Завдяки цьому, за словами міністра юстиції Дениса Малюськи, можна буде залучити до лав ЗСУ 10 — 20 тисяч чоловіків. Та чи всі засуджені підпадають під мобілізацію? І які ризики можуть бути пов’язані з колишніми в’язнями на передовій?

— Відразу зауважу, що в новому законі не йдеться про примусову мобілізацію засуджених. Це має бути добровільне волевиявлення кожного ув’язненого зокрема, — пояснює адвокатка Віра Тарасенко. — Якщо він забажає служити, то насамперед повинен пройти ВЛК на стан придатності за станом здоров’ям. Далі має бути процедура умовно-дострокового звільнення рішенням суду, де враховуватимуть характеристику з виправної колонії. І лише після цього засуджений зможе підписати контракт із ЗСУ. Тобто не все так просто.

— Чи всі ув’язнені зможуть служити у війську?

● В. Тарасенко:

— Ні. Обмеження діятимуть для тих, хто відбуває покарання або був засуджений за державну зраду та інші злочини проти основ національної безпеки чи пов’язані з тероризмом. Також не підлягають мобілізації засуджені за умисне вбивство двох або більше людей чи вбивство з особливою жорстокістю, за зґвалтування та інші статеві злочини й за порушення правил дорожнього руху у стані сп’яніння, якщо воно спричинило загибель кількох людей. У початковому варіанті законопроекту усунули ризики, на яких наголошував антикорупційний комітет. Зокрема, прибрали право мобілізуватися з тюрми для засуджених депутатів і частини топкорупціонерів.

— Як цей закон, на вашу думку, вплине на процес мобілізації?

— Проблеми з комплектуванням ЗСУ він не розв’яже, — вважає військовий юрист Тарас Боровський. — Тому що дуже мало засуджених буде мобілізовано. По-перше, там великі обмеження стосовно тяжкості скоєних злочинів за окремими статтями Кримінального кодексу. По-друге, не можуть бути мобілізованими ті, у кого залишок невідбутого покарання становить понад три роки. А ті, кому залишилося до кінця терміну менш як три роки, вже мають право на умовно-дострокове звільнення або на заміну покарання більш м’яким. Який їм сенс йти на фронт, коли можуть звільнитися з колонії іншим, набагато простішим шляхом? Та й процедура мобілізації ув’язнених досить складна. У законопроекті спершу передбачалося, що ув’язнений укладає контракт з військовою частиною, а потім вирішується питання щодо його звільнення з в’язниці. Але зрештою депутати ухвалили, що спершу в’язень проходить ВЛК, і якщо його визнають придатним до служби за станом здоров’я, то запускається ціла бюрократична процедура умовно-дострокового звільнення від покарання, по закінченні якої ув’язненого під конвоєм доставляють до ТЦК. А звідти, також під конвоєм, — до військової частини.

З іншого боку зауважу, якщо особа звільняється з місць ув’язнення і мобілізовується до ЗСУ, то вона повинна служити до моменту загальної демобілізації, тобто до завершення дії воєнного стану. Якщо укладає контракт, то його тривалість має бути не меншою, ніж до кінця війни. Мені доводилося спілкуватися з багатьма засудженими. І чимало з них сприймають цей закон схвально. І це можна вважати досить вдалим ходом з боку нашої влади. Адже після закінчення служби засуджені зможуть отримати помилування.

— Дуже багато людей в Україні з певною обережністю ставляться до осіб, які були засуджені за скоєння тих чи інших, особливо тяжких злочинів. Чи варто було владі йти на такий ризикований крок — дозволяти мобілізацію в’язнів?

— Згоден, що може виникнути багато серйозних проблем, — додає військовий юрист Сергій Старенький. — У місцях позбавлення волі чимало ув’язнених, котрі відбувають не перший термін покарання. І вони дуже часто нехтують законами, а живуть за своїми “поняттями”. В армії зовсім інший устрій. Треба вміти підкорюватися, виконувати накази й суворо дотримуватися дисципліни. І недарма багато військових, у яких ми цікавилися думкою щодо мобілізації в’язнів, не давали однозначної відповіді. Вони віддавали перевагу індивідуальному принципу відбору засуджених до ЗСУ, який полягає у тому, щоб прискіпливо вивчати кожну особу, враховуючи її спеціальність, психологічний стан, фізичні можливості й лише після того можна залучати до військової служби. Оскільки закон передбачає створення окремих підрозділів для колишніх в’язнів, то не впевнений, чи кожен командир військового формування захоче, щоб серед його підлеглих були люди, які звикли жити більше за “поняттями”, аніж виконувати наказ. Пригадаймо позицію головнокомандувача ЗСУ генерала Валерія Залужного, який був досить категоричний у цьому питанні. Він вважав, що армія під час війни — це не місце для перевиховання.

— Чи багато в’язнів погодяться воювати? Що прогнозуєте?

● С. Старенький:

— Вважаю заяви деяких посадовців про можливість мобілізувати до війська 10 — 20 тисяч засуджених популістськими. Бо всього в Україні нараховується приблизно 30 тисяч в’язнів. За моїми прогнозами, дією нового закону скористається не більше як 500 — 700 таких осіб.

● Т. Боровський:

— Я також не думаю, що в’язні масово кинуться писати заяви на мобілізацію. Зробити це захочуть не більше як 5% від загального числа засуджених. Та навіть така кількість принесе певний позитивний результат для виправних установ. Насамперед це зменшення навантаження на персонал, скорочення фінансових витрат. Адже утримання одного ув’язненого для колонії обходиться приблизно в 11 000 гривень на місяць.

— Які негативні сторони цього закону?

● С. Старенький:

— Міністерство оборони пропонує для мобілізованих в’язнів створювати окремі загони в складі МВС або взагалі зробити з них окремі підрозділи допомоги, забезпечення та підтримки Сил оборони. Але такий підхід — дискримінаційний. Якщо людина звільнена й проходить службу в ЗСУ, то вона повинна робити це на загальних підставах, як і всі військовослужбовці. А створення якихось окремих підрозділів для певних завдань — то, я думаю, що мали б не депутати в парламенті вирішувати, а командири безпосередньо на місцях.

Набагато ефективнішим було би запровадження мобілізації колишніх засуджених. Тобто тих, які відбули покарання, але мають непогашену судимість. Таких людей в Україні нараховується більше як 100 тисяч. За нині чинними законами, вони не підлягають військовому обліку та мобілізації аж до повного погашення судимості. Скажімо, для засуджених до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин терміни погашення судимості становлять вісім років після звільнення з місць ув’язнення.

● Т. Боровський:

— Певними категоріями кримінально налаштованих громадян ухвалення такого закону може сприйматися як безкарність за свої дії. Мовляв, можна скоювати злочини й не сісти за грати, а окупити свою вину участю у війні. Заголовки деяких ЗМІ по суті так і трактують: кради, грабуй, убивай, а потім замість тюрми зможеш піти в армію. І для багатьох це сприймається як звільнення від відповідальності.

— Закон відкриває лазівки для тих, хто скоїв досить жорстокі злочини й хоче уникнути покарання, — вважає правозахисник Роман Лихачов. — Адже після мобілізації такі особи можуть здатися у полон ворогу або ж просто втекти з поля бою зі зброєю і скоювати нові злочини. Дуже хотілося б, щоб мобілізація засуджених не викликала в людей думки, що армія — це місце для покарання злочинців. Але поки що, на жаль, така думка в суспільстві побутує. Вочевидь тому, що це схоже з практикою російської федерації, де теж мобілізовують в’язнів. І навіть сліпий не побачить паралелі. Тепер треба переконати суспільство у різниці в підходах до такого кроку.

— А я досі не розумію, де і яким чином засуджені мають служити, — каже адвокат Ростислав Кравець. — Законом передбачено, що їх повинні мобілізувати в спеціальні частини. Але що це таке — на сьогодні достеменно не відомо. Скажімо, в нас є бойові підрозділи, штурмові бригади, дисциплінарні батальйони, а спеціальних частин жодним законодавчим актом не прописано. Які завдання будуть ставитися колишнім в’язням та чи будуть давати їм у руки зброю, хто буде їх контролювати — також незрозуміло. Водночас є значні ризики, що ми почуємо, як “людина у формі ЗСУ” вчинила якесь правопорушення, і це автоматично буде сприйматись у суспільстві, як негативний вчинок військового. Тобто битиме по іміджу всієї армії.

Джерело: expres.online

АО «Кравець І Партнери»

Моделі економічного бронювання

За повідомленнями нардепів, розглядаються такі дві моделі економічного бронювання від мобілізації. Одна з них – отримання громадянином заробітної плати у розмірі від 35 тис. грн, відповідно, сплата податків з неї.

Над іншою ще працюють, проте вже розглядають варіант сплати додаткового військового збору за кожну заброньовану особу, незалежно від посади, заробітної плати чи інших критерій, пояснив очільник Комітету Верховної Ради з питань економічного розвитку Дмитро Наталуха. Йдеться про військовий збір у розмірі 20 тис. грн щомісяця.

Чому виникли дискусії

За словами Дмитра Наталухи, перша модель, коли людина отримуватиме зарплату від 35 тис. грн, ймовірно, не розповсюджуватиметься на фізичних осіб-підприємців (ФОП) та стосуватиметься лише найманих працівників.

Так український уряд хоче спонукати підприємства платити більше коштів до державного бюджету. Посадовці зазначають, що частина з них платить зарплати “в конверті”, уникаючи офіційної сплати податків, з яких потім фінансується армія.

Народний депутат України Олексій Гончаренко зазначив, що у Кабінеті міністрів планують привʼязати бронювання від мобілізації до рівня заробітної плати.

За твердженням нардепа, обговорення моделі, яка дійсно працюватиме, ще триває. Але розглядалися варіанти бронювати:

• людей, які отримують зарплату від 35 тис. грн;
• громадян, які сплачують ПДФО у розмірі понад 6,3 тис. грн та/або ЄСВ більше ніж 7,7 тис. грн.

За його словами, подібне рішення вже обговорювали місяць тому, але його розкритикували. Гончаренко вважає, що за цією логікою чиновники та багатії не мають ризикувати життям. Це породило дискусії в суспільстві.

Виникає ще більше питань

Очільник Адвокатського об’єднання Кравець і партнери адвокат Ростислав Кравець у коментарі Фактам ICTV заявив, що тему економічного бронювання від мобілізації вже піднімали в суспільстві. Однак цю ініціативу не було сприйнято.

– Насправді це пряме порушення норм Конституції України, а саме статті, яка передбачає рівність всіх громадян перед законом, незалежно від майнового стану та іншого. Я вважаю, що в такому вигляді не можна виносити цю пропозицію ні в парламент, ні ставити на голосування в уряді та ухвалювати як постанову Кабінету міністрів. З одного боку, це буде прямим порушенням, а з іншого, це стане певним підривом репутації державної влади та фактично поділом українців на якісь сорти, – вважає адвокат.

Він звернув увагу, що необхідність цих працівників для галузі національної економіки не вирішується під час бронювання залежно від рівня заробітної плати. Навпаки, це породжує більше питань щодо справедливості.

– Вирішується суто отримання державою податків без надання відповідної аргументації. Наприклад, не зможе бути заброньована особа, яка виробляє хлібну продукцію та отримує менше коштів, ніж співробітник маркетингової компанії, який постачає цей хліб до магазинів, де отримує значно більшу заробітну плату, – зазначив Ростислав Кравець.

Водночас він розповів, що на практиці велика кількість підприємств забезпечують роботою невеликі міста. Якщо там мобілізувати кількох людей, то понад сотні громадян можуть фактично залишитися без роботи.

– Щоб забезпечити діяльність національної економіки та надходження коштів, потрібно брати на себе відповідальність керівникам військових адміністрацій і самостійно визначати підприємства, які потрібні для роботи в певному регіоні. На практиці існує велика кількість підприємств, які забезпечують роботою невеликі міста. Якщо там мобілізувати одну чи двох осіб, то без роботи можуть залишитися 300-400 людей. На жаль, про це ніхто не говорить, намагаючись лише в загальному вигляді когось звільнити від мобілізації за сплатою податків. Це неправильно, – переконаний Ростислав Кравець.

Чи доцільно економічно

Економіст, інвестиційний банкір Сергій Фурса заявив Фактам ICTV, що держава завжди буде зацікавленою в тому, щоб людина, яка платить більше податків, з меншою ймовірністю опинилася на фронті.

– Це економічно доцільно, раціонально та ефективно з боку держави, яка потребує значного фінансування для ведення війни.

Зацікавлення в тому, що чим більше людина платить податків, тим менша ймовірність, що така людина опиниться на фронті, та навпаки. Держава завжди обиратиме між тими, хто служить, та частиною людей, які залишаються поза фронтом. Та людина, яка більше сплачує податків, приносить більше користі армії, – вважає Сергій Фурса.

Суспільне обурення

Керівник Центру військово-правових досліджень Олександр Мусієнко у коментарі Фактам ICTV заявив, що бронювання має відбуватися за сферами, а не сплатою податків, інакше це погіршить внутрішню ситуацію в Україні через суспільне обурення.

– Треба пам’ятати, що згідно з українською Конституцією, всі рівні в правах і обов’язках. Звичайно, є перелік, коли не можуть виконувати певні обов’язки. Зокрема, це стосується мобілізації, оскільки є перелік, встановлений законом, коли стан здоров’я не дозволяє бути мобілізованим, – нагадав він.

На його думку, бронювання потрібно, коли людина задіяна в певних галузях, де вона має виконувати суспільно-важливі функції, щоб забезпечити функціонування критичної інфраструктури, правоохоронних органів та інших важливих об’єктів.

– Бронювання не може ґрунтуватися на тому, хто більше заплатив податків, а хто менше – той йде на війну. Це не можна, тому що ми отримуємо суспільне збурення в державі внаслідок реалізації цієї ідеї. Її не можна приймати за жодних обставин. Бронювання має базувати лише на сферах, де задіяна кожна конкретна людина. Жодного виключення щодо податків і платежів, тому що це погіршуватиме внутрішню ситуацію, – вважає він.

Олександр Мусієнко припустив, що подібну норму можуть запровадити, щоб знайти кошти на мобілізацію. Але тоді потрібно інакше вести комунікацію з суспільством, звернув увагу експерт.

– Тоді треба сказати, що запроваджується додатковий податок тим, хто не хоче бути мобілізованим, але готовий працювати та платити збори, утримувати інших мобілізованих, тому що державі потрібні кошти. Тоді можна про це говорити, тому що загалом така ініціатива буде негативно сприйнята суспільством, – переконаний Олександр Мусієнко.

ФАКТИ

АО «Кравець І Партнери»

Моделі економічного бронювання

Наразі розглядають дві основні моделі економічного бронювання від мобілізації. Одна з них – отримання громадянином заробітної плати у розмірі від 35 тис. грн, відповідно, сплата податків з неї.

Над іншою ще працюють, проте вже розглядають варіант сплати додаткового військового збору за кожну заброньовану особу, незалежно від посади, заробітної плати чи інших критерій, пояснив очільник Комітету Верховної Ради з питань економічного розвитку Дмитро Наталуха.

Чому виникли дискусії

За словами Дмитра Наталухи, перша модель, коли людина отримуватиме зарплату від 35 тис. грн, ймовірно, не розповсюджуватиметься на фізичних осіб-підприємців (ФОП) та стосуватиметься лише найманих працівників.

Так український уряд хоче спонукати підприємства платити більше коштів до державного бюджету. Посадовці зазначають, що частина з них платить зарплати “в конверті”, уникаючи офіційної сплати податків, з яких потім фінансується армія.

Народний депутат України Олексій Гончаренко зазначив, що у Кабінеті міністрів планують привʼязати бронювання від мобілізації до рівня заробітної плати.

Обговорення моделі, яка дійсно працюватиме, ще триває. Але все ж розглядають варіанти бронювати:

• людей, які отримують зарплату від 35 тис. грн;
• громадян, які сплачують ПДФО у розмірі понад 6,3 тис. грн та/або ЄСВ більше ніж 7,7 тис. грн.

За його словами, подібне рішення вже обговорювали місяць тому, але його розкритикували. Гончаренко вважає, що за цією логікою чиновники та багатії не мають ризикувати життям. Це породило дискусії в суспільстві.

Виникає ще більше питань

Очільник Адвокатського об’єднання Кравець і партнери адвокат Ростислав Кравець у коментарі Фактам ICTV заявив, що тему економічного бронювання від мобілізації вже піднімали в суспільстві. Однак цю ініціативу не було сприйнято.

– Насправді це пряме порушення норм Конституції України, а саме статті, яка передбачає рівність всіх громадян перед законом, незалежно від майнового стану та іншого. Я вважаю, що в такому вигляді не можна виносити цю пропозицію ні в парламент, ні ставити на голосування в уряді та ухвалювати як постанову Кабінету міністрів. З одного боку, це буде прямим порушенням, а з іншого, це стане певним підривом репутації державної влади та фактично поділом українців на якісь сорти, – вважає адвокат.

Він звернув увагу, що необхідність цих працівників для галузі національної економіки не вирішується під час бронювання залежно від рівня заробітної плати. Навпаки, це породжує більше питань щодо справедливості.

– Вирішується суто отримання державою податків без надання відповідної аргументації. Наприклад, не зможе бути заброньована особа, яка виробляє хлібну продукцію та отримує менше коштів, ніж співробітник маркетингової компанії, який постачає цей хліб до магазинів, де отримує значно більшу заробітну плату, – зазначив Ростислав Кравець.

Водночас він розповів, що на практиці велика кількість підприємств забезпечують роботою невеликі міста. Якщо там мобілізувати кількох людей, то понад сотні громадян можуть фактично залишитися без роботи.

– Щоб забезпечити діяльність національної економіки та надходження коштів, потрібно брати на себе відповідальність керівникам військових адміністрацій і самостійно визначати підприємства, які потрібні для роботи в певному регіоні. На практиці існує велика кількість підприємств, які забезпечують роботою невеликі міста. Якщо там мобілізувати одну чи двох осіб, то без роботи можуть залишитися 300-400 людей. На жаль, про це ніхто не говорить, намагаючись лише в загальному вигляді когось звільнити від мобілізації за сплатою податків. Це неправильно, – переконаний Ростислав Кравець.

Чи доцільно економічно

Економіст, інвестиційний банкір Сергій Фурса заявив Фактам ICTV, що держава завжди буде зацікавленою в тому, щоб людина, яка платить більше податків, з меншою ймовірністю опинилася на фронті.

– Це економічно доцільно, раціонально та ефективно з боку держави, яка потребує значного фінансування для ведення війни.

Зацікавлення в тому, що чим більше людина платить податків, тим менша ймовірність, що така людина опиниться на фронті, та навпаки. Держава завжди обиратиме між тими, хто служить, та частиною людей, які залишаються поза фронтом. Та людина, яка більше сплачує податків, приносить більше користі армії, – вважає Сергій Фурса.

Суспільне обурення

Керівник Центру військово-правових досліджень Олександр Мусієнко у коментарі Фактам ICTV заявив, що бронювання має відбуватися за сферами, а не сплатою податків, інакше це погіршить внутрішню ситуацію в Україні через суспільне обурення.

– Треба пам’ятати, що згідно з українською Конституцією, всі рівні в правах і обов’язках. Звичайно, є перелік, коли не можуть виконувати певні обов’язки. Зокрема, це стосується мобілізації, оскільки є перелік, встановлений законом, коли стан здоров’я не дозволяє бути мобілізованим, – нагадав він.

На його думку, бронювання потрібно, коли людина задіяна в певних галузях, де вона має виконувати суспільно-важливі функції, щоб забезпечити функціонування критичної інфраструктури, правоохоронних органів та інших важливих об’єктів.

– Бронювання не може ґрунтуватися на тому, хто більше заплатив податків, а хто менше – той йде на війну. Це не можна, тому що ми отримуємо суспільне збурення в державі внаслідок реалізації цієї ідеї. Її не можна приймати за жодних обставин. Бронювання має базувати лише на сферах, де задіяна кожна конкретна людина. Жодного виключення щодо податків і платежів, тому що це погіршуватиме внутрішню ситуацію, – вважає він.

Олександр Мусієнко припустив, що подібну норму можуть запровадити, щоб знайти кошти на мобілізацію. Але тоді потрібно інакше вести комунікацію з суспільством, звернув увагу експерт.

– Тоді треба сказати, що запроваджується додатковий податок тим, хто не хоче бути мобілізованим, але готовий працювати та платити збори, утримувати інших мобілізованих, тому що державі потрібні кошти. Тоді можна про це говорити, тому що загалом така ініціатива буде негативно сприйнята суспільством, – переконаний Олександр Мусієнко.

ФАКТИ

АО «Кравець І Партнери»