На превеликий жаль під час війни в Україні багато людей втратили джерело доходу, були змушені покинути свій дім, або ж переїхати до іншої країни, що значним чином ускладнило погашення взятих на себе грошових зобов’язань, у зв’язку з чим наразі є актуальним питання погашення кредиту.

З метою полегшення ситуації для українців-позичальників на час війни та післявоєнного відновлення економіки було прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 № 2120-IX, який набрав чинності 17.03.2022 року.

Так, вищевказаним законом було внесено зміни до Цивільного кодексу України, а також до Закону України “Про споживче кредитування”, відповідно до яких починаючи з 24 лютого 2022 року та у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов’язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем, до позичальника не можуть бути застосовані штрафні санкції за таке прострочення.

Окрім того, кредитору забороняється збільшувати процентну ставку за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056^-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов’язань за договором про споживчий кредит у період воєнного стану.

Важливо зауважити, що позичальник звільняється від оплати штрафних санкцій виключно на заборгованість, яка виникла починаючи з 24 лютого 2022 року.

Окрім того, вищевказаним законом, було внесено зміни до Закону України “Про іпотеку”, згідно з якими у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування щодо нерухомого майна, що належить фізичним особам та перебуває в іпотеці за споживчими кредитами, зупиняється дія статті 37 (у частині реалізації права іпотекотримача на набуття права власності на предмет іпотеки), статті 38 (у частині реалізації права іпотекотримача на продаж предмета іпотеки), статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об’єкти), статей 41, 47 (у частині реалізації предмета іпотеки на електронних торгах) цього Закону.

Тож, на період дії воєнного стану в Україні, а також 30 днів після його скасування в разі наявності заборгованості за кредитним договором позичальника не може бути висилено з нерухомості, що перебуває в іпотеці, а також таке майно не може бути ніяким чином реалізовано чи відчужено на користь іпотекотримача та третіх осіб.

Важливо зауважити, що згідно зі змінами внесених до Закону України “Про іпотеку” є неважливим з якого часу у Позичальника виникла заборгованість, тобто навіть якщо у боржника була заборгованість до введення на території України воєнного стану його нерухоме майно яке перебуває в іпотеці за кредитним договором не може бути відчужене в примусовому порядку, а боржника не може бути виселено з такого майна.

Разом з тим, варто зазначити, що вищевказана зміна стосується виключно боржників фізичних осіб, а також розповсюджується на кредити, які були оформлені до 24 лютого 2022 року.

Резюмуючи вищевикладене, можна сказати, що Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», було введено так звані кредитні канікули на час війни та у 30-денний строк після дня її припинення, під час яких:

– громадяни не несуть відповідальність перед кредитором, якщо прострочать зобов’язання за кредитом;

• у випадку прострочення зобов’язань за кредитом не буде нараховано жодні штрафні санкції, зокрема штрафи, пені та інші платежі, які вказані у кредитному договорі;
• кредитор не має права підіймати процентну ставкуза користування кредитом у випадку невиконання зобов’язань. За винятком, коли договір передбачає встановлення змінюваної процентної ставки;
• всі штрафи, пені та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані з 24.02.2022 року за прострочення виконання зобов’язань за кредитним договором, підлягають списанню.

Разом з тим, законодавство України, не передбачає скасування нарахування відсотків за користування кредитними коштами, а отже таке нарахування є абсолютно правомірним.

Варто також звернути увагу, що для забезпечення здійснення розрахунків населення в умовах воєнного стану Кабінет міністрів України ще 02.03.2022 прийняв розпорядження № 198-р яким з метою забезпечення життєдіяльності населення в умовах воєнного стану дозволив фізичним особам здійснювати видаткові операції з рахунків, на які накладено арешт органами державної виконавчої служби, приватними виконавцями, без урахування такого арешту за умови, якщо сума стягнення за виконавчим документом щодо такої особи не перевищує 100 000 (сто тисяч) гривень. Це розпорядження застосовується до припинення чи скасування воєнного стану.

Таким чином боржники з відкритими виконавчими провадженнями отримали змогу користуватись своїми рахунками та отримувати допомогу від держави.

Важливо зауважити, що Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», був прийнятий виключно з метою полегшення ситуації, в цей складний час, для осіб, які мають боргові зобов’язання, разом з тим, чинне законодавство України жодним чином не скасовує необхідність погашення кредитних зобов’язань. Отже, так звані «Кредитні канікули», мають на своїй мені певне відтермінування оплати кредиту, а не його прощення. У зв’язку з чим, в разі наявності можливості продовжувати діяльність та обслуговувати позики, варто їх надалі сплачувати.

Адвокати Тетяна Савченко, Ростислав Кравець АО Кравець і партнери

АО «Кравец и Партнеры»

Деталі і коментарі: Нові повноваження НБУ отримає згідно із законом про “спліт”, який парламент ухвалив ще восени минулого року. Нацбанк повідомляє, що регулюватиме роботу не тільки банків, а й страхових компаній, кредитних спілок, ломбардів, фінансових компаній замість Нацкомфінпослуг. Сьогодні їх на ринку близько 2 тисяч. НБУ контролюватиме надання компаніями правдивої та достовірної інформації у рекламі, відповідність договорів чинному законодавству тощо.

“Регулятор буде взаємодіяти не лише із надавачами небанківських фінпослуг, а й їхніми споживачами. Ми починаємо приймати та опрацьовувати звернення громадян стосовно роботи фінансових, страхових, лізингових, факторингових компаній, ломбардів та кредитних спілок”, — йдеться у повідомленні. НБУ зазначив, що клієнтам фінансових установ у випадку порушення їхніх прав насамперед варто звертатися з письмовою скаргою на ім’я керівника відповідної фінансової установи. Якщо фінустанова не реагує навіть після скарги, варто звертатися до НБУ — електронною поштою чи у контакт-центр. Нацбанк зауважив, що не розглядає анонімні звернення без імені автора та зазначення місця його проживання.

Відповідь на письмове звернення НБУ обіцяє надавати впродовж 30 днів. Водночас, якщо звернення не потребує додаткового вивчення та перевірки, відповідь надається впродовж 15 днів. В окремих складних випадках строк розгляду може бути продовжено до 45 днів.

До речі, минулого року всіма українськими мікрофінансовими організаціями було видано близько 10 мільйонів швидких позик приблизно на 65 мільярдів гривен. Юрист Ростислав Кравець каже, що беручи такі позики, треба звертати увагу на кілька моментів. “На суму кредиту, строки його повернення, штрафні санкції. Бо часто реклама про “безвідсотковий” кредит чи під “0,01% річних” в реальності перетворюється на 100, 200 та навіть 700% (2% на день) річних! Візьмете 3 тисячі гривень, а зі штрафними санкціями вимагатимуть повернути 20-30 тисяч гривень. Такі випадки непоодинокі”, — розповів юрист Експресу.

Експрес

АО «Кравец и Партнеры»

На ці та деякі інші питання буде надано відповіді в даній публікації. Однак для початку – кілька слів про мораторій.

07.06.2014 року набрав чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Протягом дії цього закону було заборонено примусове звернення стягнення на житлову нерухомість, яку передано в іпотеку в якості забезпечення виконання споживчого валютного кредиту. Законом було встановлено ряд критеріїв, яким повинно було відповідати таке житло:

— житло повинно бути єдиним і постійним місцем проживання позичальника

— площа не повинна перевищувати 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Після п’яти років дії мораторію зрештою було прийнято закон, який встановлює умови реструктуризації кредитних зобов’язань, на які поширювався мораторій – Кодекс України з процедур банкрутства.

В самому законі про мораторій та в Кодексі встановлені різні строки припинення мораторію, але, оскільки Кодекс було прийнято пізніше, повинні застосовуватись умови Кодексу. Відповідно до цих умов мораторій продовжуватиме діяти до 21.10.2020 року.

Банки та інші фінансові установи, до яких перейшло право вимоги за кредитними договорами, ще з кінця 2018 року говорять своїм боржникам про те, що мораторій скасовано, але, як бачимо, це не відповідає дійсності. Справа в тому, що такі фінансові установи часто діють не добросовісно, здійснюючи психологічний тиск на своїх боржників.

Отже, тим позичальникам, які приймуть рішення відновлювати свою платоспроможність в судовому порядку (Кодекс передбачає дві процедури: реструктуризація боргів боржника та визнання його банкрутом; при визнанні фізичної особи банкрутом стосовно неї застосовується «введення процедури погашення боргів») до жовтня 2020 року бажано подати відповідну заяву в суд.

Задля кращого розуміння того, на що варто очікувати, розглянемо коротко саму процедуру відновлення платоспроможності фізичної особи.

Ця процедура є виключно добровільною і може бути розпочата лише за заявою боржника, яку він повинен подати до господарського суду.

Заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржник може подати за наявності хоча б однієї з таких підстав:

• розмір його прострочених зобов’язань перевищує 30 розмірів мінімальної заробітної плати (станом на липень 2019 року це 125 190 грн.);
• він припинив погашення планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з зобов’язань упродовж двох місяців;
• у виконавчому провадженні щодо нього винесено постанову про відсутність майна, на яке може бути звернено стягнення;
• існують інші обставини, які підтверджують, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов’язання (через те, що Кодекс містить посилання на «інші обставини», можна зробити висновок про те, що для відкриття провадження достатньо наявності лише однієї підстави з перерахованих вище).

До заяви, серед іншого, боржник має додати: повний список всіх кредиторів і боржників, вказати розмір заборгованості перед кредиторами та вимог до боржників; опис всього свого майна; відомості про всі наявні банківські рахунки; заповнені декларації про свій майновий стан за останні 3 роки, включаючи доходи і витрати членів сім’ї, які перевищують 30 розмірів мінімальної заробітної плати; докази оплати на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією на 3 місяці наперед; свої пропозиції щодо реструктуризації боргів.

Кодекс містить дуже суперечливу норму, яка відносить до членів сім’ї боржника осіб, які перебувають у шлюбі з боржником (у тому числі якщо шлюб розірвано протягом трьох років до дня подання декларації), а також їхніх дітей (у тому числі повнолітніх), батьків, осіб, які перебувають під опікою чи піклуванням боржника, інших осіб, які спільно з ним проживають, пов’язані спільним побутом, у тому числі тих, які не перебувають у шлюбі. Дана норма є дискримінаційною, так як фактично позбавляє можливості подати заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржників, які не спілкуються з тим, з ким проживали разом якийсь період протягом останніх трьох років і не знають про розмір і джерела доходів цих осіб.

Після прийняття заяви до розгляду суд призначає дату підготовчого засідання і на даному етапі вже може заборонити боржнику відчужувати своє майно, зобов’язати передати майно, або заборонити боржнику виїзд за кордон.

Наслідком проведення підготовчого засідання має бути відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, призначення керуючого реструктуризацією та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів. З моменту відкриття провадження всі вимоги до боржника пред’являються і розглядаються у справі про неплатоспроможність в господарському суді. Також зупиняється нарахування відсотків за зобов’язаннями, штрафів та інших фінансових санкцій.

Арбітражний керуючий проводить інвентаризацію майна, визначає його вартість, формує звіт про результати перевірки декларації боржника, організовує проведення зборів кредиторів, на яких розглядається проект плану реструктуризації. Якщо боржник сплатить всі борги, передбачені цим планом, провадження у справі про неплатоспроможність закривається. Якщо не сплатить – він визнається банкрутом і щодо нього запроваджується процедура погашення боргів.

Варто зазначити, що жодної процедури пошуку та звернення стягнення на майно, що перебуває за кордоном Кодекс не передбачає. Якщо боржник не повідомив про нерухомість за кордоном, то розшукувати її ніхто не буде. Однак якщо стане відомо, що боржник приховав будь-яке майно або повідомив про нього недостовірну інформацію, або якщо боржник притягнутий до відповідальності за неправомірні дії, пов’язані з неплатоспроможністю, то провадження у справі про неплатоспроможність може бути закрито.

Постановою про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів господарський суд призначає керуючого реалізацією майна. Керуючий реалізацією описує майно і визначає його вартість. Описане майно боржника (ліквідаційна маса) підлягає примусовій реалізації.

Важливо зауважити, що до складу ліквідаційної маси не включається житло, яке є єдиним місцем проживання сім’ї боржника (квартира загальною площею не більше 60 квадратних метрів або житловою площею не більше 13,65 квадратного метра на кожного члена сім’ї боржника чи житловий будинок загальною площею не більше 120 квадратних метрів) та не перебуває в іпотеці. Отже, така квартира залишиться у власності боржника після оголошення його банкрутом, але ці умови не застосовуються до квартири, яку передано банку в іпотеку.

З моменту визнання боржника банкрутом розпорядження усіма правами щодо майна, включеного до складу ліквідаційної маси, здійснює керуючий реалізацією від імені боржника. Вимоги всіх кредиторів погашаються в порядку встановленої законом черговості, а вимоги, які залишились не погашеними через відсутність майна в боржника вважаються погашеними.

При завершенні процедури банкрутства суд приймає рішення про звільнення фізичної особи від боргів (крім аліментів, шкоди, завданої ушкодженням здоров’я чи смертю, інших вимог, які нерозривно пов’язані з особистістю фізичної особи).

Тепер розглянемо особливі умови реструктуризації боргу, які Кодекс пропонує боржникам банків, щодо майна яких поширюється мораторій на звернення стягнення (описана нижче процедура стосується саме реструктуризації боргів боржника і не застосовується у провадженні про визнання банкрутом).

Передбачається, що протягом п’яти років з дня введення в дію Кодексу заборгованість фізичної особи, що виникла до дня введення в дію цього Кодексу, за кредитом в іноземній валюті, який забезпечений іпотекою квартири або житлового будинку, що є єдиним місцем проживання сім’ї боржника, реструктуризується за процедурою неплатоспроможності фізичної особи згідно з планом реструктуризації або з мировою угодою з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом.

Сама ж сума грошових вимог визначається лише в національній валюті і не включає штраф та пеню.

Визнані господарським судом вимоги кредитора погашаються боржником у розмірі ринкової вартості квартири або житлового будинку, який перебуває в іпотеці. При цьому оцінювача визначає кредитор. Залишок заборгованості боржника підлягає списанню.

Кодекс містить важливе застереження такого змісту: у разі якщо боржник до відкриття провадження у справі про неплатоспроможність частково погасив кредит, розмір вимог забезпеченого кредитора, які підлягають погашенню відповідно до цього пункту, зменшується пропорційно до частини кредиту, погашеної боржником.

Дане застереження є важливим, але не деталізованим і в першу чергу виникають такі питання: чи включаються проценти, пеня, штрафи в суму «погашеного кредиту», Що робити, якщо боржником вже було погашено кредит на суму, яка є більшою ніж вартість квартири?

З найбільш логічної точки зору, в суму погашеного кредиту слід включити всі кошти, які отримав кредитор від боржника на підставі кредитного договору, а у випадку, якщо ця сума перевищує вартість квартири, то заборгованість позичальника має бути списано (оскільки процедура банкрутства не передбачає повернення кредитором суму надмірно сплачених коштів боржнику, то вимоги сторін кредитного договору повинні вважатись погашеними).

Якщо ж позичальником не було сплачено суму коштів у розмірі вартості квартири, Кодекс передбачає можливість застосування двох графіків погашення боргу:

Якщо загальна площа іпотечної квартири не перевищує 60 м² або житлова площа не перевищує 13,65 м² на кожного члена сім’ї боржника (які проживали в цій квартирі на момент укладення іпотечного договору та продовжують проживати на момент відкриття судом провадження у справі про неплатоспроможність, а також діти, які народились після укладення іпотечного договору), або якщо загальна площа житлового будинку, обтяженого іпотекою, не перевищує 120 м²:

• на реструктуризовану суму боргу встановлюється відсоткова ставка у розмірі українського індексу ставок за дванадцятимісячними депозитами фізичних осіб у гривні, збільшеного на 1%;
• надається розстрочка на 15 років.

Якщо загальна площа житлової нерухомості перевищує вказані вище показники:

• на реструктуризовану суму заборгованості встановлюється відсоткова ставка у розмірі українського індексу ставок за дванадцятимісячними депозитами фізичних осіб у гривні, збільшеного на 3%;
• надається розстрочка на 10 років.

Інформацію про розмір «українського індексу ставок за дванадцятимісячними депозитами фізичних осіб у гривні» можна знайти на офіційному сайті Національного Банку України; на момент підготовки матеріалу (липень 2019 р.) ставка складала 15.51%. Дана індикативна ставка розраховується агентством «Thomson Reuters» за методикою, розробленою спільно з НБУ і щодня корегується.

За погодженням сторони можуть встановити інші умови та порядок погашення заборгованості, однак Кодекс вимагає, щоб такі умови не були гіршими для інтересів боржника, ніж ті, що встановлені законом.

Після повного виконання зобов’язань боржником за реструктуризованим зобов’язанням залишок заборгованості за кредитним договором списується.

У разі якщо боржник не має фінансових можливостей погашати заборгованість на умовах реструктуризації, які передбачає Кодекс, господарський суд відмовляє у затвердженні плану реструктуризації та закриває провадження у справі про неплатоспроможність. Однак Кодекс передбачає, що зробити це суд може тільки за наявності відповідного клопотання боржника. Після такого рішення суду боржник може ініціювати процедуру визнання банкрутом на загальних умовах.

Негативні наслідки, які матиме для боржника провадження у справі про неплатоспроможність, необхідно розділити на дві групи:

• наслідки затвердження плану реструктуризації, які діють протягом реструктуризації:
• боржник не має права укладати договори про відчуження майна, вартість якого перевищує 10 мінімальних заробітних плат, договори поруки, позики, довічного утримання, уступки вимоги, переведення боргу, передачі майна в довірче управління;
• боржник зобов’язаний повідомляти кредиторів про істотні зміни у своєму майновому стані, повідомляти сторін при укладенні договорів про запровадження щодо нього процедури реструктуризації боргів.
• наслідки визнання банкрутом, які діють протягом встановленого строку після визнання банкрутом:
• протягом 5 років не може бути повторно відкрито провадження у справі про неплатоспроможність;
• протягом 5 років фізична особа зобов’язана повідомляти про факт своєї неплатоспроможності перед укладенням договорів кредиту, позики, поруки, застави;
• протягом 3 років фізична особа не може вважатись такою, що не має бездоганну ділову репутацію.

Отже, в цілому можна зробити кілька висновків.

Ініціювання судової процедури у справі про відновлення платоспроможності фізичної особи згідно нового Кодексу є суто прерогативою боржника, на відміну від банкрутства юридичних осіб. Сама процедура описана досить поверхнево (стандартним шрифтом її обсяг є меншим за 20 сторінок), залишається багато нюансів та деталей, які в Кодексі не прописані та не врегульовані і можна констатувати, що банкрутство розраховане на добросовісного боржника, який сам згоден віддати все своє майно банку і буде співпрацювати з арбітражним керуючим (керуючим реалізацією майна). Наприклад, той факт, що в процедурі затвердження плану реструктуризації, через відсутність в боржника доходів для погашення заборгованості, закрити судове провадження може тільки сам боржник, свідчить про те, що в недобросовісних боржників є можливість приховати будь-яке рухоме майно чи отримувати неофіційні доходи і за їхній рахунок погашати заборгованість. Кредитор у такому випадку не зможе ініціювати закриття провадження у справі.

Також можна зробити висновок, що процедура судового провадження у справі про відновлення платоспроможності фізичної особи не містить жодних таких умов реструктуризації, про які банк (чи інша фінансова установа) не може домовитись з боржником в позасудовому порядку. Скоріше сам Кодекс, після введення його в дію, (нагадаю, це відбудиться 21.10.2019 року) мусить спонукати сторін кредитних правовідносин сідати за стіл переговорів і встановлювати умови погашення кредиту близькі до тих, які пропонує законодавство. В інакшому випадку банк просто втрачає час, а боржник несе додаткові витрати, пов’язані з розглядом справи в суді, до яких можна віднести судовий збір, винагороду арбітражному керуючому (керуючому реалізацією майна), витрати на проведення оцінки і на організацію аукціону та витрати на юридичний супровід судового провадження.

Приклад інших країн, в яких працює механізм застосування до фізичних осіб процедури банкрутства загалом свідчить про те, що таке банкрутство є ефективним, однак в даному плані важливим є якість законодавства, яке регулює цю процедуру та практика його застосування. Як би не було, можливість позбутись боргів тепер є, тому після введення в дію Кодексу потрібно робити розрахунок і, з урахуванням сплачених банку коштів, визначати суму реальної заборгованості, яку можна реструктуризувати відповідно до умов Кодексу і приймати рішення про готовність домовлятись з кредиторами.

Бабенко Юрій, адвокат Адвокатське об’єднання Кравець і партнери для ЮрЛіги

І ще трохи про банкрутство:

Адвокатская компания Кравец и Партнеры

Нині в банківському та бізнесовому середовищах поширюються розмови про створення кредитного реєстру при Національному банку України. Проте ще треба ухвалити відповідний закон. Це буде велике сховище інформації про кредитоотримувачів банків, яку самі ці фінансові установи скеровуватимуть у Бюро кредитних історій при регуляторі. Зазначимо, що в Україні існує таких чотири бюро (вони приватні), серед них найбільше при ПриватБанку, який, до речі нещодавно позбувся приватного статусу і став державним.

Які є законопроекти?

Чимало експертів стверджують, що створюючи такий реєстр кредитних історій, регулятор хоче монополізувати цей ринок і збирати туди дуже багато конфіденційної інформації, яку начебто не вимагають в жодній країні. Це так чи ні? І чим буде таке бюро при державному органі, яким виступає наш регулятор?

Нагадаємо, що ще в 2015 році було запропоновано законопроект №3111 «Про внесення змін в деякі законодавчі акти відносно створення та ведення кредитного реєстру». Його відкликали майже зі скандалом — саме тоді деякі депутати і навіть експерти наукового відділу Верховної Ради України говорили, що цей документ може призвести до монополізації ринку цих послуг.

Нині ж йдеться про інші законопроекти. У першому з них суб’єктом законодавчої ініціативи виступає Кабінет Міністрів України. Це законопроект «Про внесення змін до деяких законів України щодо створення та ведення Кредитного реєстру Національного банку України» (№7114), який було подано до парламенту 15 вересня 2017 року. Є також документ №7114-1 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо створення та ведення Єдиного реєстру значних кредитних зобов’язань», який було подано на розгляд парламенту 28 вересня цього року, а також законопроект №7114-2 «Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення якості управління кредитними ризиками банків шляхом створення Кредитного реєстру» (подано до парламенту 3 жовтня).

Приватні та державні

Проте жоден з цих законопроектів не влаштовує експертне середовище та приватні бюро кредитних історій.

Яку інформацію хоче збирати Нацбанк у свій майбутній реєстр кредитних історій? За словами експертів, це місце роботи (найменування роботодавця), розмір підприємства (кількість працівників), середній регулятивний дохід за 6 місяців, сімейний стан, кількість членів родини, дата народження боржника, його адреса, середньомісячні витрати за банківськими рахунками, місце розташування нерухомого майна тощо.

Опоненти ухвалення таких законопроектів зазначають насамперед, що такий реєстр кредитних історій взагалі не потрібний, адже начебто у приватних бюро вся інформація є.

«У жодній цивілізованій країні держава не збирає такого великого масиву інформації, як намагаються зробити у нас в Нацбанку. Якщо буде створено такий реєстр при регуляторові, то Нацбанк порушуватиме і Конституцію України, і багато законів. Про який захист персональних даних може тоді йтися?!

Кабмін і Нацбанк кажуть, що такі державні інституції існують у багатьох країнах. Так, такі реєстри є при національних банках європейських країн і в США, проте вони приватні й не збирають стільки інформації про боржника. На мою думку, створення такої інституції при регуляторі призведе до різкого обмеження підприємницької діяльності», — вважає керуючий партнер адвокатської фірми «Кравець і партнери» Ростислав Кравець. На його думку, якщо такий реєстр буде створено, то буде значно звужено програми кредитування фізичних та юридичних осіб.

Досвід європейських держав

Голова правління Першого всеукраїнського бюро кредитних історій Антоніна Паламарчук вважає, що збирати інформацію про кредитоотримувачів необхідно лише за їхньою згодою і начебто саме такої норми в нових та законопроекті 2015 року немає.

«До того ж після створення такого реєстру при Нацбанку ми не зможемо уникнути помилок під час погашення кредитів, а доступ до самої інформації матимуть сторонні особи. Законопроекти не відповідають моделям створення кредитних реєстрів при центробанках світу. Вони не збирають інформації, яка б могла негативно вплинути в подальшому на репутацію теперішніх боржників. Тобто вбачаємо тут порушення прав людини», — вважає вона.

Що ж із цього приводу думають у самому Нацбанку? Прес-служба регулятора надала відповідь щодо згоди кредитоотримувача на збирання широкої інформації про нього. Згідно із законопроектом №7114, подання банком до кредитного реєстру Нацбанку інформації відбувається без згоди особи, з якою здійснюється кредитна операція. І експерти-опоненти кажуть про те, що така сама норма є і в інших законопроектах.

У відповіді регулятора зазначено таке: «Національний банк України підтримує роботу приватних бюро кредитних історій на ринку. Тож створення кредитного реєстру НБУ жодним чином не передбачає ліквідацію приватних бюро кредитних історій, що функціонують в Україні, або монополізацію цього ринку. Кредитний реєстр Нацбанку не буде їх конкурентом, бо його завдання — посилення функції нагляду Нацбанку і зменшення рівня кредитного ризику в банках».

Практика створення державного кредитного реєстру не є українським ноу-хау. Щонайменше у 16 країнах єврозони (наприклад Австрія, Болгарія, Чехія, Румунія, Португалія) існують державні кредитні реєстри. Одночасно у більшості країн також функціонують приватні бюро кредитних історій.

«Різниця між інститутом державних кредитних реєстрів і приватними бюро кредитних історій полягає в тому, що надання інформації в базу даних державного реєстру обов’язкове і встановлюється відповідними вимогами законодавства», — йдеться в офіційній відповіді на запит «УК» до регулятора.

Щодо збирання великого масиву інформації в Нацбанку зазначають, що таке робитимуть лише щодо кредитів фізичних осіб на суму понад 50 тисяч гривень: «Це становить лише 5% загальної інформації про операції позичальників-фізосіб банків. Зазначимо, що інформація щодо кредитів фізичних осіб — основне джерело доходів приватних бюро кредитних історій. Отже, це свідчить про те, що про жодну «монополізацію ринку» не може йтися».

Банки лише підтримують

Як бачимо, керівники регулятора мають зовсім іншу точку зору на всі ці проблеми. Один з експертів заявив «УК», що кредит обсягом 50 тисяч гривень, на який натякають у Нацбанку, замалий: «Деякі банки видають фізичним особам із мінімумом наданих ними документів кредити на суми понад 200 тисяч гривень. Тобто позика 50 тисяч гривень дуже мала за обсягом. А Нацбанк хоче збирати дуже великий масив інформації і на таких позичальників».

У відповіді «УК» із прес-служби Нацбанку зазначено: «Банки надаватимуть інформацію про фізичних (всього 26 параметрів) і юридичних осіб (всього 60 параметрів), що містить інформацію про самого позичальника, поручителів, заставу, кредити, а також фінансові показники. Ці параметри було повністю узгоджено з банківським співтовариством, вони корелюють із найкращим світовим досвідом».

За словами виконавчого директора Незалежної асоціації банків Олени Коробкової, банківська спільнота підтримує створення такого реєстру: «Проте ще не знаємо, за який законопроект голосуватимуть у Верховній Раді. Можливо, буде створено консолідований законопроект, який враховуватиме побажання різних сторін. Але головне те, що такий реєстр при регуляторові потрібен, адже в ньому буде чимало корисної інформації, яка допомагатиме і банкам, і їхнім клієнтам».

Від редакції. Маємо приклад типової біполярності поглядів. Тому і виклали їх на розсуд наших поважних читачів. Поки що всі ці роздуми стосуються не ухвалених законів, а лише законопроектів. Можливо, з’явиться компромісний документ. Проте часто наш український позичальник маловихований. Рідко спрацьовує правило: «Взяв кредит — поверни його вчасно». Проте така широка інформація про позичальника, який справно і чесно сплачує за кредитами, не потрібна для майбутнього реєстру Нацбанку. Ще є час для глибших роздумів і створення консолідованих компромісних законопроектів.

Олег ГРОМОВ, УК

Адвокатская компания Кравец и Партнеры