Про це в коментарі i-ua.tv заявив адвокат Ростислав Кравець.

«Якщо бути чесним та відвертим, то ситуація виглядає наступним чином. Вся ця антикорупційна вертикаль використовується з єдиною метою — збагачення певних людей та намагання захистити їх від будь-якого моніторингу. Щодо чергової підозри керівнику Антимонопольного комітету все закінчиться угодою зі слідством. Мабуть цей керівник щось не так зробив, тому його вирішили покарати», — каже Р. Кравець.

За його словами, обіцяних топ- посадок в цьому році не буде, бо весна вже скінчилася. Тому все переноситься на наступний рік.

«Тому при цій та при наступній владі обіцяних посадок ТОП чиновників не буде. Посадки ТОП- посадовців почнуться, коли до влади прийдуть патріоти, які люблять свою країну», — резюмує адвокат.

Нагадаємо, що керівнику Антимонопольного комітету України Павлу Кириленкові повідомили про нову підозру у недекларуванні майна.

Про це повідомляє Національне антикорупційне бюро України.

«НАБУ і САП повідомили керівнику Антимонопольного комітету України про нову підозру у недекларуванні майна. Також повідомлено про підозру його дружині — у пособництві в незаконному збагаченні», — говориться у повідомленні.

Джерело: i-ua.tv

АО «Кравець І Партнери»

Поки ми втрачаємо території, а українці віддають останні кошти на ЗСУ, судді, прокурори, силовики та чиновники шикують, отримуючи захмарні пенсії та зарплати. Чи можливо урівняти пенсійні виплати для всіх категорій громадян та скоротити витрати на чиновників, розбиралися журналісти.

Прибравши спецпенсії можна зекономити сотні мільярдів гривень на рік

Саме так вважає адвокат Ростислав Кравець.

«Спецпенсії, чи пенсії, які мають дуже великий розмір є невиправданими на сьогодні. Об’єктивно великі пенсії нараховують держслужбовцями, які отримують невеликі зарплати. Це є винагородою за належне виконання своїх обов’язків протягом життя. Однак в Україні з 2017 року, після внесення змін у Конституцію, з’явився певний перекіс. Тобто окрім великих пенсій, судді отримали захмарні, абсолютно невиправдані заробітні плати. Все це призвело до того, що фактично, суддя перебуваючи на посаді, отримуючи велику зарплату та право на велику пенсію, фактично перестав бути незалежним. Тобто він повністю залежить від держави. В решті решт це призвело до значних витрат держбюджету для пенсіонерів», — каже адвокат.

За його словами, сьогодні існує досить розвинена практика Європейського суду з прав людини, яка чітко встановлює, що на час будь-яких економічних катаклізмів або скрути в державі, вона має право зменшити всі ці соцгарантії держслужбовцям, включаючи в тому числі пенсії.

«Відновити все це можливо лише після того, як економіка стабілізується. На жаль, тільки зараз парламент звернув на це увагу», — підкреслює адвокат.

Адже це не вдарить по тим пенсіонерам, які за час роботи отримували великі зарплати і мають власне житло та інші соцгарантії. Питання зменшення спецпенсій зараз йде на рівні з питанням виживання держави, бо грошей не вистачає. Тому зменшення спецпенсій та захмарних зарплат з погляду Європейського суду з прав людини є законним та обґрунтованим. Тим паче що багато органів не виконують свою роботу належним чином.

«Тож не бачу проблеми, що спецпенсії для прокурорів, суддів та силовиків будуть приведені більш менш в адекватний стан через скрутний стан держбюджету та неможливості його виконання. Таким чином можна буде зекономити сотні мільярдів гривень на рік, які можна направити на ЗСУ та підтримку держави. Наприклад, спрямувати кошти на освітній сектор. Адже не розумію, що такого зробила для держави людина, яка отримує пенсію або зарплату в 400 — 500 тисяч гривень на місяць. Це абсолютно неадекватно рівню доходів в Україні та не є вкрай необхідним для підтримання цієї людини. Тобто спецпенсії з 400 тисяч грн можна зменшити до 50 тисяч грн. Пенсіонер зможе прожити на цю суму. Адже він має житло, при цьому ніхто не забороняє цій людині йти викладати або займатися підприємницькою діяльністю. Якщо взяти нещодавно обрану суддю Конституційного суду, то вона швидко пішла у відставку. Тобто вона буде отримувати одночасно зарплату судді КСУ і пенсію, як суддя. Це питання треба регулювати. Адже чому у нас один суддя Конституційного суду за ту ж саму роботу отримує 300 тисяч грн, а інший суддя цього ж суду, якого вчора призначили за ту ж саму роботу отримає 600 тисяч на місяць. То де соціальна справедливість?», — зазначає адвокат.

З ним погоджується експерт з економічних та політичних питань Ю. Гаврилечко. За його словами, Україна є єдиною європейською країною, де зарплата суддів в десятки разів перевищує мінімальну зарплату.

«Якщо Україна йде до ЄС, то має знизити зарплати суддям у десятки разів, як в Європі», — підкреслює експерт.

Своєю чергою військові, зазначають, що під час війни, на фронті не вистачає амуніцій, зброї, та дронів. Також захисники зізнаються, що є проблеми з виплатами від держави сім’ям загиблих, а також з отриманням лікування чи протезуванням. Тому мільярди мають йти не в кишеню силовиків або суддів чи чиновників, а на ЗСУ.

Захмарні пенсії та зарплати не захистять від корупції

Після підвищення податків вчителям кидають кісту у вигляді додаткової 1000 грн на місяць. Тим часом за офіційними даними, середня зарплата керівництва Нацкомісії у сфері регулювання енергетики і компослуг — понад 288 тисяч гривень, Нацагентства з питань запобігання корупції — 254 тисячі, Нацкомісії з цінних паперів та фондового ринку — 236 тисяч, Міністерства культури і стратегічних комунікацій — 215 тисяч, Рахункової палати — 205 тисяч гривень.

При цьому влада бідкається про діру у пенсійному фонді та відсутність коштів і саме так виправдовує підвищення податків для українців.

Тобто на пенсії для прокурорів — інвалідів кошти є, а для всіх інших пенсії на три роки будуть заморожені.

На думку експертів, високі зарплати або пенсій суддів чи прокурорів не захищають від корупції.

«Ми це побачили на прикладі зі скандалами з інвалідністю прокурорів або з головою Верховного суду Князєвим. Тому великі зарплати і пенсії не є запобіжниками від корупції. Це питання треба раз і назавжди врегулювати. Адже не можуть бути таких колосальних максимальних розривів між зарплатами, які виплачує держава та мінімальними пенсіями. Тобто склалася ситуація, коли людина має 40 років стажу та отримує пенсію 4000 тисячі гривень, а інша людина має 20 років трудового стажу та отримує пенсію 300 тисяч гривень. Тож де соціальна справедливість? Такого немає в жодній цивілізованій країні», — підкреслює Р. Кравець

Про яку соціальну справедливість може йти мова, якщо за даними Центру Разумкова, 44% змушені знижувати витрати на їжу, намагаючись вибрати найдешевше.

Ці дані показують, наскільки важке життя у багатьох українців.

З початку повномасштабної війни збільшилася кількість тих, хто не може звести кінці з кінцями. Якщо в 2021 році 9% українців відповіли, що у них не вистачає грошей навіть на необхідні харчі, то у вересні 2024 року таких вже — 12%. Тобта цифра зростає (від 6% до 9%).

Рука кремля чи зовнішнє управління

За словами Р. Кравця, такий перекіс у пенсіях та зарплатах вийшов завдяки іноземним партнерам України.

«Це потрібно врегульовувати не з точки зору інтересів іноземних партнерів, а з точки зору інтересів держави», — резюмує Р. Кравець.

Експерти з соціальних питань наголошують, що влада має думати не про власні кишені, та не догоджати гранітоїдам, чи іноземним агентам і не працювати на руку ворогові, а піклуватися про національну безпеку. Адже те, що зараз відбувається в країні схоже на диверсії під час війни, для того, щоб Україна її програла.

Наразі, після суспільного невдоволення та розголосу у Кабміні та Раді хочуть провести реформу й урівняти виплати для всіх українців.

«Є оновлений текст меморандуму уряду з МВФ. Зокрема, Міжнародний валютний фонд зобов’язав уряд внести ряд змін до пенсійного законодавства. Там є і позитивні вимоги, що всі повинні отримувати пенсію згідно з єдиними правилами, принципами та формулою. Не повинно бути ніяких спеціальних пенсій», — зазначає експерт з соціальних питань Андрій Павловський.

На думку правозахисників, суспільство має дотиснути владу, щоб кошти зі спецпенсій та зарплат йшли не в кишеню чиновникам та силовикам, а на фронт і соціальні виплати бюджетникам та пенсіонерам.

Джерело: i-ua.tv

АО «Кравець І Партнери»

Народні депутати України внесли на розгляд парламенту законопроєкт 11460 “Про зміни до деяких законів України щодо додаткових заходів із посилення мотивації та захисту прав військовослужбовців в умовах дії воєнного стану”. Документ пропонує дозволити безперешкодно виїжджати за кордон заброньованим від служби в армії нардепам, силовикам та іншим чиновникам.

Ініціювали документ народні депутати від “Європейської солідарності” та позафракційна Мар’яна Безугла. Головний автор — нардеп Петро Порошенко. Початкова частина документа присвячена наданню військовослужбовцям після 36 місяців служби можливості звільнитися в запас. Але є умова: військові мають не менше 18 місяців брати участь у бойових діях. З дня звільнення в запас їх не можна призивати до ЗСУ цілий рік, незважаючи на загальну мобілізацію.

Далі текст законопроєкту стосується механізму бронювання військовозобов’язаних. Опозиціонери пропонують дозволити виїжджати з України тим, хто має відстрочку від мобілізації: депутатам, чиновникам і низці силовиків. Щоб виїхати за кордон, потрібно мати документ про відстрочку від мобілізації.

Крім дозволу на виїзд за кордон, автори законопроєкту пропонують забронювати 100% працівників Національного антикорупційного бюро та працівників Держприкордонслужби і пожежно-рятувальних частин ДСНС.

Також пропонується забронювати половину службовців Нацполіції, ДБР, органів прокуратури, БЕБ, Служби судової охорони та посадових осіб патронатних служб державних органів.

Виїзд з України для “роботи на оборону”: як депутати обґрунтовують ініціативу

Пізніше у ЗМІ з’явилася інформація, що заброньованим народним депутатам, чиновникам, суддям, прокурорам і працівникам громадських організацій хочуть дати право вільно виїжджати з України у зв’язку з отриманням фінансових грантів.

Зазначимо, що Кабінет Міністрів України ще в липні 2024 року забронював від мобілізації всіх працівників неурядових організацій та підприємств із закордонним фінансуванням. НУО визнали критично важливими для функціонування економіки країни, у переліку зі 133 позицій містяться структури, що фінансуються США, Німеччиною, Францією та Японією.

Однак у самому законопроекті немає норми про те, що суддям і прокурорам дозволили виїзд під приводом пошуку фінансування України. Один з авторів ініціативи, нардеп від “Європейської солідарності” Микола Княжицький у спілкуванні з Фокусом зауважує: про суддів і прокурорів у документі явно не йдеться.

“Суть цього законопроєкту полягає в тому, щоб категорії заброньованих мали право на виїзд за кордон”, — підкреслює політик.

Голова відділу інформаційної політики “Європейської солідарності” Андрій Жигулін також не знає, звідки взявся додатковий дозвіл на виїзд для суддів і прокурорів.

“Ми керуємося тільки законодавством і поясненням примітки. Якщо ні я, ні ви не бачили це і депутати не подавали це — значить не правда”, — коротко пояснив він Фокусу.

Інший представник парламентської опозиції Ростислав Павленко вказує, що законопроєкт 11460 насамперед має на увазі важливість звільнення зі служби військових. Друга мета — впорядкувати процес роботи на оборону країни і налагодити більш прозорий механізм бронювання.

“Депутатам, працівникам важливих для оборони підприємств, які мають контакти із зарубіжними колегами, потрібно дозволити працювати і переконувати партнерів України давати зброю. Працювати за спільними проєктами із закордонними колегами, привозити сюди розробки. Не випрошувати і витрачати час на дозволи, які видаються за політичними мотивами”, — заявив він.
Заборона на виїзд із країни та воєнний стан: у чому нюанси

На думку старшого партнера адвокатської компанії “Кравець і партнери” адвоката Ростислава Кравця, безглуздо винаходити додаткові ініціативи, що дозволяють громадянам України вільно залишати країну.

“У законодавчому полі взагалі відсутні норми, які б забороняли виїзд із країни. Крім підстав, передбачених у статті 6 Закону України “Про порядок в’їзду в Україну та виїзду з України”. Але в цій статті немає заборони на виїзд під час дії воєнного стану”, — прокоментував юрист Фокусу.

Прикордонники, за його оцінками, грубо порушують права людини і зловживають службовим становищем, не даючи чоловікам перетнути держкордон.

“Якщо депутати ухвалять законопроєкт 11460, вони вкотре підтвердять порушення прав і свобод громадян України. У жодній країні таких обмежень під час воєнного стану немає. Суспільство розділиться ще сильніше і більше того, вноситься більше негативу щодо представників державної влади”, — підсумував адвокат.

Нагадаємо, у Раді раніше припускали дати заброньованим українцям щонайменше 10 днів, щоб їх не мобілізували в ТЦК. Багато хто стикається із закликом до ЗСУ при першій появі у військкоматах.

Джерело: focus.ua

АО «Кравець І Партнери»

Про це в коментарі заявив адвокат Ростислав Кравець.

«Народні обранці, які стоять за цими змінами, роблять все можливе для того, щоб підвищити рівень соціальної напруги у суспільстві. Адже це може призвести до внутрішніх конфліктів. Зрозуміло, що цю норму буде важко виконати. Тобто примусити громадянина віддати власний автомобіль, який йому потрібен, як засіб пересування. Адже ця норма порушує Конституцію. Тим паче якщо люди не будуть віддавати авто, то почнуться протести всередині країни. Наприклад, людина продавала авто за довіреністю і на ній може бути 50 авто, хоча вона не користується тими машинами. І як тоді в неї будуть вилучати авто. Або в родини два авто — чоловіка та жінки. Їм треба буде розлучитися для того, щоб дві машини не було в одній родині. А якщо у людини 2 авто — одне вантажне, а інше легкове, то які тоді будуть вилучати? Тобто яку з автівок буду обирати? Яка сподобалася чи яка більше нова?», — каже адвокат.

На його думку, все це в черговий раз доводить, що питаннями мобілізації та військового обліку займаються особи, які не мають жодного уявлення, а що це таке. А що стосується військово транспортного обов’язку, то це намагання держави перекласти відповідальність на громадян.

«Це неправильний підхід, який не підвищує мотивацію українців вступити до ЗСУ. Тому нардепи замість того, що приймати законопроєкт про вилучення машин на потреби армії у громадян, мають показати власний приклад. Адже згідно їх деклараціями, в них дуже великий автопарк. Як мінімум, вони мають почати зі своїх помічників, яких вони хочуть забронювати. Тому в першу чергу має бути особистий приклад народних обранців», — резюмує Р. Кравець.

Нагадаємо, що комітет національної безпеки та оборони Верховної Ради затвердив положення військово-транспортного обов’язку в остаточному варіанті законопроєкту про мобілізацію. Про це йдеться в оприлюдненому висновку комітету.

Джерело: i-ua.tv

АО «Кравець І Партнери»

Що відомо про намір держави повернути громадян призовного віку та чи реально призвати чоловіків з-за кордону – у матеріалі Фактів ICTV.

В Україні готують новий законопроєкт щодо мобілізації

Очікується, що новий законопроєкт про мобілізацію, рекрутинг і проходження служби зареєструють наприкінці грудня.

Він, зокрема, міститиме зміни щодо звільнення зі служби, ротації та права на відстрочку.

У чорновому варіанті законопроєкту є й пункт про військовий облік українців призовного віку, які перебувають за кордоном.

Що кажуть у Міноборони

Нещодавно глава Міноборони України Рустем Умєров в інтерв’ю WELT TV заявив про намір наступного року призвати на військову службу чоловіків, які проживають за кордоном.

За його словами, українці у віці 25-60 років, які наразі перебувають у Німеччині та інших країнах, 2024 року мають з’явитися до призовних пунктів ЗСУ, інакше до них будуть застосовані санкції.

Згодом начальник управління преси та інформації Міноборони Іларіон Павлюк зазначив, що наразі жодних обговорень механізмів призову до лав ЗСУ з-за кордону немає.

Павлюк наголосив, що йшлося про рекрутинг і необхідність донести до українців за кордоном важливість їх приєднання до лав ЗСУ.

На тлі підготовки закону пролунала заява президента України Володимира Зеленського про те, що Генштаб ЗСУ запропонував під час Ставки призвати додатково до 500 тис. осіб.

Скільки громадян призовного віку виїхали з України

За даними Держприкордонслужби, за добу з України по всій ділянці західного кордону виїжджають близько 6 тис. чоловіків призовного віку.

При цьому серед тих, хто виїжджає, найбільше водіїв вантажних перевезень, людей, які супроводжують осіб з інвалідністю, а також самих осіб з інвалідністю, багатодітних чоловіків та тих, хто виховує трьох і більше дітей.

Як стверджує австрійське видання Exxpress із посиланням на дані Євростату, у 27 державах-членах ЄС, а також у Швейцарії, Ліхтенштейні й Норвегії перебувають 650 тис. українських чоловіків, які підпадають під призов за віком. Однак ці дані не вказують, скільки з цих чоловіків виїхали з України легально.

Чи можуть повернути чоловіків з-за кордону – відповідь юристів

Юрист Ростислав Кравець вказує, що немає механізму повернення військовозобов’язаних з-за кордону.

– Ні, це неможливо. Ідея повернути чоловіків, які виїхали, не має ні логічного, ні юридичного сенсу, – сказав він у коментарі Фактам ICTV.

За словами Кравця, якщо людина в’їхала на територію іншої країни, більш того, попросила притулку, то немає законних підстав для її примусового повернення.

Такої думки притримується й адвокат, юрист Ario Law Firm Антон Діденко. Раніше у коментарі Фактам ICTV він пояснював, що після того, як особа потрапляє під юрисдикцію іншої держави (тобто проживає там), вона автоматично перебуває у правовому полі цієї країни.

Відповідно, органи влади України чи її консульські установи не зможуть жодним чином автоматично повертати чоловіків з-за кордону і тим більше навряд чи зможуть це робити масово.

ФАКТИ

АО «Кравець І Партнери»

Про це пише АНТИРЕЙД з посиланням на Суспільне.

Дев’ятий рік поспіль волонтерять учасниці фонду “Волонтери Дніпровського”, розповіла волонтерка Любов Здоровенко. Це зараз у них зареєстрований благодійний фонд, раніше — просто зібралися разом і допомагали:

“Ми розпочали працювати з 2014 року: плели сітки, шкарпетки, виготовляли устілки, рукавиці з двома пальцями, шили рукавиці, шили маскувальні костюми, варили вареники, готували вітамінні суміші. Ми гроші не тримали в руках нам все приносили люди, що люди нам давали, що ми збирали самі на полі, ми його переробляли і відправляли хлопцям в АТО, в ООС”.

Додала: тоді жодних волонтерських документів не мали.

“Знайомий юрист підказав, що «Любов Петрівна — ви дограєтеся»! В нас немає коштів! Тут всі пенсіонери, в нас нема бізнесменів, ми не закупляємо машини чи дрони тощо”.

Нині пані Любов зареєструвала благодійний фонд. Та, пояснила, уникнути оподаткування може тільки закуповуючи ті речі, які є в 112 постанові Кабміну від 2016 року.

“Це ще перелік 16-го року, тканини різні, а то що нам потрібно, то ні. От замки, ми шиємо сумочки під аптечки, і замки потрібні, їх тут немає, а вони коштують не копійка, й не дві. Не на все, єсть великий перелік, але в той перелік не входить. Саме як для нас таких волонтерів, ми плетемо дуже багато сіток. І раз на місяць ми закупляємо на 25 тисяч гривень основу для сіток”.

Адвокат Ростислав Кравець розповів: на сьогодні ці списки не змінені.

“Дійсно, Кабінет Міністрів розглядав це питання і Міністерство фінансів навіть, на мій погляд, намагалося дізнатись думку громадськості з цього приводу. Роблячи досить сумнівні заяви, одразу отримавши відповідь від волонтерів”.

Спроба оподаткувати волонтера Ігоря Луценка, який у межах програми “Люті пташки” зібрав на дрони більше ніж 20 мільйонів гривень, їх обурила, розповів військовий у запасі Ярослав Нищик.

“Ні про яку дурість тут не може бути й мови, це спланована операція, щоб прибрати людський фактор від впливу на ЗСУ. Є замполіти, вони й мають збирати потреби. Обрізати контакт військовослужбовців від незалежної допомоги, змусити зробити так, щоб військовослужбовці були залежні від постачання командування”.

У перший день повномасштабного вторгнення Ярослав Нищик став до лав Збройних Сил України, воював у складі 158 батальйону, на посаді командира стрілецького відділення. Тоді, розповів, допомагали переважно рідні та волонтери.

“90% тих людей, які мені донатили, я знаю, — це люди, з якими я рідше або частіше в своєму житті перетинався, це родичі людей, з якими я служив чи інших військовослужбовців. Бували випадки, коли військовослужбовці з інших частин, які не знаходились в той час в зоні бойових дій, а були на ротації, то кидали нам – на ремонт, на придбання, на все інше. Потім я придбав автомобіль, потім я звільнився в запас – почали звертатись і вийшло так, що у мене зараз 118 бригада, два батальйони, 72, 82, … танкова, ССОшна, мінімум сім підрозділів, яким я допомагаю або автомобілями, чи розхідними матеріалами, які ні Збройні Сили, ані держава не надає”, – поділився Ярослав Нищик.

Нині волонтерів, які зареєструвались до 2023 року, не оподатковують, пояснив начальник управління оподаткування фізичних осіб головного управління державної податкової служби в Черкаській області Володимир Жаврид.

“Станом на сьогодні є всього дві форми волонтерської діяльності без оподаткування: перша – реєстрація неприбуткової організації і друга – фізособи-волонтера оподаткування не буде тих рахунків, які надходять на рахунки волонтера”.

Разом з тим, податкова служба України може запитати у волонтера відомості щодо походження коштів і їх використання, чи провести фінансовий моніторинг, додав адвокат Ростислав Кравець.

“Жодним чином поки не втручаються в діяльність волонтерів, тих, які збирають на власні картки, звичайно пропонується зареєструвати відповідні рахунки в податковій, повідомити податкову, що ця картка використовується для збору. Єдине, надалі, дуже важко довести витрачання. Волонтери розраховують готівкою і скуповують відповідне обладнання, щоб зручніше було в побуті та захищатися”.

А ще люди прагнуть допомагати швидко, додала волонтерка Любов Здоровенко.

“Якщо людина перераховує 20, 40, 200 грн – вона не буде йти в банк і перераховувати. Людина вдома з карточки на карточку – це зручно їм і нам. Банк буде в податкову звітувати, кожен тиждень по наших карточках, скільки поступило нам коштів і по цьому закону новому ми повинні будемо платити 19% податків”.

Та поки в міністерствах не вирішили, чи оподатковувати волонтерів і як саме це робити, пояснив Ростислав Кравець.

“На сьогодні схема не розроблена і, говорячи об’єктивно, розробити її в сучасних умовах практично неможливо, з огляду на підхід, який робить і податкова і міністерство фінансів, то вбити можна весь цей рух. Однак допомогти його, вберегти його і якось впорядкувати буде вкрай важко. Бо він працює, він допомагає дійсно”.

Тому добросовісних волонтерів так зачіпає спроба держави в будь-який спосіб обкласти їх податком, додав Ярослав Нищик.

“Для мене ця ситуація дуже образлива, бо в перший день війни я взяв до рук зброю і пішов захищати державу. Після поранень, після контузій, після того, як я опинився у цивільному житті, державі я, вибачте на слові, нафіг не здався”.

“Якщо вже люди платили податки, коли отримували зарплату. Вони нам перераховують, а тепер ще нас будуть брати, а я з цих коштів ні копійки не беру, ще з пенсії докладаю”, розмірковує волонтерка Любов Здоровенко.

Тим часом міністр фінансів Сергій Марченко відреагував на ситуацію, яка склалася. На своїй сторінці у фейсбук він написав:

“Хочу запевнити, що жодних податків з тих товарів, які передаються ЗСУ, сплачувати не потрібно. Це чинна норма Податкового кодексу. Тут не може бути жодних інших тлумачень. Наголошую, ті волонтери, хто офіційно ведуть свою діяльність для допомоги армії — не сплачує жодних податків!

АО «Кравець І Партнери»

Нам слід, за прикладом багатьох європейських країн, встановити певну формулу мінімальних та максимальних зарплат у держсекторі

Те, що в Україні в багатьох сферах зарплата держслужбовців є абсолютно неадекватною до рівня середніх зарплат і пенсій по країні, це, звичайно, дратує переважну більшість українців, вважає голова Комітету економістів України Андрій Новак.

Ми не бачимо, пояснює він, за що саме сплачуються такі величезні гроші.

“При тому, що на більшості тих самих держпідприємств результативність вкрай низька. А зарплати керівництва – космічні. До них ще й додають не менш космічні премії. Це, справді, один із ключових факторів того, що ми називаємо почуттям соціальної несправедливості”, – наголошує Андрій Новак.

На його думку, нам слід, за прикладом багатьох європейських країн, встановити певну формулу мінімальних та максимальних зарплат у держсекторі. Прив’язати їх до мінімальної зарплати загалом у країні.

“Тобто щоб максимальна зарплата в держсекторі не могла в 15-20 разів перевищувати мінімальну зарплату по країні”, — зазначає експерт.

Що стосується корупції, то, за словами Андрія Новака, якщо людина до неї схильна, то яку б не мала високу зарплату, вона хотітиме ще більше. І шукати, як використовувати для незаконного збагачення ті чи інші схеми на тій чи іншій посаді.

“Тут слід йти шляхом країн, які ми називаємо цивілізованими, де рівень корупції низький чи дуже низький. У держсекторі там зарплата трохи вища, ніж у середньому по країні. Водночас у держслужбовця – дуже гідний соцпакет (медичне страхування, соцстрахування), який втрачається при втраті посади”, – розповідає експерт.

Крім того, він вважає надзвичайно важливим мінімізувати людський фактор у всіх державних процесах, взаємозалежностях, зв’язках. Максимально автоматизувати ці процеси.

“Щось подібне вже відбувається із впровадженням системи „Дія”. Вона серйозно перебрала на себе, автоматизувавши їх, ті функції, які раніше виконували чиновники у багатьох кабінетах, нерідко відверто вимагаючи щось за свій підпис під тим чи іншим документом. Автоматизацію таких процесів слід розвивати, щоб мінімізувати присутність людського фактора у тих процесах, де це можливо. Адже корупцію здійснює саме людина, а не комп’ютерна програма”, – резюмує Андрій Новак.

Розумно прив’язати зарплату керівників держустанов, підприємств, організацій, міністрів, депутатів, президента – до мінімального рівня зарплат

Економіст, голова руху #SaveФОП та Спілки захисту підприємництва Сергій Доротич наголошує, що як колишній держслужбовець, вважає – зарплати на цій ниві мають бути гідними, але не захмарними.

“Справді, ми маємо тут певні перекоси. Ну, не може керівник якогось відомства отримувати у десятки разів більше, ніж його підопічні! Офіційна зарплата керівника не може перевищувати мінімальну зп працівника того самого підприємства (установи, відомства) більше, ніж удесятеро. Тобто якщо працівник отримує 10 тисяч, то керівник – 100 тисяч гривень. Більший перекіс (у бік збільшення зарплати керівництва) однозначно породжує і нерозуміння, і обурення. Ми маємо приклади, коли так звані топ-менеджери державних корпорацій отримують десятки, а то й сотні тисяч доларів. Це неприйнятно”, – упевнений експерт.

Тобто, продовжує він, за мінімальної зарплати по країні в районі 7 тис. гривень, а середньої 12-14 тисяч, керівник того чи іншого підприємства, організації держсектора має отримувати 100-150 грн. Це було б логічно, правильно.

“Як людина, яка здобула три вищі освіти, що захистила кандидатську дисертацію, я розумію, що таке навчання – це серйозні витрати, але й серйозні інвестиції в себе. І вони мають окупатися. І ця окупність має відбиватися для держслужбовців на керівних посадах зарплатою, більшою в рази, ніж їхні підлеглі. Але не в десятки разів, – наголошує Сергій Доротич. — Звичайно, хотілося б, щоб ми всі отримували більше. І тут, знову ж таки, розумно прив’язати зарплату керівників державних установ, підприємств, організацій, міністрів, депутатів, президента – до мінімального рівня зарплат там чи в середньому по країні, але з певним коефіцієнтом (вище, але не більше ніж у 10-. 15 разів). Щоб це не була придумана кимось без жодної підстави ставка. Тоді й чиновник робитиме все, щоб у державі зростав рівень мінімальної зарплати. Таке підсвідоме стимулювання”.

Хайпові заяви у стилі “все пропало, з такими зарплатами всі звільняться!” роблять ті, хто звик жити за рахунок інших у комфорті

Голова профспілки Українська незалежна фундація юристів, голова АО “Кравець та партнери”, адвокат Ростислав Кравець поділився такою думкою:

“Зменшення зарплат чиновників, яке періодично бурхливо обговорюється у соцмережах і не тільки, на час воєнного стану – правильний крок. Навіть Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) розглядає цю ситуацію як законну та можливу. Тож в обмеженні зарплат чиновників 60-70 тис грн (десятьма мінімальними зарплатами) немає нічого такого, через що варто було б піднімати хайп. Розповіді про те, що великі зарплати запобігають корупції – це міф. І ми не раз бачили підтвердження цього. Я говорив і продовжую, що не високі зарплати є запобіжником від корупції, а правова культура, реально діюча як самостійна гілка влади судова система, демонстрація першими особами держави, що вони прийшли на свої посади реально її розвивати, а не набивати власні кишені”.

Щодо того, чи підуть працювати в держсектор люди, які витратили на своє навчання, у тому числі за кордоном, солідні кошти, то, за словами експерта, не варто плутати бізнес та управління державою. Це дві принципово різні поняття

“Якщо ви вчилися як керувати бізнесом – то й ідіть керувати бізнесом. Якщо ж ви налаштовані та мотивовані розвивати державу, робіть саме це. У багатьох ефективних державах у чиновників – невеликі, але стабільні зарплати з гарним соцпакетом та гарантованою стабільною та високою пенсією. Другий варіант – чиновники мають високі зарплати, але пенсія у них відсутня. Який із цих двох шляхів, якими рухається весь цивілізований світ, вибрати Україні? Я вважаю, що нам найбільше підходить перший. Якщо у чиновників буде невелика, але стабільна зарплата, але гідна пенсійна винагорода, до них буде більше поваги. До того ж це стане стимулом для чиновників залишатися на держслужбі, не брати хабарі, не підривати довіру до держави – і розвивати її. Щоб, коли вони дійшли пенсії, ці пенсії були – і були гідними. Ну, а всі хайпові заяви у стилі “все зникло, з такими зарплатами всі звільняться!” роблять ті, хто звик жити за рахунок інших у комфорті. І не хоче втрачати цей комфорт навіть у воєнний час”, – констатує Ростислав Кравець.

ДЖЕРЕЛО

АО «Кравець І Партнери»

Відповідно до статті 56 Конституції України «кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень».

Загальні підстави відшкодування шкоди визначені Главою 82 Цивільного кодексу України.

Підстави та умови відшкодування шкоди органами влади незалежно від їх вини визначені статтями 1173-1175 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України). Необхідно зазначити, що конкретні нормативні механізми відшкодування, як вже зазначалось, відсутні. У випадку, якщо орган влади приходить до висновку про необхідність виплати відшкодування, питання вирішуються шляхом прийняття індивідуальних актів.

В свою чергу, спеціальними нормативно правовими актами передбачена відповідальність органів державної влади за шкоду завдана їхніми неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю.

Зокрема, п. 21.3. статті 21 Податкового кодексу України, шкода, завдана неправомірними діями посадових осіб контролюючих органів, підлягає відшкодуванню за рахунок коштів державного бюджету, передбачених таким контролюючим органам.

Стаття 20 Митного кодексу України визначає, що посадові особи та інші працівники органів доходів і зборів, які прийняли неправомірні рішення, вчинили неправомірні дії або допустили бездіяльність, у тому числі в особистих корисливих цілях або на користь третіх осіб, несуть кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та іншу відповідальність відповідно до закону.

Шкода, заподіяна особам та їх майну неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю органів доходів і зборів або їх посадових осіб чи інших працівників при виконанні ними своїх службових (трудових) обов’язків, відшкодовується цими органами, організаціями у порядку, визначеному законом.

Чинним законодавством України також передбачена відповідальність за шкоду, завдану незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду: ст. 1176 ЦК України та Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду».

Зокрема, даними нормативними актами передбачено, що завдана громадянинові шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду. Для того, щоб громадянин набув право на відшкодування шкоди, має бути засвідчений факт незаконності дій органів дізнання, попереднього слідства, прокурора або суду. Загалом чинне законодавство в цій сфері достатньо розвинуте, проте практика його застосування викликає багато запитань, оскільки в багатьох випадках уповноважені представники органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури всіма доступними засобами намагаються примусити постраждалих відмовлятись від звернення за відшкодуванням з причин аналогічних тим, які зазначені у пункті 1.1 цього документу.

Крім того, Кримінальним кодексом України, передбачена низка так званих «службових злочинів»: зловживання владою або службовим становищем (ст. 364); перевищення влади або службових повноважень (ст. 365); службове підроблення (ст. 366); службова недбалість (ст. 367); одержання хабара (ст. 368); провокація хабара (ст. 370).

Незважаючи на низку норм законодавства щодо відповідальності посадових та службових осіб за шкоду завдану їхніми неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, реальне настання відповідних наслідків за такі дії є досить рідкісним явищем. Оскільки досить часто вищестоящі органи стають на бік своїх підлеглих при досудовому порядку відшкодування шкоди. Більш ефективним, на мій погляд, є звернення з вимогами про відшкодування шкоди саме у судовому порядку.

2. Які основні правопорушення чиновники чинять стосовно підприємців, прикриваючись при цьому виконанням своїх посадових обов’язків?

Щодня підприємець стикається з безліччю планових і позапланових перевірок багаточисленних контролюючих органів, різного роду приписами, актами, позовами, після чого складається враження, ніби-то, держава має намір не розвивати бізнес, а навпаки — відбити всяке бажання ним займатися. На підприємство навідуються різного роду перевіряючі до ста, а то і більше разів на рік, що унеможливлює нормальну роботу підприємств та їх зосередження на основному завданні бізнесу – надання кваліфікованих послуг, виконання якісної роботи чи створення конкурентного товару з метою одержання прибутку. Підприємці витрачають час, людські ресурси, зазнають збитків під час роботи контролюючих органів. Замість стабілізації і полегшення здійснення підприємницької діяльності цілі ревізійних органів зводяться до кількісного збільшення показників «виявлених порушень» та власного збагачення перевіряючих.

Такі часті перевірки призводять до втрати суб’єктами підприємницької діяльності не лише часу (в середньому 15% робочого часу керівники підприємств витрачають на спілкування з державними органами), але й завдають значних матеріальних втрат — штрафів або неофіційних платежів працівникам державних органів. Крім того, більшість із вищезазначених органів мають право призупинити роботу підприємства, що призводить до простою виробництва, а отже – до матеріальних збитків.

3. Чиновники яких держорганів найбільш проблемні у плані завдання шкоди підприємцям?

На даний час, суб’єкти господарювання найбільше потерпають від контролюючих органів, до яких можна віднести, зокрема, митні органи, органи Пенсійного фонду України, органи фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, податкові органи, органи, які здійснюють видачу дозволів, ліцензій тощо.

Найчастіше порушення прав підприємців відбувається під час здійснення перевірок з боку контролюючих органів. На сьогодні за даними Федерації роботодавців України близько 70 державних органів мають право здійснювати перевірку підприємств. Найчастіше це: Держслужба надзвичайних ситуацій, Служба гірничого нагляду та промислової безпеки, а також органи податкової служби, Санітарна та Ветеринарна служба, Пенсійний фонд, Держінспекція з питань праці, МВС, СБУ і прокуратура.

4. Які основні складнощі – і законодавчі, і правозастосовні, – притягнення чиновників до відповідальності? Які шляхи подолання цих складностей Ви бачите?

Сьогодні суб’єкти господарювання досить часто опиняються в ситуації, коли під час здійснення перевірок їхні права порушуються посадовими та службовими особами органів державного нагляду (контролю). Такі неправомірні дії завдають значних матеріальних збитків суб’єктам господарювання, а до відповідальності відповідні посадові особи практично ніколи не притягуються. Більш того, підприємцям досить складно добитися відшкодування збитків, завданих протиправними діями, оскільки не визначений механізм такого відшкодування.

Основними проблемами притягнення чиновників до відповідальності, є, перш за все відсутність законодавчо врегулюваного механізму.

На даний час, наприклад, Податковий кодекс України визначає, що збитки, завдані неправомірними діями посадових осіб контролюючих органів, мають відшкодовуватись за рахунок бюджетних коштів, передбачених таким контролюючим органом. Тому, якщо орган не передбачив такі гроші на наступний бюджетний рік, то господарюючий суб’єкт не отримає жодної компенсації. Крім того, в більшості випадків йдеться про відповідальність органу в цілому та відсутня персональна відповідальність конкретної посадової чи службової особи.

Вважаю, що з метою забезпечення прав підприємців необхідно на законодавчому рівні закріпити солідарну відповідальність органу та конкретної посадової чи службової особи такого органу, що в свою чергу дасть можливість особі, якій завдано шкоди обирати хто буде нести відповідальність, виходячи з наявних можливостей відшкодування шкоди.

Для зменшення випадків безпідставного завдання шкоди суб’єктам господарювання, вважаю, необхідно вчинити наступні дії.

1. Зменшити кількість контролюючих органів.

2. Мінімізувати контролюючі функції органів, зробивши акцент саме на регулятивній їх функції. Регуляторна функція державних органів – це не «вибивання» грошей, а контроль за дотриманням законодавства, попередження аварій тощо. Але саме ця функція часто не здійснюється. Причина – вони перевіряють підприємства безсистемно, в той час як у західних країнах запроваджено підхід, коли з перевіркою приходять лише до того, хто демонструє ознаки порушення законів, правил безпеки тощо. Необхідно змінити підхід до функціонування та мети діяльності контрольно-ревізійних органів. Вони повинні надавати консультації, а не карати, бути об’єктивними, а не прискіпливими.

3. Запровадження механізму уникнення дублювання повноважень органів державного нагляду і прямого втручання такого у діяльність суб’єкта господарювання. Зокрема, необхідно обмежити повноваження перевіряючих органів щодо застосування заходів обмеження підприємницької діяльності та можливості проводити перевірки. Одним із нововведень повинно стати правило проведення перевірки одночасно за участі всіх контролюючих структур протягом максимум кількох тижні не більше одного разу на рік за наступним механізмом: установа, яка ініціює перевірку повідомляє про це всі інші перевіряючи структури про це і спільно погоджують час проведення перевірки. Перевіряючи структури, які відмовились від участі у перевірці втрачають право проведення перевірки на рік.

4. Спрощення процедури оподаткування та звітності, які не повинні бути для підприємця постійною проблемою. Це зменшить кількість неналежно оформленої податкової звітності підприємств та кількість помилок в бухгалтерських документах. У свою чергу, спрощення процедури оподаткування призведе автоматично до зменшення кількості перевірок.

5. Наведіть, будь ласка, приклад (можна не один) стосовно спроб юристів (не обов’язково Ваших) притягнути чиновників до відповідальності за дії, що завдали шкоду завдали шкоду суб’єктам підприємницької діяльності.

Прикладом спроби вчинення дій щодо притягнення посадових осіб державних органів до відповідальність за неправомірні дії та бездіяльність можна, зокрема, зазначити подання старшим партнером нашої компанії Кравцем Р.Ю. заяви про вчинення головою Національного банку України Гонтаревою В.О. кримінального правопорушення, передбаченого ст. 364 Кримінального кодексу України — зловживання владою або службовим становищем. Такі дії, на нашу думку, виразилися завідомому та грубому ігноруванні конституційних засад здійснення державної політики у сфері грошово-валютного регулювання, чим фактично було вчинено вкрай невигідні дії для поповнення золотовалютного резерву України, не дивлячись на те, що найвищий закон держави, Конституція України, покладає на Національний банк України функцію збереження золотого запасу України.

Так, 05 серпня 2014 року, за даними офіційної сторінки Національного банку України у соціальній мережі НБУ ухвалив рішення вийти на міжбанківський ринок з двосторонніми котируваннями на рівні 11,93/12,26 гривень за долар США. Вперше, після довгої перерви — Національний банк України вийшов з пропозицією щодо продажу валюти. Інтервенція НБУ склала 69 мільйонів доларів. А вже 08 серпня 2014 року, як повідомив Національний банк України на своїй сторінці у соціальній мережі «У зв’язку з необхідністю заспокоїти ринок сьогодні Національний банк вдруге за поточний тиждень вийшов на міжбанківський валютний ринок з двосторонніми котируваннями 12,45-12,6грн. за дол. США та здійснив інтервенції з продажу в обсязі 31,45 млн. дол. США, а з купівлі – 35 млн. дол. США. Ринок закрився на рівні 12,4916».

Тобто, виходить, 05.08.2014 р. НБУ продавав іноземну валюту за курсом 12,26 гривень за долар США, а 08.08.2014 р. — купував за курсом 12,45 гривень за долар США.

Адвокат Кравець Р.Ю. звертався із вищезазначеною заявою про кримінальне правопорушення до прокуратури м. Києва кілька разів, проте слідчий відділ даного правоохоронного органу щоразу відмовляв у внесенні відомостей по даній заяві до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Такі відмови оскаржувались у судовому порядку. Проте, слідчі судді також відмовляли у задоволенні скарг адвоката Кравця Р.Ю. І лише після кількох наполегливих спроб скарга щодо невнесення відомостей про вчинення Гонтаревою В.О. протиправних дій до ЄРДР таки була задоволена суддею. Було зобов’язано працівників слідчого відділу прокуратури м. Києва внести такі відомості до ЄРДР. На даний час, здійснюється досудове розслідування прокуратурою м. Києва щодо таких неправомірних дій Головою НБУ.

Юрист Адвокатської компанії «Кравець і партнери»
Я.В. Бабенко

Адвокатская компания Кравец и Партнеры