Хеппи энда не получилось из-за отсутствия консолидации и нежелания делегатов идти на компромисс.

III съезд адвокатов продолжится в июле. Заполнив наконец свою квоту в составе Высшего совета юстиции, делегаты не смогли определиться с представителем в Высшей квалификационной комиссии судей. Почему так произошло, можно понять как из выступлений на съезде, так и из дискуссий в кулуарах.

Делегація, якої не було

На відміну від двох попередніх етапів ІІІ з’їзду адвокатів, які запам’ятались учасникам суперечками та штовханиною, початок третього приємно здивував. Перед столичним Будинком кіно, де відбувався захід, не було пікетувальників з незрозумілими вимогами, а делегати та журналісти вільно входили до приміщення, пред’являючи посвідчення. Особливо впадала в око спокійна обстановка в кулуарах на початку зібрання, яку окремі правники пов’язали з відсутністю київської делегації.

Хрест на участі столичних адвокатів у роботі найвищого органу самоврядування поставив суд. Спір, що виник між Радою адвокатів України та Радою адвокатів м.Києва стосовно недопущення частини представників столиці на 1-й етап з’їзду, суд вирішив на користь центрального органу: визнав конференцію київських адвокатів, де обиралися делегати, незаконною та скасував її рішення. Відтак кияни взагалі залишилися поза списками

делегатів у повному складі. Як наслідок, зменшилася і кількість повноважних учасників з’їзду — з 224 до 190 осіб. Відповідно, знизилася і планка, яку необхідно було подолати кандидатам для призначення до ВРЮ чи ВККС.

Прикметно, що «викреслені» адвокати утримались від демаршів на знак протесту, які очікувались до початку форуму. Обговорюючи це в кулуарах, окремі делегати дійшли висновку про те, що кияни поважають рішення суду і мають намір його виконувати. Інші ж припустили, що столичні правники сумніваються у легітимності з’їзду та невдовзі оскаржуватимуть усі його рішення в порядку, визначеному законодавством.

Тим більше що тепер сумнівними стали й рішення про призначення членів ВРЮ, ухвалені під час другої частини з’їзду. Адже голосування було таємним, і не можна визначити, чи допомогли голоси так званих кооптованих делегатів заповненню адвокатської квоти.

Без права слова

Як буде в майбутньому, делегати, що залишилися, не загадували. Навпаки, висловлювали припущення, що внаслідок скорочення квоти справа з призначенням піде набагато швидше. Та й в останньому турі голосування (під час другого етапу) адвокату з АО «Василь Кісіль та партнери» Вадиму Беляневичу вдалося заручитися підтримкою 120 осіб.

Тож головуюча на з’їзді Вікторія Гайворонська розпочала третій етап з оголошення про його перемогу та можливість не проводити зайве голосування. І хоча присутні ладні були підтримати таку пропозицію, В.Беляневич відмовився від «технічної» перемоги та закликав працювати відповідно до процедури. А формальності вимагали дати претендентам можливість виступити.

Першим слово взяв Павло Луцюк, який опинився в обох списках кандидатів. Він повідомив, що врешті-решт визначився і має намір балотуватися до ВККС. Тож відмовляється від перегонів за місце у ВРЮ.

Так само зняв свою кандидатуру і голова корпорації «Українська правнича група» Ігор Фомін, проте з інших підстав. Він звернув увагу на неможливість проведення форуму за відсутності цілої делегації, що ставить під сумнів легітимність його рішень.

У свою чергу партнер АК «Кравець і партнери» Ростислав Кравець звинуватив вже обраних членів ВРЮ у заангажованості та пропрезидентській позиції. На його думку, правники власними руками створюють орган, який «заплющуватиме очі на те, що робить влада».

Єдина жінка в списку — заступник голови НААУ, РАУ Катерина Коваль — витратила свій час на заклики впорядкувати документацію з’їзду. Вона попередила, що неналежне затвердження порядку денного призведе до оскаржень рішень у суді. Втім, В.Гайворонська перебила доповідачку, не давши можливості завершити виступ. Цей вчинок викликав у окремих делегатів обурення, адже вони були переконані у своєму праві вільно висловлюватися на форумі, та подив з приводу того, що головуюча ігнорує важливі процесуальні моменти, тим самим додаючи аргументів на користь сумнівності рішень з’їзду.

Незважаючи на неприємний осад від виступів кандидатів, голосування за члена ВРЮ пройшло на диво швидко. Участь у ньому брали 188 зареєстрованих делегатів, включаючи й вже працюючого члена ВРЮ Павла Гречківського. Причому, на думку деяких експертів, його участь у третьому етапі з’їзду також вельми сумнівна. Адже ще до початку червня він мав припинити адвокатську

діяльність у зв’язку з призначенням до ВРЮ. Відповідно, вже не міг представляти своїх колег на з’їзді.

Урешті-решт переможцем прогнозовано став В.Беляневич, який склав присягу відразу після оголошення результатів. Після цього робота з’їзду знову забуксувала…

Вотум недовіри

Каменем спотикання стала неспроможність правників визначитись із кандидатом до ВККС. Завдання не спростило навіть те, що перед початком голосування з 5-х претендентів залишилося лише троє.

Один з кандидатів — партнер юридичного бюро «Дерев’янчук і партнери» Володимир Дерев’янчук — не зміг отримати підтримку, потрібну для включення його до бюлетеня. А професор Київського національного університету ім. Т.Шевченка Олександра Яновська відмовилась від участі у виборах, пославшись, так само як і І.Фомін, на нелегітимність заходу через відсутність київської делегації. Водночас вона закликала делегатів бойкотувати і процедуру голосування, і сам захід, який, за її словами, проходить із численними порушеннями. Оголосити весь перелік порушень доповідачка не встигла: головуюча перервала її виступ, а згодом мікрофон на трибуні взагалі вимкнули.

Інші претенденти були більш традиційними. Вони запевнили, що не сумніваються у легітимності з’їзду, пообіцяли в разі їх обрання зробити все можливе задля побудови справедливої судової системи. А одеситка — представниця адвокатського об’єднання «Адвокатська фірма «Собраніє» — Ольга Головченко прилюдно заявила, що заради роботи у ВККС відмовиться від мандата депутата Одеської міськ­ради.

Ці виступи трохи розбурхали залу. Один з делегатів запропонував зробити процедуру

підрахунку голосів максимально відкритою, допустивши на неї журналістів. Представники лічильної комісії наперебій почали доводити абсурдність такої ідеї, мовляв, присутність третіх осіб відволікатиме від підрахунку.

Такий аргумент здивував деяких делегатів, особливо тих, які брали участь у роботі дільничних комісій і жодного дискомфорту від присутності оператора з камерою не відчували. Та й у журналістів такий супротив викликав нерозуміння, адже, скажімо, на з’їзді науковців подібних проблем не виникало. Окремі представники преси навіть звернулись до головуючої з відповідними письмовими клопотаннями. Та пообіцяла їх розглянути, а згодом журналістам повідомили, що відповідь вони отримають у строки, встановлені законодавством про звернення громадян… Тобто через 10 днів.

Магія чисел

Що ж, можливо, до наступного етапу з’їзду клопотання буде задоволене. Тим більше що обидві спроби визначитися із представником у ВККС завершилися безрезультатно. Жоден з трійки претендентів не перетнув «прохідний бар’єр».

У кулуарах почали говорити про те, що ситуація зайшла у глухий кут, оскільки малоймовірно, що комусь із кандидатів вдасться отримати на свою користь голоси прихильників опонентів. Виходом могла стати добровільна відмова одного з кандидатів від перегонів. Однак задля консолідації спільноти позицією в бюлетені ніхто не поступився.

Коли ж спробували втретє повторити процедуру, виявилося, що в залі залишилося 108 делегатів. А цього не вистачить для призначення будь-кого з кандидатів.

Обурені делегати, які залишалися в Будинку кіно, навіть запропонували притягувати тих, хто йде із засідання достроково, до дисциплінарної відповідальності. Але до таких радикальних кроків вдаватися не стали. Тож єдине, за що змогли проголосувати, — про продовження роботи з’їзду 3 липня. Хоча в запасі був наступний день.

Що має змінитися за 3 тижні, аби адвокати нарешті вичерпали порядок денний ІІІ з’їзду, прогнозувати ніхто не взявся. Можливо, хтось із кандидатів використає цей час для додаткової агітації. Інакше з’їзд загрожує перетворитися на безкінечний.

Окремі делегати вже вбачають у надмірній затягнутості форуму волю керманичів адвокатури, які виснажують правників, аби ті голосували не задумуючись. Це розцінюється як нехтування інтересами професійної спільноти, а також проблемами, з якими їй довелось стикнутись останнім часом. Правники зауважують, що втомились від такого самоврядування та з нетерпінням очікують на завершення з’їзду. Мабуть, аби розпочати підготовку до IV з’їзду з новим порядком денним.

ОПИТУВАННЯ «ЗІБ»

Чи вдасться адвокатам консолідувати свої зусилля задля забезпечення належної роботи інституції?

ІГОР ФОМІН, голова корпорації «Українська правнича група:

— Не варто говорити про перспективу об’єднання адвокатури. Справа в тім, що в професійній спільноті ніколи не було розколу. Навіть коли в процесах адвокати представляють інтереси опонентів, вони не перебувають у конфлікті. Конфлікт інтересів виникає в клієнтів. Адвокатура ж завжди була вільною інституцією, кожен з представників якої має власну думку. Конфлікт в адвокатурі, якщо можна говорити саме про конфлікт, — це конфлікт адміністративного керівництва, тобто тих осіб, які в той чи інший спосіб

намагаються керувати професійною спільнотою.

ОЛЕГ МАКАРОВ, заступник голови Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури:

— Я вважаю, що робота адвокатури має налагодитись. Перед нею стоять дуже серйозні завдання. Потрібно відновити роботу органів самоврядування — Ради адвокатів України, рад адвокатів регіонів, ВРКА, КДКА. Необхідно проводити реформи в адвокатурі, причому силами органів самоуправління. Навряд чи зараз потрібні революції. Нині адвокатуру слід консолідувати, і я впевнений, що колегії, обрані серед представників професійної спільноти, зможуть це зробити. Консолідувати адвокатуру можна через спільні інтереси: розвиток і захист професії, отримання статусу адвоката тощо. Це дозволить правникам розвиватись та реалізовувати себе, в результаті отримувати більші гарантії захисту інтересів своїх клієнтів і врешті-решт професійне задоволення від діяльності, яка приносить користь суспільству, клієнту та самому адвокату. Так само спільні інтереси варто виявляти не тільки всередині професійної спільноти, а й між адвокатурою та державним регулятором, приходити до спільних рішень.

Чи будуть оскаржувати рішення з’їзду в судовому порядку? Думаю, ні. Цього вже ніхто не зрозуміє.

ВАЛЕНТИН ГВОЗДІЙ, заступник голови Національної асоціації адвокатів України, Ради адвокатів України:

— Я упевнений, що на національну адвокатуру очікує блискуче майбутнє. Адже не дарма Президент після першого засідання Ради з питань судової реформи зробив заяву про свій намір підтримати Національну асоціацію адвокатів України на інституціональному рівні. Вперше адвокати почули від гаранта

дотримання Конституції про підтримку та розуміння важливості адвокатської роботи. Сьогодні ми маємо гарний, високоорганізований професійний колектив адвокатського самоврядування, який сумлінно виконує свої обов’язки. На цей колектив немає жодних нарікань.

ЛЕОНІД СІВАКОВ, заступник голови Ради адвокатів Київської області:

— Адвокатура як цілісна інституція почне повноцінно функціонувати лише тоді, коли адвокати припинять переконувати одне одного за допомогою методів, не притаманних професії, коли ми як правники почнемо неухильно дотримуватися законів України, а також актів, що регулюють діяльність адвокатури, — регламентів, положень тощо. Сьогодні інституцію представляють люди, які багато чого досягли у своїй професії, мають неабиякий правничий досвід, навчились ефективно захищати інтереси своїх клієнтів, в тому числі і шляхом революційного тиску на органи влади. Це вимагає наполегливості та жорсткості. Очевидно, ці ж якості даються взнаки і під час взаємодії з колегами. А це є небажаним.

З приводу роботи цього з’їзду можу сказати, що порушень я поки що не бачу. Однак я, і це моя особиста думка, проти надмірної кількості охорони. Не варто охороняти адвокатів від адвокатів.

АЛЛА ЄЗЕРСЬКА, голова Ради адвокатів Чернівецької області:

— Ми бачимо, що з’їзд є надзвичайно затягнутим. Очевидно, це робиться, аби делегати проголосували за кандидатури, які є бажаними для керівництва самоврядних органів. Жодне з питань, винесених на з’їзд, не погоджувалось із делегатами. Більше того, робилося все, аби присутні не могли висловити свою точку зору. Я глибоко переконана: те, як проводить цей захід головуюча, свідчить, що сьогодні адвокатура є зовсім не самостійною організацією, а провадить свою діяльність за вказівкою «згори» або якихось зацікавлених осіб.

Особисто я, пропрацювавши в адвокатурі з 1978 року, вважаю, що таких порушень, які відбуваються сьогодні, ще не було. Керманичів адвокатури не цікавить те, як захистити права адвокатів. Вони переймаються зовсім іншими питаннями: кого вибрати, куди вибрати, а головне — навіщо вибрати.

Самостійність адвокатури закладена в профільному законі. Від нас же вимагається створити таке середовище, де кожен представник професії отримає право висловлювати свій погляд. А на з’їзді ми побачили, що самостійна точка зору адвокатів, які не входять до певних кіл, не може бути почута. Їх перебивали, вимикали мікрофон. Все це робилось за вказівкою головуючого. В адвокатурі так бути не повинно.

АЛЕКСАНДРА ГРЕСЬ, ЗіБ

Адвокатская компания Кравец и Партнеры