За цей час члени Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі — ВККСУ) вже не раз впевнювались у своїй безкарності та вседозволеності під щільним прикриттям Верховного суду та Великої палати Верховного суду, де тільки поодинокі судді мали сміливість висловити окрему думку.

Для тих хто не зовсім в курсі роз’ясню, що всі конкурси та добори які проводить ВККСУ та результатом яких є формування всього суддівського корпусу України, включаючи й Верховний суд (без України) відбуваються не згідно з Законом, а відповідно до Положень, які затверджує ця сама ВККСУ і які не є нормативно-правовими актами.

Такий стан речей привів до того, що самі ці положення ВККСУ змінює під час проведення конкурсів та навіть вже після проголошення результатів. Так було і з конкурсом до Верховного суду і з обранням суддів до антиконституційного Вищого антикорупційного суду, скоріше всього так і буде все продовжуватись.

Експерти, міжнародні “фахівці”, активісти вже настільки загралися і не чують землі під ногами, що вирішили, що для них в Україні не існують закони. Тим більше, з огляду на останні дії НАБУ та екс-керівника департаменту спецрозслідувань, стає очевидним, що ці дії ВККСУ повністю узгоджувалися з минулим керівництвом країни та всіляко прикривалися й продовжують прикриватись “правоохоронцями” чия діяльність фінансується з тих же джерел, що й вся ця так звана судова реформа.

Такого дійсно немає ні де у світі окрім України. У жодній країні іноземці не мають повного доступу до суддівських досьє та психологічних тестів суддів, жодна країна ніколи собі не дозволяла відбирати своїх суддів особам, що не знають її мови та законодавства, які б ці особи не були титуловані. В жодній країні інститути громадянського суспільства, які отримують фінансування від іноземних урядів не мають вирішального слова та не можуть втручатись у відбір суддів.

Повертаючися до сьогодення, варто звернути увагу на черговий ляпас всім правникам в Україні. Мова йде про чергові конкурси, що стосуються добору суддів та заняття вакантних посад.

Відповідно до частини першої статті 38 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII суддею Верховного Суду може бути особа, яка відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у Верховному Суді, а також відповідає одній із таких вимог:

3) має досвід професійної діяльності адвоката, в тому числі щодо здійснення представництва в суді та/або захисту від кримінального обвинувачення щонайменше десять років;

Думаю всі пам’ятають, що саме у зв’язку з таким трактуванням було вирішено допускати виключно тих адвокатів, які можуть підтвердити 10 річний стаж представництва в суді.

02 серпня ВККСУ було оприлюднено Умови проведення конкурсу на заміщення вакантних посад суддів місцевих судів шляхом переведення судді на посаду судді до іншого суду.

Відповідно до затверджених умов, до участі в конкурсі допускаються кандидати, які на день подання документів є суддями, що обіймають посаду безстроково або строк повноважень яких не закінчився, і  виявили намір бути переведеними на посаду судді до місцевого загального, місцевого адміністративного чи місцевого господарського суду, та є такими, що:

1) відповідають займаній посаді судді за результатами кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді судді, у тому числі підтвердили здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді за результатами кваліфікаційного оцінювання в межах відповідного конкурсу, якщо за результатами його проходження суддя вважається таким, що підтвердив відповідність займаній посаді судді,

або

підтвердили здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді згідно з пунктом 21 розділу XII Закону у разі одночасного звернення до Комісії із заявою щодо проведення стосовно них кваліфікаційного оцінювання для участі в конкурсі;

Таким чином можна зробити висновок, що до конкурсу можуть допустити тільки суддів що підтвердили здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді за результатами кваліфікаційного оцінювання в межах відповідного конкурсу та близько 100 суддів п’ятирічок, що пройшли первинне кваліфоцінювання та судді столичних апеляційних судів (за інформацією, що отримала Судово-юридична газета від ВККСУ).

Нагадаю, мова йде про переведення на посаду судді до місцевого загального, місцевого адміністративного чи місцевого господарського суду, тобто навряд чи судді апеляції й судді, що не пройшли до Верховного суду чи Вищого антикорупційного суду будуть масово брати участь у цьому конкурсі, а судді п’ятирічки чиї повноваження не закінчилися навряд чи взагалі залишились в Україні.

Сам конкурс оголошено стосовно 220 вакантних посад суддів у місцевих судах, з яких:

у місцевих загальних судах – 150 посад;

у місцевих адміністративних судах – 50 посад;

у місцевих господарських судах – 20 посад.

Тобто конкурс повинен проводитись без жодної конкуренції для дуже обмеженого кола конкурсантів у зв`язку з тим, що в Україні фізично відсутня така кількість осіб, що навіть теоретично відповідають цим параметрам.

Окремо варто звернути увагу і на те, що строк подання документів для участі в конкурсі – 1 календарний день, 30 серпня 2019 року. Особи, які направили до Комісії документи раніше або пізніше 30 серпня 2019 року, до участі в конкурсі не допускаються.

Такого штучного та ручного конкурсу ще не було, але безкарність завжди породжує вседозволеність з цинічною наругою над правами громадян. Умови конкурсу прописані у цьому ненормативному акті таким чином, що можна вже просто прямо вказувати прізвища для кого конкретно цей “конкурс” оголошено.

Більшість, як завжди не хоче помічати порушень доти, доки вони їх не стосуються і не торкнуться. Це відбувається всюди: суддівська реформа, реформа правоохоронних органів, реформа та так звана діджитилізація адвокатури, які всі разом призводять до повної втрати незалежності та відсутності навіть сподівань на справедливий та неупереджений захист порушених прав.

Але, як показує історичний досвід це торкнеться кожного українця та кожного чиї права в Україні повинен захистити Закон, але він не буде це поспішати робити так як робити це вже буде нікому.

Під силу кожному змінити світ на краще і це не пусті слова.

Адвокат, голова профспілки — Українська незалежна фундація правників, ГО «Правова держава», Віце-президент Світового конгресу українських юристів і Всесвітнього юридичної альянсу, старший партнер Адвокатської компанії «Кравець і партнери»

Ростислав Кравець

Адвокатская компания Кравец и Партнеры

Адвокатская компания Кравец и Партнеры

Как показал месяц после объявления конкурса на замещение вакансий в этом органе со специализацией рассмотрения дел о топ-коррупции — подследственных НАБУ и САП, участвовать в нем согласилось мизерное число участников.

В итоге, по состоянию на начало сентября (и что немаловажно — за 10 дней до завершения приема заявок), претендентов на мантии «антикоррупционных судей» оказалось меньше, нежели число вакансий.

«Страна» выслушала мнение сторонников и оппонентов ВАКС, а также действующих судей, разбираясь с чем связано отсутствие ажиотажа на конкурсе и откровенно вялая реакция на процедуру создания органа, который преподносили как последнее звено в цепочке борьбы с украинской коррупцией на высшем уровне.

Как создавали ВАКС

Хронологию скандальной эпопеи с утверждением закона о создании Высшего антикоррупционного суда, а также интригами противоборствующих сторон, «Страна» детально уже описывала.

В конечном счете, под пристальным взором президента Петра Порошенко, парламент принял своего рода компромиссный вариант нормативного акта, позднее внеся в него ряд правок, на которых настаивали западные партнеры Украины.

Далее началась бюрократическая рутина по утверждению штатной численности, и наконец, в первых числах августа объявлен сам конкурс в ВАКС. Им предусматривается принятие заявок от желающих, соответствующих квалификационным требованиям, вплоть до 14 сентября. Всего идет набор 27 судей Высшего антикоррупционного суда и 12 судей Апелляционной палаты.

Традиционно поддерживающие инициативы Запада представители общественных организаций выражали сдержанный оптимизм по этому поводу. Более пессимистичными со старта оказались ориентирующиеся на Банковую чиновники.

«У меня пока нет ни одного знакомого, или знакомого моего знакомого, кто сказал бы, что он хочет идти кандидатом на этот конкурс (в Высший антикоррупционный суд – Прим.Ред.). Возможно с момента как объявим конкурс, будут появляться кандидаты», — говорил в конце июня глава Высшей квалификационной комиссии судей Сергей Козьяков.

И, как показали последующие события, как будто в воду глядел. Но вначале об этом ничто не говорило.

Минимум заявок

Так, еще 24 июля на сайте ВККСУ была запущена система «предварительных заявок» для оценки вероятного количества конкурсантов. За неделю ее работы о своем намерении принять участи в отборе выразило 782 человека. Среди них преобладали адвокаты (41%) и действующие судьи (37%), но также наличествовали ученые и кандидаты с так называемым «совокупным стажем».

Параллельно стартовала подготовка к привлечению желающих попасть в состав Общественного совета международных экспертов — органа, который будет обладает широкими полномочиями при отборе судей ВАКС, наряду с ВККСУ. Ожидается, что в текущем месяце будет внесена дюжина кандидатур от «международной общественности», из которых в конечном счете к работе приступит половина.

Впрочем, кого именно они будут оценивать, пока неясно. Все дело в отсутствии фактического интереса потенциальных соискателей мантий Высшего антикоррупционного суда.

Так, за первые три недели после начала приема документов от претендентов в судьи ВАКС, свое желание подтвердили всего шестеро человек. К началу сентября их число выросло на полтора десятка, но это кардинальным образом не делает погоды. В настоящее время на 27 должностей в Высший антикоррупционный суд «подались» 22 желающих:

Конкурсанты, подавшие документы для участия в отборе судей ВАКС по состоянию на 4 сентября, источник фото: vkksu.gov.ua

Еще более впечатляюще выглядит «конкуренция» за право работы в Апелляционной палате. Мантиями судей этого учреждения заинтересованность выразили только трое претендентов.

Источник фото: vkksu.gov.ua

Над конкурсом потешаются юристы

Такая ситуация уже вызвала определенное недоумение, став предметом пересудов и профессионального стеба со стороны юристов.

«Судя по количеству кандидатов подавших заявки в Высший антикоррупционный суд и Апелляционную палату… туда начнут отлавливать и назначать без конкурса», — иронизирует адвокат Ростислав Кравец на своей странице в Facebook.

В тон этому высказалась экс-прокурор, а сегодня — помощник адвоката Инна Бутенко. По ее оценке, «судебная реформа продвигается согласно плану и в полной мере фантастычно (орфография автора сохранена — Прим. Ред.), просто люди пока стесняются и подадут все документы в последний день».

Бывший заместитель главы ГПУ Виталий Касько озвучил еще одну версию отсутствия живого интереса к конкурсу в Антикоррупционный суд.

«Причина банальна — к наркологу стоят огромные очереди, нельзя пробиться, чтобы получить справку. Все потому, что «решительные реформы» и прозрачных конкурсов очень много. А нарколог один», — написал он в Facebook.

Почему возник дефицит желающих судить коррупционеров?

Симпатики идеи ВАКС утверждают: хотя активность претендентов действительно оказалась невысокой, еще рано бить в набат. Дескать, ближе к «времени «Ч» — 14 сентября, количество заявок от конкурсантов вырастет в геометрической прогрессии.

В пользу этого приводится несколько аргументов. Один из основных, который озвучивается в СМИ — неудачное время проведения конкурса. Дескать, само объявление о начале отбора судей ВАКС было издано в разгар лета, а потому многие желающие на тот момент могли банально отдыхать от рабочей рутины.

На это якобы накладываются трудности в связи с тем, что от соискателей требуется подготовка обширного пакета документов, формирование которого требует значительного времени. И само собой, «украинский авось», когда значительное число претендентов стремятся подать заявления в последний момент.

Судьи, которые согласились говорить со «Страной» на правах анонимности акцентируют внимание на других аспектах. Они дают понять, что среди действующих отправителей правосудия действительно не стоит ожидать значительного числа желающих перейти на работу в ВАКС.

«Во-первых, все упирается в деньги. Сравните сами: судьям Антикоррупционного суда, которые будут принимать решения по делам на миллиарды, власти ставят зарплату от 50 до 100 тыс грн. Параллельно идет конкурс в Верховный суд, где оклад — в три раза больше. Покажите мне судью, который при прочих равных, будет рваться в фантомный суд с непонятными перспективами?», — говорит действующий судья одного из центральных райсудов Киева.

Его коллега из системы хозсудов связывает вялое участие судей в конкурсе ВАКС с последствиями так называемой «судебной реформы».

«За последние годы судьи прошли семь кругов ада, вы сами об этом писали — все эти отборы, люстрации, переквалификации, тотальные проверки и прессинг. В результате, те, кто удержался, в большинстве своем лояльны власти. Вряд ли кто-то из них сейчас будет рвать жилы и пытаться сменить обстановку. На действующих судей я бы не особо не надеялся, им это неинтересно. Тем более, что это осторожные люди. Все понимают, что на носу выборы, а создаваемый суд станет одной из главных арен политической борьбы», — отмечает наш собеседник.

Он также указывает и на дополнительную околополитическую составляющую, что вызывает скепсис у судей. «Ни о какой независимости ВАКС речь не идет априори. Люди президента и Запад будут пытаться заполнить его «своими» людьми. К тому же, буквально со старта новый суд рискует стать заложником борьбы между Национальным антикоррупционным бюро и Специализированной антикоррупционой прокуратурой, руководители который давно побили горшки между собой», — говорит нам судья.

По одной из версий, заполнить «судейскую брешь» могли бы юристы из частного сектора. Впрочем, наиболее статусные адвокаты пока не проявили заинтересованности в конкурсе.

Источники в юридическом цехе так объясняют эту ситуацию «Стране» так: «Первое и главное — это финансы. Уважающий себя юрист не будет размениваться на работу судьи. Ведь де-факто адвокаты всегда в оппозиции к любой власти. Второе: юристы в здравом уме сегодня не будут принимать участие в конкурсах, которые проводит Банковая (особенно, после отбора в Верховный суд). Зачем марать свое имя в этом цирке?».

Отдельные горячие головы допускают, что отсутствие интереса к отбору режиссируется искусственно в интересах власти. Дабы в дальнейшей продлить срок приема документов, и максимально отсрочить формирование и запуск работы Антикоррупционного суда. Но с этими доводами согласны не все.

«Некоторые кандидаты подавшие туда свои кандидатуры, с которыми я знаком лично, являются реально независимыми, поэтому у действующей власти на сегодня реально возникла проблема не то что для проведения конкурса, а вообще для работы суда», — отмечает адвокат Кравец.

Как бы там ни было, но и сторонники, и противники идеи ВАКС уже сегодня признают — ожидать ажиотажа при отборе судей Антикоррупционного суда в любом случае не приходится. Поэтому не исключено, что в таком случае выбор претендентов будет проходить из пула кандидатур, заранее одобренных властями и когорты «лучших из худших».

Адвокатская компания Кравец и Партнеры

Об этом в комментарии корреспонденту ГолосUA рассказал адвокат Ростислав Кравец.

«Конкурс проведен c грубейшими нарушениями и абсолютно не соответствует международным стандартам. Мы идем к построению тоталитарного государства и делаем все усилия для того, чтобы Украина была нищей страной с полным отсутствием верховенства права. Это то, что сейчас делает Высшая квалификационная комиссия судей. Фактически, в Верховный суд попали люди, от которых требуется знания норм права всего на 9%. Даже оценки добропорядочности непонятно кем выставлены, ведь сами члены этой комиссии не проходили данное оценивание, и к многим из них есть вопросы. Это не говоря уже о членах Высшего совета правосудия, которые будут этих судей утверждать на должности», — добавил адвокат.

Ростислав Кравец также добавил, что ожидать верховенства права от нового Верховного суда не стоит и правовая ситуация в стране только ухудшиться.

«Если посмотреть списки, которые обнародованы на сайте Высшей квалификационной комиссии судей, то там четко видно, что 86% лиц – это те люди, которые уже были судьями или являются ими. Новых людей там фактически нет. Конечно, если исходить из того, что в админпалате ВСУ осталось 4 судьи, в гражданской палате осталось 5 судей, а в хозяйственной – 3, то, если вместо трех судей будет 30%, можно считать старых судей осталось всего 10%. Это абсурд», — объясняет адвокат.

Напомним, конкурс в штат ВСУ был объявлен Высшей квалификационной комиссией судей в 2016 году. Речь шла о замещении нескольких десятков вакансий судей. Нынешний председатель Верховного суда Ярослав Романюк отказался от борьбы за должность главы Верховного суда Украины (ВСУ) по личным причинам.

Карина Акопян, Golos.ua

Адвокатская компания Кравец и Партнеры

У пресі та від експертів дедалі частіше можна почути слово «концесія», і часто його вживають у контексті наших морських портів. Навіть Фонд держмайна розпочав в екстреному порядку розробляти відповідний законопроект.

Що ж це таке концесія? Це договір про передачу природних багатств, підприємств, інших господарських об’єктів, що належать державі чи місцевим органам влади, в тимчасову експлуатацію іншим державам, іноземним фірмам, приватним особам. А концесіонер — це суб’єкт підприємницької діяльності, який на підставі цього договору отримав концесію.

Умови треба написати правильно

Часто її називають просто-таки рятівним кругом для будь-якої економіки, що опинилась у скруті. У контексті морських портів, як зазначили «УК» у прес-службі холдингу «Портінвест», один із нещодавніх яскравих прикладів — передача в концесію у Бразилії успішного порту Сантус, найбільшого у Латинській Америці. «Уряд Бразилії порахував, що, віддавши в концесію прибутковий порт, країна отримає підвищення показників економічного зростання та скорочення дефіциту державного бюджету. Саме так пояснила своє рішення бразильська влада», — зазначають у «Портінвесті».

Однак юридично та економічно грамотно треба казати не «передача порту в концесію», а, як зазначає «УК» аналітик компанії «ЦТС-Консалтинг» Андрій Ісаєв, «лише майнових комплексів стивідорних (підприємство, яке володіє причалом у порту і надає послуги з навантажувально-розвантажувальних робіт. — Авт.) державних компаній, а не сам порт».

Тобто в концесію будь-якій приватній компанії надають лише частину державного комплексу, де вона й займатиметься портовими роботами. Тож сам порт у жодному разі не здають у концесію.

«Акваторія, земельна територія, об’єкти водної структури концесією зачеплені не будуть. При цьому будь-який концесіонер зацікавлений насамперед у нарощуванні вантажопотоку та збільшенні дохідної бази проекту. Тож саме розвиток активів — ключова ідея концесії», — наголошує він.

Це важливо, і чимало ЗМІ й навіть експертів спекулюють на цьому: мовляв, здаємо порти. В Україні цей процес ще перебуває в зародковому стані. Так, за словами першого заступника міністра економічного розвитку і торгівлі Юлії Ковалів, законо проект, який готує робоча група, застосовуватиме нову методику оцінки майна й умови проведення самого концесійного конкурсу. «Ключова проблема — правильно написати концесійні умови конкурсу. Від цього залежатиме допуск або не допуск учасників, а також можливість зробити все під «конкретну людину». Ми категорично проти цього. Наше завдання — забезпечити на законодавчому рівні таку ситуацію, щоб жоден держорган, жоден політичний вплив не міг організувати конкурс «під одного» і щоб це не були які-небудь фінансово-промислові групи», — запевнила пані Ковалів.

Андрій Ісаєв наголошує, що з огляду на велике значення концесії у плані залучення іноземних інвестицій у портову інфра структуру до підготовки законопроекту варто залучити реальних капіталовкладників, вантажовідправників та операторів ринку.

Як зазначають «УК» у холдингу «Портінвест», цей законопроект працюватиме, якщо в ньому врахують світовий досвід та українські реалії: «Основа такого документа — баланс інтересів бізнесу та влади, а також чіткі й прозорі умови для концесії».

Проте чи не основне питання, яке може стати каменем спотикання в концесії, — встановлення концесійного платежу. Тут дуже важливо не прогадати.

За словами заступника голови Фонду держмайна України Андрія Гайдуцького, в новому законодавстві передбачено зміни методики оцінки держмайна і формулу розрахунку такого платежу. «Особливо важливо, що удвічі-втричі скоротяться терміни самої концесії. Тобто якщо такі умови і буде закладено у законопроект, який потім ухвалять народні обранці, то в позитивному досвіді роботи можна не сумніватися. Проте якщо терміни становитимуть 40—50 років і платіж буде невеликим, а концесіонер виявиться не зовсім добросовісним, то таке, звісно, нікому не потрібно», — констатує чиновник.

Таке не потрібно ані державі, ані портам, ані пересічним людям, які працюють у цій галузі. У світі концесійний платіж становить 10—15% доходу кон цесіо нера.

То чи втрачатиме держава?

До речі, деякі експерти негативно ставляться до концесії та її широкого впровадження у країні. За словами заступника директора Інституту проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України Олексія Котлубая, слід розуміти істину: здавати в концесію будь-який із портів на 10—15 років приватним фірмам не вигідно.

«Це дуже короткий термін для обороту виробничих потужностей. Позитивної рентабельності у таких компаній не буде. А окупність концесії становить 40—50 років. Тому слід замислитися, кому і як вигідно буде брати в концесію потужності саме на термін, скажімо, 10 років», — зазначає він. «УК» поспілкувався з одним з експертів, який вважає: небезпека всіх неврегульованих (і врегульованих) питань криється в тому, що участь у концесійних конкурсах можуть брати компанії з російським капіталом. І, як зазначає він, вони робитимуть чимало поганого для українських портів.

Юрист Ростислав Кравець вважає, що всіх потенційних концесіонерів повинна ретельно перевіряти СБУ.

«Проте моє ставлення до концесії в нинішній Україні негативне. Я ще не бачив у нас жодного концесіонера, який би щось розвивав, вкладав гроші тощо. Держава, як на мене, більше втрачатиме, ніж додаватиме від передачі в концесію будь-чого», — резюмує він.

Олексій Котлубай додає, що, на його думку, концесія «по-українськи» цілком може зробити таке: фінансово-промислові групи, які зацікавлені лише у перевалці своїх вантажів, не пускатимуть до цих послуг вантажі інших компаній. Він зазначає «УК»: щоб запобігти таким ризикам, потрібно разом з розробленням та ухваленням законопроекту «Про концесію» внести зміни до чинного документа — Закону «Про порти».

«Там потрібно окремим рядком додати таке поняття, як «суспільний порт», де розшифрувати, що він не має права відмовляти у переробці вантажів нікому», — резюмує фахівець. На його думку, концесія цілком логічна, якщо йдеться про будівництво нових потужностей, приміром терміналів, причалів тощо, а не викачувати вигоду з уже наявних державних активів.

У компанії «Портінвест» не згодні з негативним ставленням до всього сказаного і зазначають, що концесія портів в Україні конче потрібна для залучення інвестицій, які в інший спосіб туди не надійдуть: «Для українських портів концесія — це передовсім необхідність заміни зношеного обладнання та споруд перевалочних комплексів. Якщо чиновники мають бажання розвивати українську економіку, підвищувати конкурентоспроможність експортних товарів, забезпечувати енергетичну та сировинну незалежність держави, то вони прискорять залучення інвестицій у цю галузь саме через концесію чи іншу ефективну (прогресивну) форму».

Від редакції. Тож погляди на широке впровадження концесії в наших портах розділилися. Можна погодитися з аргументами всіх — хто «за» і хто «проти». Однак за умови ухвалення грамотних законопроектів, внесення правок в уже чинні та ретельного нагляду відповідних органів за всіма концесійними справами можна досягти вагомих позитивних результатів. Та й досвід концесії, зокрема портів, свідчить, що вона стимулює економіки країн до розвитку. А це нові інвестиції, робочі місця, вагоме поповнення державного бюджету. Україні це конче необхідно.

Від редакції. Тож погляди на широке впровадження концесії в наших портах розділилися. Можна погодитися з аргументами всіх — хто «за» і хто «проти». Однак за умови ухвалення грамотних законопроектів, внесення правок в уже чинні та ретельного нагляду відповідних органів за всіма концесійними справами можна досягти вагомих позитивних результатів. Та й досвід концесії, зокрема портів, свідчить, що вона стимулює економіки країн до розвитку. А це нові інвестиції, робочі місця, вагоме поповнення державного бюджету. Україні це конче необхідно.

Олег Громов, УК

Адвокатская компания Кравец и Партнеры