Про це пише Резонанс з посиланням на Naspravdi.Today.

Чим має займатись прокуратура, скільки повинно бути прокурорів, що чудили «грузинські реформатори» і хто тепер має забезпечувати дотримання законності в державі та координацію роботи правоохоронних органів? Відповіді на ці запитання високі гості шукали разом із журналістом Володимиром Бойком.

ЯК РОСТИСЛАВ КРАВЕЦЬ У ГЕНПРОКУРОРИ ХОДИВ (ВІДЕО)

АО «Кравец и Партнеры»

Прокламація проступку

Не погоджуючись із винесеною суворою доганою (рішення від 6.12.2017 №3920/3дп/15-17), суддя Святошинського районного суду м.Києва Тетяна Величко звернулась до ВРП зі скаргою. Свого часу її звинуватили у втручанні в систему автоматизованого розподілу справ, порушенні принципу рівності сторін і недотриманні визначених законом строків розгляду.

Щодо першого аргументу в рішенні зазначалось, що Т.Величко відкрила провадження у справі про відшкодування збитків, але начебто не взяла до уваги, що перед цим її колеги 6 разів повертали аналогічні позови. У цьому угледіли зацікавленість заявника, щоб його справу вела саме ця суддя.

Також вона не надіслала відповідачу копії прийнятої ухвали, тим самим позбавивши його можливості скористатись процесуальними правами. Тому наступні прийняті рішення обділений учасник судочинства міг отримувати лише за власною ініціативою. На думку ТДП ВРП, це свідчило про нівелювання засад рівності сторін.

Що ж стосується зловживання часовими рамками, то судді інкримінували прийняття позовної заяви «з явним поспіхом», а призначення розгляду з точністю до навпаки — через півроку після відкриття провадження. Спершу палата виходила з того, що саме по собі порушення строків розгляду справи не може становити дисциплінарного проступку, також дається взнаки навантаження судді. Але потім змінила свою позицію, врахувавши суспільний резонанс справи. І вирішила, що саме у цьому випадку Т.Величко мала б проявити більшу оперативність.

Представник судді Ростислав Кравець намагався спростувати аргументи палати, але його тверджень виявилося недостатньо, щоб скасувати рішення ТДП ВРП. І це удар по репутації судді, яким би він не був з точки зору справедливості.

Публічна приватність

Розгляд скарг такого роду і незгода суддів із винесеними рішеннями — буденна справа для ВРП.

Однак під час засідання 5.06.2018 Р.Кравець подав клопотання про закритий розгляд даної скарги. Він посилався на міжнародні норми, які передбачають необхідність згоди судді на відкриті дебати. І якщо є прохання про конфіденційний розгляд, то його не варто ігнорувати. Однак, обговоривши заявлене клопотання в нарадчій кімнаті, члени ВРП відмовили в його задоволенні.

Але не можна не погодитися, що саме суддям не вистачає конфіденційності дисциплінарних проваджень. Попри те що, одягаючи мантію, вони стають публічними фігурами, привселюдне винесення доган аж ніяк не сприяє підвищенню довіри як до окремого служителя Феміди, так і до судової влади.

Обґрунтуванням відмови в задоволенні клопотання можна вважати м’якість міжнародного права. Втім, існує думка, що європейські норми, що стосуються суддівської конфіденційності, давно слід відтворити в національному законодавстві. І посприяти цьому нарешті повинне рішення Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Волков проти України».

Хоча позицію ВРП також можна зрозуміти. Її діяльність щодо притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності і захисту служителів закону, на яких тиснуть під час здійснення правосуддя, не може пройти повз увагу громадськості. У свою чергу представник ВРП зауважив, що закритість такого провадження можлива лише до його розгляду, як це заведено, наприклад, у Канаді.

Важко передбачити, що переважить на терезах — вимушена публічність чи виправдана конфіденційність. Однак у даному питанні необхідно знайти компроміс.

Та й у самих законників не залишається вибору. Вони мають беззаперечно погодитись із доганою або «винести сміття з хати», щоб довести свою невинуватість, адже відповідна презумпція на них, як виявилося, не поширюється.

СОФІЯ КОНДРАТЮК, Закон і Бізнес

Адвокатская компания Кравец и Партнеры

Вища рада правосуддя розглянула чергову дисциплінарну скаргу служителя Феміди, який потрапив під дію першого люстраційного закону. І, як завжди в таких випадках, суддя залишився ні з чим. Водночас законникам з Одещини пощастило більше, адже після вивчення їхньої скарги ВРП все ж визнала факт утручання в правосуддя з боку народного депутата.

Попередня перевірка

Голова Ради Ігор Бенедисюк повідомив, що представник Наталії Антонової з Голосіївського районного суду м.Києва, адвокат Ростислав Кравець подав скаргу на рішення першої дисциплінарної палати ВРП про внесення подання щодо звільнення з посади. Керівник колегіального органу нагадав, що дисциплінарну справу стосовно Н.Антонової було відкрито за постановлення ухвал про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо двох учасників масових акцій протесту.

Дисциплінарна палата дійшла висновку, що слідчий суддя Н.Антонова «не сприяла виконанню завдань кримінального провадження та забезпеченню належної охорони прав, свобод і законних інтересів підозрюваних, повного й неупередженого судового розгляду з тим, щоб особи не були піддані необґрунтованому процесуальному примусу». Крім того, порушила вимоги закону щодо контролю за додержанням прав особи в кримінальному провадженні.

«Під час попередньої перевірки матеріалів скарги встановлено, що викладені в ній доводи не спростовують висновків, покладених в основу рішення палати», — зазначив І.Бенедисюк.

Переконливий виступ

Перед тим як члени ВРП мали б усамітнитись, до них звернувся доповідач у справі Микола Гусак: «Я зіткнувся з випадком, коли позиція судді не є правомірною та законною. Двох учасників акцій протесту побили, але суддя не звернула на це уваги, обравши запобіжний захід у вигляді 60 діб тримання під вартою, при цьому не виконавши вимог ст.206 Кримінального процесуального кодексу. Сподіваюся, що ВРП залишить у силі рішення дисциплінарної палати й не руйнуватиме практики».

Виступ М.Гусака фактично поставив крапку в черговій справі фігурантів так званих справ майдану. Тож не дивно, що Рада залишила в силі рішення палати.

Втім, представник Н.Антонової запевнив, що оскаржуватиме вердикт у судовому порядку.

Мандат не в поміч

Крім того, ВРП розглянула повідомлення суддів Апеляційного суду Одеської області Лариси Грищенко, Валентини Олініченко та Віталія Мандрика про втручання в їхню діяльність заступника голови Комітету Верховної Ради з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин Георгія Логвинського.

Член колегіального органу Ірина Мамонтова доповіла, що 9 грудня 2016 року комітет направив листи до Генеральної прокуратури, ВРП, Вищої кваліфікаційної комісії суддів, уповноваженого ВР з прав людини та Апеляційного суду Одеської області щодо вжиття заходів індивідуального характеру з огляду на порушення прав громадянина США та Ізраїлю під час розгляду судової справи. Підписав їх Г.Логвинський. У цьому зверненні дано оцінку ухвалі Малиновського районного суду м.Одеси та викладено прохання вжити заходів реагування для усунення порушень прав і свобод особи.

Також І.Мамонтова повідомила, що одеські судді у свою чергу направили листа до ГПУ стосовно можливих неправомірних дій нардепа, пов’язаних із утручанням в їхню діяльність. Цей лист із вул. Різницької переадресували до прокуратури Одеської області, під юрисдикцію якої підпадає місце можливого вчинення кримінального правопорушення. Однак обласна прокуратура, всупереч приписам ст.214 КПК, у внесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань відмовила.

Рада, ознайомившись із скаргою, визнала факт утручання нардепа в роботу суддів. Крім того, було вирішено звернутися до парламенту з проханням ужити заходів для недопущення народними обранцями дій, що можуть бути розцінені як утручання в діяльність суддів.

Одночасно колегіальний орган вирішив унести до ГПУ подання про виявлення та притягнення до встановленої законом відповідальності осіб, які допустили бездіяльність, що порушує гарантії незалежності суддів, зокрема невнесення до ЄРДР відповідних відомостей за повідомленням суддів Апеляційного суду Одеської області.

Що дозволено Юпітеру…

Схожість цих справ у тому, що в обох фігурують народні обранці. Проте звернення одного нардепа, хай і від імені комітету, у ВРП розцінюється як тиск, а ухвалення більшістю парламенту закону про люстрацію суддів (як і деяких інших актів, як-от про індивідуальну амністію) — як необхідність з огляду на «революційну доцільність» та «запити суспільства».

Така логіка здатна завести в глухий кут: колись Верховна Рада може вирішити ухвалити акт, який, наприклад, для відновлення довіри з боку світової спільноти встановить спеціальну дисциплінарну відповідальність суддів за порушення прав іноземних громадян. Або (що з розряду фантастики) — за недотримання гарантій незалежності самих суддів та незаконне притягнення їх до дисциплінарної відповідальності.

І тоді цей або новий склад ВРП, аби «не руйнувати практику», буде змушений так само погоджувати звільнення тих, кого сьогодні начебто захищає.

КОМЕНТАР ДЛЯ «ЗіБ»

Ростислав КРАВЕЦЬ, адвокат АК «Кравець і партнери»:

— Усі рішення Вищої ради правосуддя, що стосуються притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення так званих суддів майдану, незаконні й будуть у подальшому оскаржені.

Наприклад, під час засідання член ВРП Микола Гусак, який був доповідачем у справі за скаргою Наталії Антонової з Голосіївського районного суду м.Києва, попросив притягнути її до дисциплінарної відповідальності, аби «не руйнувати практику». За таких обставин говорити про засади справедливості й законності, на мій погляд, недоречно й нерозумно. Це рішення буде оскаржено в судовому порядку.

Далі, що досить імовірно, будемо готувати заяву вже до Європейського суду з прав людини. Оскільки, вважаю, нині в Україні немає незалежного правосуддя. До речі, у Страсбурзі відкрито вже понад 10 проваджень стосовно рішень ВРП з аналогічних питань.

ЮРІЙ ІВАНОВ, ЗіБ

Адвокатская компания Кравец и Партнеры

Про це пише газета «Експрес».

Відтепер подання про надання згоди на затримання судді, утримання його під вартою чи арештом Вища рада правосуддя розглядатиме не пізніше як через п’ять днів від дня його отримання. А подання стосовно судді, затриманого під час або відразу ж після скоєння тяжкого чи особливо тяжкого злочину, розглядатимуть одразу після надходження документа в межах строків, визначених Кримінальним процесуальним кодексом України.

«Подання Генеральної прокуратури, Спеціалізованої антикорупційної прокуратури про надання згоди на обрання запобіжного заходу, пов’язаного з обмеженням волі, Рада розглядатиме негайно», — зауважив Ігор Бенедисюк, голова Вищої ради правосуддя.

— Чи справді тепер українці побачать швидкі арешти горе-суддів?

— Я вважаю, що ці зміни прийнято тільки для того, щоб зняти соціальну напругу в суспільстві, — переконаний Ростислав Кравець, старший партнер однієї з адвокатських компаній. — Подання щодо притягнення суддів до відповідальності (тобто позбавлення їх недоторканності) будуть розглядати нібито негайно, однак насправді терміни, застережені в документі, досить розмиті. Тому це ні до чого не приведе. Затримання та арешт можуть бути проведені і через день-два, і через місяць чи навіть рік. І реально ніхто не змусить Вищу раду правосуддя зробити це швидше.

Такі «зміни» зроблено для тих, хто приходив під стіни Вищої ради юстиції, вимагаючи змін. Дотепер — до проведення судової реформи — таку згоду на зняття із суддів недоторканності давала Верховна Рада. Однак насправді ніхто не розглядав таких питань, це була внутрішня прерогатива Вищої ради юстиції з дискреційними повноваженнями парламенту.

— Яким чином можна уникати виконання написаного?

— Візьмімо, для прикладу, досудове розслідування щодо члена тієї ж Вищої ради правосуддя Павла Гречківського. Його підозрюють у скоєнні злочину, однак Рада вважає, що, доки немає рішення суду, особа не винна. Тобто щодо своїх суддів вони й далі можуть не приймати ніяких рішень. Не будуть розглядати питання, відкладатимуть. Якщо у громадських діячів буде час зайти й поскандувати, то питання можуть розглянути, якщо ні — то цим ніхто не займатиметься.

— Чи щось змінить та обставина, що тепер подання про надання згоди на затримання судді, утримання його під вартою чи арештом Вища рада правосуддя буде розглядати не пізніше, ніж через п’ять днів від дня його отримання?

— Дотепер після прийняття рішення Вищої ради правосуддя її представники повинні були наступного дня надати повний текст рішення. Однак цього не було. Тому всі ці строки, які вони встановили, суто декларативні. Якщо на засіданні не буде потрібного складу Вищої ради правосуддя, то ніхто за цим рішенням не зможе притягти суддю до відповідальності. Тобто як були можливі маніпуляції, так залишилися. Зміни до регламенту зроблено для окозамилювання громадськості.

Світлана ОЛІЙНИК, газета ЕКСПРЕС

Адвокатская компания Кравец и Партнеры