Нечіткість визначення окремими приписами абзацу першого частини третьої статті 23 Закону відповідних випадків представництва прокурором інтересів держави в суді та підстав його звернення до суду не забезпечує юридичної визначеності для інших суб’єктів владних повноважень та заінтересованих учасників суспільних відносин та створює суттєві ризики, реальну загрозу порушення основних засад судочинства, закріплених
пунктами 1, 3 частини другої статті 129 Конституції України, ще на стадії звернення прокурора до суду та істотно ускладнює реалізацію учасниками процесу конституційного права на судовий захист. 

З огляду на зазначене Суд дійшов висновку, що окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону в тім, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв’язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб’єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, суперечать також статті 55, пунктам 1, 3 частини другої статті 129 Конституції України.

Водночас, проаналізувавши приписи абзаців першого, другого, третього частини четвертої статті 23 Закону в їх системному зв’язку та у взаємозв’язку з іншими приписами Закону та інших законів України Суд, зокрема, зазначив, що цими приписами встановлено низку гарантій належної реалізації функції прокуратури щодо представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, визначених законом.

Дослідивши питання, порушені в конституційній скарзі, Суд визнав такими, що відповідають Конституції України, абзаци перший, другий, третій частини четвертої статті 23 Закону.

Водночас Суд визнав неконституційними окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону в тім, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв’язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб’єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Установивши невідповідність Конституції України окремих приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону, Суд відтермінував утрату ними чинності. Так, у Рішенні встановлено, що вони втрачають чинність із 1 січня 2027 року.

Суд також постановив, що дія Рішення не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону та продовжують існувати після втрати ними чинності.

Обираючи такий підхід, Суд врахував передусім, що в період дії воєнного стану в Україні вагомою є потреба усебічно забезпечити захист інтересів держави Україна та стабільність конституційного правопорядку, й виходив із того, що неперервність виконання прокуратурою визначених Конституцією України функцій є важливою передумовою належного функціонування держави в умовах воєнного стану.

Рішення ➡️ https://ccu.gov.ua/dokument/6-rii2025

У справі за конституційною скаргою ТОВ „Рейнір Бізнес Груп“ Суд ухвалив Рішення (резюме Рішення)

Другий сенат Конституційного Суду України 3 грудня 2025 року на пленарному засіданні ухвалив Рішення у справі за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю „Рейнір Бізнес Груп“ (далі – Товариство).

▪️Товариство звернулося до Суду з клопотанням перевірити на відповідність статті 131-1 Конституції України приписи абзацу першого частини третьої, абзаців першого, другого, третього частини четвертої статті 23 Закону України „Про прокуратуру“ від 14 жовтня 2014 року № 1697–VII зі змінами (далі – Закон).

▪️Відповідно до статті 23 Закону „прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб’єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу“ (абзац перший частини третьої).

▪️Згідно з частиною четвертою статті 23 Закону „наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

▪️Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

▪️Прокурор зобов’язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб’єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб’єктом владних повноважень“ (абзаци перший, другий, третій).

Розв’язуючи порушені в конституційній скарзі питання, Конституційний Суд України виходив із того, що внаслідок унесення змін до Конституції України Законом України „Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)“ від 2 червня 2016 року № 1401–VIII відбулося звуження конституційної функції прокуратури, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, порівняно з тією, яка була визначена в пункті 2 частини першої статті 121 Конституції України до конституційної реформи 2016 року. Таке звуження полягає, зокрема, у встановленні ознаки виключності для випадків здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді, що їх має бути визначено в законі.

Суд констатував, що словосполучення „у виключних випадках“, яке міститься в пункті 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, вказує на його обмежувальний характер. Він не наділяє прокуратуру універсальними повноваженнями щодо представництва інтересів держави в суді та не встановлює для неї загальної чи альтернативної компетенції, а стосується представництва інтересів держави в суді лише у виняткових, нетипових за своєю юридичною природою обставинах.

Відповідно й припис „у виключних випадках і в порядку, що визначені законом“, який міститься в пункті 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, серед іншого, означає, що хоча законодавець і має дискрецію щодо унормування в законах України випадків і порядку здійснення представництва прокуратурою інтересів держави в суді, однак обов’язковим є те, щоб такі випадки не лише установлювалися законом, а й були об’єктивно винятковими, чітко обмеженими, зведеними до мінімально необхідних, обумовленими особливими обставинами та сприймалися стороннім спостерігачем не як загальні правила, а саме як винятки.

Для того, щоб ці випадки не порушували конституційних меж відповідної функції прокуратури, їх перелік має бути чітким та вичерпним, а критерії/ознаки їх установлення прокурором та умови й порядок реалізації його повноважень у судовому провадженні мають бути детально внормовані законом.
Юридичне регулювання представництва прокурором інтересів держави в суді має чітко закріплювати його допоміжний (субсидіарний) характер, а також забезпечувати, щоб прокуратура, виконуючи цю функцію, не здійснювала функцій інших суб’єктів владних повноважень без наявності об’єктивних підстав.

Суд наголосив, що законодавче регулювання має унеможливлювати свавілля прокурора в питаннях представництва інтересів держави в суді, його безпідставне втручання в діяльність інших суб’єктів владних повноважень та законну діяльність учасників правовідносин, а також будь-яку регламентацію таких дій прокурора лише підзаконними актами, зокрема наказами Генерального прокурора, оскільки це призведе до порушення конституційного балансу повноважень між органами державної влади та створить ризик необґрунтованого втручання в права і свободи різних суб’єктів, у повноваження органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

У Рішенні зазначається, що участь прокурора в судових провадженнях поза сферою кримінального права не має ставити під сумнів реалізацію конституційного права на судовий захист, гарантованого статтею 55 Основного Закону України, для суб’єктів, прав та інтересів яких це стосується, а також дотримання основних засад судочинства, що їх визначено, зокрема, пунктами 1, 3 частини другої статті 129 Конституції України.

Вирішуючи питання про відповідність Конституції України абзацу першого частини третьої статті 23 Закону в частині „прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави“, Суд виходив із того, що об’єктивно неможливо вичерпно визначити в Законі зміст поняття „інтереси держави“ без ризику істотного зниження ефективності здійснення відповідної функції прокуратури, з покладеного на прокурора обов’язку доводити підстави для представництва, а також із того, що здійснення представництва прокурором порушених чи загрожених інтересів держави можливе лише після підтвердження судом наявності підстав для цього. З огляду на зазначене Суд дійшов висновку, що абзац перший частини третьої статті 23 Закону у відповідному аспекті не суперечить Конституції України.

Водночас Суд наголосив, що законодавець має обов’язок та не позбавлений можливості конкретизувати перелік випадків представництва прокурором інтересів держави в суді, зокрема вказавши на критерії/ознаки їх установлення, для визначення меж дискреції прокурора та суду без шкоди для ефективності виконання прокуратурою покладеної на неї функції.

Невизначення в Законі меж дискреції для прокурора і суду, які розв’язують питання про наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, має наслідком можливість керуватися цим органам фактично лише власним суб’єктивним розумінням того, що означає „не здійснює“ або „неналежним чином здійснює“. Це вказує на те, що дискреція прокурора та суду, яка випливає зі змісту відповідних приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону, є такою, що її межі не визначені Законом чітко і зрозуміло. Унаслідок цього винятковий процесуальний інструмент прокуратури перетворено на універсальний механізм представництва інтересів держави в суді, чим розширено зміст відповідної конституційної функції прокуратури.

Отже, окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону в тім, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв’язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб’єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, суперечать статтям 6, 8, пункту 3 частини першої статті 131-1 Основного Закону України.

Суд також вказав, що припис пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України має розглядатися у взаємозв’язку, зокрема, з приписами статті 55 Конституції України.

Джерело: ccu.gov.ua

АО «Кравець І Партнери»

📱Щоб дізнатись більше корисної інформації, не забудьте підписатись на канал. Слідкуйте за новинами та підтримуйте Україну💙💛.

🔸Рішення КОАС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень у зв’язку з проведенням перевірки поза строком та порушенням процедури її проведення – https://forum.antiraid.com.ua/topic/15985-rishennja-koas-pro-viznannja-protipravnimi-ta-skasuvannja-podatkovih-povidomlen-rishen-u-zvjazku-z-provedennjam-perevirki-poza-strokom-ta-porushennjam-proceduri-yiyi-provedennja/

🇺🇦✌️Важлива та перевірена інформація від адвоката ⤵️

⚡️Приєднуйтесь до каналу https://t.me/rkravetsUA

🙏Буду вдячний за ⚡️зарядження та підтримку каналу💙💛

АО «Кравець І Партнери»

Поділ бізнесу у шлюбному договорі вирішується за домовленістю сторін, проте є нюанси, оскільки подружжя може мати три режими власності.

“Майно компанії, наприклад, ТОВ, належить юридичній особі, подружжя не має на нього права – виключно претендує на корпоративні права і дивіденди, які отримує з корпоративних прав. У разі, якщо корпоративні права набуті під час шлюбу, вони діляться навпіл”, – пояснив у коментарі Delo.ua Ростислав Кравець, старший партнер адвокатської компанії “Кравець і партнери”.

За словами адвоката, обоє з подружжя можуть бути співзасновниками і розраховувати на дивіденди. А можна навпаки – прописати у документі, що хтось із подружжя жодним чином не може вимагати отримання дивідендів чи результатів праці підприємства, яке очолює інший.

Ідеальний варіант поділу бізнесу – ділити їх не шлюбним договором, а вирішувати питання поділу одразу при реєстрації підприємств, вважає партнер АО “Бачинський та партнери” Ірена Найда.

Прикладом такого рішення, на її думку, може стати навіть декларація президента Володимира Зеленського, яку він подавав ще у статусі кандидата на пост глави держави.

“Це приклад юридично грамотного поділу корпоративних прав: у декларації визначено, що ТОВ “95 квартал” розподілено 99,9% прав на чоловіка, і 0,01% – на дружину. Бо подружжя може мати три режими власності: особиста приватна, спільна сумісна і спільна часткова. Наявність якогось одного режиму виключає інші. Ми бачимо, що чоловік і дружина між собою поділили права так, що по факту ТОВ записана на чоловіка. Але якби у нього було 100%, дружина могла б претендувати на половину. Оскільки тут часткова власність,то у випадку поділу майна дружина не відсудить нічого. Але вона може претендувати на дивіденди”, – пояснила Найда.

Якщо такого розподілу не передбачили, виникає питання, чи створена в шлюбі ТОВ поділиться між подружжям на 50 на 50.

“Оптимальний варіант, як ділити майно в шлюбному договорі: на чиє ім’я набута власність, на кого вона оформлена, тому вона й належить (є особистою власністю). Якщо дійде до суду, сторони будуть зобов’язані брати це до уваги”, – вважає Найда.

Delo.ua

АО «Кравець І Партнери»

Чому навіть через два роки після легалізації прийняті не всі закони, які дозволяють існувати операторам без порушень? І хто може опинитися наступним у черзі на санкції

Партнер «Ювентусу», «Лестера», «Евертона», очевидний приятель Конона Макгрегора, Майка Тайсона, Олександра Усика… Після публікації фото, на якому Володимир Зеленський дякує амбасадору Усику і  Паріматч за допомогу Україні для цієї компанії, здавалось, відкриті усі двері. Логотипи прикрашають всі станції метро, саме Паріматч підтримує засновану президентом платформу United24, а влітку гучно трубить про скандальний Меморандум про співпрацю з Міносвіти…

Букмекерську діяльність та азартні ігри компанія Parimatch організовує в інтернеті. Бренд присутній у Великій Британії, Індії, Бразилії, Танзанії, Казахстані та ще у 20 країнах. В Україні бренд представлено з березня 2021-го, коли ТОВ “Паріматч” отримало ліцензії на провадження букмекерської діяльності та онлайн-казино.

НЕСПОДІВАНКА РОКУ

В ніч на 11 березня на сайті президента з’явився указ про введення санкцій проти 120 фізичних осіб і 287 компаній. Серед російських ТОВ “Спортлото”, ТОВ “Перша міжнародна букмекерська компанія”, ТОВ “Бет.Ру”, ТОВ “КредитСервіс” та українських фінансова компанія “Лео” і ПокерматчUA опинився і ТОВ “Паріматч”.

Рішення президента і РНБО підтримали голова парламентського комітету з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев та його заступник Ярослав Железняк. До речі, з початку року ані Данило, ані Ярослав не відповідали на прохання Gaming Capital про коментар щодо ситуації з масштабними перевірками казино по країні. Останнє інтерв’ю Данило Гетманцев давав журналістам нашого ресурсу ще у листопаді, але вже тоді обіцяв штрафи і кримінальні справи для більшості операторів за несплату податків. До слова, за даними Паріматч, компанія за два роки роботи сплатила 850 млн грн податків. Але, судячи з усього, вирішальним став саме факт співпраці з росією, про що після накладення санкції писав і Гетманцев у своєму Телеграмі.

«Безперечно, не можна не вітати введення санкцій відносно операторів азартних ігор, фінансових компаній та фізичних осіб, які співпрацювали з росіянами, одночасно організовуючи масштабну схему з ухилення від оподаткування в Україні», – з Телеграму Данила Гетманцева.

Президент назвав рішення про санкції таким, яке готувалось довгий час і грунтовно пропрацьоване.

У Паріматч до санкцій готові не були, хоч і заявили про постійний тиск з боку працівників СБУ і інформаційні атаки з боку ЗМІ ще з літа. Компанія повністю припинила свою роботу, її сайт заблоковано, а на рахунках заморожені 250 мільйонів гривень клієнтів компанії. Під час брифінгу для преси генеральний директор холдингу Parimatch Максим Ляшко відкинув усі звинувачення в бік компанії про несплату податків і співпрацю з країною-агрессором. І натякнув на економічні переслідування.

«Все вказувало на те, що можливо нас до чогось схиляють. До чогось розчищають», – Максим Ляшко, генеральний директор холдингу Parimatch.

Вже більше тижня суперечки між експертами щодо реальних причин накладення санкцій не вщухають. Публічно доказів вини Паріматча ніхто не оприлюднив. Тому, за словами експертів, немає гарантії, що завтра на його місці не опиниться хто-небудь ще.

ПРОВАЛЕНА ЛЕГАЛІЗАЦІЯ ЧИ ПОШУК КРАЙНЬОГО?

Маніпулювати делікатною темою грального бізнесу просто. Тим паче, коли за цей рік ситуація з накладенням санкцій на компанію, що обслуговувала 50% українського ринку ставок – не перша резонансна.

Усе почалося в січні, коли правоохоронці раптом викрили масштабну схему міскодингу, яка допомагала обходити податки. Там були замішані оператори грального ринку разом із банками. На початку березня боротьба з нелегальним гемблінгом докотилась до криптовалютних бірж. Учасники торгових майданчиків втратили можливість поповнювати свої торгові рахунки та безпосередньо знімати з них кошти…

80% українського інфопростору щодо грального бізнесу займають повідомлення про викриття злісних порушників галузі азарту. Або новини щодо «затягування пасків» неслухняних учасників ринку.

Пригадати лише історію про скасування права операторів грального бізнесу перебувати на спрощеній системі оподаткування. Така можливість дивним чином з’явилась у представників бізнесу на початку повномасштабного вторгнення. За тогочасними підрахунками, казна втрачала близько 160 тисяч гривень на день недоплачених податків. Вже у січні новинна стрічка майоріла «переможними» заголовками: спрощенки для гемблінгу більше не буде завдяки Верховній Раді. От тільки кому саме з депутатів прийняття спрощенки на початку повномасштабної війни було вигідно – історія приховує. Як і ті факти, що перебували на ній усього четверта частина тих, хто міг скористатися правом. В тому числі і через відсутність того самого прибутку, з якого мав платити податок український гральний бізнесу.

Доречно тут пригадати і історію з накладенням санкцій на скандального російського букмекера 1xbet, у причетності до якого підозрювали навіть близьких осіб до Президента Володимира Зеленського. Правоохоронним органам, які розслідували справу щодо російського сліду, було куди важче у нього повірити. Не поспішають притягати до відповідальності і членів Комісії з регулювання азартних ігор і лотерей, які видали ліцензію на роботу тут бізнесу із країни-агресора.

Так же мирно, як і 1xBet в Україні перші шість місяців, функціонують без жодних дозволів і сплат податків чорні зали. Ті, які за заклеєними вікнами обслуговують тисячі гравців за ніч, возять кеш у сумках без жодних тобі GGR-ів, працюють в комендантську годину. За подачку. Раз на місяць. Потрібній людині у органах. За словами таємного інформатора Gaming Capital, який працює у одній з найбільших мереж нелегальних гральних залів столиці, вказівка від керівництва менеджерам закладів конкретно зараз: мінімум провокацій, максимум обережності. За кілька місяців у «чорнушників» очікують повний штиль і максимально сприятливі умови для заробітку. Бо вже навіть приймають на роботу нових співробітників…

Тим часом експерт в сфері антикорупційної політики Олександр Лємєнов на своїй сторінці у Фейсбук пише про роботу над звітом про функціонування нелегальних гральних закладів.

«В ході проведення слідчих дій за адресами незаконного надання послуг у сфері грального бізнесу встановлено, що заклади працюють в автономному режимі, підключення до мережі Інтернет здійснюється через систему Starlink. Чому про це пишу? Готую грандіозний звіт про роботу окремих органів правопорядку, включаючи тематику протидії незаконній «ігорці», –  зі сторінки у мережі Facebook Олександра Лемєнова.

«Правоохоронні органи отримують з того відповідні грошові вигоди. Це ні для кого не секрет. Ми бачимо, що раз на півроку якісь активісти прийдуть, щось, погромлять. Ми чули всі ці історії, коли накривали гральні термінали, а потім вони за 20 чи за 10 тисяч доларів викупали це обладнання назад. Правоохоронці не скриваючи цього заробляють на чорних залах кошти. І поки не буде єдиного рішення у державі – нічого не зміниться. Народні обранці, які думають більшістю, говорять, що потрібні закриття всіх гральних закладів… Я вважаю, що скоріше всього вони і є ключовими особами, які отримують вигоди від роботи гральних закладів»,  – розповідає для Gaming Capital правозахисник Ростислав Кравець.

ЗАБУТИ НЕОБХІДНЕ ЧИ НЕОБХІДНО ЗАБУТИ?

Але всі вищезгадані «зашквари» по важливості поступаються історії, яка такого резонансу не мала. Саме податки стали головним аргументом, через який гемблінг в Україні виводили у білу. Тоді, ще 2019-го, ініціатори законопроекту №2285-д про державне регулювання діяльності з організації та проведення азартних ігор писали в пояснювальній записці, що прямі втрати державного бюджету через заборону казино та тоталізаторів становлять близько 10 млрд грн на рік. Антимонопольний комітет, аналізуючи ситуацію з підпільними азартними іграми у 2018 році, взагалі називав цифру в 30 млрд грн. Дивно, що такі уявлення про тіньові обороти бізнесу не спонукали до якомога швидшого врегулювання механізму сплати податків. Адже на цьому поприщі досі у галузі гемблінгу справжня плутанина.

Податкове законодавство, що зараз діє для грального бізнесу, написане ще в 2012 році. Це – загальні підстави – за ставкою податку на прибуток у розмірі 18%. Після легалізації ринку у 2020-му податкові правила потрібно було оновити: ввести поняття «онлайн-казино» (його немає в старому податковому кодексі), вирішити питання із податком на виграш, а також встановити рівний для всіх видів діяльності податок із GGR (податок на суму ставок гравців за вирахуванням виграшів розміром у 10%). Лишати все як є для грального бізнесу означало свідомо дати волю операторам платити податки, як вони самі вважають за потрібне. Другий рік їхні прохання врегулювати хоча б деякі норми – ігноруються. По-перше, невизначеність із податками – це чудова можливість «тримати на гачку» тих, хто придбав дороговартісну ліцензію. По-друге, залізний захист від появи на ринку конкурентів з-за кордону, які б вже давно могли зайти на ринок і платити податки за зрозумілою формулою, тим самим наповнюючи казну чесно.

«Я думаю, ніхто найближчим часом 2713-д не проголосує. Тому що це не вигідно, це ж легалізує гральний бізнес і від цього постраждають оці тіньові особи, які мають зиск від цих тіньових закладів. Зараз бізнес свідомо не до кінця легальний», –  вважає правозахисник Ростислав Кравець.

Ще один доказ слів правозахисника Ростислава Кравця – гра у мовчанку влади з бізнесом після викриття схеми з міскодингом. Експерти певні: ті, в кого були подібні схеми давно їх прикрили, але як діяти далі, якщо закону про податки – немає?

САНКЦІЇ: ХТО НАСТУПНИЙ?

Експерти досі не вірять у російський слід і ухилення від податків, як в єдину причину для вигнання Паріматч. Вже є кілька версій, чим він міг заважати силам “вищим”, що ще раз доводить: у нашій країні поки важко говорити про системний підхід вирішення проблем особливо у “грошових” галузях, з яких “годуватись” не проти всі, кому не лінь.

Громадськість не втішна з іншого приводу: хоч санкції РНБО і очистили на якийсь час гральний ринок від сірих букмекерів, але не повністю. Натякають на тих, у кого “рильце в пушку”, а заробіток – на повну. Через зникнення головного конкурента.

Водночас, голова податкового комітету Верховної Ради Данило Гетманцев вже озвучив назву компанії, яка фігурує у наступному санкційному списку від РНБО.

«Є ціла низка компаній, які за якимось дивним збігом обставин не потрапили до списку. Такі, як фінкомпанія Hunter чи гральна компанія Pin-Up, яка, згідно з розслідуванням журналістів, має російське коріння. Ми в ТСК уважно стежимо за тим, що відбувається, і не допустимо, щоб ті люди, які ініціюють списки санкцій, звільняли ринок від одних шахраїв на користь інших», – заявив Гетманцев у коментарі виданню Mind.

У компанії PIN-UP на заяви (попередження?) головного податківця відреагували моментально, звинувативши у всьому… конкурентів, які замовляють статті з викривленням змісту. За декілька годин після публікації щодо можливих санкції інтернетом поширилась інформація про сплачені компанією податки – 300 млн гривень від загальної суми 730. Неперевершена тактика для публічних торгів за право лишатись «під сонцем». А якщо раптом вдасться домовитися про викреслення зі списку РНБО – звинуватити у всьому ЗМІ, які просто не перевіряли джерел інформації щодо можливих підсанкційних компаній…

Ексклюзивно для Gaming Capital

АО «Кравець І Партнери»

Саме зі строками реєстрації та відповідальністю за їх порушення і спробуємо розібратися.

Воєнний стан вплинув на кожну сферу діяльності, що вимагало і зміни законодавства, однак, що стосується сфери мінливості змін податкового законодавства, то тут варто зазначити швидше корисливий зиск, ніж дійсне сприяння полегшенню та підтримці ведення бізнесу в Україні.

Так, ще 03.03.2022 року Підрозділ 10 розділу ХХ ПК України доповнено пунктом 69 згідно із Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану» №2118-IX від 03.03.2022 року, яким вирішено установити, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.

Особливу увагу слід звернути на пп. 69.9 п. 69 Підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, який в первісній редакції мав наступний зміст: для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Що стосується даних змін, то тут варто зазначити, по-перше, що мова йде про зупинення строків на час дії воєнного стану, по-друге, зміни набули чинності 07.03.2022 року, а воєнний стан було введено з 24.02.2022 року, що звісно породжує дискусії з приводу дії закону в часі та його фактичного застосування.

Через пару тижнів, а саме 15.03.2022 року було внесено чергові зміни Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» №2120-IX від 15.03.2022 року.

Даними змінами доповнено п. 102.9 статтю 102 ПК України, який передбачав, що на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану, що вводиться в Україні, зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Отже, в законодавстві тепер вже містилися майже однакові норми, що регулювали перебіг строків, але є одна суттєва відмінність – це підстави зупинення, якщо в п. 69 Підрозділу 10 розділу ХХ ПК України мова йде лише про воєнний стан, то в п. 102.9 ст. 102 ПК України – про воєнний та надзвичайний стан.

Поруч з цим слід відзначити, що надзвичайний стан та надзвичайна ситуація – це не однакові поняття, вони регулюються різним законодавством (Кодекс цивільного захисту України, Закон України «Про правовий режим надзвичайного стану»), вводяться в дію різними суб’єктами, мають різні правові наслідки, наприклад, поширення епідемії коронавірусу спричинило введення в Україні постановою КМУ надзвичайної ситуації, в той час, як визнання рф днр і лнр своєю територією спричинило видання Президентом України 23.02.2022 року Указу про введення надзвичайного стану на окремих територіях.

Ще через пару місяців – 12.05.2022 року, коли ворога було зупинено, бізнес зазнав підступного удару з іншого боку – було введено принципово суттєві зміни до описаних вище змін, зокрема мова йде про зміни внесені Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» №2260-IX від 12.05.2022 року.

Так, п. 102.9 ст. 102 ПК України було дещо доповнено, а саме норма даного пункту тепер мала такий зміст: на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану, що вводиться в Україні, зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Отже, зупинення строків тепер не мало загального характеру, а містило свої винятки.

Власне такі винятки з’явилися в пп. 69.9 п. 69 Підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, який також зазнав змін і містив наступні норми: для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім: дотримання строків реєстрації податкових накладних, розрахунків коригування до них в Єдиному реєстрі податкових накладних, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, сплати податків та зборів платниками податків;

Таким чином, з прийняттям законодавчих змін законом №2260-IX від 12.05.2022 року, що набрав чинності з 27.05.2022 року строки для реєстрації податкових накладних, розрахунків коригування до них в Єдиному реєстрі податкових накладних більше не зупинялися на період дії воєнного чи надзвичайного стану, що відповідно поновлювало для платників податків обов’язки з вчасної реєстрації податкових накладних, однак, на жаль, через низький рівень вжиття з боку держави заходів інформування про такі суттєві зміни не всі суб’єкти оподаткування вчасно звернули на це увагу.

Цілком ймовірно, що така мінливість законодавчих змін під приводом воєнного стану на фоні низького рівня інформування, перебої у роботі самих інформаційних систем для реєстрації податкових накладних, що було добре відомо, була вчинена умисно, аби збільшити в майбутньому кількість податкових повідомлень-рішень з метою штучного наповнення бюджету внаслідок застосування штрафних санкцій, що звісно негативно впливає на сам бізнес та його зацікавленість в розвитку на території України та ще й в період воєнного стану.

Варто відзначити, що залишилися чинними норми про звільнення від відповідальності у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов’язок, що передбачено пп. 69.1. п. 69 Підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, однак дана процедура також має свої нюанси про, що нами раніше аналізувалось в статті «Підтвердження неможливості сплати податків та подання звітів стало обов’язковим».

Резюмуючи можна сказати, що внесеними змінами дискусійних питань стало набагато більше, на жаль, цілком вірогідно, що дана дискусія буде розгортатися вже в судових інстанціях, але хто стукає, тому й відкривають і можливо в недалекому майбутньому хтось таки наважиться ввести відповідальності і за недолугу законотворчість, і за «творчість» податкових органів у разі скасування податкових повідомлень-рішень, а поки – боремося за свої права та краще майбутнє!

І варто пам’ятати, що будь-які обіцянки чиновників при прийнятті Законів та постанов не штрафувати та допомагати бізнесу у житті перетворюється на штрафи та блокування, тому не варто розраховувати на допомогу від законотворців, навіть під час війни, та уважно слідкувати за змінами законодавства самостійно або доручити це фахівцям.

Анна Мартиненко, Ростислав Кравець – АО Кравець і партнери

АО «Кравец и Партнеры»

Mind проаналізував тренди, які сформувались у вітчизняному банкінгу протягом 2022 року та які впливатимуть на його роботу в найближчому майбутньому. 

1. Масові проблеми з обслуговуванням кредитів усіх рівнів

Починаючи з ІІІ кварталу банки почали показувати зростання кредитної заборгованості. Цей тренд став очевидним лише зараз, оскільки щодо фізичних осіб до кінця ІІ кварталу діяли кредитні канікули.  Складна, а іноді критична ситуація для більшості підприємств також унеможливлює своєчасне погашення боргів юрособами.

Як відзначає фінансовий аналітик Олена Домуз, значне погіршення якості кредитів відбулося саме у ІІІ кварталі 2022 року. Непрацюючі активи банків за дев’ять місяців зросли у корпоративному секторі кредитування на майже 30 млрд грн. Станом на жовтень їх питома вага складала 37,54%, тоді як на початок року – 36,10% від всіх виданих кредитів.

«Тенденцією поточного року є погіршення якості кредитного портфеля банків, особливо в регіонах, що потерпають від зовнішньої агресії через руйнування і пошкодження активів позичальників чи унеможливлення їхньої операційної діяльності», – каже Олександр Печерицин, директор департаменту аналітичних досліджень Райффайзен Банку.

За його словами, поточний рівень безнадійних кредитів менший за максимум у 56%, що спостерігався впродовж минулої банківської кризи у 2014-2015 роках. У той же час банки мають вищі рівні капіталізації і надійності. «Це дозволяє доволі оптимістично оцінювати шанси сектору на стабілізацію і відновлення у найближчому майбутньому», – вважає Печерицин.

Нові кредити, особливо на інвестиційні проєкти, українські банки майже не видають. Цей тренд сформувався в попередні роки, але повномасштабна війна посилила його. «На теперішній час працюють в основному кредитні програми під урядові гарантії та короткострокові споживчі кредити фізичних осіб», – розповідає фінансовий аналітик Анатолій Дробязко.

З ним погоджується  і фінансовий експерт Даніїл Монін: «Війна у 2022 році лише посилила тенденції останніх років. Кредитування реального сектора майже не працювало, крім державної програми «5-7-9», яку фінансує держбюджет».

Серед об’єктивних  причин скорочення кредитування – проблематичність оцінки якості бізнесу та клієнтів. Як раніше писав Mind, з 24 лютого 2022 року нові поліси міжнародного страхування від воєнних ризиків для України не продаються.

«Банкам складно оцінити якість клієнтів, тому у своїй основній діяльності – фінансуванні економіки – банки знаходяться у замороженому стані. Є багато втрат, наслідки яких поки що неможливо осягнути. Ми як аудитор зараз оцінюємо стан клієнтів, ідентифікуємо їх втрати від військових дій  з метою реструктуризації боргів та створення рекавері-плану», – каже Олександр Почкун, засновник і керуючий партнер компанії Baker Tilly в Україні.

Активи українських банків з 1 січня по 1 листопада 2022 року збільшилися – з 2 трлн грн до 2,227 трлн грн. Але ця позитивна динаміка перестає такою бути, якщо провести корекцію на рівень девальвації, в ході якої    гривня подешевшала по відношенню до долара США з 27,27 грн/$ до 36,56 грн/$ .

Анатолій Дробязко зазначає, що юрособи мінімізують – там, де це можливо – і кошти на рахунках, і кредитну заборгованість. Причина не лише у війні та зупинці кредитування. Але і в застосуванні  норм нового закону «Про Фонд гарантування», через що значно скоротилися обсяги міжбанківських зустрічних кредитних операцій і кредитування під заставу депозиту юридичних та фізичних осіб.

«Якщо є зустрічні однорідні активи, депозит є заставою за кредитом. Проте тепер при введенні тимчасової адміністрації у банк депозит у вкладника-юрособи поставлять у сьому чергу задоволення (на яку нечасто вистачає активів). А за кредитом юрособа лишиться винною із всіма юридичними наслідками», – пояснює поведінку бізнесу Дробязко.

За його словами, зменшення кредитного портфеля логічне і пов’язане з тим, що якісний кредитний портфель погашається, а обсяги нового кредитування в 2022 році не можуть компенсувати зменшення діючого портфеля. Крім того, після збільшення до 25% ставки рефінансування НБУ банком було прийнято рішення погасити всі кредити рефінансування за рахунок вільних коштів та погашених ОВДП.

«У корпоративному бізнесі ми маємо рівень обслуговування кредитів на рівні 85-90%. Кредити погашаються, нові практично не видаються, тому активи скорочуються. Але під час кризових ситуацій в економіці скорочення активів через повернення кредитів – це радше добрі вісті, аніж погані», –  додає Роман Шпек, голова Наглядової ради Альфа Банку Україна.

Топ-5 банків за скороченням активів, млрд грн /$ млрд

Топ-5 банків за збільшенням активів, млрд грн/$ млрд

«Зростання активів зумовлене міграцією, коли клієнти з різних причин переходять до інших банків. Також, зростання активів можуть показувати установи, через які проходять державні інтервенції, кредити за програмою «5-7-9», чи виплати військовим», – пояснює Олександр Почкун.

Пройшовши майже безболісно локдауни COVID-19, банки підтвердили свою суперздатність до виживання протягом усіх місяців війни. «Головна тенденція банківського сектору – це те, що він вистояв в умовах початку бойових дій і зміг зберегти відносну стабільність впродовж цього року», –  вважає Олександр Печерицин з Райффайзен банку.

Ще один чинник, який дозволив вистояти – оперативне реагування Нацбанком на нові ризики з початку війни – додаткові регуляторні обмеження, надання  своєчасного фінансування для підтримки ліквідності банківської системи, тощо.

Банківські установи поки що оцінюють збитки, проте очевидно: багато з них потребуватимуть докапіталізації. Держава гарантовано підтримає чотири державні банки: ПриватБанк, Ощадбанк, Укрексімбанк, Укргазбанк. Міністерство фінансів України вже обережно заявляло про можливу необхідність докапіталізації декількох державних банків.

За словами Романа Шпека, у Альфа Банку Україна сформовано понад 3,8 млрд грн резервів за кредитами, які не обслуговуються. «Десь зруйновано підприємства – і більше не існує застави, десь актуальний фінансовий стан позичальника не дає можливості обслуговувати кредити. Ми в цьому не унікальні. Вся країна має такі проблеми», – каже Роман Шпек. За його словами, попередньо банк бачить потребу в резервах до кінця наступного року розміром $ 600-700 млн.

Експерт Василь Невмержицький вважає, що наступний рік стане випробуванням для невеликих фінустанов. «Це питання до моделі бізнесу банків та до акціонерів – чи будуть вони готові підтримувати свої банки», –  констатує Невмержицький.

Весь рік банки намагаються покращувати якість активів і в деяких випадках домоглися значних успіхів. «Якість активів у нас найвища – понад 90% становлять залишки на рахунку в НБУ, депозитні сертифікати НБУ та ОВДП з погашенням у січні-лютому 2023 року», – зазначає власник банку «Фамільний» Михайло Комісарук.

Володимир Пономарьов, директор департаменту ризик-менеджменту Укргазбанку розповідає, що в  активах та зобов’язаннях банку є значна частка валютної складової, відповідно девальвація на понад 25% призвела до зростання валюти балансу. «Водночас, із початку активної фази війни банк активно здійснював кредитування підприємств критичної інфраструктури та сільгоспвиробників, а також фінансування критичного імпорту, що призвело до зростання кредитного портфеля», – ділиться він.

«У нас є валюта в активах у межах дозволеної довгої позиції. На початку лютого ми повернули субборг близько 49 млн грн в гривневому еквіваленті. Зробили його через непотрібність, оскільки заробили достатньо, щоб виконувати вимоги щодо регулятивного капіталу без субборгу. І, відповідно, потреба у платних ресурсах для виконання нормативів відпала. І до лютого, і після розмір  активів у нас був стабільний або  зростав», – зазначає Михайло Комісарук.

І додає, що зменшення внаслідок повернення субборгу на 49 млн скоротилося на 3/4 за рахунок приросту активів. «І це не переоцінка валюти, якою у нас в активах приблизно на 7 млн грн в еквіваленті. Це приріст гривневих активів за рахунок прибутку та коштів клієнтів», – говорить він.

Те, що для банківської системи не до кінця зробила епідемія COVID-19, закінчила повномасштабна війна. Усі без винятку установи доопрацювали свої мобільні та інтернет-застосунки, були вирішені всі питання з електронно-цифровими підписами, роботою частини державних сервісів онлайн тощо.

Енергетичні проблеми лише підсилюють цей тренд. «З причин безпеки діяльність банків досить сильно змістилась у сегмент онлайн-банкінгу для всіх груп клієнтів», – каже Олександр Печерицин.

Майже всі найбільші гравці забезпечили безпеку транзакцій через роботу з дата-центрами, які мають запасні потужності за кордоном.

Попит на банківські послуги поступово відновлюється. Проте їх прибутковість для фінустанов суттєво знижується.

«Чистий комісійний дохід за перші дев’ять місяців 2022 року скоротився на 16% у порівнянні із зростанням на 28% за аналогічний період минулого року. Клієнти поступово відновлюють попит на банківські послуги, але обсяги комісійних операцій ще набагато нижчі, ніж довоєнні», – каже директор ТОВ «ПроФін консалтинг» Вадим Березовик.

Ростислав Кравець, старший партнер адвокатської компанії «Кравець та партнери»,  пояснює: скорочення пропозиції банківських послуг компенсується збільшенням вартості обслуговування. «Це робиться через введення нових непотрібних послуг, якими клієнт фактично не користується. Але завдяки так званому розширенню пакета з доступом до нових послуг буде збільшено розмір обслуговування. Це стосується і карткових рахунків, і юридичних, і фізичних осіб», – каже Кравець.

«Є величезна кількість транзакцій фізичних осіб з України за кордон, причому здебільшого у форматі відтоку грошей. Гроші з України йдуть на підтримку людей, які перебувають за кордоном», – погоджується  Олександр Почкун. Нагадаємо: за даними ООН з України від 24 лютого виїхали майже 12 млн громадян, з них майже 7 млн осіб пройшли реєстрацію в Європі.

ТОП банків за комісійними доходами, млрд грн

Фінмоніторинг підвищує свої вимоги до банків. На практиці це означає, що установи дуже прискіпливо вивчають кожну транзакцію, чим дратують бізнес. «Є випадки, коли банки блокують транзакції, які підприємці здійснювали роками. Мотивують це підозрою у фінансуванні тероризму та відмиванні грошей, і вимагають додаткові документи», – каже Ростислав Кравець.

За його словами, у деяких випадках це робиться для того, щоб утримати ліквідність фінустанов, тому що вимоги додаткових документів та довідок дозволяють зберігати гроші на рахунках. «Я вважаю, що певні вимоги фінмону не мають нічого спільного з тією метою, з якою вони запроваджуються. В Україні за 30 років не було жодної транзакції з фінансування тероризму чи зброї масового знищення», – каже Ростислав Кравець.

На 1 січня 2022 року майже всі банки отримали прибуток, який загалом по системі складав 77,5 млрд грн. Збитки показували п’ять установ. Це Альпарі Банк (-6 млн грн), Український банк реконструкції та розвитку (-28 млн грн), Юнекс Банк (-50 млн грн), БТА (-32 млн грн), Правекс Банк (-266 млн грн). Зауважимо, що останній входить до значної міжнародної групи Intesa Sanpaolo, яка належить до 30 найбільших банків світу.

Основним джерелом прибутку для банків стали цінні папери – депозитні сертифікати НБУ. «Ми бачимо рекордні обсяги розміщення коштів у депозитні сертифікати Національного банку», – каже Вадим Березовик.

За словами Даніїла Моніна, основна стратегія банків у війну – вкладати всі доступні кошти в депозитні сертифікати НБУ, які дають прибутковість 23% річних і не вимагають резервів. У результаті обсяг депозитних сертифікатів, випущених НБУ, досяг рекордних розмірів у 325 млрд грн. Експерти попереджають, що це дуже ризикова стратегія – проте на сьогодні вона дає банкам прибутки.

Доходи та прибуток/збиток банків, на 1 листопада 2022 року

Заміть висновку: довіра до банків залишається високою

Добра новина – це фактично незначне скорочення коштів фізичних осіб на рахунках громадян. У національній валюті цей показник взагалі зріс. Причина, зокрема, у виплатах військовим та їх родинам.

Так, кошти українців на рахунках банків збільшилися з 727 млрд грн на початок 2022 року до 869 млрд грн на 1 листопада. У доларах цей показник зменшився з $ 26,6 млрд на 1 січня до $ 23,8 млрд на 1 листопада.

ТОП-5 банків за коштами фізичних осіб, млрд грн /$ млрд

Mind 

АО «Кравец и Партнеры»

Бажаєте бути в курсі важливих змін в законодавстві України? Підписуйтесь на канал і запрошуйте друзів: https://bit.ly/2G12dHy

🇺🇦✌️Важлива та перевірена інформація від адвоката ⤵️

➡️ Підписатись https://t.me/+Ug5cImH9DexxvTtU

АО «Кравец и Партнеры»