П’ять конкретних кроків, які назавжди змінять мобілізацію в Україні

“Телеграф” поговорив з юристами та військовим експертом і з’ясував, які конкретні кроки можуть виправити ситуацію — і чому все це досі не зроблено. 

Веніславський пообіцяв зміни — і навів приклад з аліментами, але деталей не розкрив

“Потрібно згадати, що казав президент про те, щоб мінімізувати випадки, які супроводжуються конфліктами під час мобілізації. Це одне з ключових завдань, яке розуміє і комітет, і президент озвучив, і міністр оборони Михайло Федоров розуміє. Тобто мінімізувати будь-які конфліктні ситуації для того, щоб територіальні центри комплектування не звинувачували у порушенні прав людини і щоб Російська Федерація не використовувала це як складову своєї інформаційно-психологічної війни”, — пояснив нардеп у коментарі ТСН.

Водночас він визнав: є й зворотна сторона. Частина людей просто не з’являється до ТЦК за викликом, хоча це їхній конституційний обов’язок. Веніславський навів показовий приклад: зараз до неплатників аліментів застосовують жорсткіші заходи, ніж до тих, хто ухиляється від призову. На його думку, це треба змінити.

Міністерство оборони, за його словами, вже готує конкретні пропозиції. Але які саме — нардеп не уточнив. Тож редакція звернулась до фахівців.

“Двох-трьох вироків вистачить”: юрист пояснив, чому рішення вже давно є

Адвокат Ростислав Кравець вважає, що нові ініціативи Веніславського — це не реформа, а спроба вивести співробітників ТЦК з-під відповідальності.

“Це, на мій погляд, чергове підтвердження намагання уникнути відповідальності чи врятувати відповідальності представників ТЦК, які перевищують свої повноваження”, — каже він.

Кравець нагадує: стаття 17 Конституції України досі чинна. Там прямо написано — Збройні сили та будь-які інші військові формування не можуть обмежувати права і свободи громадян. Жоден наказ Міноборони і жодна постанова Кабміну цю норму не скасовують.

Рецепт юриста — простий. У Кримінальному кодексі є стаття 426-1: перевищення військовою службовою особою своїх повноважень в умовах воєнного стану карається від восьми до дванадцяти років позбавлення волі. Норма існує. Але її не застосовують.

“Треба просто виконувати Кримінальний кодекс. Треба притягнути до відповідальності осіб, які перевищують повноваження, будучи на службі під час дії воєнного стану. Я думаю, що двох-трьох вироків буде достатньо для того, щоб подібні ситуації були припинені”, — упевнений Кравець.

Довіру, на думку юриста, підриває риторика самих нардепів, які подають військову службу як покарання, а не як обов’язок. “Ця риторика дуже сильно підриває довіру суспільства до безпосередньо військової служби”, — пояснює він.

Крім того, Кравець звертає увагу на численні судові позови від військовослужбовців і ветеранів — щодо грошових виплат, яких вони не отримали. За його словами, цих справ не повинно бути взагалі, а їх наявність — ще один сигнал для суспільства, що держава не виконує своїх обов’язків.
За його словами, гарантії, що нові закони запрацюють, нема. “У нас, на жаль, все це будується за принципом, якби чого не вийшло, і як би за перевищення повноважень ніхто не поніс би відповідальності”.

Без цифрового реєстру і чіткого закону жодна реформа не спрацює — адвокатка назвала п’ять конкретних кроків

Адвокатка Катерина Аніщенко з юридичної компанії “Riyako&Partners” пояснює, що зараз більшість процедур роботи ТЦК або не прописані законом взагалі, або регулюються підзаконними актами, або склалися без жодної правової основи. Саме в цій “сірій зоні” і народжуються зловживання.

Адвокатка виділяє п’ять конкретних кроків.

Перший — чітке нормативне регулювання дій ТЦК. Закон має визначити вичерпний перелік підстав для доставлення особи, порядок вручення повістки, пряму заборону фізичного примусу без рішення суду і строки перевірки документів.

Другий — повна цифровізація військового обліку. Проблема значною мірою виникла через застарілий паперовий облік і відсутність актуальних даних. Якщо держава знає, де людина — через реєстри та електронні кабінети — потреба шукати людей на вулиці зникає сама по собі. Це вже показала практика інших країн.

Третій — реальна відповідальність посадових осіб ТЦК. Зараз вона або відсутня, або суто декларативна. Аніщенко вважає: має бути дисциплінарна процедура, персональна відповідальність, відеофіксація всіх дій і автоматична перевірка кожної скарги — як у правоохоронній системі.

Четвертий — чітко обмежена роль поліції. Вона може забезпечити порядок, але не підміняти процедуру вручення повісток. Її повноваження мають бути прямо визначені законом.

П’ятий — інформування громадян. Більшість конфліктів виникає через незнання процедур і страх. Коли людина розуміє, що на неї чекає і які документи перевіряють, — напруга знижується в рази.

“Припинити порушення можна не заборонами, а чітким законом, прозорою процедурою, цифровим обліком, відповідальністю посадових осіб, процесуальним контролем. Потрібна не силова модель мобілізації, а правова модель мобілізаційного адміністрування”, — підсумовує Аніщенко.

“Суспільство сьогодні очікує не посилення тиску, а появи зрозумілої правової моделі, де права людини і потреби оборони держави не суперечать одне одному, а врегульовані законом”, — каже адвокатка.

ТЦК дає 90% мобілізації — і саме тому питання не можна вирішити лише популярними гаслами

Віктор Таран, керівник Центру підготовки операторів БПЛА “КРУК”, дивиться на ситуацію з іншого боку.

“По перше, не існує такого поняття “бусифікація”. Кожного разу коли хтось вживає слово “бусифікація” він свідомо чи не свідомо підіграє російській стороні, яка працює на зрив мобілізації в Україні. Мова йде про те що чоловіків, які ухилянти і свідомо порушують закон, доставляють в ТЦК. Але це одиничні випадки на загальному фоні”, — каже Таран журналістам “Телеграфу”.

Він наводить цифру, яку рідко згадують у публічній дискусії: на сьогодні ТЦК забезпечує понад 90% потреб у мобілізації. Добровольців майже немає.

“Тому якщо ТЦК припинить свою роботу — в армію не будуть йти поповнення. А це призведе до того, що ми будемо вимушені відступати, а росіяни окуповувати нові території”, — пояснює він.

Зупинити ж війну, на переконання експерта, можна лише через стабілізацію лінії фронту, яку росіяни кожного дня продавлюють, наближаючись до Запоріжжя і продовжуючи окуповувати Донбас.

Нагадаємо, “Телеграф” писав, що ще одна категорія українців отримає відстрочку. Законопроєкт доповнить статтю 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”.

Джерело: telegraf.ua

АО «Кравець І Партнери»

Для України звичною стала практика, коли норми закону спершу приймаються, а потім нівелюються. Але коли реформа за реформою обирають взірців доброчесності, а їх «святість» порушує будь-які закони, логіка побудови карткового будиночку ламається вщент. 

Методика нехтування

В Національній асоціації адвокатів України відбувся круглий стіл «Проблемні питання формування конкурсної комісії з відбору членів ВККС: виклики чи блокування?».

Відкриваючи захід, голова НААУ, РАУ Лідія Ізовітова зазначила, що проблема не є новою і бере початок з 2019 року, коли фактично «обнулили» одну із ключових інституцій суддівського врядування – Вищу кваліфікаційну комісію суддів. «Якщо подивитись на історичний контекст цієї проблеми, то вона, певною мірою, полягає у боротьбі за державний суверенітет. Ми, як інституція, втратили безпосередність обрання на з’їзді членів ВККС», — додала Л.Ізовітова

Голова НААУ нагадала, що у 2019 році Верховна Рада ухвалила закон «Про внесення змін до закону «Про судоустрій та статус суддів» та деяких законів щодо діяльності органів суддівського врядування». Конституційний Суд, в свою чергу, навіть визнавав деякі положення цього закону неконституційними.

Протягом 2019—2022 років ВККС не працювала, утворився вакуум. В 2021 році була внесена Пропозиція Президента про відновлення діяльності ВККС. На розвиток цієї ініціативи 14 народних депутатів, членів Комітету ВР з питань правової політики, внесли законопроект щодо відновлення роботи ВККС.

Не без змін і дискусій, але закон зрештою було прийнято. Модель формування раніше діючі ВККС була повністю змінена. Закон встановив формування конкурсної комісії з відбору членів ВККС, яка за результатами конкурсу має відібрати та рекомендувати Вищій раді правосуддя кандидатів на призначення членами ВККС. Перший склад конкурсної комісії строком на два роки формувався за участі міжнародних експертів. Після закінчення 2-х річного терміну повноважень, який обчислюється з дня початку її діяльності, конкурсну комісію формують — Рада суддів України, Рада прокурорів, Рада адвокатів України і Президія Академії правових наук.

Оскільки повноваження першого складу конкурсної комісії завершились 1.06.2025, тож з цього дня мав розпочатися старт формування конкурсної комісії у новому складі іншими суб’єктами формування.

Законодавець, переконана Л.Ізовітова, свідомо передбачив, що перший склад з участю міжнародних експертів виконає свою місію з формування оновленої ВККС, передає досвід, а потім українські суб’єкти формування будуть відбирати членів конкурсної комісії для обрання членів ВККС самостійно. Це буде принциповим кроком до відновлення державного суверенітету України в судовій сфері.

Це вже історія, наш законодавець, допустивши міжнародних експертів до формування судової гілки влади на короткий перехідний період, а надалі спрямовував свої дії на відновлення власного суверенітету, оскільки формування конкурсної комісії мало здійснюватися виключно національними суб’єктами.

Між тим, швидко промайнули два роки, і 1 червня закінчились повноваження у першого складу конкурсної комісії. Відповідно до вимог закону, як тільки закінчились повноваження у членів конкурсної комісії, протягом 5 днів ВРП повинна зробити відповідне повідомлення в «Голосі України», направити повідомлення формуючим суб’єктам і розмістити повідомлення на сайті, що формується новий склад КК. У свою чергу, суб’єкти формування протягом 20 днів з моменту отримання повідомлення мають надати своїх кандидатів до складу комісії. Через 5 днів ВРП має сформувати із цих кандидатів нову конкурсну комісії.

«Ми призначили Раду адвокатів України на 6—7 червня, очікуючи, що до 6 червня отримаємо таке повідомлення. Однак жодного повідомлення дотепер не отримали. 13 червня я направила голові ВРП лист з проханням повідомити про причини такої затримки. 17 червня розгляд цього питання пропонувалось включити до проєкту порядку денного, але цього не трапилося, до порядку денного не включили. Жодного рішення ВРП з цього приводу не приймала», — розповіла Л.Ізовітова.

Згодом у НААУ отримали лист за підписом заступника голови ВРП про те, що обговорюється питання з приводу того, аби розробити відповідну методику. Однак законом жодна методика не передбачена, а всі строки — сплинули.

Голова НААУ зазначила, що 18 червня у ВР був зареєстрований законопроект про вдосконалення процедури конкурсу на посади в судовій владі, мається на увазі конкурсних процедур. Законопроєктом передбачено продовження повноважень конкурсної комісії за участі міжнародних експертів.

Утім, вочевидь, що конкурсна комісія за участю міжнародним експертів завершила свою роботу 1 червня. А законопроєкт про продовження її діяльності подано майже через 3 тижні. А тому відсутні жодні передумови, аби у такий спосіб подовжити повноваження першого складу КК.

Умаслити іноземців

Своє бачення проблеми, що склалась, висловив і адвокат Ростислав Кравець. Спікер розповів, що він звернувся до РАУ, а також всіх суб’єктів, які формують склад комісії, яка повинна добирати членів ВККС, щодо необхідності обговорення цього питання.

«Питання буксує за пропозицією члена ВРП Романа Маселко, який, як відомо, пов’язаний з різними грантовими організаціями, в які входять і депутати — автори згаданої законодавчої ініціативи. Складається жахливе і загрозливе для національної безпеки питання щодо впливу іноземців на формування органів державної влади в Україні», — обурився Р.Кравець.

За словами адвоката, пояснити участь іноземців у першому складі конкурсної комісії можна тим, що народні обранці таким чином вирішили отримати допомогу і досвід. «Хоча, як бачимо за результатами, нічого нового нам ці іноземні експерти не продемонстрували. Якщо законом чітко передбачена ситуація, яка встановлює строки, то жодних підстав для відкладення немає. А ВРП чомусь вирішила переступити закон і погодитись на пропозицію одного із членів ВРП почекати. Чого почекати? Незрозуміло. Почекати, поки ВР прийме закон і дозволить іноземцям знову формувати склад конкурсної комісії? Наразі є закон, який потрібно виконувати», — наголосив Р.Кравець.

Та ще більше адвоката вразила позиція Ради прокурорів, які надіслали відповідь, що вони не бачать жодних проблем, як і не бачать себе в цьому процесі. За словами спікера, сьогодні йдеться про те, що ВРП як конституційний орган порушує закон і при цьому настільки зухвало це робить.

Також адвокат розповів, що у ВР є пропозиція прийняти норми щодо відкликання членів ВРП, бо наразі зробити це неможливо. Р.Кравець зазначив, що існують численні рішення від Великої палати ВС, якими встановлено порушення членами ВРП власного закону, а саме, коли притягають суддів за те, що суддя діяв так, як прямо в законі написано. Це, на його думку, говорить або про умисні дії або про низький професійний рівень членів ВРП.

Також Р.Кравець нагадав, що вирішальне право голосу стосовно призначення членів ВРП застережене за іноземними експертами до 14 липня 2027 року. «Дивно, що люди, які не знають українських законів, не знають української мови, намагаються оцінювати чиюсь доброчесність. З іншого боку, ми взагалі нічого не знаємо про цих міжнародних експертів», — додав Р.Кравець.

В свою чергу спікер НААУ Олексій Шевчук зазначив, що, оскільки проходив етичну раду і відповідну процедуру, може підтвердити той факт, що міжнародні експерти не володіють українським законодавством, не володіють процедурними регламентними моментами щодо обрання членів і не володіють фаховою базою, щоб оцінювати кандидатів на ті чи інші посади. Більше того, матеріали міжнародним експертам готує секретаріат ЕР, який формується за грантові кошти і всі подання достеменно перевіряються представниками грантового корпусу — як то Р.Маселко та Віталій Шабунін, перед тим, як вони подаються усім без виключення міжнародним експертам.

***

Відтак, складається враження, що коли приймався чинний закон, представникам грантових організацій майбутнє здавалось настільки далеким, що всі рішення у ньому мали прийматись колись «потім» і «самі собою». Але, майбутнє настало вже, а втрачати міцні зв’язки з іноземцями так не хочеться, що доводиться вигадувати нові казки про українську меншовартість, тотальну недоброчесність громадян України та уявні «методички» щодо формування незалежних органів.

Джерело: zib.com.ua

АО «Кравець І Партнери»

Ця надчутлива тема зачіпає майже кожну українську родину, що вимагає від представників правничої професії, що супроводжують мобілізаційні кейси, не аби якої гнучкості та професійності.

Оскільки, з початком повномасштабного вторгнення, держава запроваджує все нові та, не завжди, однозначні правила.

Це стосується в тому числі правил бронювання військовозобов’язаних на період мобілізації та на воєнний час, та надання відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації.

Так, безперервно зазнає законодавчих змін профільна постанова КМУ від 27 січня 2023 р. № 76 «Деякі питання реалізації положень Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” щодо бронювання військовозобов’язаних на період мобілізації та на воєнний час», яка, в свою чергу затверджує:

 – Порядок бронювання військовозобов’язаних на період мобілізації та на воєнний час;

– Критерії та порядок, за якими здійснюється визначення підприємств, установ та організацій, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, а також критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил, інших військових формувань в особливий період.

Для більшого розуміння доцільно розділити процедуру бронювання на два етапи:

перший – підприємство має отримати статус критично важливого;

другий – безпосереднє бронювання працівників.

В контексті зазначеного варто зауважити, що одними з найрозповсюдженіших проблем, з якими стикаються підприємства є:

• неможливість самостійно визначити чи підпадає підприємство під критерії критичності;
• складнощі у визначенні документальної бази для підтвердження відповідних критеріїв;
• перешкоди в процесі переходу до так званого е-бронювання через портал «Дія»;
• ризик втрати працівника в процесі перебронювання.

Тут на допомогу можна залучити фахівця, що спеціалізується на вказаних питаннях та, який, може захистити інтереси підприємства, шляхом:

• надання консультацій;
• вивчення та аналізу внутрішніх документів підприємства;
• підготовки та подання документів на отримання статусу «критично важливого підприємства» 
• інформаційного супроводу процесу бронювання.

Варто зауважити, що можливість бронювання підприємствами своїх працівників, відіграє значну роль в життєдіяльності такого підприємства, оскільки заброньованим військовозобов’язаним надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації (далі – відстрочка).

І тут доцільно звернути увагу на проблеми, з якими стикаються працівники в процесі оформлення відстрочки, оскільки на практиці, одного лише факту наявності бронювання недостатньо, важливою умовою завершення цього процесу є перебування такого працівника на спеціальному військовому обліку.

На практиці, на жаль, стаються випадки, коли мобілізують осіб, які мають на руках документи про бронювання, через відсутність їх перебування на спеціальному військовому обліку.

Водночас варто наголосити, що саме на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки покладено обов’язок щодо зарахування таких військовозобов’язаних на спеціальний військовий облік із внесенням відомостей про надану відстрочку в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов’язаних та резервістів.

В продовження висвітлення проблематичних питань, пов’язаних із звільненням від мобілізації, варто звернути увагу на Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що визначає перелік категорій військовозобов’язаних, які мають право на отримання відстрочки від призову та постанову КМУ від 16 травня 2024 р. № 560, якою зокрема регламентовано процедуру надання військовозобов’язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.

На практиці більшість звернень громадян в контексті означеного питання, пов’язані з труднощами клієнтів щодо збору належного пакету документів на підтвердження права на відстрочку.

У такому випадку для отримання позитивного результату ми:

• проводимо аналіз документів військовозобов’язаного на предмет законних підстав для отримання відстрочки;
• у випадку недостатності того чи іншого документу, визначаємо механізми його отримання.

Однак нерідко в свої практиці ми зіштовхуємося з неправомірними рішеннями відповідних комісій ТЦК та СП, що полягають у відмові у наданні відстрочки.

Пунктом 60 постанови КМУ від 16 травня 2024 р. № 560 передбачено, що рішення про відмову у наданні відстрочки військовозобов’язаному може бути оскаржене у судовому порядку.

Часто нам вдається вирішувати такі ситуації, шляхом направлення відповідних запитів або скарг, однак, іноді це є неефективним і ми змушені шукати справедливості у судових органах.

Тут хотілося б зупинитись на неприємному моменті, який може виникнути в процесі судових тяжб, а саме, можливості мобілізації осіб, які не підтвердили своє право на відстрочку.

Звісно в нашій правовій системі існує інститут забезпечення позову, що є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.

Реалізувати такі заходи можна зокрема шляхом накладення судом заборони вчиняти дії щодо мобілізації особи, до моменту набрання відповідним рішенням суду законної сили.

Однак варто зазначити, що судова практика в контексті зазначеного питання є невтішною, оскільки суди посилаючись на недоведеність реальних ризиків для позивача та дискреційні повноваження ТЦК та СП, дуже рідко приймають ухвали, які забороняють мобілізовувати осіб на період розгляду справи в суді.

Крім того, днями суспільство сколихнула позиція Верховного Суду, викладена у Постанові від 5 лютого 2025 року у справі № 160/2592/23 (провадження № К/990/35899/24), згідно з якою «Процедура призову військовозобов’язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу, шляхом її звільнення».

З огляду на викладене варто з великою відповідальністю відноситись до процесу підготовки заяви та відповідних документів для отримання відстрочки від мобілізації, щоб уникнути негативних, а іноді, незворотних наслідків.

Автор статті:

Олександра Жабровець

адвокат АО “Кравець і партнери” 

тел.: +380-44-229-6950

АО «Кравець І Партнери»

Депутат Верховної Ради Олексій Гончаренко заявив, що Залужному оголосили про відставку, але указу поки немає. “Залужному оголосили про відставку, але указу поки немає. Йому пропонували посаду посла в одну з європейських країн. Він – відмовився”, – написав він у телеграм.

АО «Кравець І Партнери»

Напередодні 1 вересня багатьох батьків, що вирішили віддати дитину на навчання до дитячого садка, очікував “сюрприз”: дитину оформлюють тільки за наявності довідки про офіційне працевлаштування обох батьків. Наприклад, така тенденція характерна для Києва.

Заступник голови Київської міської державної адміністрації Валентин Мондриївський заявив про такі обмеження прямо: навіть якщо у садочку достатньо місць в укритті, діти батьків, що не працевлаштовані, потрапити туди не зможуть.

Очевидно, серед батьків такі нововведення викликали обурення. Чиновники ж на місцях аргументують таке рішення тим, що якщо у когось із батьків немає довідки про офіційне працевлаштування, то вони не працюють de facto, а відтак мають змогу сидіти зі своїми чадами вдома.

“Логіка в безпеці дітей. Якщо батько і мама працюють, то вони мають можливість дитину в садочок віддати. Навіть якщо вони працюють вдома і їм потрібен час на роботі. Якщо вони не працюють і не хочуть приділяти дитині час, то ми таке не підтримуємо”, – говорив Мондриївський.

Йдеться про “оптимізацію”: місць у сховищах нерідко на всіх не вистачає, тому чим більше дітей лишиться вдома, тим краще. Навіть з огляду на економію державних коштів. Ось тільки чиновників на місцях аж ніяк не хвилює, що в умовах війни батьки масово втратили роботу і намагаються заробити навіть неофіційними способами.

Міністерство освіти ні до чого

Варто зазначити, що рішення про такі обмеження по дітях приймає саме місцева влада (виконавчі комітети), а не міністерство освіти. Це у бесіді з нами зайве підтвердив і генеральний директор шкільного директорату МОН Олег Єресько.

“Тут дитячі садки підпорядковуються місцевій владі, яка і приймає таке рішення. Міністерство освіти до цього не має жодного стосунку. Очевидно, в таких діях може прослідковуватись порушення закону”, – говорить чиновник.

І дійсно, якщо зайти на сайт МОН щодо прийому дітей до дитячих садків, можна побачити, що в переліку необхідних для цього документів жодної довідки про працевлаштування матері чи тата не вимагається. Для прийому до закладу дошкільної освіти загального розвитку треба надати лише наступне:

• заяву батьків або осіб, які їх замінюють;
• медичну довідку про стан здоров’я   дитини   з  висновком  лікаря, що  дитина  може відвідувати  заклад дошкільної освіти;
• свідоцтво про народження.

“Міністерство освіти на цей процес не впливає. Воно може у даному випадку тільки видавати рекомендації. В сфері компетенції МОН шкільна програма, але не встановлення правил щодо прийому дітей до закладів дошкільної освіти”, – додає інший чиновник у МОН.

У коментарі delo.ua керуючий партнер юридичної компанії “Кравець і партнери” Ростислав Кравець наголошує, що в таких випадках явно йдеться про порушення норм Конституції, бо право на освіту гарантоване законом.

“Будь-які вимоги щодо таких довідок – незаконні. Це – перевищення місцевою владою повноважень. На жаль, чиновники не несуть відповідальності за такі рішення. Я вважаю, що на це мають реагувати правоохоронці. Дискримінація у нас заборонена”, – говорить Кравець.

На його думку, таких чиновників належить не тільки звільняти з посад, а й притягати до кримінальної відповідальності, заборонивши обіймати посади в органах місцевої влади протягом 50 років.

Думку Кравця підтверджує і юрист, експерт з конституційного права Олександр Марусяк. “В законі про такі обмеження нічого немає. Батьки опісля таких відмов можуть судитися. Це опосередковане порушення Конституції, де написано, що кожен має право на освіту, а повна загальна середня освіта є обов’язковою”.

Як акцентує експерт, державні органи тут ставити перепон не можуть, якщо зі здоров’ям дитини і щепленнями все в порядку. І офіційне працевлаштування батьків у цьому разі – взагалі не має значення.

Примітно, що у коментарі нам керівник управління освіти і науки однієї з міськрад на умовах анонімності зізнався, що рішення суперечливе.

“На жаль, управління освіти вимушене виконувати рішення виконавчого комітету. Його приймає виключно міська влада, яка і фінансує ці заклади. У нас були такі випадки, коли прокуратура оскаржувала рішення виконавчого комітету як дискримінаційне. І цього разу я попереджав комітет, що його рішення не цілком чисте”, – розповідає він.

Тому, як радять юристи, у батьків дійсно є усі законні підстави такі рішення про відмову брати до дитсадків дітей оскаржувати. І вирішити проблему через суд у них є всі шанси.

ДЕЛО

АО «Кравец и Партнеры»

“Сегодня были заблокированы карты банка без предупреждения. После попытки выяснить, почему именно заблокировали карты, ответ впечатлил, что якобы есть неприятная информация о собственнике карты. Я клиент банка долгие годы и все было хорошо, пока я не оказалась в оккупации. Сейчас всем и так тяжело, но такие поступки демонстрируют, что люди никому не нужны и я осталась один на один со своей проблемой. Мне посоветовали обратиться в полицию за разъяснением, но в оккупации это невозможно”, — написала клиентка Приватбанка 11 мая с уточнением адреса отделения Приватбанка в Мелитополе, выдавшего карту.

Через полторы недели на блокировки карт пожаловались и другие жители Мелитополя. Люди отмечали, что находятся в отчаянном положении.

“Заблокированная карта — это карта для выплат, на нее 2 раза в месяц поступает моя заработная плата. Я живу в Мелитополе. Мелитополь сейчас оккупирован. В городе работает только Приватбанк. Из-за блокировки карт меня оставили без средств к существованию во время военных действий и не объяснили причину блокировки”, — заявил другой клиент Приватбанка.

А Приватбанк в комментарии к жалобе написал о том, что заблокировал карту по требованиям финансового мониторинга.

В другой претензии клиентка София Антонова, также заявившая о блокировке карты, обвинила Приватбанк в помощи врагу, и в том, что он содействует продвижению российского рубля на оккупированных территориях Украины.

“Подобными непродуманными поступками банк делает все, чтобы граждане Украины стали гражданами России, так как отвергает своих граждан, и они, конечно же, будут вынуждены работать с банками России, которые возьмут инициативу в свои руки. Получается банк работает на Путина, на агрессора”, — заявила София Антонова и призвала применить к Приватбанку санкции.

Это не последняя претензия от жителя Мелитополя, были и еще. Люди оказались в отчаянной ситуации и жалуются на то, что банк не желает идти им навстречу.

В Приватбанке проблему отрицать не стали, и признали блокировки карт в Мелитополе.

“Да, блокировки в Мелитополе были, но они были единичными. Массовых блокировок карт на оккупированных территориях не было”, — заявил “Стране” пресс-секретарь Приватбанка Олег Серга без детализации причин.

Источники “Страны” в Приватбанке сообщили, что все блокировки карт мелипольцев происходили по одной причине — из-за нарушения правил финансового мониторинга. Клиентов банка подозревают в обналичивании средств и подозрительных операциях.

“Мы выявили подозрительные операции по обналу средств и по непонятным переводам. Причем, на крупные суммы — свыше 400 тыс. грн, которые подлежат усиленному финансовому мониторингу. Проводился обнал: разные посторонние клиенты перебрасывали на счета людей крупные суммы (с карт Привата и с карт других банков), а после в разных районах происходило снятие наличных в банкоматах. Это были не единичные случаи, подобные операции проводились неоднократно”, — заявили “Стране” в Приватбанке.

Обнал на крупные суммы (от 400 тысяч гривен) действительно запрещается действующим законом №361-IX от 6 декабря 2019 года: “О предупреждении и противодействии легализации (отмыванию) доходов, полученных преступным путем, финансированию терроризма и финансированию распространения оружия массового уничтожения”. Особенно в случае аномально большого числа однотипных операций.

Это подтверждают и банкиры, и юристы. Однако правоведы считают, что жесткие требования закона не учитывают войну в Украине.

“Подобные истории с блокировками карт Приватбанком были распространены в 2014 году в Луганской и Донецкой областях. Шли боевые действия, работали немногочисленные отделения банков, и люди выкручивались как могли, чтобы помочь друг другу — в том числе и снимали наличные (с переброской средств на счета), когда могли разыскать работающие банкоматы. Может они и нарушали требования по финмониторингу, но они находились в отчаянной ситуации и у них не было других возможностей. По-видимому, в Приватбанке вспомнили эти истории 8-летней давности, имели такой опыт, и начали оперативно блокировать людям карты, без оглядки на оккупацию и безысходность ситуации”, — прокомментировал проблему “Стране” старший партнер адвокатской компании “Кравец и партнеры” Ростислав Кравец.

Пока известно о блокировках Приватбанком карт, выпущенных в Мелитополе. Из других подконтрольных России украинских городов публичных жалоб не поступали. Хотя не исключено, что они появятся со временем.

В госбанке объяснили, что в тех оккупированных городах, где есть угроза жизням работникам и клиентам, отделения Привата закрыты (не работают). Там также не происходит инкассация банкоматов, и они перестают работать, как только в них заканчивается наличность.

“Есть соответствующее постановлением Нацбанка о работе банковской системы во время войны, и мы его четко выполняем. Если работа отделения и инкассации создает угрозу для жизни, то она приостанавливается. Работаем в тех населенных пунктах, где нет опасности. Но выпущенные нами карты работают, и если торговые точки продолжают принимать безналичные платежи, то ими можно рассчитаться. Например, в Херсоне за апрель произошло более 2000 карточных оплат проезда нашими картами в местных трамваях. Функцию банкоматов выполняют магазины, которые продолжают принимать карты — можно снять наличные с карт на кассе. Торговцы заинтересованы в таких операциях, поскольку в оккупированных города не работает банковская инкассация, и им лучше отдавать наличные держателям карт”, — сказал “Стране” Олег Серга из Приватбанка.

Принципов безопасности при работе на оккупированных территориях придерживаются и в других банках.

“Если территория оккупирована, и там нет возможности работать, то мы там не работаем”, — объяснил “Стране” член правления Ощадбанка (ответственный за розничный бизнес) Антон Тютюн.

После начала войны Нацбанк утвердил для банков специальное “военное” постановление, которым предписал сворачивать работу на оккупированных территориях или там, где возникает угроза жизни людей. Безопасность ставится на первое место.

Чего Нацбанк не сделал — это не подумал о том, как придется выживать украинцам на этих территориях. И как им получать деньги, покупать продукты и все необходимое для жизни. Юристы надеются, что в НБУ подумают о сложной ситуации сограждан, и пересмотрят требования по финмониторингу.

“Несправедливо применять к людям, находящихся в сложной ситуации на временно оккупированных территориях, такие же жесткие требования по финансовому мониторингу, как и ко всем остальным. Считаю, что Нацбанку нужно смягчить требования по финансовому мониторингу для людей, оказавшихся в непростой ситуации. Хочется верить, что НБУ сделает это как можно скорее”, — считает юрист Ростислав Кравец.

СТРАНА

АО «Кравец и Партнеры»

Тем не менее количество больных растет (за сутки 5 апреля 1 432 новых случая), а ситуация в больницах приближается к критической. На этом фоне разговоры о комендантском часе (и других ограничениях) не выглядят дико.

Vesti.ua разобрались, могут ли ввести в Киеве комендантский час, если да, кто будет надзирать и как будут наказывать. 

Кличко предполагает, в КГГА – отрицают 

После того, как больше половина областей оказалась в красной зоне, а некоторые регионы ввели максимально строгие ограничения, включая запрет на ж/д соединение (это касается, например, Закарпатской области), люди начали серьезно задумываться над тем, что в стране могут ввести тотальный карантин. Ежедневно в стране фиксируют больше 10 тысяч зараженных, до полутысячи людей умирает от болезни. Поэтому, в списке ограничений может быть и комендантский час по примеру того, который вводят в Европе и Азии.

Такое ограничения ввели в некоторых немецких городах, в Париже, в на Филиппинах, в Канаде. В Париже, к примеру, ограничения действуют аж с января. С 18:00 до 06:00 все учреждения и заведения должны быть закрыты, а люди – находиться дома. Исключение делают только для тех, кто возвращается с работы или с учебы. На Филиппинах нарушителей наказывают штрафами или приседаниями – к слову, один из тех, кого за несоблюдение ограничения поймали и заставили приседать, скончался от остановки сердца.

В Украине же власти категорически отметали ввод комендантского часа. 2 апреля Максим Степанов говорил, что для этого должно быть объявлено чрезвычайное положение.

Против введения комендантского часа выступают и в Раде. Спикер парламента Дмитрий Разумков заявил, что “не хотел бы, чтобы это произошло”.

“Это достаточно непростой процесс. Мне бы очень не хотелось, чтобы даже в связи с Covid-19 мы вынуждены были пойти на такую меру”, – заявлял Разумков.

Глава здравоохранительного комитета Михаил Радуцкий заявил, что также выступает против введения таких ограничений. По его словам, президента Владимира Зеленского “обвинят во всех смертных грехах”, когда будет голосование в Раде по поводу введения комендантского часа.

“Потому я надеюсь, что комендантский час вряд ли будет введен, хотя может быть разная ситуация. Но то, что мы должны усилить патрули Национальной полиции и Национальной гвардии в городах, в селах, на транспорте – это однозначно”, – заявил он.

При этом мэр Киева Виталий Кличко говорит, что в Киеве из-за сложной ситуации с коронавирусом может быть введено чрезвычайное положение, а также комендантский час.

“Мы знаем, что сейчас комендантский час действует во многих странах Европы, и нового ничего не придумали. Есть два пути. Первый – вакцинация. Пока у нас нет достаточного количества вакцины, остается тот же путь – разорвать цепочку заболеваемости. Если сейчас цифры будут зашкаливать и у нас произойдет коллапс медицинской системы, у нас не будет другого выхода, кроме как переходить к чрезвычайному положению”, – сказал мэр столицы.

В КГГА же говорят, что даже не обсуждают возможность введения комендантского часа, ведь это не в ее компетенции. По словам заместителя главы КГГА Николая Поворозника, для него “вообще странно слышать, откуда берутся такие слухи”.

Так могут ли ввести комендантский час 

Введение комендантского часа возможно, только если на территории страны будет введено чрезвычайное положение. Есть соответствующий механизм введения чрезвычайного положения, согласование, соответственно, проходит исключительно через Верховную Раду и президента.

“Вводить комендантский час можно только в условиях чрезвычайного или военного положения. Иначе, введение комендантского часа будет незаконным. На сегодняшний момент оснований для введений впринципе нет”, – рассказывает Vesti.ua юрист Ростислав Кравец.

Юрист Сергей Войченко говорит, что Виталий Кличко в вопросе введения комендантского часа “может постоять сбоку”. “У нас есть специальный закон о режиме чрезвычайного положения. В документе указано, что целью введения ЧП является устранение угрозы и скорейшая ликвидация особо тяжких последствий техногенного характера или восстановление правопорядка… В документе ничего не говорится о выздоровлении людей…При этом порядок введения чрезвычайного положения решает президент, Кличко может только сбоку постоять”, – говорит Войченко.

Эксперты предполагают, что Зеленский не будет вводить карантин, так как это может негативно отразиться на его рейтингах. К тому же, власти и так довольно аккуратно стараются вводить области в “красные зоны”, при этом не объявляя карантина на всю страну. Поэтому, в ближайшем будущем Зеленский вряд ли пойдет на введение такого ограничения.

Впрочем, местные власти могут ввести комендантский час как рекомендацию – так уже было в апреле 2020 года в Черновицкой, Волынской, Закарпатской и Киевской областях. Тогда несколько дней людям рекомендовали быть дома, однако в итоге это не стало серьезной преградой для людей. Если все же в будущем в Киеве или в Украине введут комендантский час, то в итоге наказанием за нарушение может быть даже штраф.

Поможет ли комендантский час

По словам врача-эпидемиолога Людмилы Мухарской, любые мероприятия, направленные на то, чтобы уменьшить контакты людей между собой, в теории должно уменьшать количество заболевших.

“Если эти мероприятия не будут соблюдаться, тогда эффект будет значительно меньше. Возможно, его даже практически не будет… До сих пор не соблюдались карантинные мероприятия, сколько бы их не вводили, насколько бы они не были строгими, при отсутствии соблюдения они бесполезны”, – говорит врач.

Она добавляет, что вводить комендантский час для психологического эффекта не будут, потому что от этого только больше минусов для рейтингов власти. “Мы и так знаем, что больницы переполнены… Госпитализации скоро вообще, не дай бог, может не быть. Вот просто скоро этого тоже может не быть из-за полной заполняемости больниц. Вот эти факты должны как-то влиять, должен быть эффект. То что мы сейчас имеем, это не шутки”, – рассказывает врач.

К тому же, немецкие медицинские эксперты, которые занимались моделированием перед введением комендантского часа в некоторых городах страны, заявляли, что ночной запрет на выход из дома может оказаться эффективным только в том случае, если граждане будут его соблюдать наряду с другими мерами – эффект комендантского часа продлится недолго, поскольку люди начнут встречаться в другое время суток. А группа ученых и французской Тулузы выяснила, что комендантский час с 20:00 помог снизить распространение вируса, однако запрет на выход из дома с 18:00 только усугубил эпидемиологическую ситуацию.

По мнению ученых, возможной причиной такого явления стало скопление людей в супермаркетах перед их закрытием. Однако, согласно предварительным результатам исследования, проведенного Национальным институтом здравоохранения и медицинских исследований Франции (INSERM), в целом комендантский час можно назвать эффективным способом борьбы с коронавирусом.

ВЕСТИ

АО «Кравец и Партнеры»

Впрочем, NewsOne, Zik и “112” продолжают вещать на платформе YouTube, а руководство телеканалов уже заявило, что будет обжаловать санкции в украинских и международных судах.

“Страна” следит за происходящим вокруг блокирования телеканалов в специальном онлайн-репортаже.

А пока вокруг этой беспрецедентной ситуации разгорается скандал, “Страна” опросила известных украинских юристов – законно ли вообще блокировать телеканалы без суда и следствия и какие это будет иметь последствия для правового поля Украины.

Андрей Портнов: “Любого человека могут лишить бизнеса по такой же схеме”

По мнению юриста Андрея Портнова, случай “трех телеканалов” создает опасный прецедент в Украине. Он означает, что по такой же схеме, без суда и следствия, любого украинского гражданина можно лишить бизнеса из-за его неугодной политической позиции.

“Санкции введены незаконно. Это противоречит Конституции Украины и Закону “О санкциях”. Против украинских граждан и украинских компаний запрещено вводить санкции. То есть санкции против Тараса Козака и его каналов – это расправа. Причем расправа внесудебная.

Слово “санкции” в Украине уже стало нарицательным.

Что является особенно опасным – у власти получилось ограничить бизнес, гражданско-правовые сделки и финансовый оборот без решения суда. Напомню, что международные стандарты и украинские законы требуют, чтобы ключевые решения, связанные с собственностью, проходили через судебный контроль. Чтобы кого-то лишить собственности, нужен состязательный открытый судебный процесс, где должны быть обеспечены базовые права – право на защиту, право быть осведомленным о причине ограничений, подозрений, обвинений.

Блокирование телеканалов – это сигнал для всех: если у политических оппонентов власти есть бизнес, эти люди должны понимать, что в недрах власти может родиться решение отомстить за политическую позицию и лишить их бизнеса по такой же схеме. Объясняя это чем угодно.

Доказательства больше не нужны. Даже не нужно информировать, в чем смысл обвинений. Нужна только яркая пропаганда, поддержка пропагандистских лидеров общественного мнения и созданных на украденные у государства деньги телеканалов – “Прямой”, “Пятый”. Кстати, телеканал “Прямой” лучше подходит под Закон “О санкциях”. Сделка по нему была совершена на Кипре офшорными деньгами, доказательством чему являются 32 млн евро, арестованные в люксембургском банке, принадлежащих формальному собственнику канала Макеенко. Это демонстрация двойных стандартов. Расправа над одними и коллаборация с другими.

Правящую власть эта история переместит в электоральное поле Порошенко – националистов. И отвернет от президента его основную аудиторию, которая голосовала за него на выборах, – жителей Юга-Востока. То есть ту аудиторию, которая пересекается со зрителями запрещенных телеканалов.

Верховный Суд – это будет суд первой инстанции, так как решение введено указом президента. Там журналисты смогут уже в состязательном судебном процессе потребовать показать основания для этих противоправных решений. Верховный Суд примет решение, которое он посчитает законным, – но только не на основании директивы, подковерно спущенной от правителей. А значит, потом открывается путь к апелляционному обжалованию и к Европейскому суду.

Но главное. В цифровом веке журналисты найдут способ восполнить этот телевизионный пробел и все равно продолжат доносить свое мнение через альтернативные источники”.

Евгений Солодко: “Если кому-то в СНБО что-то показалось – креститься надо”

По мнению адвоката Евгения Солодко, если у СНБО на самом деле есть доказательства того, что Козак замешан в финансировании терроризма, за введением санкций должно последовать уголовное дело. Если же Козаку не будет вручено подозрение, то вся история с санкциями – не более чем профанация и давление на свободу слова.

“В лучших украинских традициях заблокировать бизнес любого гражданина можно за три секунды, и как правило это делается с помощью возбуждения уголовных дел. Просто приезжают силовики с обысками, и бизнес от этого нахального вмешательства никак не застрахован.

В случае с Козаком ситуация другая – на него наложили санкции. Причем, как я понимаю, обоснование для этого – финансирование терроризма. А это статья уголовная.

Если у СНБО есть улики против Козака, тогда после введения санкций следующий этап – привлечение к уголовной ответственности. Вручение подозрения и расследование. Тогда это будет как минимум логично. Если же ввели санкции на основании борьбы с терроризмом и не будет дальнейшего вручения подозрения – тогда это просто профанация. В таком случае можно смело говорить о наступлении на свободу слова.

Если окажется, что санкции были введены без достаточной доказательной базы, это решение должно быть отменено либо в судебном порядке, либо соответствующим указом.

Если доказательства есть – тогда это один вопрос. А если же кому-то в СНБО что-то просто показалось – тогда креститься надо. И надо понимать, чья талантливая рука подсунула президенту этот указ на подпись. Сомневаюсь, что сам Зеленский лично глубоко разбирался в этом вопросе.

Предполагаю, что в Европейском суде по правам человека можно будет добиться значительных компенсаций от украинской власти за такое решение. Европейская Конвенция по правам человека прямо говорит о свободе слова, и Европейский суд очень нервно относится к любым попыткам ограничить свободу слова. Так что в ЕСПЧ вполне можно обратиться и получить многомиллионные компенсации”.

Ростислав Кравец: “Это основание для импичмента”.

По мнению адвоката Ростислава Кравца, введение санкций противоречит украинскому законодательству и является политически мотивированным. Причем юрист полагает, что это решение было принято под давлением внешнего управления.

“Законодательством Украины не предусмотрена возможность введения санкций против украинских юридических и физических лиц. Когда президент поздно ночью принимает решение о введении санкций, можно сделать вывод, что из-за разницы во времени с одной из стран просто ждали конкретной команды оттуда. В другой стране как раз около 11 вечера начинается рабочий день. Эта ситуация – яркий пример внешнего управления страной. Я убежден, что введение санкций было инициировано под давлением извне.

Зеленский и члены СНБО, которые поддержали это решение, сознательно нарушили Конституцию, законы Украины и презумпцию невиновности.

Фактически получается, что все руководство страны не разбирается в юриспруденции. Это опять-таки возвращает нас к выводу о том, что решение о санкциях было не юридическим, а политическим. И ничего общего не имеет с национальной безопасностью, защитой украинского информационного пространства от российской пропаганды. За этим вообще должна следить и реагировать СБУ – но никак не вводить санкции. Украинские телеканалы без суда вообще нельзя блокировать. А так получается, что если власти что-то не нравится, просто вводятся санкции и бизнес в один момент отключается.

Если это так легко сделать, я удивляюсь, почему до сих пор не введены санкции против корпорации «Рошен», которая платила сотни миллионы налогов в российский бюджет. Если Порошенко говорил, что отношения к Липецкой фабрике не имеет, управляет через слепой траст, почему бы не ввести санкции против Ротшильдов?

Последствия незаконного введения санкций против Козака и его телеканалов будут крайне неприятными для власти.

Собственник телеканалов будет обращаться в Верховный Суд для оспаривания указа президента и, вероятнее всего, обратится в международные суды. Самое неприятное, что все понимают – президент действовал незаконно, необоснованно, а платить за исполнение таких приказов наших иностранных «друзей» придется украинским налогоплательщикам. Это решение, скорее всего, будет признано незаконным, а значит, будут назначены компенсации, которые Козаку обязан будет выплатить украинский бюджет.

И, конечно, это основание для импичмента – Зеленский действовал в обход украинского законодательства и Конституции, к тому же в интересах иностранного государства, а не Украины.

Зеленский создал опасный прецедент для всей страны. Всем украинским олигархам – Фирташу, Коломойскому, Ахметову – стоит задуматься. Если президент уже один раз позволил себе такие незаконные действия, и его поддержали силовые структуры, что помешает ему в следующий раз ввести санкции, например, против Ахметова и вернуть все облэнерго в государственную собственность? Если сейчас Зеленскому сойдет это с рук, я не исключаю, что любой следующий президент сможет поступать точно так же. И даже ввести санкции против самого Зеленского и отнять у него, например, «Квартал 95»”.

Елена Лукаш: “Можно точно так же заблокировать любое юридическое лицо”

Экс-министр юстиции Елена Лукаш считает, что по аналогии с блокировкой трех СМИ решением СНБО может быть заблокирована абсолютно любая украинская компания.

“Можно точно так же заблокировать любое юридическое лицо, бизнес это или компания, оказывающая любые услуги, возможно даже благотворительные, совершенно любое юрлицо.

Есть судебные и политические меры, которые сейчас могут предпринять заблокированные каналы. Можно апеллировать к ПАСЕ, управлению комиссара ООН по правам человека, к “Репортерам без границ”. В то же время пока не будут пройдены все стадии обжалования в Украине, нельзя апеллировать к ЕСПЧ. Нужно сначала судиться здесь”, – отметила она.

Артем Захаров: “Дело в Верховном суде должно быть рассмотрено за полгода”

Адвокат Артем Захаров рассказал “Стране” о сроках, за которые может быть рассмотрен иск каналов против указа президента в Верховном суде (напомним, указы президента оспариваются в Верховном суде).

“Законом предусмотрены совершенно четкие сроки. 5 дней на открытие производства. 2 месяца на подготовительное производство, может быть до 3 месяцев по ходатайству сторон, и 1 месяц на рассмотрение дела по сути. И еще есть 2 месяца промежуточных, за которые должно быть назначено непосредственно судебное заседание. В общей сложности – это максимально полгода, за которые должно быть рассмотрено дело. Но по практике, которая существует у нас в Украине, оно может рассматриваться и 3, и 4, и 5 и более лет. Установленные законом сроки очень часто не соблюдаются, к сожалению.

Если следовать такой логике, можно лишить возможности работать в Украине любое юридическое лицо. Дело в том, что само по себе такое применение санкций противоречит Конституции. Конституция гласит, что свобода ограничена может быть только законом. Не на основании закона, а только самим законом. В законе Украины о санкциях говорится, что “санкции могут вводиться со стороны Украины по отношению к иностранному государству, иностранному юрлицу, юрлицу, которое находится под контролем иностранного юрлица, а также субъектов, которые осуществляют террористическую деятельность”.

Далее закон пытается расшифровать, что это за субъекты, но трактовка настолько неоднозначна, что, пользуясь той же логикой, санкции можно применить к кому угодно. Любая компания может оказаться следующей на таких же основаниях. Расшифровку, как именно субъекты угрожали Украине, мы можем увидеть в судебном процессе, когда будут озвучены позиции всех органов власти, которые привели к блокировке каналов”, – рассказал адвокат.

СТРАНА

АО «Кравец и Партнеры»

Законопроект №4327 предполагает наделение СБУ правами для вычисления граждан, предоставляющих угрозу для Украины и последующего переселения их в заранее созданные зоны для задержанных по аналогичному подозрению лиц. Автор статьи указывает, что данная инициатива идёт вразрез с презумпцией невиновности и нарушает права человека.

“Отсутствие четких критериев в законе и внятного порядка его применения неизбежно повлечет за собой чудовищные нарушения прав человека на территории Украины, а отсутствие четко прописанных оснований для интернирования сделает судебное обжалование неэффективным. За исключением норм международного права, интернированному гражданину не на что будет опереться, чтобы защитить свои права, а в силу того, что национальные суды крайне неохотно применяют в своих решениях международные нормы, справедливости придется добиваться в ЕСПЧ. На это, к сожалению, можно потратить и десять лет”, – отметил юрист Максим Могильницкий.

Впрочем, его коллега Ростислав Кравец предполагает, что даже в случае принятия законопроекта его можно будет обжаловать в Конституционном суде.

“Подобные инициативы нарушают основы прав человека. До решений судов человека, будь-то гражданина Украины или любой другой страны, нельзя считать виновным в том или ином преступлении. И уж тем более – каким-либо образом ограничивать его права и свободы. Даже в случае принятия этот закон имеет все шансы быть отменным Конституционным судом. А лица, голосовавшие за него, могут понести ответственность за подобную инициативу, нарушающую права человека”, – заявил юрист Ростислав Кравец.

112.ua

АО «Кравец и Партнеры»

Ростислав Кравец, адвокат:

— В этой ситуации я не вижу каких-либо нарушений законодательства. Опубликованная вами статья не раскрывает ничьих персональных данных и не относится к информации с ограниченным доступом. Наоборот, она может служить предостережением для тех, кто находится рядом, чтобы они не заразились. И органы власти, на мой взгляд, сами обязаны своевременно распространять подобную информацию для того, чтобы введенный карантин реально предотвращал распространение инфекции. Потому что не зная, где находятся заболевшие, люди начинают вести себя очень легкомысленно, не понимая, что тот же заболевший может проживать рядом или в соседнем доме, и вы можете посещать один и тот же магазин или аптеку, и игнорируют меры, которые были рекомендованы: носить повязки, обрабатывать руки антисептиками, обрабатывать продукты, которые принесли из магазина, носить перчатки и т. д., и т.п.

Что касается возможного нарушения ст. 173-1 Кодекса об административных правонарушениях о распространении недостоверной информации, которая может вызвать общественные беспорядки, то, на мой взгляд, здесь тоже абсолютно нет оснований привлекать кого-либо к ответственности. Статья построена таким образом, что она основана на предположениях. Почему она сеет панику? Может, наоборот, люди постараются выяснить, кто все-таки болен, чтобы ему помочь — сходить в магазин, за лекарствами.

Поэтому действия властей, которые пытаются это подвести под уголовную ответственность, наоборот, свидетельствуют об их полном непонимании самой проблемы и о том, что они сами провоцируют неадекватные действия.

Резюмируя, скажу так: обнародованная вами информация является общественно значимой.

Лариса Дроздова, медиаэксперт:

— У меня очень двойственное отношение. С одной стороны, конечно, люди должны знать эту информацию, поскольку нужно беречься, носить маски и перчатки, быть информированным относительно того, что возле твоего дома подобное произошло. С другой, я понимаю, что существует тайна — как исповеди, так и врачевания. «Вести» поступили правильно, что не публиковали номера конкретных квартир, указав только дома. А значит, нет нарушения закона о персональных данных. И те, кто действительно переживают за свое здоровье, в дальнейшем будут более тщательно применять средства защиты. Особенно глядя на то, что происходит на улице. Прямо под моим домом мамы с маленькими детьми без масок гуляют! Мало того что они не беспокоятся о своих детях, так они же и не думают о других, ведь могут быть переносчиками коронавируса.

Я надеюсь, что у наших людей хватит адекватности и разума, чтобы правильно реагировать на вашу информацию и лишний раз позаботиться о своем здоровье.

Клим Братковский, медиаэксперт:

— Вопрос спорный, стоит публиковать такую информацию или нет. Я могу привести аналогичные примеры, когда в некоторых странах, чтобы предупредить и защитить, обнародуют информацию о педофилах: мол, живет в таком-то районе или даже микрорайоне. Тут есть свои за и свои против. Мой ФБ-друг написал, что в лифте его дома повесили объявление: «В вашем доме два человека заражены коронавирусом». Это от администрации пришла информация. То есть однозначно сложно ответить на этот вопрос.

Является ли информация общественно значимой?

Если вы, журналисты, обосновываете подобные статьи тем, что вам эта информация конфиденциально попала в руки, но вы ее распространили на основе общественной значимости и пользы для людей, конечно, вы можете это говорить. Однако в чем конкретно эта общественная необходимость? Мы все понимаем, что нас поджидает опасность не только в том доме, где зараженный человек живет, а и на улице. Будут ли после этой публикации люди, которые проживают в этих домах, особенно осторожны и использовать дополнительные средства защиты? Не знаю. На мой взгляд, это больше вызвало шок у людей, которые проживают в этих домах.

А что касается того, нарушили ли «Вести» закон, является ли информация конфиденциальной?

С одной стороны, можно говорить, что тут каким-то образом есть нарушение персональных данных, хотя на самом деле этого нарушения нет, ведь фамилий и квартир вы не публиковали. Можно говорить, что нарушена медицинская тайна, но снова-таки эта информация не идентифицирует конкретных лиц. При этом я слышал, что в Южной Корее подобные данные публикуются открыто.

Иван Либерман, адвокат:

— Опубликованная «Вестями» информация является социально значимой, и в ней нет нарушения Закона «О защите персональных данных». Вы же номера квартир не публиковали? Нет. Многоквартирный дом — это общая территория. Что касается того, поможет ли эта информация гражданам? Да, несомненно, ведь это прямая функция журналистики мира.

Что думают в полиции

В интервью телеканалу «Украина» пресс-офицер Яна Неруш сказала, что информация, о которой идет речь, «не имеет признаков правонарушения», поскольку утечки личных данных граждан (фамилий, отчеств, имен, номеров квартир и т. п.) в публикации не было. Журналисту «Вестей» она заявила, что не уполномочена комментировать данный вопрос.

Что думает народ

ВЕСТИ

Адвокатская компания Кравец и Партнеры