«Все, що робив Кудрицький — узгоджувалося з вищим керівницвом держави. А все, що стосується діяльності будь-якого керівника державної компанії, то йому можна пред’явити аналогічні підозри. Однак в подальшому все це не дійде до суду, або помре на стадії досудового розслідування. Навіть, якщо буде судове засідання, то все це закінчиться за спливом строків», — каже адвокат Ростислав Кравець. 

Він нагадав, що є яскравий приклад іншого керівника державної компанії НАК Нафтогаз Андрія Коболєва.

«Хтось чув, що зараз відбувається з його справою? Є підозра, справа знаходиться в Антикорупційному суді. Однак за Коболєва внесли заставу, тож врешті решт його справа нічим не закінчиться. Тому історія з затриманням Кудрицього — мильна бульбашка. Адже, якщо б влада хотіла, то не Коболєв, ні Найєм не були б на свободі. А тут така ж сама історія. Зараз Кудирицькому встановлять розмір застати у мільярд, потім зменшать до 20 мільйонів. І буде тягнутися суд. Тож побачите, чим закінчиться ця справа…», — зазначає адвокат.

На його думку, справа Кудрицького нічим не закінчиться.

«Тим більше не варто очікувати жодної компенсації у разі, якщо будуть доведені втрати для громадян України з держбюджету. Тобто справа Кудицького просто відволікатиме суспільство від проблем з енергетикою. Насправді ж це боротьба між певними групами впливу», — резюмує Р. Кравець.

Нагадаємо, що Державне бюро розслідувань оголосило ще одну підозру бізнесмену Ігору Гринкевичу, який перебуває в СІЗО, та затримало на Львівщині колишнього керівника «Укренерго» Володимира Кудрицького.

Джерело: i-ua.tv

АО «Кравець І Партнери»

Так, 30 грудня 2024 року за 502,3 тис. грн з молотка пішло її паркувальне місце в Києві за адресою вул. Волинська, 10.

Про це повідомила сама Рожкова 6 січня 2025 року у звіті НАЗК (Нацагентство з питань запобігання корупції). В інформації вказано, що продаж відбувся в межах виконавчого провадження 72392283. Загалом в держреєстрах у Катерини Рожкової вказано 16 судових справ і 5 виконавчих проваджень, та номер 72392283 присвоєний провадженню у гучній справі Фонду гарантування вкладів фізосіб проти колишніх керівників Платинум Банку, який ще перебуває в процесі ліквідації. Тобто фахівці ФГВФО ще розпродають майно цієї фінустанови та проводять різноманітні стягнення на користь постраждалих вкладників з депозитами понад 200 тис. грн (що вже відшкодовані потерпілим) та інших кредиторів.

Нацбанк прийняв рішення про відкликання ліцензії у Платинум Банку в лютому 2017 року, а ФГВФО майже одразу поставив його на ліквідацію. Позов до колишнього керівництва Платинуму Фонд гарантування скерував до суду лише в червні 2020-го, серед відповідачів були топ-менеджери: колишні члени наглядової ради банку, у тому числі Григорій Гуртовий, а також голова правління Костянтин Смольський і в.о. голови правління Катерина Рожкова, яка на той момент вже працювала в Нацбанку. Всього чиновники позивалися до 11 осіб, пов’язаних із банком, на загальну суму 1,48 млрд грн.

Судове протистояння тривало майже чотири роки — до березня 2024 року, коли, як писав OBOZ, пані Рожкова разом із 10-ма колишніми колегами програли справу. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду визнав законними вимоги Фонду гарантування.

Утім Катерина Вікторівна після того теж продовжувала чинити опір, намагалася через суд оскаржити дії Державної виконавчої служби (Департаменту державної служби Міністерства юстиції) щодо стягнення її майна через процедурні моменти. Та 21 листопада 2024 року у Солом`янському районному суді м. Києва все ж програла справу по провадженню 2-а/760/1150/24.

Й тепер стало відомо, що вже за місяць відбулась продаж першого майна Катерини Рожкової в межах відповідного провадження. Інших звітів щодо розпродажів вона офіційно не декларувала.

За увесь 2024 рік Рожкова робила лише одне “повідомлення про суттєві зміни в майновому стані”. Це відбулося 10 липня та йшлося про оплату навчання в Україні на 348 тис. грн і ще виправляла свою декларацію за 2023 рік.

Та навіть після коригувань у цій декларації-2023 не з’явилось даних про продану тепер за 502,3 тис. грн нерухомість, тобто про вищезгадане паркомісце по вул. Волинська 10. Хоча державному реєстрі є інформація про те, що за цією адресою пані Катерині належить машиномісце та квартира.

У виправленій версії декларації за 2023 рік у власності Катерини Рожкової перелічені такі об’єкти нерухомості:

50% квартири в Києві загальною площею 99,5 кв.м., набуті в листопаді 2009 року, вказана вартість на цю дату 220,8 тис. грн;
гараж на 19,8 кв.м в Києві з грудня 2008 року за 24,6 тис. грн;
земельна ділянка в с.Мархалівка (Київська область) на 1505 кв.м. з травня 2007 року за 114,8 тис. грн;
земельна ділянка в с.Кожухівка (Київська область) на 1193 кв.м. з березня 2007 року без уточнення вартості;
садовій (дачний) будинок в с.Кожухівка (Київська область) на 87,7 кв.м. з грудня 2014 року без уточнення вартості.

Також банкір повідомила про один недобудований будинок в с.Мархалівка (Київська область) загальною площею 299,1 кв.м. Та ще перелічила численні ювелірні вироби (годинники) і про користування іномаркою Honda CR-V 2008 року випуску.

Юристи пояснили, що виконавці спробують продати все майно Рожкової та інших відповідачів, згідно заборгованості кожного. Хоча допоки достеменно невідомо, як саме розподілена виплата 1,48 млрд грн на 11 людей, які програли суд Фонду гарантування.

“Зазвичай судові виконавці намагаються стягнути всі активи на суму заборгованості для покриття боргу людини/людей, що програли суд. Боржнику лишають невеличкий перелік особистого майна. Навіть, якщо йдеться про неповне володіння, скажімо, 50% квартири – ця частка виділяється, а решта лишається іншим власникам. Більше того: виконавець може подати фраудаторний позов – скерований проти спроби ухилення від зобов’язань. Тобто, якщо людина ще до кінцевого рішення суду почала дарувати, передавати у спадок чи продавати якесь своє майно, всі ці дії можуть через суд визнати протизаконними та анулювати. Аби повернути майно боржнику та продати його в межах виконавчого провадження”, – пояснив OBOZ.UA процедуру старший партнер адвокатської компанії “Кравець та партнери” адвокат Ростислав Кравець.

Та уточнив, що виконавча служба також має право звернутися до роботодавця — в даному випадку Нацбанку — з вимогою регулярно (щомісяця) стягувати 20% поточної зарплатні/винагороди боржника.

“Не важливо, як саме людина отримує зарплатню – на банківську картку чи готівкою. Роботодавець (НБУ) після відповідного звернення судового виконавця має утримувати 20% суми та передавати в рахунок боргу. Та сама процедура, що й з утримання аліментів”, – додав Кравець.

OBOZ.UA скерував до Національного банку відповідний запит, аби дізнатися, як НБУ співпрацює з Державною виконавчою службою з цього питання.

Як раніше писав OBOZ.UA, проти Катерини Рожкової розпочали виконавче провадження ще в 2023-му. ФГВО виграв суд і тепер вимагає від Рожкової та 11 її колишніх колег із Платинум Банку заплатити 1,48 млрд грн.

Джерело: obozrevatel.com

АО «Кравець І Партнери»

За Кравченка проголосували 108 зі 148 суддів, які були присутні на пленумі.

Про це повідомляє АНТИРЕЙД з посиланням на«СТРАНА», яка розповідає, що відомо про нового голову ВС, про Кравченка думають українські адвокати і як його призначення вплине на судову систему.

Хто такий Станіслав Кравченко і що про нього говорять адвокати та активісти

Станіслав Кравченко народився 1967 року в селі Одинці Козелецького району Чернігівської області.

1991 року закінчив Харківський юридичний інститут за спеціальністю “правознавство” (зараз – це Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого). У 90-ті був юрисконсультом та нотаріусом, стажувався у Козелецькому районному народному суді Чернігівської області. Там він працював суддею протягом 10 років.

2002 року він став суддею Апеляційного суду міста Києва, де пропрацював 9 років.

“Станіслава Івановича знаю ще з тих часів, коли він ще був суддею Апеляційного суду міста Києва. Жодних нарікань щодо необ’єктивності чи упередженості на нього у мене немає. У Верховному суді теж жодних проблем з ним не виникало”, – каже один із адвокатів, опитаних “Країною”, який побажав залишитися неназваним.

У 2011 році Кравченка було обрано суддею Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, а у 2014 році призначено на посаду заступника голови цього суду.

2017 року його обрали головою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, а 2021 року переобрали. Тепер Кравченко очолюватиме Верховний Суд наступні чотири роки, до 2027-го.

Серед юристів-практиків, які перетиналися в судових процесах з новообраним головою ВС, думки про Кравченка в основному позитивні.

“Він чудовий професіонал, дуже зважена і грамотна, системна людина. Я неодноразово бачив його в процесі. Це справді Суддя з великої літери. Щиро сподіваюся, що під його керівництвом судова система поверне собі колишній престиж і ту велич, яку має мати судова влада. Зрозуміло, що на нього лягає велика адміністративна відповідальність. Тому що Верховний суд йому дістався у дуже тяжкій ситуації, і після справи Князєва відновити довіру до суду буде складно”, – каже «Країні» адвокат Євген Солодко.

Втім, напередодні голосування проти Кравченка було розгорнуто масштабну кампанію.

Напередодні пленуму голова правління Фонду DEJURE Михайло Жернаков у своєму фейсбуці написав, що Кравченко нібито пообіцяв суддям, які проголосують за нього, допомогти отримати безкоштовні квартири від держави.

Журналістка Наталія Соколенко заявила, що вже перед самим призначенням Роман Маселко екс-член ГРД знайшов інформацію, що суддя Станіслав Кравченко у 2003 році разом із ще одним суддею Сергієм Слиньком випустив із в’язниці Олексія Пукача, згодом визнаного вбивцею журналіста Георгія Гонгадзе. Після чого Пукач втік.

Крім того, згадали, що Станіслав Кравченко у 2017 році отримав незадовільний висновок від Громадської ради доброчесності. Так, у висновку сказано, що Кравченко не вказав у декларації доброчесності те, що приймав рішення, які потім отримували негативну оцінку ЄСПЛ, а також не вніс до декларації про доходи дані про земельну ділянку у місті Козелець на 900 квадратних метрів, яким де-факто володів із 2002 року.

Кравченко прокоментував цю претензію сьогодні під час пленуму. Він сказав, що із висновком Громадської ради доброчесності був не згоден і подав на нього апеляцію, яку так і не розглянули.

Крім того, за його словами, два роки тому Національне агентство боротьби з корупцією двічі провело за ним перевірку, яка тривала 8 місяців. І за підсумком жодних порушень у деклараціях виявлено не було.

Зазначимо, що попри цю досить масштабну кампанію проти Кравченка його все одно було обрано з великим відривом головою Верховного суду.

Як зазначає телеграм-канал “Політика країни”, це є дуже показовим з погляду настроїв суддів у головному суді України та розкладу сил у ньому.

“Кравченко на виборах протистояли троє людей.

Перший – Іван Міщенко, який пішов добровольцем на війну, взявши позивний суддя Дредд. Його підтримувала частина антикорупційних активістів та патріотичної громадськості, але на суддів ВС це не справило враження. Він набрав лише 14 голосів (для порівняння, Кравченка – 108). Серед суддів було поширено думку, що Міщенко більше піариться, ніж воює, проводячи багато часу у Києві, а не на фронті.

Потужна група підтримки з антикорупційних активістів була й у ще одного претендента – Альберта Єзерова, який за часів губернаторства в Одесі Михайла Саакашвілі працював одним із керівників Одеської митниці та близько знайомий із нинішнім директором НАБУ Семеном Кривоносом. Але в результаті Єзеров набрав лише два голоси.

Поява на виборах ще одного претендента, Наталії Коваленко (набрала 13 голосів), віддзеркалює боротьбу всередині Верховного суду. Коваленко вважається креатурою голови Касаційного адміністративного суду Михайла Смоковича, який, як вважають джерела в судових колах, намагався таким чином відтягнути голоси у Кравченка. Що, як бачимо, не спрацювало – і Кравченко все одно переміг на виборах. І це досить тривожний дзвінок для Смоковича з урахуванням інформації про початок кримінального розслідування щодо нього з боку СБУ та ГБР із земельних махінацій, що може закінчитися його відставкою з посади голів Касаційного адміністративного суду.

І всі ці претенденти програли Станіславу Кравченку – кадровому судді, який пройшов шлях від рядового судді до найвищих посад у судовій ієрархії. Напередодні проти нього з боку антикорупційних активістів розпочалася кампанія, в ході якої згадали і висновок Ради з добропорядності від 2017 року, і те, що його було призначено суддею Вищого спеціалізованого суду за часів Януковича, та багато іншого.

Але, як бачимо за результатами голосування, на суддів ВС все це мало мінімальний вплив і вони все одно в кількості більше двох третин від тих, хто взяв участь у голосуванні, підтримали Кравченка. Вийшло дуже показове голосування”, – зазначає телеграм-канал “Політика Країни”.

На що вплине обрання голови Верховного Суду?

На думку адвокатів, з якими поговорила «Країна», саме собою обрання нового голови Верховного суду мало що змінить у розкладах у судовій системі.

“Глава Верховного суду – це адміністративна посада, він сам як суддя не часто бере участь у розгляді справ, проте впливає на їх результат, як показав випадок із Всеволодом Князєвим. Частину часу він проводить у Вищій раді правосуддя, а в час, що залишився, різні грантівські та державні організації, такі як USAID, возять його світом і демонструють як свої досягнення”, – вважає адвокат Ростислав Кравець.

Розмірковуючи про перспективи судової гілки влади після призначення нового голови ЗС, Євген Солодко звертає увагу на те, що останніми роками українські судді змушені працювати під колосальним тиском – як зовнішнім, так і внутрішнім.

Однак призначення Кравченка головою ВС вплине на роботу іншого суду – ВАКСу. Кравченко останні роки очолював Касаційний кримінальний суд – а це саме той суд, який регулярно скасовував рішення ВАКСу.

“За час існування ВАКСу 50% рішень цього суду скасовувалися Верховним судом, як показує статистика. Це колосальний показник, який багато говорить про якість роботи ВАКСу. Тепер, коли Кравченка обрали головою ВС, значно менше рішень ВАКСу ставитиметься під сумнів, на мій погляд.

Крім того, для підтримання довіри до судової системи різні активісти можуть використати його, щоб підняти рейтинг ВАКСу. Але для українських адвокатів та їхніх клієнтів це взагалі нічого не змінить”, – вважає Кравець.

Більше того – на думку юриста, призначення Кравченка в перспективі може тільки посилити недовіру до судової системи всередині України.

“Стане тільки гірше. Тому що кримінальна юрисдикція – досить вузька галузь права. Як голова ВС, який має таку спеціалізацію, він буде недостатньо розумітися на практиці адміністративних справ, господарських і цивільних, про що, до речі, нещодавно було зазначено в рішенні Великої палати Верховного суду. Це може призвести до того, що з’являться тіньові рухи у Великій палаті Верховного суду, яка буде формувати позиції під конкретних замовників. Тобто, це може тільки посилити порушення прав громадян”, – вважає Ростислав Кравець.

«Коли в Україні запровадили «інститут доброчесності» – це як із автомобілем «Таврія»: задум гарний, а виконання радянське. Останні років 15 у судову систему не плював лише лінивий навколо-юридичний активіст. А Бангалорські принципи діяльності суддів свідчать, що суд має бути незалежним як від зовнішнього, так і внутрішнього тиску. Ті нескінченні ходи під судами, які ми спостерігали кілька років тому, ось ця псевдоборотьба з корупцією – це внутрішній тиск. Реформа судової системи тримає суддівську владу в хаосі, а саме слово суддя вже стало лайливим. Незалежна судова влада нікому не вигідна. Її вважають за необхідне контролювати всі кому не ліньки – починаючи з цивільних активістів і закінчуючи силовими структурами, і певною мірою західними партнерами. Але реально незалежна судова влада не дозволила б себе такого ставлення», – переконаний Солодко.

Як приклад явного тиску на суд Солодко нагадав, як колегія суддів висловила недовіру екс-голові Верховного суду Князєву – ще до вердикту суду, який би підтвердив його винність.

Я дивився збори, коли висловлювали недовіру Князєву, і мені було вкрай прикро. Я не побачив реалізації дуже важливого принципу – презумпції невинності. Я побачив колективний «осудам». рішення суду, яке б підтвердило, що він справді корупціонер, я не кажу, що судді повинні були зберігати керівнику голубину вірність, але перш ніж висловлювати подібне засудження, напевно, все-таки потрібно було отримати досить вагомі докази, а не лише думку слідства. Тим більше, що адвокати добре знають, що НАБУ працює досить брудно і безпринципно, вважаю огидною практику публікації матеріалів досудового розслідування, в цивілізованих країнах такого немає. Але є надія, що новий глава зможе організувати роботу таким чином, що топтання презумпції невинності піде в історію цієї організації”, – розмірковує Євген Солодко.

До того ж, Ростислав Кравець звертає увагу на те, що Верховний суд (без України в назві) зареєстрований незаконно.

“Є рішення Конституційного суду про те, що реєстрація другого Верховного суду без України незаконна. У нас є один Верховний суд України, і потрібно було його перейменувати, прибрати “України” з назви, а не реєструвати новий суд. У справі ЄСПЛ “Гуменюк проти України” теж встановлено, що реєстрація другого Верховного суду без України незаконна. І Кравченко, знаючи про це, йде на посаду голови незаконно зареєстрованого суду. Це вже говорить багато про людину. Як він може вершити правосуддя? Особисто для мене він повністю втратив свій авторитет як юрист і громадянин”, – вважає Ростислав Кравець.

Джерело в юридичних колах сказало “Країні”, що в нинішній судовій системі України роль голови Верховного суду не є визначальною.

“Хоча, за час війни значення цієї посади зросло, оскільки різко збільшилася вага двох функцій голови ВС – переклад суддів та візування закордонних відряджень. Але загалом для судово-політичних розкладів, велику роль відіграватиме, наприклад, доля глави Касаційного адміністративного суду Михайла Смоковича, за яким, як пишуть ЗМІ, зараз починає розслідуватися кримінальна справа, а отже є перспектива, що він залишить посаду.Касаційний адміністративний суд – це саме той суд, який розглядає позови до центральних органів влади, включаючи президента. посада справді може багато на що вплинути”, – сказало джерело.

СТРАНА

АО «Кравець І Партнери»

«Ці гроші з банку не йшли. У рамках реструктуризації кредитного портфеля їх видали компаніям, які погасили кредити попередніх позичальників. Тобто, гроші залишилися в банку», – зазначив Ігор Коломойський у коментарі сайту ТСН.uа.

Коломойський запевняє, що всі операції проходили під повним контролем і «чутливим керівництвом» заступника голови Нацбанку Катерини Рожкової.

«І ще один важливий нюанс, 3 жовтня до «Приватбанку» прийшли 30 співробітників НБУ, на додачу до куратора, який там був і до цього, і компанії, про які йдеться у розслідуванні, обирав Нацбанк. Тобто, другий етап докапіталізації «Привату» проходив за участю, контролем і «чуйним» керівництвом НБУ і особисто пані Рожкової. Тоді ж у «Приватбанку» були і представники Ernst&Yong, які готували документ, на який посилаються журналісти», – заявив він.

Ігор Коломойський прокоментував розслідування лише після його оприлюднення, хоча журналісти «Схем» звертались до нього до моменту публікації матеріалу, але той не захотів давати коментарі.

Наразі Рожкова заяв Коломойського не коментувала, щодо оформлення кредитів напередодні націоналізації «Приватбанку» у коментарі журналістам програми «Схеми» вона заявила, що у позичальників ще є час, щоб повернути кошти, до 1 липня.

«Якщо ж цього не відбудеться, то, звичайно ж, власник нинішній «ПриватБанку» – Міністерство фінансів, менеджмент «ПриватБанку», його незалежна наглядова рада повинні почати ті процеси, які роблять усі банки, коли позичальники не погашають кредити. Це претензійна робота, це суди з метою повернути активи, які були виведені з банку», – сказала Рожкова.

Втім, юрист Ростислав Кравець, який вивчав схеми виведення грошей зі збанкрутілих банків України, пояснює, що фізично ці гроші з «Приватбанку» у вигляді кредитів таки були виведені на фірми, пов’язані з акціонерами банку, а переоформлення цих боргів на фірми-бульбашки перед націоналізацією – це «спроба кинути кінці в воду».

«Протягом тривалого часу «ПриватБанк» надавав мільярдні позики компаніям, пов’язаним з акціонерами. Потім заборгованість цих фірм була переведена на нових позичальників. Тобто гроші були виведені давно. А на нові фірми лише «повісили» ці борги. Таким чином, фактично дали можливість уникнути відповідальності безпосереднім отримувачам кредитів, дали їм можливість сховати певним чином активи», – сказав старший партнер адвокатської компанії «Кравець та партнери» Ростислав Кравець.

У своєму розслідуванні журналісти програми «Схеми» (спільний проект Радіо Свобода та каналу «UA:Перший») показали, що напередодні націоналізації «ПриватБанк» оформив 110 мільярдів гривень кредитів на понад 30 фірм, більшість із яких мають ознаки фіктивності. Такого висновку автори дійшли, отримавши доступ і проаналізувавши аудиторський звіт про фінансово-господарську діяльність банку, складений аудиторською фірмою Ernst&Young.

Проаналізувавши список фірм-боржників, кожна з яких винна тепер уже державному «ПриватБанку» від півмільйона до майже п’яти мільярдів гривень, журналісти виявили, що ці юрособи не ведуть реальної господарської діяльності, мають у статутному капіталі в середньому не більше ніж 1000 гривень, а їхні засновники та директори – це люди, що не мають стосунку до бізнесу.

За допомогою Єдиного держреєстру юридичних осіб журналісти дізналися адреси реєстрації нових фірм, їхніх засновників та директорів і вирушили до них, щоб запитати, як їм вдалося отримати мільярдні кредити в «ПриватБанку» і як вони планують розраховуватися.

За адресами реєстрації цих фірм, їхніх засновників та керівників або нікого немає, або там перебувають зовсім інші люди. Деякі компанії оформлені за адресою масової реєстрації, на автозаправних станціях, станціях техобслуговування або в квартирах житлових багатоповерхівок. За реєстрацією інших фірм розташовані вже нові компанії.

За вказаними в реєстраційних документах номерами телефонів або ніхто не відповідає, або вони вже не обслуговуються.

Матеріали аудиту Ernst&Young, до якого вдалось отримати доступ «Схемам», – це останній перед націоналізацією «ПриватБанку» незалежний звіт, документ датований 22 листопада 2016 року.

Журналісти звернулися до Ernst&Young з проханням підтвердити або спростувати справжність документу і повідомити, чи вносились у нього ще якісь зміни. У компанії відмовились від коментарів, посилаючись на внутрішню політику організації.

Радио Свобода

Адвокатская компания Кравец и Партнеры