору угоди про утримання як різновиду іноземного судового рішення.

Дайджест судової практики ВП ВС за квітень – травень 2025 року

Дайджест охоплює правові висновки Великої Палати ВС у спорах:

– що виникають із земельних правовідносин (щодо права обласної (військової) адміністрації вимагати розірвання договору тимчасового довгострокового користування лісовою ділянкою, навіть якщо вона не є стороною договору);

– щодо захисту права власності (про розмежування поділу майна та виділу частки зі спільної власності, визначення наслідків для колишніх співвласників цього майна, зокрема й щодо підстав припинення права спільної власності);

– пов’язаних із нарахуванням суддівської винагороди (щодо припинення її виплати судді, призваному на військову службу під час мобілізації);

– щодо розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного (приватного) виконавця (про відсутність підстав зняття арешту з майна після повернення виконавчого документа стягувачу) тощо.

Огляд практики Суду справедливості ЄС за березень 2025 року

Звернемо увагу на деякі з них.

Рішення у справі L. AND OTHERS v. France. Три заявниці скаржилися, що у Франції законодавство і практика його застосування не забезпечують ефективного захисту від зґвалтування, а також що їхній статус неповнолітніх та вразливе становище не були належним чином враховані. ЄСПЛ встановив, що у справах усіх трьох заявниць слідчі органи та національні суди не забезпечили належного захисту, не оцінили належним чином впливу всіх обставин, не врахували, чи були заявниці здатні розуміти й давати згоду на статеві стосунки з огляду на вік і вразливість. Також ЄСПЛ підкреслив важливість уникнення поширення гендерних стереотипів, використання висловлювань, що викликають почуття провини та применшення гендерно зумовленого насильства, у своїх рішеннях.

ЄСПЛ констатував порушення статей 3, 8 Конвенції та статті 14 Конвенції у поєднанні зі статтями 3 і 8 Конвенції.

Огляд практики Суду справедливості ЄС за квітень 2025 року

В оглядах, серед іншого, відображено низку рішень ЄСПЛ щодо дотримання Державами-учасницями прав, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Звернемо увагу на деякі з них.

Рішення у справі STĂVILĂ v. the Republic of Moldova. Заявник, якому належало 70 % активів компанії, за результатом судового розгляду позову міноритарного власника був виключений зі складу асоційованих членів. Позивач вважав, і з цим погодилися суди, що заявник ошукав компанію та свідомо й навмисно діяв на її шкоду, продаючи належні компанії квартири та автомобіль за нижчою ціною.

ЄСПЛ установив, що втрата заявником контролю над своєю компанією становила втручання в його право, гарантоване ст. 1 Першого протоколу до Конвенції. Таке втручання було передбачене законом і могло переслідувати законну мету — захист прав міноритарного власника в приватних компаніях. ЄСПЛ вважав, що шкода, заподіяна власній приватній компанії, сама по собі не є підставою для втручання Держави. З огляду на скаргу міноритарного власника Держава мала позитивне зобов’язання захистити його право власності від зловживання з боку мажоритарного власника, дотримуючись при цьому принципу пропорційності.

Проте національні суди, ухвалюючи рішення про виключення заявника, що є найсерйознішою формою втручання в його право, не оцінили його пропорційності, не розглянули інших способів захисту прав міноритарного власника, не провели аудиту або іншої експертної оцінки дійсного економічного стану компанії та не перевірили, наскільки дії заявника справді ставили під загрозу існування компанії, що це вимагало б фактично її відібрання.

ЄСПЛ констатував порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.

Огляд судової практики ВС-КГС за травень 2025 року

В огляді висвітлено низку правових позицій в окремих категоріях спорів, що належать до господарської юрисдикції.

✔️Зокрема, у постановах у справах про банкрутство сформульовано правові висновки щодо:

▪️закриття провадження у справі про банкрутство з підстав, визначених у п. 14 ч. 1 ст. 90 КУзПБ — «в інших випадках, передбачених цим Кодексом»;

▪️скасування заходів забезпечення позову, який залишено судом без розгляду, у зв’язку з поданням позивачем заяви з грошовими вимогами до боржника у справі про неплатоспроможність.

✔️У постановах у справах щодо захисту прав інтелектуальної власності, а також пов’язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством, містяться висновки про:

▪️неможливість застосувати рекомендації АМК як джерело правозастосовчої практики в розумінні ч. 4 ст. 236 ГПК України;

▪️використання загальновживаного позначення в торговельній марці на медичний препарат.

✔️У постановах у справах щодо корпоративних спорів та корпоративних прав сформульовано висновки стосовно:

▪️відсутності порушених прав колишнього учасника ТОВ рішенням загальних зборів товариства, що стосується прав / інтересів колишнього директора ТОВ;

▪️обсягу документів, які можуть бути витребувані учасником у ТОВ відповідно до статей 5, 43 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»;

▪️того, чи може свідчити про зловживання процесуальними правами збіг в одній особі позивача та директора відповідача.

✔️У постанові в справі щодо земельних відносин та права власності міститься правовий висновок про:

▪️належний спосіб захисту прав територіальної громади, порушених неправильним визначенням цільового призначення орендованої земельної ділянки комунальної власності, яке спричинило встановлення орендної плати в меншому розмірі.

Постанова Подільського районного суду міста Києва про закриття провадження у справі про адмінправопорушення за ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України

Справа № 758/8994/24

Це наша справа. Суд дуже ретельно розібрався у питаннях оформлення скрапленого газу та ніби порушень, які вважала митниця наявними і не знайшов жодного їх підтвердження. Зокрема суд зазначив:

Разом з тим, суд вважає, що до протоколу про адміністративне правопорушення митницею не додано будь-яких належних доказів, які б свідчили про подання ОСОБА1 митному органу документів, одержаних незаконним шляхом. При митному оформленні товару декларантом були подані документи, оформлені у встановленому чинним законодавством порядку та містили всі реквізити, необхідні для ідентифікації товару.

В судовому засіданні не знайшли своє підтвердження доводи, які конкретні дії повинен був вчинити ОСОБА1 з метою перевірки правдивості зазначених у документах відомостей та які саме дії ним у зв’язку з цим не було вчинено, що вказувало б на наявність в його діях суб’єктивної сторони інкримінованого йому порушення митних правил.

Отже, вищезазначені обставини унеможливлюють встановити наявність умислу в діях ОСОБА1 .

Постанова ШААС якою залишено в силі рішення КОАС про визнання протиправним та нечинним рішення КМР в частині розміщення компаній, що надають ритуальні послуги

Справа № 320/61587/24

Це наша справа. Апеляція залишила в силі рішення першої інстанції де встановлені грубі порушення при прийнятті оскаржуваного рішення Київської міської ради. Раджу з ним детально ознайомитись щодо всіх підстав та порядку прийняття рішення на сесії Київради.

Рішення Деснянського районного суду Києва про скасування постанови про адмінправопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП та штрафу в розмірі 25500,00 грн за нез’явлення за повісткою

Справа №754/5148/25

Це наша чергова справа де суд знову звертає увагу на відсутність доказів належного вручення повістки. Суд зазначив:

Крім того, докази повідомлення позивача за наявним номером телефону та/або вкладення до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ІНФОРМАЦІЯ6» в матеріалах справи відсутні.

Вказана обставина є суттєвою, оскільки відсутність обізнаності особи про виникнення певного обов’язку не може свідчити про умисне невиконання такого обов’язку.

Вказані обставини піддають розумним сумнівам належне повідомлення позивача про виклик його до ІНФОРМАЦІЯ1 .

Крім того, суд зазначає, що для притягнення особи до адміністративної відповідальності за неявку до ІНФОРМАЦІЯ6 необхідна сукупність обставин: 1) направлення судової повістки за адресою, повідомленою військовозобов’язаним під час оновлення даних чи адресою реєстрації військовозобов’язаного, та 2) відомості про спробу вручити таку повістку особі, що матиме наслідком або вручення повістки без подальшої явки, або не вручення з причин відмови отримати повістку, або з причин відсутності адресата за такою адресою.

Оцінюючи оскаржене рішення на відповідність вимогам ст.. 2 КАС України, суд вважає, що відповідач прийшов передчасного висновку щодо визнання винуватості позивача у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, не враховано об’єктивні обставин по справі, такі як необізнаність позивача з фактом направлення йому повістки та неможливість отримання або уточнення даних самостійно ІНФОРМАЦІЯ6 (досягнення мети виклику без особи, або неможливість досягнення за відсутності особи).

Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Таким чином, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Цей огляд зроблений з використанням системи ZakonOnline.com.ua Рекомендую її через дуже дружній та зручний інтерфейс із зазначенням всіх процесуальних документів по конкретній справі і великої кількості корисних перехресних посилань, а також пошуку конкретної постанови і правової позиції.

в YouTube: Трохи про право від Ростислава Кравця
в Viber: Правники, адвокати, судді
в Telegram:
в LinkedIn: Law Firm Kravets & Partners
в Tumblr:Правові позиції Верховного суду
в Reddit: Правники, адвокати, судді
та в Instagram:АО «Кравець і партнери»

Також раджу звернути увагу на:

Строки за якими були зміни у питаннях зняття та виключення з військового обліку

Огляд практики ВС від Ростислава Кравця, що опублікована з 27 липня по 02 серпня 2024 року

Max — Thu, 05 Sep 2024 11:59:16 +0000

‼️🇷🇼На цьому тижні Велика палата знову порадувала українців і нічого не виснувала, хоча всі очікують рішення по справі щодо встановлення факту виховання дитини, аби батько дитини міг отримати відстрочку, але, ймовірно, не на часі та й схоже важко прийняти остаточно рішення, тому, скоріше всього, буде як завжди у таких справах і вашим і нашим.

До огляду увійшла практика ВС-КГС, рішення ВС-КЦС щодо захисту честі та ділової репутації, декілька рішень щодо оскарження незаконних відмов у реєстрації податкових накладних і практика щодо питань мобілізації, а саме: кримінальна відповідальність за відмову від мобілізації у зв’язку з релігійними переконаннями, оскарження штрафів у зв’язку з досягненням граничного віку перебування в запасі та оскарження мобілізації заброньованих, а також відмови у відстрочці та багато іншого.

🔸Текстовий варіант огляду з посиланнями на всі рішення – https://antiraid.com.ua/articles/ohliad-praktyky-vs-vid-rostyslava-kravtsia-shcho-opublikovana-z-27-lypnia-po-02-serpnia-2024-roku/

🔸Підбірка судової практики оскарження штрафів ТЦК та СП, відмови у наданні відстрочки та виправдувальних вироків у цій категорії справ – https://forum.antiraid.com.ua/forum/28-viyizd-za-kordon-v-umovah-vojennogo-stanu-mobilizacija-ta-vijskova-sluzhba/

🇺🇦✌️Важлива та перевірена інформація від адвоката ⤵️

⚡️Приєднуйтесь до каналу https://t.me/rkravetsUA