Нещодавно Financial Times опублікувало власне дослідження, за результатами якого виявилося, що, здавалося б, шалений санкційний тиск виявився недостатнім, щоб позбавити росіян, наприклад, можливості отримувати прибутки від торгівлі нафтою та іншими енергоносіями.

Економіка РФ не розвалилася, як багато хто прогнозував після початку повномасштабного вторгнення в Україну. Експерти розмірковують про те, яким чином поліпшити санкційну політику задля її більшої ефективності у стримуванні агресора.

Очевидно, що найбільш зацікавлена сторона тут – це Україна. Уряд у Києві активно працює над новими пакетами власних санкцій і просуванням їх на Заході. Комісія американського дипломата Майкла Макфола та голови Офісу президента України Андрія Єрмака, в тому числі, має координувати введення санкцій Україною та країнами цивілізованого світу.

Але останніми днями з’являється все більше ознак недовіри між українською владою і її західними союзниками.

У ЗМІ був опублікований лист від офіційного Вашингтону до координаційної ради країн-донорів України, прем’єр-міністра Дениса Шмигаля та Офісу президента. В листі міститься перелік реформ та антикорупційних заходів, які має впровадити Україна найближчими місяцями, і від яких залежить продовження і обсяги підтримки, яку надаватимуть їй США та інші ключові союзники.

Важливий напрямок – це санкційна політика, покликана позбавити росію економічної могутності та, зокрема, здатності виробляти зброю, а російських олігархів – можливостей впливати як на Україну, так і на інші країни принаймні західного світу.

Але недовіра та сумніви з боку США та решти ключових союзників України здатна підірвати ці надважливі зусилля.

На сьогодні практично всі підстави для введення санкцій ґрунтуються на таємних та недоступних для громадськості та навіть самих осіб, відносно яких вони вводяться санкції, висновках СБУ. 

Під кожен санкційний пакет, який ухвалює Рада національної безпеки та оборони України, СБУ готує таємну довідку з обґрунтуванням цього рішення. Санкції фактично собою підмінюють рішення судів, якими б мали бути встановлені підстави для наявності або відсутності відповідальності за дії в яких звинувачують підсанкційних осіб..

Разом із тим не вщухають скандали про те, яким чином у санкційних списках опиняються ті чи інші люди або юридичні особи. Або не опиняються і продовжують користатися всією свободою.

Широко відомий приклад, коли ще перед повномасштабним вторгненням росіян Києвом були накладені санкції проти “злодіїв в законі” та пов’язаних з ними осіб. Але потім з повідомлень у ЗМІ стало відомо, що ціла низка прізвищ була включена туди начебто “помилково”. Хоча пізніше навіть представники правлячої партії публічно називали вартість хабарів, які платили нечистим на руку силовикам за включення або виключення із санкційних списків певних людей.

Цей скандал став одним із перших, який вивів на поверхню проблему можливої корумпованості осіб, які, в тому числі, готують обґрунтування введення державних обмежень, що потім так само стає основою для відповідних рішень у країнах Заходу.

Не менш кричущою була ситуація, коли нещодавно отримав підозру у державній зраді багаторічний член парламенту та проросійський політик Нестор Шуфрич. Його звинувачують в тому, що він працював на колишнього українського топ-чиновника, якого українські спецслужби вважають російським шпигуном – Володимира Сівковича. За їхніми даними, Сівкович створив у москві цілий офіс з колишніх представників української влади, які втекли до росії, та офіцерів ФСБ. Цей офіс розробляє плани подальшої окупації України та керує цілою шпигунською мережою.

Однак виявилося, що прізвище Сівковича не фігурує у жодному санкційному списку України. Які, зокрема, складає та ж СБУ, яка обґрунтовано підозрює його у державній зраді та ловить його агентів.

Це може пояснюватися тим, що Сівкович інтегрував у деякі важливі департаменти українських спецслужб та державних органів своїх агентів. Доказом тому є справа проти колишнього очільника одного з регіональних управлінь СБУ Олега Кулініча, якого було заарештовано за роботу на Сівковича і його московський офіс з повідомлень самого СБУ. Після арешту було навіть оприлюднено записи їхніх телефонних розмов, де вони обговорюють вплив на кадрові призначення в різних департаментах СБУ, в тому числі, інформаційно-аналітичних.

Тобто тих департаментах, які й розробляють обґрунтування для введення санкцій. Це критично важливий момент для росіян і їхніх поплічників, адже наявні там їхні агенти здатні саботувати санкційний процес зсередини. Або проводити його таким чином, як це вигідно самим росіянам.

Тільки створення максимально прозорих правил та умов введення санкцій наддасть можливість відновити довіру не тільки в Україні, але і у західних партнерів, зокрема, до своїх санкційних ініціатив.

У країнах Заходу не має бути сумнівів, шо санкційні ініціативи України не перебувають під впливом хабарників, які беруть гроші за включення і виключення зі списків, або ж російських шпигунів, які намагаються розвалити зсередини зусилля цивілізованого світу у протистоянні агресору.

Точно таким чином має бути реформований і сам юридичний механізм введення санкцій, який має включати опцію оскарження таких рішень ще у позасудовому порядку і виправлення навіть випадкових помилок.

Такі помилки цілком можуть траплятися через широке застосування санкцій як в Україні, так і на Заході. Це можуть бути елементарні технічні помилки, не обумовлені жодними хабарямі або диверсіями. І вони стаються, але люди або компанії, несправедливо включені до санкційних списків, фактично не мають можливостей швидко зняти звинувачення проти себе і відновити повноцінну діяльність.

Це так само підриває найважливіше у санкційний політиці – довіру до неї. Власне кажучи, це і є стратегічна мета агресора. Дискредитувати те, що потенційно може знищити його спроможність вести агресивні війни та впливати на інші країни світу.

Тільки якщо ця довіра буде безумовною, а санкції не будуть розглядатися як потенційно корупційна чи диверсійна історія, цивілізований світ зможе продовжити більш ефективно застосовувати санкції. 

А міжнародні експерти цілком відкрито заявляють – обмеження проти росії та пов’язаних з нею осіб мають бути ще жорсткішими і своєчасними. Тільки тоді санкції дійсно подіють.

Для цього вкрай необхідно, зокрема, реалізувати антикорупційні та структурні реформи в Україні, найближчими місяцями. Так само необхідно створити механізм оскарження та виправлення помилок у санкційній політиці.

Якщо довіра буде відновлена, є шанс стримати агресора, припинити гігантську війну та зменшити ризик її повторення.

Адвокат Ростислав Кравець

Адвокатське об’єднання Кравець і партнери

АО «Кравець І Партнери»

А намагання її завершити хоч якимось позитивом для українців, приречено на провал.

З самого початку було зрозуміло, що не можна будувати будинок з даху й при цьому ще перебудовуючи фундамент.

Жодні підпорки у вигляді сумнівного за своєю легітимністю ВРП та повністю нелегітимного ВККСУ, що намагаються зараз запустити, приречені на провал.

Судді, що так пафосно говорили про права людини та дотримання Закону, на повірку виявились не дуже розумними, але дуже амбіційними та меркантильними, як на мій погляд. Не говорячи вже про боягузтво та жадібність.

Навіть спецсуди не допомагають зробити гарну картинку, що все добре.

Лакмусовим папірцем стала Велика палата, судді якої, за дуже рідкісним винятком, спочатку приймали політичні рішення, потім перейшли на задоволення своїх амбіцій і власного дуже сумнівного сприйняття права, а зараз просто перейшли, як на мене, на ухвалення суто комерційних рішень, які нічого спільного не мають з Законом.

Дійшли вже до того, що голова ВС та голова КГС-ВС обранні не законно, голова і член Етичної ради працюють з порушенням Закону, членом ВРП стала фактично дезертирка.

Елементарний трудовий спір з примушуванням до необов’язкової вакцинації та антиконституційним позбавленням права на працю, та засобів для існування, як і питання антиконституційної заборони виїзду за кордон, завдяки жадібності та боягузтву, перетворили на суцільний абсурд.

Й зверніть увагу, зашкварені та найбільш голосливі активісти мовчать. Причина одна, вони досягли мети власного збагачення на біді та крові українців.

Все це можна виправити. Для цього головне розуміти, що носієм і єдиним джерелом влади є народ України. Іноземцям можна подякувати за підтримку та поради, але на цьому все. Свою меншовартість потрібно викорінювати.

Вірю у ЗСУ, незалежний суд та перемогу 💙💛

АО «Кравець І Партнери»

Минулий рік став просто-таки випробуванням для всієї фінансово-банківської системи країни. Нагадаємо, що на ринку залишилося тільки 98 банків. 16 фінансових установ через неможливість докапіталізації чи порушення законодавства держави зникли. На що чекають банкіри та їхні клієнти у 2017 році? Чи поліпшаться кардинально умови кредитування населення та бізнесу і особливо підприємців — фізичних осіб, для яких мікрокредитування банками на взаємовигідних для обох сторін умовах вкрай важливе?

Спершу слід звернути особливу увагу на ухвалені законопроекти, які так чи інакше регулюють фінансово-банківський ринок. Одним із найважливіших документів, який народився в 2016 році, був Закон «Про фінансову реструктуризацію». Його ухвалили, щоб подолати негативні наслідки у фінансовому секторі, спричинені кризовими процесами в економіці країни, і на виконання зобов’язань української сторони перед міжнародними фінансовими організаціями.

Реструктуризуй мене

Закон регламентує введення нових колегіальних органів, які керують та контролюють процеси фінреструктуризації. Також існує секретаріат, основне завдання якого — інформаційно-аналітичне та адміністративне забезпечення фінансової реструктуризації. За словами керуючого партнера юридичної компанії FORCE AND RIGHT LEGAL GROUР Марини Кривошей, на відміну від процедур банкрутства, фінансова реструктуризація дасть змогу банкам-кредиторам зайняти активну позицію у врятуванні власної платоспроможності. На її думку, спори, які виникатимуть у процесі фінреструктуризації, вирішуватимуть арбітри, які діятимуть згідно із Законом «Про міжнародний комерційний арбітраж». Документ дасть змогу Україні виконати зовнішні зобов’язання згідно з меморандумом із МВФ.

Зазначимо, що план реструктуризації може передбачати розстрочку, прощення частини боргу, передачу кредиторам права власності на майно боржника, залучення інвестицій, реорганізацію, заміну керівництва тощо.

Якщо боржник відповідає таким критеріям і має бажання, він звертається до секретаріату — спеціального державного органу, що буде створено на виконання закону, із відповідною заявою.

Завдяки цьому закону банки зможуть зменшити кількість проблемних кредитів та скерувати кошти на кредитування економіки. Керівництво Нацбанку вважає, що цей документ дасть змогу погасити до 25% корпоративних боргів. Звісно, чимало положень цього документа дуже вигідні банкірам.

Найважливіший мінус цього закону, вважає юрист кандидат економічних наук Дмитро Роженко, — те, що, згідно із документом, боржником може стати виключно юридична особа. «Законодавець із якихось незрозумілих причин знову залишив за бортом фізичних осіб-підприємців. Невже в нашій країні представники бізнес-середовища — лише юрособи?» — ставить запитання експерт.

Так закон не полегшить умов життєдіяльності так званих ФОПів (фізична особа-підприємець). Для пересічних громадян, які працюватимуть на підприємствах мікро- та малого бізнесу, це означає, що вони можуть залишитися без роботи в будь-який час, коли підприємство не зможе в цивілізований спосіб реструктуризувати свої борги, буде змушене закритися.

А ось інший важливий Закон «Про споживче кредитування», який також було ухвалено торік, начебто повинен перейматися інтересами клієнтів банків і небанківських установ. Цим документом забороняється реклама кредитів під нуль відсотків, споживача буде проінформовано про ефективну ставку (часто клієнт банку її не знав). Закон встановлює обов’язок кредитодавця надавати та роз’яснювати умови і особливості споживчого кредиту. Споживача начебто слід проінформувати про ефективну, а не про номінальну відсоткову ставку, починаючи від реклами кредиту і закінчуючи укладеним договором. Чинність закону поширюється на всі споживчі кредити, тобто на позики для особистих цілей, сімейних потреб та не охоплює кредитів для підприємницьких цілей. Проте чимало юристів вважають, що такий документ є суто декларативним і, по суті, для споживачів нічого не змінює, адже він лише рекомендує для банківських установ ті чи інші норми.

Утім, редактор порталу Prostopravo Катерина Гутгарц бачить у документі позитив, якого не було раніше: «У договорі про надання фінансових послуг позивач — слабка сторона. Документ за суттю — це договір приєднання. Споживач не може запропонувати свої умови, а лише пристати на ті, які запропонувала фінансова установа. Тому закріплення на законодавчому рівні норми про тлумачення неоднозначної умови договору на користь споживача, на мою думку, обгрунтоване».

Приватними виконавцями поповнилися…

Банкіри дуже пишаються ухваленим в 2016 році Законом «Про виконавче провадження». За час існування незалежної України в цей документ вносили чимало змін — з десяток. Закон регламентує появу в країні інституту приватних виконавців.

Так держава посилила вдвічі роль виконавчих служб. Стаття 75 цього закону передбачає, що в разі невиконання без вагомих причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов’язує боржника виконати певні дії, виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника — фізичну особу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. На посадових осіб — 200, на боржника — юридичну особу — 300 неоподатковуваних мінімумів та встановлює новий строк виконання. Звісно, такі заходи жорсткі, а під час накладання таких штрафів можуть бути значні помилки.

«Суми штрафів дуже великі. Проте найбільш негативний пункт цього закону — те, що за відкриття провадження фізособи — клієнти банку (і юридичні теж) повинні сплатити 2% суми стягнення. Для пересічного боржника після того, як він сплатить чималі гроші адвокатові, суду тощо, приміром, 14 тисяч гривень за відкриття провадження — також чималі кошти. Що стосується інституту приватних виконавців, то існує велике поле для зловживань, адже вони матимуть доступ до всіх реєстрів», — зазначає керуючий партнер адвокатської фірми «Кравець і партнери» Ростислав Кравець. Адвокат констатує перевищення службових повноважень приватними виконавцями торік і прогнозує значну їх активізацію 2017-го.

Хто має надавати позику на холодильник?

Банкіри очікують на ухвалення дуже важливого для них закону про захист прав кредиторів і сподіваються, що нарешті це відбудеться цього року.

«УК» писав про цей важливий документ — він має захищати не лише кредиторів-банки, а й сприймати за кредиторів власників депозитів. Адже останні також надають нашим фінустановам свої кревні, не знаючи напевне про їхню долю на кілька днів (є вклади на тиждень) і на кілька місяців.

Хоч, як вважає голова правління Укрсоцбанку Тамара Савощенко, ще в 2015 році закредитованість корпоративного сектору досягла 130% ВВП країни, тому якби банки розпочали у 2016 році масове кредитування, це однозначно збільшило б цей показник і ризики для існування фінансової системи країни були б дуже високими. За січень-вересень 2016 року видача нових кредитів компаніям порівняно з аналогічним періодом 2015-го зросла лише на 6%. Щоправда, за цей період значно зросли обсяги споживчого кредитування — на купівлю техніки, автомобілів тощо. Збільшення цього показника терміном на 5 років становило 42%, а на 1 рік — 29%. Проте таке кредитування (приміром на купівлю холодильника чи мобільного телефона) в усіх розвинених країнах не відбувається за участю банків — це прерогатива небанківських установ. Отже, пишатися з цього приводу немає причин.

Що ж буде з кредитуванням у 2017-му? Банкіри прогнозують, що цього року відбудеться пожвавлення кредитування у зв’язку зі зниженням відсоткових ставок для бізнесу та фізичних осіб. Проте вони так кажуть щороку.

Також, на їхню думку, поступово збільшуватиметься довіра населення до банківської системи — популярними залишаться вклади терміном на 3—6 місяців. Слід очікувати, що до надійних фінустанов збільшиться притік депозитів. На думку фахівців ринку, таке відбуватиметься зокрема й за рахунок перерозподілу потоків із ненадійних фінансових установ до надійніших. Така точка зору має право на існування хоч би з огляду на те, що після націоналізації ПриватБанку чимало потенційних клієнтів матимуть бажання набагато спокійніше, ніж до будь-якого комерційного банку, вкласти туди гроші або просто стати клієнтом цієї установи.

Голова правління банку «Кредит-Дніпро» Олена Малинська впевнена, що в 2017 році значно збільшиться інтерес іноземних інвесторів до українського банківського ринку. Експерт вважає, що це було помітно вже 2016-го.

Від редакції. Як бачимо, кардинальних змін у контексті головного призначення банків — масове кредитування бізнесу та населення — в 2017 році не відбудеться. Фінустанови й надалі надаватимуть позики на купівлю техніки та максимум автомобілів. Не йдеться про масове відновлення іпотечного чи іншого споживчого кредитування (навіть за умови чинності відповідного Закону «Про споживче кредитування», який є суто декларативним) та надання кредитів для малого і середнього бізнесу. Звісно, банки чекають на ухвалення закону про захист кредиторів.

У них чималі козирі у контексті документів про виконавче провадження. У 2017 році побачимо, як цей закон використовуватимуть на практиці: як захищатимуть свої права фізичні та юридичні особи-боржники і чи не буде масових перекосів від банків та виконавчих служб у цій сфері.

Олег ГРОМОВ, УК

Адвокатская компания Кравец и Партнеры

Ще раз дякуємо, що за те що довірили вести свої судові справи саме нам.

Адвокатская компания Кравец и Партнеры