А от з усім іншим – ситуація критична. На кінець року дефіцит державного кошторису в нас може сягнути ста мільярдів гривень. Перекрити це можна було б траншем МВФ – хоча б частково. Але ж ви бачите – Фонд ще з літа не поспішає давати гроші.

Усе почалося із заміни очільника Нацбанку. Потім виникли запитання до проєкту бюджету наступного року. А далі ще й Конституційний Суд додав жару, коли почав “збивати” антикорупційну систему. Саме ці три теми – ключові для кредиторів. Але якщо владі навіть і вдасться заспокоїти МВФ, то цього року з траншем не встигнуть – суто з технічних причин.

Без відповідальності. Минув майже місяць після рішення Конституційного Суду: доступ до реєстру е-декларацій відновили, та боротьба з корупцією – на паузі, кажуть у НАЗК. Суди скасовують вироки, держава – рахує збитки.

Олександр Калітенко, юридичний радник Transparency international Ukraine:

Вироки щодо недостовіного декларування і неподання декларацій можуть бути скасовані навіть ті можуть, які вже були винесені. У єдиному реєстрі рішень вже існують рішення, видані судами на місцях, про те, що людей навіть не суддів треба звільнити від навіть штрафу за адміністративне декларування.

Цього тижня Вищий антикорупційний суд уже закрив 10 справ за брехню в деклараціях і скасував кілька своїх ухвал. Приміром, у справі екссудді Апеляційного суду Дніпропетровської області – Надії Посунся.

Але подивімося на статистику. За час свого існування ВАКС виніс лише п’ять вироків за недостовірне декларування. Суддя Посунся – була першою. Замість електронної подала паперову декларацію. Штраф – 51 тисяча гривень. Ще два подібні вироки – суддям Зої Пономар і Олександру Бараннику.

Справа колишнього директора Львівського бронетанкового заводу Романа Тимківа, який приховав частку дружини в квартирі у Відні за 381 тисячу євро. За це теж сплатив державі у 300 разів менше, ніж приховав.

Найдорожчою стала справа ексдепутата Геннадія Бобова. Той “забув” про цінні папери на 50 мільйонів і нерухомість за кордоном. І теж мав викласти 51 тисячу гривень штрафу. Тобто, за цей час держава отримала за недостовірне декларування лише чверть мільйона.

Ростислав Кравець, адвокат:

При тому, що за 5 років вони отримали близько 3 млрд гривень рефінансування на своє існування. Намагання зараз створити видимість боротьби і виправдати своє існування це і є головною метою шуму навколо КСУ.

Та в Тренсперенсі інтернешнал кажуть, річ не в грошах. Головне те, що ці люди несли кримінальну відповідальність за брехню в деклараціях. І тепер головна загроза – у поновленні корупціонерів на посадах, і закриття справ, ще не доведених до суду. У НАБУ вже закрили 65 кримінальних проваджень, на черзі ще 50.

Олександр Калітенко, юридичний радник Transparency international Ukraine:

І їх не можна буде повернути, якщо статтю повернуть до КК. Так само було скасована стаття закону про запобігання корупції.

Головний ризик для України – це втратити підтримку заходу. А це вже реальні мільярди доларів від МВФ і не тільки.

Олександр Калітенко, юридичний радник Transparency international Ukraine:

Викликає дуже великий подив, що уже триває четвертий тиждень цієї конституційної кризи і ми бачили стільки і публічних заяв про те що цю кризу буде подолано і бачили законопроекти які подавалися до Верховної Ради – вони більшість дуже сирі або повертають просто ту редакцію, яка вже була визнана неконституційною і створюють ризик повторного її визнання неконституційною.

Саме від парламенту тепер і залежить, чи не припиниться остаточно боротьба з корупцією в Україні.

Ростислав Кравець, адвокат:

Передати повноваження судівським органам щодо перевірки суддів, а все інше залишити за НАЗК і таким чином ми вирішимо цей конфлікт і проблему не потрібно робити.

Якщо кризу не вирішити до кінця року, е-декларування зупиниться в Україні фактично на два роки. Адже звіти чиновники подають у січні. Якщо закон повернуть пізніше, порушники уникнуть відповідальності, бо зворотної дії він не має.

ПОДРОБНОСТИ

АО «Кравец и Партнеры»

Не секрет, що наші підприємці, які мають на депозитних рахунках банків чималі кошти, у випадку, коли фінустанову доведено до банкрутства та її ліквідовують, отримують гроші у шосту чи сьому чергу. А це означає, що 95—99% бізнесменів вже ніколи їх не побачать, і кошти залишать собі у кишенях ТОПи банків чи вони потраплять в офшори і зникнуть. Саме таким чином, як наголошують економічні експерти, в останні 10 років у бізнесменів, які тримали депозитні рахунки у фінустановах, викрали до 400 мільярдів гривень.

Усі на пайових умовах

Цивілізований світ уже давно знайшов «рецепт» проти такої банківської «отрути». Ще наприкінці 19 сторіччя почали засновувати так звані кооперативні банки, в яких не крадуть і завжди радо нададуть новим клієнтам якісну та дешеву кредитну допомогу.

Що таке кооперативні банки? І чи можна швидко розбудувати їхню систему?

За словами президента громадської організації «Фінансова грамота України» Михайла Стрельникова, щоб краще збагнути, що це таке, слід розібратися, як утворюють відповідні інституції. Так, першим кроком є пошук майбутніх пайовиків цієї фінансової установи. «Приміром, таких охочих може виявитися 1 тисяча. Потім аналізуємо, на яку суму кожен з них може зробити відповідні внески. Ну, приміром, 150 тисяч чи 50 тисяч гривень. Далі ці пайовики звертаються до юридичної компанії, яка формує пакет документів. Після цього банк можна вважати чинним, він поступово починає працювати», — каже він.

Отже, в основу формування таких банків покладено принципи відомих колись на Заході кас взаємодопомоги.

Експерт вважає, що непоганим принципом кредитування пайовиків у такій фінансовій установі може стати вексельний, який буде суто внутрішнім фінансовим інструментом. За словами пана Стрельникова, цей інструмент доволі безпечний і для самого банку, і для кожного пайовика, адже довіра до векселів є набагато більшою, ніж до інших форм взаєморозрахунків.

Чи є в Україні законодавча база, яка б уможливила організацію та діяльність таких фінансових установ?

У кооперативному банку бізнесмена чи фізособу не «кинуть»: депозити збережуть і повернуть вчасно, а кредити обслуговуватимуть цивілізовано. Фото Володимира ЗAЇКИ

Закони є, проте вони не працюють

Як не дивно, такі доробки вже давно існують, проте кооперативних банків за цей час так і не створено. Життєдіяльність таких банківських структур окреслено у Господарському кодексі України та в Законі України «Про банки і банківську діяльність».

Законодавство про кооперацію поширюється на кооперативні банки в частині, яка не суперечить нормативним актам.

Згідно із законодавчими актами кооперативні банки створюють за принципом територіальності, є місцеві та центральний банк.

У документах викладено стислу інформацію про управління такими фінансовими установами за допомогою зборів (пайовиків), спостережної ради та правління банку. Більше того, є норма, згідно з якою кожен учасник кооперативного банку незалежно від розміру участі в його капіталі має право одного голосу. Таким чином, держава врахувала навіть це дуже болісне питання.

Відповідно до цієї нормативно-правової бази Кабінет Міністрів України свого часу (7 липня 2006 року) розпорядженням №321 схвалив Концепцію розвитку системи кредитної кооперації. Вона визначає стратегічні напрями державної політики в цій сфері і регламентує якомога менше державне втручання у роботу згаданої системи.

Отже, законодавчі доробки у цій сфері значні, проте жодного такого банку в Україні не створено. Однак, за словами голови комітету з інформаційної політики та взаємодії зі ЗМІ Українського кредитно-банківського союзу Олександра Новікова, на початку так званих нульових років у країні діяло кілька таких фінансових установ. «Що правда, потім ці банки було реформовано у кредитні спілки. Кооперативні банки — це хороша ідея, і вони доводять усюди, що потрібні суспільству. Прикладом може слугувати відомий «Райффайзен банк», який доволі успішно працює в такому статусі в Австрії. Зазначу, що, крім юридичних осіб, послугами цієї фінансової установи користуються і фізичні. Інша річ — відсотки за депозитами в європейських країнах доволі низькі. Ми прогавили час, коли такі банки можна було створювати, тепер таке зробити в наших теперішніх українських реаліях дуже складно», — додає він.

Також слід нагадати, що третину усіх кредитів у багатьох країнах Європи підприємства малого та середнього бізнесу отримують саме у кооперативних банках. Частка позик невеликих фермерських господарств у кредитних портфелях кооперативних фінустанов становить 50—80%.

Олігархи проти

Погоджується зі своїм колегою щодо ефективності кооперативних банків в усьому цивілізованому світі й адвокат Ростислав Кравець. Проте, на його думку, робота таких банків, які за галузевим принципом працюватимуть на вітчизняного товаровиробника, не вигідна нашим олігархам.

Так вважає і Михайло Стрельников. «Сьогодні ми спостерігаємо загибель банківської олігархічної системи через тотальну недовіру до цих фінансових установ. У такому вигляді система не може існувати. Метою будь-якого олігарха, який тримає банк, є максимальне збагачення та обслуговування свого бізнесу. До інших бізнесів та до людей йому немає діла. Тим часом 25% банківського ринку у розвинутих країнах належить саме кооперативним фінустановам. У період криз вони міцно тримаються, і за це їм дуже вдячні уряди країн», — каже він.

А наші чиновники цього не розуміють, запитують: «А хто за корпоративними установами стоїть? Хто з олігархів, чий це проект?»

Не бачить жодних проблем у створенні таких структур в Україні саме тепер адвокат юридичної фірми «Центр конфліктології і права» Олена Садовець. «Кооперативні банки мають ліцензії з правом здійснення банківських операцій, хоча по суті існують для більш вузького кола споживачів та не для отримання великих прибутків. Саме системі, яка у нас нині існує, на цьому ринку необхідна альтернатива, і дуже дивно, що такий непоганий елемент не використовують наші підприємці. Що стосується капіталізації таких фінустанов, то я не розумію, чому це питання так непокоїть Нацбанк України та комерційні банки. Кооперативним банкам набагато легше знайти ресурси, ніж одному, навіть олігархічному, «угрупованню» фінустанов. До того ж наші підприємці не гірше за банкірів розуміються на статутному капіталі та його формуванні», — зазначає вона.

Пан Стрельников вважає, що 500 мільйонів гривень (це статутний капітал для звичайних фінустанов) також може мати кооперативний банк. На його думку, цю немалу суму можна «розподілити» на 1—2 тисячі пайовиків.

Від редакції. Кооперативні банки справді дуже потрібні. Якщо в наших великих містах діятиме хоча б одна така фінансова установа, представникам малого та середнього бізнесу буде значно легше та дешевше отримати кредити на розвиток, які вони не можуть взяти в олігархічних банках. Звісно, останнім такі фінустанови як «кістка в горлі», й вони не зацікавлені в діяльності їх як неабияких конкурентів.

Проте зрозуміло й інше — дискусія щодо можливості заснування таких установ триває. «УК» й надалі відстежуватиме цю тему.

Олег ГРОМОВ, УК

Адвокатская компания Кравец и Партнеры