Другий сенат Конституційного Суду України (далі – Суд) 20 січня 2025 року на пленарному засіданні розглянув справу за конституційною скаргою Конторського Петра Федоровича щодо відповідності Конституції України підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4, частини першої статті 8 Закону України „Про судовий збір“ від 8 липня 2011 року № 3674–VI (далі – Закон).

▪️ Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону ставка судового збору за подання до суду касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду встановлюється у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.

▪️ Згідно з частиною першою статті 8 Закону, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за наявності умов, визначених у цій статті.

Заявник вважає, що внаслідок застосування в остаточному судовому рішенні у його справі оспорюваного припису порушено його право на судовий захист за ознакою незадовільного майнового стану (через свою фінансову неспроможність сплатити судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі, визначеному судом на підставі підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону).

Також у своїй конституційній скарзі Петро Конторський стверджував, що «конструкція частини 1 статті 8 Закону, за якою „суд, враховуючи майновий стан сторони, може…“, визначає, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов’язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення».

Суд виходить із того, що згідно з приписами Основного Закону України, юридичними позиціями Суду, що є співвідносними з приписами Конвенції та практикою Європейського суду з прав людини, право на судовий захист, зокрема в аспекті доступу до суду касаційної інстанції, не є абсолютним.

Сплата судового збору як одна з вимог доступу до суду не суперечить суті права на судовий захист, гарантованого частиною першою статті 55 Основного Закону України. Приписами закону може бути встановлений обовʼязок зі сплати судового збору. Тому Суд вказав, що оспорюваний припис є чітким і зрозумілим та відповідає вимозі юридичної визначеності, а мета внормування цим приписом ставки судового збору за подання касаційної скарги є правомірною.
При цьому в Рішенні Суд вказав, що в державі, керованій правовладдям, реалізація права на доступ до суду має залежати насамперед від суті спору та інших значущих обставин, що повʼязані з питаннями права у цій справі, й не має залежати першочергово або винятково від фінансових можливостей сторони юридичного спору.

Саме в законі має бути встановлений порядок визначення ставки судового збору, розмір якої забезпечить досягнення в конкретній цивільній справі справедливого балансу між публічним інтересом в отриманні судового збору для фінансування здійснення правосуддя та приватним – у сплаті домірного розміру судового збору.

Зважаючи на роль, місце та повноваження Верховного Суду як суду касаційної інстанції в цивільних справах, законодавець має встановити законом порядок визначення ставки судового збору, на підставі якого встановлюється домірний розмір судового збору за подання касаційної скарги стороною цивільної справи.

У разі якщо на підставі закону буде встановлено нерозумно високий розмір судового збору за подання стороною цивільної справи касаційної скарги, можливість реалізації права на касаційне оскарження рішення суду, гарантованого приписами частини першої статті 55, пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України, буде теоретичною та ілюзорною.

Субʼєкт права на конституційну скаргу за подання до суду касаційної скарги мав сплатити судовий збір, що становив велику частину його річного доходу та значну частку розміру прожиткового мінімуму, визначеного законом, що унеможливило для нього реалізацію в його цивільній справі права, гарантованого частиною першою статті 55, пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України.

Ураховуючи наведене, Суд вважає, що окремий припис підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону не відповідає принципу домірності, оскільки обмежує доступ особи до Верховного Суду як суду касаційної інстанції у цивільних справах виняткового з фінансового міркування.

З огляду на наведене Конституційний Суд України висновує, що окремий припис підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону суперечить частині другій статті 3, частині першій статті 8, частині першій статті 55, пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України.

Досліджуючи на відповідність Конституції України (конституційність) частину першу статті 8 Закону Суд виходить із того, що саме в законі має бути встановлений порядок визначення ставки судового збору, розмір якої забезпечить досягнення в конкретній цивільній справі справедливого балансу між публічним інтересом – отримання судового збору для фінансування здійснення правосуддя та приватним – у сплаті домірного розміру судового збору (пункт 14 частини першої статті 92 Основного Закону України).

Водночас надання суду на підставі частини першої статті 8 Закону дискреційного повноваження з відстрочення або розстрочення сплати стороною судового збору на певний строк з огляду на її майновий стан має правомірну мету – забезпечення доступу до суду та є додатковим засобом підтримувальної дії (affirmative action) держави в ділянці реалізації прав на судовий захист для осіб, які перебувають у складному майновому становищі.

На підставі частини першої статті 8 Закону, суд має власне та незалежне від законодавця дискреційне повноваження з відстрочення або розстрочення сплати стороною судового збору на певний строк з огляду на її майновий стан. Це повноваження може бути реалізоване лише з урахуванням конкретних обставин цивільної справи, передусім майнового становища сторони.

Застосування судом такого повноваження забезпечує реалізацію норм-принципів, сформульованих у частині другій статті 3 та частині першій статті 8 Конституції України, які зобов’язують державу гарантувати та забезпечувати права і свободи людини у спосіб та в межах, визначених Конституцією і законами України, та можливість здійснення конституційного права, гарантованого частиною першою статті 55, пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України.

Ураховуючи наведене, Конституційний Суд України висновує, що частина перша статті 8 Закону не суперечить частині першій статті 3, частині першій статті 8, частині першій статті 55, пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України.

Окремий припис підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону, визнаний неконституційним, утрачає чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Суддя-доповідач у справі Олег Первомайський.
Текст Рішення буде оприлюднений на офіційному вебсайті Суду.

Джерело: ccu.gov.ua

АО «Кравець І Партнери»

Вже з 1 квітня 2024 року чималій частині пенсіонерів уряд може призупинити пенсійні виплати.

Зокрема, без пенсій ризикують залишитися:

1. пенсіонери-переселенці, які стали на облік внутрішньо переміщених осіб (ВПО) до повномасштабного вторгнення;
2. хто перебуває на тимчасово окупованій території (ТОТ);
3. хто мешкає за кордоном;
4. хто отримав статус ветерана або особи з інвалідністю до 24 лютого 2022 року.

Нагадаємо, що 27 грудня 2023 року Кабінет Міністрів України ухвалив рішення про те, що ці категорії населення, мають пройти ідентифікацію до 31 березня 2024 року. Щоб її здійснити, пенсіонер може відвідати відділення АТ “Ощадбанк” або Пенсійний фонд України.

Водночас у ПФУ закликають пенсіонерів, які перебувають за кордоном, проходити ідентифікацію за допомогою так званої відеоідентифікації чи через Портал електронних послуг Фонду.

Але, як зазначають чимало фахівців, це буде технічно зробити дуже складно. Наприклад, від “Дії” повинен надійти код для входу, і якщо людина знаходиться, приміром, за кордоном, цей код надходить через якийсь час (інколи чимало годин та навіть діб), або ж програма дає збій і треба все повторювати.

Пенсіонерам, які нині перебувають на окупованих Росією територіях, перерахування коштів на пенсійні рахунки не припинялось. Але якщо ВПО, які отримали цей статус до повномасштабного вторгнення та не знімали кошти понад півроку, то їм необхідно пройти фізичну верифікацію віддалено.

Зробити це можна за допомогою відеоконференцзв’язку.

Для запису на відеоідентифікацію через веб-портал Пенсійного фонду України, необхідно перш за все подати заяву або заявку.

У багатьох немає як фізичної, так і технічної можливості

Як це робити людям, які перебувають на ТОТ та й всім іншим категоріям? Особливо людям, які не можуть зробити все це технічно?

Як зазначає у коментарі Главреду правозахисниця Української Гельсінської спілки з прав людини (УГСПЛ) Наталія Єсіна, якщо уряд припинить платити пенсії цим категоріям пенсіонерів з 1 квітня 2024 року, то це стане справжньою катастрофою.

“Треба чітко розуміти, що у цих людей часто-густо немає фізичної та технічної можливості зробити те, що вимагає від них уряд. Що вже казати, приміром, про пенсіонерів, які знаходяться на ТОТ та які не брали участі у навчанні, де вони можуть ознайомитися із сучасними цифровими технологіями та передачею даних через інтернет. В окупації це зробити дуже важко. Це навіть часто є великою проблемою і для пенсіонерів, які мешкають у неокупованих регіонах України у селах чи селищах, які знаходяться недалеко від обласних центрів. Якщо у пенсіонера звичайний старий кнопковий мобільний телефон (а таких чимало), то він взагалі нічого не зможе зробити”, – обурюється вона.

Що собою уявляє відеконфренція з пенсіонером? Це хвилин двадцять особистої розмови пенсіонера з представником ПФУ, де він допитується про чимало речей: всі паспортні дані людини, ідентифікаційний код, про родину (дітей, онуків тощо). Однак, якщо фахівець з ПФУ запідозрить щось неладне на його думку, то такій людині можуть відмовити у продовженні надання пенсії.

Утім, як вважають в УГСПЛ, зазвичай, люди, які вже пройшли таку відеоконференцію, не виказували якихось скаршг. Проте інші фахівці зазначають, що відмови є.

Не можна відкрити банківську картку навіть після відеоконференції

Однак чималі проблеми спіткають пенсіонерів, які зараз мешкають за кордоном (крім Росії та Білорусі). Хоча там вони можуть знайти волонтерів в українських діаспорах чи прийти до консульств (посольств), якщо мають фізичну змогу та проживають недалеко від великих міст – там їм нададуть допомогу.

А якщо ж вони мешкають у закордонних провінціях і у них не виходить технічно підключитися (виникають постійні збої), то й їм буде вкрай важко і вони також можуть позбутися пенсій до 31 березня.

Між тим, якщо всі питання, розписані вище людям вдасться вирішити, то є й інші проблеми, які не вирішують усі можливі на сьогодні способи ідентифікації. Наприклад, з допомогою відеоідентифікації не можна відкрити банківську картку для нарахування пенсії.

Хоча успішна ідентифікація людей, які мешкають за кордоном або на окупованій території, і дає право ПФУ продовжувати виплачувати пенсію, не зрозуміло як цим людям отримувати ці кошти.

Дещо заспокоює з цього приводу коментар Главреду від пресслужби Ощадбанку.

“У відповідь на Ваш запит повідомляємо, що Ощадбанк суворо дотримується усіх законодавчих та нормативних регулятивних документів, що стосуються ідентифікації отримувачів пенсій та соціальних виплат. Віддалена ідентифікація, як зазначено у Вашому запиті, проводиться через відповідні сервіси Пенсійного фонду України. Що стосується ідентифікації в Ощаді, то наразі передбачається лише ідентифікацію шляхом особистого звернення до відділення банку”, – зазначають там.

Ощадбанк також планує, що сервіс відеоіндетифікації для нових клієнтів може бути запроваджено до кінця поточного року.

“Водночас вважаємо за потрібне зазначити, що Ощадбанк у зв’язку з воєнним станом продовжив термін дії своїх платіжних карток, який закінчується починаючи з лютого 2022 року, до 31 березня 2024 року. У разі закінчення терміну дії такі картки продовжать повноцінно працювати. Зокрема, ними можна розраховуватись у торговельно-сервісній мережі, знімати з них готівку в банкоматі тощо”, – додають в Ощаді.

Проте Наталія Єсіна зазначає, що більшість питань з картками пенсіонерів не вирішено і заспокійливі твердження Ощадбанку насправді це лише слова. Для отримання картки повинна бути особиста присутність пенсіонера у відділку банку.

“Тут є дуже велика проблема, коли людина-пенсіонер знаходиться за кордоном і є дуже хворою, або взагалі прикута до ліжка, і вона не зможе приїхати сама в Україну та потрапити до відділку Ощадбанку чи іншої фінустанови. Не рятують і так звані генеральні довіреності, які така людина може оформити на своїх родичів чи знайомих. У банках кажуть (і таке було, до речі, ще до повномасштабного вторгнення), що, мовляв, все правильно, все вірно і довіреність є, але треба для отримання картки особиста присутність пенсіонера. Це вже навіть смішно”, – каже вона.

Дедлайн до 31 березня – не гора, можуть посунути

Хоча є гарна новина, яка полягає у тому, що таку відеоідентифікацію можуть продовжити в часі, тобто не до 31 березня включно, а, приміром, до 1 липня 2024 року. Таке вже робилося й не раз.

Але, наприклад, керуючий партнер адвокатської компанії “Кравець і партнери” Ростислав Кравець у своєму коментарі Главреду зазначає, що все робитиметься й надалі таким чином, щоб утворити ще більші проблеми для пенсіонерів та зробити неможливою подальшу виплату їм коштів.

“Це відбуватиметься тому, що уряд вже обрав дороговказ на різке зменшення соціальних виплат, включаючи пенсії. Але люди повинні знати, що всі відмови від виплат пенсій або заморожування коштів на картках цих людей є нічим іншим, як грубим порушенням Конституції України. Якщо таке станеться після 31 березня, то я раджу пенсіонерам подавати скарги на український уряд та ПФУ до Європейського Суду з прав людини”, – каже він.

Олег Громов, спеціально для Главреда

АО «Кравець І Партнери»

Допоможіть розтлумачити, що ж це за податкова знижка? Від чого вона залежатиме? 

Ростислав Кравець: Насправді ця ситуація вже давно існує в Україні. Тобто за навчання і раніше держава відшкодовувала ті витрати, які несуть батьки особи. В даному випадку були внесені відповідні зміни, де цю знижку розповсюдили на дошкільні навчальні заклади, гуртки для дітей, і такий чином батьки мають можливість відшкодувати певну частину коштів, яку вони сплачують за навчання дітей. Є відповідна ставка цієї податкової знижки. Батьки збирають документи, які потрібно надати до податкової інспекції, подають їх, і, відповідно, частину тих коштів, які вони сплатили, тобто там не вся сума, що була сплачена за навчання, а частина, яка розраховується за відповідною формулою — приблизно 45 — 50 відсотків від суми — батькам відшкодовують безпосередньо грошима на їхні особисті рахунки. Я вважаю, що це досить позитивна ситуація.

Давайте нагадаємо алгоритм дій батьків?

Ростислав Кравець: У першу чергу, треба бути в тому навчальному закладі, де здійснена оплата, взяти необхідні квитанції. Приміром, приходите в бухгалтерію дитячого садка і берете квитанцію скільки грошей сплачено за рік. З цією довідкою йдете безпосередньо до податкової інспекції за місцем своєї реєстрації. Подаєте той перелік документів, які там нададуть. Даєте рахунок, на який треба повернути кошти, і ці кошти повертаються.

Прослухати повну версію програми.

Адвокатская компания Кравец и Партнеры

Ця iсторiя тягнеться з 2013 року, коли ‘Ощадбанк’ придбав 2 млн облiгацiй ТОВ ‘ЕСУ’ (кiнцевим бенефiцiаром якого є Ринат Ахметов) на 2 млрд гривень. Одна облiгацiя коштувала тодi тисячу гривень. У березнi цього року ‘ЕСУ’ мав погасити облiгацiї на 839 тисяч гривень, однак не зробив цього, мотивуючи фiнансовою скрутою.

‘Ощадбанк’ подав на Ахметова до суду. I ось з’явилося перше рiшення в цiй справi. Через рiк ‘ЕСУ’ повинна виплатити ‘Ощадбанку’ майже мiльярд гривень заборгованостi за облiгацiями, а якщо точнiше — 955 мiльйонiв гривень. Зокрема, 802,4 млн грн — основного боргу, 29,7 млн грн — 3% рiчних та 122,7 млн грн — iнфляцiйних втрат.

Юристи ‘ЕСУ’ подавали клопотання щодо вiдстрочення виконання рiшення на п’ять рокiв, — до липня 2022-го. Суд пiшов назустрiч олiгарховi, але вiдстрочив виплату платежу лише на рiк. До речi, у червнi ‘Укрексмiбанк’ звернувся до того ж Господарського суду Києва з позовом до ТОВ ‘ЕСУ’ щодо стягнення 2,83 млрд грн.

— Чотири роки тому пiд облiгацiї ‘ЕСУ’ пан Ахметов отримав в ‘Ощадбанку’ та ‘Укрексiмбанку’ позику на 4,24 млрд гривень, — розповiдає юрист Ростислав Кравець. — Облiгацiй на 2 млрд гривень купив ‘Ощадбанк’, ‘Укрексiмбанк’ — на 2,24 млрд грн. Власне, за цi грошi олiгарх i придбав ‘Укртелеком’ за дуже заниженою цiною. Як на мене, ситуацiя абсурдна, бо стратегiчне пiдприємство було приватизоване суто за державнi кошти. Тобто пан Ахметов випустив облiгацiї, за них отримав кредит i за цей же кредит викупив у держави державне пiдприємство.

Судячи з матерiалiв справи, ‘ЕСУ’ не дотримався строкiв погашення облiгацiй, тобто пропустив сплату майже 1 млрд гривень. Тому суд ухвалив рiшення стягнути на користь ‘Ощадбанку’ з компанiї Ахметова ‘ЕСУ’ цi грошi.

— Чому Фемiда надала вiдстрочку олiгарховi? I чи можна сподiватися, що ‘Ощадбанк’ таки виб’є цей борг з Ахметова?

— Теоретично Ахметов мiг би погасити свої борги як перед ‘Ощадбанком’, так i перед ‘Укрексiмбанком’. Адже ‘Укртелеком’ — доволi потужна компанiя, має чимало нерухомостi. Перед приватизацiєю ‘Укртелеком’ придбав лiцензiю 3G-зв’язку, яка тодi коштувала 1 млрд гривень. Тобто вартiсть усiх активiв ‘Укртелекому’ набагато вища, нiж сума позики. Але, мабуть, вони теж перебувають у заставi.

Та Ахметов грає за своїми правилами. Як i Коломойський, вiн не любить вiддавати борги. Думаю, так буде й тепер. Ахметов не погасить нi цей мiльярд, нi три iншi. Усi олiгархи успiшно кредитувалися й кредитуються за рахунок державних грошей та звикли перекладати все на плечi платникiв податкiв.

Леся ЯСИНЧУК, Експрес онлайн

Адвокатская компания Кравец и Партнеры