1. Діти: закон на їхньому боці

Права неповнолітніх — це особлива зона правового захисту. Жодна дитина, зареєстрована у квартирі, не може бути виселена без згоди обох батьків чи органів опіки, навіть якщо вона не проживає фактично за цією адресою.

Особливо жорсткий підхід діє, якщо житло державне або комунальне, уточнює адвокат Ростислав Кравець. У таких випадках дитина зберігає реєстрацію до 18 років, і суди зазвичай не погоджуються на її зняття навіть у разі формального прописування.
2. Діти без батьків: виселення тільки через рівноцінне житло

Якщо йдеться про сиріт або дітей під опікою, виселення можливе лише за однієї умови: забезпечення їх новим житлом, яке дорівнює або перевершує попереднє. При цьому потрібне не просто обіцянка, а документи — договір купівлі-продажу чи нотаріальне зобов’язання про надання іншої площі. Без цього органи опіки не дадуть згоду, а суд стане на захист дитини.
3. Утриманці: якщо годуєш — не виселиш

Особа, яка перебуває на утриманні у власника житла — наприклад, колишній чоловік, літня родичка або інша особа, якій платять аліменти, — не може бути виселена просто так. Якщо зобов’язання з утримання не припинені, суд найімовірніше відмовить у примусовому виселенні.
4. Колишні родичі без житла: суд може дати їм час

Ви хочете виселити колишнього зятя або співмешканку? Якщо ця особа не має де жити, не володіє іншим житлом, не може орендувати квартиру через відсутність доходів, суд може призупинити виселення. Максимальна відстрочка — до одного року. Такий “перепочинок” дається, щоб особа знайшла нове місце проживання без порушення її прав.
5. Відмова від приватизації

Цей пункт добре знають старші люди: якщо мешканець добровільно відмовився від участі в приватизації, але залишився зареєстрованим, його не можна виселити. Такі особи мають довічне право користування квартирою. Судові спроби позбавити їх цього права майже завжди провальні, наголошують експерти порталу Zagorodna.
6. Морози — захист від виселення

Згідно з постановою Кабінету міністрів №844, в опалювальний сезон — з 1 жовтня по 1 квітня — виселення без надання альтернативного житла заборонене. Це правило діє як для орендарів, так і для мешканців приватизованих квартир. Закон не дозволяє залишити людину без даху над головою в зимовий холод.
7. Борги не завжди привід для виселення

Борг за комунальні послуги — серйозна підстава для судового позову, але не автоматичного виселення. Суд зважує на обставини: хвороба, втрата роботи або форс-мажор можуть зупинити процедуру. А без рішення суду жодних дій здійснити не можна.
8. Люди з інвалідністю: особливий захист

Відповідно до Закону “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, будь-яке виселення осіб з інвалідністю без надання іншого житла заборонене. Це означає, що навіть за рішенням суду виселення не відбудеться, доки держава або власник не знайде відповідне альтернативне житло.

Зазначимо, зараз інформація про офіційно зареєстрованих мешканців у квартирі перестає бути просто цікавою деталлю, а стає важливою необхідністю. Ці знання можуть знадобитися в різноманітних ситуаціях, починаючи від купівлі чи оренди житла і закінчуючи оформленням соціальних виплат або вирішенням юридичних питань.

Також кількість зареєстрованих у квартирі осіб має прямий вплив на комунальні платежі та певні юридичні аспекти. Хоча прописка не є правом власності, вона важлива для розрахунку комунальних послуг, отримання державних субсидій і може мати значення у спадкових справах.

Джерело: novyny.live

АО «Кравець І Партнери»

Про це в ефірі Вечір.LIVE заявив адвокат Ростислав Кравець.

Під час інтерв’ю Кравець назвав категорії людей, які підпадають під зняття з обліку, а саме:

• особи, виключені через стан здоров’я;
• люди, які отримали інвалідність;
• засуджені за тяжкі або особливо тяжкі злочини;
• ті, хто досягли граничного віку перебування на військовій службі.

Також юрист пояснив, що поняття “знятий з обліку” і “виключений” не є одним й тим самим.

“Не зовсім, тому що зняти, це наприклад, ви переїжджаєте в іншу місцевість, вас знімають з обліку. Ви є обмежено придатним, вас теж могли на той час по тим законам зняти з обліку. При цьому всюди пишуть 37 статтю пункт 5 там де “інші обставини”. Інші обставини, тут просто треба розбиратись у зв’язку з чим особа була знята з обліку. Якщо за станом здоров’я у зв’язку з непридатністю до військової служби, то поставити на облік її не мали права. Якщо вона була знята з обліку у зв’язку з засудженням за тяжкою або особливо тяжкою статтею, її також не мають права поставити, тому що закон не передбачає такої можливості”, — сказав Кравець.

Водночас він вважає, що представники ТЦК, які роблять це і включають людей до обліку — вони прямо порушують закон.

“Вони вважають, що зараз “ми можемо поставити”. Де написано? Нема. Тому що особа, якщо вона раніше була засуджена за тяжку або особливо тяжку (статтю. – Ред.), зобов’язані знімати. Теж саме стосується граничного віку перебування на військовій службі”, — резюмував він.

Нагадаємо, нещодавно ми повідомляли, що якщо військовозобов’язана особа була мобілізована не в тому ТЦК, де перебуває на обліку, це не впливає на її подальшу долю. Після завершення служби у ЗСУ людина має стати на облік там, де зареєстрована.

Також ми писали, що через застосунок “Резерв+” українці мають можливість вчасно повідомляти свій ТЦК про зміни у військово-облікових даних. Тим часом у Міноборони розповіли, чи існують ліміти щодо частоти оновлення даних.

Джерело: shtab.novyny.live

АО «Кравець І Партнери»

Про це в коментарі i-ua.tv заявив адвокат Ростислав Кравець.

«Поділ військовозобов’язаних чотири категорії свідчить про повну професійну непридатність осіб, які займаються військовим обліком. Нагадаю, що нардеп Веніславський вніс зміни з голосу та прибрав ситуацію та протягнув правки з обмежено придатними. Для цього потрібно змінювати всю законодавчу базу. Адже особи, які мають певні вади здоров’я, будуть називатися не обмежено придатними. Їм буде надаватися певна категорія з відповідними термінами переогляду. Це значно ускладнить питання мобілізації та військової служби. Тобто нардеп Веніславський з іншими депутатами просто вчинив диверсію проти ЗСУ, через внесення цієї поправки до законодавства. Адже вона жодним чином нічого не дасть. Як особу не назвеш, якщо в неї є відповідні вади здоров’я, від цього вона більш здоровою не стане та не може виконувати бойові завдання», — каже адвокат.

На його думку, ці зміни в законодавстві треба скасувати.

«Треба припинити ставити експерименти під час війни на Збройних силах України та займатися самопіаром. Якщо ці зміни запровадять, то буде колапс ВЛК та медичних комісій. Адже сотні тисяч осіб є обмежено придатними. Адже треба буде проводити їх медичний огляд. Крім того, треба проводити медичний огляд осіб, які зараз будуть оновлювати військово- облікові дані. Тому формально такі зміни лише зашкодять ЗСУ та мобілізації

Нагадаємо, придатних до служби військовозобов’язаних ділитимуть на чотири категорії за станом здоровʼя.

Зокрема, директорка департаменту охорони здоровʼя Міністерства оборони Оксана, що відтепер буде чотири категорії, які визначатимуть, на які завдання придатні військовозобовʼязані:

• придатні (повністю);
• придатні до служби у вищому військовому навчальному закладі (ВВНЗ), у ТЦК та СП, частинах забезпечення, установах, організаціях, але непридатні до служби в ДШВ, морській піхоті, ССО, підрозділах спецпризначення, плаваючому складі тощо;
• придатні за окремими спеціальностями (наприклад, кандидати на вступ до ВВНЗ);
• придатні для виконання специфічних завдань.

Джерело: i-ua.tv

АО «Кравець І Партнери»

«У Постанові Верховного Суду України від 5 березня 2012 року (справа № 21-421а11) міститься правовий висновок, відповідно до якого податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Отже, оскільки у справі, яка розглядається, містяться відомості, що Селезньов В.В. – засновник та директор ТОВ «Торенія» ( контрагента ТОВ «Фозі-Фуд») заперечує свою участь у створенні та діяльності ТОВ «Торенія», зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, то перевірка та встановлення такої обставини має значення для правильного вирішення спору.»

Таким чином ВСУ у зазначеній Постанові, приймаючи доводи податкової інспекції, намагається покласти відповідальність на сумлінного платника податків за дії контрагентів.

Варто відзначити, що у податкових спорах щодо відновлення порушеного права платників ПДВ на податковий кредит по взаємовідносинам із «сумнівними», «недобросовісними» постачальниками товарів (робіт, послуг), адміністративні суди у своїх рішеннях посилаються в тому числі і на практику Європейського суду з прав людини у контексті застосування права кожної особи мирно володіти своїм майном, задекларованого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (надалі — Конвенція). Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права (ст.1 Протоколу 1 Конвенції).

У цій категорії справ найбільш відомі рішення Європейського суду з прав людини щодо захисту прав платників ПДВ на податковий кредит за операціями з постачальниками є справи «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і «Бізнес Супорт Центр» проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03).

Європейським судом з прав людини при розгляді справ зазначено, що «…платник податку не повинен відповідати за наслідки невиконання постачальником його зобов’язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. Такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності».

Дотримання положень Конвенції державами-учасницями забезпечено через такий контролюючий механізм, як Європейський суд з прав людини. Але закріплення на національному рівні самих лише положень Конвенції, як частини національного законодавства України, унеможливлює виконання одного з основних завдань Конвенції, а саме забезпечення та подальше удосконалення забезпечення здійснення прав та основних свобод людини.

З метою подолання зазначеної прогалини та удосконалення системи дотримання прав та свобод людини, забезпечених як Конвенцією, так і Конституцією України, зокрема, шляхом реалізації висновків Європейського суду з прав людини, зроблених під час розгляду заяв стосовно порушень державами-учасницями прав та основоположних свобод людини, законодавець, з прийняттям Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 р. №3477-ІV, на національному рівні закріпив практику Європейського суду з прав людини як джерела права.

Так, статтею 17 Закону передбачено застосування судами при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права для реалізації на практиці таких основних принципів Конвенції, як верховенство права, справедливість, справедливий баланс тощо. Крім того у ч. 2 ст. 8 КАС України зазначено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Таким чином, законодавець закріпив пріоритетне значення над національним законодавством України не тільки положення Конвенції, а й практики Європейського суду з прав людини, що в свою чергу може досить позитивно вплинути на забезпечення принципу верховенства права, як одного з основних принципів демократичної держави.

З огляду на наведене вище, необхідно відмітити існуючу правову позицію Верховного Суду України щодо вирішення зазначеної категорії податкових спорів, яка на сьогоднішній день не є однозначною.

Так, в адміністративних справах протягом 2007-2010р.р. Верховним Судом України прийнято Постанови, де зазначається, що платник податку не повинен відповідати за невиконання постачальником його зобов’язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню, що узгоджується із зазначеною вище практикою Європейського Суду з прав людини.

У Постанові від 11.12.2007 року у справі № 21-1376во06 Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов’язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи.

У Постанові від 13.01.2009 року у справі № 21-1578во08 Верховний Суд України зазначив, що визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника ПДВ самі по собі не можуть слугувати підставою недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи.

Протилежна за змістом правова позиція викладена у Постановах ВСУ та від 5 березня 2012 року (справа № 21-421а11) та від 22 вересня 2015 року (справа № 21/887а15).

У Постанові Верховного Суду України від 5 березня 2012 року (справа № 21-421а11) міститься правовий висновок, відповідно до якого податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Аналогічна ситуація склалась і у прийнятій 22 вересня 2015 року Постанові, що зазначена на початку статті.

Маючи на меті усунення розбіжностей у правозастосуванні судами касаційної інстанції у подібних правовідносинах, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у вищевказаних Постановах закріплює різний за змістом підхід у вирішенні такого роду справ.

У справі за позовом ТОВ «Фоззі-Фуд» з контрагентом ТОВ «Торенія» вказано, що по ТОВ «Торенія» є всі підстави вважати діяльність фіктивною, що підтверджується ухвалою про закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав, щодо засновника та директора підприємства (в одній особі), у зв’язку із закінченням строків давності. Відповідальність за неправомірне нарахування податкового кредиту в адміністративній справі в такому випадку повинні нести винні особи ТОВ «Торенія», або встановлені «невідомі» особи, але в будь-якому випадку така відповідальність не може покладатись на добросовісного платника, при умові відсутності з його боку порушень податкового законодавства.

Крім того, згідно Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 № 1251-XII зі змінами і доповненнями для платника податку не передбачено обов’язку (ст. 9) та не надано права (ст. 10) вимагати від іншого платника податку будь-яких відомостей (в т.ч. і щодо реєстрації в якості платника податку, ведення останнім будь-яких бухгалтерських книг, журналів тощо), а також перевіряти відповідність його установчих документів нормам діючого законодавства та встановлювати дійсний намір його засновників на ведення господарської діяльності. Так само, Податковий кодекс України не передбачає обов’язку або права одного платника податку контролювати показники податкової звітності по податку на додану вартість іншого платника податку.

При необхідності податковий орган та його підрозділи податкової міліції мають можливість ініціювати слідчі дії за фактом протиправної діяльності із залученням відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців державної реєстраційної служби. Адже під час державної реєстрації юридичної особи власником або уповноваженою особою (на підставі нотаріальної довіреності) подається вичерпний комплект документів, що дає змогу встановити або перевірити в тому числі правоздатність осіб, інші фактичні обставини справи.

В даній категорії справ суттєвим є факт доведення, чи дійсно мало місце загублення особою документів, (про що своєчасно заявлено до правоохоронних органів), або подання до реєстраційної служби підроблених документів, тощо.

Але в будь-якому разі не повинна на судовому рівні закріплюватись можливість податковому органу обмежитись у своїх рішеннях наявною інформацією щодо недобросовісного контрагента, про те, що «…особа заперечує свою участь у діяльності підприємства», для позбавлення добросовісного платника ПДВ права на податковий кредит.

На думку авторів, така інформація не може вважатись належним доказом в адміністративній справі. Крім того, якщо відсутні докази участі у такій діяльності підприємства, в даному випадку ТОВ «Фоззі-Фуд», то сам по собі факт здійснення невідомими особами протиправної діяльності від імені підприємства-контрагента не може слугувати підставою для винесення стосовно ТОВ «Фоззі-фуд» рішення про донарахування податкового зобов’язання та штрафних санкцій. Таким чином на підприємство покладається відповідальність за незаконну діяльність третіх осіб, що суперечить чинному законодавству та нормам міжнародного права.

В такому сенсі висновки Верховного Суду України, викладені у зазначених Постановах, на сьогоднішній день встановлюють певні обмеження у єдиному застосуванні національними судами зазначеної судової практики Європейського суду з прав людини, та потребують подальшого роз’яснення.

Якщо аналізувати аналогічні судові провадження, зокрема щодо постачання пального групою компаній ВЕТЕК, то в даній категорії справ, напевно, не може бути єдиного підходу, оскільки доказова база підприємства -позивача може обмежуватися видатковими накладними по операціями з контрагентами у штаті яких є одна людина при обороті роздрібної торгівлі наприклад в 1 млрд. грн. в день. І навпаки, може бути архів первинної документації, що включає договори, товаро-транспортні накладні, довіреності, штат, склади, наявність ліцензій, тощо.

Тому при розгляді вищезазначеної категорії справ всі ці обставини повинні бути враховані і чітко відображені в рішенні.

Светлана Савченко
Начальник відділу по роботі з юридичними особами
Адвокатської компанії «Кравець і партнери»

Ростислав Кравець
Адвокат, старший партнер
Адвокатської компанії «Кравець і партнери»

Адвокатская компания Кравец и Партнеры