Проте два роки потому ми змушені поставити запитання не лише про бездіяльність правоохоронців, а й про саму суть справи: чи дійсно існувала розгалужена мережа хабарів, про яку тоді так впевнено заявляли чиновники?

Гучні обшуки — гучна версія. А докази де?

Відомий громадський активіст, очільник “Фундації DEJURE” Михайло Жернаков у дописі на Facebook заявив, що недовіра українців до Верховного Суду на початку 2025 року сягнула 69%.

“І недаремно. Бо ВС продовжує протидіяти судовій реформі, скасовуючи рішення про звільнення недоброчесних суддів, втручаючися в компетенцію оновлених ВККС і ВРП, і загалом всіляко захищає статус-кво”, — пише Жернаков.

Справа безпосередньо щодо Всеволода Князєва зараз розглядається у Вищому антикорупційному суді (ВАКС). Його затримали під час передачі коштів, і розслідування завершено. Зараз він — під заставою в розмірі понад 18 млн грн. Але це — єдиний приклад, де видно хоч якийсь прогрес. У всіх інших випадках — тиша. Або, як це прийнято називати офіційно — “досудове розслідування триває”.

Після затримання Князєва, НАБУ та САП заявили, що йдеться не про один випадок, а про системну схему хабарів у Верховному Суді, де гроші нібито розподілялися між кількома суддями. У медіа обговорювалися прізвища, в ефірах звучали гучні обіцянки.

Але жоден з тих суддів, у кого тоді провели обшуки (включаючи тих, у кого знайшли великі суми готівки), не отримав підозри. Більше того, вони не відсторонені, продовжують працювати, а декого ще й провели на пенсію з усіма виплатами. Це не просто дивно — це руйнує саму початкову версію правоохоронців.

Якщо справді була “сітка” хабарів — то чому за два роки немає інших підозрюваних, крім самого Князєва? Якщо агент НАБУ, нотаріус Кирило Горбуров, діяв під прикриттям і передавав гроші, якщо адвокат Горецький пішов на угоду — де результати цих викривальних свідчень?

Версія зручна, але непроста: схема як засіб тиску?

У цій історії з’являється ще один тривожний паралель. Якщо факти встановлені, свідки допитані, частина учасників (наприклад, адвокат Олег Горецький) пішли на угоду зі слідством, а хтось взагалі є агентом НАБУ (нотаріус Кирило Горбуров) — тоді що заважає рухати справу далі?

Є версія, що справа була використана не стільки для “очищення системи”, скільки для встановлення контролю над нею. Адже якщо суддю спіймали, але не звільнили й не засудили — ним можна керувати. І це — далеко не нова модель. У 90-х роках в Україні правоохоронні органи саме так вибудовували вплив на суддів та чиновників: “спіймали — тримаємо на гачку”.

Схожу думку висловлює й адвокат Ростислав Кравець. За його словами, дії правоохоронців у цій справі викликають багато запитань — зокрема щодо вибірковості підозр і відсутності реальних доказів.

“Заявляли про цілу мережу хабарів, але чомусь підозру оголосили лише Князєву. Згодом навіть вибачались, мовляв, немає достатніх доказів. Є два припущення: або бракує доказів щодо інших фігурантів, або ж навмисне створили такий механізм, щоб тримати суддів “на гачку” і за потреби тиснути на них”, — говорить Кравець.

Адвокат Віталій Сердюк також наголошує, що гучні звинувачення у соціальних мережах за відсутності офіційних підозр є певною формою тиску на судову систему.

“Воно лунало так, і, на жаль, це було елементом тиску на судову гілку влади. Я категоричний противник таких речей, оскільки вони кидають тінь на репутацію суду. А репутація суду та його статус — це основа демократичного суспільства. Обов’язок кожного з нас як громадян — зробити все, щоб суд залишався якомога більш незалежним і не перебував під впливом держави. Звісно, коли в публічному просторі з’являються заяви про те, що всі судді корупціонери — це не просто неприємно, це є формою тиску”, — зазначає Сердюк.

За його словами, правоохоронці повинні утримуватись від подібної практики.

“Якщо є підстави для оголошення підозри — це потрібно робити в установленому порядку, письмово. А не через Facebook чи Telegram-канали, поширюючи заяви про те, що нібито більше половини суддів є фігурантами кримінальних проваджень. Такі дії мають незаконний характер і є способом тиску”, — підкреслює адвокат.

Адвокат, експерт з кримінального права, член Комітету захисту гарантій адвокатської діяльності Ради адвокатів Київської області Євгеній Черналівський також зазначає, що кримінальні провадження проти суддів використовуються як інструмент тиску на судову гілку влади.

“Це варто розглядати в політичному контексті, де одну з гілок влади — судову — інша гілка влади, виконавча, намагається взяти під свій контроль”, — додає він.

Виникає підозра: а чи не була версія про цілу мережу хабарів свідомо перебільшена — або навіть змодельована — щоб:

• мати інформаційний ефект;
• створити тиск на суд;
• забезпечити “ручне управління” через компромат?

Можливо, йдеться не про змову, а просто про саботаж системи, в якій одні органи втрачають інтерес, а інші — не мають політичної волі йти до кінця. Але як пояснити інакше ситуацію, коли суддя, у якого знайшли готівку, сьогодні офіційно на пенсії й отримує щомісячно сотні тисяч гривень? Як, наприклад, суддя Олександр Прокопенко — який встиг оформити собі відставку та пішов з посадою і повним соціальним пакетом.

Можливо, мережі не було взагалі?

Це найнеприємніше припущення, але його також не можна відкидати: можливо, системної мережі справді не існувало, а хабар отримав лише один суддя, або коло було значно вужчим, ніж подано публічно.

У такому разі маємо приклад маніпулятивного використання репутації антикорупційних органів, коли з єдиної справи зробили медіа-шоу. І тепер, коли шоу закінчилось, глядачів просять забути про нього.

Як зазначає адвокат Євгеній Черналівський, навколо системи антикорупційних органів сформовано ореол так званих “великих борців із корупцією”.

“В нас існує так званий тренд на боротьбу з корупцією — і під цей тренд формується робота антикорупційних органів. Проте конкретних результатів часто немає, а звинувачення здебільшого містять надуманий характер”, — говорить Черналівський.

Адвокат також наголошує, що у резонансних кримінальних провадженнях часто простежується прагнення антикорупційних органів до самопіару.

“Ми говоримо також про недопустимість доказів, які використовуються, часто докази, які отримувалися з порушенням процедури (незаконні стеження та прослуховування),а також з порушенням гарантій адвокатської діяльності, оскільки фігурантами в деяких справах були адвокати. Якщо розібратись більш детально в таких провадженнях — там більше піару та бажання рекламувати роботу органів, дискредитувати суддів Верховного Суду та судову систему, зобразити їх в образі тотальних корупціонерів, а себе — борцями з корупцією”, — пояснює Черналівський.

Паралельно існує ще одна версія. За словами адвоката Ростислава Кравця, є імовірність, що Князєв заважав агентам іноземного впливу сформувати Вищу кваліфікаційну комісію суддів України (ВККСУ) — орган, який, зокрема, здійснює кваліфікаційне оцінювання суддів та кандидатів на посаду судді.

Кравець також звертає увагу на те, що прослуховування тоді ще голови Верховного Суду здійснювалося без жодних законних підстав:

“Прослуховування, ймовірно, здійснювалося іноземцями, яким Князєв заважав сформувати власну ВККСУ для обрання зручних суддів. Важливо зауважити, що прослуховування голови Верховного Суду проводилося без жодних ухвал слідчих суддів чи відповідних дозволів. Саме за це детективів і прокурорів потрібно притягати до відповідальності”, — говорить Кравець.

Небезпека мовчання: репутація на кону

Найгірше в цій історії — це втрата довіри. Якщо НАБУ і САП справді мали докази — то їхня бездіяльність свідчить або про некомпетентність, або про саботаж. Якщо доказів не було — то ми маємо справу з фабрикацією іміджу боротьби з корупцією замість реальної роботи.

Обидва варіанти — фатальні для держави, яка сподівається на вступ до ЄС і отримує мільярди підтримки саме на реформу судової системи.

Відомий громадський активіст, очільник “Фундації DEJURE” Михайло Жернаков у дописі на Facebook наголошує, що вже два роки поспіль Єврокомісія закликає владу розібратися з корупцією у Верховному Суді. Проте, за його словами, реальних змін не відбувається.

“Але, як то кажуть, “віз і нині там”. Натомість, Уряд реєструє абсолютно порожній законопроєкт про імітацію очищення ВС”, — резюмує Жернаков.

Адвокат Черналівський звертає увагу на роль антикорупційних активістів, діяльність яких, за його словами, дедалі частіше використовується як інструмент тиску, а не як форма реального громадського контролю.

“Що стосується так званих активістів — це поняття вже дискредитоване. Їх використовують як таранний інструмент проти судової гілки влади. Звісно, є й позитивні моменти — окремі активісти справді піднімають кричущі питання. Але це поодинокі випадки. Система такого “інструменту” працює на самопросування: вона активно себе рекламує, отримує фінансування й створює навколо себе потрібну інформаційну картинку. Але назвати це реальною боротьбою з корупцією складно — радше це ще один механізм впливу на судову владу”, — говорить Черналівський.

Адвокат Віталій Сердюк наголошує, що головною реформою, якої потребує судова система, є забезпечення її реальної незалежності, адже саме вона дозволяє суду ефективно захищати права громадян та бути гарантом справедливості.

“Якщо ми постійно бачимо так званих громадських діячів, які дискредитують та піддають критиці рішення суддів, це прямо суперечить праву на справедливий суд, гарантованому Європейською конвенцією. Адже у таких випадках суд керується не законом, а тиском з боку суспільних очікувань та вимог певних активістів”, — зазначає адвокат.

Він додає, що практика дискредитації суддів та їхніх рішень є системною проблемою, яка стосується не лише Верховного Суду.

“Зокрема, така ситуація спостерігається і у Вищому антикорупційному суді. Коли суд ухвалює рішення, деякі активісти або громадські діячі публічно обговорюють їх із відверто негативним емоційним забарвленням. Реформа ж повинна була б гарантувати недопущення дискредитації суду, втручання в судову діяльність чи тиску на неї. Це — основа правової демократичної держави”, — говорить Віталій Сердюк.

Адвокат Євгеній Черналівський також звертає увагу на проблеми в самому ВАКС.

“Та судова практика, яка склалась з боку ВАКС, не витримує жодної критики. Процедуру змагальності перетворено на фарс. На практиці це виглядає так: клопотання сторони захисту ігноруються, їх тлумачать по-своєму, кримінально-процесуальний кодекс судді тлумачать по-своєму. Адже початкова мета — не боротьба з корупцією, а політична кон’юнктурність. ВАКС перетворено на інструмент тиску, за допомогою якого намагаються сформувати лояльний суддівський корпус, здатний ухвалювати політично вигідні рішення. Судді здебільшого приймають позицію досить однобоку, віддалену від справедливості”, — зазначає адвокат.

Справа, якої більше нема?

Через два роки після найгучнішої антикорупційної спецоперації в історії України справа фактично звелася до одного фігуранта, а всі інші — “вийшли сухими”.

На думку юристів, перспектива і навіть цієї одної справи сумнівна. Зокрема, адвокат Ростислав Кравець вважає, що обвинувачення не мають належної доказової бази:

“Скоріш за все, ця справа врешті-решт буде розвалена. Немає доказів вини Князєва, зібраних належним чином”, — говорить Кравець.

Більше того, сумнівними стали і первинні твердження про масштаб корупції. Тепер уже не лише експерти, юристи, журналісти, а й суспільство має право спитати: Де справи по суддях-корупціонерах? Якщо схема була — чому мовчать фігуранти? Якщо доказів нема — хто і навіщо запустив версію про “мережу”?

Можливо, відповідь ми отримаємо лише в історичних дослідженнях. Але вже зараз можна сказати: справа про корупцію у Верховному суді стала не перемогою антикорупційної боротьби, а дзеркалом її глибокої кризи.

Джерело: obozrevatel.com

АО «Кравець І Партнери»

Про це в ефірі YouTube-каналу Telegraf UA розповів доктор філософії у галузі права, радник міністра внутрішніх справ України (2015-2021) Володимир Мартиненко. За його словами, саме така поведінка військовослужбовців ТЦК б’є по обороноздатності країни.

Він нагадав, що в Україні й так існує досить жорстке законодавство за порушення процесів, пов’язаних з мобілізацією. Однак основне питання полягає в тому, як його виконують і контролюють на предмет дотримання військовослужбовцями ТЦК.

— В Україні величезна кількість прецедентів, пов’язаних із діяльністю працівників ТЦК щодо мобілізаційних процесів. Цих прецедентів настільки багато, що парламентарі пішли на те, щоб виділити окремою статтею в Кримінальному кодексі порушення закону якраз працівниками ТЦК. Це допоможе в тому випадку, коли буде контроль, коли працівників ТЦК і правоохоронних органів будуть притягати до відповідальності за порушення. Поки ж ми цього не бачимо, — додає правник.

За його словами, робота працівників ТЦК й інших долучених до мобілізації осіб викликає дуже багато запитань у громадян.

— Процес мобілізації перетворено на процес знущання з прав людини, знущання з наших громадян. І мені здається, це не що інше, як бажання неправомірно заробити якісь пару одиниць іноземної валюти, через що відбувається підрив нашої обороноздатності. Бо через такі процеси (якщо глибше копне́мо) мобілізовані в такий спосіб військовослужбовці принесуть не дуже багато користі на лінії бойового зіткнення, — вважає Володимир Мартиненко.

Він додав, що величезна частина бійців, які самовільно залишають частину, однією з причин СЗЧ вказують якраз неправомірні дії військовослужбовців ТЦК із мобілізації.

Нагадаємо, відомий адвокат Ростислав Кравець розповів “Телеграфу”, що декілька вироків наведуть лад у роботі ТЦК.

Джерело: telegraf.com.ua

АО «Кравець І Партнери»

Після оновлення даних в “Резерв+”, киянин Роман Ф. на початку вересня отримав повідомлення на телефон, що на поштовому відділенні його очікує заказаний лист (повістка), а потім ще і в скриньці опинилося сповіщення. Враховуючи стан здоров’ля, чоловік все ще проходить ВЛК.

Мешканець Хмельниччини, отримав свою першу повістку від військкома прямо на дорозі за місяць до двадцятип’ятиріччя. Тоді у ТЦК йому наголосили, що “вже можна починати проходити ВЛК і якраз на день народження — в учебку”. Але хлопець доглядає за своєю матір’ю з інвалідністю 2 групи. Наразі він оформлює право на відстрочку.

У цих історіях є дещо спільне — обидва українця пару днів тому знов отримали повістки.

Сусіди Романа Ф. передали йому бланк-повідомлення від “Укрпошти” про надходження заказаного листа від ТЦК. На цей раз жодного сповіщення на телефон. Мало того, що адреса була вказана не правильна, так ще і конверт був відкритим.

Хлопець з Хмельниччини також отримав повістку через пошту, хоча сподівався що це буде відповідь на заяву про відстрочку. В обидвох листах чоловіків знов просять з’явитися до ТЦК для оновлення даних.

Про можливий колапс з повістками через “Укрпошту” попереджав народний депутат від фракції “Слуга народу” Ігор Фріс.

“Коли пошта не буде справлятися з доставкою подібних повісток. Коли доставка або їхня не доставка буде не відповідним чином оформлена, про що особа навіть і знати не буде, але водночас у неї виникнуть відповідні зобов’язання перед державою”, — казав нардеп.

За його словами, через неправильно оформлені повістки поштою можуть виникнути серйозні збої в системі доставки. Якщо людина не проживає за місцем, куди відправили документ про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП), то це може стати підставою для відкриття кримінального провадження. Це спричинить арешт рахунків або майна навіть у тому разі, якщо громадянин особисто не отримав повістку.

Забрати повістку з пошти за 3 дні: нові правила мобілізації

Згідно з Постановою Кабміна № 1147 від 8 жовтня тепер у військовозобов’язаного є лише 72 години, щоб забрати рекомендований лист з повісткою. В ідеалі схема має виглядає наступним чином. Поштар приносить повістку за адресою, вказаною у рекомендованому листі від ТЦК і вручає особисто в руки військовозобов’язаному. Якщо вдома його немає, поштар інформує адресата про цей лист телефоном, або вкладає в поштову скриньку повідомлення, що у поштовому відділенні на нього чекає лист від ТЦК. Якщо після цього у триденний строк адресат повістку не забере, пошта поверне лист до ТЦК із відміткою про відсутність цієї людини за адресою проживання. А далі людини загрожує штраф.

Але, як показує практика поштарі не дуже і намагаються виконати ці норми. Враховуючи що киянин Роман Ф. постійно перебуває в дома, жодного дзвінка у двері чи на свій телефон він не отримав, ба більше — його повістку вклали у сусідню скриньку.

Адвокат юридичної компанії “Riyako&Partners” Катерина Аніщенко наголошує, що повинна бути дотримана процедура надсилання повістки.

“Повістка повинна бути надіслана рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Якщо ми говоримо про повістку, яка вручається на блокпості, то врученням вважається підпис або відмова від неї. А якщо повістка буде надіслана “Укрпоштою”, то врученням вважається квитанція і дата про її надсилання. Якщо особа відмовилася прийняти або не прийшла за цим листом, то повістка повертається до ТЦК і таким чином вважається належно врученою”, — сказала Фокусу Аніщенко.

Наразі повістки поштою отримають ті, хто оновив дані — їх найпростіше знайти. Про них уже є найактуальніша інформація, і тому надсилають листи на ті адреси, що були вказані, наприклад, через “Резерв+”.

Повістка з QR-кодом: чи дійсний документ

В серпні Кабмін затвердив нову форму повісток. Згідно з постановою, повістки, сформовані за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів (у тому числі роздруковані), та повістки, оформлені на бланку, мають однакову юридичну силу.

У разі оформлення повістки на бланку керівник ТЦК засвідчує її особистим підписом та скріплює гербовою печаткою.

Водночас, у разі формування повістки за допомогою Єдиного державного реєстру призовників керівник ТЦК накладає на повістку кваліфікований електронний підпис у день її формування.

Юрист, партнер адвокатської компанії “Кравець і партнери” адвокат Ростислав Кравець розповів Фокусу, що форма повістки затверджена відповідними нормативними документами, але все залежить від виконання закону представниками ТЦК.

“На жаль, ми бачимо, що якщо вони порушують права людини, застосовують силу, забирають чоловіків на вулиці, хоча їм прямо заборонено Конституцією це робити, але вони це роблять, то що таке для них вигадати свою форму повістки? Звичайно, нічого”, — сказав Кравець.

Він зауважив, що надалі, коли розглядатимуться якісь адмінпротоколи, то не всі суди звертатимуть увагу на те, що форма повістки була неправильною.

Дві повістки: чому лист вручає ТЦК, а потім його ще раз надсилають поштою

Розглядаючи ситуацію чоловіків описану вище, адвокатка Аніщенко зауважила, що так відбувається через те, що в Україні кількість надісланих та вручених повісток необмежена. Так відправляти повістки дозволено хоч кожного дня. Також причина може бути у відсутності загальної бази в ТЦК.

“Я можу припустити, що коли вручається повістка, наприклад, у магазині, то про це повинні внести якусь інформацію до загальної бази працівників ТЦК. Проте, на жаль, такої бази ще немає, хоча ми вже чули від наших законотворців, що буде в єдиному реєстрі інформація про те, що така повістка була направлена або вручена”, — пояснила спеціаліст.

Більш того, повістка може бути вручена працівником ТЦК з Шевченківського району Києва особі, яка прописана в Дарницькому.

“Шевченківський з Дарницьким не комунікує. І тоді виходить, що Шевченківський викликає до себе по місцю врученню, а Дарницький — за місцем реєстрації перебування військово-облікової справи особи”, — розповіла вона.

За словами Аніщенко, в день також може бути направлено дві повістки — з місця реєстрації та по факту вручення чи на роботі.

Повістки, що надсилаються поштою, за інформацією адвокаткі, формуються по декількох принципах. А саме:

• перебування особи на обліку, проте не явка до ТЦК для оновлення даних;
• не оновлення військового квитка через певний проміжок часу;
• подачі роботодавцем звітів до ТЦК про кількість працевлаштованих військовозобовʼязаних, однак неявка чоловік до військкомату за місцем реєстрації.

Проте основний принцип — це указ президента про загальну мобілізацію, підсумувала адвокатка.

Адвокат Ростислав Кравець припускає, що повістки направляються виключно за випадковістю, яка незрозуміла ні тим, хто формує її, ні тим, хто направляє. Він зазначив, що ніхто не контролює цей процес.

“Як зазначала нещодавно Катерина Черногоренко, заступниця міністра оборони, що повістки формують за якимось принципом таргетингової реклами. Тобто особа не розуміється на питанні військового обліку й мобілізації, взагалі не знає, як це працює, і вирішила просто пальцем в небо щось там формувати. Днями прем’єр-міністр Денис Шмигаль, такий же фахівець, як і Черногоренко, в галузі військового обліку і мобілізації, заявив, що повістки надсилаються тим, хто не платить податки. Хоча, я думаю, що це не відповідає знову ж таки дійсності”, — заявив адвокат.

Особі можуть вручити повістку представники ТЦК, а потім ще й надіслати поштою через неорганізованість та повний безлад, що підтверджується “висловами як премʼєр-міністра, який говорить “повну нісенітницю”, так і Черногоренко, яка “фактично демонструє свою повну професійну некомпетентність в цій галузі”, додав Кравець.

Джерело: focus.ua

АО «Кравець І Партнери»

Військовозобов’язані, яким надана відстрочка від призову за мобілізацією, не можуть бути мобілізовані. Здавалося б, які тут можуть бути варіанти? Підприємство забронювало працівника, чи він отримав законну відстрочку, оскільки доглядає за близькими чи навчається. Втім, окремі керівники територіальних центрів комплектування чи то вважають, що плани необхідно виконувати попри законодавчі обмеження, або ж переконані, що вони вище за закону і на законодавчі приписи не зважають, відправляючи до війська, зокрема студентів та заброньованих працівників.

“Війна – справа молодих”

Останнім часом, серед іншого, під впливом ситуації на фронті, активно обговорюється зниження призовного віку. Нардеп та боєць ЗСУ Роман Лозинський в одному з інтерв’ю припустив, що нещодавнє зниження призовного віку до 25 років не останнє. Деякі військові взагалі наполягають на зниженні до 20 років. Втім, призов юнаків молодших ніж 25 років і так відбувається за умови, що вони перебувають на обліку військовозобов’язаних (планується заборонити призов обмежено придатних, яким не виповнилося 25 років).

Молодь йде до війська і добровільно, хоча це далеко не хвиля 2022 року. Тож хвилю вирішили стимулювати силоміць.

Приміром, один з військкомів вирішив вливати свіжу кров в армію, не звертаючи уваги на якісь там законодавчі обмеження. Як йдеться у справі з Єдиного державного реєстру судових рішень, він дозволив забрати до війська студента денної форми навчання медичного вишу з Полтави, якому навіть не виповнилося 25 років та який не мав військової підготовки.

Як зазначається в ухвалі Одеського окружного адміністративного суду, керівник ТЦК навіть не перевіряв підстави для надання відстрочки (що він зобов’язаний зробити згідно з законодавством) – просто відправив студента до військової частини. Суд наказ про мобілізацію скасував лише через більше ніж два роки після цього. До речі, хоча представники ТЦК судове засідання проігнорували, вони ще мають можливість повернути студента в армію, якщо, звичайно, виграють справу в апеляційній інстанцій.

Студента Харківської юридичної академії імені Ярослава Мудрого мобілізували до війська на початку повномасштабного вторгнення. Як йдеться у рішенні суду, хлопець мав відстрочку від мобілізації у зв’язку з навчанням. Але це, як і в попередньому випадку, не завадило ТЦК відправити спудея до війська. Студент намагався повернутися до очного навчання без суду. Проте у задоволені відповідного рапорту про звільнення йому відмовили. А в ТЦК в усній формі натякнули, що “потяг пішов”. Крапку в цій “суперечці” поставила Феміда, ухваливши рішення на користь студента. Але сталося це лише за два роки після мобілізації.

Взагалі далеко не всім здобувачам вищої освіти, які хочуть повернутися до навчання після примусової мобілізації, вдається це зробити. У Кропивницькому суд відмовився скасовувати мобілізацію студента Центральноукраїнського національного технічного університету. Судді вирішили, що чоловік не скористався відстрочкою, оскільки не писав заяву до ТЦК про її оформлення, а відповідно до постанови Верховного суду мав повідомити про своє право. Крім того, служителі Феміди зауважили, що рапортів про звільнення зі служби мобілізований також не подавав.

І, до речі, після вивчення справ у Реєстрі судових рішень, можна зробити висновок, що невчасне подання підтвердних документів щодо права на відтермінування служби, є доволі популярною причиною відмови у студентській відстрочці. Причому, це стосується як вікових, так і молодих студентів.

“Нечесне” бронювання

Окремі військкомати не цураються поповнювати військо і шляхом залучення заброньованих працівників. Так, на Полтавщині керівник одного з ТЦК вирішив, що за неявку на ВЛК за повісткою, отриманою під підпис, заброньованих військовозобов’язаних потрібно не тільки штрафувати, а і відправляти до армії попри законодавчу заборону призову заброньованих. Однак у цій справі військовозобов’язаний до фронту не доїхав. Полтавський окружний адміністративний суд не розділив запал воєнкома і вирішив, що бронювання – дійсне й має працювати.

Інший заброньований працівник, попри наявність відповідного наказу Міністерства економіки, все ж встиг відчути на собі армійські реалії. Щодо нього представники ТЦК чомусь були впевнені, що військовозобов’язаний нечесно отримав бронь. Пізніше керівництво військової частини відмовило у звільненні, бо “законодавство не передбачає звільнення з війська через бронювання”. Але чоловік пішов до суду.

Хмельницький окружний адміністративний суд у своєму рішенні зазначив, що військкомат взяв на себе функцію тлумачення законодавства, хоча не мав цього робити. Адже витяг про відстрочку (бронювання) видається тільки разом і на виконання наказу Мінекономіки про бронювання, який, у свою чергу, погоджується Міністерством оборони, а раніше – Генеральним штабом ЗСУ. Тобто, суд визнав незаконним наказ керівника військкомату про мобілізацію позивача. Однак лише зобов’язав військову частину повторно розглянути рапорт про звільнення чоловіка, “з урахуванням обставин, викладених у рішенні суду”.

Хочу – мобілізую, хочу – бронюю

Креативний спосіб мобілізації заброньованих вигадав керівник одного з ТЦК на Рівненщині. Посадовець вирішив анулювати бронювання, оскільки, на його думку, у військовозобов’язаного не було тимчасового посвідчення військовозобов’язаного. Тому чоловік оперативно пройшов ВЛК, отримав нове тимчасове посвідчення та наказом керівника ТЦК та СП був відправлений до військової частини.

Як і в попередніх описаних випадках, рапорт про звільнення мобілізованого в частині не розглядали, тож чоловік вирішив відстоювати свої права у суді. І, о диво, військово-обліковий документ знайшовся. В рішенні Рівненського окружного адміністративного суду, військовозобов’язаного було заброньовано саме на підставі начебто втраченого (за версією воєнкома) воєнного документа. Тож суд нагадав, що працівник ТЦК не наділений повноваженнями оцінювати правомірність наказу Міністерства економіки про бронювання.

Креативно підійшов до виконання своїх обов’язків і керівник одного з районних ТЦК на Дніпропетровщині. Попри те, що Генеральний штаб ще у 2023 році визначив перелік військово-облікових спеціальностей, які не підлягали бронюванню, згаданий воєнком вирішив його розширити і відмовив в оформлені відстрочки заброньованому наказом Міністерства економіки працівнику нафтової компанії.

Дніпропетровський оружний адмінсуд не зрозумів новаторських дій військкома і зобов’язав останнього надати відстрочку військовозобов’язаному. Апеляцію ТЦК навіть не розглядали.

Адвокат Ростислав Кравець нагадує, що є вичерпний перелік підстав для анулювання бронювання, визначений постановою Кабінету міністрів №76 і “керівник ТЦК не має права на свій розсуд анулювати бронювання”.

Але на місцях, як завжди, мають своє бачення. Так, у Запоріжжі один з ТЦК показав приклад експрес-мобілізації заброньованого працівника. Машиніст тепловозу “Запоріжсталі” мав чинне бронювання. Однак 24 травня 2023 року його доставили в один з районних військкоматів, 25 травня наказом начальника РТЦК призвали на військову службу під час мобілізації, а вже 26 травня він був зарахований до списків особового складу батальйону десантно-штурмових військ ЗСУ.

Військовозобов’язаний не погодився з рішенням ТЦК й пішов до суду. Запорізький окружний адмінсуд позов задовольнив і скасував мобілізаційні накази. Апеляція підтвердила рішення суду першої інстанції.

Натомість на Харківщині воєнком вирішив, що як потрібне поповнення до війська, то можна і не чекати завершення строку бронювання. Тому виписав військовозобов’язаному “бойову” повістку і попередив підприємство, за яким чоловік був заброньований, що той призивається до ЗСУ за мобілізацією. Прохання компанії пояснити причини дострокової “бойової” повістки було проігноровано. Ситуацію розсудив Харківський окружний адміністративний суд, який став на бік ТЦК. У своєму рішенні суддя зазначив, що права військовозобов’язаного не було порушено, оскільки його не призвали до війська, а лише викликали повісткою.

Хто не встиг, той запізнився

А от якщо компанія спочатку відпустила співробітника до війська, а потім згадала, що працівник чи то не вчасно попросив про бронь, або процедура бронювання не завершилася до його мобілізації, то назад дороги немає.

Так у березні 2022 року був мобілізований військовозобов’язаний на Дніпропетровщині. Відповідний наказ Міністерства економіки про його бронювання з’явився лише через два тижня після цього. Чоловік через суд спробував повернутися до цивільного життя, проте суд вирішив, що хоча і бронювання і було, але “хто не встиг, той запізнився”, тому відмовив у задоволенні позову.

Попри те, що за час повномасштабного вторгнення є купа судових справ щодо незаконної мобілізації заброньованих, студентів та інших військовозобов’язаних, які мають право на відстрочку, не варто ототожнювати гнилі яблука з усім деревом. Так, довільне розуміння законодавства окремими представниками ТЦК ганьбить збройні сили. Але найкращі “ліки” від таких “відірваних” від землі – відповідальність за такі дії. Відповідальність, яка точно настає за єдиними правилами.

Ярослав Конощук

АО «Кравець І Партнери»

Незважаючи на легковажні очікування російського командування, українці чинили потужний опір. Збройні Сили України спочатку зупинили, а згодом відтіснили агресора з Київської, Харківської областей та Херсона. До осені 2022 року “професійна” армія Росії зазнала поразки, змусивши путінський режим вдатися до “часткової мобілізації” і навіть відправки на фронт ув’язнених. Через два роки питання мобілізації гостро постало вже для керівництва України, яке після перемог 2022 року постало перед необхідністю ухвалювати непопулярні рішення. Яку політичну еволюцію пережила Україна за два роки відкритого протистояння, читайте у матеріалі “Апострофа”.

Без “плану Б”

У лютому 2022 року російські військові вторглися на територію України, незважаючи на відсутність достатніх запасів боєприпасів та палива, але при цьому у парадній формі. Все це побічно вказувало на те, що російське керівництво в особі Володимира Путіна розраховувало на швидке завершення конфлікту — від кількох днів до кількох тижнів, очікуючи, що Захід обмежиться лише виказуванням “глибокого занепокоєння”, як це було під час подій 2008 року. Грузії та окупації Криму у 2014 році.

Через два роки після початку повномасштабної війни перспективи її завершення залишаються туманними, оскільки ні Київ, ні Москва не мають наміру здаватися. Путін через корисних ідіотів на Заході намагався закидати ідею “переговорів”, але Москва, зважаючи на все, зараз причаїлася, очікуючи, чим саме восени завершаться президентські вибори в США.

Як президент Володимир Зеленський визнав у недавньому інтерв’ю Fox News, Україна не має жодного “плану Б” і кінцева мета залишається незмінною – повернення до кордонів 1991 року. При цьому очевидно, що путінський режим ніколи не погодиться із суверенною Україною і сам собою війну не зупинить.

Незважаючи на те, що Володимир Зеленський фактично дезавуював слова тодішнього головкому ЗСУ Валерія Залужного щодо патової ситуації на фронті, цієї зими Силою оборони було особливо важко на фоні проблем із нестачею особового складу та західної військової допомоги. Насамперед із США.

Стриманий песимізм

Лінія фронту завдовжки близько тисячі кілометрів з осені 2022 року практично не змінилася. Літній контрнаступ ЗСУ, очікування на який були перегріті, не дав потрібних результатів, що позначилося на суспільних настроях. Паніки та розпачу немає, але певні песимістичні настрої мають місце.

“Якщо порівнювати із ситуацією до вторгнення, то зараз українське суспільство залишається консолідованим і вірить у свої сили. Якщо порівнювати нинішні показники з настроями у 2022 – на початку 2023 року, то тут уже помітне зростання песимістичних настроїв. Наш інститут у своїх дослідженнях про це не питав, а от колеги з КМІС цікавилися, як українці ставляться до територіальних поступок для завершення війни. У 2022 році цей показник становив близько 5%, а наприкінці 2023 року – підбирався до позначки 20%. Так, країна вистояла, держава показала свою життєздатність, але людей непокоїть, що буде далі“, – каже “Апострофу” директор Інституту соціології НАНУ Євген Головаха.

Також на суспільні та політичні настрої тиснуть публікації у західних ЗМІ (причому дуже респектабельних), які описують перспективи ЗСУ у темних тонах – якщо США так і не подолають внутрішні політичні протиріччя, а країни Європи так і не встигнуть налагодити виробництво потрібної кількості боєприпасів.

Авдіївська м’ясорубка

Дефіцит людей, снарядів, а також відсутність далекобійних ракет та авіації у Сил оборони України зрештою й дали змогу росіянам прорвати оборону в Авдіївці, захопивши те, що залишилося від самого міста. Українське командування пояснило відхід необхідністю зберегти життя солдатів, а окупанти оголосили це своєю значною перемогою.

Відступ загалом був організований, не спровокував серйозних наслідків, але внутрішньополітична дискусія загострилася через питання щодо того, чи не варто було відходити раніше, а не чекати, коли росіяни скидатимуть нашим бійцям на голови по 60 КАБів на добу.

“Не буду давати оцінку діям командування за останні дні, тому що у нас немає повної картини щодо ситуації в місті, якою володіє Генштаб. Якщо брати загалом за останні чотири місяці, то наші сили в Авдіївці, як би це грубо та цинічно не звучало, успішно перемелювали ворога, коли на одного нашого захисника загалом припадало 20 росіян, що ще раз вказує, яких сил нашим воїнам коштувало, щоб стримувати всю цю орду”, – сказав в ефірі Апостроф ТВ екс-командир роти батальйону “Айдар”, військовий аналітик Євген Дикий.

Рівень втрат росіян явно не відповідає тому, чого вони досягли. Навіть з урахуванням стратегічного значення Авдіївки як свого роду воріт у тимчасово окупований Донецьк.

“Якщо за Бахмут росіяни вбитими поклали близько 40 тис., а загальні санітарні втрати там становили близько 100 тис. осіб, то за Авдіївку, як визнавав застрелений “військор” Мурз, російське командування відправило на смерть 16 тис. осіб. Усі ці втрати росіян незрівнянні з тим “досягненням”, що вони мають“, – додав Євген Дикий.

Захоплення Авдіївки стало для Кремля першим “досягненням” з моменту захоплення Бахмута у травні попереднього року, що явно дисонує з первісними планами Кремля розправитися з усією українською армією за кілька діб.

Неминучі, але складні рішення

На даний момент близько 18% території України знаходиться під контролем Росії, включаючи Крим, анексований у березні 2014 року, а також значні частини Донецької та Луганської областей на сході. Зрозуміло, що без посилення мобілізації тут не обійтися, але влада двічі стріляє собі в ногу, спочатку пропонуючи скандальні законопроекти з цілим набором антиконституційних репресивних механізмів, а потім – посилюючи все це вкрай неоднозначними заявами.

Як днями заявив голова парламентської фракції “Слуга народу” народу Давид Арахамія, якщо допомога від США не встигне вчасно, потрібно буде мобілізувати більше народу, щоб слабкі місця на фронті прикривати людьми. У президентській фракції при цьому не вистачає охочих голосувати за мобілізаційний законопроект, а також збільшується кількість так званих “відмовників” – нардепів, які пишуть заяву про складання повноважень.

“Зараз окрім питання мобілізації є й інші ризикові моменти, пов’язані з тим, що в майбутньому ми можемо побачити протистояння між тими, хто за війну до переможного кінця і тими, хто все ж таки схиляється до теми переговорів. У нас з 2014 року є певний відсоток людей, які взагалі не приймають переговори з агресором, але можуть з’явитися й ті, хто скажуть, що переговори можна вести, але тільки на своїх умовах, а не кремлівських. Наприклад, вони можуть називати себе “реалістами”, виступати за переговори з позиції сили та національних інтересів, але як на це відреагують ті, хто категорично проти переговорів взагалі – питання відкрите“, – зазначив у розмові з “Апострофом” голова Центру прикладних політичних досліджень “Пента” Володимир Фесенко.

Також незрозуміло, як посадити за стіл переговорів Кремль, оскільки кінцева мета Путіна є очевидною – знищити Україну як державу, а українців як націю.

Проблеми зростають

Над країною повільно нависає загроза повзучої політичної кризи. Видно, що Банкова побоюється втрати керованості з боку Верховної Ради, через що Володимиру Зеленському вперше два роки довелося особисто зустрічатись із членами своєї фракції. Як мінімум, Банкова зацікавлена в тому, щоб “відмовників” не було зовсім, щоб не ставити під сумнів легітимність парламенту, який і так з осені минулого року працює в “перехідному режимі”, коли згідно з Конституцією, чинний склад ВР продовжує натискати на кнопки, доки не буде обрано новий склад депутатів.

Ситуація з повноваженнями президента ще складніша. Питання про легітимність чинного глави держави як президента після 20 травня поточного року вже постало серед західних партнерів, які, згідно з дипломатичним протоколом, повинні подумати, як саме представляти Володимира Зеленського під час візитів, переговорів та підписання угод, зазначив у розмові з “Апострофом” адвокат, голова профспілки “Український незалежний фонд юристів” Ростислав Кравець

“Відповідно до ст. 103 Конституції України президент обирається на 5 років. Тобто термін повноважень у Основному законі чітко вказано. Володимир Зеленський вступив на посаду 20 травня 2019 року. Відповідно, 20 травня поточного року спливає п’ятирічний термін його повноважень. Тобто у будь-якому випадку питання легітимності для Банкової наразі стає дуже актуальним”, – зазначив Ростислав Кравець.

“Ситуацію міг вирішити Конституційний суд України, але зараз і до його легітимності є дуже великі питання, враховуючи фактичну незаконність обрання трьох суддів, на мій погляд“, – додав юрист.

Питання парламентських та президентських виборів активно мусувалося наприкінці минулого року, але зараз усе затихло. Володимир Зеленський у вищезгаданому інтерв’ю Fox News заявив про впевненість у своїй перемозі, якби вибори відбулися зараз. Після відставки головкому Залужного рейтинг Зеленського, зазначається у дослідженні КМІС, просів на 5 пунктів, і зменшився до 69%, але все одно залишається високим. Судячи з того, що глава держави оголосив американським журналістам про підготовку нової контрнаступальної операції, план Банкової зводиться до того, щоб здобути одну суттєву перемогу на фронті і вже після цього думати про якісь політичні рішення. І про вибори.

АПОСТРОФ

АО «Кравець І Партнери»

🇺🇦✌️Важлива та перевірена інформація від адвоката ⤵️

⚡️Не забудьте приєднатись до телеграм каналу https://t.me/rkravetsUA

АО «Кравець І Партнери»

Решение вынес судья Ильичевского городского суда Одесской области Дмитрий Пушкарский. Он удовлетворил исковые требования педагога: признать незаконным и отменить приказ директора центра.

– Взыскать с Центра внешкольного образования Черноморского городского совета Одесского района в пользу ОСОБА_1 средний заработок за время отстранения, начиная с 08.11.2021 по 20.12.2021 в размере 18 285,30 грн. – сказано в решении суда.

Также Центр внешкольного образования должен покрыть судебные издержки педагога в размере 2724 гривны. У ответчика есть право подать апелляционную жалобу.

В решении суда сказано, что руководитель кружка отказалась от “участия в медицинских экспериментах”. Судья постановил, что Конституция, в частности, в отношении прав человека, доминирует над содержанием других законов и нормативно-правовых актов, в том числе постановлений правительства и приказов министерств.

– То есть, если норма закона нормативно-правового акта противоречит норме Конституции Украины, для правильного правоприменения следует использовать норму Конституции, – сказано в решении.

Также в понедельник адвокат Ростислав Кравец сообщил в своем Телеграм-канале, что Старобельский районный Луганской области удовлетворил иск учителя физики и информатики Артура Береста из села Камянка к директору школы. Судья постановил восстановить педагога на работе и выплатить ему зарплату в 26 466 гривен за время вынужденного прогула.

Невакцинированных учителей начали отстранять от работы одними из первых – с 8 ноября 2021 года, согласно приказу Минздрава. В середине декабря Жовковский районный суд Львовской области постановил выплатить невакцинированной учительнице математики 11 205 гривен зарплаты, но к работе педагога не допустили.

КП в Украине

АО «Кравец и Партнеры»

Если видео будет для вас полезным, не забывайте поставить лайк, подписаться на канал и поделиться ссылкой со своими друзьями. А также присоединяйтесь к каналу Ростислава Кравца в Телеграм.

✔ Запись на консультацию: https://wa.me/380442296950 (сам номер телефона +380-44-229-6950) или по электронной почте info@knpartners.com.ua

АО «Кравец и Партнеры»

Акции протеста под стенами Верховной Рады все же дали свои плоды, и власть не словом, а гривной решила поддержать предпринимателей и наемных работников. Вступил в силу пакет президентских законопроектов о помощи населению во время пандемии и об отсрочке обязательного перехода бизнеса на кассовые аппараты. Пожалуй, самым приятным бонусом оказались 8 тыс. грн от президента.

В то же время, выплаты получат далеко не все. А из тех счастливчиков, которые смогут претендовать на Зе-помощь, многим будет начислено гораздо меньше, чем 8 тысяч. Кроме того, справедливость начислений проконтролируют с утроенной силой, ведь под информационный шумок о внедрении финансовой поддержки для пострадавших депутаты отозвали мораторий на проверки бизнеса.

Рассказываем, кому президент подготовил к новогодним праздникам под подушкой приятный подарочек, а кому – уголек.

Помощь не для всех

Президентские 8 тысяч гривен предназначены на поддержку предпринимателей и бизнеса с наемными сотрудниками. Но это не значит, что украинцы, работающие по трудовому договору, смогут положить в карман “сверху” к зарплате президентскую выплаты. После решения властей о начислении выплаты они лишь могут быть более увереннее в том, что работодатель все же выдаст им зарплату, а не сократит ее на время простоя компании. Планируется, что выплата поддержит возможность субъектов хозяйствования удержать свой штат.

Логика начисления выплаты проста. Ведь если компания лопнет в карантин, предприниматели и наемные работники уйдут на рынок труда и все равно будут получать от государства деньги, но уже в виде пособия по безработице. Инвестирование же средств непосредственно в удержание на плаву бизнеса – логичнее и эффективнее.

На самом деле ничего нового в такой заботе о гражданах нет. В Украине уже действовала программа компенсаций части затрат в связи с простоем во время карантина. Но тогда она максимум равнялась минимальной зарплате. Очень скоро помощь отменили, несмотря на то, что ряд разрушительных ограничений для малого и среднего бизнеса продолжал свое действие.

На регулярной основе получать 8 тысяч гривен ФЛП и компании не смогут. Обсуждаемая выплата одноразовая. Планируется, что ее можно будет оформить в приложении “Дія”, заполнив соответствующее заявление. В нем нужно будет указать банковский счет, на который перечислят средства после проверки данных на достоверность в реестрах Пенсионного фонда. Пока функционал еще не работает и четкого механизма начисления средств нет.

Рассчитана выплата только на тех, кто исправно оплачивал налоги, что уже отсекает примерно половину украинского бизнеса. Если говорить о предпринимателях, то, по данным Опендатабот, у 927 тыс. ФЛП есть налоговые задолженности.

“Должно быть железное правило: ты заплатил налоги — государство тебе помогает”, — прокомментировала новый закон глава комитета ВР по вопросам социальной политики, нардеп “Слуги народа” Галина Третьякова, чем спровоцировала настоящий скандал в соцсетях.

Она подчеркивает, что ФЛП, которые в течение года заплатили 8 тыс. грн, нужно еще поискать. Хотя, прямо говоря, депутат преувеличивает: на практике ФЛП, оплачивая даже минимальный ЕСВ, уже в полтора раза перевыполняет “норму”.

И действительно, закон выписан так, что предприниматели могут получить новую выплату, только если исправно платили ЕСВ как минимум за два первых квартала 2020 года. По всей видимости, здесь решили сделать сноску на то, что после июня многим было трудно оплачивать налоги. Однако сразу возникает вопрос: неужели у них не могло возникнуть проблем с отчислениями государству уже начиная с апреля, когда существенная часть украинского бизнеса остановилась? На это предельно простое замечание у чиновников нет ответа.

Однако далеко не все те, кто ответственно оплачивает налоги, смогут рассчитывать на помощь. Начнем с требований к ФЛП.

Во-первых, предприниматели должны быть “старше” 3 месяцев.

“То есть, если вы решили стать предпринимателем 3 месяца назад – умирайте, вы ничего не получите”, – подчеркивает в комментарии 112.ua адвокат Ростислав Кравец.

Чтобы рассчитывать на президентские 8 тысяч, предприниматели также должны иметь одну из определенных правительством шести категорий видов экономической деятельности. Например – работать в сферах розничной торговли, общепита. Торговцев авто и мотоциклами видимо, считают слишком зажиточными, так как они попали в исключение из этого списка. Помогут также ФЛП, которые занимаются демонстрацией кино. Под условия получения выплаты подпадает деятельность в сфере творчества, искусства и развлечений, сферы спорта, организации отдыха и развлечений.

Список сложно назвать полным, ведь перевозки, логиcтика, туризм в него не включены. Все они оказываются “за бортом”.

При чем одна из этих сфер должна значиться в списке деятельности предпринимателя первой. Если она будет идти второй строчкой, 8 тысяч гривен от государства будет получить нельзя. С учетом того, что ранее порядок так называемых “кведов” никогда не играл никакой роли, эта норма вызвала в бизнес-среде серьезное возмущение.

112.ua

Финансовая “плюшка” для наемных работников

Если вы не предприниматель, а наемный сотрудник, и время карантина не могли найти работу, “простой” будет включен в страховой стаж. Пункт о стаже необходим, чтобы в будущем не возникало проблем с начислением пенсии. Но такую льготу можно будет получить только в случае, если вы – представитель одной вышеперечисленных сфер. Таким образом, моряки, к примеру, из списка пострадавших от карантина, почему-то выпадают. По крайней мере, исходя из того, каков список от правительства на данный момент.

Что же касается компенсации на выплату зарплат, положена она далеко не на всех сотрудников, а только на тех, чье время работы из-за карантина сократилась, а также на тех, кто оказался под угрозой увольнения. Правда, эти вопросы в законе выписаны нечетко. Следовательно, высок риск, что в такой выплате могут отказать, а то и заставить ее вернуть.

“Выплата полагается в случае, если работника вынужденно сократили или могут сократить. То есть если сотрудника теоретически могут сократить, бизнесу тоже она положена. Где вы это “планируется” должны указать – не совсем понятно.  С такими скользкими моментами закона нужно быть очень осторожными, ведь средства могут и взыскать”, – подчеркивает Ростислав Кравец.

Помимо всего прочего, работник должен иметь на руках трудовой контракт на 3 месяца и не получать более 30 тыс. грн в месяц. Юрист подчеркивает: эта норма может значить, что закон изначально неконституционный, так как некоторое лица искусственно ограничены в правах.

По каким критериям определялись предельные значения опыта работы и суммы заработка – непонятно. Если срок работы связан с датой начала пандемии, то прошло гораздо больше, чем три месяца. А привязка к выходу из жесткого локдауна не имеет под собой серьезного обоснования. Чем работники, которым удалось трудоустроиться во время пандемии, хуже тех, кто сделал это перед ее началом?

Сумма же зарплаты в 30 тысяч гривен, которая якобы декларирует отсутствие необходимости в поддержке наемного сотрудника от государства, не привязана ни к прожиточному минимуму, ни к минимальной или средней зарплате. По всей видимости, она просто является красивой цифрой и определенным психологическим рубежом для начисления помощи. Такие критерии для предоставления выплаты могут быть не просто нелогичны, но и даже зловредны, ведь они только мотивируют наемных работников получать серую зарплату и не декларировать свои средства в полном объеме.

Также получить выплату нельзя будет, если компания находится в состоянии прекращения деятельности, банкротства, или если за июль, август, сентябрь работодатель не уплатил за вас налоги.

“Это тоже интересная история, ведь, находясь в состоянии банкротства, можно продолжать работать. Могут быть разные процедуры банкротства. Почему работники этих компаний не заслуживают компенсаций? К слову, если после введения локдауна вы как владелец компании окажетесь банкротом и не подадите в 30-дневный срок соответствующее заявление, будете нести солидарную ответственность. Наказание может предусматривать четыре года тюрьмы”, – подчеркивает Кравец.

Так что юрист предлагает владельцев компаний подавать заявления на банкротство заранее. С точки зрения невыполнения их обязательств в дальнейшем такой подход для них будет более безопасным.

Есть и еще один и, пожалуй, самый спорный параметр получения помощи от государства. Если работник, который на время карантина решил подработать (но не просто в “тени”, а трудоустроиться официально), денег он не получит. Такая вот очередная сомнительная мотивация для “отбеливания” зарплат.

Даже, если все поставленные перед наемными сотрудниками условия будут соблюдены, он получит выплату в зависимости от того, насколько сократилось рабочее время. И не факт, что это будет именно 8 тыс. грн. В отличие от предложенной предпринимателям помощи, данная сумма для наемных сотрудников – это лишь установленный максимум, и на практике выплата может быть гораздо меньше. Если простой, к примеру, составил 2 недели, можно получить лишь 4 тысячи гривен.

Так что массовой эта помощь явно не будет. Правительство этого и не скрывает: чиновники заявляют, что ею смогут воспользоваться 1,6 млн украинцев из 37 (по переписи Дубилета). Учитывая, что только ФЛП, которые могут претендовать на помощь – около миллиона, выходит, помощь между собой будут делить всего 600 тысяч наемных работников Украины. И то, если средства на эту помощь найдутся в условиях дефицита бюджета.

Когда можно будет получить выплаты, и найдутся ли под них средства

Теоретически, деньги можно будет получить не только во время полного локдауна, но и сейчас, ведь де-факто бизнес действует в условиях ряда ограничений. Но когда на практике можно будет получить помощь – неизвестно, ведь Кабмин еще должен расписать порядок ее предоставления. Судя по отсутствию необходимых документов, она будет выплачиваться только со следующего года.

Спешить с обращениями о помощи не стоит. Главное научно-экспертное управление ВР пишет о юридических нюансах, из-за которых предприниматели могут при поспешном обращении вовсе остаться без выплаты. Начислить же ее обязаны и в течение полугода после того, как карантин кончится.

“Я считаю, что эта инициатива позитивна, но она опоздала во времени. Ее стоило бы внедрять на полгода раньше, после первого локдауна. Тогда мы спасли бы гораздо больше юр- и физлиц в малом и среднем бизнесе”, – подчеркивает для 112.ua член Экономического дискуссионного клуба Олег Пендзин.

Впрочем, как говорится, лучше поздно, чем никогда.

Есть вопросы и относительно суммы помощи. Исходя из каких показателей она была сформирована – непонятно. Вряд ли проводилась хоть какая-то оценка необходимости предпринимателя и наемного сотрудника в поддержке на уровне 8 тысяч гривен. Снова-таки, объем помощи не привязан ни к прожиточному минимуму, ни к средней зарплате, которая в среднем по стране в 1,5 раза больше предлагаемой чиновниками выплаты.

Если разделить сумму этой помощи на срок действия ограничений в Украине, выходит, что предпринимателям компенсируют по тысяче гривен в месяц. Объём и однократность предоставления помощи отсылают нас к доплатам для пенсионеров. В Украинской бизнес-ассоциации считают, что выплаты не спасут предпринимателей, ведь они набрали у поставщиков товаров на тысячи долларов.

Для среднего и крупного бизнеса компенсаторы не соразмерны – они не смогут даже частично покрыть потери от 2 с лишним недель тотального карантина. А ведь для такого бизнеса тоже нужна поддержка, так как он существенно наполняет бюджет и предоставляет рабочие места. К примеру, ТЦ Украины потеряли 40% доходов из-за карантина выходного дня. К сожалению, с учетом размера помощи на наемных сотрудников теневое трудоустройство остается все еще “выгоднее” “белой” занятости.

В США, для сравнения, предпринимателям на руки выдавали 1 200 долларов, а для крупных компаний внедрялись существенные налоговые льготы.

“Да, если мы посмотрим на наших соседей, суммы, которые выделяются на поддержку бизнеса, без преувеличения, в сотни раз превышают то, что предлагается. Но будем откровенны: мы живем в бедной стране, и деньги, которые мы находим по копейкам, и так для украинского бюджета существенны”, – говорит Пендзин.

Тяжелая ли ноша данной выплаты для нашего бюджета – на самом деле, дискуссионный вопрос. Те 15 млрд грн, которые планируется выделить на помощь, составляют менее полпроцента ВВП.

Скорее всего, деньги найдутся. Источником выплат указан коронавирусный фонд. На данный момент он использован лишь на 65%, и средства из него должны быть перечислены в бюджет на следующий год. А вот в 2021 проблемы все-таки могут возникнуть, ведь в предоставлении транша от МВФ есть сомнения.

Казалось бы, какое дело рядовому украинцу до того, откуда чиновники будут брать деньги под эту помощь? Учитывая то, как выписан закон, при отсутствии средств в бюджете на выплату рассчитывать не стоит.

“Они будут перечисляться по спискам на выплату, которые будут поданы центральным органом власти и в пределах тех сумм, которые будут перечислены из бюджета. Если деньги перечислены не будут, вы можете собирать подписи, но ничего перечислено не будет”, – подчеркивает адвокат Ростислав Кравец.

Вспомним, как правительство помогло кинотеатрам, когда был внедрен локдаун. Тогда помощь обещали предоставить в виде грантов. Соответствующее соглашение подписали только в конце октября, когда кинотеатры уже простояли полгода без посетителей. Когда кинотеатры закрыли на карантин выходного дня, помощь пообещали возобновить, но оказалось, что средств на нее нет.

Суровые проверки и наказания за махинации

Для желающих получить финансовую поддержку, которые предоставят недостоверные данные, предусмотрены санкции. Законодатели никак не могли определиться с их объемом: в одной части законопроекта выписали, что помощь придется вернуть в однократном размере, а в другой части – в двойном. В итоге решили остановиться на втором варианте, “дабы неповадно было”.

“Если вы что-то указали неправильно, взыщут в двойном размере. Откажетесь возвращать – этот приказ сам по себе является исполнительным документом, даже в суд идти никто не будет. Так что подумайте, стоит ли вообще обращаться за этой помощью: “задним числом” придется пытаться обжаловать неправомерные действия центрального органа исполнительной власти”, – подчеркивает юрист Кравец.

Интересно, что выплаты могут быть осуществлены только при наличии средств в бюджете, а вот проверки – наверняка будут. Если предприниматель не будет подаваться на помощь от государства, для него новые инициативы могут оказаться кнутом, а не пряником.

На истинные планы властей может открыть глаза не слишком бросающаяся в глаза норма, зашитая в позитивный закон о поддержке бизнеса. Речь об отмене моратория на проверки во время карантина, который внедрили еще 17 марта.

В Минфине заявляют: мораторий продлился уже слишком долго, риски неоплаты налогов растут, как и риски неоформления трудовых отношений. Проверки на легальность трудоустройства сотрудников и так проходили во время карантина, а теперь к ним добавится и мониторинг уплаты налогов, наличия лицензий на алкоголь и прочее. Проверки отсекут некоторых предпринимателей от требований по компенсациям и помогут наполнить бюджет (в этом году из-за запрета на проверки не досчитались уже 1,5 млрд грн).

Теоретически, резко постучать в двери не должны: субъектов хоздеятельности будут предупреждать о проверках. Но с учетом дистанционной работы возможен и рост количества штрафов из-за недопуска проверяющих. Эксперты склоняются к тому, что, с ростом помощи для ФЛП усилятся их проверки и будет установлен “план по штрафам”. А судя по принятому в первом чтении бюджету на 2021 год, в перспективе для них ситуация только усугубится.

С 1 июля предусмотрено повышение минимальной зарплаты до 6,5 тыс. грн. Казалось бы, это шаг навстречу украинцам. Но на практике улучшение почувствуют немногие, ведь речь идет не о средней зарплате. Зато для работодателей, которые держат украинцев на официальной “минималке” и доплачивают разницу в конверте, налоговые отчисления будут выше.

Кроме того, вместе с проектом бюджета на следующий год рассматриваются и изменения в налоговое законодательство, которые повысят налоговые ставки и акцизы на алкоголь. Прямо говоря, эти изменения не совсем законны. Налоговый кодекс гласит, что такие изменения не могут вноситься позже, чем за полгода до их внедрения. Но из года в год это правило нарушают, и 2020-й, похоже, не станет исключением. Это должно будет собрать в следующем году дополнительно 3,2 млрд грн налогов (уже пятая часть от общей суммы для “карантинной” помощи).

“Карантинную” помощь также внедряют на фоне отмены банковской тайны. По задумке чиновников, банки будут сообщать о движениях средств плательщиков, что также должно помочь налоговикам взыскивать задолженности. Это будет касаться не только “теневой” экономики, но и заробитчан. Так что в карантин “прижмут” и тех, кто получает переводы от своих родственников.

Похоже, при помощи таких мер чиновники и ищут средства под “8 тыс. грн для бизнеса”. Так что предприниматели, которым с одной стороны будет “протянута рука”, с другой получат пинок. Причем в 2021 году жесткие меры “светят” гораздо большему количеству бизнеса, нежели финансовая поддержка.

Ожидание-реальность: другие “сюрпризы” под елку

Бизнес-ассоциации просили правительство внедрить полноценные налоговые каникулы по уплате ЕСВ для ФЛП, ряда предприятий, а также каникулы по уплате налогов на землю и недвижимость, компенсации на тестирование сотрудников.

Помимо помощи в 8 тысяч гривен, некоторым предпринимателям действительно разрешили не платить налоги до мая 2021 года включительно. Но мало того, что это касается 1-й группы ФЛП – речь только о “спящих” ФЛП. Поэтому поблажку на себе ощутят немногие. Остальные же остались ни с чем. Другая помощь предусмотрена лишь для должников перед государством.

Что же касается тех, у кого уже есть долг, его могут списать. Но только в случае, если на 1 ноября он не превышал 3 060 грн. Любой долг не будут облагать штрафом и пеней, если оплатить его за полгода, а если он меньше 6 800 грн, то срок дадут в полгода. Это приятный бонус для предпринимателей, но вряд ли сумма достаточна, чтобы спасти их от банкротства.

Если у компании нет долгов по ЕСВ, можно также получить компенсацию на оплату налога за своих наемных работников. Это будет среднее арифметическое выплат за 10 месяцев. Но и для этой помощи предусмотрены ограничители: взносы должны составлять не менее 1,1 тыс. грн. Если не хватает совсем немного, разницу можно “добить”. Компенсации получит около 120 тыс. юрлиц.

Таже указано, что на время карантина договора аренды коммерческих помещений  продлеваются, арендная плата не начисляется и не выплачивается. Но речь идет только о недвижимости в госсобственности, так что поможет эта норма не самому широкому кругу лиц.

На этом, собственно, помощь от государства заканчивается. Предусмотрены еще выплаты на детей ФЛП. А также – программа “Доступные кредиты 5-7-9%”. Правда, абсолютное большинство кредитов, полученных по этой программе, – это переоформление уже ранее полученных кредитов от тех же самых банков. На развитие бизнеса они не пойдут, и тем, кто оказался на грани закрытия, они вряд ли помогут.

* * *

Если бы малый и средний бизнес видел изменения в борьбе с коррупцией и выведение из тени большого бизнеса, который сегодня работает по схемам и через офшоры, это замотивировало бы украинцев уплачивать налоги и закрывать спящие ФЛП гораздо больше, чем выделение карантинной помощи для ряда избранных. А так как у украинцев серьезных ожиданий на помощь от правительства нет, им остается только одно – надеяться, что власти все же отменят “локдауны” и дадут им возможность нормально работать.

Анна Пешкова, 112.UA

АО «Кравец и Партнеры»

«Хватит искры, чтобы вспыхнуло»

Кабинет министров продлит карантин в Украине до 11 мая, затем начнутся смягчения, чтобы искать «баланс между жестким карантином и работой экономических секторов». Но в течение двух лет возможны некоторые ограничения. Об этом рассказал премьер–министр Денис Шмыгаль.

Он сослался на расчеты Национальной академии наук. А так же на опыт стран, «которые успешно преодолели первый пик заболеваемости».

«Мы продлим карантин, как минимум до 11 мая. В то же время мы планируем уже смягчить некоторые меры. Например, планируем смягчить условия обязательной обсервации. Возможно, будут еще две-три сферы, в которых мы рассмотрим смягчение карантинных мер», — рассказал Шмыгаль.

Отметим, что 11 мая приходится на понедельник. Ранее правительство Чешской Республики анонсировало продление карантина у себя в стране до 11 мая. Однако уже в понедельник, 20 апреля, ряд европейских стран смягчает ограничительные меры, в том числе и Чехия.

Там начали работу рынки, а гражданам разрешили путешествовать за границу с последующей двухнедельной самоизоляцией. Пишут, что открыты салоны по продаже автомобилей, мастерские.

В Словакии начали открываться магазины и учреждения площадью до 300 квадратных метров, рестораны, рынки под открытым небом. В Польше разрешили выезжать в лес и посещать парки. Смягчение карантина стартовало в Австрии, Германии, Франции, Норвегии. Нидерланды сообщили о возобновлении авиасообщения с Австрией, Испанией и Италией.

Что будет открыто в Украине, премьер-министр не уточнял. Ранее в Минздраве анонсировали, что разрешат посещать парки, откроют музеи и библиотеки. Но в музеях против.  Ведь большинство работников музеев — пожилые люди, которым стоит быть на самоизоляции до официального окончания карантина – сообщил коллективное мнение директор Одесского художественного музея Александр Ройтбурд.

Зато в Кабмин обратились рестораторы с просьбой открыть летние террасы. Дескать, это поможет трудоустроить 80 тыс. человек. Так же Союз профессионалов индустрии красоты разместил электронную петицию на сайте Кабмина с просьбой разрешить работать салонам красоты и парикмахерским. Кроме трудоустройства «десятков тысяч специалистов», там мотивируют свою просьбу заботой о женщинах, «самых лучших и самых красивых в мире».

Президент Союза профессионалов индустрии красоты Александр Толубко сообщил в СМИ о формировании теневого рынка. Дескать, по разным соцопросам около 30% респондентов делали себе хотя бы одну бьюти-услугу во время карантина.

О формировании теневого рынка слуг говорят и другие бизнесмены. Количество безработных, зарегистрированных в государственной службе занятости, составляет более 400 тысяч человек. Это — на 27 % больше, чем годом ранее. Около 90 тысяч зарегистрировались с 12 марта, когда впервые был введен карантин.

Но регистрироваться могут только люди, официально потерявшие работу, а бизнесу разрешили отправлять работников в неоплачиваемые отпуска. Те, кто официально трудоустроен, не могут рассчитывать на пособие. При этом около 700 тысяч предпринимателей фактически прекратили свою деятельность. По некоторым оценкам более 2 млн. граждан утратили источники своего дохода. Специалист по антикризисным кампаниям Денис Богуш отмечает, что вероятны протесты. «У людей денег нет, возможности заработать нет, промышленность не работает. Хватит искры, чтобы вспыхнуло пламя народного гнева», — заявил он в СМИ.

«Создает условия для подавления протестов»

Денис Шмыгаль анонсировал, что несмотря на смягчение карантина с 12 мая, украинцам «придется привыкать жить в условиях нового мира». Дескать, по оценкам Всемирной организации здравоохранения, в таких условиях мир будет жить, по меньшей мере, ближайших два года.

Действия правительства в ближайшие два года он описал так: «Мы сегодня вводим определенные определения карантинных мер и необходимости их внедрения в уровнях – желтый, оранжевый, красный».

По словам премьера, желтый уровень – когда ситуация умеренная, «и мы можем отпускать основные отрасли, и работать в очень мягких условиях карантина». Оранжевый – это если количество заболевших начинает расти. Например,  в отдельном регионе есть один или два летальных случая. Тогда этот регион  будет частично закрыт.  «Красный — это lockdown, когда регион или страна фактически закрываются полностью, как сейчас», — пояснил глава правительства.

Напомним, что на внеочередном заседании 13 апреля Верховная Рада внесла изменения в законодательство, разрешив местным органам власти устанавливать особый режим въезда и выезда на территории отдельных административно-территориальных единиц.

Ранее такие права местных властей в законодательстве не упоминались. Принятые изменения позволяют местным властям устанавливать контрольно-пропускные пункты, проводить досмотр личных вещей, багажа, транспортных средств и грузов.

Имеется право привлекать для работы в этих КПП военнослужащих, части и подразделения центральных органов исполнительной власти, реализующих государственную политику в сферах обороны и военного строительства, охраны общественного порядка. То есть, — армию, Нацгвардию, полицию, СБУ и т.п.  Для того, чтобы покинуть оцепленную территорию, гражданам потребуется получить справку о возможности выезда из зоны карантина.

Властям разрешено мобилизовать работников, материально-технические и транспортные средства предприятий, учреждений, организаций независимо от форм собственности. Ранее это разрешалось только при введении чрезвычайного положения. Теперь же власти могут создавать   на территории карантина временные учреждения — обсерваторы.

Отправке в обсерваторы подлежат лица, подпадающие под критерии, определенные в решении об установлении карантина, больные, или обладающие  симптомами опасных инфекционных  заболеваний.

Кстати, КПП уже установлены. Например, в Киевской области имеется 10 КПП: на въездах в Киев их 8, еще по одному в селе Лесники Киево-Святошинского района и в поселке Козин Обуховского района.

Адвокат Ростислав Кравец отмечает, что КПП при въезде в город «создает условия для подавления каких-либо демонстраций, протестов, для ограничения мирных собраний без решения судов».

По словам адвоката, новшества не имеют медицинских оснований, поскольку пока не удалось выяснить, каким образом происходит максимальное заражение. 

Тут следует отметить, что расчеты динамики эпидемии, на которые ссылается премьер-министр, представила рабочая группа НАН, созданная на базе Института математических машин. Еще 13 апреля ученые сообщили, что создали некую математическую модель, по которой пик новых случаев COVID-19 в день будет приходиться на 2-5 мая 2020, а пик летальных случаев — на 3-8 мая 2020.

Ученые предполагают, что затем будет наблюдаться уменьшение. Однако они отмечают, что «статистические данные нельзя рассматривать как абсолютно достоверные», прогноз следует обновлять, а для этого нужно расширять тестирование заражения коронавирусом.

ГолосУА

Адвокатская компания Кравец и Партнеры