Кримінальним кодексом України визначено, що геноцид є кримінально караним діянням та утворює індивідуальний склад злочину. Фактично кримінальне законодавство дає визначення поняття геноциду як дії, за вчинення яких особи можуть понести покарання.

Зокрема, частина 1 статті 442 Кримінального кодексу України тлумачить геноцид як діяння, умисно вчинене з метою повного або часткового знищення будь-якої національної, етнічної, расової чи релігійної групи шляхом позбавлення життя членів такої групи чи заподіяння їм тяжких тілесних ушкоджень, створення для групи життєвих умов, розрахованих на повне чи часткове її фізичне знищення, скорочення дітонародження чи запобігання йому в такій групі або шляхом насильницької передачі дітей з однієї групи в іншу.

Вчинення такої категорії суспільно небезпечних дій обов’язково здійснюється з мотивів явної нетерпимості (національної, етнічної, расової, релігійної). При цьому законодавець передбачає відповідальність, у тому числі, й за публічні заклики до геноциду, за виготовлення матеріалів, які закликають до геноциду з метою їх розповсюдження, а також за розповсюдження матеріалів, які закликають до геноциду (ч. 2 ст. 442 Кримінального кодексу України).

Визначення поняттю «геноцид» надає також і міжнародне законодавство. Так, у статті 2 Конвенції про запобігання злочинові геноциду і покарання за нього від 12 січня 1951 року вказано, що геноцидом є будь-які з наступних дій, здійснюваних з наміром повністю або частково знищити національну, етнічну, расову чи релігійну групу як таку: вбивство членів цієї групи; нанесення тяжких тілесних або психічних ушкоджень членам такої групи; навмисне створення членам групи життєвих умов, які розраховані на повне або часткове знищення групи; дії, розраховані на унеможливлення народження дітей в середовищі групи; насильницька передача дітей цієї групи іншій групі.

Звичайно, розслідування такого виду злочину як геноцид та притягнення винних за його вчинення є надзвичайно актуальним процесом, що потребує спеціальних знань та умінь. На службових осіб, які в рамках кримінального провадження збирають докази, виявляють осіб, причетних до скоєння злочину, а також проводять інші дії, направлені на встановлення об’єктивної істини у справі, покладається величезний тягар відповідальності у вигляді доказування.

Процес розслідування кримінальних проваджень – це поетапний механізм збору, фіксації та використання доказів уповноваженою на те службовою особою. Розслідування проводиться слідчим, процесуальне керівництво провадженням здійснює прокурор, а оперативні співробітники допомагають виконувати доручення в рамках розслідування.

Вчинення таких дій здійснюється з однією метою – швидко, всебічно та повно дослідити обставини справи і прийняти законне рішення.

Розслідування тяжких резонансних справ перебуває на контролі органу досудового розслідування, в якому воно проводиться, та Міністерства внутрішніх справ України, тому завжди знаходиться під пильною увагою не тільки керівництва підрозділу, а й громадськості, засобів масової інформації тощо. На слідчого, прокурора одночасно покладається найвищий ступінь відповідальності за розслідування, а кожна їх дія перебуває під наглядом.

Геноцид безспірно належить до категорії злочинів, за розслідуванням яких стежить вся країна. Вказане діяння є злочином проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку. Злочин має численну кількість потерпілих осіб, права та законні інтереси яких були порушені та підлягають поновленню.

Загальновідомим є факт, що відкрита російська експансія супроводжується вчиненням загарбниками злочинів агресії, воєнних злочинів, а також злочинів геноциду та злочинів проти людяності.

Зазначені злочини у більшості випадків зафіксовані, задокументовані та внесені до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань. За даними Офісу Генерального прокурора, станом на серпень 2023 року зареєстровано близько 89 000 таких злочинів.

Але така кількість зареєстрованих кримінальних проваджень – це не лише формальне внесення даних у Реєстр, адже кожен злочин ретельно фіксують і розслідують правоохоронні органи. Водночас робота слідчого неможлива без судового контролю, оскільки більшість слідчих дій має бути санкціонована судом.

Саме тому з перших днів повномасштабної агресії перед судами також постало важливе й відповідальне завдання – забезпечити, щоб доказова база була належним чином зафіксована і могла бути використана.

Окрім того, слід вказати, що набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо особливостей обчислення строків досудового розслідування в умовах воєнного стану» від 23 серпня 2023 року №3341-IX.

Даним законом було внесено зміни до статті 615 Кримінального процесуального кодексу України, що встановлює особливий режим кримінального провадження в умовах воєнного стану, і якими коректується первинне нормативне регулювання питання обчислення під час дії воєнного стану строків досудового розслідування у кримінальних провадженнях, в яких жодній особі не було повідомлено про підозру на дату введення воєнного стану.

Зокрема, у кримінальних провадженнях, в яких з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР та на дату введення в Україні воєнного стану жодній особі не повідомлено про підозру, строк від дати введення воєнного стану до дати його припинення чи скасування не включається до загальних строків, передбачених частиною другою статті 219 Кримінального процесуального кодексу України.

Також, у кримінальних провадженнях, в яких відомості про кримінальне правопорушення внесено до ЄРДР або винесена постанова про початок досудового розслідування у порядку, встановленому статтею 615 Кримінального процесуального кодексу України, від дати введення воєнного стану і до дати його припинення чи скасування строк досудового розслідування до дня повідомлення особі про підозру становить 30 місяців. Дана норма не стосується злочинів, передбачених статтями 437-439, ч. 1 ст. 442 Кримінального кодексу України.

Ключовими є зміни, внесені до ч. 2 статті 219 Кримінального процесуального кодексу України, відповідно до яких строк досудового розслідування, з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР або винесення постанови про початок досудового розслідування у порядку, встановленому статтею 615 Кримінального процесуального кодексу України, до дня повідомлення особі про підозру не обчислюється у кримінальних провадженнях щодо злочинів, передбачених статтями 437-439 Кримінального кодексу України (планування, підготовка, розв’язування та ведення агресивної війни, порушення законів та звичаїв війни, застосування зброї масового знищення) чи ч. 1 статті 442 Кримінального кодексу України (геноцид). Так само не обчислюється загальний строк досудового розслідування й при об’єднанні кримінальних проваджень у порядку, передбаченому статтею 217 КПК, якщо досудове розслідування хоча б в одному з них здійснюється за ознаками злочину, передбаченого статями 437-439 чи частиною першою статті 442 Кримінального кодексу України.

Враховуючи викладене, питання притягнення до відповідальності воєнних злочинців однозначно є важливим та дійсно потребувало актуальних змін у відповідності до ситуації, що склалась. Зважаючи на складність цих розслідувань та важливість збору доказів для їх передачі до судових інстанцій як України, так і міжнародних, що може зайняти необмежену кількість часу, виключення обмежень щодо строків досудового розслідування до повідомлення особі про підозру є важливим кроком.

Адвокат, Інна Цесельська

АО Кравець і партнери

АО «Кравець І Партнери»

И вдруг неожиданная новость – директор киевской школы №210 Дмитрий Ламза подает в суд на Кабмин.

Почему именно 80 %?

– Государство нарушает конституционные права преподавателей, поскольку не дает им нормально работать, – объясняет свой поступок «КП в Украине» Дмитрий. Всему виной карантинное решение правительства: в «желтой», «оранжевой» и «красной» зонах школы смогут работать в обычном режиме лишь при условии, если вакцинировать не менее 80% преподавательского состава.

– Откуда взялась эта цифра? Так решили какие-то дяди и тети, и мы теперь должны от этой цифры плясать? Когда я задавал эти вопросы специалистам и министрам, в ответ получал только отписки,

возмущается Дмитрий.

Тут, положим, мы можем и без всяких чиновников предположить, потому что та же ВОЗ точно не знает, какой процент населения необходимо вакцинировать для формирования коллективного иммунитета при коронавирусе. Но за основу берется пороговый уровень прививок от полиомиелита – привиться должно 80% населения. Тогда эпидемию можно побороть. В случае кори, кстати, этот процент гораздо выше – прививки от нее должны сделать примерно 95% населения.

Педагоги тоже люди

Но дело не только в процентах. Когда учителя стали отказываться от прививок, власть принялась стравливать их с родителями школьников и давить на педагогов. По словам Ламзы, непривитым учителям начали угрожать санкциями, задерживать надбавки, отправлять в отпуск за свой счет.

– В такой ситуации нужно действовать!  – решил директор 210-й школы и подал иск в Окружной административный суд города Киева против Кабинета министров Украины.

– Я не смог равнодушно наблюдать за страданиями коллег: права преподавателей просто растаптывают! Никто не прислушивается к педагогам, никого не интересуют противопоказания к прививке, никто не обращает внимания на антитела, – горячится Дмитрий. – Потому не выдержал и пошел в суд. Моя главная цель – показать, что педагоги тоже люди, которые хотят работать. Да и как можно лишать человека права трудиться, учиться, выбирать, что ему делать. У нас что, пытки? Я пришел к выводу, что происходящее – геноцид образования.

«Я не антивакцинатор!»

Отношение к позиции Дмитрия у общества, честно говоря, двоякое. С одной стороны, по закону человека нельзя заставить делать прививку – это нарушение. Но с другой – если не заставлять людей делать прививки, как мы поборем коронавирус? Люди и так неохотно вакцинируются, а тут такие антипрививочные настроения со стороны педагогов.

– Я не антивакцинатор! Я – за вакцинацию, но в законном русле, – уверил нас Дмитрий. – Я категорически против того, чтобы невакцинированных педагогов лишали работы! Разве дети не выходят со школы, не сталкиваются за пределами учебного учреждения с другими людьми? Почему такие требования предъявляют только учителям?

Дмитрий Ламза считает, что вакцинация от коронавируса должна быть в законном русле

По словам взбунтовавшегося директора, «добиваться высоких показателей нужно не в приказном порядке, а за счет разъяснительных бесед». Именно так поступает сам Дмитрий: 82% учителей 210-й школы, включая его самого, уже сделали прививки от коронавируса.

– Мы ведем с педагогами работу, беседуем с ними. Я приглашаю врачей, узких специалистов, которые рассказывают о вакцинации, отвечают на вопросы. Я хочу, чтобы учителя понимали, для чего им нужна прививка. Важно слышать людей и давать им право высказывать свою точку зрения. Нельзя ограничиться фразой: «Это обязательно!» – говорит наш собеседник.

На наш вопрос, не разочаровался ли Дмитрий за эти годы в системе образования, директор отвечает: ему нравится быть педагогом в Киеве, поскольку «здесь уважают учителей и заботятся о них». А остальные проблемы решаемы, считает он.

– Но если вас после этого демарша уволят? – обеспокоились мы судьбой Ламзы.

– Я не боюсь увольнения, – отвечает Дмитрий. – Я ничего не нарушил и действую в рамках своего конституционного права.

Директор считает – учителей нужно уговаривать вакцинироваться, а не заставлять. Фото: ФБ Дмитрия Ламзы

МНЕНИЕ ЮРИСТА

«Ждать решения суда придется лет 15»

О том, какие перспективы у директора столичной школы выиграть дело, спросили у киевского адвоката Ростислава Кравца.

– Вы знаете, недавно я получил решение по делу первой инстанции, которое было подано еще в 2015 году. Поэтому рассмотрение дела директора школы в свете проводимой в Украине судебной реформы в связи со всяческими улучшениями и «покращеннями», которые внедряют наши иностранные партнеры, может затянуться. Я думаю, что лет через 15 заявитель получит решение суда, – считает Ростислав Кравец. – И даже если он выиграет процесс, это уже не будет актуально. В последнее время в Украине легче законы не исполнять, чем судиться. Пусть судятся те, которые хотят, чтобы их исполняли. Такую политику в общем-то само государство и запустило.

МНЕНИЕ ПРОФСОЮЗА

В профсоюзе работников образования и науки Украины «КП в Украине» заявили: они выступают за вакцинацию, но проходить она должна «в условиях демократии, как в Европе». – Мы против принудительных мер, которые могут применять в отношении невакцинированных учителей, – отметили в профсоюзе.

В профсоюзе также сообщили, что не поддерживают проект Министерства здравоохранения Украины «Об утверждении перечня профессий, производств и организаций, работники которых подлежат обязательной профилактической вакцинации», потому что считают, что документ противоречит как национальным, так и международным нормативно-правовым актам.

– Вакцинация – дело добровольное. Дисциплинарная ответственность или увольнение учителей за отказ делать прививку недопустимы, – резюмировали в профсоюзе.

АО «Кравец и Партнеры»