Фонд гарантирования вкладов физических лиц планирует бесплатно отдать Министерству обороны главный офис Айбокс Банка в центре Киева на нужды военных. Об этом сообщил АНТИРЕЙД з посиланням на UBR.ua источник в ФГВФЛ.

В подтверждение таких планов собеседник предоставил письмо представителей Министерства обороны, направленное в адрес ликвидатора фонда Андрея Федорченко, который руководит Айбокс Банком после того, как правление Нацбанка приняло решение о ликвидации этого финучреждения.

В письме №1313 от 27 апреля на имя Федорченко сообщается, что главный офис Айбокс Банка необходим одной из воинских частей.

“С учетом указа президента Украины от 24 февраля 2022 года №64/2022 “О введении военного положения в Украине”, с целью обеспечения боеспособности подразделений воинской части А4742, организации надлежащих условий несения службы, а также создания предпосылок для успешного выполнения боевых задач, стоящих перед подразделением, обращаемся к вам с просьбой предоставить во временное бесплатное пользование помещения по адресу г. Киев, […], не задействованного на период военного времени, для […]”, – говорится в письме, подписанном начальником штаба – заместителем командира воинской части А4742 Александром Сатдиновым.

Підписуйтесь на наш Канал у Telegram та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook, щоб бути в курсі найважливіших подій.

Из документа следует, что ведомство не планирует покупать это имущество банка, а хочет получить его бесплатно на период войны и тратиться только на коммунальные услуги.

“Желательный срок пользования: на период военного положения и три месяца после его окончания (отмены). При этом обязуемся заключить соответствующий договор о возмещении коммунальных расходов (электроснабжение, вода/водоотвод, тепло/отопление, вывоз бытового мусора)”, – сообщается в письме замкомандира воинской части.

По словам источника UBR.ua, принципиальное согласие со стороны ликвидатора и Фонда гарантирования на это обращение было получено еще до написания этого письма от имени воинской части, а само письмо – необходимая формальность.

Густонаселенный центр Киева

Главный офиса Айбокс Банка находится в центре Киева. Это оживленный район города, рядом расположены жилые многоквартирные дома и утаить работу военных от ненужных глаз в этом месте достаточно сложно.

“Согласие получено, дело – за формальностями. Но помещение находится на густонаселенной улице, нет соответствующей собственной отгороженной территории, где можно было бы разместить блокпосты и замаскировать… Это, очевидно, может быть использовано вражескими информаторами и станет целью ДРГ для нанесения ракетных ударов по этому объекту или проведения диверсий. Это однозначно будет угрожать жизни и мирных жителей этого района, и жизни самих военнослужащих”, – рассказал источник UBR.ua.

Фонд нарушает закон

Кроме того, есть и юридические нарушения, так как ликвидатор фонда в принципе не уполномочен принимать подобные решения. Юристы отмечают, что фонд не имеет права передавать это здание в пользование кому бы то ни было, так как это чужое имущество.

“Это противоречит заданию фонда по эффективной ликвидации банка и использованию имущества. Подобная вещь даже в условиях военного положения является фактически нарушением, на мой взгляд, самих задач, поставленных перед фондом и формально в связи с такими действиями акционерами и другими лицами, которые пострадали от ликвидации банка, могут быть в дальнейшем выдвинуты фонду именно о требовании компенсации причиненного уже фондом ущерба за ненадлежащее распоряжение имуществом”, – прокомментировал UBR.ua старший партнер АО “Кравец и Партнеры” Ростислав Кравец.

По его словам, ФГВФЛ мог так поступить в том случае, если бы сам выкупил у банка это имущество и передал Министерству обороны или само министерство выкупило бы его за свои средства. Но предложенный Минобороны вариант такого не предусматривает.

“Сам купи и передай им в аренду за 1 грн. Какие проблемы? Вот я вкладчик банка. Я тебе давал разрешение на это? Задача фонда – максимально и эффективно защищать интересы вкладчиков. А если они думают, что таким образом что-то делают хорошее для страны… Ну, ладно бы еще за свой счет. Например, сотрудники фонда сбросились зарплатами и заплатили бы вкладчикам Айбокс Банка. Ну, пожалуйста, это ваше право. Подобные вещи, я считаю, превышением полномочий ликвидатора фонда, за что в дальнейшем в случае недостаточности средств именно ФГВФЛ будет отвечать”, – сказал Ростислав Кравец.

По его словам, безвозмездная аренда прямо противоречит целям закона и целям деятельности фонда.

“Фонд – это коммерческая структура и практически безвозмездная аренда – это прямой ущерб вкладчикам банка. Задача фонда – не помогать военным, а помогать вкладчикам. Если ликвидатор хочет бесплатно передать, он может свою заработную плату перечислить ФГВФЛ в размере рыночной ставки аренды. Фактически это кража средств вкладчиков банков”, – сказал Кравец.

Что касается возможности принудительного изъятия имущества во время военного положения по особой процедуре, то в данном случае, акцентирует юрист, об этом речи не идет.

“На основании чего? Такие предложения подает не воинская часть, а Киевская военная администрация с последующим возмещением пострадавшим от такого решения. А это же письмо о другом: дайте нам бесплатно, а мы будем компенсировать вам коммунальные платежи”, – акцентирует Ростислав Кравец.

По данному факту UBR.ua направил журналистские запросы в Фонд гарантирования и Министерство обороны и обязательно опубликует ответы ведомств, как только они будут получены.

UBR.ua

АО «Кравець І Партнери»

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВФО) заборонив працівникам Айбокс Банку розповідати ЗМІ про те, що відбувається всередині банку. Про це свідчить наказ ліквідатора Андрія Федорченка від 8 березня, текст якого опинився у розпорядженні UBR.ua.

Заборона спілкуватися з журналістами зафіксована у пункті 3 наказу №1, виданого того ж дня, коли у банку було розграбовано двотижневі господарські запаси, які Айбокс Банк закупив напередодні.

“Заборонити з 8.03.2023 року всім працівникам банку давати інтерв’ю, коментарі у будь-якому вигляді засобам масової інформації, розміщувати в мережі Інтернет будь-які повідомлення з питань діяльності банку”, – йдеться у наказі ліквідатора ФГВФО.

Як випливає з обґрунтовної частини тексту наказу, ця заборона видана на підставі рішення виконавчої дирекції ФГВФО від 7 березня №277 “Про початок процедури ліквідації АТ “Айбокс Банк” та делегування повноважень ліквідатора банку” та відповідно до статей 44 та 46 закону України “Про системі гарантування вкладів фізосіб”.

За ухилення від виконання цього наказу ліквідатор Фонду гарантування Андрій Федорченко загрожує працівникам Айбокс Банку кримінальною та адміністративною відповідальністю, передбаченою ст. 166-7 КУпАП та ст. 342 Кримінального кодексу України.

У той же час норм, які забороняють працівникам банків, що ліквідуються, спілкуватися з журналістами, у зазначених статтях закону немає. Це підтверджують і юристи.

“Такої заборони там немає. Виклад власної думки не може бути заборонено. У нас свобода слова і президент не говорив, що в цьому плані і в цій частині зупинено права громадян. Представники Фонду можуть вимагати будь-що, але я вважаю, що за це особа не може бути притягнута до відповідальності”, – прокоментував UBR.ua старший партнер АО “Кравець та Партнери” Ростислав Кравець.

Він додав, що керівництво чинного банку, яким Айбокс був до 7 березня, справді може забороняти працівникам розголошувати банківську та фінансову інформацію, мотивуючи це збереженням банківської таємниці, необхідної для успішної роботи банку, але у зв’язку з тим, що Національний банк уже відкликав установу банківську ліцензію і ухвалив рішення про його ліквідацію, навіть такі заборони з 8 березня недійсні.

“Ця інформація вже припиняє бути банківською. З моменту оголошення банку неплатоспроможною або запуску процедури ліквідації ця інформація вже втрачає значення банківської таємниці”, – пояснив Ростислав Кравець.

Це підтвердили UBR.ua та учасники ринку, які представляють інші банки.

Нагадаємо, 7 березня Нацбанк ліквідував Айбокс Банк. Після цього протягом двох днів обшуків (8-9 березня) у банку, куди нагрянули співробітники Служби безпеки України, Бюро економічної безпеки, Національного банку України та Фонду гарантування вкладів фізосіб, було пограбовано або винесено двотижневі господарські запаси, у тому числі жіночих гігієнічних прокладок та тампонів, які Айбокс Банк закупив для співробітниць якраз на день ліквідації 7 березня.

UBR.ua

АО «Кравець І Партнери»

Призначені Фондом гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВФО) керувати Айбокс Банком чиновники масово звільняють працівників цього приватного комерційного банку, причому вони категорично відмовляються звільняти з формулюванням “у зв’язку з ліквідацією банку”. Про це стало відомо від джерела в банку.

За його словами, всі особисті кошти працівників банку заблоковано. Ні зарплата, ні аванси не виплачуються, хоч спочатку ліквідатори обіцяли інше.

“Вони, коли заходили, обіцяли, що всім усі виплатять без затримок, згідно з трудовим та колективним договорами. Нічого не виплачується, навіть ті особисті зарплатні заощадження колег, які заблоковані на картках. У нас 1 та 16 числа за колдоговором мають платити зарплату. Нічого не виплатили. Не приходять навіть СМС про нарахування. Ми не знаємо, чи взагалі нараховується щось”, – прокоментував співрозмовник.

Він зазначив, що членів правління банку, які раніше заявляли , що оскаржуватимуть ліквідацію Нацбанком Айбокс Банку, вже звільнено “новою владою”. І після власників та правління під “репресії” чиновників потрапив уже рядовий персонал банку.

“Всі (члени правління – ред.) вже отримали трудові книжки. Решту змушують звільнятися за “угодою сторін”. Звільняти “за ліквідацією” або “за власним бажанням” відмовляються. Люди Фонду ведуть себе хамськи, ставлення до власних обов’язків байдуже, навіть не можуть накази правильно написати. Це якийсь треш. Розправа”, – розповів співробітник банку.

Позиція правників

UBR.ua звернувся до юристів по роз’яснення дій співробітників державного Фонду гарантування. Нам відповіли, що чиновники не мають права примушувати до звільнення “за згодою сторін”, а викликані такі їхні дії, ймовірно, побоюваннями позовів. Так, співробітникам, які працюють за контрактом, при звільненні з ліквідації можуть належати додаткові виплати. “Простим смертним” теж належать певні пільги.

“У разі ліквідації підприємства ліквідатор, тобто в даному випадку Фонд, зобов’язаний запропонувати їм усі можливі вакансії, які є, зайнятися їх працевлаштуванням. Це і за старим, і за новим законом там не вносилися зміни. Тому вони і хочуть уникнути того, щоб потім люди не зверталися за компенсаціями та неправильним способом пропонують звільнятися за згодою сторін”, – прокоментував UBR.ua старший партнер АО “Кравець та Партнери” Ростислав Кравець.

Щодо небажання чиновників звільняти працівників банку “за власним бажанням”, то в даному випадку йдеться, ймовірно, про “підстрахування” з урахуванням багаторічного досвіду судових позовів проти Фонду працівників банку в минулому.

“Можливо, це “підстраховка”. Якщо “за власним бажанням”, то можна сказати, що тебе змусили звільнитися, а “за згодою сторін” – отже, сам виявив ініціативу та погодився на звільнення. Я думаю, вони “дують на холодне” , Виходячи з того досвіду, який у них, мабуть, був за іншими банками. Для того, щоб максимально зменшити можливість подання позовів до суду” , – припускає юрист.

Як з ліквідації

Звільнення “з ліквідації” об’єктивно незручно для Фонду, оскільки дозволяє колишнім працівникам позиватися до ФГВФО. Тим більше, що, згідно з фінансовими показниками, банк ні формально, ні фактично не є банкрутом, і був, що називається “напханий” грошима. Бездіяльність Фонду з працевлаштування працівників, що “ліквідуються”, може бути витлумачена судом на користь позивача.

“Люди можуть потім подавати позови до суду і вимагати собі виплати ще додаткових компенсацій у зв’язку з тим, що Фонд не здійснив усіх дій для того, щоб їх працевлаштувати. Фонд намагається на даному етапі максимально прибрати велику кількість людей, щоб не було великої кількості позовів”. з трудових спорів та порушень трудових прав”, – вважає Ростислав Кравець.

На уточнююче питання UBR.ua, яким чином Фонд має працевлаштовувати працівників банку, що ліквідується, він відповів, що це “головний біль” самого Фонду.

“Це законом передбачено. Хоча б зробити вигляд, що він щось робить належним чином. Тому що це може потім розтягнутися на тривалі терміни і великі суми. Вони просто хочуть заздалегідь підстрахуватися, щоб не виникали надалі питання зі звільненням”, – пояснює адвокат.

Заблоковані зарплати

Що стосується виплат невиплачених зарплат, обов’язкових надбавок та премій, то, незважаючи на посилення норм трудового законодавства на період військового стану, то в даному випадку і “військові закони” також на стороні працівників банку, а не Фонду, хоча й з посиленням тимчасових рамок.

“Термін оскарження звільнення, якщо особа вважає його незаконною, становить 1 місяць, хоча теоретично можна подаватися 3 місяці. А терміни оскарження із зарплат, які раніше не обмежувалися, сьогодні становить 3 місяці завдяки Третьяковій (голові парламентського комітету соцполітики Галині Третьяковій – ред. ) ”  Були не виплачені премії, відпускні або ще щось – терміни оскарження зараз обмежені до 3 місяців”, – прокоментував UBR.ua Ростислав Кравець.

UBR.ua

АО «Кравець І Партнери»

Бажаєте бути в курсі важливих змін в законодавстві України? Підписуйтесь на канал і запрошуйте друзів:
https://bit.ly/2G12dHy

🇺🇦✌️Важлива та перевірена інформація від адвоката ⤵️

➡️ Підписатись https://t.me/+Ug5cImH9DexxvTtU

АО «Кравец и Партнеры»

Бажаєте бути в курсі важливих змін в законодавстві України? Підписуйтесь на канал і запрошуйте друзів:
https://bit.ly/2G12dHy

🇺🇦✌️Важлива та перевірена інформація від адвоката ⤵️

➡️ Підписатись https://t.me/+Ug5cImH9DexxvTtU

АО «Кравец и Партнеры»

Як завжди, найбільшою проблемою є низький рівень законодавчої техніки, який за гонитвою в отриманні бажаного результату призводить до незворотних наслідків, наведемо декілька таких моментів.

Так, внесення змін в КАС України найбільше відзначається тим, що тепер є нова норма статті 266-1, яка регулює особливості провадження у справах щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку та рішень Кабінету Міністрів України стосовно виведення банків з ринку.

Серед зазначених правил та особливостей ч. 5 ст. 266-1 КАС України тепер встановлює, що під час розгляду адміністративних справ, визначених частиною першою цієї статті, суд перевіряє, чи прийнятий індивідуальний акт або рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, які визначають повноваження Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Кабінету Міністрів України та Міністерства фінансів України

В той же час, ст. 2 КАС України говорить, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Тобто, норма ч. 5 ст. 266-1 КАС України визначає лише 1 з 10 підстав, які мають бути перевірені судом при вирішенні адміністративного спору з визначеним колом суб’єктів, що явно обмежує судовий контроль та виводить його виключного в рамки формального процесу, який явно не спрямований на захист прав та інтересів саме осіб, а не суб’єктів владних повноважень.

Крім того таке обмеження судового контролю фактично призводить до звуження змісту права на судовий захист та може свідчити лише про бажання зробити усе можливе аби у звичайних кредиторів банку уже на початковому етапі не було жодних перспектив у такому судовому процесі.

Підтвердженням такої думки може слугувати і ч. 6 ст. 266-1 КАС України, яка передбачає, що під час розгляду адміністративних справ, визначених частиною першою цієї статті, суд використовує як підставу для власної оцінки та покладається на кількісні, якісні оцінки та висновки, зроблені Національним банком України, Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, Кабінетом Міністрів України, Міністерством фінансів України, Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, на підставі яких були прийняті відповідні рішення.

Норма цікава тим, що фактично говорить про те, що справа має бути вирішена виключно не на підставі доказів відповідача, а на оцінці доказів, наданих сторонами в їх сукупності, тобто абсолютно нівелюється як принцип змагальності, так і рівності, взагалі таке враження, що позивач у даних справах – третій зайвий.

В той же час, нібито як ложка меду мали б слугувати п. 2 та п. 3 ч. 6 ст. 266-1 КАС України, які містять виключення щодо врахування кількісних, якісних оцінок та висновків, зроблених Національним банком України, Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, Кабінетом Міністрів України, Міністерством фінансів України, Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, зокрема, якщо: кількісні, якісні оцінки та висновки ґрунтуються на очевидно помилкових відомостях та/або не враховують суттєвих обставин (фактів), за умови врахування яких оскаржуване рішення/акт не могло бути прийнято; наявні очевидні розбіжності та/або логічні суперечності між кількісними, якісними оцінками та/або висновками.

Відразу постає питання як та хто може встановити таке «очевидно помилкове», «логічно суперечливе» та ще й визначити що є «суттєвою обставиною» та ще й дивлячись для кого.

В даному випадку, слід зазначити про те, що процесуальні зміни не передбачають обов’язку для суб’єктів, визначених в ст. 266-1 КАС України надавати кількісні, якісні оцінки та висновки, а для «звичайних смертних» – це відомості, що містять охоронювану таємницю.

Цитовані пункти – це суцільна правова невизначеність, яка не містить навіть спроби на врахування верховенства права, оскільки не містить механізму їх реалізації, що дозволяє припустити умисність таких дій з метою неможливості їх реалізації як способу захисту в даній категорії справ.

Серед іншого щодо чіткості норм та якості закону варто згадати, що ст. 151 КАС України також було доповнено черговими заборонами щодо можливості забезпечення позову, зокрема:

П. 2 ч. 3 ст. 151 КАС України тепер звучить наступним чином: не допускається забезпечення позову шляхом зупинення рішень Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та щодо здійснення тимчасової адміністрації або ліквідації банку, встановлення заборони або обов’язку вчиняти певні дії, обов’язку утримуватися від вчинення певних дій уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб або Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, його посадовим особам при здійсненні тимчасової адміністрації або ліквідації банку, а також іншим особам під час реалізації Фондом гарантування вкладів фізичних осіб майна банку, віднесеного до категорії неплатоспроможних, та банку, що ліквідується відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

В даній нормі ключовим моментом «прогресивних змін» є відсутність визначення кола «інших осіб», по відношенню до яких тепер не можна застосувати забезпечення, при цьому не вказано як ці «інші особи», пов’язані з реалізацією Фондом гарантування вкладів фізичних осіб майна банку, віднесеного до категорії неплатоспроможних, та банку, що ліквідується, та чим виправдане таке обмеження.

Так, по відношенню до будь-якого кредитора чи боржника банку, віднесеного до категорії неплатоспроможних чи такого, що перебуває в процесі ліквідації, не можна застосувати забезпечення, і тільки з тих причин, що майно такого банку реалізується ФГВФО, незалежно від того який спір виник відносно такого кредитора чи боржника. Наприклад, тепер теоретично у будь-якому спорі, де стороною є суб’єкт владних повноважень, який є боржником чи кредитором такого банку, неможливо здійснити забезпечення, оскільки такий суб’єкт входить в коло «інших осіб».

Тим не менше, вершиною нігілізму права на захист у справах, що визначені ст. 266-1 КАС України, є результат такого судового процесу, зокрема ч. 9 ст. 266-1 КАС України передбачає, що визнання протиправним (незаконним) та скасування індивідуального акта/рішення, визначеного частиною першою цієї статті, або окремих його положень: не відновлює того становища банку, яке існувало до прийняття такого акта/рішення, включаючи правовий статус цього банку, та не відновлює становища/прав осіб, які були учасниками банку на момент прийняття такого акта/рішення; не може бути підставою для визнання недійсними, нечинними, протиправними та скасування будь-яких рішень, правочинів або інших дій / визнання протиправною бездіяльності, прийнятих, вчинених або допущених у процедурі виведення неплатоспроможного банку з ринку / ліквідації банку; не породжує будь-яких прав осіб, які були учасниками банку на момент прийняття такого індивідуального акта/рішення, крім права на відшкодування заподіяної шкоди.

Важко описати усі наслідки, які матимуть дані норми, але наведено найбільш популярну проблему – ФГВФО під час тимчасової адміністрації визнає правочин недійсним, в той же час судом визнається, що власне рішення про введення тимчасової адміністрації було протиправним, однак для визнаного недійсним правочину це нічого не означає і права поновлені не будуть, що знову ж таки є підтвердженням тої думки, що вчинені усі дії аби даний судовий процес заздалегідь був неперспективним.

І на завершення ще одна «процесуальна гарантія захисту прав» – ч. 10 ст. 266-1 КАС України передбачає, що суд не може прийняти будь-яке інше рішення, що може мати наслідком зупинення/припинення розпочатої процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку та/або ліквідації банку.

Це при тому, що ч. 1 ст. 266-1 КАС України передбачає, що правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо: 1) законності індивідуальних актів Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, про відкликання у банку банківської ліцензії та ліквідацію банку, про затвердження пропозиції Національного банку України про участь держави у виведенні неплатоспроможного банку з ринку; 2) законності індивідуальних актів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про запровадження тимчасової адміністрації у банку, про початок процедури ліквідації банку, про затвердження плану врегулювання та будь-яких інших індивідуальних актів, прийнятих на його виконання, а також індивідуальних актів щодо призначення уповноважених осіб Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, делегування їм повноважень.

Тобто, навіть у випадку, якщо суд визнає незаконним рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, про відкликання у банку банківської ліцензії та ліквідацію банку, то процедура виведення банку з ринку та його ліквідація, що була розпочата на підставі незаконного акту не буде припинена, отакий «ефективний правовий захист» передбачає закон від протиправних дій щодо виведення банків з ринку, при цьому слід пам’ятати, що закон також не передбачає жодних запобіжників щодо штучного створення ситуації виведення банку з ринку з не виключено корисливою метою привласнення коштів та майна кредиторів.

Так, під виглядом боротьби з недобросовісними власниками банків, громадян позбавили захисту від протиправних дій ФГВФО та НБУ в питаннях виведення банку з ринку – в смачній цукерці гірка та повільна отрута, яка рано чи пізно стане причиною повного знищення української банківської системи.

Анна Мартиненко, адвокат АО Кравець і партнери

Ростислав Кравець, адвокат, старший партнер АО Кравець і партнери

для РЕЗОНАНС

АО «Кравец и Партнеры»

Адвокатская компания Кравец и Партнеры

Провівши правову експертизу, науковці дослідили, що Фонд гарантування вкладів фізосіб не є державним органом, а виконує лише функції юридичної особи публічного права, тож його акти не обов’язкові до виконання.

“Органи державної виконавчої влади можуть видавати обов’язкові до виконання нормативно-правові акти та правові акти індивідуальної дії. Тоді як юридичні особи, у т.ч. публічного права, не наділені такими повноваженнями. Дана теза може бути підтверджена тим, що суспільні відносини зазнали би хаотичності при наділенні усіх юридичних осіб публічного права повноваженнями видавати обов’язкові до виконання нормативно-правові акти. За такого підходу нівелювався б не лише поділ державної влади на три гілки, а й можливість забезпечення правопорядку взагалі.

Що ж стосується кола суб’єктів, на яких можливе розповсюдження дії актів юридичних осіб публічного права, то до них можна віднести: структурні підрозділи юридичної особи, її філії та відділення”, — йдеться у правовому висновку.

Такими чином, науковці констатували, що розпорядження ФГВФО можуть бути загальнообов’язковими лише після затвердження їх в суді.

“ФГВФО наділений лише правом встановлювати факт нікчемності правочину у разі наявності передбачених Законом підстав. В тому числі, Закон не наділяє ФГВФО правом визнавати правочини нікчемними”, — пояснили науковці.

Крім того, вони наголосили, що в разі визнання неконституційними положень Закону, який нині регулює діяльність ФГВФО, повноваження на виявлення нікчемних правочинів будуть також скасовані. А відтак, матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями ФГВФО, буде відшкодована за рахунок держави.

Науковці також роз’яснили положення законодавства, яке по-різному трактується щодо договорів, укладених між неплатоспроможними банками з іншими компаніями.

Відповідно до експертизи, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша зацікавлена особа заперечує його дійсність, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Однак при цьому встановлюється презумпція правомірності правочину. Тобто, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

“Не може застосовуватися як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину”, — йдеться у правовому висновку.

Для наглядного прикладу експерти наводять ситуацію, яка склалася навколо роздрібного кредитного портфелю банку “Михайлівський”. Кредитний портфель було передано фінансовій компанії “Плеяда”, а згодом — “Фагору”.

Однак ФГВФО визнав правочин банку із “Плеядою” нікчемним, але фінансова компанія “Плеяда” звернулась із позовом до суду і виграла усі судові інстанції. Рішення на користь фінкомпанії остаточно затвердив Вищий адміністративний суд України у січні цього року. Він вказав на те, що банк не порушив законодавство й не мав обмежень на продаж активів, а відтак ФГВФО протиправно визнав цей договір нікчемним.

Однак ФГВФО, не погодившись і з рішенням ВАСУ, ініціював нове коло судових спорів. Першу інстанцію він програв, оскільки суд першої інстанції дотримався позиції та практики ВАСУ з цього приводу, а суд апеляційної інстанції виграв.

Таким чином судові баталії навколо кредитного портфелю банку “Михайлівський” тривають з рахунком 4:1 на користь “Плеяди”.

При цьому, договір між “Плеядою” та “Фагором” є чинним, не існує жодного рішення суду чи компетентного державного органу щодо його недійсності.

Більш того, на сьогоднішній день “Фагор” є власником оригіналів кредитних договорів, а це, за словами експертів, є вагомою підставою вважати саме їх розпорядником кредитного портфелю банку “Михайлівський”.

“У разі переуступки заборгованості, разом із цим договором новому кредитору передають всі документи, які підтверджують фактично право вимоги до боржника.

Тобто в першу чергу це: всі квитанції, оригінали і документи кредитних договорів. У разі якщо в ФГВФО цих оригіналів договорів немає — то будь-яких підстав для сплати заборгованості за цими договорами саме безпосередньо ФГВФО чи банку „Михайлівський“, уповноваженій особі фонду фактично у позичальників немає”, — зауважив юрист Ростислав Кравець.

Джерело: УНН

Адвокатская компания Кравец и Партнеры

Адвокатская компания Кравец и Партнеры