Крім того суд врешті звернув увагу на відсутність у законодавстві поняття фраудаторності на автоматичної недійсності договорів при наявних зобов’язаннях перед третіми особами.

🔸Постанова ВП ВС щодо фраудаторності (якої вже не існує) і співвідношення фіктивного, недійсного та удаваного правочину на шкоду кредитора, який має право його оскаржити – https://forum.antiraid.com.ua/topic/16334-postanova-vp-vs-shhodo-fruadatornosti-jakoyi-vzhe-ne-isnuje-i-spivvidnoshennja-fiktivnogo-nedijsnogo-ta-udavanogo-pravochinu-na-shkodu-kreditora-jakij-maje-pravo-jogo-oskarzhiti/

🇺🇦✌️Важлива та перевірена інформація від адвоката ⤵️

⚡️Приєднуйтесь до каналу https://t.me/rkravetsUA

🙏Буду вдячний за ⚡️зарядження та підтримку каналу💙💛

АО «Кравець І Партнери»

Статтею 712 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Гарантією того, що контрагент належним чином виконає взяті на себе зобов’язання є правильне зазначення у договорі всіх необхідних умов, а головне відповідальності контрагента. Договір необхідно уважно прочитати на відповідність змісту договору тим домовленостям, яких сторони дійшли щодо поставки товару. При укладанні договору поставки сторони зобов’язані узгодити його істотні умови: предмет договору, кількість та якість товару, строк та порядок поставки товару, ціна договору та порядок розрахунків, права та обов’язки сторін, відповідальність сторін, форс-мажор, строк дії, умови зміни та припинення договору, тощо.

Варто врахувати, що сторона, яка розробляє проект договору, у більшості випадків прописує договір лише у своїх інтересах, намагаючись тим самим зменшити або виключити свою відповідальність за порушення договору.

У договорі мають бути чітко прописані обов’язки контрагента, щоб не виникли ситуації, що сторони по-різному розуміють одні і ті ж положення договору.

Стисло викладені умови договору будуть своєрідним стимулом контрагента належним чином виконувати взяті на себе зобов’язання і не допускати порушення, а якщо порушення все ж таки будуть допущені, то максимально швидко їх припинити та вирішити.

Однак, якщо стороною була порушена процедура виконання зобов’язання за договором або не дотримано умов договору, таку сторону треба і необхідно пригнути до відповідальності за невиконання зобов’язання.

Відповідальність за невиконання зобов’язань за договором поставки базується на цивільному законодавстві, а також на самому договорі.

Згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов’язання не допускається.

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовʼязання (неналежне виконання). У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі №910/4590/19 (провадження №12-189гс19) зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3% річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (п. 43 постанови).

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, від 13.11.2019 року №922/3095/18, від 18.03.2020 року у справі №902/417/18.

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовʼязання. Ст. 551 ЦК України передбачає, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. При цьому розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом.

Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Отже, Цивільний кодекс України передбачає 2 види неустойки: штраф і пеню.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовʼязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, ЦК України передбачає, що за несвоєчасне виконання саме грошового зобов’язання встановлюється неустойка у вигляді пені.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов’язання. Проценти на неустойку не нараховуються.

Відповідно до ч. 3 ст. 550 ЦК України кредитор не має права на неустойку в разі, якщо боржник не відповідає за порушення зобовʼязання (ст. 617 ЦК України), тобто якщо порушення зобовʼязання сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Крім того, ч. 4 ст. 612 ЦК України встановлює, що прострочення боржника не настає, якщо зобовʼязання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

За Господарським кодексом України, а саме ст. 174, господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобовʼязання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобовʼязання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобовʼязання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов’язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобовʼязання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Учасник господарських відносин, що порушив майнові права іншого суб`єкта, зобов`язаний поновити їх, не чекаючи пред`явлення ним претензії чи звернення до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Отже, ГК України встановлює, що штрафними санкціями є неустойка, штраф, пеня. На відміну від положень ЦК України, за ГК України штрафні санкції визначаються лише у грошовій сумі.

Частина 1 ст. 231 ГК України передбачає, що законом щодо окремих видів зобовʼязань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Згідно з ч. 2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобовʼязання, в якому хоча б одна сторона є субʼєктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення повʼязане з виконанням державного контракту, або виконання зобовʼязання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

– за порушення умов зобовʼязання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі 20% вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг):

– за порушення строків виконання зобовʼязання стягується пеня у розмірі 0,1% вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовʼязання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобовʼязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частина 6 ст. 231 ГК України встановлює, що штрафні санкції за порушення грошових зобовʼязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні-покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Необхідно звернути увагу на положення ч. 1 ст. 229 ГК України, відповідно до якої учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобовʼязання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобовʼязаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобовʼязання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ч. 4 ст. 219 ГК України сторони зобовʼязання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобовʼязання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

Статтею 622 ЦК України також передбачено, що боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки завдані порушенням зобовʼязання. Не звільняється від обовʼязку виконати зобовʼязання. Аналогічне положення міститься і у ч. 3 ст. 216 ГК України.

Якщо Вам доведеться в судовому порядку стягувати з контрагента штраф, пеню, неустойку, то зверніть увагу на наступні положення чинного законодавства України, які передбачають можливість зменшення розміру відповідальності або навіть звільнення порушника від відповідальності:

– розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та наявності інших обставин, які мають істотне значення (ч. 3 ст. 551 ЦК України):

– у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобовʼязання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобовʼязанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (ч. 1 ст. 233 ГК України):

– якщо порушення зобовʼязання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (ч. 2 ст. 233 ГК України):

– якщо порушення зобовʼязання стапося з вини кредитора, суд відповідно зменшує розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника (ч. 1 ст. 616 ЦК України):

– суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобовʼязання, або не вжив заходів щодо їх зменшення (ч. 2 ст. 616 ЦК України)

Якщо правопорушенню сприяли неправомірні дії (бездіяльність) другої сторони зобовʼязання, суд має право зменшити розмір відповідальності або звільнити відповідача від відповідальності (ч. 3 ст. 219 ГК України).

Висновок 

Відповідальність за невиконання зобов’язань за договором поставки має велике значення для забезпечення справедливих та рівних відносин між сторонами. Забезпечення правової захищеності та виконання зобов’язань сприяє розвитку довіри та стабільності в бізнес-середовищі. Важливо, щоб сторони дотримувались умов договору та реагували на можливі порушення відповідно до законодавства та практики.

Вікторія Ямнюк, юрист

Адвокатське об’єднання “Кравець і партнери”

АО «Кравець І Партнери»

Бажаєте бути в курсі важливих змін в законодавстві України? Підписуйтесь на канал і запрошуйте друзів:
https://bit.ly/2G12dHy

🇺🇦✌️Важлива та перевірена інформація від адвоката ⤵️

➡️ Підписатись https://t.me/+Ug5cImH9DexxvTtU

АО «Кравец и Партнеры»

Адвокатская компания Кравец и Партнеры

Тотальное закрытие банков — не единственная проблема украинских вкладчиков в последние годы. Еще одной бедой для них стало практически тотальное переписывание депозитных договоров. Первый раз после обострения экономического кризиса, а во второй — после изменения профильного законодательства и внедрения запрета на досрочное расторжение срочных депозитов.

Слово «запрет» стало любимым среди финансистов: они ловко внедрили его во все договоры, и стали козырять при любом случае. Пользовались незнанием людей, которые только от юристов узнавали о нюансах и исключениях нового законодательства.

«Вкладчик, например, имеет право досрочно забрать деньги со срочного вклада в случае болезни, утраты имущества, смерти родственников», — привел UBR.ua пример партнер юридической фирмы Pravovest Денис Шкиптан.

Депозитные договоры стали рябить ограничениями для людей. Финансисты делали все, чтобы обезопасить себя от внезапных снятий вкладов, часто забывая о правах клиентов. Даже тех, что вкладчики получили после изменения закона о защите прав потребителей. Например, по части запрета на одностороннее изменение банковских договоров.

«Несмотря на признание неправомерности одностороннего изменения договоров, банки вписывают в условия, что могут менять, например, условия или ставку. А еще добавляют — что информирование об этих изменениях происходят при помощи объявлений на сайте», — отметил UBR.ua старший партнер адвокатской компании «Кравец и Партнеры» Ростислав Кравец.

Юристы не рекомендуют подписываться под такими договорами.

«Надо требовать изъять этот пункт, или отказываться подписывать такой договор, а лучше поискать другой банк», — посоветовал Денис Шкиптан.

Это не единственный опасный для вкладчика нюанс депозитного договора. UBR.ua вместе с юристами нашел в еще несколько условий, на которые не стоит соглашаться человеку, если он впоследствии не хочет иметь проблем с возвратом своих средств.

Нет — счетам, да — кассе

Очень важный момент в договоре, который нужно изучить в первую очередь — возврат в конце срока суммы депозита с процентами. Не стоит подписывать договор, в котором говорится о том, что деньги будут возвращаться на открытый вместе с депозитом текущий или карточный счет. Нужно настаивать на том, чтобы средства выдавались через кассу — так же как вы их вносили.

Об этом важно помнить в тот момент, когда менеджер банка будет вас уговаривать, уверяя, что касса — это дедовский метод, а карточка — современный и очень удобный. Банкир непременно подчеркнет, как это выгодно: ведь если кассах будет закрыта, вы сможете снять свой вклад в любом банкомате.

Когда вас будут уламывать на модные, и даже бесплатные карточки к депозитам, вспомните, что практически каждый из 90 закрытых украинских банков перед своей гибелью вводил лимиты на снятие денег в банкоматах.

«Проблемные банки начинали выдавать с карточного счета не более 500-1000 гривен в сутки. И у людей не было не единого шанса увеличить этот лимит», — заметил Ростислав Кравец.

Пока украинцы ежедневно бегали в банкоматы за своей тысячей, в банк нередко успевали ввести временную администрацию, и им месяцами приходилось дожидаться выплат компенсаций из Фонда гарантирования вкладов физлиц. А тем, у кого было больше 200 тыс. грн. на счетах — еще и терять деньги.

Хотя юристы уверяют, что даже в такой отчаянной ситуации можно опротестовать действия банков. Нужно апеллировать к закону о защите прав потребителей и защите экономической конкуренции. Действия банкиров можно трактовать, как нечестную предпринимательскую деятельность, и получить судебное постановление в свою пользу.

«У нас был клиент, у которого после окончания депозита на миллион гривен, средства бросили на текущий счет. Мы посчитали, что для снятия средств со счета клиенту надо было бы ходить к банкомату или банк до двух месяцев. Еще и проценты снимаются. Это же это кассовая операция, которая идет с уплатой кассовых платежей. Суд признал, что это нечестная предпринимательская практика», — рассказал UBR.ua управляющий партнер адвокатского объединения «Suprema Lex» Виктор Мороз.

Опасные комиссии

Вторая сторона «карточного» возврата депозита — это дополнительные комиссии. Банк сначала пообещает, что выдаст весь депозит без комиссии, но после перечисления всей суммы в конце срока на карточный счет, за выдачу наличных с него взыщет 1-3% суммы.

«Так банк забирает часть начисленных процентов по окончании действия договора, снизив, таким образом, реальную доходность по депозиту», — заметил Денис Шкиптан.

Продление в свою пользу

Настоящей модой в последние годы стала автоматическая пролонгация депозитных вложений на новый срок. Это право банк прописывается в своем договоре. Не успели забрать свой вклад в указанный в соглашении срок — время размещение денег продлевается еще на 3,6,12 месяцев.

Причем, продлевается не на аналогичные вашему вкладу условиях. Проценты по депозиту могут установить меньше, а комиссию за снятие средств — больше.

А все из-за того, что человек не пришел вовремя или не уведомил о снятии средств.

«Могут писать в договорах, что надо уведомить за 1-3 дня. А человек может предупредить, например, за 4 дня, и менеджер не напомнит, что надо только за три дня, или может забыть сделать отметку, и тогда человеку деньги не отдают», — предупредил UBR.ua управляющий партнер ЮФ «Можаев и партнеры» адвокат Михаил Можаев.

Вкладчику придется писать специальное заявление о возврате средств. И ему еще могут насчитать штраф или пересчитать (в сторону уменьшения) начисленные по депозиту проценты. После автоматической пролонгации в банке могут заявить, что речь идет уже о досрочном снятии денег.

«Рекомендую прописывать как можно больший срок, на протяжении которого можно успеть забрать деньги, пока договор автоматически не пролонгировался. Например, если будет указан срок 1 день, то вкладчик может просто не успеть обратиться в этот день в банк. Чем больше срок, тем больше возможностей упредить попадание средств на автопролонгацию», — посоветовал Денис Шкиптан.

Юристы с большим опытом депозитных судов с банками сформулировали людям еще несколько рекомендаций при открытии вклада.

Что нужно

1. Не подписывать договор с первым попавшимся банком, предлагающим высокий процент. Сравните условия с другими банками, и заранее изучите депозитный договор и допсоглашение (они могут размещаться на сайте банка, на его стендах в отделении, у менеджера) — самостоятельно или при помощи юриста.

2. Обязательно поинтересуйтесь — депозит оформляется на стандартных условиях, действующих для всех клиентов банка, или на индивидуальных. Лучше не соглашаться на индивидуальные условия, какой заманчивой не была бы повышенная процентная ставка или бонус. Ведь если банк впоследствии будет закрыт, этот момент может стать поводом для Фонда гарантирования вкладов для отказа в компенсации (до 200 тыс. грн.).

3. Сохраняйте все квитанции о внесении первоначальной суммы на счет, а также о его пополнении. На квитанции должны быть печать и подпись сотрудника. Правоохранительные органы завели уже не одно уголовное дело в отношении беглых банкиров, которые прикарманивали себе деньги вкладчиков. И чтобы доказать впоследствии главному офису банка, что средства вносились на счет, людям приходилось собрать все документы и побегать по судам (проворовавшиеся финансисты забирали деньги людей себе, не отражая их вклады в системе и не вносили средства в кассу).

ВИТА ФИЛОНИЧ, UBR

Адвокатская компания Кравец и Партнеры

Об этом в комментарии УНН сообщил юрист Ростислав Кравец.

В частности, он прокомментировал условия предложенной ФГВФЛ реструктуризации, которые предусматривают передачу ведомству договоров. Эти договоры, по его словам, необходимы Фонду, чтобы взыскивать задолженность с заемщиков в судебном порядке.

«На сегодняшний день фактически у этих лиц (ФГВФЛ и ликвидатора банка «Михайловский» — ред.) нет документов, на основании которых они могут обращаться в суд относительно взыскания задолженности. Потому что в любой момент любой из заемщиков может просить оригинал договоров.

Этого всего у ликвидатора банка «Михайловский» нет, и потому лишен возможности обратиться в суд, чтобы взыскать задолженность по этим договорам.

«Они создали так называемую программу лояльности или рассрочку платежей, а на самом деле эти электронные заявления не имеют никакого юридического основания. У них нет оригиналов договоров, подтверждающих выдачу кредитов. Соответственно, они не смогут обратиться в суд о взыскании этой задолженности. И Верховный суд на это обращал внимание, что распечатка и выписка по счету не является надлежащим доказательством того, что лицо брала кредит», — пояснил юрист.

По убеждению Р.Кравця, указанные действия ФГВФЛ направлены на получение средств, и «делают это не совсем в правовом поле».

Напомним, оригиналы договоров с заемщиками банка «Михайловский» находятся в финансовой компании «Фагор», которая на сегодняшний день принимает платежи от клиентов банка как добросовестный приобретатель кредитного портфеля «Михайловского» .

Петро Ивасюк, УНН

Адвокатская компания Кравец и Партнеры

Клиентам украинских лизинговых компаний дали возможность сэкономить на платежах. Верховный суд Украины за короткое время выдал сразу два решения в защиту потребителей: рассматривая дело №6-65цс16 и №6-3020цс15. В которых разрешил людям не платить за лизинг, если платежи насчитаны несправедливо.

«ВСУ применил принцип справедливости условий. Он постановил, что, если он не соблюдается, что человек может не платить несправедливо насчитанный платеж. Скажем, есть в договоре лизинга на автомобиль валютная оговорка, которая позволяет финучреждению постоянно пересчитывать клиенту размер платежа, и уже есть основания для оспаривания договора и завышенных платежей. Человек может идти в суд и требовать пересчитать свои выплаты по машине», — прокомментировал UBR.ua судебные постановления старший партнер адвокатской компании «Кравец и Партнеры» Ростислав Кравец.

Но юристы сразу предупреждают, что оспаривание договора не будет значить, что людям отдадут в бесплатное пользование лизинговый автомобиль или вернут все, что они заплатили финучреждению. Но оно позволит сэкономить на будущих выплатах.

«То есть возврат от лизинговой компании уже уплаченных лизинговых платежей за пользование предметом лизинга, в виде реституции сторон, является невозможным. Клиентам таких компаний стоит рассчитывать исключительно на возвращение необоснованно уплаченных штрафных санкций, а также освобождение от последующих платежей при условии возврата предмета лизинга», — объяснил UBR.ua адвокат ЮКК «Де-юре» Андрей Павлишин.

И основанием для судебного спора с лизинговой компанией может стать не только валютная оговорка в договоре, есть и другие «несправедливые варианты».

«Например, включение в договор штрафных санкций в отношении только лизингодателя, а также запрета досрочного погашения лизинговых платежей или штрафа за такое досрочное погашение, может повлечь за собой признание договора лизинга недействительным», — считает Андрей Павлишин.

Юристы давно говорили о несправедливости договоров лизинга в нашей стране. Потому уверены, что решения ВСУ откроют ящик Пандоры. «Поверьте, там есть что оспаривать. После того как Верховный суд позволил применять к лизинговым компаниям принцип справедливости условий, мы увидим вал судебных исков от потребителей. И не уверен, что все компании выдержат этот удар, так что не исключены банкротства финучреждений. Так что им теперь придется соблюдать законодательство Украины по части защиты прав потребителей», — считает Ростислав Кравец.

Все могут сделать финансисты — это подстраховаться на случай новых проколов. Беспомощными жертвами в такой ситуации наверняка станут те, кому впоследствии досталось имущество, после того как не были проведены все выплаты по несправедливым договорам.

«Что касается лизинговых компаний, то им в срочном порядке необходимо привести договора лизинга в соответствие с требованиями законодательства Украины. А вот покупатели отсуженного имущества в данном случае рискуют больше всего, поскольку могут запросто остаться без приобретенного имущества, которое при признании договора лизинга недействительным лизингополучатель имеет возможность вытребовать через суд», — резюмировал UBR.ua управляющий партнер АО «Suprema Lex» Виктор Мороз.

Елена Лысенко, UBR

Адвокатская компания Кравец и Партнеры