Тему обговорюють на форумах банківських клієнтів, а також підтверджують банкіри.

Віялові блокування виглядають так: банк звинувачує клієнта у порушенні правил фінансового моніторингу, блокує рахунок та вимагає надати документи, що пояснюють його операції. Якщо документи не підходять або не надаються, клієнт примусово закриває рахунок. Після цього починаються проблеми: людям відмовляються видавати гроші готівкою та наполягають на безготівковому переказі в інший банк або на інший рахунок клієнта. Після переказу суми історія повторюється: інший банк теж блокує рахунок, оскільки при переказі коштів бачить на переказі позначку про порушення фінансового моніторингу.

Наприклад, колишній клієнт Райффайзен Банку у своїй скарзі повідомив, що Sense Bank після переказу залишку коштів заблокував рахунок протягом місяця.

А ось колишній користувач “Приватбанку” розповів про практично миттєве блокування в “А-банку”.

“Одразу після зарахування коштів “А-банк” заблокував мій рахунок і почав вимагати документ, який підтверджує походження грошей. Надати такий документ я не міг, оскільки працюю неофіційно. В результаті мені заявили, що банк припиняє зі мною ділові відносини і закриває рахунок. Я просив, щоб залишок коштів видали готівкою, але робітниця банку прямо відповідала не як готівка, але робітниця банку прямо відповідала на те, що вона видала готівкою, але робітниця банку прямо відповідала покарання за те, що я не можу підтвердити походження коштів”, – розповів клієнт “Приватбанку” та “А-банку” під ніком apresting.

Таким чином, банки відкрито йдуть на порушення постанови Нацбанку №65, відповідно до якої фізособа має право повернути кошти після примусового закриття рахунку двома способами: безготівковим переказом та готівкою в касі (згідно з постановою НБУ №18, до 100 тисяч гривень на день).

Неофіційно банкіри визнають це і повідомляють, що таку практику негласно заохочує Нацбанк, який ніяк не створить так званий реєстр дропів, про який писала “Страна”. До цього реєстру хочуть внести не тільки власне дропів, а й порушників фінмоніторингу.

“Нацбанк нічого не має проти, щоб ми метили клієнта-порушника і передавали ці дані один одному при перерахунку коштів. Є установка так карати. Людину будуть ганяти з банку в банк, і в результаті вона може так і не встигнути отримати свої кошти після блокування”, – розповів директор казначейства одного з великих банків.

Людям дають три ключові поради у таких випадках:

Не повідомляти банку під час відкриття рахунку, що у вас є рахунки в інших банках.
Після примусового закриття рахунку не погоджуватися на безготівковий переказ до іншого банку. Наполягати на видачі готівки через касу, на що кожен має повне право у розмірі до 100 тисяч гривень на день.
Іти до суду. Юристи вже почали вигравати у банків суди за позовами клієнтів.

“Справді, залишаються три варіанти. Клієнт не зобов’язаний вказувати наявність рахунків в інших банках, коли приходить в новий банк і заповнює анкету. Потрібно не погоджуватися на виключно безготівковий переказ коштів в інший банк при примусовому закритті рахунку і обов’язково вимагати надати можливість отримати кошти готівкою через касу. Якщо це не працює, то йти в суд і там йти в суд і там йти в суд і там іти в суд і там стягнення з банку пені та штрафів за незаконне утримання коштів — це 3% від суми за кожен день утримання коштів згідно із законом про захист прав споживачів. Виграти у банку суд – реальна історія. Нових судових кейсів щодо відмови у видачі готівки ще немає, зате вже є позитивна для людей практика відновлення ділових відносин і, відповідно, розблокування рахунків”, – розповів старшій партнер адвокатської компанії “Кравець і партнери” адвокат Ростислав Кравець.

Джерело: stranaua.media

АО «Кравець І Партнери»

Тим паче, що зараз при примусовому закритті рахунку через непроходження фінмона банки все частіше знімають при видачі грошей до 20−30% від суми.

«Мінфін» з’ясував позицію банкірів, які забирають у клієнтів до третини грошей, думку Нацбанку на цю тему, а також запитав експертизу незалежних юристів.

НБУ: не штраф, а комісія

Новий імпульс історії з великими стягненнями з клієнтів банків у рамках фінансового моніторингу дав коментар Національного банку, в якому повідомлялося таке:

1. Банки не мають права застосовувати до клієнтів фінансові покарання у вигляді штрафних санкцій за порушення правил фінансового моніторингу.
2. Накладання банками на клієнтів штрафів за фінансовий моніторинг не відповідає дійсності, це фейк.
3. Банк може стягувати з клієнта «стандартну комісію» при поверненні клієнту грошей після застосування фінансового моніторингу — або під час переказу коштів до іншого банку, або під час видачі їх готівкою через касу. Ключове слово тут — «стандартна», — така комісія в середньому на ринку зараз становить 1% суми, одиниці стягують 2%.

«У медіа та телеграм-каналах поширюється недостовірна інформація про те, що банки нібито почали штрафувати своїх клієнтів за порушення з питань фінансового моніторингу та стягують на свою користь 20% від суми коштів, що зберігаються клієнтами на їхніх банківських рахунках. Національний банк зазначає, що таке твердження не відповідає дійсності!..

Банк може стягувати стандартну звичайну комісію за проведення такої платіжної операції”, — буквально йдеться у заяві НБУ від 28 серпня у його соцмережах.

Вона активно обговорювалася не лише самими фінансистами, а й їхніми клієнтами, які просто під повідомленнями регулятора писали про наявність такого виду стягнень.

У відповіді на офіційний запит «Мінфіну» в НБУ підкреслили, що з людей можуть стягнути тільки комісії, але не штрафи за фінмоніторинг.

«Наголошуємо: законодавством із питань фінансового моніторингу не передбачено застосування банками „будь-яких фінансових покарань щодо порушників правил фінансового моніторингу“. Тобто за порушення правил фінансового моніторингу, банк не може накладати стягнення, штрафи або будь-яку іншу фінансову санкцію на клієнта», — йдеться в офіційному коментарі Національного банку для «Мінфіну».

У ньому також уточнюється, що українські банки розривають відносини зі своїми клієнтами не лише через порушення правила фінмоніторингу, а й з інших причин:

• Неплатоспроможність, незаконне використання картки або токена, надання недостовірної інформації та виникнення підозри у можливому незаконному використанні картки.
• Отримання інформації від міжнародної платіжної системи щодо незаконного використання картки.
• Порушення власником картки умов договору.
• Ненадання власником картки документів, згідно з договором.
• Припинення доручень (гарантій), наданих третьою особою за зобов’язаннями клієнта перед банком.
• Виникнення несанкціонованої чи простроченої кредитної заборгованості за рахунком, кредитом чи кредитною лінією.
• Отримання від клієнта повідомлення про втрату картки або телефону та підозра у їх незаконному використанні.
• Встановлення факту провадження протиправної діяльності на підставі офіційних документів, повідомлень правоохоронних органів та інших організацій.
• За наявності обґрунтованих підозр на підставі висновків служб банку щодо факту здійснення протиправної діяльності. Використання карток для переказу коштів, отриманих незаконним шляхом.
• Інші випадки, передбачені договором.

У чому проблема фінансового моніторингу

Пояснення НБУ зводиться до того, що безпосередньо за порушення правил фінмоніторингу банк 20−30% не стягує. Він проводить стягнення не за сам фінмон, а за повернення коштів після нього вже в рамках розрахунково-касового обслуговування (РКО). Коли людина хоче повернути собі заблоковані кошти.

Річ у тім, що фінансовий моніторинг за своєю формою та суттю не є послугою, яку замовляє клієнт. Це обов’язкова процедура оцінки будь-якої фізособи/ФОП/юрособи, яку кожен український банк зобов’язаний проводити на підставі Закону № 361-IX від 6 грудня 2019 року та Постанови НБУ № 65 від 19 травня 2020 року.

У нацбанківському документі перераховано близько 70 ознак підозрілих операцій, на підставі яких можна зупинити транзакцію/угоду. Причому цей перелік не є остаточним: НБУ офіційно зобов’язав банки самостійно додавати нові ознаки, і на практиці їх список давно перевищив сотню.

Головне тут, що всі ці ознаки не розголошуються, і клієнти банків навіть не уявляють собі мотивацію банку, який застосував до них покарання. Спершу заблокувати рахунок, а потім стягнути величезний відсоток на поверненні власних коштів. Це самостійно визначає кожен банк окремо і, по суті, може зробити з кожним клієнтом все, що завгодно.

У своїх офіційних відповідях на скарги клієнтів банкіри саме так і відповідають: ви порушили правила, які ми не можемо вам розголошувати, але доступ до рахунку/грошей закрито на невизначений термін.

Насправді перед великим стягненням є два кроки. Перший: банк в односторонньому порядку фіксує порушення у рамках фінмоніторингу та блокує клієнту рахунки, після чого може його закрити в односторонньому порядку.

Другий: йде повернення коштів у рамках розрахунково-касового обслуговування (готівкою або переказом) за вирахуванням вищезгаданих 20−30% (залежно від банку), якщо не було зафіксовано відмивання грошей, фінансування тероризму чи іншого кримінального злочину.

Через причинно-наслідковий зв’язок люди сприймають це відрахування, як стягнення за фінмоніторинг, оскільки стандартна комісія за таку послугу становить 1%.

Нацбанк у відповіді для «Мінфіну» каже таке: «Варто ще раз наголосити, що банки мають право самостійно визначати свою тарифну політику в рамках чинного законодавства».

У Нацбанку також звернули увагу нашого видання на незначну кількість клієнтських скарг/звернень щодо комісій, які надійшли до нього від споживачів, та розібрали кейс Абанку.

«Щодо застосування Абанком 30% стягнення при примусовому закритті рахунку повідомляємо таке. За період з 01.01.2020 до 31.07.2024 з цього питання до НБУ надійшло лише два звернення, одне звернення надійшло у 2022 році та одне — у 2023 році.

При цьому, згідно зі ст. 47 Закону від 07.12.2000 № 2121-III «Про банки та банківську діяльність» із змінами та доповненнями, «Банк самостійно встановлює відсоткові ставки та комісійну винагороду за надані послуги, якщо інше не передбачено законом». Інформація про комісію за перерахування коштів при припиненні ділових відносин з ініціативи банку розміщена на офіційному сайті Абанку”, — наголосили нам у Нацбанку.

Форум «Мінфіну» буквально переповнений скаргами на застосування банками фінансового моніторингу, який клієнти вважають несправедливим і звинувачують фінансистів у поборах. Багато хто підкреслює, що до примусового закриття рахунку вони дійшли саме через порушення фінансового моніторингу. Банки відкрито їм це повідомляють, окремо наголошуючи, що можуть робити з ним, що захочуть.

Тому редакція «Мінфіну» може рекомендувати надсилати скарги не лише через наш сайт на служби підтримки банків, а й дублювати всю цю інформацію до Нацбанку, щоб регулятор також розглядав їхні ситуації та оперував широкою практикою застосування.

Що кажуть у банках

У банках також не вважають, що діють у рамках чинного законодавства.

«Комісію у розмірі 30% було запроваджено банком з осені 2023 року», — підтвердила в коментарі для «Мінфіну» перша заступник голови правління Абанка Наталія Крашеніннікова, що видно в публічному договорі банку, про який вже писав «Мінфін».

Крашеніннікова назвала нам дві причини впровадження цих 30% в Абанку:

• Зменшити появу нових дропів у банку, щоб використання Абанку в шахрайських операціях було невигідним. Основна мета запровадження комісії — загороджувальна для відсікання дропів.
• Компенсувати фінансові витрати банку на розробку рішень щодо фінансового моніторингу та антифроду (збільшення штату співробітників, ІТ-доопрацювання тощо).

Боротьбою з дропами пояснили «Мінфіну» високі комісії і у Південному.

«У вересні 2023 року банк «Південний» запровадив комісію у розмірі 30% за видачу/перерахування коштів у разі припинення ділових відносин із ініціативи нашого банку. Ця комісія — не штраф, це реакція на масове використання банківської інфраструктури для проведення нелегальних операцій за допомогою p2p-переказів влітку 2023 року, що зафіксував Національний банк загалом у системі.

Комісія спрямована на боротьбу з таким явищем, як дропи — транзакційна інфраструктура для обслуговування тіньового сектора економіки в різних сферах (підпільний гральний бізнес, ухилення від оподаткування, легалізація кримінальних доходів тощо). Комісія виступає бар’єром для зазначених клієнтів у використанні банку «Південний» для проведення нелегальних операцій”, — йдеться у коментарі пресслужби банку «Південний» для «Мінфіну».

Там також відзначили роботу з фінансового моніторингу щодо запобігання та протидії відмиванню доходів.

При цьому жоден банк, із яким спілкувався «Мінфін», не надав рішень судів щодо клієнтів із заблокованими рахунками в рамках фінмоніторингу, і не назвав кількість таких постанов, що доводять скоєння злочину.

Стягнення у людей 20−30% коштів при примусовому закритті рахунку банкіри визнають, але називають це саме комісією.

«Наприкінці 2023 року банком було переглянуто тарифи з обслуговування клієнтів, які користуються карткою izibank. Зокрема, було запроваджено комісію для клієнтів — фізичних осіб у розмірі не більше 20% від суми балансу після погашення кредитних зобов’язань (не більше 10 тис. грн) при знятті готівки або переказі коштів у нацвалюті за реквізитами на рахунки в інших банках при припиненні ділових відносин за ініціативи банку.

Зазначена комісія не належить до штрафів і є складовою тарифної політики”, — наголошується в коментарі пресслужби Таскомбанку для «Мінфіну».

Але,якщо вивчити тарифний додаток до договору ТАСкомбанку, то ми не побачимо там жодної кваліфікації.Немаєні слова«комісія», ні слова «штраф», жодного визначення.Його коженспоживачзмушенийдаватисамостійноі часто вважає це фінансовим покаранням виходячи з розміру в 20% (не більше 10 тис.грн), на що має право — як сторона, що не брала участь у складанні договору.

Незадоволеним клієнтам пропонують, як арбітра, залучати Нацбанк.

«Якщо клієнт вважає, що комісію стягнули несправедливо, він має право звернутися до Національного банку України. Щодо кожного випадку ми надаємо відповідні дані перевірки регулятору для підтвердження, що стягнення зроблено в рамках запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом», — запевнили у пресслужбі банку «Південний».

Але, як видно з коментаря Нацбанку, регулятор вважає дії банків законними, тому навряд чи допоможе клієнтам.

Суди та інші шанси клієнтів

Люди все частіше звертаються з цією проблемою до незалежних юристів, адвокатів та до суду.

«Справді, встановлення таких «штрафів» чи «комісій» на рівні договорів про надання послуг клієнтам є неординарним і, вочевидь, не може розглядатися як «стандартні звичайні комісії».

Проте жоден нормативно-правовий акт НБУ не обмежує банки у можливості встановлення таких умов, а особливо з огляду на готовність клієнтів приймати такі умови. Отже, єдиним реальним механізмом боротьби з «несправедливими» умовами договорів про надання послуг є лише оскарження таких положень у судовому порядку.

Але тут є логічна проблема, адже діючі клієнти вже погодилися на відповідні умови, коли ухвалили умови договору та користуються послугами банку”, — визнав у коментарі «Мінфіну» радник юридичної фірми «Ілляшев та Партнери» Олександр Руденко.

Більшість банків працюють за принципами відкритої оферти. Розміщують свої договори на сайтах, і там публікують зміни до них. Хоча не всі роблять це своєчасно і за формою, тому кожен випадок можна розглядати окремо.

Руденко також зазначив, що банки припиняють обслуговування на підставі «встановлення клієнту неприйнятно високого ризику», згідно з ч.1 ст. 15 Закону «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню поширення зброї масового знищення», а також внутрішніх правил фінансового моніторингу. Він оцінив практику у таких справах, як неоднозначну.

Його колеги запевняють, що виграти у банків суперечки та відсудити все за фінансовим моніторингом цілком реально. У тому числі й величезні комісії, стягнуті банками.

«За рішенням суду можна поновити обслуговування у банку. Це підтверджено рішенням Верховного суду (остання інстанція) у справі нашого клієнта, який зміг повернути усі свої гроші та рахунок. Разом із усіма банківськими комісіями. Процес тривав 5 років, але людина відстояла свої права», — повідомив у розмові з «Мінфіном» старший партнер адвокатської компанії «Кравець та партнери» адвокат Ростислав Кравець.

Він вважає, що затягування справ у судах — на руку банкам.

«Вони розуміють, що судитиметься кожен сотий чи тисячний клієнт, уражений у правах, і вони трохи на цьому втратять. Хоча виграти справу з докорами щодо фінансового моніторингу реальніше, ніж здається, навіть завдяки тому, що банки додумують і «пишуть на коліні» багато своїх правил, за якими згодом і закривають рахунки.

Ці правила не публічні, не виписані у законодавчій базі, і коли банк намагається до них апелювати під час процесу, судді частіше стають на бік саме клієнта, а не банку. Оскільки банк покарав людину за надуманим приводом, який не відображений у чинній нормативній базі, — це важливий аргумент”, — запевнив Кравець.

Він бачить вирішення проблеми у прозорішому застосуванні фінансового моніторингу в Україні, та у зрозумілому регулюванні. А також розраховує на активнішу участь Нацбанку, який міг би чітко регулювати відносини щодо цієї частини та карати банки за зловживання та перегини.

У самих же банках тиснуть на те, що вищезгадана Постанова НБУ № 65 дозволяє їм писати власні правила, не оприлюднюючи їх клієнтам, але караючи їх порушення.

Єдиний позитивний момент в історії зі стягненнями по 20−30% від суми після примусового закриття рахунку — це перспектива їх скасування. Окремі банки пообіцяли це зробити, але відразу назвали умову.

«Питання про скасування цієї комісії планується розглянути після впровадження ініційованих регулятором змін обмеження щомісячного розміру p2p-переказів, спрямованих на боротьбу з дропами та використання банківської інфраструктури для здійснення нелегальних операцій», — заявили «Мінфіну» у пресслужбі банку «Південний».

Джерело: minfin.com.ua

АО «Кравець І Партнери»

Суть закону та “небезпечні” виправлення 

На сайті Кабміну йдеться, що закон допоможе убезпечити цілісність фінансової системи України від дій Росії та Білорусі. Він, за заявами Мінфіну, реалізує рекомендації Єврокомісії щодо заявки України на членство в Європейському Союзі та націлений на відповідність національного законодавства міжнародним стандартам. Так, росіяни та білоруси більше не зможуть бути допущені до керівництва й управління суб’єктами первинного фінансового моніторингу. Крім того, політики та чиновники повинні обов’язково звітувати до Держфінмоніторингу про порогові операції (400 тисяч гривень і більше) із суб’єктами, пов’язаними з Росією та Білоруссю.

Але схвальні відгуки уряду поділяють не всі. Як заявляють у ЦПК, до закону потрапили “небезпечні” правки, внесені депутатами від “Платформи за життя та мир” та “ЄС” Григорієм Мамкою та Артуром Герасимовим. Нібито вони заклали скорочення терміну перебування чиновників у статусі “національного публічного діяча” до трьох років після звільнення з посади. За словами голови ЦПК Віталія Шабуніна, цією правкою політики знищили систему фінансового моніторингу “себе улюблених”.

“Знаєте, я не відчуваю на собі жодних атак цих антикорупціонерів, я просто не читаю Шабуніна. Є закон і загальноприйняті норми. Світова банківська система видає загальну інструкцію щодо критеріїв ризиків у цьому питанні. А вже кожна держава окремо у боротьбі з легалізацією коштів, одержаних злочинним шляхом, сама вдосконалить свої правила. Я просто не розумію, із чим або з ким борються ці активісти. Гадаю, проблема у мізках”, – заявляє Григорій Мамка, депутат “Платформи за життя та мир”.

Варто зазначити, що насправді редагування було внесено не лише двома згаданими ЦПК депутатами, на сайті Верховної Ради ще згадується прізвище нардепа Ростислава Павленка (ЄС) а на профільному комітеті свої зміни до документа пропонували Ольга Василевська-Смаглюк (“Слуга народу”) та Ніна Южаніна (ЄС). У результаті парламентарі дійти згоди так і не змогли, і щодо спірного питання вирішили голосувати. Дилема була в тому, скільки має тривати фінмоніторинг чиновника після його звільнення: три роки чи довічно.

“О, диво, за правки проголосувала більшість депутатів – представники всіх політичних сил у Раді. Зокрема й окремі депутати “Голосу”. І правка проходить до сесійної зали, жодного голосу “проти”. Ніхто тоді не обурювався. Отже, відповідальність несуть усі парламентарії. Є й інший цікавий момент, ще одну правку щодо скасування фінмоніторингу олігархів також підтримали всім комітетом, а вона була внесена Герасимовим і Павленком, обидва з “Європейської солідарності” Порошенка”, – поділився юрист та аналітик Андрій Вігірінський.

Дуже зручно, каже Шабунін, наприклад, для депутатів, яким потрібно легалізувати кеш, що кілька років отримують у конвертах. Проте, за словами юристів, суть закону головою ЦПК перекручено, оскільки не лише парламентарі внесені до категорії ПЕП (фізична особа, яка відіграє визначну громадську роль усередині країни або на міжнародному рівні). До цього списку також включені представники міжнародних організацій або суб’єкти, які представляють інтереси таких організацій. І ще одна маніпуляція від ЦПК, додають юристи, бо далеко не кожен чиновник в Україні є корупціонером, тож під такий контроль потраплять одиниці.

“Є офіційна статистика від Нацбанку. Вони вказують кількість порушень щодо фінансового моніторингу чиновників, які виявляє НБУ. Так от серед 100% порушень усієї банківської системи штрафують лише 1-4% окремих фінансових установ”, – розповідає Вігірінський.

Крім того, Шабунін наполягає, що довічний фінансовий моніторинг діє практично у всьому світі. Він наводить як приклад Австрію, Бельгію, Данію, Грецію, Іспанію та Британію. Насправді ж, за словами юристів, схожої практики немає в жодній із цих країн. У Австрії цей термін становить 12 місяців. Тому трьох років в Україні цілком достатньо, щоб відповідні органи змогли притягнути винного до відповідальності у разі, наприклад, виявлення надхмарних доходів.

 “Це вигадка найчистішої води, насправді такої практики у світі немає і не може бути. Довічно звітувати про свої прибутки – це нонсенс. На мою думку, це фантазії наших антикорупціонерів. До цього не варто навіть дослухатися. Жодного смислового та юридичного навантаження у цьому не знайдете”, – каже юрист та адвокат Ростислав Кравець.

Сім вимог України від ЄС

23 червня Європейська рада надала Україні статусу кандидата в члени ЄС. Тепер для того, щоб розпочати переговори, Київ має виконати низку рекомендацій Єврокомісії, а їх на сьогодні сім. Це посилення боротьби з корупцією, проведення реформи Конституційного суду, продовження судової реформи, антиолігархічний закон, боротьба з відмиванням грошей, закон про медіа (приведення медіазаконодавства у відповідність до європейського), а також зміна законодавства про національні меншини.

У ЦПК впевнені, що підписаний Зеленським документ шкодить європейському майбутньому України. Закон, кажуть вони, суперечить стандартам Міжурядової комісії фінансового моніторингу та директивам ЄС. Також, запевняють, це була одна із семи умов для вступу України до Європейського Союзу.

“Вони можуть публічно не коментувати і не критикувати через ситуацію в країні. Але це дуже сумний крок. Результатом цього може бути просто затягування переговорів щодо вступу України до ЄС”, – кажуть у ЦПК.

Що стосується конкретно відмивання грошей, то, як ідеться у рекомендаціях ЄС, Україні потрібне вдосконалення законодавства про Державну службу фінансового моніторингу: розширити її повноваження та надати більше прав. Про конкретні терміни жодного слова.

“Наші антикорупціонери влаштували бурю у склянці води. У фінансових системах світу поняття довічного контролю за публічно значущими особами після того, як вони закінчують активну фазу своєї трудової діяльності, немає. Кожна країна має чітко встановлені терміни. У Європі це від трьох до п’яти років. Тому було логічно запозичити українському законодавству норми європейського. Абсолютно нормальна логічна практика”, – поділився економіст Олег Пендзин.

Антикорупціонер Шабунін 

Віталій Шабунін – один із засновників Центру протидії корупції, української громадської організації, створеної 2012 року. Вона фінансується завдяки підтримці міжнародних донорів. На своєму офіційному сайті антикорупціонери звітують про успіхи в роботі: збережено 4,8 млрд грн державних коштів, до НАБУ направлено 879 справ, а чиновниками подано 6,5 млн декларацій.

У вересні 2020 року Печерський районний суд Києва визнав Шабуніна винним у несвоєчасному поданні щорічної декларації, його оштрафували на 850 грн. А у 2017-му суд розпочав розгляд справи про побиття Шабуніним відеоблогера Всеволода Філімоненка. У липні 2020 року в будинку антикорупціонера під Києвом сталася пожежа. Сам Шабунін та очолюваний ним ЦПК розцінили підпал як “посягання на його життя та членів його родини”. Представництво ЄС в Україні висловило стурбованість і закликало до об’єктивного розслідування. У результаті активіст оголосив збір коштів на ремонт будинку, зумівши зібрати понад 42 тис. доларів від своїх прихильників.

“Я впевнений, що історія з ЦПК про фінмоніторинг фінансується іноземними донорами. Хто б казав узагалі… Шабунін сам собою корупціонер, він свого часу порушив закон. І лише за втручання та тиску на судову систему його змогли виправдати. Зараз це сто відсотків замовна кампанія – просте бажання різних іноземних розвідок впливати на владу в Україні”, – висловив думку юрист і адвокат Ростислав Кравець.

VESTI

АО «Кравец и Партнеры»