Польща вирішила ліквідувати Центральне антикорупційне бюро (CBA) з 1 травня 2026 року. Саме цей орган, який понад п’ятнадцять років був символом “нульової толерантності” до хабарництва і корупції.

Втім ліквідовують його не вороги корупції, а ті, хто вважає: система, створена для боротьби зі злом, сама стала його частиною. Це є тривожним сигналом для Національного антикорупційного Бюро, довіра до якого вже знижується.

Як Польща прощається зі своїм антикорупційним міфом

Польський уряд оголосив, що CBA припинить існування 1 травня 2026 року. Його функції розділять між поліцією, Агентством внутрішньої безпеки (ABW) і Податковою адміністрацією (KAS). У поліції створять новий підрозділ — Centralne Biuro Zwalczania Korupcji (CBZK), який має стати наступником бюро.

Формально — це модернізація. Фактично — розпуск, пише видання. Як пояснив міністр юстиції Адам Боднар: “CBA втратило довіру, стало політизованим і неефективним”. Іншими словами, те, що колись мало виявляти корупціонерів, саме потрапило у політичну пастку.

І справді, останні роки бюро нагадувало не стільки орган правопорядку, скільки інструмент внутрішньої політичної боротьби. Розслідування проти опозиції, вибіркові справи, “зливи” інформації — все це підточувало довіру
– йдеться у статті.

Зазначається, що процес ліквідації Центрального антикорупційного бюро (CBA) у Польщі розгортається поступово, з чітко визначеними етапами. Ще 10 грудня 2024 року уряд Польщі ухвалив перший проєкт закону про координацію антикорупційної діяльності, який передбачав ліквідацію CBA. Згідно з початковою редакцією документа, бюро мало припинити роботу 1 липня 2025 року. Втім вже в середині 2025 року стало зрозуміло, що президент Анджей Дуда не підпише цей законопроєкт через виявлені у ньому юридичні “помилки” (usterki prawne). Через це ухвалення реформи відклали.

Наступний етап, як повідомляється, відбувся 4 жовтня 2025 року, коли польський уряд оприлюднив оновлену версію законопроєкту. У ній зазначено, що CBA у Польщі буде ліквідовано 1 травня 2026 року, а частина підготовчих положень набуде чинності вже з лютого наступного року.

У держбюджеті Польщі на 2026 рік передбачено 334,7 мільйона злотих на фінансування CBA. Зазначається, що після ліквідації ці кошти планують розподілити між іншими структурами: 73% отримає поліція, 15,5% — Агентство внутрішньої безпеки (ABW), а 11,5% — Податкова адміністрація (KAS).Згідно з урядовими планами, зі штату CBA, який налічує близько 1 300 співробітників і 200 цивільних працівників, 950 функціонерів та всі цивільні співробітники приєднаються до нової структури — CentralneBiuroZwalczaniaKorupcji (CBZK). Решту планують перевести до ABW і KAS.

Міністр юстиції країни Адам Боднар називає реформу “перезавантаженням”, аргументуючи, що CBA “втратило довіру, стало політизованим і неефективним”. З іншого боку, критики вказують: передача антикорупційних функцій поліції та підконтрольних структур може створити ще більший ризик використання цих органів під політичний контроль. Також кажуть, що проект має юридичні прогалини (“usterkiprawne”) і що частина змін могла бути поспішною.

Уроки для України: як втратити довіру і що з цим робити

Україна має свій “антикорупційний трикутник” — НАБУ, САП, Вищий антикорупційний суд. І хоча ці інституції створювалися за підтримки міжнародних партнерів і під громадським контролем, дискусій довкола їх роботи в негативному ключі не меншає, вказується у статті.

НАБУ неодноразово опинялося у центрі скандалів — то конфлікт із прокурорами, то витоки справ, то взаємні звинувачення між відомствами, а також абсолютно нічим не обгрунтовані справи, як у випадку з Archer. А кожен новий конфлікт нанівець зводить довіру до органу, який мав бути еталоном чеснот.

Українське суспільство дає сигнали, що очікування реальних результатів антикорупційної системи зменшуються: згідно з опитуванням Центру Разумкова від 26 березня 2025 року, недовіра до НАБУ, САП та ВАКС вийшла на рівень приблизно 62-73 % для цих інституцій. Це означає, що стандарт “символу антикорупції”, яким часто представлена НАБУ, більше не спрацьовує так, як раніше.

Польський досвід демонструє: коли суспільство перестає вірити в “незалежного антикорупціонера”, цей інститут стає приреченим. У Варшаві не дочекалися моменту, коли система впаде — її вирішили перезавантажити силоміць.

Польська влада пояснює реформу прагненням “підвищити ефективність і прибрати політичний вплив”. Та експерти скептичні. Адже замість незалежного органу тепер антикорупційні функції матимуть ті самі структури, які підпорядковуються уряду.Тобто формально боротьба з корупцією залишиться, але чи залишиться незалежність?Це ключове питання, яке, до речі, стоїть і перед Україною.Бо якщо завтра антикорупційна система перетвориться на поле політичних воєн, її можна хоч десять разів “реформувати” — довіри це не поверне.

Польща як дзеркало для НАБУ

CBA створювали з тими ж гаслами, що й НАБУ: “незалежність”, “професійність”, “нові стандарти”. Але на практиці воно стало заручником політики, підозр і внутрішніх конфліктів. І тепер його ліквідація — це визнання провалу системи, яка не витримала випробування владою.Україні варто взяти до уваги досвід польських колег. Бо якщо суспільство бачить не боротьбу з корупцією, а боротьбу між антикорупціонерами — кінець системи лише питання часу.

Як вказується у статті, польський сценарій — це не лише історія про бюрократію. Це попередження: антикорупційний орган може втратити довіру не через ворогів, а через власну закритість і політичну гру. НАБУ ще має шанс не повторити долю CBA. Але для цього йому потрібно не лише розслідувати справи, а й повернути суспільству віру в справедливість,. Польський досвід показує: навіть найкращі інституції можуть втратити довіру, якщо перестають чути суспільство. Для НАБУ це не просто урок — це попередження.

Джерело: unn.ua

АО «Кравець І Партнери»

Нормативно-правове регулювання даної процедури передбачено  Цивільним та Господарським кодексами України, Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» стаття 17, Постановою КМУ від 04.12.2019 №1137 «Питання Єдиного державного вебпорталу електронних послуг та Реєстру адміністративних послуг» 1-23, Наказом ЦОВВ від 09.02.2016 №359/5 «Про затвердження Порядку державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи», Наказом ЦОВВ від 18.11.2016 №3268/5 «Про затвердження форм заяв у сфері державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань». Процедура зняття з обліку платників податків у контролюючих органах визначена Податковим кодексом України, розділом ХІ Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Мінфіну від 09 грудня 2011 року № 1588.

Ліквідація юридичних осіб здійснюється без переходу прав i обов’язків підприємства, що ліквідується, до інших осіб, тобто без правонаступництва. При ліквідації підприємства його права й обов’язки припиняються.

Відповідно до статті 104 Цивільного кодексу України, юридична особа припиняється також в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов’язки переходять до правонаступників. Юридична особа, яка не вправі розподіляти майно між учасниками, зокрема у разі ліквідації, не може бути реорганізована, якщо серед правонаступників є юридична особа, наділена таким правом. Якщо серед правонаступників є юридична особа, яка не вправі розподіляти майно між учасниками, рішення про реорганізацію товариства, наділеного таким правом, приймається одностайно загальними зборами учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства. Положення цієї частини не застосовуються до державних установ.

У частині 5 цієї ж статті 104 ЦК зазначено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Особливості припинення юридичної особи в процесі відновлення її платоспроможності або банкрутства,  припинення банку, страховика, кредитної спілки як юридичної особи встановлюються  окремими законами.

Умовно можна розділити ліквідацію юридичної особи на добровільний або примусовий характер. Перебувають підприємства в стадії ліквідації на добровільній основі в тому випадку, якщо засновниками самостійно було прийнято рішення про те, що буде проведена реорганізація або ліквідація підприємства. Причинами такого рішення може стати збитковість компанії, закінчення строку, на який вона була створена, тощо. Примусово юридична особа може бути ліквідована у тому разі, якщо її діяльність була пов’язана з порушенням законодавства, або здійснювалась без відповідних дозвільних документів. У цьому випадку банкрутство і ліквідація підприємства здійснюється судовим рішенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 110 Цивільного кодексу юридична особа ліквідується:

1) за рішенням її учасників, суб’єкта управління державної або комунальної власності або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв’язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами;

2) за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, за позовом учасника юридичної особи або відповідного органу державної влади;

3) за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи в інших випадках, встановлених законом, – за позовом відповідного органу державної влади.

На сьогоднішній день, порядок ліквідації підприємства передбачає складний комплекс поетапних  заходів, спрямованих на те, щоб припинити діяльність компанії.

Умовно процес ліквідації компанії можна поділити на такі етапи:

1. Прийняття рішення власника (учасників або акціонерів) про припинення існування юридичної особи

Дане рішення приймається на загальних зборах власників, акціонерів і оформлюється протоколом загальних зборів учасників. Крім того, приймається рішення хто буде входити до складу ліквідаційної комісії та визначаються їх повноваження.

Важливо, щоб рішення про ліквідацію юридичної особи містило:

• дані про персональний склад комісії з припинення (ліквідаційної комісії),
• її голову або ліквідатора (якщо він діє одноосібно),
• реєстраційні номери облікових карток платників податків (ІПН) кожного з членів ліквідаційної комісії або ліквідатора
• відомості про порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог (не менше двох місяців).

Якщо рішення (протокол) не буде містити цих даних, державний реєстратор може відмовити у його прийнятті.

2. Повідомлення органу, що здійснює державну реєстрацію про початок процедури ліквідації

Учасники зобов’язані письмово, протягом 3х робочих днів, повідомити про припинення юрособи орган, який здійснює державну реєстрацію (ч.1 ст. 105 ЦКУ).

Необхідно подати державному реєстратору за місцем державної реєстрації юридичної особи пакет документів:

• примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення учасників юридичної особи або відповідного органу юридичної особи;
• примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) документа, яким затверджено персональний склад ліквідаційної комісії або ліквідатора, реєстраційні номери облікових карток платників податків, строк заявлення кредиторами своїх вимог.

Прийнявши у заявника документи, державний реєстратор вносить до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань інформацію про те, що підприємство знаходиться в стані припинення. Крім того, дані про початок ліквідації підприємства публікуються в офіційному веб-сайті Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. З дати публікації інформації про початок ліквідаційної процедури починає свій відлік зазначений у протоколі строк для пред’явлення кредиторами своїх вимог до підприємства.

Після початку ліквідаційної процедури підприємство автоматично не позбавляється статусу платника ПДВ та/або єдиного податку, прав на ліцензії; в стані ліквідації юридична особа має право фактично повноцінно здійснювати фінансово-господарську діяльність, отримувати прибуток і виплачувати дивіденди.

3. Повідомлення контролюючих органів про початок процедури ліквідації

Платник податків зобов’язаний повідомляти контролюючі органи за місцем обліку про його ліквідацію (крім випадків, коли обов’язок здійснювати таке повідомлення покладено законом на орган державної реєстрації) (п. 11.1. Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого Наказом Мінфіну від 09.12.2011р. № 1588).

4. Визначення кредиторів, дебіторів та повідомлення їх про початок процедури ліквідації

Необхідно виявити кредиторів та дебіторів на основі аналізу бухгалтерського обліку і направити їм відповідні повідомлення з пропозицією направити свої вимоги (ч. 4 ст.105 ЦК та ч.1 ст.111 ЦК). З дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу щодо ліквідації юридичної особи ліквідаційна комісія (ліквідатор) зобов’язана вжити всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості юридичної особи, що ліквідується, та письмово повідомити кожного з боржників про припинення юридичної особи в установлені цим Кодексом строки.

Ліквідаційна комісія (ліквідатор) заявляє вимоги та позови про стягнення заборгованості з боржників юридичної особи.

Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

5. Продаж активів, розрахунки з усіма кредиторами, складання ліквідаційного балансу

Після завершення розрахунків з кредиторами ліквідаційна комісія (ліквідатор) затверджує ліквідаційний баланс та забезпечує його подання до податкового органу (п.11 ст.111 Цивільного кодексу України).

Під час ліквідації підприємства обов’язковою є проведення інвентаризації активів та зобов`язань. Порядок проведення інвентаризації активів і зобов’язань та оформлення її результатів визначає Положення про інвентаризацію активів та зобов’язань, затверджене Наказом Міністерства фінансів України 02.09.2014 року № 879. Згідно зі ст. 111 Цивільного кодексу України, ліквідатор уживає заходів щодо інвентаризації майна підприємства, яке припиняється, а також майна, що підтверджує його корпоративні права в інших юридичних особах, виявляє та вживає заходів стосовно повернення майна, котре перебуває в третіх осіб.

6. Звільнення працівників

Кодекс законів про працю передбачає захист прав найманих працівників підприємства, що ліквідується (п.1 ст. 40 КЗпП). При цьому слід дотримуватись певних правила стосовно порядку припинення трудових договорів із найманими працівниками. А саме: попередити працівників за 2 місяці до дати звільнення; обов’язкове працевлаштування деяких категорій працівників (вагітні жінки та жінки, які мають дітей віком до 3х років, самотні матері за наявності дитини віком до 14-ти років або дитини-інваліда; виплата вихідної допомоги (ст. 44 КЗпП); проведення остаточного розрахунку з працівниками (ст. 116 КЗпП).

7. Закриття банківських рахунків, анулювання свідоцтва, дозволів та виключення з реєстрів

З метою забезпечення закриття рахунків юридичних осіб, що ліквідуються, контролюючий орган за основним місцем обліку на звернення комісії з припинення (ліквідатора, ліквідаційної комісії тощо) надає перелік рахунків у фінансових установах відповідної юридичної особи та/або її відокремлених підрозділів, які на момент звернення взяті на облік контролюючими органами та щодо яких не надходили повідомлення про їх закриття.

Інформація про відкриті/закриті у фінансових установах рахунки, які взяті на облік контролюючими органами, може бути переглянута у приватній частині Електронного кабінету.

Платнику податків необхідно вжити заходів для закриття розрахункових рахунків в банківських установах (за наявності і  рахунки в цінних паперах) та отримання виписки по рахунку за останні 3 роки, анулювання свідоцтв, дозволів, акредитації на митниці, виключення з реєстрів, тощо.

8. Перевірка контролюючого органу

 ліквідація компанії — підстава для проведення позапланової перевірки платника податків; перевіряється на предмет подання звітності, сплати податку на прибуток та/або єдиного податку, інших податків і зборів, єдиного соціального внеску; це самий складний і тривалий етап ліквідації; при наявності філій і/або представництв, через які здійснювалася діяльність, одночасно з перевіркою головного підприємства проводиться перевірка і зняття з обліку його підрозділів.

9. Отримання довідок від ДПСУ та ПФУ

Орган ДФС підписує обхідний лист такого суб’єкта господарювання та в порядку обміну інформацією між органами ДФС та Єдиним державним реєстром направляє інформацію про відсутність заперечень проти проведення державної реєстрації припинення юридичної особи (ст. 13 Закону від 15.05.2003 № 755-IV). Після отримання довідок з ДФСУ та ПФУ необхідно вдруге звернутись до державного реєстратора для внесення запису про те, що юрособа припинена і виключена з Єдиного державного реєстру.

10. Передача документів до архівних установ, знищення печаток та штампів

Необхідно передати до відповідної архівної установи документи, які підлягають тривалому зберіганню, в результаті чого отримати відповідну довідку. До архівної установи повинні бути подані документи про всіх працівників за весь період діяльності компанії (копії паспортів та ідентифікаційних кодів, копії наказів про призначення та/або трудових контрактів, копії трудових книжок. Норма щодо зобов’язання здавати печатки і штампи для знищення в органи внутрішніх справ втратила чинність, тому необхідно самостійно організувати знищення печаток та штампів компанії, склавши відповідний акт (наказ Мін’юсту від 14.03.2013 №430/5).

11. Внесення відомостей про припинення юридичної особи до Єдиного державного реєстру

Завершальним етапом в процедурі ліквідації підприємства є внесення державним реєстратором до Реєстру даних про проведення реєстрації припинення юридичної особи шляхом ліквідації, про що видає ліквідатору (голові ліквідаційної комісії) повідомлення про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи. Дана процедура проводиться після успішного завершення попередніх етапів процедури ліквідації компанії. Подається заява встановленої форми, довідка з архівної установи і акт ліквідаційної комісії (підписи на акті повинні бути завірені нотаріально); станом на дату ліквідації у юридичної особи не повинно бути активів і/або заборгованості, що має бути відображено в акті ліквідаційної комісії.

Підтвердженням факту ліквідації компанії є відповідний запис в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. Рекомендується кожному Учаснику/Акціонеру і членам Правління/Директору підприємства зберігати документи, що підтверджують ліквідацію: оригінал або нотаріальну копію рішення/протоколу загальних зборів про припинення шляхом ліквідації, копію ліквідаційного балансу, виписку або витяг (витяг) з реєстру.

При цьому, варто врахувати що законодавством України передбачена можливість скасування ліквідації компанії за судовим рішенням.

Також, необхідно звернути увагу, що у зв’язку із введенням на всій території України правового режиму воєнного стану було обмежено функціонування Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, а питання державної реєстрації та функціонування єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції, в умовах воєнного стану було врегульованою постановою Кабінету Міністрів України №209 від 06.03.2022, якою було установлено, що в умовах воєнного стану та протягом одного місяця з дня його припинення або скасування державна реєстрація юридичних осіб, фізосіб – підприємців та громадських формувань та їх припинення проводиться з певними особливостями зазначеними в цій Постанові, з якими необхідно додатково ознайомитись перед початком ліквідації.

Симонок Дар’я,

адвокат Адвокатського Об’єднання «Кравець і партнери»

+380-44-229-6950

АО «Кравець І Партнери»