Про це в коментарі i-ua.tv заявив адвокат Ростислав Кравець.

«Цей наказ буде оскаржуватися в суді. Адже фактично він був наданий поза межами наданих повноважень міністром плагіатором. Через це була значна зменшена кількість аспірантів і фактично таким чином знищується українська наука», — каже адвокат.

«Стосовно змін, які плануються з першого липня, то ці зміни, щодо відстрочки були внесені ще з 18 травня. Наразі в освіті має бути послідовність, якщо ж освіта не послідовна, то студенти втрачають право на відстрочку. Вважаю, що це не законно та неправильно. Однак ці норми вже внесли в закон. Тому поки він не буде визнаний антиконституційним, громадяни України його повинні виконувати. Однак українці можуть відстоювати свої права в суді. Адже в них є право на освіту», — резюмує адвокат.

Нагадаємо, що за новими правилами, є три категорії студентів, які можуть бути мобілізовані. До них належать:

• студенти, які навчаються заочно;
• ті, хто здобувають другу і третю вищу освіту (бакалаврат, магістратура);
• ті, хто здобуває будь-яку освіту за рівнем, нижчим за вже наявну (наприклад, має вищу освіту, а отримує профільну середню).

Також міністр освіти і науки України Оксен Лісовий заявив, що в Україні вступ на контракт до аспірантури не передбачатиме відстрочку від мобілізації, як це було раніше.

Джерело: i-ua.tv

АО «Кравець І Партнери»

У жовтні поточного року в Україні, згідно з конституційними термінами, мали пройти парламентські вибори. У березні наступного року мають відбутися президентські. Через відкрите російське вторгнення та введений військовий стан, плани змінилися. Верховна Рада вже працює у “напівлегальному режимі”, оскільки, згідно з Конституцією, чинний депутатський корпус складає повноваження лише після обрання нового складу парламенту, а автоматичного продовження президентських повноважень Основний закон не містить у принципі. Такі нюанси на тлі недвозначних “натяків” із боку Заходу та побоювань Офісу президента щодо рейтингів Володимира Зеленського змушують Банкову вже зараз планувати початок виборчої кампанії навесні наступного року. Подробиці читайте у матеріалі “Апострофа”.

Володимир Зеленський у нещодавньому інтерв’ю Associated Press заявив, що готовий проводити президентські вибори в країні, хоча, як зазначає видання, більшість громадян країни виступають проти такої ідеї. При цьому глава держави не уявляє, що в такий непростий для країни момент він може залишити посаду.

Незважаючи на деяку невизначеність, рух у бік виборів все ж таки почався. За інформацією, яку має в своєму розпорядженні редакція “Апострофа”, певна робота в цьому напрямі вже ведеться. У деяких регіонах відбувається обдзвін колишніх членів окружних та територіальних виборчих комісій з явним прицілом на можливу організацію проведення виборів. Згідно з повідомленнями джерел “Апострофа”, робоча дата проведення виборів президента – 31 березня. Парламентські – якщо все піде за цим планом – можуть провести наступної осені.

Президент Зеленський далеко не вперше дає неоднозначну відповідь, чи готова влада проводити вибори наступного року або все ж таки відповідь “швидше, ні”, ніж “так”. Володимир Зеленський заявив у своєму відеозверненні 6 листопада, що зараз не вдалий час для проведення виборів. На його думку, в умовах воєнних дій, коли країна стикається з численними викликами, ініціювати обговорення та проведення виборів є не лише нерозумним, а й безвідповідальним кроком.

Влітку глава держави також висловив скепсис щодо можливості голосування у період воєнних дій, зазначаючи, що тоді спостерігачам доведеться перебувати в окопах.

В інтерв’ю португальському телебаченню Зеленський заявив, що погодиться брати участь у президентських виборах, якщо вони відбудуться до завершення конфлікту. Потім у розмові з італійським телеканалом Sky TG24 президент сказав, що за умови, якщо парламент та уряд знайдуть рішення для всіх викликів, вибори можна провести у період воєнного стану.

“На Банковій були як супротивники, так і прихильники виборів наступного року. Ситуація непроста, але у разі виборів Зеленський має всі шанси переобратися, якщо в гонці не братиме участі Залужний. Інші потенційні претенденти на президентську посаду не мають достатньої підтримки електорату. Тому мета опозиції зараз у тому числі, щоб затягнути головкому ЗСУ в політику, з одного боку, між Зеленським і Залужним є протиріччя, але з іншого, якщо знімати його з посади – значить відкрити йому шлях у політику. Ситуація лишається непростою: опозиція хоче виборів, але не має можливостей, а влада, маючи можливості, побоюється йти на додаткові ризики“, – каже “Апострофу” голова Центру прикладних політичних досліджень “Пента” Володимир Фесенко.

Жовтневе опитування Київського міжнародного інституту соціології показало, що 81% респондентів вважають, що вибори мають бути проведені після завершення війни, тоді як лише 16% підтримують ідею проведення виборів у нинішніх умовах. За даними Центру Разумкова, станом на вересень 64% респондентів висловилися проти проведення виборів, поки йдуть бойові дії.

Причиною того, що Банкова розглядає варіант із проведенням виборів, може бути і деякий тиск із боку закордонних партнерів. Західні союзники почали обговорення можливості проведення виборів в Україні ще навесні, наголошуючи, що статут Ради Європи зобов’язує країну організувати вибори незважаючи на стан війни, на що зокрема звернув увагу голова Парламентської асамблеї Ради Європи Тіні Кокс.

У серпні ідею виборів, попри війну, підтримав і видний сенатор від Республіканської партії США Ліндсі Грем. Важливо уточнити, що сенатор Грем уособлює ту частину Республіканської партії, яка з 2014 року неухильно підтримує нашу країну у боротьбі з російською агресією – спочатку “гібридною”, а потім і відкритою.

Глава вітчизняного МЗС Дмитро Кулеба, реагуючи на такі зауваження західних партнерів, зазначив, що президент Зеленський розглядає можливість проведення виборів навесні 2024 року, але без деталей, до якого саме варіанту схиляється Банкова.

Представники опозиції (особливо “Європейська солідарність” Петра Порошенка, а й не лише вони) наполягають, що Банкова вже доручила розпочати підготовку до виборів, і “тиск” із боку Заходу тут лише формальний привід. При цьому за діями топових опозиціонерів – того ж таки Петра Порошенка чи столичного градоначальника Віталія Кличка – видно, що вони, як мінімум, морально готові до початку передвиборних перегонів. Історія з невдалим виїздом Петра Порошенка до Угорщини та неоднозначні висловлювання Віталія Кличка про те, що Україна рухається до авторитаризму, можуть бути розцінені саме як передвиборний перебіг.

“Як не дивно, але Офісу президента вигідно розпускати чутки про проведення виборів, хоча для суспільства сама ідея проведення голосування в умовах війни є дуже одіозною. У тому числі, щоб опозиціонери побігли попереду паровоза, припустившись купи помилок. Адже навіть якщо Захід наполягає на проведенні виборів, невирішеними залишається безліч питань щодо організації та забезпечення безпеки. Зрозуміло, що окупанти будуть бити по виборчих дільницях. Такі побоювання позначаться на явці. Навіть якщо уявити голосування “по інтернету”, то такі варіанти не користуються довірою і, відповідно, виникнуть питання щодо підрахунку голосів. Західні партнери з демократичних міркувань можуть підштовхувати Київ до виборів, а ми у свою чергу залежимо від їхньої допомоги, тому зрозумілі такі коливання у позиції влади з цього питання”, – каже “Апострофу” політичний експерт Петро Олещук.

Можна чи не можна проводити вибори під час відкритого вторгнення РФ – питання дискусійне і з юридичної точки зору.

Закон “Про режим військового стану” та Виборчий кодекс України забороняють проведення виборів в умовах військового конфлікту, але, судячи з ситуації, для прихильників виборів це не є аргументом. Особливо з огляду на те, що Конституція, яка має більш високий статус ніж закони, безпосередньо не забороняє проведення виборів під час “гарячої фази” військового конфлікту.

В Основному законі відсутня пряма заборона на проведення виборів у період дії режиму воєнного стану. Також Конституція зазначає, що у разі закінчення терміну повноважень парламенту під час війни, ВРУ продовжує свою діяльність в існуючому складі доти, доки не оберуть новий парламент після скасування військового стану. З іншого боку, Основний закон не містить прямих вказівок на те, що повноваження президента можуть бути автоматично продовжені в умовах воєнного стану.

Тобто у будь-якому випадку все спирається на питання, наскільки легітимними будуть вибори та їх результати, якщо проводити під час війни, коли частина території країни окупована, маси людей залишили свої будинки, перебравшись до інших регіонів або навіть за кордон.

“Якщо керуватися Конституцією, то вибори (президентські чи парламентські) під час війни неможливі, але Україна – це країна можливостей. Причому не завжди позитивних можливостей. У керівництві держави за певних обставин можуть піти на вибори, але треба враховувати, що новий склад ВРУ, якщо говорити про парламентські вибори, може мати серйозні проблеми з точки зору легітимності і, відповідно, легітимності законів, які він прийматиме. Нинішній склад парламенту вже працює у “напівлегальному режимі”, але це не так страшно, як коли парламент визнається нелегітимним повністю”, – каже “Апострофу” адвокат Ростислав Кравець.

З формально-юридичного погляду ситуація для влади залишається складною.

“Хороших варіантів у нас немає, тому, якщо вибирати найкраще з найгіршого, то краще залишити як є. Принаймні, у Ради є аргумент, що повноваження нардепів продовжуються, доки не буде обрано склад парламенту. Тому до законів, які вони поки що ухвалюють, менше претензій, ніж до тих, що прийматиме потенційно новий парламент, обраний вже під час відкритого вторгнення Кремля до нашої країни“, – додав Ростислав Кравець.

З виборами президента ситуація ще складніша. Незважаючи на заяви Володимира Зеленського про те, що проведення виборів зараз неактуальне, його позиція щодо відповідності ідеї виборів в умовах війни Конституції залишається неясною. Варіантом виходу із ситуації могло б стати рішення звернутися до Конституційного суду для одержання роз’яснень, чи відповідає ідея провести вибори (парламенту та президента) під час війни Основному закону країни чи ні. Після рішення КСУ можна буде ухвалювати рішення, спираючись на міркування конституційності та безпеки самого голосування.

Враховуючи, що Офіс президента поки що не висловлював намір звернутися до КСУ, зберігаючи таким чином інтригу навколо цього питання, ймовірність проведення парламентських та президентських виборів у 2024 році залишається дуже високою.

“Влада, побоюючись падіння рейтингів, думає про вибори. Вона розуміє, що падіння популярності рано чи пізно виллється в електоральні втрати. “Чи не краще переобратися зараз?”, – приблизно так можуть міркувати прихильники виборів в оточенні президента Зеленського. Але навіть якщо і ” зараз”, то краще йти на вибори на тлі успіхів на фронті, інакше – ризики надто великі. Для опозиції ситуація ще більш підвішена і невизначена, оскільки навіть непроста ситуація на лінії зіткнення не гарантує їм результат, на який вони розраховують“, – резюмував у розмові з “Апострофом” голова Ради адвокатів Київської області Петро Бойко.

Як зазначають джерела “Апострофа”, пов’язані з Офісом президента, остаточне рішення про те, чи йти на політичне рішення щодо виборів чи ні, буде ухвалено до кінця грудня. “Якщо все ж зірки зійдуться, то вже після новорічних свят почнеться активна підготовка“, – говорить поінформоване джерело.

АПОСТРОФ

АО «Кравець І Партнери»

Пояснюємо, що таке фінансовий моніторинг і хто такі РЕР.

АО «Кравець І Партнери»

Про це в коментарі i-ua.tv заявив адвокат Ростислав Кравець повідомляє АНТИРЕЙД.

«Цей законопроєкт в черговий раз демонструє, що в Україні будується тоталітарна країна. Багато людей цього не помічає, тому що це відбувається поступово. Не здивуюся, що цей абсурдний законопроєкт хочуть протягнути під виглядом того, що під час війни цей крок є дуже потрібним, і тому за нього можуть проголосувати», — каже адвокат.

Також Р. Кравець розкритикував дії влади.

«Ми бачимо канал Єдині новини, адже іншого нічого немає. Ми бачимо санкції, які запроваджуються щотижнево. Законопроєкт про притягнення громадян до відповідальності за висловлювання власної позиції, що прямо суперечить Конституції та низці законів України, щодо вільного вираження своїх думок. Вважаю, що це черговий крок до тоталітарної країни. Ми сміємося з Північної Кореї (КНДР) чи рф, то насправді ми даємо ще більший приклад, щоб з цього глузували», — каже адвокат.

За його словами, цей закон, якщо за нього проголосує парламент, можна буде оскаржити в Конституційному суді України (КСУ).

«Однак через дії Президента КСУ на сьогоднішній день є нелегітимним вже два роки. Всі рішення, які приймаються в Конституційному суді, не можна сказати, що вони законні. Тому українці на сьогоднішній день позбавлені дієвого механізму захистити права від такого свавілля», — каже експерт.

Він підкреслив, що через дії влади, не видаються відповідні укази і це створює колапс в судовій гілці влади.

«Вже четвертий рік судді тільки звільняються і жодного нового судді в систему не прийшло», — зазначив адвокат.

За його словами, те що зараз відбувається в країні нагадує історію за часів Богдана Хмельницького.

«Це свідчить, що замкнене коло дуже швидко та неочікувано розривається», — резюмує експерт.

Нагадаємо, що нардеп від «Слуги народу» Георгій Мазурашу нещодавно зареєстрував на сайті Верховної Ради законопроєкт 9223, який передбачає ув’язнення українців на 5−7 років за критику влади. Посадовець заявив, що вже втомився поповнювати «чорний список» хейтерів у Faceebook і обрані народом депутати не мусять читати «тонни сміття» від коментаторів.

Джерело

АО «Кравець І Партнери»

Звісно, цей Закон має як прибічників, так і противників. У кожного з них свої аргументи та свої історії. На проблематику продажу с/г земель  по-різному дивляться депутати, адвокати, фермери та громадські діячі.

І хоча проголосований варіант Закону передбачає, що перші угоди купівлі-продажу можна буде укласти не раніше 01 липня 2021 року, гарячі дискусії з цього приводу вже почались.

Отже, запитаємо у юристів, що практикують в галузі земельного права: Чи підтримують вони скасування мораторію на продажу земель сільськогосподарського призначення? Чи відповідає прийнята модель функціонування ринку землі міжнародним нормам? Чи готове суспільство до відкриття ринку землі?

Сергій Безкровний,
керуючий партнер Юридичної компанії «Баррістерс»

Прийняття Верховною Радою України законопроекту, який має запустити в умовно вільний ринковий обіг землі сільськогосподарського призначення, запізнилось принаймні на 5-10 років.

«Безкінечний» мораторій призвів до пошуку і процвітання сірих схем, неможливості власників повноцінно розпоряджатись своїм майном та перевів дане питання з економіко-правової площини в політичну. Тому, незважаючи на деяку поверховість законопроекту, загалом це довгоочікуваний і позитивний крок нашого законодавчого органу.

Сам законопроект має досить стриманий зміст (тут і значні обмеження щодо площі, і доступ до придбання земель лише фізичними особами, і відтермінування ринку землі більш ніж на один рік) і видно, що багато в чому він став наслідком політичного компромісу. Дуже бажано наразі, щоб питання реалізації прийнятих норм якомога швидше вийшло за межі політичних спекуляцій і перейшло в правову площину.

Майбутні реалії ринку сільськогосподарських земель багато в чому залежать від забезпечення належного державного регулювання у сфері захисту права власності, інвентаризації і розмежування земель, впровадження дієвого механізму контролю за використанням земель і збереженням їх родючості.

Чи спроможна це забезпечити наша держава в її нинішньому стані, чи через рік нас чекає чергове голосування з відтермінування введення в дію законодавчих змін про ринок земель, – це питання.

Ростислав Кравець,
адвокат, старший партнер АО «Кравець і Партнери»

Я категоричний противник відкриття ринку землі в Україні – у зв’язку з повною відсутністю нормативної бази, яка б, по-перше, дозволяла придбати, а не безоплатно отримати сільськогосподарську землю, а по-друге, забезпечувала механізм контролю за належним використанням земель.

Земля, про продаж якої наразі йде мова, буда фактично передана державою для того, щоб її обробляли ті особи, яким вона передана, або здавали б її в оренду,  знову ж таки, саме для обробки.

Фактично, відбулося дуже дивно: набуття права власності через механізм передачі у безоплатне користування. З юридичної точки зору жодна особа, яка на сьогодні заявляє про порушення свого права власності та права вільного розпорядження своєю власністю, насправді такими не є. Якщо вони не можуть її обробляти, а саме для цього вона і була їм передана, то вони можуть її повернути державі.

Треба всім пам’ятати пряму норму Конституції України, яку реформатори та «захисники» володільців права користування землею не хочуть помічати: земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об’єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об’єктами права власності народу відповідно до закону. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Тобто, навіть в Конституції мова йде про користування та про окремий Закон, якого на даний час нема.

Діана Коломійцева,
адвокат, к.ю.н., керуючий партнер Юридичної компанії «БОССОМ ГРУП»

Однією із ключових подій, за якими в історії України будуть оцінювати подальший суспільно-економічний розвиток нашої країни, діяльність Президента Володимира Зеленського та нині діючого складу Верховної Ради України, є прийняття 30 березня 2020 року Закону України «Про зміни до законодавства щодо обігу земель сільськогосподарського призначення».

Без перебільшення можна стверджувати, що епохальна подія відбулася, і врешті-решт політичною волею більшості з подання Президента України знято вісімнадцятирічне питання мораторію на землі сільськогосподарського призначення.

Перш за все, розглянемо базову юридичну модель запропонованого ринку земель сільськогосподарського признання.

З 01 липня 2021 року дозволяються наступні операції щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що перебувають у приватній власності з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства; земельних часток (паїв), а саме:

• для громадян України – купівля-продаж або інший варіант відчуження. При цьому, загальна площа земельних ділянок сільськогосподарського призначення до 01 січня 2024 року, що може перебувати у власності громадянина України не може перевищувати 100 гектарів;
• для банків – застава (іпотека) з переходом права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення при реалізації права заставодержателя (іпотекодержателя). Такі земельні ділянки мають бути відчужені банками на земельних торгах протягом двох років з дня набуття права власності;
• для юридичних осіб – тільки обмін (міна) земельними ділянками з однаковою нормативною грошовою оцінкою або різницею між нормативними грошовими оцінками яких становить не більше 10 відсотків, спадкування або відчуження для суспільних потреб.

В незмінному забороненому стані перебувають операції щодо продажу земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності. Можливість набуття земель сільськогосподарського призначення іноземцями, особами без громадянства та юридичними особами, що створені і зареєстровані за законодавством України, учасниками (засновниками) або кінцевими бенефіціарними власниками (контролерами) яких є особи, які не є громадянами України вступить в дію тільки за умови схвалення такого рішення на референдумі.

Юридичні особи України, створені і зареєстровані за законодавством України, учасниками (акціонерами, членами), яких є лише громадянами України, набувають права набувати власність на земельні сільськогосподарського призначення з 01 січня 2024 року.

Ціна продажу земельних ділянок сільськогосподарського призначення, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) до 01 січня 2030 року має дорівнювати або перевищувати їх нормативну грошову оцінку.

До привілеїв, які надав новий Закон, можна віднести:

1) право на викуп земельних ділянок у власність з розстрочкою платежу до десяти років за ціною, яка дорівнює нормативній грошовій оцінці без проведення земельних торгів земельних ділянок громадянами України, яким належить:

• право постійного користування та право довічного успадкованого володіння земельними ділянками державної та комунальної власності, призначеними для ведення селянського (фермерського) господарства;
• право оренди земельних ділянок, які його набули шляхом переоформлення права постійного користування щодо зазначених земельних ділянок до 2010 року.

У разі купівлі земельної ділянки з розстроченням платежу право власності переходить до покупця після сплати першого платежу;

2) переважне право, дотримання якого є обов’язковим при купівлі-продажу земельної ділянки.

Правову оцінку реалізації положень нового Закону можна буде надавати через певний час. Проте, на нашу думку, зазначене правове регулювання однозначно є балансом не тільки суспільно-політичного «діалогу», а й відповіддю всім «опонентам» та критикам, якими було оточено законопроект № 2178-10.

До однозначно позитивних моментів даного Закону варто віднести сам факт зняття мораторію на пайові землі та можливість власників провести реалізацію свого земельного активу за власною волею, що фактично є виконанням рішення ЄСПЛ «Зеленчук, Цицюра проти України».

Крім того, в умовах невирішеного питання щодо анексії частини території України, незавершеної адміністративно-територіальної реформи та світових трансформаційних процесів, пов’язаних із COVID-19, інший варіант майбутнього земельного правопорядку був би передчасним.

FEMIDA.UA

Адвокатская компания Кравец и Партнеры