Чинним законодавством України передбачено право особи, яка постраждала внаслідок ДТП, на стягнення збитків, про що прямо вказує положення ст. 22 ЦК України, яким закріплено що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Крім того, Цивільний кодекс України у ч. 2 ст. 22 надає нормативне визначення поняттю збиткам. Так, під збитками потрібно розуміти втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Загальні положення щодо відшкодування шкоди завданої внаслідок ДТП вміщаються у Главі 82 ЦК України, якими передбачається, що майнова шкода, це шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Моральною ж є шкода, яка завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. 

Статтею 1187 ЦК України встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, до якого відносяться і транспортні засоби, яким було завдано матеріальної та моральної шкоди відповідній особі, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Фактично, вищезгаданим положенням встановлюється обовʼязок кожної особи, яка володіє тим чи іншим транспортним засобом, яким було завдано шкоди потерпілій від ДТП особі, відшкодувати матеріальну та моральну шкоди в повному обсязі. Забезпечення реалізації права особи на відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, здійснюється через використання інституту страхування.

         Функціонування інституту страхування наземних транспортних засобів в Україні та загальні засади забезпечення відшкодування шкоди, завданої життю, здоровʼю та майну потерпілих від ДТП врегульований Законом України “Про загальнообовʼязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” (далі – Закон).

         Даним нормативно-правовим актом встановлюється, зокрема, умови та порядок здійснення страхового відшкодування особі, потерпілої внаслідок ДТП.

         Відповідно до ст. 6 Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров’ю та/або майну потерпілого. 

Згідно з ст. 22 Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров’ю, майну третьої особи.

Тобто, умовами здійснення відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого є можливим у разі наявності у винуватця ДТП чинного страхового полісу, укладення якого є обовʼязковим в силу вимог ст. 21 Закону. Однак, в той же час, страхова компанія зобовʼязана здійснювати страхове відшкодування за вказаним страховим випадком виключно у межах страхової суми, визначеної страховим полісом. Приміром, полісом передбачено, що максимальна сума страхового відшкодування матеріальної шкоди є 320 000 гривень. Тобто, страхова компанія, може відшкодувати матеріальні збитки, завданої майну потерпілій внаслідок ДТП особі, тільки в межах цієї суми. Якщо ж шкода є більшою, то різницю між лімітом суми страхового відшкодування та фактично завданою шкодою буде відшкодовувати вже винуватець ДТП.

Статтею 28 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, – це шкода, пов’язана:

з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу;

з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху;

з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого;

з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди;

з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров’я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу;

з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Порядок дій осіб-учасників ДТП та страховика у разі настання страхового випадку визначені у статтях 33-37 Закону України “Про обовʼязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”.

Щодо дій осіб-учасників ДТП.

Відповідно до положень ст. 33 Закону, у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов’язаний:

• дотримуватися передбачених правилами дорожнього руху обов’язків водія, причетного до дорожньо-транспортної пригоди;
• вжити заходів з метою запобігання чи зменшення подальшої шкоди;
• поінформувати інших осіб, причетних до цієї пригоди, про себе, своє місце проживання, назву та місцезнаходження страховика та надати відомості про відповідні страхові поліси;
• невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу.

         В залежності від обставин ДТП є два варіанти розвитку подій: виклик працівник патрульної поліції та складення Європротоколу.

В першому випадку, з авикликом осіб-учасників ДТП виїжджають працівники Національної поліції України та складають протокол про адміністративне правопорушення, до якого долучаються схема ДТП та документи, які підтверджують особу винуватця та потерпілого, а також документи, які посвідчують право власності зазначених осіб на транспортні засоби, які брали участь у ДТП. В подальшому, зазначені матеріали адміністративного правопорушення передаються до суду, де вирішується питання про притягнення винуватця ДТП до відповідальності за адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху і, у разі доведеності вини, виноситься постанова, якою відповідна особа притягується до адміністративної відповідальності.

Другим варіантом є складення Європротоколу. Однак, варто звернути увагу на те, що складення європротоколу є можливим виключно у разі, якщо ДТП сталось за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. В такому випадку, водії, які потрапити у ДТП звільняються від обовʼязку виклику працівників патрульної поліції Національної поліції України.

З наведених варіантів надається перевага саме другому способу, позаяк у разі оформлення Європротоколу винуватець ДТП не притягується до адміністративної відповідальності, а потерпіла особа має змогу швидше отримати страхове відшкодування за завдану майнову шкоду, оскільки не потрібно буде чекати постанову суду про притягнення винуватця ДТП до відповідальності (що є обовʼязковою передумовою) через суд, а одразу можна буде звернутися до страхової компанії за страховою виплатою.

Таким чином здійснюється фіксація факту ДТП, що є обовʼязковою передумовою для визнання страховою компанією того чи іншого ДТП страховим випадком.

Після здійснення фіксування ДТП, у відповідності до ст. 34 Закону, Страховик зобов’язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування. Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик зобов’язаний направити свого представника (працівника або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Процедура обстеження транспортного засобу, який був пошкоджений чи знищений в результаті дорожньо-транспортної пригоду, здійснюється представниками страхової компанії за участю власника відповідного транспортного засобу та винуватця дорожньо-транспортної пригоди. Однак, варто зауважити на тому, що у разі якщо потерпілий чи винуватець ДТП не з’явились на огляд представником страхової компанії пошкодженого чи знищеного транспортного засобу, то це не перешкоджає проведення самого огляду.

В результаті проведення вказаного огляду, складається акт обстеження, в якому фіксуються усі пошкодження транспортного засобу.

В подальшому, страхова компанія повинна замовити звіт про визначення розміру матеріальних збитків, завданих відповідному транспортному засобу або ж висновок експерта за результатами проведення транспортного автотоварознавчого дослідження, яким визначається вартість відновлювального ремонту та розмір матеріальних збитків, завданих транспортному засобу, пошкодженому чи знищеному в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до ст. 35 Закону, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування.

На підставі поданої потерпілим чи іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, заяви про страхове відшкодування, страховик визначає суму страхового відшкодування та направляє на адресу такої особи лист-узгодження, в якому визначається розмір страхового відшкодування, з яким потерпілий має право погодитись або ж не погодитись.

Варто зазначати, що на практиці страхова компанія має тенденцію занижувати розмір страхового відшкодування і в такому випадку алгоритм дій має бути наступним.

Під час ознайомлення із листом-узгодження про розмір страхового відшкодування потерпілий або особа, яка має право на таке відшкодування, вправі не підписувати його та направити разом із листом-узгодженням на адресу страхової компанії письмові заперечення з приводу розміру страхового відшкодування.

В той же час, на підтвердження дійсного розміру матеріальних збитків, завданих відповідному транспортному засобу внаслідок ДТП, такій особі необхідно буде замовити транспортну-товарознавчу експертизу та направити висновок експертизи на адресу страхової компанії на підтвердження своєї позиції щодо заниження розміру страхового відшкодування.

Якщо ж страхова компанія не погодилась із розміром матеріальних збитків, визначених у висновку експерта, або ж підвищення раніше запропонованого розміру страхового відшкодування було незначним, то необхідно буде звертатись до суду, оскільки в такому випадку, між страховою компанією та потерпілим чи іншою особою, яка має право на таке відшкодування, виникає спір про право. Оскарження розміру страхового відшкодування здійснюється за правилами цивільного судочинства.

Також, додатково звертаємо увагу на те, що потерпілий має можливість реалізувати своє право на відшкодування збитків, завданих внаслідок ДТП лише протягом строку, визначеного законодавством України.

Так, відповідно до ст. 37 Закону, строк протягом якого у потерпілого наявне право на відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, шляхом подання заяви про страхове відшкодування становить один рік, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і три роки, якщо шкода заподіяна здоров’ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Таким чином, підсумовуючи все вищезазначене, можна сказати, що у разі потрапляння у дорожньо-транспортну пригоду, кожна особа має законне право на стягнення збитків зі страхової компанії. Цей процес регулюється Цивільним кодексом України та спеціальним Законом України “Про обовʼязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”.

Чіткий план дій та їх своєчасне вчинення допоможуть отримати справедливе відшкодування завданих збитків.

Марія Країло,

юрист АО «Кравець і партнери»

+38-044-229-6950

АО «Кравець І Партнери»

Суди приймають рішення на сотні мільярдів гривень. Які шанси на реалізацію цих рішень?

Влистопаді найбільший в Україні приватний енергетичний холдинг ДТЕК Рината Ахметова оголосив про важливу судову перемогу. Міжнародний арбітражний суд в Гаазі повністю задовільнив позов ДТЕК проти Російської Федерації за захоплення активів в незаконно анексованому Криму. “Арбітраж присудив Росії виплатити українській компанії компенсацію збитків в розмірі $ 267 млн, що включає проценти та судові витрати на дату рішення. Нарахування процентів триватиме аж до моменту повної сплати всієї суми збитків. Судовий процес за позовом “ДТЕК Крименерго” проти росії тривав з 2017 року” — вказали з цього приводу в ДТЕК.

В українських судах все відбувається набагато швидше. Звичайно, статус та вага цих процесів не такі, як у Гааги. Рішення на користь ДТЕК підлягає примусовому виконанню відповідно до Нью-Йоркської конвенції 1958 року. І його вже можна задіяти для звернення на іноземне майно Росії. Проте число позовів вже вимірюється сотнями, а суми, які фігурують в них, стають все більшими. І сукупно вони вже точно перевищили 200 млрд грн.

“Телеграф” знайшов декілька найбільш показових прикладів того, як українські компанії отримують потрібні їм рішення, і пояснює, що з ними потім можна робити. І якби Forbes на Bloomberg враховували визнані судами вимоги до Росії, то в Україні вже зараз з’явилися б як мінімум три нові доларові мільярдери.

Талалаївські магнати

Перша — донька скандально відомого лідеру “Всеукраїнського батальйонного братства” В’ячеслава Фурси (був заарештований після заворушень біля будівлі Адміністрації Президента в лютому 2015, є діючим фігурантом “Миротворця”) Аліна Фурса-Сергеєва, та її двоюрідні брат та сестра: Андрій Фурса та Вікторія Драч. Сукупно вони володіють 90% часткою в агропромисловій компанії “Магнат” з Чернігівської області. На момент повномасштабного вторгнення вона була не самим помітним гравцем на аграрному ринку з активами у вигляді 16 000 га орендованої землі та елеватором потужністю зберігання 90 000 т. Ще 10% компанії належать найбільшому аграрному барону України Андрію Веревському (“Кернел”).

Напад Росії та вторгнення, зокрема, в Чернігівську область, завдали АПК “Магнат”, за твердженням компанії, великих збитків. Тож компанія подала позови до господарського суду Чернігівської області, вказавши у якості відповідача Російську Федерацію. Перший позов — про стягнення 68,6 млн грн збитків від пошкодження елеватору — був задоволений у квітні 2023 року. Але виявилося, що це був лише початок. В липні 2023 року цей же суд прийняв рішення про стягнення з Російської Федерації на користь АПК “Магнат” вже 2,652 млрд грн збитків та недоотриманого прибутку за 2022 рік. За весь 2021 рік виручка компанії склала 420,68 млн грн, чистий прибуток — 220 млн грн. А у жовтні-листопаді господарський суд Чернігівської області встановив абсолютний рекорд. Трьома рішеннями він стягнув з Російської Федерації на користь АПК “Магнат” фантастичні 171,5 млрд грн, або еквівалент 4,6 млрд доларів.

Звідки взялись такі суми? Якщо вірити позивачу, то він мав надзвичайно глобальні плани. І от вони не втілились у життя. Так, компанія з Талалаївки заявила, що до початку широкомасштабного вторгнення планувала побудувати у Чернігівської області елеваторні комплекси потужністю 316 000 т та 440 000 т, завод з глибокої переробки кукурудзи потужністю 350 000, та завод з переробки соняшнику потужністю 880 000 т на рік. Звісно що з початком великої війни ніхто ці проєкти не втілив. І компанія оцінила втрачену вигоду більш ніж в 61 млрд грн.

Окрім цього, компанія Фурси заявила, що планувала експансію за кордон. В турецький вільній економічній зоні Текірдаг “Магнат” збирався побудувати завод з рафінації, дезодорації, гідрації і розливу олій потужністю 1,3 млн т на рік. А в Бахрейні — побудувати комбінат для переробки кукурудзи на біоетанол, біометан, органічні добрива потужністю переробки 600 000 тонн на рік. Ба більше, Фурси з Веревським стверджують, що планували реалізацію бізнес-проєкту з купівлі, постачання і продажу нафтопродуктів “з використанням логістичних переваг інтегрованого проєкту Україна-Туреччина та Україна-Бахрейн”. Всі розрахунки недоотриманих прибутків були зроблені маловідомими приватними оцінювачами та експертами на основі так званої “Концепції розвитку Компанії”, за гіпотетичної умови її втілення у життя у мирний час.

Юрій Бойко проти Росії

Ще один яскравий приклад — справа “ТОВ “НВП “Зоря” проти Росії”. 28 листопада господарський суд Запорізької області задовольнив позов цієї компанії та вирішив “стягнути з держави Російська Федерація (119991, м. Москва, вул. Житня, 14, будівля 1) на користь ТОВ “Науково-Виробниче Підприємство “Зоря” в рахунок відшкодування збитків 10,087 млрд грн”. Це 276 млн доларів.

Цей кейс є надзвичайно цікавим через те, що фактичним власником ТОВ “НВП “Зоря” вважається ніхто інший, як екс-співголова забороненої проросійської партії ОПЗЖ Юрій Бойко. “Пособник російських військових злочинців та окупантів. Співучасник злочинів російської влади проти України та її громадян”, — так описує “Миротворець” Бойка. В статусі кандидата в президенти України в березні 2019 року він відвідав Москву разом з кумом Путіна Віктором Медведчуком та на зустрічі з можливо тверезим Дмітрієм Мєдвєдєвим заявив, що Україні треба заключити прямий контракт на постачання газу з РФ.

ТОВ “НВП “Зоря” було створене в 2010 році одразу після обрання президентом Януковича та призначення Бойка міністром палива та енергетики. Згодом ця компанія отримала контроль над активами стратегічного державного підприємства, яке займалося виробництвом вибухівки. Мова про Рубіжанський казенний хімічний заводу “Зоря” з Луганської області. Його директором в 90-х роках працював саме Бойко. Схема була дуже заплутаною, проте в ній засвітився особисто син Юрія Бойка Анатолій. Саме він був власником ТОВ “Хімічні інноваційні технології”, яке передало активи хімзаводу в оренду ТОВ “НВП “Зоря”. А бенефіціаром останньої компанії був записаний Антон Чернецов — син Олександра Чернецова, колишнього голови осередка рубіжанської міської організації Республіканської партії України, яку створив свого часу Бойко.

Перебравши на себе виробництво вибухівки (тротилу) та його постачання “Укроборонпрому”, Східному ГОКу, вугільним підприємствам, ТОВ “НВП “Зоря” достатньо непогано себе почувало. Аж до повномасштабного вторгнення Росії. Виручка компанії в 2021 році склала 760 млн грн. Це небагато, але гроші фактично з повітря, бо компанія використовувала державне майно. І цей “бізнес” закінчився. “Неможливість ТОВ “НВП “Зоря” з 24.02.2022 року провадження господарської діяльності в нормальних умовах обумовлено виключно збройною агресією РФ, направленою на порушення суверенітету України, загарбницькими діями щодо територій України, зокрема й Луганської області. Постійні обстріли, активні бойові дії на території Луганської області у період лютий-червень 2022 року, втрата матеріально-технічної бази (основних засобів), окупація українських територій змусили позивача евакуювати персонал на підконтрольні Україні безпечні території та припинити свою господарську діяльність” — вказано в рішенні суду. Для визначення розміру втраченої вигоди суд визнав втрачену вигоду на період з 24.02.2022 р. по 06.06.2028 р. і вартість майна. Згідно з незалежною оцінкою, ринкова вартість втрачених активів ТОВ “НВП “Зоря” склала 949 млн грн. Втрачена вигода — 9,14 млрд грн.

Втрачений граніт

Схожою логікою суд керувався і в справі “ВКФ “Автодоркомплект” проти Росії”. Недивно, адже її розглядав той самий господарський суд Запорізької області. У вересні він задовольнив позов ТОВ “Виробничо-комерційна фірма “Автодоркомплект” та постановив стягнути з Російської Федерації та державної корпорації розвитку ВЕБ.РФ 242,185 млн євро (або приблизно 9,45 млрд грн). Позивач, якого фактично контролює КУА “Славутич-Інвест” з орбіти власників холдингу “Хлібодар” Бориса Шестопалова та Юрія Чекальського, займався розробкою Анадольського родовища граніту в Донецькій області. І, за його твердженням, 22 листопада 2021 року уклав контракт з австрійською компанією D&D Immobilien Invest (власник — чернігівський бізнесмен Анатолій Долеско) про поставку гранітного щебеню. Згідно з ним, “Автодоркомплект” зобов`язався забезпечити виробництво та поставку щебеню у кількості не менше 290 000 т на місяць, починаючи з 1 травня 2022 року. Вартість річного обсягу товару була встановлена на рівні 51,275 млн євро, а термін дії контракту — 5 років. Проте Росія окупувала частину території Донецької області. Разом з Анадольським родовищем. “Листом від 20.08.2022 компанія D&D Immobilien Invest GmBH, враховуючи продовження окупації окремих територій України, зокрема в Донецькій області, та тривале продовження строку дії воєнного стану, повідомила позивача про те, що не має змоги надалі відтерміновувати строки виконання контракту, оскільки це суперечить інтересам компанії та є економічно невигідним. Угодою від 29.08.2022,у зв`язку з неможливістю виконання зобов`язань внаслідок дії обставин непереборної сили, керуючись пунктом 9.2. контракту, позивач і Компанія D&D Immobilien Invest GmBH прийшли до згоди розірвати контракт” — вказано в рішенні суду. Таким чином, розрахунок недоотриманої вигоди виявився досить простим — 256,375 млн євро (5 років по 51,275 млн), а з вирахуванням витрат — 242,185 млн євро.

І що далі?

Легкість, з якою українські суди приймають рішення про стягнення мільярдних сум з країни-агресора, має зворотній бік. “Бізнес-Телеграф” поспілкувався про реалістичність їх виконання з юристами.

Голова адвокатського об`єднання “Кравець і партнери” Ростислав Кравець

Подібні справи є безперспективними для бізнесу. На сьогодні немає механізму, за яким можна змусити державу-агресора визнати рішення українського суду й компенсувати українській компанії завдані збитки. Те саме й з міжнародними судами, рішення яких росія відмовилися визнавати. Залишається хіба що розраховувати, що колись у росії зміниться влада, почнуть визнавати рішення українських судів, і тоді ті, хто вже має їх на руках, стануть першими у чергу за грошима. Проте є й інший нюанс. Якщо українська влада почне виплачувати бізнесу компенсації за завдані війною збитки, рішення суду про стягнення таких збитків з росії може зробити погану послугу позивачу. Є ризики, що українська влада буде відмовляти таким компаніям, мовляв, якщо суд вирішив, що вам винна росія, то в неї й вимагайте гроші. Єдиний плюс з таких рішень — хіба що репутаційний. Бізнес офіційно підтверджує свої втрати від військових дій та їх розміри. Можливо, дехто збирається апелювати цим до кредиторів, у тому числі, іноземних.

Юрист ЮК Winner Євгеній Мурченко

Першочергово слід зазначити, що відповідно до рішення Верховного суду України, та з огляду на те, що в Україні, у зв’язку із військовим вторгненням росії, введено воєнний стан, та постійними обстрілами, тимчасовою окупацією, іншими жахливими злочинами росії, судовий імунітет такої країни має бути скасований, що дозволяє кожному звернутися до суду.

Таким чином, на даний час наявна судова практика, яка зазначає, що суди керуються тим, що дії іноземної держави (російської федерації) вийшли за межі своїх суверенних прав, оскільки будь-яка іноземна держава не має права втручатися шляхом збройної агресії в іншу країну.

Відповідно, причина активності бізнесу з поданням позовів до національних судів України додатково полягає в тому, що рано чи пізно в України запрацює саме чіткий механізм виконання рішень судів та безпосереднє стягнення збитків.

Звернення до національного суду та отримання позитивного рішення це лише перший етап, який можна назвати найлегшим етапом стягнення збитків з російської федерації. Оскільки виграти судовий спір ще не означає, що вам в той же день повернуть стягненні грошові кошти (збитки внаслідок зруйнованого майна). Станом на сьогодні в Україні прийняте законодавство відносно примусового вилучення в Україні майна, яке належить на правах власності російській федерації та її резидентам. Проте дане майно вилучається та переходить у власність держави, а не у власність окремих громадян чи приватних підприємств. Відповідно, першим “розпорядником” даного вилученого майна росії буде саме держава Україна.

Чи буде в подальшому процедура щодо стягнення збитків за рахунок вилученого майна росії, поки не відомо. Оскільки зруйнованого майна внаслідок військової агресії багато, а вилученого майна росії на території України не так вже й достатньо.

Якщо позивач хоче звернутися до іноземного суду після отримання рішення національного суду, першочергово треба зʼясувати, у якій країні може знаходитись майно російської федерації, на яке може бути застосоване стягнення. В подальшому, дотримуючись законодавства іноземної країни, бізнес або звичайні громадяни України можуть ініціювати звернення до іноземних судів із заявами про дозвіл на виконання рішення українського суду.

Проте законодавство кожної країни є індивідуальним, відповідно виконати рішення українського суду на території іншої країни може бути проблематично або взагалі нереально.

Виходячи з нашого досвіду, найоптимальніші можливості щодо стягнення збитків внаслідок військової агресії російської федерації на користь України мають країни, які надають Україні найбільшу допомогу (військову та гуманітарну), а саме Сполучені Штати Америки та Велика Британія.

Марина Рященко, адвокат, радник ЮФ “Ілляшев та Партнери”

За попередніми оцінками, збитки бізнесу внаслідок збройної агресії рф проти України, сягають майже 10 млрд доларів США, а з огляду на триваючий характер війни, ще будуть зростати. На сьогодні законодавство України не передбачає компенсації воєнних збитків для бізнесу, як це, наприклад, визначено для фізичних осіб за пошкоджене чи зруйноване житло. Більш того, не варто очікувати, що такий компенсаційний механізм з’явиться в найближчому майбутньому.

Саме тому, майже одразу після початку повномасштабного вторгнення, українські компанії, які постраждали від агресії рф, почали шукати можливості для відшкодування зазнаної шкоди та притягнення росії до відповідальності. Є декілька варіантів можливих дій проти рф як країни-агресора, в тому числі на міжнародному терені, однак на заваді здебільшого стоїть судовий імунітет останньої (пред’явлення позову до іноземної держави, застосування до іноземної держави та її майна забезпечувальних заходів і звернення стягнення на кошти іноземної держави є неможливими). Проте все змінилося навесні 2022, коли Верховний Суд України буквально дав “зелене світло” для позовів щодо відшкодування шкоди, завданої збройною агресією російської федерації проти України.

Так, у постанові від 14 квітня 2022 року у справі № 308/9708/19 Верховний Суд сформулював позицію щодо можливості ігнорування судового імунітету країни-агресора та передачі на розгляд до національних судів України позовів про відшкодування шкоди, де відповідачем є рф. Крім того, Верховний Суд вказав на відсутність необхідності отримання згоди рф бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди у зв’язку з вчиненням рф збройної агресії проти України.

З огляду на цю правову позицію, з осені 2022 кількість позовів проти рф щодо відшкодування збитків стрімко зросла. Відмінною особливістю таких судових процесів є те, що відповідач, рф, не бере у них участь. Судові рішення, винесені у справах за позовами постраждалих компаній буквально встановлюють факт збитків, внаслідок збройної агресії рф, їх розмір, та зобов’язують стягнути з країни-агресора відповідну суму відшкодування.

Проте отримати позитивне рішення суду в Україні — це лише початок довгої боротьби. Росія постійно демонструє зневагу до міжнародного права та своїх зобов’язань за міжнародними договорами. Тож не варто очікувати, що рішення українського суду щодо відшкодування збитків, понесених внаслідок збройної агресії, буде виконано рф в добровільному порядку. Ба більше, можна навіть не намагатися звертатися з заявами про визнання та виконання таких рішень безпосередньо в рф (як це мало б бути за стандартною процедурою).

Але це не означає, що у заявника зв’язані руки. Так, для постраждалих бізнесів у випадку отримання позитивного рішення про стягнення з рф збитків, понесених внаслідок збройної агресії, є можливість звернутися до іноземного суду країни, де у росії є активи, на які можна накласти стягнення. Таке визнання та отримання дозволу на примусове виконання буде відбуватися відповідно до двосторонніх договорів України, а за відсутності такого договору — на підставі принципу взаємності. При цьому, треба бути морально і фінансово готовими, що такий процес буде доволі довгим і непростим, оскільки росія всіма способами буде протистояти та оспорювати українські судові рішення. Крім того, іноземний суд при розгляді справи дотримуватиметься власного законодавства, яке передбачає повагу до судового імунітету іноземної держави і необхідність належного повідомлення відповідача про судовий розгляд.

З позитивних моментів можна зазначити, що за стандартною практикою іноземний суд не переглядатиме рішення українського суду по суті, а отже, якщо отримане вами рішення винесено з дотриманням обов’язкових процесуальних вимог, можна розраховувати на його визнання та подальше виконання і іноземній юрисдикції. У такому разі, виконання рішення щодо стягнення збитків, понесених внаслідок збройної агресії, на користь постраждалої компанії ляже на плечі місцевої виконавчої служби і відбуватиметься відповідно до законодавства країни, де таке виконання відбуватиметься.

Телеграф

АО «Кравець І Партнери»

🔸Постанова ВС-КЦС про порядок поділу спільного майна подружжя, яке було внесено у статутний капітал товариства – https://forum.antiraid.com.ua/topic/14579-postanova-vs-kcs-pro-porjadok-podilu-spilnogo-majna-podruzhzhja-jake-bulo-vneseno-u-statutnij-kapital-tovaristva/

🇺🇦✌️Важлива та перевірена інформація від адвоката ⤵️

⚡️Не забудьте приєднатись до телеграм каналу https://t.me/rkravetsUA

АО «Кравець І Партнери»

Перш за все, розглянемо базові поняття. Відповідно до ч.І ст. 22 Цивільного Кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою винної особи та збитками і вини.

Загальні підстави та особливості відшкодування шкоди, завданої, зокрема, джерелом підвищеної небезпеки, передбачені у ст.ст. 1166, 1167, 1187 Цивільного кодексу України. Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Отже, особа, якій заподіяно шкоду, зокрема внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у випадках, визначених законом, має право на її відшкодування. Захист цього права фізичних та юридичних осіб у разі настання страхових випадків, передбачених договором страхування або законом, забезпечує цивільно-правовий інститут страхування.

Згiднo cт. 21  Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі — Закон № 1961-IV)  на тeритoрiї України забoрoняєтьcя eкcплуатацiя транcпoртнoгo заcoбу бeз пoлicа oбoв’язкoвoгo cтрахування цивiльнo-правoвoї вiдпoвiдальнocтi, чиннoгo на тeритoрiї України.

Слід одразу зазначити, що окремі категорії громадян звільняються від обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ у порядку, визначеному Законом № 1961-IV. Зокрема, це учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності та особи з інвалідністю внаслідок війни, що визначені законом.

Розмір страхового платежу за одним внутрішнім договором страхування зменшується на 50 відсотків, за умови, що страхувальником є громадянин України – учасник війни, особа з інвалідністю II групи, особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесена до I або II категорії, пенсіонер, а забезпечений транспортний засіб має робочий об’єм двигуна до 2500 сантиметрів кубічних включно та належить цьому громадянину на праві власності. Зазначена пільга надається за умови особистого керування таким транспортним засобом особою, яка належить до визначених у цьому пункті категорій громадян України, без мети надання платних послуг з перевезення пасажирів або вантажу.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров’ю, майну третьої особи. Відповідно до цього Закону потерпілим – юридичним особам страховик, а у випадках, передбачених цим Законом, – МТСБУ відшкодовує виключно шкоду, заподіяну майну.

Відповідно до п.3 ч. 1 ст. 988 ЦК України страховик зобов’язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору. Відтак відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

У минулому році (з 01.07.2022) було збільшено максимальний розмір виплат за договорами обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а саме: до 160 000 гривень на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну потерпілих та до 320 000 гривень на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю та здоров’ю потерпілих. Якщо внаслідок ДТП потерпілому спричинена шкода життю і здоров’ю, то він має право на відшкодування моральної шкоди у розмірі 5% від страхової виплати.

Статтями 28, 29 Закону № 1961-ІV передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, — це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП та ін. У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Випадки, коли шкода не відшкодовується:

• шкоду, заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає цивільно-правової відповідальності відповідно до закону;
• шкоду, заподіяну забезпеченому транспортному засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду;
• шкоду, заподіяну життю та здоров’ю пасажирів, які знаходилися у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, та які є застрахованими відповідно до пункту 6 статті 7 Закону України “Про страхування”;
• шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду;
• шкоду, пов’язану із втратою товарної вартості транспортного засобу;
• шкоду, заподіяну в результаті дорожньо-транспортної пригоди, якщо вона відбулася внаслідок масових заворушень і групових порушень громадського порядку, військових конфліктів, терористичних актів, стихійного лиха, вибуху боєприпасів, пожежі транспортного засобу, не пов’язаної з цією пригодою;
• шкоду, заподіяну життю та здоров’ю водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.

Для того щоб отримати страхове відшкодування у разі настання ДТП, водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов’язаний:

• дотримуватися передбачених правилами дорожнього руху обов’язків водія, причетного до дорожньо-транспортної пригоди (негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди; увімкнути аварійну сигналізацію і встановити знак аварійної зупинки; не переміщати транспортний засіб і предмети, що мають причетність до пригоди; вжити можливих заходів для надання домедичної допомоги потерпілим, викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги);
• вжити заходів з метою запобігання чи зменшення подальшої шкоди;
• поінформувати інших осіб, причетних до цієї пригоди, про себе, своє місце проживання, назву та місцезнаходження страховика та надати відомості про відповідні страхові поліси;
• невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання ДТП, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності, повідомлення про ДТП встановленого зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов’язок, він має підтвердити це документально.
• Водії та власники транспортних засобів, причетних до ДТП, власники пошкодженого майна зобов’язані зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після ДТП, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком представник (працівник або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів), якщо такий представник не прибув до місцезнаходження пошкодженого майна протягом десяти робочих днів після одержання страховиком повідомлення про ДТП, не з вини власника то він звільняється від такого обов’язку. Якщо страхова компанія не здійснила огляд в строк 10 днів, то потерпілий має право самостійно почати ремонт транспорту, але перед цим необхідно зафікусувати стан після ДТП, викликати експерта за власний кошт (який потім можна компенсувати зі страхової)  додатково можна отримати акт огляду з СТО, тощо.
• Страхувальник, інша особа, відповідальність якої застрахована, водій транспортного засобу, причетного до ДТП, особа, яка має право на отримання відшкодування (потерпілий), зобов’язані сприяти страховику та МТСБУ в розслідуванні причин та обставин дорожньо-транспортної пригоди, а саме: надати для огляду належний їй транспортний засіб або інше пошкоджене майно, повідомити страховика про всі відомі їй обставини та надати для огляду та копіювання наявні у неї документи щодо цієї дорожньо-транспортної пригоди протягом семи робочих днів з дня отримання нею відповідної інформації або документа.

Залежно від обставин ДТП, його учасники можуть викликати на місце події патрульну поліцію для оформлення дорожньої пригоди або спільно заповнити європротокол – спеціальний бланк повідомлення про ДТП. Це можливо за умови:

• учасники ДТП забезпечених транспортних засобів (водії яких мають діючі поліси обов’язкового страхування)
• відсутність травмованих (загиблих) людей
• згода водіїв транспортних засобів щодо обставин її скоєння,
• відсутність у водіїв ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції

Після складення європротоколу водії мають право залишити місце ДТП та звільняються від обов’язку інформувати відповідний підрозділ Національної поліції України про її настання.

Але в такому випадку є обмеження по розміру страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, яка не може перевищувати максимальних розмірів, відповідно до  Постанови Правління НБУ № 108 від 30 травня 2022 року «Про деякі питання здійснення обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»  та становить максимум 80 000 гривень.

Також водій, що спричинив ДТП звільняється від адміністративної відповідальності, а постраждала сторона має змогу швидше отримати страхову виплату за шкоду, заподіяну її майну.

Відповідно до ст. 35 ЗУ «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про ДТП подає страховику заяву про страхове відшкодування. У якій крім загальних вимог повинен міститися  зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування заподіяної шкоди та відомості (за наявності), що її підтверджують; інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, або інших осіб, відповідальних за заподіяну шкоду, та потерпілих. До заяви додається відповідний пакет документів.

Дії страховика та МТСБУ після отримання інформації про ДТП (відповідно до ст. 34 ЗУ №1961-IV):

• зобов’язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування;
• протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про ДТП  страховик  зобов’язаний направити свого представника (працівника або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися експерти або юридичні особи, у штаті яких є експерти.

У відповідності до статті 36 страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов’язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування, про що протягом 3-х робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик зобов’язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення, та здійснити виплату. Виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється шляхом безготівкового розрахунку. За кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику пошкодженого транспортного засобу, здійснюється відповідно до Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003 року (далі- Методика).

Якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.

Рішення страховика (МТСБУ) може бути оскаржено страхувальником чи особою, яка має право на відшкодування, у судовому порядку у разі незгоди з вартістю відшкодування або відмову у здійсненні страхового відшкодування.

На практиці,  експерти страхової компанії можуть навмисно занизити розмір збитку, оскільки страховик зацікавлений у меншому відшкодуванні. Вже на етапі оцінки автомобіля експертом страхової, ви можете надати свої заперечення під час огляду авто експертом. Відповідно до п.5.7. Методики, – після закінчення дослідження КТЗ оцінювач (експерт) у разі потреби ознайомлює заінтересованих осіб, залучених до технічного огляду КТЗ, з його результатами. Для огляду авто, ви можете залучити незалежного експерта із свого боку, якщо завдано великої шкоди. Наступним етапом буде складення звіту страховою компанією, в якому буде відображена точна сума, яку вам виплатить страхова компанія винуватця.

Якщо ж ви не погоджуєтесь із сумою, запропонованою страховою, вам необхідно про це повідомити письмово страхову компанію, і самостійно замовити товарознавчу експертизу автомобіля, з метою визначення реальної суми завданого збитку. Далі необхідно рецензування висновку експерта страхової щоб встановити, чи відповідає звіт страхової вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна і чи містить він недоліки, що вплинули на достовірність оцінки. З відповідними документами необхідно написати звернення у страхову компанію, з метою виплати різниці між фактичним розміром шкоди/сумою, яка зазначена у звіті на ваше замовлення, і страховою виплатою. У випадку, відмови страхової компанії у виплаті такої різниці, необхідно звертатись до суду за захистом своїх прав.

Оскарження здійснюється за загальними правилами цивільного судочинства у суді.

Строк загальної позовної давності встановлюється в три роки. Але п. 37.1.4 Закону № 1961-IV зазначає, що підставою для відмови у виплаті є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров’ю або життю потерпілого, з моменту скоєння ДТП. Тобто, сплив строку, протягом якого потерпіла особа може реалізувати своє регулятивне суб’єктивне право (у цьому випадку протягом одного року) за рахунок страховика (страхової компанії), призводить до неможливості отримання страхового відшкодування від особи, що застрахувала відповідальність винної в ДТП особи в позасудовому порядку.

Слід ще не забувати, що страховик після виплати страхового відшкодування також має право подати регресний позов:

до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду:

а) якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;

б) якщо він керував транспортним засобом без права на керування транспортним засобом відповідної категорії;

в) якщо він після ДТП самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником);

г) якщо ДТП визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху;

ґ) якщо він не повідомив страховика у строки і за відповідних умов,

д) якщо страховий випадок настав з використанням забезпеченого транспортного засобу в період, не передбачений договором внутрішнього страхування (при укладенні договору страхування з умовою використання транспортного засобу в період, передбачений договором страхування);

до підприємства, установи, організації, що відповідає за стан дороги, якщо заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди шкода виникла з їх вини;

до особи, яка заподіяла шкоду навмисно.

Отже, необхідно знати обов’язки та дотримуватися алгоритму дій при настанні дорожньо-транспортної пригоди, задля захисту своїх порушених прав та отримання достатнього відшкодування.

Дар’я Симонок, адвокат

Адвокатського об’єднання «Кравець і парнери»

АО «Кравец и Партнеры»

В українському законодавстві існує термін: бронювання військовозобов’язаних під час війни. Він означає, що компанія чи фірма може бронювати своїх працівників. Це, у свою чергу, надає їм відстрочки від мобілізації.

У звʼязку з нещодавно ухваленою постановою Кабміну, військовий облік чоловіків тепер проводитимуть і за кордоном.

У 2023 році низку обов’язків щодо обліку українців поклали на дипломатичні установи України за кордоном. Вони мають повідомляти таких громадян про початок чергового призову та сприяти їх поверненню до України.

Факти ICTV дізнавалися, чи може закордонна компанія забронювати чоловіка в Україні.

Бронювання військовозобовʼязаних: чи може це зробити іноземна компанія

Розібратися у  цьому питання Фактам ICTV допоміг юрист та адвокат Ростислав Кравець. За його словами, закордонні компанії справді можуть бронювати українців, які досягли призовного віку та підлягають мобілізації.

– Така можливість справді є. Тобто іноземні компанії можуть звертатися із запитами про бронювання своїх українських працівників. Однак потрібно одразу попередити, що шанси на задоволення такого звернення дуже малі, – каже експерт.

Утім, експерт додає, якщо іноземна компанія має стратегічний характер чи повʼязана з відповідними структурами або впливає на український уряд, то шанси задоволення рішення про бронювання українця цілком високі.

– Якщо ж говорити про якусь звичайну компанію, яка просто працює, я сумніваюся, що уряд задовольнить це клопотання щодо бронювання особи, – додає Кравець.

Юрист додає, що бронювання працівника відбувається не більше ніж на шість місяців. Тому кожні шість місяців бронювання потрібно подовжувати та доводити, що конкретна особа дуже потрібна на робочому місці.

Куди звертатися іноземній компанії для бронювання особи

– В такому разі необхідно буде звертатися до МЗС. А МЗС буде звертатися до Міністерства економіки, де буде видана відповідна довідка про бронювання військовозобов’язаного українця, – каже Кравець.

Також юрист нагадує, що бронювати можна не усіх працівників. Військовозобовʼязаний має відповідати одному з таких критеріїв:

• бронювати можна лише військовозобов’язаних осіб;
• до бронювання допускаються тільки наймані працівники – забронювати вдасться лише осіб, які працюють у компанії на підставі трудового договору або контракту;
• забронювати можна тільки осіб, які раніше проходили військову службу.

Якщо чоловік має дефіцитну військово-облікову спеціальність (певні ракетні, артилерійські, танкові, радіотехнічні, мінні та протимінні або інші спеціальності), його не зможуть забронювати.

Свою військову спеціальність слід шукати у військовому квитку.

Забронювати також неможливо тих осіб, які мають відстрочку від призову на час мобілізації та воєнний час.

ФАКТИ

АО «Кравец и Партнеры»

Народні депутати готують до розгляду законопроєкт, який фактично звільнить усі компанії, пов’язані з окупованою територією Донбасу, від кредитної заборгованості перед банками.

З листопада минулого року в парламенті «припадав пилом» законопроєкт № 2374 «Про тимчасові заходи забезпечення платоспроможності підприємств, які провадили господарську діяльність на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях». Проте зараз лобісти цієї ініціативи вирішили дістати її з архівів: законопроєкт вже погодили декілька комітетів і він включений до порядку денного осінньої сесії Ради. Про це повідомляє Finclub.

Законопроєкт позиціонується як інструмент підтримки українського бізнесу, що постраждав від агресії Росії на сході України. Але банкіри б’ють на сполох, оскільки парламентарі вирішили захистити постраждалий вітчизняний бізнес за рахунок банків. Документ не тільки несе приховані ризики для банків та кредиторів, але також може загальмувати кредитування бізнесу.

Після набуття чинності закону тимчасово до 1 січня 2022 року зупиняться усі виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень судів стосовно юридичних осіб, виробничі приміщення та потужності яких розташовані на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях та/або юросіб, які до 14 квітня 2014 року працювали на цих територіях. При цьому будуть скасовані вже накладені за відкритими виконавчими провадженнями арешти на активи та зняті заборони на подальше відчуження майна.

Справи про банкрутство вказаних категорій юросіб до 1 січня 2022 року не будуть порушуватися. А провадження у справах про банкрутство, які були відкриті раніше, підлягають закриттю, крім випадків, коли ліквідація відбувається за рішенням власника компанії, а не її кредиторів.

Ініціатори законопроєкту запевняють, що закон захистить підприємства від необґрунтованого закриття шляхом продажу їх майна під час стягування боргів чи банкрутства, збереже виробничий потенціал регіону, створить перешкоди для заволодіння сумнівними особами виробничими потужностями українських суб’єктів господарювання та виведення їх з-під юрисдикції України, створить умови для майбутньої швидкої реінтеграції тимчасово окупованих територій та відновлення економічного добробуту у регіоні, призведе до зростання соціального благополуччя та стабільності.

Проте, Головне науково-експертне управління Верховної Ради вважає, що запровадження різних форм мораторію на банкрутство окремих суб’єктів господарювання не узгоджується зі ст. 13 Конституції України. Згідно з нею, держава забезпечує захист прав усіх суб’єктів права власності та господарювання, а усі суб’єкти права власності рівні перед законом – і кредитори, і боржники. Це стосується також запровадження мораторію на виконавчі дії.

Крім того, запровадження такого мораторію може негативно вплинути на бажання інших учасників цивільно-правових відносин укладати нові договори з такими юридичними особами із «групи ризику», оскільки їхні права як кредиторів у цих відносинах не матимуть належного захисту. Також із проєкту закону незрозуміло, чи пошириться його дія на юросіб, виробничі приміщення та потужності яких розташовані на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, і водночас ці підприємства досі не перереєструвались на підконтрольній Україні території.

Згідно з експертним висновком Міністерства фінансів, закон у такій редакції може призвести до втрат доходів державного та місцевих бюджетів через скорочення погашення заборгованості за податками та зборами. Законопроєкт не враховує випадки, коли зупинення процедури примусового виконання виконавчих проваджень та заборона на відкриття справ про банкрутство можуть стосуватися економічно успішних підприємств, які зараз працюють на підконтрольних державі територіях, але не погашають кредити. І ухвалення закону буде лише спонукати їх не повертати кредитні борги.

Крім того, реалізація законопроєкту може призвести до ситуації, коли недоброчесні керівники та засновники юросіб можуть використовувати будь-які компанії для накопичення боргів, оскільки закон буде захищати та звільняти відповідних осіб від виконання рішень судів, попереджають в Мінфіні. Такі дії можуть порушити права третіх осіб, які фактично будуть субсидіювати господарську діяльність недоброчесних контрагентів та зазнають збитків через неможливість стягнення боргів.

Банкіри кажуть, що від цього закону постраждають навіть ті, кого він мав би захищати. Підприємства, які раніше були зареєстровані на окупованих територіях, а зараз ведуть діяльність на підконтрольній Україні території, після ухвалення закону «випадуть» з правового поля: кредитори втратять можливість стягнення коштів, тому такі підприємства ніхто не кредитуватиме.

На думку банкірів, відверто популістський законопроєкт створює значні можливості для недоброчесних позичальників уникнути виконання кредитних зобов’язань перед банками та створює значні ризики для банків.

Сумлінні позичальники, для яких настали форс-мажорні обставини, вже давно отримали довідки Торгово-промислової палати України та врегулювали взаємовідносини з кредиторами, стверджує старший партнер адвокатської компанії «Кравець та Партнери» Ростислав Кравець. Натомість пропоновані законодавчі зміни лише створять нові шпарини для підприємств, які ведуть успішну діяльність поза межами проблемних територій, але намагаються уникнути погашення кредитів.

Главком

АО «Кравец и Партнеры»

«Українські користувачі дуже важливі для нас, і ми докладемо максимум зусиль для відновлення роботи. Всі кошти на гаманцях забезпечені і надійно збережуться до дати скасування санкцій, коли обіг WebMoney.UA буде відновлений», – йдеться у заяві керівництва платіжною системою.

При цьому в компанії зазначили, що користувачів з України продовжать гарантовано обслуговувати за всіма типами гаманців, окрім гривневих. Також у компанії пообіцяли інформувати про подальший перебіг подій.

Як повідомив «Урядовий кур’єр український адвокат Ростислав Кравець, відтепер будь-хто із потерпілих (включаючи і саму компанію як юридичну особу) може подати позов до суду і вимагати відміни так званих санкцій щодо цієї компанії: «Як показує практика, суди можуть відмінити таке рішення, яке ухвалювалося на високому державному рівні. Проте формально з євро та доларами ця система продовжує працювати».

Нагадаємо, 24 травня на сайті президента України з’явився оновлений список персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), які Україна ввела проти Росії згідно з рішенням РНБО 2 травня 2018 року і указом Президента від 14 травня 2018 року. Під ці санкції потрапила і компанія WebMoney.UA.

Олег ГРОМОВ, «Урядовий кур’єр»

Адвокатская компания Кравец и Партнеры

Верховна рада 7 жовтня прийняла в першому читанні законопроект, що зобов’язує компанії розкривати кінцевих власників бізнесу.

У разі його прийняття підприємства, крім державних та комунальних, будуть зобов’язані розкривати свого кінцевого вигодоодержувача (бенефеціара), регулярно оновлювати і зберігати інформацію про нього та надавати її державному реєстратору.

Передбачається, що така інформаціє буде публічною. У випадку не подання інформації про кінцевого власника накладається штраф в розмірі від 17 до 34 тисяч гривень.

При цьому кінцевим власником компанії не може бути особа, яка має формальне право на 25% чи більше статутного капіталу, або право голосу в юрособі. Тобто, є номінальним власником.

Обов’язок підприємств розкривати своїх кінцевих власників стосуватиметься не тільки новостворених підприємств але і тих, що зареєстровані до набрання чинності цим законом. На внесення таких даних до реєстратора у них є шість місяців.

В цілому прийняти цей урядовий законопроект депутати планують 14 жовтня.

В Україні традиція реєструвати підприємство на номінального власника в офшорних зонах — один з найпоширеніших засобів приховати напівлегальні доходи та реального власника.

Дуже часто справжніми бенефеціарами є високопосадовці або нечистоплотні бізнесмени, які збагачуються завдяки державним підрядам. Проте в реєстраційних документах зазначається номінальний власник. Класичним випадком є історія з вчителькою йоги з Кіпру, яка була номінальним власником компанії «Альтком», що отримала мільярдні підряди на будівництво проектів під «Євро-2012″.

Таких прикладів безліч. Майже кожний крупний український бізнесмен записує свої активи в офшорних зонах на «фунтів» – власників бізнесу на папері за винагороду. При цьому вони жодним чином не впливають на роботу компанії.

Компанії з Кіпру, Белізу, Панами, Віргінських островів, трастові фонди та «фунти» використовуються бізнесом та чиновниками для оптимізації податків та приховування доходів.

Нарешті влада вирішила прийняти закон, який має розкрити реальних власників всіх активів.

«У випадку прийняття даного законопроекту в тому вигляді в якому він є наразі, в Україні значно виросте попит на спеціалістів з реєстрації прав за офшорними компаніями», — каже адвокат ЮК «Алєксєєв, Боярчуков та партнери» Егор Штокалов.

Юристи стверджують, що закон легко обійти, не порушивши його.

«Цей закон нічого не вирішує в плані розкриття кінцевого власника підприємства. Так, як і раніше буде можливо зазначити номінального власника, при цьому довести інше на практиці практично не можливо, — каже старший партнер ЮФ «Кравець та партнери» Ростислав Кравець. — Залишається можливість зазначити власником довірену особу без будь-яких наслідків. На практиці виконати умови цього закону і заставити вказати реального власника практично нереальні».

Штокалов приводить, як приклад, одну зі схем приховання справжнього власника активу: власник підприємства з України – компанія з Кіпру, а її власник, інша компанія, зареєстрована на Белізі. Кінцевим бенефеціаром белізської компанії – номінальний власник (підставний директор) з Белізу. Як обійти вимоги законопроекту, який передбачає обов’язкову публікацію реального власника?

Юрист юридичної компанії Prove Group Антон Каганець дає один із варіантів як це зробити: «Номінальний власник — особа, яка від свого імені управляє корпоративними правами іншої особи, в інтересах останньої. Можна назвати його по народному «фунтом». При цьому, в реєстрах власників корпоративних прав саме цей «фунт» вказаний як власник підприємства. Так от між «фунтом» та реальним власником укладається трастовий або подібний договір, яким передбачено відмову «номінального» ​​від усіх прав на підприємство на користь реального власника».

«Ось тут і криється головна проблема — про ці договори дізнатися дуже складно. Навіть якщо вони реєструються в державних реєстрах країн офшорів — доступ до них обмежений практично як до банківської таємниці. Таким чином, показуючи по документам «номінального власника» можна досить ефективно і довго приховувати реального власника. При цьому довести що-небудь буде практично неможливо», — каже юрист.

Крім того, в законопроекті не прописаний механізм, як вже існуючі компанії зобов’язані будуть розкривати свої кінцевих бенефеціарів. «Що може змісити існуючу компанію розкрити своїх кінцевих власників? Що прокуратура буде ходити та всіх перевіряти?», — запитує партнер юридичної фірми «Лавринович і Партнери» Олена Зубченко.

Однак закон має і позитивні сторони. «З прийняттям цього закону юридичні особи не зможуть користуватися послугами трастів/офшорів, які не мають право відкривати кінцевого бенефеціара. Українській компанії доведеться використовувати лише структури (офшори),які розкривають юридичних осіб», — каже Зубченко.

Юрій Віннічук, INSIDER

Адвокатская компания Кравец и Партнеры