Про це повідомило НАБУ, пише АНТИРЕЙД.

«Це рішення було вимушеним та прийнятим прокурором після відмови суду у продовженні строку досудового розслідування. Зокрема, у вказаному кримінальному провадженні, використано лише 3 місяці строків слідства з 12 встановлених КПК України для розслідування проваджень вказаної категорії», – пояснюють у САП.

Як наслідок, сторона обвинувачення не змогла провести всі слідчі та процесуальні дії, які вважала за потрібне, для доведення своєї позиції при розгляді справи судом по суті.

Нагадаємо: підозру було вручено Максиму Микитасю у жовтні 2023 року, а 6 листопада ВАКС призначив йому домашний арешт.

У чому суть справи? Як встановило слідство, у 2018 році Міноборони уклало з підконтрольними Микитасю компаніями контракти на будівництво до 2021 року захищених складів для зберігання ракет і боєприпасів ЗСУ на загальну суму орієнтовно 3 млрд грн. Згідно із законом, Міноборони могло сплатити аванс у сумі лише 30% від річного обсягу робіт. Але «нардеп та його помічник шляхом залучення службових осіб вищого та старшого офіцерського складу ЗСУ забезпечили прийняття змін до постанов КМУ, які дозволяли перерахування авансу на будівництво в розмірі 80% від загальної вартості контрактів».

У результаті протягом листопада – грудня 2018 року на рахунки підконтрольного депутату товариства Міноборони перерахувало понад 312 млн грн. Втім будівництво об’єкта бізнесмени фактично не розпочали, а отримані кошти вивели на рахунки інших підконтрольних компаній.

У чому була суть замовлення? 136 сховищ для боєприпасів у трьох військових частинах вирішили збудувати після низки пожеж на арсеналах. Будівництво усіх споруд мали здійснювати компанії із корпорації «Укрбуд». Один підряд на 1,95 млрд грн отримало ТОВ «БК «Укрбудмонтаж», ще два – на 2,3 млрд грн – ТОВ «Північно-український будівельний альянс». Перша компанія тоді була записана на дружину Максима Микитася, друга – на Андрія Якусевича. Обидві фірми входили до корпорації «Укрбуд».

У чому ще підозрювали Микитася? Це не перша справа проти екснардепа. 18 жовтня 2022 року Максима Микитася затримали за спробу підкупу міського голови Дніпра Бориса Філатова в розмірі 22 млн євро. Заяву написав сам Борис Філатов.

Також на початку жовтня 2019 року Національне антикорупційне бюро вручило Максиму Микитасю підозру в заволодінні майном Нацгвардії на суму приблизно 82 млн грн. Слідство встановило, що колишній голова «Укрбуду» організував корупційну схему для заволодіння нерухомістю Нацгвардії.

У ході досудового розслідування детективи з’ясували, що колишній командувач Нацгвардії Юрій Аллєров привласнив $ 125 000 готівки: $ 100 000 він залишив собі, а $ 25 000 віддав заступнику начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління ЗСУ.

Чому це важливо? Державна корпорація «Укрбуд», яка об’єднує понад сотню державних і приватних компаній, була одним з лідерів будівельного ринку України. Вона працювала в Чорнобилі, зводила будинки в Києві, будувала інфраструктуру (зокрема, Шулявський міст), а також мала один закордонний проєкт – житловий будинок у Чехії.

Скандали навколо житлових комплексів стали приводом для затримання Максима Микитася детективами НАБУ.

У 2020 році 23 об’єкти ЖК «Укрбуду» передані «Київміськбуду».

Що далі? За словами старшого партнера адвокатської компанії «Кравець і партнери» Ростислава Кравця, тепер є два варіанти розвитку подій. Найімовірніше, справу закриють у зв’язку з браком доказів. Або ж передадуть до суду, але без вагомих доказів це майже не має сенсу. «Справи по Микитасю тривають декілька років. За цей час можна було знайти докази. Але слідство досі тягнеться», – каже він.

АО «Кравець І Партнери»

Пояснюємо, що таке фінансовий моніторинг і хто такі РЕР.

АО «Кравець І Партнери»

Причиною резонансу стало те, що з революційною пропозицією перед міжнародними партнерами виступив не якийсь експерт чи вчений-експериментатор, а заступник глави Офісу президента Ростислав Шурма. Він сказав, що у ВП вірять, що відмова від готівки дозволить Україні вирішити проблему корупції.

Пише АНТИРЕЙД з посиланням на Страна.

Ми вважаємо, що це буде дуже ефективним інструментом ліквідації 95-99% випадків корупції в країні, якщо не буде жодних готівки. Ми обговорюємо. Я не можу сказати вам, що ми це зробимо. Ми обговорюємо це. У найближчі місяці ми представляємо дорожню карту, будемо ми це робити чи ні.Я вважаю, що рішення буде “за”, – сказав Шурма в Лондоні.

Він не сильно надихнув учасників конференції, що було видно з їхньої млявої реакції під час виступу. При цьому сама ідея і справді звучить сенсаційно: Україна може стати першою країною у світі, яка заборонить розрахунки готівкою і реалізує те, що західні фінансисти називають cashless.

Чи може бути вона реалізована – аналізує “Країна”.

Тоталітаризм та диктатура

На даний момент у повну заборону готівки мало хто вірить. Не лише через те, що цього ніхто ніколи у світі не робив, і Україна не має реальних ресурсів для реалізації глобального завдання, особливо під час великої війни.

Але ще через відсутність економічних передумов та умов реформи.

“Упевнений, що це неможливо на поточному етапі і в перспективі кількох років — п’яти чи навіть більше. Ми ні ментально, ні інфраструктурно до цього не готові. Потрібно все брати до уваги. І дрібних підприємців, наприклад, приватні домогосподарства, які продають овочі-фрукти -м’ясо-квіти зі своїх володінь.І пенсіонерів, які часом не вміють користуватися навіть кнопковим телефоном.І людей, що зберігають готівку за звичкою або на випадок, коли не буде світла і неможливо буде їх зняти з рахунку, та й просто, щоб мати гроші під рукою в поїздці Плюс у суспільстві є загальна недовіра до банків не тільки щодо збереження коштів, а й щодо збоїв в операціях, які, на жаль, трапляються, інший дуже важливий фактор — це відсутність загального якісного покриття інтернетом України для розрахункових операцій. та роботи терміналів. Інше та інше, є маса проблем”, — прокоментував “Країні” ідею фінансовий аналітик Андрій Шевчишин.

Ще до війни, на початку 2020 року гендиректор компанії MasterCard в Україні Інга Андрєєва повідомляла, що 37% дорослого населення нашої країни не мали банківських рахунків. Навіть якщо за останні роки кількість таких громадян і скоротилася, навряд чи суттєво. Тому слід розуміти, що скасування готівкових розрахунків неодмінно виллється порушуючи громадянські права українців.

“Держава прагне тотального контролю за кожною копійкою людини. Але буде порушено ст. 99 Конституції України, в якій чітко йдеться про те, що гривня — грошова одиниця нашої країни без жодних обмежень. Отже, громадянин має право нею користуватися у всіх проявах. І головне: відмова від готівки приведе до побудови тоталітарної держави, до диктатури, чого допустити не можна, призведе до позбавлення громадянських прав, до позбавлення людей їх заощаджень — готівки, а у випадку, наприклад, глобального комп’ютерного збою та безготівкових. гарантувати, що таке ніколи не трапиться?» Ніхто.Все це вдарить по громадянських правах українців і по економіці країни.Наприклад, у Швейцарії ініціюють референдум на предмет того, що в країні ніколи не відмовляться від готівки, що там не буде вводитися заборона на готівку. Людей непокоїть тотальна цифровізація”, – зазначив у розмові зі “Країною” старший партнер адвокатської компанії “Кравець і партнери” Ростислав Кравець.

Порушення Конституції та закриття рахунків

Дослівно ст. 99 Конституції звучить так: “Кошти є гривня. Забезпечення стабільності грошової одиниці є основною функцією центрального банку — Національного банку”.

У головному законі країні немає жодного слова про те, що влада може заборонити користуватися емітованою Нацбанком готівковою гривнею з якоїсь причини. Та й у принципі неясно, чому хтось на рівному місці має право позбавити людей права користуватися грошима, які вони накопичували. Причина може бути тільки одна: довести, що було скоєно злочин – тільки тоді готівка може бути вилучена у конкретних злочинців. Це робота правоохоронних органів. Але в Офісі президента говорили не про заборону на користування злочинними готівковими капіталами, а всіма готівкою без винятку.

При цьому чиновники не пояснили, що робити українцям, яким банки відмовляють в обслуговуванні та примусово закривають рахунки. Це може відбуватися з різних причин, не завжди обґрунтовано та прозоро. Останнім часом банки найчастіше вдаються до таких заходів за порушення правил фінансового моніторингу. Правил, які не повною мірою описані в чинному законодавстві, а створені на колінці та непублічно доповнюються банками на власний розсуд, що всіляко стимулюється Національним банком.

“Колись банкам заборонялося відмовляти людям в обслуговуванні і доступ до послуг могли мати все. В останні роки законодавство змінили з точністю до навпаки. Банку дозволено блокувати рахунки, відмовляти в обслуговуванні будь-кому, причому без пояснення причин. Що після цього робити людині при умови заборони готівкових розрахунків в Україні та дикої диджиталізації? На що йому існувати? Вмирати з голоду. Зрозуміло, що такий підхід не допустимий”, — наголосив Кравець.

Готівкову гривню активно друкують

Що насправді можуть зробити чиновники, це створити умови для скорочення готівкових розрахунків. Нічого не забороняти, а приваблювати людей та стимулювати. Це і є той самий cashless, якого прагнуть на Заході.

“Ідея зменшити обіг готівки і більше перевести в регульований простір (воно ж контрольований) зрозуміла з погляду держави. Тим більше на тлі звинувачень наших партнерів у високому рівні корупції в Україні. Як варіант: Нацбанку можна було поступово вилучати з обігу великі номінали гривневих”. банкнот, щоб людям доводилося носити свої заощадження сумками, що їм стало б дуже незручно. Може тоді вони самі намагалися б розраховуватися картами, щоб не мучитися з готівкою”, — припустив Андрій Шевчишин.

Але практика показує, що українці навіть без заборон з кожним роком дедалі активніше користуються саме безготівковим готівкою. Це підтверджують офіційні звіти Нацбанку: у травні-грудні 2022 року частка безготівкових розрахунків зросла з 60% до 69% (порівняно з аналогічним періодом 2021-го), і лише 41% карткових операцій припали на зняття готівки. Носитися з готівкою під час війни вважається небезпечним. У другій половині 2022-го громадяни всього здійснили 5,6 млрд. різних карткових операцій на загальну суму на 5,1 трлн грн.

Втім, емісію нацвалюти влада теж не зупиняла, друкарські верстати працювали на повну. НБУ відзвітував, що у 2022 році обсяг готівкової гривні в обороті зріс на 14% (на 88,5 млрд грн) і досяг 716 млрд грн. Загалом це 2,9 млрд банкнот різних номіналів, серед яких домінували великі: 26,5% – 500 грн., 23,8% – 200 гривень.

Боротьбі з корупцією не допоможе

Крім того, мало хто вірить, що емісія української валюти та її готівковий обіг хоч якось позначалися на рівні корупції в країні. Наші хабарники не дуже великі патріоти і рідко вірять у стабільність нацвалюти, переважно воліючи отримувати свої бариші в іноземних грошових одиницях.

“Злочинці активно користуються криптовалютами, а якщо говорити про готівку, то найчастіше доларом і євро, оборот і використання яких українська влада не здатна і не має права обмежувати чи забороняти. Тому гривневі табу тут ніяк не допоможуть”, – переконаний Ростислав Кравець.

З ним згодні й інші експерти, які впевнені, що корупціонери оминуть будь-які обмеження.

“Є крипта та інвалюти. Взяти під повний контроль ні те, ні інше не вийде. Все одно будуть лазівки або схеми, на крайній випадок транскордонні взаєморозрахунки. Як це було в СРСР, коли фізособи емігрували та продавали товари в СРСР і отримували валюту після приїзду. Люди, які здійснюють цю операцію, закривали свої товарно-грошові відносини навіть без перетину валютою кордону”, — сказав Андрій Шевчишин.

Що кажуть у Нацбанку?

Офіційно керівництво НБУ з приводу ідеї Шурми говорить досить ухильно, хоч і дає зрозуміти, що повністю забороняти готівку не збирається.

Наприклад, перший заступник голови НБУ Катерина Рожкова сьогодні сказала, що з технічного погляду українська банківська система готова до переходу на безготівку.

“Навіть на базарі можна перекинути гроші з картки на картку або розрахуватися через вбудований у телефон розрахунковий апарат”, – сказала вона.

Однак утрималася від обіцянок повністю перевести країну у безготівкову форму.

“Чи готова до цього Україна? Не знаю у світі країни, яка б повністю відмовилася від готівки. Навіть у супер розвинених країнах, у європейських, зберігається певний запас готівки в обороті, і були негативні практики, коли цей обсяг скорочувався до мінімальних рівнів. Це Думаю, що оскільки такої практики у світі немає, і все-таки якась частина готівки має бути, це навіть, на мою думку, то мені здається, що ми зобов’язані прагнути до збільшення безготівкових розрахунків. дешевше для банків, бізнесу та населення. Але я не впевнена, що можемо заявляти, що ми забезпечимо нульовий обсяг готівки в обороті”, – сказала Катерина Рожкова.

Водночас високопоставлені джерела “Країни” в НБУ заявили, що не готують заборону готівки в Україні.

“У нас немає планів щодо заборони готівкових розрахунків. Також немає плану щодо зниження планки ідентифікації розрахунків: як і раніше, паспорт (документи) чи банківський рахунок потрібні для оплати товарів/послуг від 5 тисяч гривень. Не збираємось і змінювати суму, з якої починається обов’язковий фінансовий моніторинг – залишаться 400 тисяч гривень, що діють зараз”, – говорить джерело в Нацбанку.

Водночас, джерело в банківській сфері сказало “Країні”, що хоча повна заборона обігу готівки в Україні нереальна, проте в країні вже давно йде інший процес – посилення контролю за безготівковими платежами (зокрема, з пересилання грошей з картки на картку фізособами).

“Звичайно, ніхто готівку забороняти не буде. Але вже давно йде вдосконалення системи моніторингу за розрахунками громадян, у тому числі і з пересилання з картки на карту. Кінцева мета – обчислювати тіньові доходи громадян. Ця робота велася і раніше, вестиметься і зараз. До речі, розуміючи це, люди, щоб не потрапити зі своїми тіньовими доходами під фінмоніторинг, часто переводять розрахунки повністю в готівку, тим більше, що за нинішнього тотального рівня корупції в податкових та контролюючих органах, у тому числі й на низовому рівні, боротися з Хоча тут є і свої обмеження, пов’язані, перш за все, з питаннями безпеки. Великі суми готівки переміщати небезпечно. Особливо в ході війни”, – каже джерело.

АО «Кравець І Партнери»

Про це в коментарі i-ua.tv заявив адвокат Ростислав Кравець повідомляє АНТИРЕЙД.

«Цей законопроєкт в черговий раз демонструє, що в Україні будується тоталітарна країна. Багато людей цього не помічає, тому що це відбувається поступово. Не здивуюся, що цей абсурдний законопроєкт хочуть протягнути під виглядом того, що під час війни цей крок є дуже потрібним, і тому за нього можуть проголосувати», — каже адвокат.

Також Р. Кравець розкритикував дії влади.

«Ми бачимо канал Єдині новини, адже іншого нічого немає. Ми бачимо санкції, які запроваджуються щотижнево. Законопроєкт про притягнення громадян до відповідальності за висловлювання власної позиції, що прямо суперечить Конституції та низці законів України, щодо вільного вираження своїх думок. Вважаю, що це черговий крок до тоталітарної країни. Ми сміємося з Північної Кореї (КНДР) чи рф, то насправді ми даємо ще більший приклад, щоб з цього глузували», — каже адвокат.

За його словами, цей закон, якщо за нього проголосує парламент, можна буде оскаржити в Конституційному суді України (КСУ).

«Однак через дії Президента КСУ на сьогоднішній день є нелегітимним вже два роки. Всі рішення, які приймаються в Конституційному суді, не можна сказати, що вони законні. Тому українці на сьогоднішній день позбавлені дієвого механізму захистити права від такого свавілля», — каже експерт.

Він підкреслив, що через дії влади, не видаються відповідні укази і це створює колапс в судовій гілці влади.

«Вже четвертий рік судді тільки звільняються і жодного нового судді в систему не прийшло», — зазначив адвокат.

За його словами, те що зараз відбувається в країні нагадує історію за часів Богдана Хмельницького.

«Це свідчить, що замкнене коло дуже швидко та неочікувано розривається», — резюмує експерт.

Нагадаємо, що нардеп від «Слуги народу» Георгій Мазурашу нещодавно зареєстрував на сайті Верховної Ради законопроєкт 9223, який передбачає ув’язнення українців на 5−7 років за критику влади. Посадовець заявив, що вже втомився поповнювати «чорний список» хейтерів у Faceebook і обрані народом депутати не мусять читати «тонни сміття» від коментаторів.

Джерело

АО «Кравець І Партнери»

В Україні на Жеваго чекає судовий позов Фонду гарантування вкладів зі звинуваченням у виведенні коштів з банку “Фінанси та Кредит”.

Рішення щодо екстрадиції Костянтина Жеваго з Франції до України у справі доведення до банкрутства банку “Фінанси та Кредит” знову відкладене. 2 лютого Слідча палата Апеляційного суду французького міста Шембері не змогла розпочати розгляд справи, оскільки вчасно не отримала документи від українських правоохоронних органів. Раніше судові засідання за цією справою відкладались через затримку з перекладом документів, а також через страйк працівників громадського транспорту, що завадило адвокатам українського мільярдера дістатися суду.

Тим часом, в Україні на Жеваго чекає січневий судовий позов Фонду гарантування вкладів зі звинуваченням у виведенні коштів з банку “Фінанси та Кредит”, а також давнішня справа вкладників цього банку проти його засновника. Інтереси вкладників в останній справі представляє адвокат Ростислав Кравець. В інтерв’ю Бізнес Телеграфу він розказав про реальні причини затримки рішення щодо екстрадиції та перспективи цієї справи.

Чому, на вашу думку, затягнулася екстрадиція Костянтина Жеваго з Франції в Україну?

– В цьому питанні все залежить від українських правоохоронних органів. Як показує досвід справ з Портновим, Януковичем, іншими фігурантами, все зривалося через те, що з української сторони не надавали повний перелік документів щодо вчинення злочину. Та ж сама ситуація, ймовірно буде і тут: щоразу щось не встигли подати, щось неналежним чином завірено, щось не в тих датах. Це може тривати дуже довго.

Але ж рішення щодо екстрадиції неможливо відтерміновувати нескінченно?

– Звичайно, є конкретні законні підстави для перенесення засідання. Наступного разу Жеваго може захворіти, адвокат не доїхати, може, повітряна тривога у Франції.

Чи бачите ви ймовірність відмови в екстрадиції?

– В українській історії вже були спроби екстрадувати деяких “банкірів”. У 2015 році тодішній прем’єр-міністр Яценюк раптом заявив журналістам, що в українських судах велика корупція і не можна сподіватися на законні рішення. Європейські суди почали посилатися на його вислів і відмовляти в екстрадиції. Тому я не виключаю, що й зараз, наприклад Давид Арахамія чи Михайло Подоляк, вони дуже комунікабельні, заявлять у переддень чергового засідання, що Україна потребує судової реформи, що українські суди некомпетентні, і це вирішить справу щодо екстрадиції.

Яка відповідальність світить Жеваго після екстрадиції в Україну?

– В кращому випадку – нагорода, медаль якась буде. Якщо серйозно, то можливо з півроку відбуде під домашнім арештом, на тому все і скінчиться. Тому що насправді у цих схемах з банкрутством банків, якщо їх реально розслідувати, головне — не вийти на самих себе. Наприклад, хто винен в тому, що за тиждень до того як ввести в банку “Фінанси та Кредит” тимчасову адміністрацію, його виключили з Фонду гарантування вкладів? Тоді раптом Валерія Гонтарєва (на той момент голова НБУ) і Костянтин Ворушилін (на той момент директор Фонду гарантування вкладів фізичних осіб — ред.) заявили, що цей банк ще з 2009 року проблемний. Не дивлячись на це, фінустанову тримали, давали кредити, ці кошти невідомо куди поділися. Хто за це несе відповідальність? Звичайно, що є пані Гонтарєва, на яку доведеться виходити. Її не подавали на екстрадицію, хоча реальні кримінальні справи щодо неї були.

Якщо говорити про виключно юридично оцінку дій Костянтина Жеваго, в чому саме ви вбачаєте порушення закону?

– Жеваго підозрюється у причетності до схеми розтрати 2,5 млрд грн банку “Фінанси та Кредит”. За даними ДБР, офшорна компанія у 2007–2014 роках відкрила кредитні лінії в іноземних банках, а “Фінанси та Кредит” поручився за цю компанію на суму понад $ 113 млн. Після того як офшорна компанія не виконала договірні зобов’язання, іноземні банки стягнули заставне майно поручителя, зокрема списали $ 113 млн з рахунків українського банку. Саме внаслідок цього український банк оголосили неплатоспроможним у 2015 році. І саме тому у липні 2021 року Інтерпол оголосив Жеваго в міжнародний розшук за запитом ДБР. Його звинувачують у розтраті $ 113 млн банку “Фінанси та Кредит”.

Як ви оцінюєте перспективу позову вкладників проти Костянтина Жеваго?

– Зараз справа у Верховному суді. Суди першої інстанції виграли. Однак є підстави підозрювати, що Верховний суд, скажімо так, “пробанківський”. Там у деяких судей чоловіки є банкірами. На жаль, коли людина взяла кредит, то вона несе відповідальність до смерті, а коли у вкладника забрали гроші, власник банку ні за що не відповідає.

Костянтин Жеваго у французькому суді заявив, що у його переслідуванні зацікавлений Офіс Президента. Чи контактували ви з представниками ОП, чи можливо відчуваєте особливий інтерес з їхнього боку до цієї справи?

– Думаю, Офіс Президента зацікавлений, щоб усі винуватці були притягнуті до відповідальності. У разі, якщо суд визнає Жеваго винним, вони зацікавлені, аби він поніс реальне покарання.

Чому, на вашу думку, Фонд гарантування вкладів лише у січні 2023 року подав позов проти Костянтина Жеваго, хоча банкрутство банку відбулось у 2015 році?

– ФГВ має право звертатися до суду про стягнення коштів, яких не вистачає для розрахунку з вкладниками. Я три роки судився з Фондом, щоб вони це зробили. Нарешті це відбулось, хоча вони зразу після оголошення банкрутства мали провести інвентаризацію і протягом місяця звернутися до суду.

ТЕЛЕГРАФ

АО «Кравец и Партнеры»

Бажаєте бути в курсі важливих змін в законодавстві України? Підписуйтесь на канал і запрошуйте друзів:
https://bit.ly/2G12dHy

🇺🇦✌️Важлива та перевірена інформація від адвоката ⤵️

➡️ Підписатись https://t.me/+Ug5cImH9DexxvTtU

АО «Кравец и Партнеры»

По-перше, що стосується підстав для проведення атестації, визначених ч. 2 ст. 57 Закону України «Про Національну поліцію».

Наведені у ч. 2 ст. 57 Закону України «Про Національну поліцію» підстави для проведення атестування є вичерпними. Метою проведення атестування із будь-яких зазначених вище підстав є вирішення можливості в той чи інший спосіб залишення особи на службі і, як крайній захід, пропозиція щодо звільнення зі служби у зв’язку зі службовою невідповідністю виходячи з професійних, моральних і особистих якостей.

Кожна з зазначених трьох підстав для проведення атестування повинна бути зв’язана з певними передумовами, зокрема, атестування яке призначається для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність повинне бути зумовлене існуванням реальних підстав до звільнення, як то неналежне виконання службових обов’язків, порушення установленого чинним законодавством порядку і правил несення служби тощо.

Наприклад, за змістом наказу ГУ НП в Київській області від 23.11.2015 року №16 «Про проведення атестування та створення атестаційний комісій» судами неодноразово встановлено, що цей наказ не містить посилань на підстави для атестування поліцейських, передбачені ч. 2 ст. 57 Закону України «Про Національну поліцію».

З пояснень представників ГУ НП в Київській області, які надавалися в судових засіданнях, випливає, що атестування було проведено у порядку атестації усіх поліцейських ГУ НП в Київській області з метою оцінки їх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар’єри, що відповідає частині 1 статті 57 Закону ГУ НП в Київській області.

Однак, мета атестування, визначена у частині 1 згаданої статті, не утворює самостійну підставу для проведення атестування і перебуває у системному взаємозв’язку з вичерпними підставами, визначеними у частині 2 статті 57 Закону України «Про Національну поліцію». Цей Закон не передбачає проведення атестування без настання обставин, визначених частиною 2 статті 57 Закону України «Про Національну поліцію».

Такі правові висновки були неодноразово обґрунтовані в ухвалах Київського апеляційного адміністративного суду у справах №810/809/16 від 07.07.2016 року, №810/780/16 від 21.06.2016 року, №810/581/16 від 07.07.2016 року, №810/637/16 від 06.07.2016 року, №810/936/16 від 23.06.2016 року.

Отже, проведення атестації можливе лише у разі наявності виключно тих підстав, які визначені ч. 2 ст. 57 Закону України «Про Національну поліцію» і не може бути виправдано чи призначено на підставі «світлої і благородної» мети.

По-друге, що стосується проведення атестації, відносно осіб, які були прийняті на службу в поліції на підставі п. п. 9, 10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію».

Відповідно до п. п. 9, 10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію», працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції. Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Судами зазначалося, що вказаним Законом України «Про Національну поліцію» передбачена альтернатива вибору для працівників міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, а саме: прийняття на службу за їх згодою або проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Отже, п. 9 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону не передбачає проведення атестування чи переатестування працівників міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції.

Такі правові висновки були неодноразово обґрунтовані в ухвалах Київського апеляційного адміністративного суду у справах №810/809/16 від 07.07.2016 року, №810/780/16 від 21.06.2016 року, №810/581/16 від 07.07.2016 року, №810/637/16 від 06.07.2016 року, №810/936/16 від 23.06.2016 року.

Варто додатково зазначити ще й про те, що відповідно до ст. 58 Закону України «Про Національну поліцію» призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обов’язків. Строкове призначення здійснюється в разі заміщення посади поліцейського на період відсутності особи, за якою відповідно до закону зберігається посада поліцейського, та посад, призначенню на які передує укладення контракту.

Крім того, варто нагадати, що поряд із Законом України «Про Національну поліцію» правові, організаційні та фінансові засади функціонування системи професійного розвитку працівників визначаються також положеннями Закону України «Про професійний розвиток працівників».

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про професійний розвиток працівників» атестації не підлягають працівники, які відпрацювали на відповідній посаді менше одного року.

Дане положення стає особливо актуальним, оскільки саме на жовтень місяць 2015 року припадає найбільша кількість заяв, поданих на підставі п. 9розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію», а вже в листопаді-грудня 2015 року почалась масова атестація цих осіб, в порушення річного строку, визначеного ч. 1 ст. 12 Закону України «Про професійний розвиток працівників».

По-третє, що стосується негативних результатів тестування та встановлення службової невідповідності з цієї підстави.

Порядок атестування поліцейських, яке проводиться в апараті Національної поліції України, територіальних (міжрегіональних) органах (закладах, установах) Національної поліції України (далі — органи поліції) визначений Інструкцією, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ від 17.11.2015 року №1465, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.11.2015 року за № 1445/27890 (далі — Інструкція № 1465).

При цьому, відповідно до п. 16 Розділу ІV Інструкції №1465 атестаційні комісії при прийнятті рішень стосовно поліцейського повинні враховувати такі критерії: 1) повноту виконання функціональних обов’язків (посадових інструкцій); 2) показники службової діяльності; 3) рівень теоретичних знань та професійних якостей; 4) оцінки з професійної і фізичної підготовки; 5) наявність заохочень; 6) наявність дисциплінарних стягнень; 7) результати тестування; 8) результати тестування на поліграфі (у разі проходження).

Разом з тим, згідно положень Інструкції №1465 результати тестування обов’язково враховуються Атестаційною комісією, однак, вони не мають вирішального значення та мають оцінюватись разом з іншими матеріалами, що були подані до атестування.

Саме з цих підстав суди зазначали про те, що кількість набраних поліцейським балів з тесту на знання законодавчої бази та тесту на загальні здібності і навички в межах проведеного атестування не є вирішальним критерієм для визначення службової відповідності особи, оскільки мають враховуватися всі критерії, передбачені п. 16 Розділу ІV Інструкції № 1465.

Такі правові висновки містяться в ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду у справі №810/809/16 від 07.07.2016 року.

Отже, є цілком очевидним черговий популізм, який врешті решт призводить до того, що атестація здійснюється лише з метою відібрання «перевірених» кадрів і в той час, коли суддів масово звільняють через порушення присяги в результаті винесення, на погляд «атестувальників», невмотивованого рішення, органи, які відповідальні за проведення атестації поліцейських дозволяють собі не лише не зазначати мотивів прийнятого рішення, а й навіть здійснювати цю атестацію всупереч законодавства.

Адвокат,
Адвокатська компанія «Кравець і Партнери»
Анна Мартиненко

Адвокат, Старший партнер
Адвокатська компанія «Кравець і Партнери»
Ростислав Кравець

Адвокатская компания Кравец и Партнеры