Порядок купівлі-продажу товарів в Інтернет мережі регулюється Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про захист прав споживачів».

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронна комерція – відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов’язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов’язки майнового характеру.

Частина 1 ст. 8 Закону України «Про електронну комерцію» визначає: права та обов’язки покупця (замовника, споживача) товарів, робіт, послуг у сфері електронної комерції визначаються законодавством України, зокрема Законом України «Про захист прав споживачів».

Покупець (замовник, споживач) товарів, робіт, послуг у сфері електронної комерції за обсягом своїх прав та обов’язків прирівнюється до споживача у разі укладення договору поза торговельними або офісними приміщеннями та у разі укладення договору на відстані відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів».

В свою чергу Закон України «Про захист прав споживачів» надає визначення понять:

• договір, укладений на відстані – договір, укладений продавцем (виконавцем) із споживачем за допомогою засобів дистанційного зв’язку;
• засоби дистанційного зв’язку – телекомунікаційні мережі, поштовий зв’язок, телебачення, інформаційні мережі, зокрема Інтернет, які можуть використовуватися для укладення договорів на відстані;
• договір, укладений поза торговельними або офісними приміщеннями, – договір, укладений із споживачем особисто в місці, іншому ніж торговельні або офісні приміщення продавця.

Розглянемо основні моменти, на які слід звертати увагу споживачам при онлайн-шопінгу.

1. Наявність інформації про продавця товарів.

Досить часто виникають ситуації, коли обираючи товар в інтернет-магазині ми бачимо лише назву сайту та контакти продавця, а саме: номер телефону та електронну пошту. Відсутність чіткої вказівки про особу продавця повинно насторожити покупця, оскільки така поведінка є недобросовісною.

Законодавство зобов’язує продавця (виконавця, постачальника) товарів, робіт, послуг у електронній комерції під час своєї діяльності та у разі поширення комерційного електронного повідомлення: забезпечити прямий, простий, стабільний доступ інших учасників відносин у сфері електронної комерції до такої інформації:

повне найменування юридичної особи або прізвище, ім’я, по батькові фізичної особи – підприємця;

місцезнаходження юридичної особи або місце реєстрації та місце фактичного проживання фізичної особи – підприємця;

адреса електронної пошти та/або адреса інтернет-магазину;

ідентифікаційний код для юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків для фізичної особи – підприємця, або серія та номер паспорта для фізичної особи – підприємця, яка через свої релігійні переконання відмовилася від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомила про це відповідний податковий орган і має відмітку в паспорті;

відомості про ліцензію (серія, номер, строк дії та дата видачі), якщо господарська діяльність підлягає ліцензуванню; щодо включення податків у розрахунок вартості товару, роботи, послуги та, у разі доставки товару, – інформація про вартість доставки;

інші відомості, що відповідно до законодавства підлягають оприлюдненню

Наявність такої інформації про продавця дозволяє чітко ідентифікувати особу, до якої необхідно звертатися у разі виникнення конфліктних ситуацій або необхідності повернення (обміну) придбаних товарів.

2. Інформація про товар та виробника.

Перед укладенням договору дистанційно, споживач має право на отримання наступної інформації:

1) найменування продавця (виконавця), його місцезнаходження та порядок прийняття претензії;

2) основні характеристики продукції;

3) ціну, включаючи плату за доставку, та умови оплати;

4) гарантійні зобов’язання та інші послуги, пов’язані з утриманням чи ремонтом продукції;

5) інші умови поставки або виконання договору;

6) мінімальну тривалість договору, якщо він передбачає періодичні поставки продукції або послуг;

7) вартість телекомунікаційних послуг, якщо вона відрізняється від граничного тарифу;

8) період прийняття пропозицій;

9) порядок розірвання договору (ч. 2 ст. 13 Закону України «Про захист прав споживачів»).

До основних характеристик товару відносять: найменування та місцезнаходження виробника, назва, об’єм, комплектність, розмір, вага, порядок використання, наявність чи відсутність шкідливих для здоров’я речовин тощо.

Дана інформація повинна розміщуватися на сайті інтернет-магазину, проте, якщо вона відсутня – покупець має право уточнити всю цю інформацію перед оформленням замовлення.

3. Порядок оформлення покупок.

Придбання товарів у мережі Інтернет оформлюється електронним правочином – дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).

Згідно ч. 1 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов’язаною у разі її прийняття.

Частина 1 ст. 638 Цивільного кодексу України (далі – «ЦК України») визначає, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Так, істотними умовами електронного правочину при придбанні товару в інтернет-магазині є предмет договору та ціна. Предмет договору – це товар, який продавець зобов’язується передати покупцю, а ціна – вартість, яку повинен сплатити покупець за визначений товар. Договір буде вважатися укладеним лише за наявності згоди по цим двом істотним умовам між сторонам.

Після оформлення замовлення (прийняття пропозиції), споживач повинен отримати підтвердження від продавця.

Частина 11 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», покупець (замовник, споживач) повинен отримати підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа, квитанції, товарного чи касового чека, квитка, талона або іншого документа у момент вчинення правочину або у момент виконання продавцем обов’язку передати покупцеві товар.

Підтвердження вчинення електронного правочину повинно містити такі відомості:

умови і порядок обміну (повернення) товару або відмови від виконання роботи чи надання послуги;

найменування продавця (виконавця, постачальника), його місцезнаходження та порядок прийняття претензії щодо товару, роботи, послуги;

гарантійні зобов’язання та інформація про інші послуги, пов’язані з утриманням чи ремонтом товару або з виконанням роботи чи наданням послуги;

порядок розірвання договору, якщо строк його дії не визначено.

4. Обмін та повернення товару.

Факт надання інформації про найменування продавця, товар, умови договору, про які йшлося вище, повинен бути підтверджений письмово або за допомогою електронного повідомлення. Інформація, підтверджена таким чином, не може бути змінена продавцем (виконавцем) в односторонньому порядку.

Частина 4 ст. 13 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлює: споживач має право розірвати укладений на відстані договір шляхом повідомлення продавця (виконавця) про це протягом чотирнадцяти днів з моменту підтвердження інформації або з моменту одержання товару чи першої поставки товару.

При цьому, підтвердження інформації не вимагається, якщо послуга надається засобами дистанційного зв’язку і оплачується через оператора телекомунікаційних послуг., споживач може розірвати договір протягом чотирнадцяти днів з моменту його укладення.

У разі продажу матеріальних речей їх повернення також свідчить про розірвання договору.

Якщо підтвердження інформації не відповідає вимогам частини третьої цієї статті, строк, протягом якого споживач має право розірвати договір, становить дев’яносто днів з моменту одержання такої інформації, або у разі продажу матеріальних речей – з моменту одержання товару або першої поставки товару. Якщо протягом цього строку підтвердження інформації було виправлене, споживач має право розірвати договір протягом чотирнадцяти днів з моменту одержання виправленого підтвердження.

Що стосується обміну товару, то тут продавець може використовувати стандартну умову у договорі про можливість заміни товару в разі його відсутності іншим товаром. Такий обмін може бути проведено якщо:

1) інший товар відповідає меті використання замовленого товару;

2) має таку ж або кращу якість;

3) його ціна не перевищує ціни замовленого товару.

Про наявність такої умови у договорі споживач повинен бути повідомлений перед укладенням договору.

Також варто наголосити, що не за всі товари можна повернути кошти чи обміняти їх на інші. Споживач повинен пам’ятати, що Додатком №3 до постанови Кабінету Міністрів України «Про реалізацію окремих положень Закону України «Про захист прав споживачів» від 19 березня 1994 р. №172 затверджено Перелік товарів належної якості, що не підлягають обміну (поверненню). До таких товарів, зокрема, належать:

• Продовольчі товари, лікарські препарати та засоби, предмети сангігієни.
• Непродовольчі товари:

парфюмерно-косметичні вироби

пір’яно-пухові вироби

дитячі іграшки м’які

дитячі іграшки гумові надувні

зубні щітки

розчіски, гребенці та щітки масажні

рукавички

тканини

білизна натільна

білизна постільна

панчішно-шкарпеткові вироби

товари в аерозольній упаковці

друковані видання

визначений покупцем (замовником)

вироби з натурального та штучного волосся (перуки)

товари для немовлят (пелюшки,  соски,  пляшечки для годування

тощо)

інструменти для манікюру, педикюру (ножиці, пилочки тощо)

ювелірні вироби з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння. Повний перелік товарів можна знайти у вищезазначеному Додатку №3 до постанови Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 р. №172.

5. Порядок розрахунків.

Дане питання регулюється ст. 13 Закону України «Про електронну комерцію».

Закон зазначає, що розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України.

Способи, строки та порядок розрахунків у сфері електронної комерції визначаються в електронному договорі з урахуванням вимог законодавства України.

Продавець (виконавець, постачальник), оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала оплату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів, із зазначенням дати здійснення розрахунку.

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти електронний договір (оферту), протягом строку для відповіді не здійснила оплату відповідно до зазначених у пропозиції умов, така пропозиція вважається неприйнятою.

Тут варто відзначити: якщо Ви не довіряєте певному інтернет-магазину з причин відсутності інформації про продавця, недостатньої відомості сайту, то краще оплату проводити після отримання товару. Також, варто зберігати докази оплати за товар.

6. Способи захисту прав споживача.

Дані способи різняться залежно від характеру порушення прав.

Так, якщо мало місце шахрайські дії, наприклад, споживач оплатив товар, але не отримав його і гроші повернуто теж не було, можна звернутися із заявою про вчинення кримінального правопорушення до поліції.

Також, можна звернутися із відповідною заявою до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужба).

В той же час, більш дієвим методом, на думку автора, є звернення з вимогою про усунення порушень до продавця, а в разі – не усунення таких порушень з його боку – з позовом до суду. Згідно ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов’язані з порушенням їх прав.

Підсумовуючи вищевикладене, варто зазначити: обираючи покупки у сфері електронної комерції, завжди перевіряйте повноту інформації як про продавця (виробника) так і про сам товар, чим більшою і повнішою є дана інформація, тим захищенішим є споживач, і тим менша вірогідність натрапити на недобросовісного продавця.

Яна Бабенко, адвокат

Адвокатське об’єднання «Кравець і партнери» для Юрист&Закон

АО «Кравец и Партнеры»