“Не може бути, що громадяни мають відповідальність порушення правил військового обліку, а співробітники ТЦК і ВЛК не мають”, — зазначав один із авторів проєкту закону Максим Бужанський.

Зауваження справедливе, адже так звана “бусифікація” дійсно стала негативним тригером в суспільстві, який вправно використовують російські пропагандисти. Та чи “лікується” системна проблема лише двома новими статтями в Кримінальному кодексі?

Завдання Генштабу

За словами одного з авторів законопроєкту, нардепа від “Слуги народу” Георгія Мазурашу, ініціативу лобіювали в Генштабі.

– “Бусифікацію” та інші зловживання під прикриттям мобілізаційної роботи, які дуже негативно впливають на ситуацію в країні, обговорювали на спільному засіданні правоохоронного та оборонного комітетів. Було звернення генерала Баргилевича (Анатолій Баргилевич, начальник Генштабу ЗСУ, — Ред.) з пропозиціями щодо запровадження кримінальної відповідальності за порушення законодавства, вчинені керівниками ТЦК та СП, головами та членами ВЛК, — пояснив Мазурашу в коментарі “Телеграфу”.

Занепокоєння Генштабу зрозуміле, адже формальне виконання плану з мобілізації працівниками ТЦК без якісної складової призову, аж ніяк не йде на користь фронту. Крім того, як показує практика, “бусифікація” не те щоб панацея для виконання плану. До прикладу, Одеська і Закарпатська області, за даними “Телеграфу”, до минулорічного травневого апгрейду мобілізаційного законодавства, мали одні з найнижчих показників виконання плану. А от плани по резонансним відео в TikTok ці регіони перевиконували.

Як зазначається в пояснювальній записці до законопроєкту, його “розроблено з метою забезпечення належного виконання уповноваженими особами вимог мобілізаційного законодавства, а також дотримання прав і свобод громадян під час проведення мобілізаційних заходів”. Чудово! Це ж саме те, що треба, щоб покінчити з “бусифікацією”. Чи ні?… Придивимося пильніше.

Суть змін

Парламентарі пропонують доповнити КК України двома статтями, яких раніше там не було.

Покарання для ТЦК. Його передбачатиме запропонована законопроєктом нова стаття КК 426-2. За задумом нардепів, під час дії воєнного стану, військовим службовим особам загрожуватиме від трьох до восьми років в’язниці, якщо вони мобілізують громадянина, якого за законом мобілізувати не можна. Або ж навпаки “відмажуть” від мобілізації того, кого призивати і можна, і треба.

Втім, до формулювань такої жорсткої статті одразу ж виникають два принципових питання.

По-перше, відповідальність ТЦК настає у разі порушення порядку призову стосовно тих, кого призивати по закону і так не можна. І як зазначають правники, це дійсно проблема.

– Наприклад, багатодітний батько. Він дав всі документи, заяву на відстрочку, йому сказали, що нам твоя заява до одного місця і ми тебе мобілізуємо. Він приходить в частину, подає заяву і через три-чотири місяці звільняється з військової частини з тими ж документами. За ці місяці особа отримала заробітну плату, додаткову нагороду, навчання, її годували три рази. Хто за це буде нести відповідальність? А там суми дуже значні: на кожну таку особу по півмільйона гривень, а то і по мільйону гривень витрачено. Почекайте. Щоб просто керівник ТЦК поставив собі галку, що він там когось мобілізував, держава втратила мільйон гривень? – казав в інтерв’ю “Телеграфу” адвокат Ростислав Кравець.

А як щодо тих, кого мобілізувати можна? Їх що, дозволено призивати з порушеннями? Принаймні, за їхню “бусифікацію”, “антибусифікаційний” законопроєкт ніякої відповідальності для ТЦК не встановлює.

– Тут мова про ступінь суспільної небезпеки: людина не підлягає призову, а її призивають. Це небезпека. А в іншому випадку, людина наче як і підпадає під призов, але були якісь формальні порушення які не є кримінально карними, — коментує столичний адвокат Дмитро Бузанов.

– Що стосується “силової” мобілізації – це й так, як на мене, порушує і норми чинного законодавства, а не лише здорового глузду. Просто це, на жаль, ігнорується правоохоронцями, напевно, з розрахунком на те, що “війна все списує”. Буду пропонувати розширити межі цього законопроєкту, щоб акцентованою відповідальністю боротися проти таких ганебних і комплексно шкідливих дій з боку осіб у формі, які називають “бусифікацією”, — пояснив ідею Мазурашу.

По-друге, неоднозначною є норма про відповідальність лише військових службових осіб, за протиправну мобілізацію. Як зазначав речник Міноборони Дмитро Лазуткін, в ТЦК по всій Україні працює 36 тисяч осіб і серед них 7 тисяч це цивільні люди. Таким чином, 29 тисяч військових ТЦК нестимуть відповідальність за порушення мобілізації, а 7 тисяч цивільних ні?

– Очевидно, тут враховано те, що цивільні особи, мабуть, не приймають таких рішень, якими порушуються норми законодавства щодо призову на військову службу під час мобілізації. Та знову ж таки, це ті моменти, які можна допрацювати й вдосконалити у разі ухвалення за основу, — додав Мазурашу.

– Наказ про направлення, прийняття або призов на військову службу приймає саме начальник ТЦК, а він військова службова особа, — пояснює Бузанов.

Покарання для ВЛК. Новою статтею КК 337-1 за порушення порядку проведення ВЛК, законотворці пропонують карати лікарів, які творять “дива” і хворих роблять “здоровими”, відправляючи їх на службу. Або ж навпаки, за ґешефт вигадують здоровим неіснуючі хвороби, щоб звільнити їх від призову. Яскравий приклад — історія екскерівника КП “Київський метрополітен” Віктора Брагінського, який виїхав з країни по сфальсифікованому рішенню ВЛК.

За такі дії лікарі можуть бути покарані на строк від трьох до восьми років позбавлення волі.

У підсумку, законопроєкт дійсно вирішує ряд важливих проблем для військових, пов’язаних з якістю призовників.

– Він направлений більше на недопущення призову тих, хто заброньований, має медичні покази, право на відстрочку, тощо. Але він не направлений на кінець “бусифікації”, — зазначає Бузанов.

А саме ж як “ліки” від “бусифікації” парламентарі “продають” суспільству цей законопроєкт.

То що ж не спрацює?

За словами юристів, діючих норм законодавства цілком достатньо для притягнення до відповідальності співробітників ТЦК та лікарів ВЛК.

Наприклад, стаття 426-1 КК “Перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень” вже передбачає покарання до 12 років позбавлення волі.

Або ж стаття 366 “Службове підроблення”, яку можна застосовувати до лікарів ВЛК за “внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей”.

– Хоча справедливо зазначити, що існуючі статті передбачають наявність шкоди. Шкоди немає – немає і кваліфікації. А в новому законопроєкті по факту: порушення порядку проведення медичного огляду, яке спричинило незаконний призов, або не призов. Тут не має ніякої шкоди, тому тут не зовсім одне й те саме. Хоча, якщо цей законопроєкт буде прийнятий, сторона захисту буде “натягувати” ту кваліфікацію, яка існує зараз, адже там покарання менш суворе, — підкреслює Бузанов.

Нарешті існує стаття 146 “Незаконне позбавлення волі або викрадення людини”.

Відтак, головне питання не до якості законодавства, а його дотримання.

– Тут не стоїть питання регулювання на рівні закону. Основна проблема в тому, що територія ТЦК фактично як “сакральна корова”, яку не чіпають і де не працюють загальні правила. Чинне кримінальне законодавство там фактично не застосовується, — пояснює “Телеграфу” виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини Олександр Павліченко. – Відповідно, можна приймати окремі закони, на кшталт, щоб ворота ТЦК були відкриті чи дозволена відеозйомка в ТЦК, та все це будуть дурниці. Який сенс ще раз писати в законах, що не можна застосовувати свавільне позбавлення волі або жорстоке поводження і катування?

Автори ініціативи визнають, що після першого читання законопроєкт може зазнати ще важливих змін. Більш того, за даними “Телеграфу” в Раді найближчим часом зʼявиться альтернативний законопроєкт на цю ж тему. То ж поки що “ліки” від “бусифікації” не знайдені.

Джерело: telegraf.com.ua

АО «Кравець І Партнери»